Досвід європейських країн у вихованні толерантності молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Досвід європейських країн у вихованні толерантності молодших школярів

Олійник Наталія Анатоліївна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри початкової освіти, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця,

Коваль Тетяна Василівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри мистецьких дисциплін дошкільної та початкової освіти, заступник декана з навчальної роботи, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Басюк Анастасія Миколаївна СВО «магістр», Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, м. Вінниця

Анотація

У статті здійснено аналіз поняття «толерантність», обґрунтовано важливість та особливості формування толерантності в початковій школі. Визначено чинники, що впливають на ефективність процесу формування толерантності. Розглянуто наукові підходи до виховання толерантності зарубіжними дослідниками. Показано різні точки зору вчителів на виховання толерантності. Розглянуто сучасний стан досліджень і погляди педагогів та науковців, щодо визначення поняття толерантність, охарактеризовано педагогічні підходи до толерантності і цілі виховання толерантності. Толерантність як один із важливих чинників формування свідомого громадянина суспільства, який слід виховувати та формувати саме у дітей молодшого шкільного віку. На основі аналізу праць зарубіжних та вітчизняних дослідників здійснено та детально охарактеризовано освітній досвід Європейських країн, щодо формування толератності. Дослідження толерантних взаємовідносин у різних країнах Європи дає змогу описати методи, які використовують як українські школи, так і за кордоном для розвитку толерантного ставлення. У cmammi здійснено аналіз основних тенденцій і закономірностей світового освітнього процесу у сфері формування толерантності підростаючого покоління на прикладі ряду країн (США, Японія, Німедччина, Республіка Польща, Республіка Чехія). Звертається увага авторів статті до досвіду мультикультурних та поліетніиних соціумів, якими є більшість розвинених демократииних країн, що дає можливість оцінити масштабний інноваціино-технологчнии потенціал у сфері формування толерантності, накопииений за останні десятиліття в цих країнах.

Розкрито сутність впливу особистості вчителя на педагогічну взаємодію в умовах нової української школи на основі аналізу Європейських та американських практик. Безумовно, приведений досвід не може виступати “рецептом” одномоментного виріпення українсЬких проблем.

Ключові слова: виховні виклики, учитель, толерантність, виховання толерантності, закордонний досвід, початкова школа.

Oliinyk Nataliia Anatoliivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor at the Department of Primary Education, Vinnytsia Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia,

Koval Tetiana Vasylivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate professor of the department of art disciplines of preschool and elementary education, Deputy dean for academic work, Vinnytsia Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

Basiuk Anastasiia Mykolaivna Master's student, Vinnytsia Mykhailo Kotsyubynskyi State Pedagogical University, Vinnytsia

THE EXPERIENCE OF EUROPEAN COUNTRIES IN EDUCATING TOLERANCE OF YOUNGER SCHOOL STUDENTS

Постановка проблеми

Зі стрімкою технологізацією та інформатизацією суспільства постає проблема розвитку духовності, зокрема толерантного ставлення людини до свого оточення. Принципово важливим є усвідомлення необхідності навчитися жити у світовій спільноті, керуючись принципами толерантності. Для набуття навичок толерантності необхідна низка знань, велику кількість яких ми отримуємо та набуваємо під час освітнього процесу у школі. Вдосконалення та реформування системи освіти потребує нових форм та методів роботи у прищепленні дітям розуміння важливості толерантного ставлення у суспільстві.

Особливої актуальності набуває вивчення закордонного досвіду виховання толерантності в молодого покоління, оскільки його творче використання сприяє пошуку ефективного виховання молоді в дусі гуманізму. Виховання толерантності надає можливість пізнання культури різних народів, створюючи тим самим передумови взаєморозуміння і пошани, позиції співпраці, що є запорукою соціальної міжнаціональної стабільності. Основу сучасного освітнього простору має складати педагогіка толерантності, яка передбачає зміну системи людських відносин, побудову їх на взаємній повазі [1, с. 47].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження толерантності як особистісної якості та суспільно значущої цінності, формування окремих видів толерантності, а також її складових постійно перебувають у центрі уваги педагогічної науки. Так, виховання в учнів міжетнічної, міжнаціональної толерантності розглядається у роботах Г. Абдулкарімова, О. Вербицького, Т. Гурової, Е. Койкової, Л. Олексюк, К. Романюк та ін.; формування толерантності майбутнього вчителя стало предметом дослідження для М. Андрєєва, Ю. Ірхіної, М. Карандаша, І. Кривошапки, Ю. Тодорцевої та ін. [1, с. 138].

Аналіз науково-педагогічної літератури показав, що контекст означеної проблеми розглядали низка закордонних науковців, так проблема толерантності знайшла відображення у працях Б. Рієрдона, Ж. Сартра, М. Таруми, М. Уолцера, В. Франкла, Е. Фромма, К. Ясперса та ін., які досліджували проблему толерантності. Сучасні вітчизняні вчені-педагоги (Т. Білоус, О. Волошина, О. Кащенко, Л. Матієнко, Н. Олійник та інші) досліджують проблему виховання у дітей молодшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу

Нові освітні потреби являють собою найбільш актуальну та корисну відповідь освітніх систем на імперативи, що випливають із проблем сучасного світу. Дискусія навколо значення толерантності, міжкультурна освіта вважається однією з цих нових освітніх потреб, здатних розширювати можливості людей для розв'язання повсякденних проблем.

Толерантність (лат. tolerantia, «витривалість, терпіння») -- соціальний, етичний і релігійний термін, який може визначають групу чи індивіда, позначаючи повагу до свободи інших, їх способу мислення та поведінку, а також їхні думки будь-якого роду (політичні, релігійні тощо) [4, с. 299].

Як стверджує А. Ємець «толерантність - це здоровий глузд безкорисливості та усвідомлення того факту, що те, що може бути нікчемним для однієї людини, є надзвичайно важливим для когось іншого» [3, с. 30]. Відсутність толерантності є егоїзмом, який є коренем усього зла у світі. Толерантність - це повага, прийняття та оцінка багатства та різноманітності культур нашого світу, способів розмови та вираження нашої людської якості.

й

сприяють знання, відкритість духу, спілкування та свобода думки, совісті та переконань. Толерантність - це гармонія відмінності, а не лише етичне зобов'язання; це також політична та юридична необхідність.

Сьогодні справжніми піонерами впровадження ідей толерантності в практику освіти серед закордонних країн є США, Канада й Австралія. Саме ці країни взяли за основу ідею впровадження мультикультурної моделі за допомогою освіти. Пізніше цю ідею підтримали Європейські країни та запровадили програми з виховання в дусі миру й міжнародної співпраці.

Так у Японії чинна програма здійснюється в рамках теорії «хейва кейку» (освіта в дусі миру). Основою японської системи виховання є національні цінності японського народу. Японці переконані, що доля людини залежить не стільки від обдарованості, а й від терпіння, працездатності, посидючості, старанності. Саме тому важливу роль відіграє дотримання чіткого режиму у повсякденному житті та професійній діяльності (рано вставати, бути акуратним, багато працювати, правильно харчуватися, знати й використовувати формули ввічливості (привітання, подяки тощо)). Схвалюються повага до старших, уміння розуміти іншу людину, дотримуватись загальних правил, бути толерантним [6, с. 48].

Яскравим прикладом розв'язання проблеми виховання толерантності в молодшого покоління є досвід Сполучених Штатів Америки. 3-поміж шляхів, що реалізовані системою освіти США для подолання дискримінації на расовому чи етнічному підґрунті. В американському суспільстві акцентується увага на таких особливостях: створення освітніх умов для дітей національних меншин, що спонукають не лише до побудови життя на основі власного життєвого досвіду, а й вчать переймати позитивне в інших, тобто запозичати; самостійне обрання сім єю освітнього закладу для дітей, який найбільше відповідає культурним, освітнім чи соціальним потребам; підготовка висококваліфікованих майбутніх вихователів [10].

Серед багатьох європейських країн існує визначення толерантності як терпимості. У дослідженні основних методів формування толерантності у дітей кожна країни виокремила свою формулу успішного виховання толерантної поведінки у школярів. Розглянемо приклади таких «формул» у деяких країнах Європи.

Так у Німеччині вважають, що таку якість слід виховувати ще з раннього дитинства, беручи до уваги, не лише питання національності чи антисемітизму, але й усіх сфер життєдіяльності людини. Як приклад можна навести школу у Берліні, заснованої у 20-х роках 20-го століття на хвилі реформізму в освіті. Ця школа, виховувала дітей за принципами свободи. Діти мали право голосу при встановленні правил на рівні з вчителями. І дуже цікаво те, що за результатами досліджень, серед «борців німецького антифашистського опору» у часи правління націонал-соціалістичного режиму у відсотковому співвідношенні найбільше виявилось випускників саме цього навчального закладу [6, с. 47].

Сьогодні ж німецькі вчителі високий рівень уваги до проблеми толерантності, а саме на реальних життєвих ситуаціях, наприклад, на Ліванському та Палестино-Ізраїльському конфліктах, показуючи основні форми не толерантного відношення сусідів, один до одного. Велику увагу в німецьких школах приділяють до формування свідомого ставлення та поваги, ще з молодшого віку, до дбайливого ставлення до природи, тварин, до людей. У школах проводяться акції на підтримку біженців, заходи спрямовані на дотримання прав та свободи людини. У початковій школі привчають дітей до активного прояву власної громадської позиції та вчать бути добрими, толерантними та свідомими громадянами.

Гостро стоїть питання толерантності й у Франції. Французькі дослідники, зокрема Гі Леро, зауважив, що у сучасному суспільстві велику увагу приділяють матеріальним благам, а не духовним. Саме тому індивідуальність вчителя стає провідником, як при живому спілкуванні, так і безпосередньо через соціальні мережі, ведучи своїх учнів до цінностей народу, співчуття, щедрості тощо. Автор, визначає, що роль та авторитет учителя характеризується не лише знаннями, але й особистим впливом.

Управлінськими якостями є вміння будувати стосунки, організовувати роботу в команді, організовувати демократичні дебати, де кожен може вільно висловлювати власну точку зору, бути впевненим у своїх силах, комунікати та вміти слухати й сприймати чужі думки. [3, с. 34].

Проводячи збір даних для дослідження у 2011-2012 років, під час опитування 120 вчителів, французькі науковці помітили, що найчастіше визначеннями толерантності серед педагогів були три найважливіші цінності: повага, доброзичливість і щедрість [8, c. 413]. Найповніше визначення терміну «толерантність» було подано пізніше через Декларацію принципів Толерантності, де цей принцип трактують як «повага, прийняття та оцінка багатого розмаїття культур нашого світу, наших форм вираження та способу бути людиною (16 листопада 1995 р.). Дана декларація підкреслила важливість організації такого виховного середовища, яке б запобігло будь-яким проявам інтолерантності.

Система освіти, зокрема зміст освітніх програм державних шкіл, у Франції визначає єдине «ядро», яке забезпечує відкриту, універсальну освіту, що базується на цінностях, що «дають змогу людям жити та з легкістю перейти у вільне, толерантне суспільство» (Ministere de l'education nationale et de la jeunesse 2015) [3, c. 33].

Аналіз наповнення програми Common Core виявив, що її компоненти включати виховання толерантності: учень працює в команді, розподіляє завдання, бере участь у конструктивному діалозі, займає різні точки зору, при цьому відстоює свої погляди, демонструє дипломатичні здібності, вміння говорити та шукати консенсус; розвиває вміння висловлювати свої почуття і думки, повагу до інших, виражати свої почуття та емоції, використовуючи точні слова; вчиться вирішувати конфлікти без агресії, уникати насилля завдяки вмінню точному висловлюванні власної думки, вчитися спілкуватися та міркування; повазі до думок та свобод інших тощо [7].

Популярними у середній французькій школі є предмет «моральне та громадянське виховання», що викладаються вчителями історії та географії, а у старших класах вони, переважно подаються у формі лекцій, коли вчитель розповідає про правила поведінки дома, права та обов'язки учнів, різних закладів тощо. Велику роль приділяють у Франції полікультурній складовій, що є однією з найважливіших елементів у професійній підготовці майбутніх вчителів. Наприклад, починаючи з початку 1970-х років у французькій педагогічній науці використовувався термін «міжкультурна освіта», яка означає «набір дій, які використовує один учитель або школа; стосунки, які базуються на позитивній взаємодії та розумінні між учнями. [5, с. 274]. Таким чином міжкультурна складова дозволяє кожній дитині та молоді розширити погляд на навколишній світ, вчить їх бути дослідниками, взаємодіяти у системі відносин людина-людина, вести переговори та вміти керувати конфліктами.

Сьогодні Франція - країна у якій проживає велика кількість різних етнічних груп, різних культур та віросповідань. Саме через велику імміграцію, починаючи з середини XX ст., країна накопичила значний досвід виховання толерантності у школярів.Цікавою та корисною для нас є система виховання толерантності у Республіці Польща. У школах викладають уроки сексуального виховання, оминаючи проблему толерантного ставлення до ЛГБТ та одностатевих сімей. Масові заходи присвячені «Дню добра», «Захисту прав та свободи людини», «Підтримай довкілля» та інші, закладають підґрунтя толерантної поведінки дітей молодшого шкільного віку. При цьому батьки можуть відмовитися від того, щоб їх дитина ходила на масові заходити чи на уроки сексуального виховання, якщо це буде суперечити їх релігійним віруванням. Зважаючи на це, у Польщі виникла проблема упередженого ставлення дітей до ЛГБТ-спільнот, які будувалися та встановлювалися на стереотипах, міфах через різноманітні джерела інформації. Велике значення у польській культурі має релігійне виховання дітей, тому сьогодні проглядається тенденція, що значна частина батьків, проти введення у школах предмета «Виховання до життя в сім'ї», що має на меті реалізувати сексуальну просвіту в школах, проте, маючи значне ідеологічне підґрунтя. У державній програмі, затвердженій Міністерством освіти Польщі, є рекомендація: «Сім'я знайомить дітей з реальністю душевною, релігійною та моральною, а тому цей предмет не може відокремлюватись від релігійної ідентичності учнів і від їхнього релігійного розвитку» [9]. Школи Польщі перебувають у постійній боротьбі за виховання гідного суспільства у своїй країні, проте невизначеність польських дослідників та педагогів практиків значно ускладнює та відтягує цей процес.

Про що не можна сказати щодо Чехії, де виховання толерантності до представників ЛГБТ є частиною освітніх програм початкової та середньої школи. Тут оперують насамперед статистикою:4% жителів мають гомосексуальну орієнтацію. Відповідно, у будь-якому класі можуть бути потенційні гей, лесбіянка, бісексуал або трансгендер [1, с. 180]. Саме тому ще у 1990-х роках в університеті Масарика розробили рекомендації для майбутніх педагогів, як правильно працювати вчителю з різними верствами населення. Окрім цього міністерство освіти роздає кожному інформаційні брошури, де вказано перелік тем, інформаційні джерела та короткі тези щодо того, як правильно вчителі повинні обговорювати це зі школярами. Прикладом такого може бути система дій для вчителя, як йому сприймати та реагувати на учнів, якщо вони розповідають про свої сексуальні уподобання.

Значна увага у школах Чехії приділяється вихованню толерантного ставлення дітей до біженців. Саме тому влада країни випустила низку коміксів для дітей, де за допомогою короткої інформації, продемонстрованої відповідними картинками, дітям намагаються донести важливість підтримки людей, які вимушено покинули свою домівку (рис. 1). Пізніше такого роду публікації почали випускати частіше, адже помітили значну позитивну динаміку серед учнів початкової та середньої шкіл.

Управління верховного комісара ООН спільно з чеською громадською організацією допомоги мігрантам META випустили методичний посібник для вчителів Чехії, який допомагатиме виховати в школярах толерантність до біженців.

Посібник Hello Czech Republic включає короткий фільм і комікс про дітей-біженців. Матеріали розраховані на учнів 3-6 класів закладів загальної середньої освіти. «Мета проєкту - обмежити поширення негативних суджень та забобонів, а також посприяти розвитку самих шкіл, де до всіх дітей ставилися б однаково. Цього ми хочемо досягти, запропонувавши поглянути на проблему з іншого ракурсу», - йдеться в інструкції посібника [10].

Окрім цього посібник містить різні поради вчителям, наприклад, щодо врегулювання конфліктних ситуацій, що можуть виникнути між дітьми та їх іноземними однокласниками, або ж як організувати довготривалу комунікацію у вигляді діалогів між учнями.

Рис. 1. Комікс із посібника для виховання в дітей толерантного ставлення до біженців в Чехії.

Посібник складається з різноманітних коміксів, прикладів ситуацій, короткометражних фільмів, що засновані на реальних подіях, окрім загальної інформації для вчителя він містить матеріали для дітей. Так комікс під назвою «Якось ми знову зустрінемось, Санам» (Jednou se zase setkame, Sanam) на 60 сторінках розповідає історію афганського підлітка, який самостійно без батьків біжить від війни до Швеції. Сюжет складається із реальних історій дітей та підлітків-біженців, повідомляє iDNES. «Ми намагалися, щоб усі деталі були максимально точними: факти, місця, шляхи та способи втечі. Результат, що вийшов, прочитали кілька молодих людей, які самі пройшли через це, і за їхніми словами, історія вийшла дуже правдивою», - розповів автор коміксу Оскар Екман [6, 50].

Важливою складовою підручника є переліки питань до сюжету коміксу, який допомагають вчителю правильно організувати дискусію у класі, наштовхнути дітей на правильні, а головне власні умовисновки. Усі матеріали підручника доступні кожному вчителеві онлайн для завантаження повної версії коміксів та запитань.

Цікавою вправою для роботи зі школярами виглядає оповідання, що описує найближче майбутнє, в якому чехи та біженці міняються місцями (рис. 2). Наведемо приклад уривка такої історії з даного посібника.

Рис. 2. Комікс із посібника для виховання в дітей толерантного ставлення до біженців в Чехії.

««Йде 2030 рік. У Чеській Республіці сталася страшна ядерна катастрофа, внаслідок якої країна наступні 200 років буде непридатною для життя. Десять мільйонів чехів змушені залишити свої будинки та тікати до інших країн. Лише одна країна у світі виявила бажання прийняти біженців із Чехії - азійську державу Миростан (Peacestan) із 300-мільйонним населенням. Однак у технологічно розвиненій країні невдовзі почалися демонстрації проти прийняття чеських біженців», - так починається розповідь, яка сприяє до роздумів про труднощі, з якими стикаються біженці, про сутність та цілі еміграції [10]. Важливо зазначити, що використання даного посібника вчителями чеських шкіл не є обов'язковою умовою. Педагоги мають право обирати чи потрібен їм даний методичний посібник, чи ні, завантажувати та користуватися ним виключно на власний розсуд та бажання.

Отже, проаналізувавши методи та форми формування толерантності у дітей у європейських країнах можна сказати, що школи відіграють важливу роль у розвитку характеру толерантності учнів. Досліджуючи основні моменти, на яких зосереджена освіта європейських країн показують, що саме школа, відіграє важливу роль у розвитку толерантності учнів. Дослідження показують, що співпраця між школами, громадою та батьками позитивно впливатимуть на ставлення та характер учнів і змінюють їх на краще з точки зору емоційної, когнітивної та духовної сфер з метою формування національної ідентичності. Використання європейських практик в освітньому процесі допоможе створити належні умови для формування толерантності.

Література:

1. Горват М. В. Виховання толерантності в процесі інтерактивного педагогічного спілкування : метод. посіб. Умань, 2013. 221 с.

2. Волошина О. Дмитренко Н. Модель підготовки майбутніх учителів до виховання толерантності в учнів основної школи. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюб^инського. Серія : Педагогіка і психологія, 2014. №42(1). С. 126-131

3. Ємець А. А., Коваленко О. М. Формування читацької культури як один із аспектів набуття професійної компетентності майбутніми вчителями. Теор/я і методика навчання: проблеми та пошуки, 2018. Вип. 15. С. 30 - 35.

4. Олійник Н., Білик Т., Басюк А. Формування толерантності у молодших школярів. Журнал ^Перспективи та інновацп науки» Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина»), 2022. № 6(11). С.299-308.

5. Сінельник І. Педагогіка толерантності в Україні: історія становлення й розвитку. Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. праць. Київ, 2013. С. 274-281.

6. Таргоній І. Наукові підходи до виховання толерантності зарубіжними дослідниками. Педагогічний часопис Волині. № 2(13), 2019. с. 47-52

7. Parker D. C., Nelson J. S., and Burns M. K. (2010). Comparison of correlates of classroom behavior problems in schools with and without a school-wide character education program, Psychol. Sch., 47. 8. 817-827.

8. Kolesnik K., Oliinyk N., Komarivska N., Kazmirchuk N., ImbeR V. (2023). Future-Teacher Soft Skills Development in the Context of Ukraine's Integration into the European Higher Education Area. International Journal of Learning, Teaching and Educational Research, 22 2. 413-431

9. Hnatovska K. S. (2020). Cultural approach in the context of formation of tolerance of future primary school teachers. Innovative solutions in modern science. 7(43). 33-43.

10. The American Heritage. Dictionary of the English Language. Houghton Mifflin Harcourt Publishing Company URL: http://www.4shared.com/office/pa4PKj E/American Heritage Dictionary.htm (дата звернення: 15.03.2023)

References:

2. Voloshyna O. Dmytrenko N. (2014). Model pidhotovky maibutnikh uchyteliv do vykhovannia tolerantnosti v uchniv osnovnoi shkoly. [A model of training future teachers for education of tolerance in elementary school students]. Naukovi zopysky Vinnytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Mykhaila Kotsiubynskoho. - Scientific notes of Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsyubynskyi, 42(1). 126-131.

3. Iemets A. A., Kovalenko O. M. (2018). Formuvannia chytatskoi kultury yak odyn iz aspektiv nabuttia profesiinoi kompetentnosti maibutnimy vchyteliamy. [Formation of reading culture as one of the aspects of acquiring professional competence by future teachers]. Teoriia i metody^ navchannia: problemy taposhuky - Theory and teaching methods: problems an^ searches. 15, 30-35.

4. Oliinyk N., Bilyk T., Basiuk A. (2022). Formuvannia tolerantnosti u molodshykh shkoliariv. [Formation of tolerance in younger schoolchildren.] Zhurnal«Perspektyvy ta innovatsii nauky» - Magazine «Perspectives and Innovations of Science». 6(11ЃA. 299-308.

5. Sinelnyk I. (2013). Pedahohika tolerantnosti v Ukraini: istoriia stanovlennia y rozvytku. [Pedagogy of tolerance in Ukraine: history of formation and development]. Teorctyko-^ctodychni problemy vykhovannia ditei ta uchnivskoi molodi - Theoretical and methodological problems of raising children and school youth. 13. 214-281.

6. Tarhonii I. (2019). Naukovi pidkhody do vykhovannia tolerantnosti zarubizhnymy doslidnykamy. [Scientific approaches to education of tolerance by foreign researchers] Pedahohichnyi chasopys Volyni - Pedagogical journal of Volyn. 2(13). 41-52.

7. Parker D. C., Nelson J. S., and Burns M. K. (2010). Comparison of correlates of classroom behavior problems in schools with and without a school-wide character education program, Psychol. Sch., 41. 8. 811-821.

8. Kolesnik K., Oliinyk N., Komarivska N., Kazmirchuk N., ImbeK V. (2023). Future- Teacher Soft Skills Development in the Context of Ukraine⁵s Integration into the European Higher Education Area. International Journal of Learning, Teaching and Educational Research, 22 2. 413-431

9. Hnatovska K. S. (2020). Cultural approach in the context of formation of tolerance of future primary school teachers. Innovative solutions in modern science. 1(43). 33-43.

10. The American Heritage. Dictionary of the English Language. Houghton Mifflin Harcourt Publishing Company URL: http://www.4shared.com/office/pa4PKj E/American Heritage Dictionary.htm (дата звернення: 15.03.2023)

Размещено на Allbest.ru