Від медіаграмотності до медіакультури керівника закладу загальної середньої освіти: управлінський аспект у реаліях сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавська академія неперервної освіти ім. М.В. Остроградського, Україна

Від медіаграмотності до медіакультури керівника закладу загальної середньої освіти: управлінський аспект у реаліях сьогодення

Білик Надія, доктор педагогічних наук, доцент, професор кафедри педагогічної майстерності та інклюзивної освіти

Анотація

До загальних завдань медіаосвіти відносимо завдання, спрямовані на підвищення медіаграмотності особистості та створення сприятливого медіасередовища. Закцентовано увагу на реалізації зростаючих вимог до розвитку медіаграмотності та медіакультури керівника закладу загальної середньої освіти.

Окреслено управлінський аспект розвитку медіакультури керівника в освітньому процесі закладу загальної середньої освіти.

Сформульовано мету статті: розглянути підходи до інтерпретації дефініцій «медіаграмотність» і «медіакультура», дослідити змінність їхніх значень із розвитком соціальних комунікацій людства; визначити, на яких аспектах медіакультури зосереджує увагу керівник закладу загальної середньої освіти.

Спираючись на наукові напрацювання щодо дефініцій медіаграмотністі та медіакультури, розкрито їхню наукову сутність, визначено медіаграмотність як результат медіаосвіти, а саме здатності експериментувати, використовувати, аналізувати, оцінювати та передавати знання, вміння, навички.

Розкрито підходи до розвитку інформаційно-аналітичної компетентності керівника закладу загальної середньої освіти, реалізація яких уможливлює організацію повноцінної системної його підготовки до професійної діяльності та шляху від медіаграмотності до медіакультури у системі неперервної освіти.

Розвиток медіакультури керівника закладу загальної середньої освіти в умовах неперервної освіти розглянуто як спеціально організований, компетентнісно зорієнтований освітній процес.

Зазначено, що Полтавською академією неперевної освіти ім. М.В. Остроградського проводяться курси підвищення кваліфікації, тренінги, майстер-класи з метою розвинення медіаграмотності та медіакультури керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників.

Стаття може бути корисною для керівників закладів загальної середньої освіти, відповідних працівників органів управління освітою та закладів системи неперевної освіти.

Ключові слова: медіаграмотність, медіакультура, управлінський аспект, керівник закладу загальної середньої освіти.

Abstract

Nadiia BILYK, Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, M.V. Qstrohradskyi Poltava Academy of Continuous Education, Ukraine

FROM MEDIA LITERACY TO MEDIA CULTURE HEAD OF GENERAL SECONDARY EDUCATION INSTITUTION: MANAGEMENT ASPECT IN TODAY'S REALITIES

The relevance of the problem is substantiated by solving the contradiction between the growing requirements for media literacy and media culture of the head of a general secondary education institution and the insufficient level of his training for information and analytical activities.

Formulation of the goals of the article: based on the analysis of scientific and pedagogical literature, to consider approaches to the interpretation of the definitions of "media literacy" and "media culture", to investigate the variability of their meanings with the development of social communications of mankind; to determine which aspects of media culture the head of a general secondary education institution focuses on.

Relying on scientific developments regarding the definitions of media literacy and media culture, their scientific essence is revealed, media literacy is defined as the result of media education, the ability to experiment, use, analyze, evaluate, and transfer knowledge, skills, and abilities.

Approaches to the development of the informational and analytical competence of the head of a general secondary education institution are revealed, the implementation of which enables the organization of a full-fledged systematic training of him for professional activity and the path from media literacy to media culture in the system of continuous education.

The managerial aspect of media culture development in the educational process of a general secondary education institution is outlined.

The development of the media culture of the head of a general secondary education institution under the conditions of continuous education is considered as a specially organized, competency-oriented educational process.

A promising direction for further research is the development of information and analytical competence of teachers using media.

This article may be useful for heads of general secondary education institutions, relevant employees of education management bodies, and institutions of the continuous education system.

Keywords: media literacy, media culture, management aspect, head of a general secondary education institution.

Вступ

Модернізація повної загальної середньої освіти здійснюється відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року (далі - Концепція) [9] та плану заходів на 2017-2029 роки. Метою Концепції є забезпечення проведення докорінної та системної реформи загальної середньої освіти за чітко визначеними напрямами. Особливу увагу звертаємо на один із напрямів - це ефективне управління загальною середньою освітою, щоб сприяти реальній автономії школи, а також на розвиток медіаосвіти як потужного складника гуманітарної безпеки держави.

Актуалізація потреби формування медіакультури в українському суспільстві стимулює й нові вимоги до професійної діяльності керівника закладу загальної середньої освіти (ЗЗСО), а саме, здійснюючи освітній процес у ЗЗСО, важливо самому навчитися й навчити педагогічний колектив критично споживати медіаінформацію, комунікувати в мережевому просторі, враховуючи соціальну толерантність, захищати себе від кібератак (булінг, тролінг, мова ворожнечі), створювати якісний медіапродукт.

У Концепції впровадження медіаосвіти в Україні (нова редакція) підкреслено, що медіаосвіта - не тільки шлях до ефективної діяльності людини в системі трудових відносин, але й спосіб залишатися самим собою, цілісною особистістю, здатною до самовираження і людяності [ 8, с. 5-6]. У документі закцентовано увагу на формуванні у громадян медіаінформаційної грамотності й медіакультури відповідно до вікових, індивідуальних та інших особливостей, підготовці особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою масмедіа. Визначено, що «медіакультура - культура сприймання і виробництва соціальними групами та соціумом у цілому сукупності інформаційно-комунікаційних засобів, що функціонують у суспільстві, знакових систем, технологій комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передавання інформації. На особистісному рівні медіакультура означає здатність людини ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі, здійснювати ціннісно-вольову рефлексивну регуляцію інформаційної поведінки» [там само, с. 7-8].

Отже, посилюється потреба розвитку медіакультури керівників будь-яких закладів освіти щодо їхньої професійної підготовки у неперервній освіті, зокрема і загальної середньої освіти .

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У першу чергу звернемо увагу на медіаосвіту як освітній процес, під час якого відбувається формування навичок інтерпретації, оцінки та критичного осмислення, навичок ретельного аналізу медіаповідомлень, вивчення медіа, а також засоби та методи навчання сприйняття медіапродукту. До загальних завдань медіаосвіти відносимо завдання, спрямовані на підвищення медіаграмотності особистості та створення сприятливого медіасередовища.

Перший в Україні посібник для вчителя «Практична медіаосвіта: медіаграмотність в освітньому просторі» за редакцією В. Байдик, О. Проніної зорієнтований на розвиток медіакультури в складі медіаобізнаності, медіаграмотності та медіакомпетентності на основі вітчизняної соціально - психологічної моделі медіаосвіти [16].

Цей посібник не втратив актуальності й активно використовується медіапедагогами для підготовки до проведення медіаосвітніх занять.

Погоджуємося із Сінді Шейбе, Фейз Рогоу, які у підручнику для вчителів зазначають, що «освіта з медіаграмотності не найкращий засіб для навчання будь-чого й ми не рекомендуватимемо заміняти нею те, що вже добре працює. Але освіта з медіаграмотності може стати у пригоді досвідченим учителям, щоб вдихати нове життя в застарілі заняття. Це також може бути ефективним способом залучення учнів з різноманітними потребами в навчанні (диференційоване викладання) та таких учнів, які не виявляють цікавості в освітньому процесі. Й жодна інша річ так не розпалює пристрасть у вчителів, як учні, що залучаються до того, що вони вчать» [13, с. 113].

Тому медіаграмотна особистість керівника ЗЗСО повинна вміти контролювати медіа, орієнтуватися в медіасередовищі, знаходити необхідну інформацію та вміти контролювати хибні повідомлення. Тобто можна стверджувати, що медіаграмотність є складником медіакультури.

У ХХ ст. розповсюдження інформації набуло нових форм і підвищеної швидкості, що спричинило масованому вивченню медіакультури як новітньої реальності в науковому середовищі. Термін «медіакультура» виник у 1960-х роках із подання канадського філософа та дослідника комунікаційних технологій М. Маклюена. На теоретичному рівні питанням медіакультури та її ролі в культурному та соціальному житті суспільства займалися Г. Тард, Г. Лебон, М. Вебер, А. Гофман. П. Лазарсфельд, Г. Лассуелл та ін.

Проблема медіакультури цікавить не тільки зарубіжних, а й вітчизняних науковців. За Л. Масол, медіакультура визначається як: сукупність інформаційно-комунікативних засобів, матеріальних та інтелектуальних цінностей, що вироблені людством у процесі культурно -історичного розвитку [12]. Л. Супрун, пропонуючи навчально-методичні вказівки за темою «Медіакультура», систематизує та узагальнює значення засобів масової комунікації як акумулятора і ретранслятора актуальних духовних цінностей суспільства, розглядає соціокультурний процес взаємодії особистості з медіа 2014 [18].

Вважаємо за потрібне наголосити, що універсальне визначення поняття «медіакультура» досьогодні перебуває на стадії формування, оскільки входить до термінологій кількох наукових шкіл - соціології, філософії, культурології, вивчення комунікаційних технологій. Представники означених наукових шкіл досліджують поняття відповідно до цілей і методичного забезпечення своєї наукової галузі.

Формулювання цілей статті: на основі аналізу науково-педагогічної літератури розглянути підходи до інтерпретації дефініцій «медіаграмотність» і «медіакультура», дослідити змінність їхніх значень із розвитком соціальних комунікацій людства; визначити, на яких аспектах медіакультури необхідно зосереджувати увагу керівнику закладу загальної середньої освіти.

Виклад основного матеріалу дослідження

Зазначимо, що медіаграмотність керівника ЗЗСО передбачає знання закономірностей сприйняття й розуміння інформації, психологічних аспектів впливу медіа на спосіб життя, стосунки та цінності особистості; використання ключових концепцій медіаосвіти для аналізу медіатекстів; формування вмінь і навичок пошуку інформації, інтерпретації та критичного аналізу медіатекстів; створення власних медіатекстів, адекватних завданням і умовам комунікації. Медіаграмотність спрямована на забезпечення професійно-педагогічної комунікації керівника ЗЗСО з колегами, учнями та їхніми батьками, формування навичок роботи з комп'ютерними мережами, зокрема, з Інтернетом, електронними банками інформації.

Відповідно до нової сфери людської комунікації та виробництва з кожним десятиліттям набуває чіткіших обрисів і нова сфера культури - медіакультура. Зі швидкісним розвитком цифрових технологій змінюється реальність, у якій перебуває людина, причому будь -яка, незалежно від соціальної приналежності та майнового стану.

Л. Ороховська [15] розглядає медіакультуру у дзеркалі філософії історії, Соціолог Л. Змій [5] досліджує проблеми становлення сучасної медіакультури регіону, О. Ісаєнко вивчає питання формуваня медіакультури сучасної молоді, нею визначено та обґрунтовано важливість медіаосвіти, щоб уміти аналізувати та оцінювати медіатексти, опрацьовувати отриману інформацію, відсіювати зайву, виробляти власний погляд, вирізняти медіаманіпуляції та обирати ефективні способи захисту від медіавпливів [6].

Л. Найдьонова, О. Баришполець [14] у змісті медіакультури відділяють систему потреб, орієнтацій, знань, умінь, навичок особистості, сформованих і розвинутих у процесі перебування в медіасередовищі з використанням саме засобів мас-медіа заради отримання соціальної інформації. Така система, на їх думку, визначає комплекс настанов щодо характеру інформаційного продукту, отримуваного від мас-медіа, а також інших соціальних характеристик особистості, сформованих і розвинених у процесі соціалізації.

У колективній монографії «Сучасна медіакультура: контент, концепції, перспективи (українсько-польський досвід)» Й. Лось, С. Ґавронський, Т. Лильо, М. Уліта та ін. обговорюють сучасну медіакультуру: контент, концепції, досвід «цивілізації опінії», критерії автентичної демократичності суспільства, яка не може існувати без журналістів із солідною професійно-етичною освітою, вмінням писати виважені, глибоко обґрунтовані статті й продумані коментарі. У низці наукових статей монографії досліджено чільні аспекти позитивної ролі й пасток інформаційного суспільства, комунікативістики як динамічного явища сучасності, впливи сили розуму, плідності думки, красномовності факту; з'ясовано творчі складники діалогу, специфіку журналістської деонтології, незалежності журналіста на службі правді й справедливості, відданості людині як Боготвірному феноменові [19, с. 16]. медіакультура керівник освітній

Навчальний посібник Н. Череповської «Медіаосвіта та медіакультура учнів в ЗОШ» [21] є фрагментом медіаосвітнього спеціального курсу для учнів старшої школи, в якому представлено методично -практичний матеріал для медіапедагогів, учителів, соціальних педагогів, шкільних психологів, батьків і всіх тих, кому не байдуже майбутнє молодого покоління в нових умовах інформаційного суспільства.

Отже, медіакультура впливає на розвиток особистості, інтелект, емоції, сприяє формуванню світогляду, творчого і критичного мислення.

Медіакультура - це цілісна система, яка сформувала свій медіапростір і функціонує на основі обміну інформацією. У той же час медіапростір активно впливає на культурні, соціальні та психологічні цінності, формуючи і змінюючи установки і моделі поведінки людини.

Незважаючи на те, що медіакультура на сьогодні є поняттям, яке викликає прицільну увагу науковців багатьох напрямів: культурологів, соціологів, журналістів, і на те, що термін, який з'явився у другій половині ХХ ст., зазнав трансформацій у визначенні та розширення інтерпретацій, на практиці спостерігаємо відсутність у середньопересічного споживача інформаційного продукту чіткого розуміння, а головне, потреби у використанні цього феномену. Якщо спочатку медіакультура сприймалася як інформація, що розповсюджується за допомогою засобів, які працюють на електричній енергії, то на сьогодні медіакультура розглядається науковцями як тип культури інформаційного суспільства, для якої характерна функція не тільки провідника інформації між різними суспільними верствами (владою і громадянами, ЗМІ та владою, ЗМІ та громадянами та ін.) [4, с. 46].

За дослідженням Т. Євченко, 50% опитаних у власному визначенні медіакультури назвали аспекти, характерні для наукового поняття. Серед них: медіакультура - це сукупність інформаційно-комунікативних засобів; це засіб впливу на людей; це новітнє середовище. Інші 50% опитуваних виявили відсутність чіткого уявлення про поняття «медіакультура». Серед версій зазначалося: медіакультура - це один із видів мистецтва; передавання масової інформації; культурні норми (обмеження) для медіаконтенту; щось, пов 'язане з інтернетом; уміння користуватися масовими засобами комунікації; розповсюдження інформації в соцмережах; молодіжна субкультура [там само].

М. Лисинюк, розкриваючи сутнісні особливості і функції медіакультури, зазначає, що медійна культура - соціокультурний феномен, який є соціальним середовищем, що активно комунікує за допомогою символічного обміну, реалізовуючи взаємодію між підсистемами суспільства та як механізм культурної діяльності. Вона ґрунтується на таких положеннях: домінуюча культура інформаційного суспільства, що забезпечує формування соціокультурної картини світу; культура-універсум, яка поєднала в собі народну, масову й елітарну культури та їхні різновиди; метаповідомлення, в якому відображено світоглядний стан суспільства; знак дії, що може бути скерована як на маніпуляцію суспільною свідомістю, так і на розвиток людини; специфічний спосіб освоєння дійсності. При цьому, зміст медіакультури розкр ивається через розуміння культури та її традиційне визначення. Наголошено, що поняття медіакультури трактується як тип або підсистема культури інформаційного суспільства, функціями якої є: інформативна; комунікативна; нормативна, або ідеологічна; релаксаційна, або розважальна; креативна; інтеграційна; посередницька. Медіакультурі притаманне використання продуктів медіа в будь - якій сфері життєдіяльності, відсутність територіальних кордонів, одночасний синтез сприйняття усіма органами чуття, формування принципово іншого типу мислення, інтерактивного сприйняття та принципово інші взаємини автора і читача, виробника і споживача. Водночас медіакультура, формуючи світогляд і побутову поведінку людини, прищеплює їй певні стандарти, моду і мовну практику, що не завжди має позитивні наслідки [10, с. 43].

За твердженням Т. Сорочан, І. Цимбал, в останні роки фіксуємо значний інтерес у царині вивчення впливу медіакультури на свідомість людини та прогнозуванні наслідків такого впливу. Керівники закладів освіти, засновники, керівники органів управління освітою проєктують зміни - управлінських структур, змісту, технологій освітньо-виховного процесу, різні варіанти розвитку закладів освіти. Таке проєктування покладається в основу перетворювальної діяльності. Для здійснення цього проекту є вміння керівника виокремлювати об'єкти, які підлягають перетворенню. Критерієм оптимального вибору об'єктів, які підлягають змінам, є здатність цієї сукупності після відповідних процедур модернізації забезпечити системний стратегічний розвиток закладу в цілому [17].

Отже, стратегія розвитку охоплює не всі без винятку об'єкти управління, а лише ті, зміна яких є ключовими умовами, наприклад, розвитку закладу загальної середньої освіти. У цьому напрямі розрізняють такі види стратегій закладу освіти: соціально-педагогічні; особистісно-розвивальні; інноваційні; маркетингові; комунікаційні; кадрові; ресурсні; антикризові тощо.

І. Колеснікова у дисертаційному дослідженні «Розвиток медіакультури вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти» вказує на недостатній її рівень у контексті здійснення професійної діяльності відповідно до сучасних вимог інформаційного суспільства. Дослідниця трактує медіакультуру вчителя як складне структурне утворення, що передбачає ефективну взаємодію педагога з масмедіа, яка сприяє розвитку знань, умінь, навичок повноцінного сприймання та інтерпретації інформації за допомогою медіаресурсів [7, с. 7-10].

Під час експериментальної роботи І. Колеснікова з'ясувала, що вчителі мають переважно низький і середній рівні сформованості медіакультури. Зокрема, вона навела такі дані: з 272 учителів загальноосвітніх шкіл (у Житомирській, Полтавській, Чернівецькій, Хмельницькій областях), які були залучені до констатувального експерименту, лише 78 осіб перебували на високому рівні розвитку медіакультури; 98 осіб - на достатньому, 96 осіб - на початковому [7, с. 140].

Отже, приблизно третина вчителів (35,3 %), як установила І. Колеснікова, характеризується низьким (початковим) рівнем сформованості медіакультури. Дослідницею доведено, що ефективним механізмом розвитку медіакультури вчителів є заклади післядипломної педагогічної освіти, які скеровують свою роботу на вдосконалення професійної майстерності педагогів відповідно до вимог інформаційного суспільства.

Розвиток медіакультури вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти розглядаємо як спеціально організований медіаосвітній процес, що здійснюється на основі використання доцільно відібраних форм, методів, засобів навчання.

Виходячи із вищезазначеного, однією з ключових компетентностей, необхідних сучасному керівнику ЗЗСО для ефективного функціонування в інформаційному середовищі, є його медіаграмотність, що визначається як здатність адекватно взаємодіяти з потоками медіаінформації в глобальному інформаційному просторі: здійснювати пошук, аналізувати, критично оцінювати і створювати власні медіапродукти, поширювати їх за допомогою різних засобів масової комунікації.

Отже, актуалізується потреба у підготовці критично мислячих медіаграмотних керівників ЗЗСО у неперервній освіті, здатних ефективно використовувати шкільне, районне та регіональне медіасередовище для розв'язання різного роду професійних, суспільних та особистих завдань.

Медіапедагогіка й основи медіаграмотності є психолого -педагогічними складниками підготовки керівника ЗЗСО у системі неперервної освіти.

Зазначимо, що Академією української преси, IREX та StopFake за підтримки Міністерства закордонних справ та міжнародної торгівлі Канади (DFATD Canada) із липня 2015 до березня 2016 року у 14 регіонах України було реалізовано унікальний проєкт «Програма медіаграмотності для громадян», який готував тренерів для проведення тренінгів із медіаграмотності для різних категорій населення. У даному проєкті Т. Бондар [2], доцент кафедри філософії і економіки освіти Полтавської академії неперервної освіти ім. М. В. Остроградського (далі - ПАНО ім. М. В. Остроградського) брала участь як тренер, мала можливість апробувати методику і провести цикл тренінгів для слухачів курсів підвищення кваліфікації. Тренінги проводились у рамках практичних занять і круглих столів для слухачів очної форми навчання. Найдієвішим виявився 3-годинний тренінг, під час якого було опрацьовано кілька тематичних блоків: інформація/пропаганда (перегляд різних типів відео для визначення пропаганди), види пропаганди (аналіз відмінностей і цілей піару, соцреклами, пропаганди, робота у групах з ілюстраціями на визначення різних видів пропаганди), журналістські стандарти якості матеріалу; визначення власників українських ЗМІ; маніпуляція і фейки. Тренінги проєкту стали логічним й ефективним доповненням курсів підвищення кваліфікації для керівників ЗЗСО, давши можливість більше часу приділити темі критичного мислення і медіаграмотності, зосередивши увагу на формуванні практичних навичок учителів, уміння самостійно аналізувати інформацію, виокремлюючи фейки, пропаганду, маніпуляції. Це досить актуальна й ефективна форма роботи, яку варто використовувати і надалі.

Також у ПАНО ім. М. В. Остроградського відбулася весняна сесія Lifelong Learning проєкту «Школи медіаосвіти»-2023, на якій учасники розбиралися у ключових механізмах застосування фасилітації у впровадженні інфомедійної грамотності та громадянської освіти. Методологія фасилітації вимагає знання та розуміння не лише дидактики, але й психології, когнітивістики, соціальних теорій. Більше того, фасилітація ставить педагога у специфічну, частково незручну для традиційного уявлення про його професійні завдання, роль. Часто трапляється, що вчитель знає принципи і методи фасилітації, але некоректно їх застосовує, не розуміє цілей і смислу певних процедур, не здатний забезпечити правильну комунікацію під час фасилітативних сесій і, особливо, не дбає про ретельну рефлексію процесу. У дискусії щодо теми медіа- та громадянської освіти педагоги торкнулися багатьох актуальних питань, у тому числі профілактики асоціальних проявів у поведінці дітей і підлітків, зумовлених некритичним споживанням контенту соцмереж, небезпечними практикам створення спільнот під анонімним адмініструванням, поширенням закликів, що можуть бути оцінені правоохоронцями як підбурення до насильства тощо. Традиційно для таких семінарів застосовувалися цифрові платформи, що забезпечували застосування активних та інтерактивних методів навчання [20].

Щорічно у ПАНО ім. М. В. Остроградського проводиться Всеукраїнська наукова онлайн-конференція з міжнародною участю «Мережа шкіл новаторства України: розвиток професійної компетентності керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників у контексті реалізації неперервної освіти [1].

За Н. Білик, мережева взаємодія є інструментом ефективного позиціювання шкіл новаторства в освітньому просторі, засобом підвищення професійної компетентності педагогів, які володіють знаннями своєї галузі й поповнюють їх шляхом самоосвіти, самореалізації, мобільності, здатних застосовувати інноваційні технології.

До онлайн-конференції долучалися Міністерство освіти і науки України, Науково-дослідний інститут українознавства МОН України, Інститут модернізації змісту освіти, Національна академія педагогічних наук України, ВГО «Консорціум закладів післядипломної освіти», Український відкритий університет післядипломної освіти, ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, Інститут педагогіки НАПН України. Активну участь показали заклади післядипломної та неперервної освіти (Центральний інститут післядипломної освіти і Навчально -науковий інститут менеджменту та психології ДЗВО «Університет менеджменту освіти» НАПН України, Полтавська академія неперервної освіти ім. М. В. Остроградського, Харківська академія неперервної освіти, Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Запорізький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти та психології, Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти). Ґрунтовними були презентаційні матеріали представників цих закладів: З. Рябової «Менеджмент якості освітньої діяльності закладу освіти: відповіді на виклики»; І. Криничної «Лідерське явище в умовах модернізації управління системи освіти України»; Н. Білик «Педагог-новатор - важливий важіль оптимізації системи неперервної освіти»; І. Калініченко «Реорієнтація інклюзивної освіти в умовах війни»; М. Жук «Освіта в умовах військового стану: потенціал проблемно -ресурсного та індикативно-технологічного підходів в інноваційній діяльності закладів освіти»; Н. Мельник «Діяльність регіональних шкіл новаторства керівних, науково-педагогічних і педагогічних працівників як ресурс забезпечення професійного розвитку у контексті реалізації неперервної освіти» та ін.

Аналізуючи процес управлінської діяльності з точки зору визначення критеріїв інформаційної культури керівника, О. Гуменний визначив два підходи. Перший базується на аналізі управлінської діяльності у контексті функцій керування. Необхідно дослідити прояв інформаційної культури в процесі створення системи інформаційного забезпечення внутрішньозакладним управлінням. Даний вибір обумовлений такими міркуваннями: для створення інформаційної моделі закладу професійної (професійно-технічної), фахової передвищої (коледжі, технікуми) та вищої освіти на даний момент чи на перспективу зумовити умови та етапи реалізації цієї моделі, тобто прийняти рішення по її вдосконаленню. Для цього керівнику необхідно ретельно вивчити та проаналізувати інформацію про стан керованого об'єкта. Процес прийняття рішення організовується через систему методів впливу на педагогічний колектив, здобувачів освіти, батьків - на основі зворотного зв'язку (контролю за ходом виконання розпоряджень, рішень) [ 3].

Отже, стратегія розвитку закладу освіти фактично визначає сенс його діяльності, постійно розвивається і складається із запланованих дій та адаптивної реакції на зміну ситуації. Саме тому оволодіння управлінцями і педагогами технологічним інструментарієм щодо стратегічного планування роботи ЗЗСО сприятиме в найближчій перспективі їхньому успіху на ринку праці, який визначатиметься вмінням ставити цілі та досягати їх, критично мислити, навчатися впродовж життя, працювати в команді [11, с. 31].

Висновки

Перспективи подальших досліджень. Розвиток медіаграмотності керівника ЗЗСО - нагальна потреба часу, вимога сьогодення. Поділяючи думки вчених стосовно медіаосвіти та медіаграмотності, вважаємо за потрібне розробляти та впроваджувати систему спеціальних навчань, семінарів, тренінгів, майстер-класів медіаосвітньої тематики, які б сприяли підвищенню медіаграмотності керівників закладів освіти, особливо в сучасних непростих інформаційних умовах.

Медіакультуру в найзагальнішому сенсі позначаємо як унікальний код інформаційної епохи, за допомогою якого передається інформація про навколишнє середовище та формується нове мислення керівника ЗЗСО. До цього феномену відносяться книжкова (або друкована), екранна, аудіовізуальна, електронна культура та кіберкультура. Медійна культура також є особливим типом культури інформаційної епохи. Вважаємо, що медіакультура є частиною загальної культури, яка пов'язана із засобами масової комунікації.

Проведене дослідження вказує на необхідність практичного дослідження поняття медіакультури, розуміння цього поняття споживачами медійного продукту та поглиблення вивчення на регіональному рівні. Медіакультура регіону може виступати показником засвоєння керівниками ЗЗСО правил, норм споживання медійної інформації та взаємодій у сфері масової комунікації.

Отже, для подальшого розвитку суспільства необхідні цілеспрямовані дії з розвитку особистості керівника ЗЗСО як людини медіакультури.

Список використаних джерел

1. Білик Н. І. Про проведення ІІ Всеукраїнської наукової онлайн - конференції з міжнародною участю «Мережа шкіл новаторства України: розвиток професійної компетентності керівних, науково -педагогічних і педагогічних працівників у контексті реалізації неперервної освіти. URL: http://pano.pl.ua/en/novyny-poippo-blohom/item/6088

2. Бондар Т. Проект «Програма медіаграмотності для громадян» для вчителів Полтавщини: перші результати. Від медіаграмотності до медіакультури: стратегії, проблеми, перспективи: тези доповідей Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції (м. Миколаїв, 27 квітня 2016 року). Миколаїв: ОІППО, 2016. С. 11-12.

3. Гуменний О. Д. Розвиток інформаційної культури керівників та педагогічних закладів освіти: спецкурс для слухачів дистанційної форми навчання в системі післядипломної освіти. Київ: УВУПО, 2020. 70 с.

4. Євченко Т. А. До питання про трактування терміна «медіакультура» споживачами медійного продукту (на прикладі Запорізького регіону). Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Соціальні комунікації. 2018. Вип. 14. С. 40-48. URL: https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/14977.

5. Змій Л. М. Сучасна медіакультура регіону: проблеми становлення. Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи. 2010. № 891. С. 100-104. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/46589606.pdf

6. Ісаєнко О. Роль медіаосвіти у формуванні медіакультури сучасної молоді. Вісник Книжкової палати. 2018. № 1. С. 22-25.

7. Колеснікова І. В. Розвиток медіакультури вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти: дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04/ Житомирський державний університет імені Івана Франка. Житомир, 2018. 292 с.

8. Концепція впровадження медіаосвіти в Україні (нова редакція) / за ред.: Л. А. Найдьонової, М. М. Слюсаревського. Київ, 2016. 16 с.

9. Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року: (розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 988-р). URL: http://www.nmc.od.ua/wp-content/uploads/2017/02/%D0%9A%D0%9E%D0%9D%D0%A6%D0%95%D0%9F %D0%A6%D0%86%D0%AF.pdf

10. Лисинюк М. В. Медіакультура: сутнісні особливості і функції. Питання культурології. 2020. № 36. С. 38-48. URL: https://doi.org/10.31866/2410- 1311.36.2020.221042

11. Любченко Н. В. Технологічний аспект розробки стратегії розвитку закладу загальної середньої освіти. Імідж сучасного педагога: електрон. наук. фах. журн. 2020. № 6 (195). С. 20-23. DOI: 'https://doi.org/10.33272/2522-9729- 2020-6(195)-26-32. URL: http://isp.poippo.pl.ua/article/view/217340

12. Масол Л. М. Медіакультура. Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В. Г. Кремень. Київ: Юнірком Інтер, 2008. 1040 с.

13. Медіаграмотність: підручник для вчителів / уклад.: Сінді Шейбе, Фейз Рогоу ; перекл. з англ. С. Дьома ; за заг. ред.: В. Ф. Іванова, О. В. Волошенюк. Київ: Центр Вільної Преси: Академія Української Преси, 2017. 319 с.

14. Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід: навч.- метод. посіб. / за ред.: Л. А. Найдьонової, О. Т. Баришпольця ; Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. Київ: Міленіум, 2010. 440 с.

15. Ороховська Л. А. Медіакультура у дзеркалі філософії історії: монографія. Київ: Центродрук, 2015. 334 с.

16. Практична медіаосвіта: медіаграмотність в освітньому просторі: навч.- метод. посіб. / уклад.: В. В. Байдик, О. В. Проніна ; за заг. ред. В. В. Байдик. Лисичанськ, 2021. 66 с.

17. Сорочан Т. М., Цимбал І. І. Стратегія розвитку навчального закладу: розробка, планування, реалізація: навч. посіб. Луганськ: СПД Рєзніков, 2011. 152 с.

18. Супрун Л. В. Медіакультура: навч.-метод. вказівки. Вінниця: Вінницька обласна друкарня, 2014. 24 с.

19. Сучасна медіакультура: контент, концепції, перспективи (українсько - польський досвід): колективна монографія / [Й. Лось, С. Ґавронський, Т. Лильо, М. Уліта та ін.] ; за наук. ред. проф. Й. Лося. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2012. 392 с.

20. Устименко Т. Педагоги області розвивали навички фасилітації на обласному семінарі з медіаосвіти. URL: http://pano.pl.ua/en/novyny-poippo- blohom/item/6144-pedahohy-oblasti-rozvyvaly-navychky-fasylitatsii-na-oblasnomu- seminari-z-mediaosvity

21. Череповська Н. І. Медіакультура та медіаосвіта учнів ЗОШ: візуальна медіакультура. Київ: Шкільний світ, 2010. 128 с.

References

1. Bilyk, N. I. Pro provedennia II Vseukrainskoi naukovoi onlain-konferentsii z mizhnarodnoiu uchastiu «Merezha shkil novatorstva Ukrainy: rozvytok profesiinoi kompetentnosti kerivnykh, naukovo-pedahohichnykh i pedahohichnykh pratsivnykiv u konteksti realizatsii neperervnoi osvity [About the holding of the II All-Ukrainian scientific online conference with international participation "Network of schools of innovation of Ukraine: development of professional competence of managerial, scientific-pedagogical and pedagogical workers in the conlexl of the implemeHlalion of continuous education]. Retrieved from http://pano.pl.ua/en/novyny-poippo- blohom/item/6088 [in Ukrainian].

2. Bondar, T. (2016). Proekt «Prohrama mediahramotnosti dlia hromadian» dlia vchyteliv Poltavshchyny: pershi rezultaty [The project "Media Literacy Program for Citizens" for teachers of Poltava Oblast: first results]. In Vid mediahramotnosti do mediakultury: stratehii, problemy, perspektyvy [From media literacy to media culture: strategies, problems, perspectives]: tezy dopovidei Mizhnarodnoi naukovo- praktychnoi Internet-konferentsii (pp. 11-12). Mykolaiv: OIPPO [in Ukrainian].

3. Humennyi, O. D. (2020). Rozvytok informatsiinoi kultury kerivnykiv ta pedahohichnykh zakladiv osvity [Development of information culture of leaders and pedagogical institutions of education]: spetskurs dlia slukhachiv dystantsiinoi formy navchannia v systemi pisliadyplomnoi osvity. Kyiv: UVUPO [in Ukrainian].

4. Yevchenko, T. A. (2018). Do pytannia pro traktuvannia termina «mediakultura» spozhyvachamy mediinoho produktu (na prykladi Zaporizkoho rehionu) [Regarding the question of the interpretation of the term "media culture" by consumers of a media product (on the example of the Zaporizhzhia region)]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu imeni V. N. Karazina. Sotsialni komunikatsii [Bulletin of Kharkiv National University named after V. N. Karazin. Social communications], 14, 40-48. Retrieved from https://periodicals.karazin.ua/sc/article/view/14977 [in Ukrainian].

5. Zmii, L. M. (2010). Suchasna mediakultura rehionu: problemy stanovlennia [Modern media culture of the region: problems of formation]. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho universytetu im. V.N. Karazina. Sotsiolohichni doslidzhennia suchasnoho suspilstva: metodolohiia, teoriia, metody [Bulletin of Kharkiv National University named after V. N. Karazina. Sociological research of modern society: methodology, theory, methods], 891, 100-104. Retrieved from https://core.ac.uk/download/pdf/46589606.pdf [in Ukrainian].

6. Isaienko, O. (2018). Rol mediaosvity u formuvanni mediakultury suchasnoi molodi [The role of media education in the formation of media culture of modern youth]. Visnyk Knyzhkovoi palaty [Bulletin of the Book Chamber], 1, 22-25 [in Ukrainian].

7. Kolesnikova, I. V. (2018). Rozvytok mediakultury vchyteliv u zakladakh pisliadyplomnoi pedahohichnoi osvity [Development of media culture of teachers in institutions of postgraduate pedagogical education]. (PhD diss.). Zhytomyrskyi derzhavnyi universytet imeni Ivana Franka. Zhytomyr [in Ukrainian].

8. Naidonova, L. A., & Sliusarevskyi, M. M. (Eds.). (2016). Kontseptsiia vprovadzhennia mediaosvity v Ukraini (nova redaktsiia) [Concept of implementation of media education in Ukraine (new edition) ]. Kyiv [in Ukrainian].

9. Kontseptsiia realizatsii derzhavnoi polityky u sferi reformuvannia zahalno i serednoi osvity «Nova ukrainska shkola» na period do 2029 roku [The concept of implementation of state policy in the field of general secondary education reform "New Ukrainian School" for the period until 2029]: (rozporiadzhenniam Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 14 hrudnia 2016 r. № 988 -r). Retrieved from http://www.nmc.od.ua/wp- content/uploads/2017/02/%D0%9A%D0%9E%D0%9D%D0%A6%D0%95%D0%9F %D0%A6%D0%86%D0%AF.pdf [in Ukrainian].

10. Lysyniuk, M. V. (2020). Mediakultura: sutnisni osoblyvosti i funktsii [Media culture: essential features and functions]. Pytannia kulturolohii [Issues of cultural studies], 36, 38-48. Retrieved from https://doi.org/10.31866/2410-1311.36.2020.221042 [in Ukrainian].

11. Liubchenko, N. V. (2020). Tekhnolohichnyi aspekt rozrobky stratehii rozvytku zakladu zahalnoi serednoi osvity [The technological aspect of developing a strategy for the development of a general secondary education institution ]. Imidzh suchasnoho pedahoha [The image of a modern teacher], 6 (195), 20-23. DOI: https://doi.org/10.33272/2522-9729-2020-6(195)-26-32. Retrieved from http://isp.poippo.pl.ua/article/view/217340 [in Ukrainian].

12. Masol, L. M. (2008). Mediakultura [Media culture]. In V. H. Kremen (Ed.), Entsyklopediia osvity [Encyclopedia of education]. Kyiv: Yunirkom Inter [in Ukrainian].

13. Sheibe, S., & Rohou, F. (Comps.). (2017). Mediahramotnist [Media literacy]: pidruchnyk dlia vchyteliv. Kyiv: Tsentr Vilnoi Presy: Akademiia Ukrainskoi Presy [in Ukrainian].

14. Naidonova, L. A., & Baryshpolets, O. T. (Eds.). (2010). Mediakultura osobystosti: sotsialno-psykholohichnyi pidkhid [Media culture of personality: social and psychological approach]: navch.-metod. posib. Kyiv: Milenium [in Ukrainian].

15. Orokhovska, L. A. (2015). Mediakultura u dzerkali filosofii istorii [Media culture in the mirror of the philosophy of history]: monohrafiia. Kyiv: Tsentrodruk [in Ukrainian].

16. Baidyk, V. V., & Pronina, O. V. (Comps.). (2021). Praktychna mediaosvita: mediahramotnist v osvitnomu prostori [Practical media education: media literacy in the educational space]: navch.-metod. posib. Lysychansk [in Ukrainian].

17. Sorochan, T. M., & Tsymbal, I. I. (2011). Stratehiia rozvytku navchalnoho zakladu: rozrobka, planuvannia, realizatsiia [Educational institution development strategy: development, planning, implementation]: navch. posib. Luhansk: SPD Rieznikov [in Ukrainian].

18. Suprun, L. V. (2014). Mediakultura [Media culture]: navch.-metod. vkazivky. Vinnytsia: Vinnytska oblasna drukarnia [in Ukrainian].

19. Los, I. (Ed.). (2012). Suchasna mediakultura: kontent, kontseptsii, perspektyvy (ukrainsko-polskyi dosvid) [Modern media culture: content, concepts, perspectives (Ukrainian-Polish experience)]: kolektyvna monohrafiia. Lviv: LNU imeni Ivana Franka [in Ukrainian].

20. Ustymenko, T. Pedahohy oblasti rozvyvaly navychky fasylitatsii na oblasnomu seminari z mediaosvity [The teachers of the region developed facilitation skills at the regional seminar on media education]. Retrieved from http://pano.pl.ua/en/novyny-poippo-blohom/item/6144-pedahohy-oblasti-rozvyvaly-navychky-fasylitatsii-na-oblasnomu-seminari-z-mediaosvity [in Ukrainian].

21. Cherepovska, N. I. (2010). Mediakultura ta mediaosvita uchniv ZOSh: vizualna mediakultura [Media culture and media education of secondary school students: visual media culture]. Kyiv: Shkilnyi svit [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru