Викладання історії в Київському інституті шляхетних дівчат за спогадами вихованок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

Викладання історії в київському інституті шляхетних дівчат за спогадами вихованок

Шевчук Тетяна Вікторівна кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії, факультету соціології і права

м. Київ

Анотація

Мета статті: виявити головні особливості викладання історії в Київському інституті шляхетних дівчат, висвітлені у спогадах випускниць цього навчального закладу.

Методи, методологія. Робота заснована на принципах історизму та об'єктивності, в ній застосовуються такі підходи, як історія повсякдення й мікроісторія, методи аналізу, синтезу, узагальнення, порівняльно-історичний, джерелознавчої критики.

Новизна. Історія Київського інституту шляхетних дівчат (XIX - початок XX ст.) у спогадах його вихованок стала предметом окремого дослідження Н. Антонець, де докладно розглянуто значення спогадів лише однієї випускниці Інституту: української письменниці, мистецтвознавця й археолога Н. Королевої з її розгорнутою біографічною довідкою. Втім, пошук споминів інших інституток названо перспективою подальших студій, а також не деталізовано особливості згадок у Н. Королевої про викладання історії. З погляду аналізу досвіду вчителя історії В. Шульгіна спогади двох М. Воропанової та М. Тулуб розглянула І. Жовта, зосереджуючись на рисах особистості названого педагога, за які його поважали та любили учениці. Отже, тема не була докладно висвітлена в історіографії.

Висновки. Досліджувані спогади містять переважно характеристики одного з учителів - В. Шульгіна, втім, на його прикладі можна простежити, що на час його роботи ще було можливо заохочувати питання учениць до вчителя. Втім, це простежується на матеріалах всесвітньої історії, тоді як викладання тоді ж історії Росії у спогадах не докладно, але визнано більш «нудним», а отже, ймовірно, воно було обережнішим. Ідейне спрямування уроків історії на час роботи В. Завідневича полягало радше в утримуванні від відкритих дискусій та ретельному контролюванні обговорюваної інформації, а також у безумовній підтримці офіційного історичного наративу, що могло призводити до приховування певних фактів. В цілому, з викладеного видно, що ефективність викладання історії в Київському інституті шляхетних дівчат значно залежала від професійних якостей учителів, їхньої здатності зацікавити та надихнути учнів на вивчення історичного матеріалу, систематизувати матеріал, обрати серед нього найголовніше, причому важливим було і вкластися в рамки дозволеного. Перспективним є зіставлення отриманої зі спогадів інституток інформації з даними інших джерел про викладання історії в Київському та інших інститутах шляхетних дівчат.

Ключові слова. Київський інститут шляхетних дівчат, Київ XIX - початку XX ст., вихованка, вчитель, історія повсякдення, мікроісторія, мемуари, історична дисципліна.

Abstract

Shevchuk Tetiana Viktorivna Candidate in Historical Sciences, Associate Professor, Department of History, Faculty of Sociology and Law, National Technical University of Ukraine «Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute», Kyiv

TEACHING HISTORY AT THE KYIV INSTITUTE OF THE NOBLE GIRLS THROUGH THE MEMOIRS OF ITS GRADUATES

The goal of the article is to identify the main features of history teaching at the Kyiv Institute of Noble Girls, as highlighted in the memoirs of its graduates.

Methods, Methodology: the work is based on the principles of historicism and objectivity, employing approaches such as everyday history and microhistory. It utilizes methods of analysis, synthesis, generalization, comparative history, and source criticism.

Novelty: The history of the Kyiv Institute of Noble Girls (19th - early 20th cent.) as recounted in the memoirs of its alumnae has become the subject of a separate study by N. Antonets. This study extensively examines the significance of the memoirs of just one graduate of the Institute, the Ukrainian writer, art historian, and archaeologist N. Koroleva, along with her detailed biography. However, the search for memories of other institute students is mentioned as a perspective for further research, and the specifics of N. Koroleva's recollections about history teaching are not detailed. From the perspective of analysing the experience of history teacher V. Shulgin, the memoirs of M. Voropanova and M. Tulub were examined by I. Zhovta, focusing on the personal qualities of the mentioned educator that earned him respect and admiration from the students. Therefore, the topic has not been thoroughly explored in historiography.

Conclusions: The investigated memoirs predominantly contain descriptions of one of the teachers, V. Shulgin. However, using his example, it can be observed that during his tenure, it was still possible to encourage students' questions to the teacher. However, this can be seen in the context of world history, while the teaching of Russian history is described as more “boring” and likely more cautious. The ideological direction of history lessons during V. Zavidenyuk5s tenure primarily involved avoiding open discussions and carefully controlling the discussed information. It also involved unconditional support of the official historical narrative, which could lead to the concealment of certain facts. Overall, it is evident from the account that the effectiveness of history teaching at the Kyiv Institute for Noble Girls greatly depended on the professional qualities of the teachers, their ability to engage and inspire students in the study of historical material, systematize the material, and select the most important aspects while adhering to permissible boundaries. It would be promising to compare the information obtained from the memoirs of the institute's students with data from other sources on the teaching of history at the Kyiv Institute for Noble Girls and other similar institutions.

Keywords: Kyiv Institute of Noble Girls, Kyiv, 19th - early 20th cent., alumna, teacher, everyday history, microhistory, memoirs, historical discipline.

Постановка проблеми

Вихованки Київського інституту шляхетних дівчат навчалися за програмою, яка включала, серед інших предметів, історію: всесвітню й вітчизняну [1, с. 12]. Поглиблене вивчення персоналій учителів, педагогічних підходів, програм, методик, використовуваних при викладанні історичних предметів у той час, дасть змогу краще розібратися в тому, як формувалася культурна ідентичність вихованок, яка охоплює не литтте знання про минуле, але й спосіб сприйняття, традиції, цінності та ідеали, які передавалися через навчання історії (це особливо важливо з огляду на політичний підтекст підтекст - Інститут мав, на думку освітньої адміністрації, виконувати русифікаторську функцію [1, с. 12]), а також може бути актуальним для дослідження історії освіти, зокрема жіночої, й історії повсякдення (через розкриття відносин між учнівством та вчителями, особливостей організації навчального процесу), з можливістю порівняння матеріалів, котрі походять із тогочасного Києва з відповідними із інших регіонів.

Згідно з концепцією «матриці повсякдення», за унікальною індивідуальністю кожного джерела неминуче прихована узагальнена типовість Як обґрунтовано підкреслила Ольга Коляструк, унікальним людським документом, свідченням про час і людину в ньому є спогади - один із важливих для дослідника історії повсякдення видів джерел [2, с. 146, 149, 152].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Історія Київського інституту шляхетних дівчат (XIX - початок XX ст.) у спогадах його вихованок стала предметом окремого дослідження Наталії Антонець, у якому докладно розглянуто значення спогадів лише однієї випускниці Інституту: української письменниці, мистецтвознавця й археолога Наталени Королевої з її розгорнутою біографічною довідкою. Втім, пошук споминів інших інституток названо перспективою подальших студій [3, с. 112-119], а також не деталізовано особливості згадок у Наталени Королевої про викладання історії. З погляду аналізу досвіду вчителя історії Віталія Шульгіна спогади двох випускниць - Марії Воропанової та Марії Тулуб -розглянула Ілона Жовта, зосереджуючись у межах своєї мети роботи саме на рисах особистості названого педагога, за які його поважали та любили учениці [4, р. 309]. Отже, тема не була докладно висвітлена в історіографії.

Мета статті. Отже, метою статті є вирішення такої раніше не розв5язаної проблеми, як виявлення головних особливостей викладання історії в Київському інституті шляхетних дівчат, висвітлених у спогадах випускниць цього навчального закладу.

Виклад основного матеріалу

У спогадах Зінаїди Гіппіус про те, як проходили уроки, не йдеться, бо дівчинку швидко забрали з Інституту через її депресію [5].

Випускниця Марія Тулуб прямо вказала, що, як мати дорослих дітей, здатна розрізняти добро й зло, має на меті у вдячних спогадах про Інститут серед іншого вшанувати Віталія Шульгіна, переконати, що хороший педагог завжди здобуває симпатію дітей. Авторка згадала про велику роль морального впливу Віталія Яковича в подальшому житті (натхнення знайти в собі силу, дати відсіч, досягти того, чого прагнула). Коли Марія була в початковому класі, Віталій Шульгін викладав у неї давню історію, потім він відмовився від роботи в Інституті й повернувся наприкінці навчання авторки [6, с. 43]. Серед рис Віталія Шульгіна відзначено рідкісний дар виразно висловлювати головну ідею в стислій і ефективній формі, милозвучний голос та здатність зображувати повну картину предмета, про який ішлося в класі, а також завершити урок так, що останнє слово буквально супроводжувалося дзвінком. Підкреслено, що вже 10-11-річні учениці виявляли чутливість до майстерного, розумного викладання, тож були дуже засмучені вимушеною розлукою, а в останньому класі змогли насолодитися лекціями професора свідомо [6, с. 43]. Отже, в згаданих спогадах сконцентровано найбільш позитивні якості вчителя. При цьому важливо, що твір надає нам змогу порівняти сприйняття того самого наставника в різному віці, з різним досвідом. навчальний викладання історія

Випускниця Марія Воропанова засвідчила, що вчителі переважно вимагали суто зазубрювати факти. Втім, в останньому класі їй вдалося зустріти видатних лекторів, які вміло викликали в дівчат зацікавленість у навчанні. Серед таких авторка відзначила й видатного професора Віталія Шульгіна (викладав історію в Інституті у 1846-1860 рр. [7, с. 8]), який викладав курс загальної історії [8] та виграшно вирізнявся серед решти вчителів.

В оповіданні [9] дитячої письменниці з Кам'янця-Подільського Наталії Манасеїної йдеться про навчання в Київському інституті шляхетних дівчат її матері Ольги Скибіцької, яка закінчила Київський інститут шляхетних дівчат 1860 р. зі срібною медаллю й була восьмою серед 62 випускниць [10]. Розглядаємо це оповідання в статті як таке, що засноване на спогадах. У творі, як і в мемуарах Марії Воропанової, також ідеться про Віталія Шульгіна, котрий читав лекції з загальної історії. Серед рис учителя, крім зовнішності, описано те, що він умів цікаво й захопливо викладати свій предмет, привертаючи увагу слухачок, найбільшого значення надавав живим характеристикам історичних персонажів та прагнув мінімізувати використання чисел і імен. Віталій Шульгін також відзначався тим, що викладав за власними записками (учениці їх дуже цінували), котрі використовував як посібники, й пізніше видав три підручники, які стали основою для найкращих на той час підручників з історії. Він відчував радість, коли його слухали та ставили йому запитання, тож і спонукав дівчат частіше його про щось запитувати, не соромитися. Підкреслено, що на уроках інститутки занурювались у слова вчителя й забували про все інше навколо [9, с. ЗО]. Отже, охарактеризовано різні аспекти професійної майстерності Віталія Шульгіна.

Відома літераторка, перекладачка-поліглот із європейських мов, активна громадська діячка у сфері соціальної допомоги й доброчинності Марія Лучицька (дівоче прізвище - Требінська), яка достроково блискуче закінчила Інститут [11, с. 87-88], охарактеризувала вплив Віталія Шульгіна на учениць під час вивчення загальної історії. Наставник перетворював уроки на цікаві лекції, які виголошував з великим ентузіазмом та високою риторичною майстерністю. Інститутки уважно слухали його, особливо авторці спогадів запам'яталося дві його лекції: «Конституційний лад Англії і її дві партії - торі та віги», а також «Походження французької революції 1789 р.». Після лекції вчитель порекомендував дівчатам книгу Міньє «Історія французької революції» для додаткового вивчення, але її сухий, фактичний зміст не задовольнив Марію. Лекції краще розкрили причини виникнення революції, її необхідність та ідейний характер, а також зміст її гасла «Свобода, Рівність, Братерство». У спогадах також ідеться про те, як учитель описав яскраві події в залі «Jeau de Райте» та добровільну відмову французької знаті від своїх старовинних прав і привілеїв, що належали їхнім батькам і дідам протягом багатьох століть [12, с. 46].

Цінно, що у спогадах Марії Лучицької охарактеризовано й викладачів російської історії Миколи Ренненкампфа і Володимира Іконнікова: перший викладав дуже красиво, крижаним голосом, але часто наказував інституткам просто запам'ятовувати матеріал уроку* Другий, навпаки, докладав багато зусиль, старанно розповідаючи й пояснюючи теми, але його стиль був настільки нудний і одноманітний, що дівчата буквально засинали на заняттях і з нетерпінням чекали дзвінка [12, с. 46]. Отже, ці вчителі, на думку мемуаристки, не змогли привернути увагу дівчат.

Долучаємо також твір Наталени Королевої «Без коріння. Життєпис сучасниці» - художньо-автобіографічну повість, де поєднано документальні та художні підходи до власної біографії, в результаті чого твір можна віднести до асоціативно-психологічного типу автобіографій [13, с. 109-110]. Ольга Фірман наголосила, що героїні повісті Ноель (уособлення самої Наталени) вивчення історії Російської імперії давалося Ноель вкрай складно, оскільки для неї були чужими звичні в цій державі пієтет до примусу, покора, штучні приписи та вимоги їх сліпо наслідувати) [13, с. 112-113].

В тексті описується, як учениця Катря виступає перед класом і не чує, коли вчитель історії, Володимир Зенонович (був одночасно професором у Духовній академії та в університеті), звертається до неї. Панна Витовська, яку запитали наступною, також не реагує, бо пише вірш [14]. Учитель викликає Ноель і та відповідає: «Царицю Катерину другу забив український козак у 1796 році... на фотелю, що був, властиво, польським престолом. Це зробив він із наці он...» [14]. Володимир Зенонович звик виручати учениць у складних ситуаціях, і взагалі: «був він людина галантна. Коли ж хтось не знав лекції, він не записував двійки, а викликав кілька разів, аж поки лінива чи неуважлива учениця відповіла поправно. З ліпшими ж своїми ученицями танцював він навіть мазурку на інститутських вечірках» [14]. Тому він перебив дівчину, відволік клас сторонніми розмовами. Помітно, що злякався, що учениця про таке розповідає, і стурбовано попросив її зберігати таку інформацію в таємниці. Володимир Зенонович розмовляв із Ноель наодинці, за зачиненими дверима інспекторської кімнати, переконуючи, що вона має бути обережною у висловлюваннях щодо російських царів та національних мотивів: «Дуже вас прошу пам'ятати, що ніякий російський цар не вмер не своєю смертю, крім одного Олександра II. Всі ж інші померли цілком природно, бо так говорить російська історія. Протиставитись цьому дуже небезпечно і для вас, і... для всіх вам близьких. Також буде добре, коли ви не забудете, що “мотиви національні” вас цікавити не можуть» [14]. Ноель, яка перепитувала в професора, чи стосується заборона обговорювати й польського повстання та акції Мазепи, смерті царя Павла, й отримала ствердну відповідь, іще довго потім обмірковувала, які дивні порядки в цій країні, котру навіть сам учитель протиставив Франції, де «можна знати й такими речами цікавитись» [14]. Прикметно, що вчитель історії Володимир Завідневич належить до тих персонажів, яких Наталена Королева, котра вчилася в Інституті два роки з 1904 р., вивела під справжніми іменами [15].

Непрямою вказівкою на особливості викладання історії в Інституті є історія дівчини, яка ставилася до навчання, як до кари, тож не надто старалася: «Так, наприклад, вона дуже легко переселяла стародавніх греків із дорійських часів до історичних, а в Англії знайшла вона короля “Івана без посади”. На це порскнула ціла класа сміхом, а професор запротестував: - Та, Боже, вас хорони, панно Шейковська! Це ж вам не кухар, а король, і найматись чи брати якусь посаду не потребував. Ви, певне, хотіли сказати: “без землі''ЃHЃt [14]. Реакція вчителя вкладається в його характеристику, як схильного «виручати» учениць.

Висновки

Досліджувані спогади містять переважно характеристики одного з учителів - Віталія Шульгіна, втім, на його прикладі можна простежити, що на час його роботи ще було можливо заохочувати питання учениць до вчителя. Втім, це простежується на матеріалах всесвітньої історії, тоді як викладання тоді ж історії Росії у спогадах не докладно, але визнано більш «нудним», а отже, ймовірно, воно було обережнішим. Ідейне спрямування уроків історії на час роботи Володимира Завідневича полягало радше в утримуванні від відкритих дискусій та ретельному контролюванні обговорюваної інформації, а також у безумовній підтримці офіційного історичного наративу, що могло призводити до приховування певних фактів. В цілому, з викладеного видно, що ефективність викладання історії в Київському інституті шляхетних дівчат значно залежала від професійних якостей учителів, їхньої здатності зацікавити та надихнути учнів на вивчення історичного матеріалу, систематизувати матеріал, обрати серед нього найголовніше, причому важливим було і вкластися в рамки дозволеного. Перспективним є зіставлення отриманої зі спогадів інституток інформації з даними інших джерел про викладання історії в Київському та інших інститутах шляхетних дівчат.

Література

1. Захарченко М. М. История Киевского института благородньїх девиц: 1838-1888 г. Киев: Кульженко, 1889. 164, III с., 10 л. ил., портр.

2. Коляструк О. А. Документи особового походження як джерела з історії повсякденності // Український історичний журнал. 2008. № 2. С. 145-153.

3. Антонець Н. З історії діяльності інститутів шляхетних дівчат: Київський інститут шляхетних дівчат у спогадах його вихованок // Педагогіка та психологія. 2011.Вип. 39. С. 112-119.

4. Zhovta І. A Collective Portrait of Teachers of Kyiv Institute of Noble Girls in Their Daily Routine in the 19th Century // Епохи. 2020. Брой ХХУІП. Кн. 2. С. 307-314.

5. Гиппиус 3. Н. Дневники. Воспоминания. Москва: Юрайт, 2023. 600 с.

6. Из приветствия Киевскому Институту, присланного к пятидесятилетнему юбилею последнего, бьівшею его воспитанницею Мариею Домбровскою - ньіне госпожею Тулуб // Захарченко М. М. История Киевского института благородньїх девиц. 1838-1888. Киев: Кульженко, 1889. С. 43-44.

7. Тарасенко О. О. Штрихи до творчого портрету Віталія Яковича Шульгіна (школа істориків Університету Св. Володимира) // Науково-теоретичний альманах «Грані». 2017. № 11. С. 5-16. DOI: 10.15421/1717141.

8. Воропанова М. М. Институтские воспоминания. Институтьі благородньїх девиц в мемуарах воспитанниц.

9. МанасеинаН. Мамино детство. ИздательствоЃsТропинкаЃt. 1914. 46 с.

10. Будзей О. Родовід дитячої письменниці з Кам'янця-Подільського // Подолянин. 6 Березня 2020. http://podolyanin.com.ua/history/42517/

11. Матрос О. Марія Вікторівна Лучицька - благодійна діячка в історії соціальної роботи в кінці XIX - на початку XX століття // Жінки в історії соціальної роботи : колективна монографія. Умань: Візаві, 2018. С. 87-96.

12. Лучицкая М. В. Мемуарьі. Москва, 2003. 196 с.

13. Фірман О. Я. Жанрово-стильові особливості прози Наталени Королевої. Дис. к. філол. н. 10.01.01ЃsУкраїнська літератураЃt. ТернопільЃC2019. 216 с. С. 10§_110.

14. Королева Н. Без коріння

15. Смушак Т. В. Концепт самотності та відчуження в українській та французькій літературі першої половини XX століття (на матеріалі автобіографічної повісті Наталени Королевої ЃsБез корінняЃtта автобіографічного роману Ірен Немировськи ЃsВино самотностіЃtЃj. Дис. к. філол. н. 10.01.05 ЃsПорівняльне літературознавство». Івано-Франківськ, 2017. 198 с.

References

1. Zakharchenko, M. M. (1889). Istoriya Kyivskogo instytuta blahorodnykh devits: 1838-1888 gg. [The History of the Kyiv Institute of Noble Girls: 1838-1888]. Kiev: Kulzhenko. [in Russian].

2. Koliastmk, O. A. (2008). Dokumenty osobovoho pokhodzhennia yak dzherela z istorii povsiakdennosti [Documents of Personal Origin as Sources for the History of Everyday Life]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal^ 2, 145-153 [in Ukrainian].

3. Antonets, N. (2011). Z istorii diialnosti instytutiv shliakhetnykh divchat: Kyivskyi instytut shliakhetnykh divchat u spokadakh ioho vykhovanky [From the History of Activities of Noble Girls' Institutions: Kyiv Institute of Noble Girls in the Memories of its Students]. Pedahohika tapsykholohiia, 39, 112-119 [in Ukrainian].

4. Zhovta, I. (2020). A Collective Portrait of Teachers of Kyiv Institute of Noble Girls in Their Daily Routine in the 19th Century. Epohi, XXVIII (2), 307-314.

5. Gippius, Z. N. (2023). Dnevniki. Vospominaniya [Diaries. Memoirs]. Moskva: Yurayt, 2023 [in Russian].

6. Iz privetstviya Kyevskomu InstitutuЃCprislannogo k pyatidesyatiletnemu yubileyu poslednego, byvshiyu ego vospitannitseyu Mariyeyu Dombrovskoyu - nynye gospozheyu Tulub [From the Greeting to the Kyiv Institute Sent on Its 50th Anniversary By Its Former Student Mariya Dombrovska, Now Mrs. Tulub] (1889). In: Zakharchenko, M. M. Istoriya Kyevskogo instytiitu blahorodnykh devyts. 1838-1888. Kiev: Kulzhenko, 43^44 [in Russian].

7. Tarasenko, O. O. (2017). Shtrykhy do tvorchogo portretu Vitaliya Yakovycha Shul'hina (shkola istorykiv Universytetu Sv. Volodymyra) [Strokes to a Creative Portrait of Vitaliy Jakovych Shul'gin (School of Historians of St. Volodymyr University)]. Naukovo-teoretychnyy аГтапакк «Нгапі», 11, 5-16.

8. Voropanova, M. M. (N/d). Instytsutski vospomynaniya. Instyuty blahorodnykh divyts v memuarakh vospitannits [Institute Memories. Institutes of Noble Maidens in the Memoirs of Their Students].

9. Manaseina, N. (1914). Maminno detstvo [Mother's Childhood]. Sankt-Peterburg: Tropinka [in Russian].

10. Budzei, O. (2020). Rodovid dityachoyi pysmennytsi z Kam'yantsya- Podirskoho [Genealogy of the Children^ Writer from Kamianets-Podilskyi]. Podolyanin.

11. Matros, O. (2018). Mariya Viktorivna Luchytska - blahodiyna diyachka v istorii sotsial'noyi roboty v kintsi XIX - na pochatku XX stolittya [Maria Viktorivna Luchytska - Philanthropist in the History of Social Work at the Late 19th and the Early 20th Century 1. Zhinky v istorii sotsiaVnoi roboti: kolektyvna monoorafiya. Uman': Vizavi, 87-96. [in Ukrainian].

12. Luchitskaya, M. V. (2003). Мгшг/агЏ­ Moskva [in Russian].

13. Firman, O. Ya. (2019). Zhanrovo-stylovi osoblyvosti prozy Nataleny Korolevoyi [Genre and Style Features of Natalena Koroleva's Prose]. Dis. k. filol. n. 10.01.01ЃsUkrai.ns'kaliteraturaЃt. Ternopil [in Ukrainian].

14. Koroleva, N. (N/d). Bez korinnya [Without Roots].

15. Smushak, T.Kontsept samotnosti ta vidchuzhennya v ukrayinskiy ta frantsuzrkiy literaturi pershot polovini XX stolittya (na material! avtobiohrafichno'i povisti Nataleny Korolevoyi «Bez korinnya» ta avtobiohrafichnogo romanu Iren Nemirovs'ki «Vino samotnosti») [The Concept of Solitude and Alienation in Ukrainian and French Literature of the First Half of the 20th Century (Based on the Autobiographical Story «Bez Korinnya» by Natalena Koroleva and the Autobiographical _/Vove/ Dis. k. filol. n. 10.01.05ЃsPorivnyal'ne literaturoznavstvo». Ivano-Frankivsk. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru