Лексична компетентність здобувачів немовних факультетів як лінгводидактична проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лексична компетентність здобувачів немовних факультетів як лінгводидактична проблема

Вєйландє Лілія Вольдемар-Вікторівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної роботи, Румянцева Олена Анатоліївна кандидат філологічних наук, доцент кафедри іноземних мов професійного спрямування, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Анотація

Актуальність статті зумовлюється необхідністю аналізу специфіки компетентнісного навчання як такого, що має переорієнтувати систему освіти в Україні на європейські стандарти та спрямувати на формування компетентного, конкурентоздатного фахівця, здатного працювати самостійно і цілеспрямовано в сучасних реаліях, застосовуючи аналітичне і критичне мислення у професійній діяльності.

Мета: теоретичний розгляд лексичної компетенції як лінгводидактичної проблеми.

Методи: За рахунок того, що в основі передбачуваної методики лежить навчання за допомогою діяльності, в результаті аналізу та синтезу існуючих досліджень визначається можливість реалізації компетентнісного підходу для формування лексичної компетентності здобувачів немовних факультетів.

Результати: На основі аналізу змісту поняття компетентність в сучасних наукових публікаціях надається уточнення поняттю лексична компетентність. Лексичні навички, знання, загальна мовна обізнаність і їх використання в усіх видах мoвленнєвoї дiяльнoстi розглядаються як складові лексичної компетентності студентів ЗВО. Враховуючи різні пласти лексичного матеріалу та характер відповідного виду мовленнєвої діяльності, з'ясовано необхідні навички, які повинні бути сформовані у процесі вивчення іноземної мови, а саме: репродуктивні лексичні навички; рецептивні лексичні навички; навички обґрунтованої здогадки; навички користування різними видами словників. В цілому опанування основами усіх видів мовленнєвої діяльності забезпечується сформованим лексичним знанням відповідно до рівня та спрямування професійної підготовки. Загальна мовна обізнаність розглядається як основа свідомого рефлективного підходу до феноменів мови і мовлення, а також до незалежного процесу навчання й оволодіння іншомовною комунікативною компетенцією та її складовими субкомпетенціями. Сформованість загальної мовної обізнаності, дозволяє зробити висновок про здатність майбутнього фахівця до іншомовного спілкування та про здатність користуватися лексикою у симбіозі з фонетичними, граматичними та невербальними засобами. Узагальнюючи теоретичний розгляд проблеми, наводяться основні характерні показники сформованої лексичної компетентності.

Висновки: Наявність вищезазначених показників в повному обсязі може свідчити про доволі високий рівень розвитку лексичної компетентності, що забезпечує нагальну потребу у навчанні та вдосконаленні фахівців із належним знанням іноземних мов, зокрема англійської.

Ключові слова: лінгводидактика, лексична компетентність, лексичні навички, лексичні знання, загальна мовна усвідомленість, активний/пасивний лексичний мінімум.

Abstract

Lexical competence of non-linguistic faculties students: foreign language didactics problem

Vieilandie Lilia Voldemar-Viktorivna PhD in Pedagogy, Associate Professor of the Department of Social Work, Rumyantseva Elena Anatolyivna PhD in Linguistics, Associate Professor of the Department of Foreign Languages for Specific Purposes, Odesa I.I. Mechnikov National University

The topicality of the article is determined by the need to analyse the specifics of competency-based education, which might reorient the Ukrainian HEI to European standards and lead to the formation of a competent, competitive specialist who is able to work independently and purposefully in modern realities, applying analytical and critical thinking skills in professional activities.

Purpose: theoretical investigation of lexical competence as a FL didactics problem.

Methods: Activity-Based Learning methodology as well as the analysis and synthesis of existing studies are used to study the possibility of implementing a competency-based approach to the formation of lexical competence in the students studying at non-linguistic faculties.

Results: Based on the analysis of the concept competence in modern academic publications, there was provided a clarification of the concept lexical competence in EFL teaching and studying. Lexical skills, EFL awareness, expertise as well as the ability to use them in different types of speech activities are considered as components of the HE students' lexical competence. Taking into account the different lexical learning materials and the corresponding types of speech activity, there were clarified the necessary skills that might be formed in the process of FL learning, namely: reproductive lexical skills; receptive lexical skills; well-grounded guess; skills in using different types of dictionaries to find the meaning of the words. In general, mastering the basics of all types of speech activity is ensured by the lexical knowledge formed in accordance with the specialism. General language awareness is considered as the foundation of a conscious reflective approach to the phenomena of language and speech, as well as to the independent learning and developing FL communicative competence and its sub-competences. The level of general language awareness allows drawing a conclusion about both the student's ability to communicate in a FL and the ability to use vocabulary in symbiosis with phonetic, grammatical and non-verbal means. After the theoretical considerations of the problem had been summarized, the key determinants of the formed lexical competence were given.

Conclusions: The presence of the described determinants may indicate a fairly high level of lexical competence development, which provides an urgent need for teaching and development of specialists with proper knowledge of foreign languages, in particular English.

Keywords: language didactics, lexical competence, lexical skills, lexical knowledge, general language awareness, active/passive lexical minimum.

Постановка проблеми

В основі навчання іноземної мови як соціального явища закладена соціальна діяльність людей, їх взаємовідношення та взаємодії. Отже, вихідну точку аналізу цільових аспектів мовної освіти складає група соціальних факторів, а саме соціально-економічних, політичних та соціально-педагогічних. Дія цих факторів проявляється, перш за все, у відношенні суспільства до іноземних мов взагалі і до людей, що володіють двома або кількома іноземними, а також в тих вимогах, котрі суспільство висуває до рівня і якості мовної освіти своїх громадян на конкретному етапі свого соціально-економічного розвитку. Сукупність соціальних факторів обумовлює соціальне замовлення суспільства і держави щодо мовної освіти.

Сьогодні мету навчання іноземним мовам, зокрема англійської, вважають нагальною загальнодержавною потребою і розуміють як формування особистості людини, здатної і бажаючої приймати участь в спілкуванні (опосередкованому та неопосередкованому) на міжнародному та міжкультурному рівні.

Отже, законопроект №9432 «Про застосування англійської мови в Україні», ініційований президентом України Володимиром Зеленським і поданий до Верховної Ради, передбачає офіційно закріпити статус англійської як однієї з мов міжнародного спілкування в країні.

«Трансформація статусу англійської мови в Україні - це необхідність і стратегічний крок до повноцінного членства нашої держави в ЄС, адже знання англійської мови - ключова компетенція в умовах глобалізаційних змін», - йдеться у пояснювальній записці законопроекту. Рівень англійської визначатимуть відповідно до загальноєвропейських компетенцій володіння іноземною мовою (стандарт CEFR).

Випускник закладу вищої освіти повинен володіти потрібними знаннями, які складають цілісну картину світу, навичками та вміннями здійснювати різні види діяльності - учбову, трудову, естетичну, дослідницьку, при цьому він сам виступає як активний суб'єкт. Зміна ціннісних орієнтацій у суспільстві призвела до нових цілей навчання, у тому числі іноземним мовам.

Зміну дисциплінарному, авторитарно-інформаційному підходам прийшли нові сучасні підходи до організації навчання. Серед них - компетентнісний підхід [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Компетентнісний підхід є відображенням усвідомленої потреби суспільства в підготовці людей, які не тільки обізнані в тій чи інший галузі, але і вміють застосувати свої знання. Дослідженню питань застосування компетентнісного підходу у системи вищої освіти та обґрунтуванню моделей компетеностей фахівців присвятили свої праці такі вітчизняні та закордонні науковці, як М. Ведерніков, Д. Гест, О. Кучай, С. Лейко, Д. Макклеланд, О. Мантур-Чубата, А. Олешко, Е. Румянцева, А. Усатенко, О. Чернушкіна та багато інших. Незважаючи на вагомість існуючого наукового доробку, недостатньо висвітленими в науково-педагогічній літературі залишаються питання формування лексичної компетентності здобувачів немовних факультетів.

Мета статті - теоретичне дослідження лексичної компетентності як лігводидактичної проблеми.

Виклад основного матеріалу

Специфіка компетентнісного навчання полягає в тому, що засвоюється не «готове знання», яке хтось запропонував до засвоєння, а «простежуються умови походження даного знання», тобто це така організація навчального процесу, яка зосереджується на тому, що студенти в результаті навчання виконують чи вміють робити, а не на тому, що вони мають вивчити. Навчання на основі компетентнісного підходу формує у студентів якості для реалізації професійної діяльності, які необхідні для ринку праці, а критерії та параметри оцінки результатів освіти уніфікуються і виражаються у термінах і результатах, які можуть бути інтерпретовані і враховані у будь-якому освітньому закладі будь-якої країни.

В основі передбачуваної методики лежить навчання за допомогою діяльності. Використовувати такий підхід в викладанні необхідно для того, щоб не було розриву між теорією і практикою, тобто потрібно навчитися довіряти особам, що навчаються і дозволяти їм вчитися самим через власну практику і помилки. Говорячи про компетентніснии підхід, необхідно уточнити такі поняття як «компетентність» та «компетенція».

Компетентність як інтегральна характеристика ефективності діяльності людини, міра успішності досягнення мети є предметом і об'єктом вивчення багатьох наук. Так, Бакум З.П., Пальчикова О.О. презентують систему компетентностей на різних рівнях змісту освіти. Таку систему на думку авторів, складають: надпредметні ("транс", "міжпредметні") компетентності - вони можуть бути подані у вигляді "парасольки" над усім процесом навчання, саме їх часто називають "ключовими", "базовими"; загальнопредметні компетентності - їх набуває учень упродовж вивчення того чи іншого предмета / освітньої галузі у всіх класах середньої школи; спеціальнопредметні - ті, що їх набуває учень при вивченні певного предмета протягом конкретного навчального року або ступеня навчання.

Спеціальнопредметні компетентності окреслюються для кожного предмета, вони розвиваються для кожного року навчання, ґрунтуючись на загально-предметних компетентностях, і є стадіями, рівнями їх набуття [1].

О. Пометун під компетентністю людини розуміє спеціально структуровані (організовані) набори знань, умінь, навичок і ставлень, що їх набувають у процесі навчання, які дають змогу людині визначати, тобто ідентифікувати і вирішувати, незалежно від контексту (ситуації) проблеми, характерні для певної сфери діяльності. Компетентність, на її думку, - це результативно-діяльнісна характеристика освіти. Нижній поріг, рівень компетентності є рівнем діяльності, необхідним і достатнім для мінімальної успішності в досягненні результату. Такий результат може розглядатися як результат професійної підготовки [1].

Найбільш повно поняття лексичної компетентності визначено в роботі І. Яреми. Лексична компетентність - це «здатність індивіда, на основі лексичних знань використовувати мовний словниковий запас, миттєво викликаючи з тривалої пам⁵яті еталон слова залежно від конкретного мовного завдання, доречно вживаючи обрані вирази, приказки, прислів'я та фразеологічні звороти в межах професійного розвитку, а також забезпечувати підтримку функціонування зазначених навичок на необхідному рівні та здійснювати постійний контроль процесу лексичного наповнення мовлення» [6].

Метою і результатом професійної підготовки студентів є формування професійної компетентності, що розглядається як специфічна для академічного і професійного середовища поведінка. Складником професійної компетентності є комунікативна компетентність. Комунікативна компетентність - це здатність особистості застосовувати в конкретному виді спілкування знання мови (професійної, рідної, іноземної тощо), способи взаємодії з людьми, які оточують її та перебувають на відстані, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями [3]. Комунікативна компетентність, як невід ємний складник професійної компетентності, представляє собою певну сукупність знань, практичних умінь та навичок, і характеризує здатність фахівця встановлювати та підтримувати потрібні контакти для ефективного спілкування з іншими людьми [5].

Однією зі складових комунікативної компетентності є лексична компетентність. Сформована лексична компетентність є одним з найважливіших факторів, які впливають на загальний рівень володіння іноземною мовою, адже є компонентом іншомовної комунікативної компетентності, який має місце у всіх видах мовленнєвої діяльності.

Як свідчить аналіз нормативних документів та фахової літератури з проблеми дослідження, серед дослідників немає єдиного визначення поняття лексична компетентність. Осадчий В.В., Симоненко С.В. визначають лексичну компетентність як «наявність певного запасу слів у межах професійного розвитку, здатність до адекватного використання лексем, доречне вживання образних виразів, приказок, прислів'їв, фразеологічних зворотів» [3]. Тернавська Л.М. розуміє лексичну компетентність як здатність миттєво викликати з тривалої пам'яті еталон слова залежно від конкретного мовленнєвого завдання та включати це слово в мовленнєвий ланцюг [5].

Проблема формування іншомовної лексичної компетенції досліджувалась у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних учених. Вони, зокрема, описали способи і прийоми для розкриття значень іншомовних слів, призначених для рецептивного засвоєння студентами; проаналізували дію лексичного механізму в різних видах мовленнєвої діяльності (Ярема І.А.); вивчали процес функціонального опанування студентами лексики з урахуванням закономірностей породження мовленнєвих висловлювань (Алексєєва Г.М., Розумна Т.С.); розробили типи і види вправ для навчання студентів немовних ЗВО термінологічної лексики (О.Б. Тарнопольський, Н. С. Форкун); визначили критерії й описали процедуру відбору лексичних одиниць для формування словника-мінімуму у студентів І курсу мовних ЗВО (С.М. Степащенко).

У нашому дослідженні під лексичною компетентністю ми розуміємо здатність індивіда, на основі лексичних знань використовувати мовний словниковий запас, миттєво викликаючи з тривалої пам'яті еталон слова залежно від конкретного мовного завдання, доречно вживаючи обрані вирази, терміни, ідіоми та фразеологізми в межах професійного розвитку, а також забезпечувати підтримку функціонування зазначених навичок на необхідному рівні та здійснювати постійний контроль процесу лексичного наповнення мовлення.

Лексична компетентність - це знання і здатність використовувати мовний словниковий запас, що складається з лексичних і граматичних елементів. Лексичними елементами є стійкі вирази (розмовні вирази, фразеологічні ідіоми, стійкі словосполучення) та однослівні форми (іменники, дієслова, прикметники, прислівники, числівники). Граматичні елементи артикул, займенники, прийменники, сполучники, допоміжні дієслова [4].

Лексична компетентність - це здатність людини до правильного оформлення своїх висловлювань і розуміння мовлення інших. Ця здатність формується на основі взаємодії відповідних навичок, знань та лексичної усвідомленості. Тому можна стверджувати, що лексична компетентність включає в себе лексичні навички, знання і загальну мовну усвідомленість (здатність) їх використання в усіх видах мовленнєвої діяльності.

Лексичними навичками називають навички правильного розуміння і вживання іншомовної лексики на основі мовленнєвих лексичних зв⁵язків між слухо-мовленнєвою і графічною формами слова та його значенням, а також зв'язків між словами іноземної мови [3]. Лексична правильність мовлення визначається сталістю лексичних мовленнєвих навичок.

Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця, яка може бути не лише словом, але и сталим словосполученням і навіть так званим «готовим реченням» (тобто таким, що не змінюється у мовленні) [5]. Зазначимо також, що експерти Ради Європи з мовної освіти вважають складниками мовного словникового запасу не тільки лексичні, але й граматичні елементи, як от: артиклі, кількісні займенники, вказівні займенники, особові займенники, питальні слова та відносні займенники, присвійні займенники, прийменники, допоміжні дієслова, сполучники, частки [4]. Кількість (широта, об'ємність), обсяг та контроль словника є основними параметрами в оволодінні мовою і, як наслідок, оцінювання мовної компетенції того, хто вивчає мову, а також процесів планування викладання і вивчення мови.

Беручи до уваги різні пласти лексичного матеріалу та характер відповідного виду мовленнєвої діяльності, в процесі навчання іноземній мові у слухачів необхідно сформувати такі види навичок:

* репродуктивні лексичні навички;

• рецептивні лексичні навички;

* навички обґрунтованої здогадки;

• навички користування різними видами словників.

Під репродуктивними навичками розуміють навички використання лексичної одиниці в усному чи писемному мовленні, що передбачає: відтворення лексичної одиниці у зовнішньому мовленні; миттєве сполучення лексичної одиниці з іншими словами; вибір відповідного стилю, виклик лексичної одиниці з довготривалої пам'яті [4].

Рецептивні навички - це навички сприймання й розуміння лексичних одиниць в усному та писемному мовленні, а саме: впізнавання, диференціації та ідентифікації усної і письмової форм лексичної одиниці; співвіднесення лексичної одиниці з відповідним oбєктoм чи явищем; oбґрунтoванoї здогадки призначення лексичної одиниці [1]. Тобто, навички розпізнавання і розуміння лексичних одиниць активного і пасивного мінімумів при читанні та аудіювані.

Навички обґрунтованої здогадки про значення лексичної одиниці відносяться до потенційного словника при читанні та аудіюванні.

Навички користування різними видами словників - це навички використання двомовних, одномовних, фразеологічних, тематичних, країнознавчих та інших.

Активний лексичний мінімум - це той лексичний матеріал, яким слухачі повинні користуватися для вираження своїх думок в усній та письмовій формі, а також розуміти думки інших людей при аудіюванні та читанні.

Пасивний лексичний мінімум - це та лексика, яку слухачі мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій формі (при читанні).

Активний і пасивний словниковий запас утворюють так званий наявний або реальний словник (набір лексичних одиниць), який служить основою для формування потенціального словника. На відміну від наявного словника, що включає знайомі лексичні одиниці, які слухачі вживають для вираження своїх думок або для сприймання і розуміння думок інших людей, потенціальний словник складають ті незнайомі слова, про значення яких читач/слухач може здогадатися, зустрівшись з ними при читанні/аудіюванні.

До потенціального словника відносяться наступні лексичні одиниці:

1) інтернаціональні слова, подібні і звучанням і/або написанням та за значенням до слів рідної мови;

2) похідні і складні слова, що складаються з відомих студентам компонентів;

3) конвертовані лексичні одиниці;

4) нові значення відомих багатозначних слів;

5) слова, про значення яких студенти можуть здогадатися за контекстом.

Слід також зазначити, що дослідження з психології мови свідчать про те, що мовленнєві лексичні навички суттєво відмінні від граматичних [4]. Лексичні навички характеризуються більшою усвідомленістю. В мовленні ми більш за все усвідомлюємо його зміст, що проявляється у виборі слів, їх правильному співвідношенні з іншими словами в залежності від мети комунікації.

Окрім лексичних мовленнєвих навичок можна виділити лексичні мовленнєві навички оперування лексичним матеріалом поза мовленнєвою комунікацією: аналіз слова, словотворення, конструювання словосполучень. Бездоганне володіння лексичною стороною мовлення зумовлює наявність у того, хто говорить, мовленнєвих та мовних лексичних навичок [6].

Лексичні мовленнєві навички, які формуються під час процесу опанування іноземною мовою, відчувають вплив з боку лексичних навичок рідної мови. Головне завдання навчання лексичному аспекту - це опанування слововживання.

Вживання слів потребує не лише знання цих слів, але й вмінь маніпулювати ними під час комунікації. Це складне завдання вирішується в двох напрямах: необхідно не лише навчитися використовувати лексику у власному мовленні, але ще й розуміти її в мовленні інших. Лексична відповідність іншомовного мовлення виражається перш за все в правильному слововживанні, тобто в сполученні слів іноземної мови що вивчається за її нормами, що часто відрізняється від правил сполучення їх еквівалентів у рідній мові. Ця розбіжність обумовлена розходженням в лексичних системах двох мов як прояв розходження між поняттям та значенням слів. Таким чином, формування лексичної компетентності включає утворення та закріплення в свідомості (ментальному лексиконі) людини, що навчається, стійких асоціативних зв'язків між звуковою (графічною) оболонкою іншомовних лексичних одиниць (слів, сталих словосполучень) та їх концептуальним змістом.

Наступним елементом лексичної компетентності є лексичні знання - відображення у свідомості студента результату пізнання лексичної системи іноземної мови у вигляді поняття про цю систему і правил користування нею.

Слід зазначити, більшість дослідників вважають, що розвиток лексичної компетентності вимагає знання про: усну і письмову форми слова та його семантики; здібності слова мати антоніми, синоніми, омоніми, пароніми, стилістичне та соціокультурне забарвлення; синтаксичну та лексичну сполучуваність слова; правила складання слів, конверсію, тощо; основні поняття пов'язані із структурою слова: корінь, префікс, суфікс; схожості та/або розбіжності у лексичних системах рідної та іноземної мов [1].

Тобто лексичні знання включають: знання про звукову форму лексичної одиниці, необхідні для її правильної вимови та розпізнавання і розрізнення на слух; знання про графічну форму, правила орфографії, необхідні для правильного написання лексичної одиниці та розпізнавання і розуміння її при читанні; знання з граматики, необхідні для утворення словоформ; знання семантики слів, необхідних для утворення вільних словосполучень; знання, пов'язані з правилами сполучуваності відповідних слів у мові, що вивчається [4].

Лексичні знання забезпечують успішне опанування основами усіх видів мовленнєвої діяльності. Під лексичними знаннями розуміється не лише сукупність мовних відомостей про іншомовне слово, але і знання програм дій зі словом.

Успіх оволодіння реальним словниковим запасом в значній мірі залежить від правильної організації спрямованої репрезентації лексичних одиниць в навчальному процесі, оптимальної, адекватної ситуації навчання та рівня студентів, а також вибору об'єму лексичних одиниць.

З введенням нових слів викладач стикається практично на кожному занятті, при цьому слід розуміти, що об'єктивні можливості оволодіння лексикою до ступеня високого рівня сформованості лексичної іншомовної компетенції в умовах закладів вищої освіти накладають суворі обмеження на обсяг лексичного матеріалу. Завищення лексичного мінімуму, як показує практика роботи викладачів, негативно позначається на якості володіння ним.

Відбір лексичного мінімуму необхідно проводити тому, що неможливо, по-перше, повністю засвоїти словниковий склад іноземної мови, який охоплює сотні тисяч лексичних одиниць; по-друге, у практиці спілкування люди використовують обмежений словниковий запас, який обслуговує ті чи інші сфери комунікації; по-третє, лексичні одиниці розрізняються за своїми комунікативними цінностями: одні з них придатні для вживання у будь-якій комунікації (це і є найбільш уживана лексика), інші характерн? тільки для однієї чи кількох суміжних комунікативних сфер.

Для прикладу наведемо дослідження (Скріль І.В., Кравченко Н.В., Бакум З.П. та ін.) щодо визначення оптимальної кількості лексичних одиниць активного запасу [1; 2; 4]. Активний запас іноземних слів 400-500. Цей запас потрібний для того, щоб уміти порозумітися зі співрозмовником. Базовий рівень 800-1000 іноземних слів. Цього запасу достатньо, щоб зрозуміти практично будь-який текст іноземною мовою. 1500-2000 слів, цього запасу вистачає для впевненого повсякденного спілкування і для впевненого читання іноземної літератури. 3000-4000 слів достатній для читання і розуміння спеціальної літератури. 8000 слів - з таким словниковим запасом можна читати будь-яку літературу і вільно спілкуватися. Однак, навіть необхідний словниковий запас іноземних слів автоматично не означає того, спілкування іноземною мовою буде успішним. Адже необхідне знання побудови речень, досвід спілкування з носієм мови та багато іншого.

У практиці західних країн визначено три рівні словникового запасу. Ці рівні використовуються при навчанні іноземним мовам. Перший рівень або рівень А - базовий рівень (400-600 слів) покриває 90% всіх потреб у словах повсякденної мови і приблизно 70% в словах різних текстів. Другий рівень або рівень B- мінімальний запас слів (800-1000 слів). Цього рівня достатньо, щоб забезпечити потребу в 95% слів у повсякденній мові і 80-85% у текстах. Третій рівень або рівень C, середній словниковий запас (1500-2000 слів), якого достатньо, щоб повністю покрити потребу в словах усного мовлення і 90% тексту.

Як ми бачимо, відбір лексичного матеріалу є важливою проблемою при визначенні змісту навчання лексиці. Лінгвісти-викладачі помічають, що при складанні лексичного мінімуму в методиці викладання іноземної мови прийнято використовувати такі основні критерії відбору:

* семантична цінність слова (його значимість в процесі комунікації);

* частотність (частота вживання певного слова в спілкуванні);

• ситуативно-тематична співвіднесеність (в яких ситуаціях спілкування воно може вживатися);

• здатність слова сполучатися з іншими словами;

• навчально-методична доцільність слова [5, с. 176].

Як вказує Горбатюк Л.В., чим більший обсяг семантичного поля студента, чим ширший його словниковий запас, тим простіше йому сприймати мовлення [2]. Цілеспрямовано відібрані, підготовлені й упорядковані викладачем лексичні одиниці напряму впливають на формування лексичних знань та й лексичної компетенції в цілому.

Так, на думку І.В Скріль за Програмою І курсу студенти немовних спеціальностей мають сприймати та розуміти аудіоповідомлення, які включають лексичні одиниці за модулями: 1) я і моя родина; 2) дім, квартира; 3) студентське життя, навчання; 4) їжа, харчування; 5) магазин, покупки; 6) погода, пори року; рідне місто, село [4].

Майбутні фахівці немовних спеціальностей ІІ курсу повинні знати лексичні одиниці, які відповідають таким модулям: 1) засоби масової інформації; 2) театр; 3) медицина і здоров'я; спорт; 4) подорожування; 5) Лондон; Київ; 6) Великобританія; Україна [4].

Відповідно до вказаних вище модулів, студенти повинні знати наприкінці І курсу: не менше 1500 лексичних одиниць (декларативні знання); як поєднуються вивчені лексичні одиниці. Наприклад, згідно з модулем "Я і моя родина" студенти повинні знати в контексті нашого дослідження: як описують, порівнюють, висловлюють побажання, радість, розчарування, співчуття, захоплення тощо (процедурні знання) [4].

Наприкінці II курсу студенти мають знати: не менше 2500 лексичних одиниць за вказаними вище модулями; значення вивчених синонімів, антонімів, паронімів, багатозначних слів тощо (декларативні знання); як поєднуються вивчені лексичні одиниці. Наприклад, у контексті нашого дослідження, згідно з модулем "Медицина і здоров'я" студенти мають знати: як надають пораду, рекомендацію; скаржаться; переконують; просять про / пропонують допомогу; співчувають тощо; як встановити значення слова за допомогою його морфологічного аналізу, закономірностей словотворення, схожості з рідною мовою тощо (процедурні знання).

Безумовно, відбір слів для лексичного мінімуму - складна робота, що вимагає спільних зусиль методистів, лінгвістів і психологів, потрібно пам'ятати що в методиці немає науково обґрунтованих даних щодо складання словникового мінімуму, а основним методом відбору лексики залишається досвід і інтуїція [1].

У процесі навчання у закладах вищої освіти майбутній фахівець вивчає іншомовну лексику не для того, щоб її просто знати, а для того, щоб спілкуватися, користуючись нею у нею у взаємодії з фонетичними, граматичними та невербальними засобами. Тому важливим є такий компонент лексичної компетентності як загальна мовна усвідомленість чи здатність студента до узагальнення результатів вивчення лексики; здатність здійснювати контроль під час використання слів у процесі спілкування.

Загальна мовна усвідомленість є основою свідомого рефлективного підходу до феноменів мови і мовлення, а також до власних процесів учіння й оволодіння іншомовною комунікативною компетенцією та її складовими субкомпетенціями. Загальна мовна усвідомленість - це здатність того, хто оволодіває іноземною мовою: ^розмірковувати над процесами формування своєї лексичної компетенції та оволодівати вимовою, конструюючи систему власних лексичних знань; свідомо реєструвати й розпізнавати лексичні одиниці різних рівнів, їхні особливості та закономірності їхнього утворення і функціонування; аналізувати лексичну сторону свого мовлення і робити відповідні висновки, наприклад, приймати рішення щодо наявності грубих відхилень від стандартної (нормативної) вимови, аналізувати їх причини, застосовувати за допомогою викладача ефективні шляхи подолання.

лексичний компетентність мова словниковий

Висновки

Узагальнюючи матеріали аналізу лінгвістичної, дидактичної та методичної літератури можна сказати, що для лексичної компетентності характерні наступні показники:

* свідомо імітувати звуковий образ іншомовного слова;

* швидко знаходити слова у ментальному лексиконі;

* реконструювати ментальний (когнітивний) образ слова у відповідну мовну форму;

* прогнозувати наступне слово, враховуючи правила лексичної та граматичної валентності;

* асоціювати словесні пари та цілі тематичні ряди при створенні висловлювання;

* володіти різними аспектами лексичної стратегії;

* використовувати персональний стиль при засвоєнні лексичного матеріалу;

* відокремлювати предмет говоріння та організовувати навколо нього лексичні одиниці;

* відокремлювати в текстах змістовні віхи и організовувати навколо них одиниці лексичного рівня;

* висловлювати одну й ту саму думку різними лексичними засобами (лексична гнучкість);

* здогадуватися про значення незнайомих слів по їх складовим;

* добиватися виразності мовлення шляхом підбору спеціальних лексичних одиниць;

* вирішувати проблему недостатності лексичних одиниць різними засобами;

* здійснювати лексичну самокорекцію.

Наявність названих показників в повному обсязі може свідчити про доволі високий рівень розвитку лексичної компетентності, що забезпечує змістовну сторону висловлювання.

Література

1. Бакум З.П. Навчання іноземних мов: крос-культурний підхід: монографія / З.П. Бакум, О.О. Пальчикова, С.С. Костюк. Тернопіль: ФОП Осадца Ю.В., 2019. 288 с.

2. Горбатюк Л.В., Кравченко Н.В., Алєксєєва Г.М., Розумна Т.С. Мобільні додатки як засоби формування іншомовної лексичної компетентності студентів нефілологічних спеціальностей // Інформаційні технології і засоби навчання. Том 74, №6 2019, с.150-164.

3. Осадчий В.В., Симоненко С.В. Іноземна мова як засіб формування комунікативної компетентності майбутніх інженерів-програмістів // Інформаційні технології і засоби навчання. № 58, Вип. 2. 2017, с. 38-48.

4. Скріль І.В. Формування професійно орієнтованої англомовної лексичної компетентності в говорінні у майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи з використанням автентичних відеоматеріалів : дис…канд.пед.наук: 13.00.02. Тернопіль, 2020. 287с.

5. Тернавська Л.М., Шауерман О.А. Формування іншомовної лексичної компетентності студентів немовних ВНЗ засобами фразеології // Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія: Педагогіка і психологія. № 1, 2015. с. 188-192.

6. Ярема І.А. Зміст формування англомовної лексичної компетентності в професійно орієнтованому говорінні студентів металургійних спеціальностей // Запорізький національний університет, Серія : Педагогічні науки. Вип. 1 (17) 2012. с. 197-203.

7. Проект Закону про застосування англійської мови в Україні. Номер, дата реєстрації: 9432-1 від 12.07.2023.

References

1. Bаkum Z.P., Pаlchykovа O.O., Kostiuk S.S. (2019) Nаvchаnniа inozeykh mov: kros-kulturnyi pidkhid: monohrаfiiа [Leаrning foegn lаnguаges: а cross-culturаl аpoаch: monogrаph]. Ternopil: FOP Osаdtsа Yu.V. [in Ukrаiniаn].

2. Horbаtiuk L.V., Krаvchenko N.V., Аlieksieievа H.M., Rozumnа T.S. (2019) Mobilni dodаtky yаk zаsoby formuvаnniа inshomovnoi leksychnoi kompetentnosti studentiv nefilolohichnykh spetsiаlnostei [Mobile аpplicаtions аs meаns of forming foreign lаnguаge lexicаl competence of students of non-philology mаjors]. Tn/ormаtsiini tekhnolohii i zаsoby nаvchаnniа. Tom 74, №6, (рр.150-164) [in Ukrаiniаn].

3. Osаdchyi V.V., Symonenko S.V. (2017) Inozemnа movа yаk zаsib formuvаnniа komunikаtyvnoi kompetentnosti mаibutnikh inzheneriv-prohrаmistiv [А foreign lаnguаge аs а meаns of forming the communicаtive competence of future softwаre engineers]. Informаtsiini tekhnolohii i zаsoby nаvchаnniа. № 58, Vyp. 2. 2017. (рр.38-48) [in Ukrаiniаn].

4. Skril I.V. (2020) Formuvаnniа profesiino oriientovаnoi аnhlomovnoi leksychnoi kompetentnosti v hovorinni u mаibutnikh fаkhivtsiv hotelno-restorаnnoi sprаvy z vykorystаnniаm аvtentychnykh videomаteriаliv [Formаtion of professionаlly oriented English lexicаl competence in speech in future hotel аnd restаurаnt speciаlists using аuthentic video mаteriаls] Dys.... kаnd.ped.nаuk : 13.00.02. Ternopil, 2020. р.287 [in Ukrаiniаn].

5. Ternаvskа L.M., Shаuermаn O.А. (2015) Formuvаnniа inshomovnoi leksychnoi kompetentnosti studentiv nemovnykh VNZ zаsobаmy frаzeolohii [Formаtion of foreign lаnguаge lexicаl competence of students of non-linguistic universities by meаns of phrаseology] Visnyk Dnipropetrovskoho universytetu imeni Аlfredа Nobeliа. Seriiа: Pedаhohikа i psykholohiiа. № 1. (рр.188-192) [in Ukrаiniаn].

6. Yаremа I.А. (2012) Zmist formuvаnniа аnhlomovnoi leksychnoi kompetentnosti v profesiino oriientovаnomu hovorinni studentiv metаlurhiinykh spetsiаlnostei [The content of the formаtion of English lexicаl competence in the professionаlly oriented speech of students of metаllurgicаl speciаlties] Zаporizkyi nаtsionаlnyi universytet, Seriа: Pedаhohichni nаuky. Vyp. 1 (17). (рр.197-203) [in Ukrаiniаn].

7. Drаft Lаw on the Use of the English Lаnguаge in Ukrаine. Number, dаte of registrаtion: 9432-1 dаted 07/12/2023.

Размещено на Allbest.ru

...