Чеська Матиця Шкільна: збережена ідентичність (до 100-літньої річниці від заснування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Чеська Матиця Шкільна: збережена ідентичність (до 100-літньої річниці від заснування)

Шульга Світлана Анатоліївна,

доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії

Анотація

чеський шкільний виховання

У статті на основі архівних та пресових матеріалів, спогадів досліджується діяльність товариства Чеська Матиця Шкільна на Волині, яке в першій половині ХХ ст. стало основним осередком збереження національної ідентичності волинських чехів. На Волині громада чехів розгортала своє іммігрантське життя в умовах трьох державних режимів, що змінювали один одного протягом середини ХІХ - середини ХХ ст. Народні традиції та звичаї, основи виховання чехи підтримували протягом усього періоду імміграції, вважаючи найголовнішим завданням збереження рідної мови. У міжвоєнний період ключовим осередком культурно-освітнього життя громади, окрім інших, стало товариство Чеська Матиця Шкільна, що виникло 1923 р. та об'єднало волинських чехів у їх намаганні зберегти в умовах асиміляційної політики Польської держави чеськи ідентичні риси. Товариство оголошувало своїм головним завданням підтримання чеськомовного середовища, утримання шкіл для чеських дітей, збереження чеських народних традицій. Основну діяльність товариство спрямувало на шкільну освіту. В чеських поселеннях громадським коштом утримувалися школи та вчителі, частина з яких запрошувалася з Чехословаччини або здобувала там освіту, відкривалися бібліотеки, створювалися аматорські театральні гуртки та співочі колективи. Діяльність ЧМШ фіксувалася та пропагувалася через друкований орган «Краянські лісти», що виходив у Луцьку 1937-1939 рр. під редакцією Й. Фойтіка. Водночас керівництво товариства уникало політизації своєї діяльності, займало лояльну щодо уряду та місцевої польської влади позицію, що викликало непорозуміння із політично активною частиною чеської громади, зокрема організацією Чехословацьке національне об'єднання.

Ключові слова: волинські чехи, Чеська Матиця Шкільна, освіта, ідентичність, асиміляція.

Abstract

Shulha Svitlana Anatoliivna Doctor of Science in History, professor at the World History Department, Lesya Ukrainka Volyn National University

Czech school matice (matice skolske): preserved identity (to the 100th anniversary of the foundation)

The article examines the activities of the association Ceska Matice Skolska in Volyn, which became the main center for preserving the national identity of the Volynian Czechs in the first half of the 20th century. The research of the issue was carried out on the basis of the archival and press materials, and memories. In Volyn, the Czech community evolved its immigrant life in the conditions of three state regimes that replaced each other within the period of the middle of the 19^th - the middle of the 20th centuries. The Czechs maintained their national traditions and customs, the basics of education during the entire period of immigration, considering the preservation of their native language to be the most important thing. In the interwar period, the association Ceska Matice Skolske, among others, became the main center of the cultural and educational life of the community, which appeared in 1923 and united the Volyn Czechs in their effort to preserve identical features of the Czech nation in the conditions of the assimilation policy of the Polish state. The society declared that its main task was to retain the Czech-speaking environment, maintain schools for Czech children, and preserve Czech folk traditions. The main activity of the society was directed at school education. In Czech settlements, schools and teachers were financed at public expense, some of them were invited from Czechoslovakia or received their education there, libraries were opened, and the amateur-theater and singing groups were created. The activities of the society were reflected and promoted via the printed organ «Kraianski Listy», which was published in Lutsk in 1937-1939 under the editorship of J. Foytik. At the same time, the association' s leadership avoided politicizing its activities and manifested their loyalty to the Polish governmental and local authorities. It caused certain misunderstandings with the politically active part of the Czech community, in particular the Czechoslovak National Association.

Keywords: Volyn Czechs, Czech School Matice, education, identity, assimilation.

Основна частина

Постановка проблеми. Проблема збереження ідентичності в українській та зарубіжній історіографії розглядається нині у кількох дискурсах. Особливо важливим є визначення способів, засобів, шляхів та умов, за яких ідентичні риси порівняно невеликої за чисельністю етнічної групи може бути збережена у полікультурному соціумі. Чеські поселенці на Волині показали винятковий приклад життєдіяльності етноспільноти у такому соціумі, вони не лише зберегли, але й доповнили риси чеської етнічної ідентичності регіональними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Історія волинських чехів сягає середини ХІХ ст., викликаючи стійкий інтерес і сучасних дослідників Чехії, Польщі, України. Серед них чеські вчені Я. Вацулік, українська дослідниця С. Шульга, польські історики С. Мауерсберг, А. Хойновський, Я. Томашевський. Дослідження в галузі локальної історії в Україні та Чехії набувають дедалі більшої популярності, серед них публікації краєзнавчого характеру з історії чехів. Історія волинських чехів привертає увагу дослідників в інших наукових галузях, як от література (Погребняк О. Феномен «волинських чехів» у сучасній чеській літературі: дискурс національної ідентичності (на матеріалі роману Еди Крісеової «Котячі життя»). Важливими джерелами дослідження є також спогади та его-документи волинських чехів-реемігрантів [1].

Метою статті є аналіз способів та засобів збереження ідентичності чехів в умовах асиміляційної політики польських урядів міжвоєнної доби на основі архівних матеріалів, спогадів, публікацій у чеських часописах. Одним з таких засобів стала діяльність культурно-освітнього товариства Чеська Матиця Шкільна.

Виклад основного матеріалу. 1921 р. частина території колишньої Волинської губернії, де фіксувалося компактне розселення волинських чехів, відійшла до Польщі. У новоутвореному Волинському воєводстві 1921 р. проживало 25405 чехів, що становило 1,8% усього населення краю [2, s. 26]. За другим загальним переписом населення Польщі 1931 р. зафіксовано 30977 мешканців чеської національності у Волинському воєводстві [3, tab.]. Чеське населення концентрувалося переважно у центральних та південно-східних повітах воєводства - Луцькому, Володимирському, Дубинському, Рівненському, Здолбунівському, у містах Луцьку, Рівному, Здолбунові, Дубно. Незначна кількість чехів проживала на теренах Ковельського, Горохівського та ін. повітів Волині.

В умовах багатоетнічного соціуму важливим способом збереження національних характеристик є мова, яка використовується не лише у родинному, «хатньому», але і шкільному освітньому середовищі. У міжвоєнний період чеська громада мала на меті відновити вивчення чеської мови, особливо це стосувалося молодого покоління, яке в умовах русифікації, яку проводили уряди Росії, поступово втрачало можливості до її вивчення. Про це свідчили публікації в чеській газеті «Чехослован» (Cechoslovan) [4, s. 441].

В західній Волині на початку 20-х років читати і писати могли 80,3% чехів старші десяти років. У 1920-1921 рр., за даними Я. Вацуліка, працювало 29 громадських і 5 приватних шкіл, через рік усі приватні школи перейшли у власність польської держави, усього ж тоді функціонувало 44 школи із 1974 учнями, де працювало 58 вчителів, з них 42 чехи, 10 росіян і українців, 5 поляків, 1 німець [5, s. 55]. Отож, нагальним було питання вивчення чеської мови, її збереження та визначення як мови шкільного навчання.

В окреслений період в чеських поселеннях функціонували школи двох типів: державні та приватні. Керівництво державною початковою освітою в Польщі здійснювалося у відповідності до закону про освіту 1924 р. С. Грабського, пізніше доповненому міністерським розпорядженням 7 січня 1925 р. [6, с. 56-57; 7, с. 62; 8, s. 68-70, 9, s. 38-39]. Закон обумовлював організацію шкільництва української, білоруської й литовської меншин «в умовах польської за характером» освіти. «На окреслених теренах основним типом державної школи мала стати утраквістична (двомовна) школа, покликана виховувати з учнів польської й інших національностей відданих громадян у взаємній пошані до національних особливостей (ст. 2). Приватні школи національних меншин мали створюватися на тих самих засадах, що й польські (ст. 1)» [7, с. 62]. Основним типом державної школи визначалась утраквістична (двомовна), навчання рідною мовою меншини було можливо лише за умови, що така громада становить 25% мешканців і якщо батьки не менше ніж 40% учнів подадуть про це прохання-декларації. Школа ставала двомовною автоматично, якщо там навчалося хоча б 20 учнів-поляків. У непольських школах передбачено вивчення польської мови, історії та географії польською мовою. Діловодство в школах утраквістичних та з викладанням мовами меншин велося польською, а свідоцтва видавали двомовні. Окрім того, визначення мови навчання узалежнювалося результатами т. зв. шкільних плебісцитів, уведених законом, які саме й стали інструментом запровадження утраквістичної школи на «східних кресах» Польщі [6, с. 176-178]. Закон 1924 р. критикувався в парламенті й широкими колами громадськості, однак так і не був відхилений та з певними змінами залишився чинним до кінця міжвоєнного двадцятиліття, що було одним із найяскравіших проявів загальної позиції Польської держави стосовно національних меншин. Наслідком його прийняття стало скорочення числа україномовних і зростання утраквістичних та шкіл із польською мовою навчання. Особливо торкнулося чеських шкіл положення про відкриття школи з навчальною мовою національної меншини за умови, що в тому чи іншому поселенні проживає чверть представників цієї меншини, оскільки чехи, створивши окрему частину в українському селі, ніде не складали чверті його населення.

Упровадження системи утраквістичних шкіл, де викладання поступово переходило на польську мову, у жодному випадку не вирішувало наболілих питань і викликало негативну реакцію на «східних кресах». Шкільний закон 1924 р. мав негативні наслідки як для чеського державного шкільництва, так і для приватних чеських шкіл. Польський історик С. Мауерсберг звертає увагу на ст. 4 закону, яка дозволяла відкривати школи в східних воєводствах «лише з руською (русинською), білоруською і литовською мовами навчання або двомовні…», а отже, школи з чеською мовою викладання організовувати не дозволялося [8, s. 70].

За архівними матеріалами польських чиновників у воєводстві протягом 20-х рр. ХХ ст. функціонували тільки державні початкові школи з чеською мовою навчання. Станом на 1921 р. таких шкіл нараховувалося лише 17 [10, арк. 2], найбільше у місті Луцьку та Луцькому повіті, де проживало на той час 5271 чех, зокрема у селах Баківці, Боратин Чеський, Нове Теремно, Старе Теремно, Шклінь, Озеряни Чеські, Княгининок, Струмівка, Копче та ін. У менш чисельних колоніях або в тих селах, де чехи проживали разом із українським населенням, в початкових школах чеська мова викладалася як предмет (с. Губин, Будки Губинські, Мстишин та ін.). Переважна більшість вчителів в початкових чеських школах мала чеське походження, нерідко отримували освіту у Чехії, однак були поляки та українці, як наприклад у колоніях Баківці, Нове Теремно та Струмівка Луцького повіту [11, арк. 36 - 36 зв., 33-33 зв., 43].

Шкільний інспектор Рівненського повіту 17.05.1927 р. доповідав, що в повіті початкових державних і приватних шкіл з чеською мовою навчання немає [12, арк. 8, 42]. Водночас, за повідомленням того ж інспектора, школи із викладанням чеської мови як предмету функціонували у селах Новокраєв, Глинськ, Підцурков, Квасилів, Михайлівка, де навчалося 266 учнів, у Глинську та Квасилові вчителювали чехи. Попри повідомлення про відсутність приватних чеських шкіл у Рівненському повіті, відмітимо, що Держархів Рівненської області фіксує у 1927 р. дві таких школи: у селі Новоставче та місті Рівне з вчителями-чехами [12, арк. 43].

Значна частина вчителів в чеські поселення приїздила з Чехословаччини, де справою вивчення мови краянами опікувалося Міністерство шкільництва і народної освіти та Чехословацьке бюро закордонне (Cskoslovensky Ustav Zahranicny) [13]. За спогадами чехів - реемігрантів, в поселенні Новосілки Чеські 1922 р. справи з вивченням мови покращилися з приїздом з Брна вчительки Марії Їражкової, яка, окрім занять з мови, організувала бібліотеку і театральний гурток [14, s. 6]. В поселенні Купичів школа з польською мовою навчання відкрилася 1922 р., тому колоністи відкрили «домашню» школу для вивчення рідної мови, яку самі ж і утримували. Чеську мову в школі почали вивчати від 1926 р., а школа стала 5-класною, в чому самі чехи вбачають заслугу Матиці. У 1932 р. кількість годин, відведених для вивчення мови, сягнуло 15 1/2 на тиждень, хоча це не відповідало потребам громади: 34% учнів походили з чеських родин (з 282 учнів чехів - 95 осіб). Систематичне вивчення чеської мови розпочалося з 1930 р., коли вчителем став Йозеф Кредба, який прибув з Чехії [15, s. 13].

У Волинському воєводстві поряд із державною початковою школою в чеських поселеннях функціонувала і приватна школа. Чехи, які засновували свої колонії на Волині ще у ХІХ ст., мали давні традиції культурно-освітнього життя, школа була його осередком. Чеські школи наприкінці ХІХ ст. з початком активної русифікації ліквідовувалися, натомість запроваджувалося російськомовна освіта, рідше чеськомовна (народні училища). Внаслідок чого, як згадують чехи-реемігранти, чеською мовою послуговувалися лише в родинах, а молодь поступово переходила на російську і навіть на письмі користувалася кирилицею. Тому відновлення і підтримка громадських шкіл були необхідними.

В умовах асиміляційної політики польських урядів щодо національних меншин та запровадження утраквістичної освіти устремління чеської громади зберегти свою культуру та мову виявилося, перш за все, в організації широкої, розгалуженої сітки приватних початкових та середніх шкіл з чеською мовою навчання, що утворювалися громадською організацією Чеська Матиця Шкільна (далі - ЧМШ).

Чеська Матиця Шкільна була утворена у грудні 1923 р. Установчі збори відбулися в Луцьку, взяли участь 192 представника чеських поселень Волині. У статуті, зареєстрованому 4 жовтня 1923 р. [16], зазначалося, що товариство «має на меті підтримку освіти серед чеського населення у Волинському воєводстві. Стоїть поза усякими організаціями. Єдиним його завданням є розвій чеського шкільництва і освіти з виключенням усякої політичної діяльності» [12, арк. 80-81]. Визначалися також напрямки освітньої діяльності ЧМШ: заснування та утримання початкових, середніх та вищих навчальних закладів; освітніх курсів для дорослих; видання підручників чеською мовою; організація бібліотек та громадських читалень.

Кількість відділень товариства та їх членів постійно зростала. Якнайбільша кількість осередків засновано в 1924-1925 pp. (30). Надалі процес заснування кіл товариства вповільнився: 1926 р. - дев'ять, 1927 р. - два та ін. (підрахунки автора), наприкінці 20-х рр. кількість членів товариства зросла до 1980, відділень - до 51 [12, арк. 80-81]. У 1933 р. відділень ЧМШ нараховувалося 68, 1938 р. їх кількість сягнула 101 [16]. Матиця в середині 20-х рр. утримувала 11 шкіл, найбільше у Дубинському повіті - 4 школи, Рівненському - 3, Луцькому - 2, Здолбунівському - 2 [12, арк. 80].

Організація не тільки оплачувала роботу вчителів, але і забезпечувала школу усім необхідним: купівля підручників для дітей із малозабезпечених сімей, організація обідів для учнів, купівля приміщень для шкіл, інтернати. Школи, оранізовані Матицею в чеських колоніях, існували за рахунок членських та добровільних внесків, також фінансової допомоги від уряду Польщі та з-за кордону, коштів від різноманітних культурних заходів (аматорських вистав, концертів, ін.). Так, бюджет Матиці на 1933 р. містив статті видатків та прибутків товариства, основні кошти з якого адресувалися матичним школам: із запланованих 39960 зл. для потреб шкіл виділялося 24058 зл., з них для платні вчителям - 22260 зл. [16, inv. с. 387-388]. Допомога з боку польського уряду була незначною. 1929 р. адресну допомогу було надіслано чеським школам у селах Молодава I (700 зл.) і Млинів (200 зл.) Рівненського повіту і чеській школі у місті Рівному (500 зл.). А школа у колонії Московщина Дубинського повіту отримувала таку допомогу щорічно у розмірі 900 зл. [12, арк. 82-82 зв.]. 1934 р. польський уряд асигнував для чеських шкіл Волині від 100 до 1500 зл., в той же час з-за кордону було отримано 22745 зл. [17, s. 2].

Основні кошти для шкільної освіти чехи здобували власними силами. До прикладу, «Глас Волині» (Hlas Volyne), друкований орган ЧМШ, 4 жовтня 1934 р. повідомляв про збір коштів на розширення шкіл у містах Луцьку, Здолбунові, Рівному. Акція збору коштів проводилася у 61 поселенні, а всього було зібрано 2984 зл. 72 гр., з них на Здолбунівську школу - 825 зл. 44 гр., на школу у Рівному - 389 зл. 7 гр., Луцьку - 1770 зл. 21 гр. Окремі представники чеської громади також активно сприяли розвою чеських шкіл. Відомий чех-пивовар, власник броварні в Луцьку Вацлав Земан у 1934 р. на потреби Луцької школи подарував ділянку землі вартістю 6000 зл. [17, s. 2].

Свою допомогу ЧМШ і, зокрема матичним школам, надавало Об'єднання чехословаків за кордоном та Чехословацьке закордонне бюро [18], що функціонували в Празі, уряд Чехословаччини, окремі представники інтелігенції та громадські організації. Значна методична та навчальна допомога здійснювалася Міністерством шкільництва та освіти Чехословаччини. Це були різноманітні курси чеської мови, лекції, методична та навчальна література. Такі курси чеської мови у 1927 р. проходили у Луцьку. Для викладання були запрошені два професори-філологи з Чехії - Вране і Колай [19, арк. 22]. У 1934 р. курси чеської мови пройшли 28 вчителів, а викладали Я. Кураж з Варшавського університету, вчителі з Чехословаччини Я. Кредба і К. Шварц [17, s. 1].

Важлива роль у освітньому процесі належала бібліотекам, які функціонували при школах ще з часів імперії, проте наприкінці ХІХ ст. почали занепадати. У міжвоєнний період бібліотеки оновилися, поповнили свої збірні, зокрема завдяки зв'язкам із Чехословаччиною та краянами. Найбільші бібліотеки знаходилися в поселеннях Боратині, Квасилові, Мощаниці, Новокраєві, Новому Рачині, Старому Теремному. До прикладу, бібліотека в с. Вовковиях з часу відновлення у 1923 р. мала у фонді лише 327 книг, за допомогою чехословацького міністерства освіти та народної просвіти 1939 р. число примірників у бібліотеці зросло до 1676, з них чеською мовою - 1127. У 1938 р. бібліотека мала 1139 читачів, з них чоловіків - 731, жінок - 408 осіб. Чеська Матіца організовувала шкільні бібліотеки, а також пересувні бібліотеки (всього 34) [5, s. 42]. Чехи передплачували часописи, ілюстровані журнали, пресу господарського характеру, цікавилися радіопередачами, купували багато грамплатівок, зокрема і фірми Їндржіха Їндржішека «Екстрафон». В чеській школі Рівного, що утримувалася ЧМШ, працювала бібліотека у 1927-1938 рр., отримувала часописи «Краян» (Krajan) і «Молодий світ» (Mlady svet) з Чехословаччини, надіслані Міністерством шкільництва і народної просвіти [20].

Для найкращого забезпечення навчального процесу в чеських школах Волині було створене Товариство вчителів державних і приватних чеських шкіл у Польщі. Статут зареєстровано 29 липня 1931 р. Конференції вчителів відбувалися двічі на рік, під час яких вчителі знайомилися з новими методиками викладання, обмінювалися досвідом тощо [21; 22, s. 5; 23, s. 3]. Широко висвітлював діяльність товариства часопис волинських чехів «Краянська газета» («Krajanske listy»), в одному з чисел 1938 р. розміщено фото членів товариства [24. s. 1].

Шкільну освіту в чеських поселеннях підтримували батьківські комітети, які опікувалися різними питаннями виховання і навчання, побуту. Батьківський комітет у чеській Луцькій семирічній школі виник у 1937 р. Його головою був обраний Я. Ректор [23, s. 3]. Комітет брав участь у всіх шкільних та позашкільних заходах, турбувався і побутовими проблемами, забезпеченням харчування і т. ін. З ініціативи батьківського комітету при школі організовано інтернат, 1938/39 н. р. ціна перебування в якому становила 35 зл. на рік [25, s. 3].

Важливою подією в історії чеського шкільництва було заснування чеської школи у воєводському місті Луцьку, навчання у якій почалося у 1928 р. У перший рік роботи школи в ній навчалося 15 учнів 1-3 класів, а кожного наступного навчального року кількість учнів і класів зростала. Школа розміщувалася в районі Красного у господі чеха Голечка. Не дивлячись на фінансові труднощі чеській громаді вдалося зберегти школу, а 1933 р. відкрити вже п'ятирічку [26, С. 56-57], а згодом школа функціонувала як шестикласна, від 1934 р. Луцька чеська школа давала повну семирічну освіту, тоді в школі навчалося 132 учні. Важливо зазначити, що в старших класах (5-7) чеської школи навчалося більше учнів, ніж у початкових. Так, у 1934-35 навчальному році в 1-3 класах навчалося 44 учні, а у 4-7 класах - з 89 учнів, отже удвічі більше. Вірогідно чеські колоністи переводили до цієї школи дітей, які отримали початкову освіту у двомовній державній школі. Така тенденція зберігалася і до останнього навчального року в чеській школі - 1938-39 рр., коли її закінчила найбільша кількість випускників - 134 [27, с. 8].

ЧМШ була не лише освітнім осередком, а й об'єднувала навколо себе чеські товариства різного спрямування («Сокіл», Чеські Клуби, Об'єднання чеської молоді тощо), співпрацювала із добровільними пожежними дружинами, організовувала театральні аматорські гуртки, спортивні олімпіади, концерти, конкурси, друкувала газети тощо. Завдяки лояльності та економічній спроможності чеська громада змогла підтримувати діяльність таких товариств.

Наприкінці 1920 - поч. 1930-х рр. політична ситуація у Волинському воєводстві загострилася і вимагала з боку держави

адекватної реакції. Задля цього на посаду воєводи призначено Генріка Юзевського (1928-1938). Воєвода, підтримуючи ідею утраквістичної школи під назвою «бікультурної», з обережністю говорив про потребу об'єднання в процесі навчання національних елементів із державною культурою. «Бікультурну програму слід розвивати з усією силою», - зазначав Г. Юзевський, а пізніше підтверджував свою думку словами про необхідність запровадження саме польськомовних шкіл з українською мовою як предметом [28, арк. 2-3 зв., 6, 19].

До організації чеських шкіл застосовувався той самий підхід. Чеська громадськість воєводства, зокрема в Чехословаччині, негативно реагувала на впровадження шкільного закону. 1933 р. в празькій газеті «Народний огляд» опубліковано статтю Е. Морави «Чехословацьке шкільництво в Польщі», де розміщено негативний відзив про його стан на Волині, з приводу чого міністерство закордонних справ Польщі звернулося до воєводського управління за роз'ясненнями. У відповіді куратор Луцького шкільного округу Я. Фіревич зазначив, що «2) закон не передбачає створення шкіл в поселеннях, де не менше 40 дітей… 7) тільки для українців, тому чеські школи можуть бути лише приватними (громадськими). 9) нереальним є субсидії для будівництва приватних чеських шкіл. влада не може надати кошти для вчителя». Водночас у звіті про чисельність шкіл та учнів від 1932-1933 рр. вказано, наприклад, у Г орохівському повіті в селах Новосілки Чеські та Новий Рачин відповідно 60 і 30 дітей, попри те школи двомовні. В Купичеві 92 чеські дитини навчаються в польській школі з лише 3 годинами чеської мови на тиждень [28, арк. 2-3 зв., 6, 19].

У другій половині 30-х рр. становище у чеській шкільній освіті ускладнилося: поступово ліквідовані початкові чеські державні школи, їх замінено на школи утраквістичні (двомовні), посилився тиск на школи приватні та їх вчителів. Про це свідчить стаття у чеському часописі «Народна газета» від 1.12.1935 р. під назвою «Трагічна ситуація Чеської Матиці Шкільної на Волині в Польщі». Польська влада не дозволяла, наприклад, відкривати нове приміщення для чеської середньої школи у Луцьку, пояснюючи це його непристосованістю, тоді як деякі польські школи знаходилися у значно гіршому стані. У селі Підцурків, де до школи ходили 42 дитини, з них 41 чех і 1 єврей, а також кілька десятків українських дітей, мовою навчання була польська мова, вчителька - полька не знала ні чеської, ні української мови. Прохання відкрити там початкову школу з чеською мовою навчання було відхилено на підставі положення про ті поселення, де проживають представники двох національностей (в такому разі початкова школа була би польською) [29, арк. 2-6]. А оскільки чеські колонії на Волині засновувалися поряд із українськими, то природно, що в таких поселеннях проживали представники двох і більше національностей, що і вважалося підставою для відкриття лише польської школи. Зазнавали переслідувань і чеські вчителі, як от Я. Козак, місцева влада намагалася замінити вчителів-чехів лояльними представниками Тешинської області, які іноді не знали ні чеської, ні української мов.

Такі дії польської влади пояснювалися як внутріполітичною ситуацією, що виявлялася у загостренні етносоціальних проблем багатонаціональної Польщі, так і ускладненням міжнародних відносин у другій половині 30-х рр. в Європі та загостренням на цьому тлі стосунків між Польщею та Чехословаччиною. Хоча під час перебування на Волині посол Чехословаччини др. Юрай Славік, відвідавши колонії Хомутів, Омелянщину Рівненського повіту, Квасилів Здолбунівського повіту та місто Рівне, при зустрічах із колоністами наголошував на необхідності лояльного ставлення до влади [30, арк. 1-3 зв.].

Товариство ЧМШ продовжувало свою діяльність до встановлення радянського режиму 1939 р., який повністю заборонив його функціонув ання.

Висновки. Отже, на теренах Волині у міжвоєнний період Чеська Матиця Шкільна стала об'єднавчим фактором життєдіяльності чеської громади. Головним завданням товариства стало збереження національної ідентичності та мови волинських чехів. З такою метою товариства розвивало і всіляко підтримувало шкільництво, бібліотеки, театральні гуртки. ЧМШ тісно співпрацювала із громадськими товариствами Чехословаччини (Чеська Матиця, товариство «Сокіл», ін.), які матеріально та фінансово підтримували громаду чехів. Чеська Матиця в умовах асиміляційного тиску та обмежень стала осередком збереження національної ідентичності, мови, культури чеського народу. Політика польських урядів в галузі шкільництва та культури була виявом державної національної політики, спрямовувалася на поступову ліквідацію національного шкільництва, зокрема чеського. Попри це чеська громада завдяки шкільній освіті, громадському товариству Чеська Матиця Шкільна та іншим об'єднанням зберегла свою національну окремішність та її регіональні ознаки.

Література

1. Vaculik Jaroslav. Dejiny volynskych Cechu. ІІ. Dil. 1914-1945. Praha, 1998; Крамар Ю.В. Західна Волинь 1921-1939 рр.: національно-культурне та релігійне життя: монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2015

2. Шульга С. Чехи в Західній Волині: від оселення до рееміграції. Cesi v Zapadni Volyni od osidleni do reemigraci [Текст]: монографія. Луцьк: Вежа Друк, 2018

3. Mauersberg S. Szkolnictwo powszechne dla mniejszosci narodowych w Polsce w latach 1918-1939. Wroclaw; Warszawa; Krakow: Ossolineum, 1968

4. Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowosciowej rz^dow polskich w latach 1921-1939. Wroclaw, 1979

5. Tomaszewski J. Ceska oswiata na Wolyniu przed rokem 1939. Przeglad Humanisyczny. 1995. №6. S. 87-98

6. Шляховий В. Чехи Здолбунова та околиць. Рівне, 2021

7. Погребняк О. Феномен «волинських чехів» у сучасній чеській літературі: дискурс національної ідентичності (на матеріалі роману Еди Крісеової «Котячі життя»). Компаративні дослідження слов'янських мов і літератур. Київ, 2012. Вип. 19. С. 323-333

8. Ї. Бонек, Д. Манова, В. Старек. Гульча Чеська на Волині. Опис життя в 1870-1947 роках / переклад з чеської В'ячеслава Шляхового. Рівне, ПП Дятлик М., 2017; М. Seret'uk, Kronika Ceskdho Kvasilova. [Praha?]. Vydalo Sdruzeni Cechu z Volyne a jejich pfatel, 2003.

9. Pierwszy Powszechny Spis Rzeczypospolitej Polskiej. Mieszkania. Ludno§c. Stosunki zawodowe. Wojewodztwo Wolynskie z dnia 30 wrzesnia 1921 r. Warszawa: Nakladem Glownego Urz^du Statystycznego, 1926. T. ХХІІІ. 229 s.; Rocznik Statystyki Rzeczpospolitej Polskiej. W., 1927.

10. Drugi Powszechny Spis Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 7 grudnia 1931. Wojewodztwo Wolynskie. Warszawa, 1938. Tab. ХІ.

11. Kam speje nase skolstvi. Cechoslovan. R. 1. C. 41. 18.11.1911.

12. Vaculik Jaroslav. Dejiny volynskych Cechu. ІІ. Dil. 1914-1945. Praha, 1998. 191 s.

13. Крамар Ю.В. Західна Волинь 1921-1939 рр.: національно-культурне та релігійне життя: монографія. Луцьк: Вежа-Друк, 2015.

14. Руда О. Мовна політика Другої Речі Посполитої та Чехословацької республіки в сфері освіти (на матеріалах Галичини і Закарпаття). Проблеми слов'янознавства. 2016. Вип. 65. С. 53-64.

15. Mauersberg S. Szkolnictwo powszechne dla mniejszosci narodowych w Polsce w latach 1918-1939. Wroclaw; Warszawa; Krakow: Ossolineum, 1968.

16. Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowosciowej rz^dow polskich w latach 1921-1939. Wroclaw, 1979.

17. Державний архів Волинської області. Ф. 36. Луцьке повітове староство. Оп. 1. Спр.171.

18. Там само. Оп. 10. Спр. 3.

19. Державний архів Рівненської області. Ф. 30. Рівненське повітове староство. Оп. 20. Спр.930.

20. Narodni arhiv, Praha (Національний архів, Прага). Fond 1159. Svaz Cechu z Volyne, Zatec (SvCV) (Союз чехів з Волині, Жатець). K. 7, 104.

21. Verna straz. R.5. C.6. 10 unora 1950.

22. Verna straz. R.6. C.1-2. 12 ledna 1951.

23. Національний архів Чехії, Прага (NA, Praha). Fond 1159. Svaz Cechu z Volyne, Zatec (SvCV) (Союз чехів з Волині, Жатець). K. 104, inv. с. 378. Ceska matica skolska na Volyni s sidlem v Lucku. Stanovy (1923). 18 list.

24. Hlas Volyne. 1934, 11 rijna.

25. Національний архів Чехії, Прага (NA, Praha). Fond 1159. Svaz Cechu z Volyne, Zatec (SvCV) (Союз чехів з Волині, Жатець). K. 7, inv. с. 49. Stanovy CUZ (Ceskoslovensky ustav zagranicni) a jeho odbocky (1947). 10 list.

26. Держархів Волинської області. Ф. 46. Волинське воєводське управління. Оп. 9 а. Спр. 108. Арк. 22.

27. Національний архів Чехії, Прага (NA, Praha). NA. Fond 1159. Svaz Cechu z Volyne, Zatec (SvCV) (Союз чехів з Волині, Жатець). K. 104, inv. C. 386. Katalog knihovni obecni skoly Ceskd matice skolskd v Rovne na Volyni (1927-1938).

28. Держархів Волинської області. Ф. 46. Волинське воєводське управління. Оп.9 а. Спр. 4591.

29. Krajnske listy. 1938. 20 brezna.

30. Hlas Volyne. 1935. 28 brezna.

31. Krajnske listy. 1938. 15 zafi 1938.

32. Krajnske listy. 1938. 7 Cervence 1938.

33. Ceska mat^ skolska. Чеська загальноосвітня школа.

34. Десять років чеській школі. Луцьк, 1939. 29 с.

35. Держархів Волинської області. Ф. 46. Волинське воєводське управління. Оп. 9. Спр. 2388.

References

1. Vaculik Jaroslav. Dejiny volynskych Cechu. II. Dil. 1914-1945. Praha, 1998; Kramar Yu. V. Zakhidna Volyn 1921-1939 rr.: natsionalno-kulturne ta relihiine zhyttia: monohrafiia. Lutsk: Vezha-Druk, 2015

2. Shulha S. Chekhy v Zakhidnii Volyni: vid oselennia do reemihratsii. Cesi v Zapadni Volyni od osidleni do reemigraci [Tekst]: monohrafiia. Lutsk: Vezha Druk, 2018

3. Mauersberg S. Szkolnictwo powszechne dla mniejszosci narodowych w Polsce w latach 1918-1939. Wroclaw; Warszawa; Krakow: Ossolineum, 1968

4. Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowosciowej rz^dow polskich w latach 1921-1939. Wroclaw, 1979

5. Tomaszewski J. Ceska oswiata na Wolyniu przed rokem 1939. Przeglad Humanisyczny. 1995. №6. S. 87-98

6. Shliakhovyi V. Chekhy Zdolbunova ta okolyts. Rivne, 2021; Pohrebniak O. Fenomen «volynskykh chekhiv» u suchasnii cheskii literaturi: dyskurs natsionalnoi identychnosti (na materiali romanu Edy Kriseovoi «Kotiachi zhyttia»). Komparatyvni doslidzhennia slovianskykh mov i literatur. Kyiv, 2012. Vyp. 19. S. 323-333

7. Yi. Bonek, D. Manova, V. Starek. Hulcha Cheska na Volyni. Opys zhyttia v 1870-1947 rokakh / pereklad z cheskoi Viacheslava Shliakhovoho. Rivne, PP Diatlyk M., 2017; M. Seret'uk, Kronika Ceskdho Kvasilova. [Praha?]. Vydalo Sdruzeni Cechu z Volyne a jejich pfatel, 2003.

8. Pierwszy Powszechny Spis Rzeczypospolitej Polskiej. Mieszkania. Ludno§c. Stosunki zawodowe. Wojewodztwo Wolynskie z dnia 30 wrzesnia 1921 r. Warszawa: Nakladem Glownego Urz^du Statystycznego, 1926. T. KhKhlll. 229 s.; Rocznik Statystyki Rzeczpospolitej Polskiej. W., 1927.

9. Drugi Powszechny Spis Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 7 grudnia 1931. Wojewodztwo Wolynskie. Warszawa, 1938. s. Tab. Khl.

10. Kam speje nase skolstvi. Cechoslovan. R. 1. C. 41. 18.11.1911.

11. Vaculik Jaroslav. Dejiny volynskych Cechu. II. Dil. 1914-1945. Praha, 1998. 191 s.

12. Kramar Yu. V. Zakhidna Volyn 1921-1939 rr.: natsionalno-kulturne ta relihiine zhyttia: monohrafiia. Lutsk: Vezha-Druk, 2015.

13. Ruda O. Movna polityka Druhoi Rechi Pospolytoi ta Chekhoslovatskoi respubliky v sferi osvity (na materialakh Halychyny i Zakarpattia). Problemy slovianoznavstva. 2016. Vyp. 65. S. 53-64.

14. Mauersberg S. Szkolnictwo powszechne dla mniejszosci narodowych w Polsce w latach 1918-1939. Wroclaw; Warszawa; Krakow: Ossolineum, 1968.

15. Chojnowski A. Koncepcje polityki narodowosciowej rz^dow polskich w latach 1921-1939. Wroclaw, 1979.

16. Derzhavnyi arkhiv Volynskoi oblasti. F. 36. Lutske povitove starostvo. Op. 1. Spr.171.

17. Tam samo. Op. 10. Spr. 3.

18. Derzhavnyi arkhiv Rivnenskoi oblasti. F. 30. Rivnenske povitove starostvo. Op. 20. Spr.930.

19. Narodni arhiv, Praha. Fond 1159. Svaz Cechu z Volyne, Zatec (SvCV) (Soiuz chekhiv z Volyni, Zhatets). K. 7, 104.

20. Verna straz. R.5. C.6. 10 unora 1950.

21. Verna straz. R.6. C.1-2. 12 ledna 1951.

22. Narodni arhiv, Praha. Fond 1159. Svaz Cechu z Volyne, Zatec (SvCV) (Soiuz chekhiv z Volyni, Zhatets). K. 104, inv. c. 378. Ceska matica skolska na Volyni s sidlem v Lucku. Stanovy (1923). 18 list.

23. Hlas Volyne. 1934, 11 rijna.

24. Narodni arhiv, Praha. Fond 1159. Svaz Cechu z Volyne, Zatec (SvCV) (Soiuz chekhiv z Volyni, Zhatets). K. 7, inv. c. 49. Stanovy CUZ (Ceskoslovensky ustav zagranicni) a jeho odbocky (1947). 10 list.

25. Derzharkhiv Volynskoi oblasti. F. 46. Volynske voievodske upravlinnia. Op. 9 a. Spr. 108.

Ark. 22.

26. Narodni arhiv, Praha. Fond 1159. Svaz Cechu z Volyne, Zatec (SvCV) (Soiuz chekhiv z Volyni, Zhatets). K. 104, inv. c. 386. Katalog knihovni obecni skoly Ceskd matice skolskd v Rovne na Volyni (1927-1938).

27. Derzharkhiv Volynskoi oblasti. F. 46. Volynske voievodske upravlinnia. Op.9 a. Cpr. 4591.

28. Krajnskd listy. 1938. 20 brezna.

29. Hlas Volyne. 1935. 28 brezna.

30. Krajnskd listy. 1938. 15 zari 1938.

31. Krajnskd listy. 1938. 7 cervence 1938.

32. Ceska matice skolska. Cheska zahalnoosvitnia shkola.

33. Desiat rokiv cheskii shkoli. Lutsk, 1939. 29 s.

34. Derzharkhiv Volynskoi oblasti. F. 46. Volynske voievodske upravlinnia. Op. 9. Spr. 2388.

Размещено на Allbest.ru