Теоретико-практичні аспекти методики викладання і проектування освітнього процесу у ЗВО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретико-практичні аспекти методики викладання і проектування освітнього процесу у ЗВО

Вишківська Ванда Болеславівна кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки педагогічного факультету, Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Малінка Олена Олександрівна кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри методики навчання іноземних мов, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Лобачук Інна Миколаївна кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри методики навчання іноземних мов, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Анотація

У статті розкриваються теоретико-практичні аспекти методики викладання та проектування освітнього процесу у ЗВО, розглядаються особливості та основні теоретичні положення основ викладання у вищій школі, розроблених у рамках андрагогічної парадигми навчання.

Визначено основні завдання методики викладання у ЗВО; проаналізовано концептуальні компоненти методики викладання, зокрема педагогічних дисциплін, в магістратурі: загальногуманітарний, соціально-економічний, дидактичний, організаційно-управлінський.

Проєктування як базове поняття проєктно-педагогічної теорії розглядається автором як алгоритм конструктивно-проєктних дій педагога щодо створення ефективної моделі навчання; як технологія навчання, спрямована на вивчення, розвиток та вдосконалення параметрів та характеристик освітнього процесу. Зазначено, що концепція проектної освіти базується на принципах цілісності, комплексного підходу, зв'язку теорії з практикою, неперервності професійної підготовки (передбачає зміну цілей, задач і функцій компонентів освіти у відпрвідності з новими освітніми потребами особистості) та суспільно-ціннісної цільової спрямованості проєктної діяльності студентів.

У статті визначено структурно-функціональні компоненти та функції проєктування; вибудовано логіку проєктування освітнього процесу у ЗВО (на рівні навчальної дисципліни).

Акцентовано, що проєктування освітнього процесу вимагає сформованості у педагога готовності до організації та управління проєктною діяльністю студентів, здатності творчо мислити та самовдосконалюватись у професійній діяльності. Автор зосереджує увагу на необхідності дотримання вимог та послідовної реалізації усіх етапів проєктування з метою особистісного розвитку майбутнього фахівця в умовах закладу вищої освіти.

Обгрунтовано, що знання основ технологічного підходу до організації освітнього процесу та освоєння процедур проєктування забезпечує системне бачення майбутнього процесу та дозволяє вибудовувати його в студентоцентрованій концепції.

Ключові слова: методика викладання у ЗВО, проєктування, проєктування освітнього процесу, алгоритм проєктування освітнього процесу

Abstract

викладання освітній вища школа андрагогічна парадигма

Vyshkivska Vanda Boleslavivna Ph.d., Associate Professor of the Department of Pedagogy, Faculty of Pedagogy, Ukrainian State Dragomanov University

Malinka Olena Oleksandrivna PhD in Pedagogical Sciences, Senior Lecturer of the Department of Foreign Languages Teaching Methods, Mykhailo Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University

Lobachuk Inna Mykolaivna PhD in Pedagogical Sciences, Senior Lecturer of the Department of Foreign Languages Teaching Methods, Mykhailo Kotsiubynskyi Vinnytsia State Pedagogical University

THEORETICAL AND PRACTICAL ASPECTS OF TEACHING METHODOLOGY AND DESIGN OF THE EDUCATIONAL PROCESS IN HIGH SCHOOLS

The article reveals the theoretical and practical aspects of teaching methods and designing the educational process in higher education institutions, examines the features and main theoretical provisions of the foundations of teaching in higher education, developed within the framework of the andragogic paradigm of education.

The main tasks of teaching methods in higher education institutions are defined; the conceptual components of the teaching methodology, in particular pedagogical disciplines, were analyzed in the master's degree: general humanitarian, socio-economic, didactic, organizational and managerial.

Projecting as a basic concept of project-pedagogical theory is considered by the author as an algorithm of constructive-project actions of the teacher to create an effective model of education; as a learning technology aimed at studying, developing and improving the parameters and characteristics of the educational process. It is noted that the concept of project education is based on the principles of integrity, a comprehensive approach, the connection of theory with practice, the continuity of professional training (presupposes a change in the goals, tasks and functions of the components of education in accordance with the new educational needs of the individual) and social and value-oriented target orientation of project activities students

The article defines the structural and functional components and design functions; the logic of designing the educational process in higher education institutions (at the level of academic discipline) has been developed.

It is emphasized that the design of the educational process requires the formation of the teacher's readiness to organize and manage the project activities of students, the ability to think creatively and self-improve in professional activities. The author focuses attention on the need to comply with the requirements and consistent implementation of all design stages for the purpose of personal development of the future specialist in the conditions of a higher education institution.

It is substantiated that knowledge of the basics of the technological approach to the organization of the educational process and the mastering of design procedures provides a systematic vision of the future process and allows to build it in a student-centered concept.

Keywords: teaching method in higher education institutions, designing, designing the educational process, algorithm for designing the educational process

Постановка проблеми

Модернізація освітніх практик та розвиток теоретичних основ педагогіки супроводжуються нормативними, змістовними та методико-технологічними змінами галузі освіти. У соціально-освітньому контексті актуальною залишається потреба в педагогах, які володіють не лише всім спектром універсальних, загальнопрофесійних та професійних компетенцій, а й здатністю до побудови адаптивних стратегій професійної діяльності у соціально-культурних умовах, що швидко змінюються. Сучасний педагог має мати високий рівень проєктно-технологічного мислення, що дозволить досягти оптимального результату у просторі інтегрованого цифрового освітнього процесу, що загалом визначає ставлення педагогічної діяльності до культури суспільства.

Особливої уваги потребує змістовне наповнення навчальних дисциплін, що забезпечують методичну готовність магістрантів до викладацької діяльності. У ньому, на нашу думку, мають бути відображені психологічні особливості діяльності всіх суб'єктів освітнього процесу в умовах інноваційного розвитку сучасної вищої освіти, адже така спрямованість найточніше відображатиме психодидактичні особливості освітньої взаємодії.

Архіважливими факторами успішної викладацької діяльності є і високий рівень готовності до професійно-педагогічної діяльності в умовах формальної та неформальної освіти; здатність організовувати власну науково-педагогічну діяльність у системі вищої освіти на основі нормативно-правових документів; вміння критично мислити, рефлексувати, готовність безперервно підвищувати рівень викладацької майстерності.

Відтак, у зв'язку з необхідністю технологізації освітнього процесу, що дозволяє забезпечити його системність, цілеорієнтованість, результативність, гнучкість та варіативність, актуалізується проблема влосконалення методики викладання та основ проєктування освітнього процесу у вищій професійній освіті.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретико-методичні засади професійної підготовки фахівців були предметом наукових розвідок І. Буцик, Р. Горбатюк, В. Лозовецької, Ю. Нагірного, Л. Романишина та ін.

Наукові засади методики викладання у ЗВО активно розробляли І.Казак, В.Каплінський, Л.Кайдалова, О.Муляр та ін..

Термін “проектування” досліджували І. Зязюн, І.Данильченко, В. Куценко, О. Бодальов, В. Краєвський, Н. Кузьміна, І. Підласий, Т. Подобєдова, Н. Яковлева та ін.

В. Мельников, В. Мигунов, П. Петряков зверталися у своїх дослідження до визначення особливостей використання методу проєктів у процесі фахової підготовки.

До проблематики проєктування освітнього процесу та цілісного освітнього середовища закладів освіти зверталися Е. Куренна, В. Пасічник, І. Палашова, О. Ярошинська, Т. Шестакевич та ін.

Порівнянню змістових та технологічних аспектів процесів «проєктування» та «моделювання» присвячені праці Т.Гуменюк, В. Родіонова.

Водночас теоретико-практичні аспекти методики викладання та проєктування освітнього процесу у ЗВО розкриті у науковій літературі недостатньо.

Мета статті - проаналізувати теоретико-практичні аспекти проєктування освітнього процесу у ЗВО; обгрунтувати провідні концепти методики викладання у вищій школі.

Виклад основного матеріалу

Належне представлення дисциплін методичної та практичної підготовки у навчальних планах спеціальностей освітнього ступеня «магістр», які б забезпечували формування необхідних професійних викладацьких компетенцій та досягнення визначених програмних результатів навчання, є одним із основних питань організації освітнього процесу у ЗВО.

Провідне місце серед таких дисциплін посідає «Методика викладання у ЗВО». Як зазначає Л.Корміна, робота над курсом забезпечує «оволодіння магістрантами методологічними, науково- педагогічними, психолого-педагогічними знаннями; сутністю та особливостями процесу навчання у вищих закладах освіти; змістом вищої освіти; принципами, методами, формами організації навчального процесу, способами перевірки й оцінки знань та умінь студентів; нормативно-правовими засадами методики викладання навчальних дисциплін; основами навчально-методичної діяльності викладача ЗВО» [5, с.5].

Дещо інакше підходить до визначення основних завдань курсу В.Каплінський, називаючи провідними з них наступні: - формування досвіду аналізу та розв'язання педагогічних проблем, що виникають у педагогічній діяльності викладача закладу вищої освіти; - вивчення та впровадження в педагогічний процес вищої школи передового педагогічного досвіду; -формування у майбутніх викладачів вищих навчальних закладів готовності до ефективного впровадження в навчальний процес традиційних та інноваційних методів навчання, виховання та контролю за навчально-пізнавальною діяльністю студентів, методів та прийомів ефективно організації самостійної роботи студентів, досвіду організації професійного самовдосконалення та самовиховання майбутнього викладача ЗВО та ін. [4, с.9].

Таким чином, можна виділити такі концептуальні компоненти методики викладання педагогічних дисциплін в магістратурі:

- загальногуманітарний, який включає знання про місце психології та педагогіки в системі наук, про їх об'єкти і основні методи дослідження, про взаємозв'язок цих областей знання з іншими і про основні етапи їх розвитку;

- соціальний включає знання про роль вищої школи як соціального інститута;

- соціально-економічний, який включає знання та уявлення про функціонування вищої школи як інституту підготовки кадрів в умовах сучасної кон'юнктури ринку праці та ринкової економіки;

- дидактичний (розкриває структуру та власне методику освітнього процесу у вищій школі);

- організаційно-управлінський (розкриває особливості організації освітнього процесу у ЗВО та формує основні уявлення про менеджмент в освітній установі).

Водночас науковці єдині у визначенні ключових знань і умінь, якими мають оволодіти студенти у результаті вивчення дисципліни.

Отже, викладач вищої школи повинен знати: сучасні міжнародні тенденції розвитку вищої освіти; основні поняття та принципи компетентнісного підходу у професійній освіті; основні інструменти реалізації державної політики в галузі вищої освіти; структуру і принципи побудови державних освітніх стандартів вищої професійної освіти і відповідних освітніх програм; сучасні міжнародні підходи до оцінки якості вищої освіти тощо.

Викладач повинен вміти: - орієнтуватися в інформаційному просторі модернізації вищої освіти і знаходити необхідні джерела інформації; - отримувати, аналізувати і використовувати інформацію, що міститься в основних документах, що нормують результативність і зміст вищої освіти (рамки кваліфікацій, освітні стандарти, освітні програми); - визначати і формулювати очікувані результати освітнього процесу, виражені у формі компетенцій, з урахуванням особливостей напряму (спеціальності) і рівня вищої освіти, і на цій основі формувати компетентнісну модель випускника; - вибирати технології та методи навчання у ЗВО, включаючи методи контролю та засоби оцінювання; - проектувати власну методичну систему викладача ЗВО.

Зосередимо свою увагу на уміннях проєктування освітнього процесу, моделювання діяльності студентів [4; 5], адже саме проєктування освітнього процесу з навчальної дисципліни орієнтує педагога на підготовку студента до самостійної професійної діяльності на основі балансу інтелектуальних та практичних навичок. Ця установка реалізується через комплекс навчальних дисциплін, практик, а також у вигляді самостійної роботи.

Разом з тим у сучасному трактуванні проблема педагогічного проєктування ставиться не як вузька методична задача, а як особлива методологія та вид педагогічної діяльності. Так, М. Чобітько проєктувальну діяльність аналізує як засіб становлення особистісно орієнтованої позиції учасників освітнього процесу та налагодження співробітництва, співтворчості у процесі професійної підготовки [9].

Науково обгрунтованою вважаємо думку І.Шевченко про те, що «використання методу проектів дозволяє реалізувати діяльнісний підхід у навчанні, застосувати знання й уміння, набуті при вивченні дисциплін на різних етапах навчання, інтегрувати їх у процесі роботи над проектом» [8, с. 258]. А також, як зауважує дослідниця, «проєктна діяльність студентів забезпечує пріоритет надпредметних соціально значимих знань і умінь, що найбільше відповідає парадигмі особистісно орієнтованої освіти, тому що саме ці знання і вміння дозволяють молоді упродовж життя успішно реалізуватися у професійній діяльності» [8, с.258].

Зауважимо, що концепція проєктної освіти базується на принципах цілісності, комплексного підходу, зв'язку теорії з практикою, неперервності професійної підготовки (передбачає зміну цілей, задач і функцій компонентів освіти у відпрвідності з новими освітніми потребами особистості) та суспільно-ціннісної цільової спрямованості проєктної діяльності студентів (сприяє досягненню особистісних і суспільно значущих цілей студентами). А це, своєю чергою, дозволяє вирішити питання персоналізації навчання, створення умов для самовираження та самореалізації майбутніх фахівців.

З позицій консультативно-цільового підходу аналізує сутність навчального проєктування В.Руденко, акцентуючи на доцільності його використання з метою активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів, формування у них готовності і здатності до командної роботи [7].

В. Горб вважає, що проектом, орієнтованим на підготовку висококваліфікованого спеціаліста з високим рівнем сформованості основних професійних функції, мають бути і освітні програми закладу вищої освіти, які в умовах реалізації компетентнісного підходу зміщують акцент на інтегральний образ кінцевого результату освіти за напрямом підготовки.

Аналіз визначень у соціальній та психолого-педагогічній літературі дозволяє зробити висновок про те, що проєктування можна позначити як цілеспрямовану раціональну діяльність людини, метою якої є моделювання майбутньої виробничої (або невиробничої) діяльності для задоволення соціальних потреб, а також уявлення про кінцевий результат такої діяльності, про наслідки, які виникають у результаті створення та функціонування продукту. Як зазначає Є.С. Заір-Бек, педагогічне проєктування завжди пов'язане з вивченням сутності педагогічних закономірностей, психологічних особливостей розвитку особистості, дослідженнями у педагогічній галузі, формуванням власних педагогічних умінь, цілеспрямованим розвитком здатності до взаємодії.

Узагальнено проєктування як базове поняття проєктно- педагогічної теорії можна розглядати як: - алгоритм конструктивно- проєктних дій педагога щодо створення ефективної моделі навчання; - систему способів створення та перетворення педагогічних умов, характеристик суб'єктів освітньої діяльності; - технологію навчання та науково-педагогічну методику з вивчення, розвитку та вдосконалення параметрів та характеристик освітнього процесу; - процес побудови власної моделі оптимального педагогічного досвіду у вигляді професійно-творчого освітнього проєкту.

Як вид діяльності, проєктування включає такі компоненти, як суб'єкт, об'єкт, мета, процес та результат діяльності.

Суб'єктом педагогічного проєктування є педагог. об'єктом - педагогічні системи, процеси та їх компоненти, метою - вирішення педагогічних завдань [3]. Результатом педагогічного проєктування Т.Гуменюк визначає «педагогічний проєкт, функціональна специфіка якого залежить від наступних умов: стану середовища, особливостей суб'єктів, зайнятих підготовкою конкретного проєкту, функціональних зв'язків між елементами проєкту, можливостей його ефективного використання, очікуваних результатів» [3, с.54].

Т. Подобєдова виділяє у процесі педагогічного проєктування теоретичний етап, технологічний, експериментальний та впроваджувальний.

О.Буйницька основними структурно-функціональними компонентами педагогічного проектування вважає: прогнозування, моделювання, конструювання, відтворення [1, с.236]

Н.Мачинська, своєю чергою, стверджує, що проєкт включає в себе такі складові: проблема - проєктування (планування) - пошук інформації - продукт - презентація [6]. А педагогічне управління проєктами реалізує наступні функції:

- інформаційно-аналітичну (збір інформації про

пізнавальні інтереси та рівень навчальних можливостей студентів);

- мотиваційно-цільову (спільне зі студентами визначення цілей майбутньої діяльності, формування внутрішніх мотивів);

- планово-прогностичну (планування шляхів і способів досягнення мети);

- організаційно-виконавську (безпосередня реалізація визначених видів діяльності);

- контрольно-діагностичну (здійснення поточного контролю проміжних результатів);

- регулятивно-корекційну (корекція одержаних результатів, встановлення їх відповідності прогнозованим; рефлексія) [6].

Проведений аналіз дозволив нам вибудувати наступну логіку (алгоритм) проєктування освітнього процесу (на рівні навчальної дисципліни) у ЗВО.

Цільовий етап. На першому етапі проєктування формулюються зовнішні вимоги до освоєння компетенцій навчальної дисципліни. Цілі мають охоплювати найважливіші результати навчання з дисципліни, відповідати основним принципам навчання, визначати різні рівні засвоєння матеріалу. Основне завдання першого етапу - формування стійкого інтересу та спрямованості на вирішення типових та нестандартних проєктних завдань в освітніх ситуаціях. Особливістю даного етапу є цілепокладання з орієнтирами на відпрацювання проєктних умінь у навчальній квазіпрофесійній діяльності.

Змістово-операційний етап передбачає реалізацію таких кроків:

• генерування ідей: складання варіантів технологічних методів навчання, тобто системи прийомів навчально- пізнавальної діяльності з оволодіння змістом освіти;

• оцінка кожного варіанта та вибір оптимального - створення загальної моделі проєктованого освітнього процесу;

• розробка прийомів реалізації обраного технологічного методу, тобто системи дидактичної діяльності з управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів;

• підбір необхідного матеріально-технічного забезпечення процесу навчання;

• уявне експериментування - програвання майбутнього процесу, встановлення та уточнення просторово-часових характеристик процесу;

• документальне оформлення проекту.

На даному етапі доцільним буде практикування розробки авторських проєктів, відпрацювання вміння оптимально підібрати методичне забезпечення (навчальні посібники, мережеві ресурси, проєктні завдання) тощо.

Особливу увагу слід приділити вибору технології навчання, оскільки, по-перше, у ній мета розглядається як центральний компонент, що й дозволяє з ймовірністю визначити рівень її досягнення. По-друге, технологія навчання пропонує проєкт освітнього процесу, в якому чітко визначено структуру та зміст навчально- пізнавальної діяльності суб'єкта.

Вважаємо, що у даному контексті своєї актуальності не втрачають технології особистісно орієнтованого навчання. Аргументуємо думку.

У спеціально створеному освітньому середовищі активність студента як вияв його суб'єктності розвивається у двох напрямках: адаптивності, коли студент пристосовується до зовнішніх умов (вимог, норм), і креативності, коли студент із опорою на індивідуальний досвід може пропонувати творчі рішення проблем, що виникають. Відтак, затребуваність особистісно орієнтованих технологій навчання серед сучасних теорій полягає в тому, що, по-перше, учень/студент є суб'єктом пізнання; по-друге, його досвід враховується при конструюванні освітнього процесу, і, нарешті, розвиток відбувається через перетворення його суб'єктивного досвіду та на всіх рівнях освіти. Відповідно особистісно-орієнтоване навчання базується на врахуванні самобутності, самоцінності студента та суб'єктності процесу навчання [2].

На контрольно-оцінному етапі використовуються розроблені матеріали для перевірки і оцінки рівня сформованості комплексу ключових компетенцій з курсу; проводиться моніторинг результативності процесу підготовки, контролю сформованості проєктно-технологічних умінь та готовності їх застосувати у практичній ситуації.

Описані вище етапи педагогічного проєктування дозволили нам виявити умови ефективного проєктування освітнього процесу з навчальної дисципліни:

- формулювати результати навчання та критерії їх досягнення;

- ефективно та своєчасно забезпечувати зворотній зв'язок, відгук викладача на потреби студента;

- забезпечувати спільність цілей, змісту та логіку аудиторної та самостійної роботи студента;

- узгоджувати зовнішні педагогічні дії з особистісним потенціалом студента;

- узгоджувати навчальну діяльність викладача, навчальну діяльність студента та оціночні завдання із результатами навчання.

Відтак, процес навчання, спроєктований на основі технологічного підходу:

- забезпечує можливість побудови суб'єктами навчання індивідуальних освітніх траєкторій;

- гарантує засвоєння навчального матеріалу та забезпечує об'єктивну та однозначну оцінку рівня засвоєння навчального матеріалу;

- організовує індивідуальну самостійну пізнавальну діяльність студентів в умовах, максимально наближених до умов майбутньої професійної діяльності;

- реалізує в освітньому процесі вимоги компетентнісного підходу та створює комфортні умови для учасників освітнього процесу.

Таким чином, проєктування освітнього процесу передбачає формування принципово нового освітнього середовища, що функціонує на принципах відкритих систем, що самоорганізуються, і має враховувати вимоги таких педагогічних принципів:

1. Врахування індивідуальних особливостей кожного студента, індивідуальних темпів навчання та розвитку, особистих ініціатив, ідей та концепцій - всього того, що породжує різноманітність системи. Розмаїтість має бути закладено у проектування змісту, форм та методів навчання, контролю результатів.

2. Безперервної взаємодії та відкритості системи (передбачає організацію безперервної взаємодії між усіма елементами системи, системою та зовнішнім середовищем у режимі реального часу, що забезпечує обмін знаннями, емоціями, зворотний зв'язок, оцінку результатів тощо).

3. Нелінійності розвитку. Розвиток принципу нелінійності передбачає використання різних маршрутів та темпів освоєння дисципліни, різних варіантів взаємодії учасників, а також збільшення швидкості освоєння навчального матеріалу.

4. Накопичення досвіду системи та його моніторингу. В освітньому процесі досвід системи може виступати у формі загальної інформаційної бази (цілей, змісту, методів, результатів освоєння дисципліни), що функціонує в режимі реального часу. Така база виступає у двох аспектах: накопичення досвіду, що накопичується системою, та моніторингу поточної ситуації в режимі реального часу. Кожен учасник навчальної групи повинен мати можливість звернутися до колективного досвіду групи та особисто брати участь у його створенні та розвитку. Моніторинг поточної ситуації має містити відкриту панель показників стану системи, дозволяти відстежувати її динаміку та приймати рішення.

Висновки

Розуміння педагогом основ технологічного підходу до організації освітнього процесу та освоєння процедур проєктування забезпечує системне бачення майбутнього процесу та дозволяє вибудовувати його в студентоцентрованій концепції, орієнтуючись на індивідуальні навчальні можливості суб'єктів та враховуючи конкретні умови навчання. Проєктування освітнього процесу на основі компетентнісної моделі випускника, вимог державних освітніх стандартів та системи сучасних підходів (контекстного, модульного, особистісно орієнтованого) вимагає від викладача володіння пошуковими та аналітичними вміннями, необхідними для розробки програм вищої освіти, технологіями реалізації основних освітніх програм, логікою трансформації знань та умінь у готовність до їх реалізації в професійній педагогічній діяльності.

Перспективи подальших наукових досліджень бачимо у дослідженні найкращих вітчизняних та зарубіжних практик проєктування освітнього процесу у ЗВО.

Література

1. Буйницька К. Система педагогічного проєктування інформаційно освітнього середовища для здійснення підготовки майбутніх соціальних педагогів: монографія / О. П. Буйницька. К.: Київ. Ун-т ім. Б. Грінченка, 2021. 568 с.

2. Вишківська, В.Б. Кондратенко Л.І., Патлайчук О.В., Малінка О.О. Студентоцентроване навчання як фактор удосконалення системи професійної підготовки у ЗВО. Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. 2022. №87. С.20-24.

3. Гуменюк Т. Б. Проектування як педагогічний феномен. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 13. Проблеми трудової та професійної підготовки. К. НПУ імені М.П.Драгоманова, 2010. С.51-59.

4. Каплінський В. В. Методика викладання у вищій школі: Навчальний посібник / В. В Каплінський. Вінниця: ТОВ «Ніланд ЛТД», 2015. 224 с.

5. Корміна Л. І. Методика викладання дисциплін за фахом у вищих навчальних закладах: методичні рекомендації до курсу / Л. І. Корміна. Луцьк: Вежа-Друк, 2016. 52 с.

6. Мачинська Н.І. Навчальне проектування як чинник розвитку особистості у контексті акмеологічного підходу // Проблеми освіти: збірник наукових праць. Вип. 84. Житомир-Київ, 2015. С. 226-232.

7. Руденко В. Консультативно-цільовий підхід до організації навчання комп'ютерних технологій //Неперервна професійна освіта: теорія і практика. 2003. Вип.Ш-IV. С. 115-122.

8. Шевченко І. Педагогічне проектування та його складові. Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Сер.:Педагогічні науки. 2010. № 91. С. 256-260.

9. Чобітько М.Г. Теоретико-методологічні засади особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутніх учителів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук: спец. 13.00.04 „Теорія та методика професійної освіти” / М.Г.Чобітько. К., 2007. 39 с.

References

1. Buinytska K. Systema pedahohichnoho proiektuvannia informatsiino osvitnoho seredovyshcha dlia zdiisnennia pidhotovky maibutnikh sotsialnykh pedahohiv [The system of pedagogical design of the information and educational environment for the training of future social pedagogues]: monohrafiia / O. P. Buinytska. K.: Kyiv. Un-t im. B. Hrinchenka, 2021. 568 s. [in Ukrainian].

2. Vyshkivska, V.B. Kondratenko L.I., Patlaichuk O.V., Malinka O.O. Studentotsentrovane navchannia yak faktor udoskonalennia systemy profesiinoi pidhotovky u ZVO [Student-centered learning as a factor in improving the professional training system in higher education institutions]. Naukovyi chasopys NPU imeni M.P.Drahomanova. 2022. №87. S.20-24. [in Ukrainian].

3. Humeniuk T. B. Proektuvannia yak pedahohichnyi fenomen [Designing as a pedagogical phenomenon]. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova. Seriia 13. Problemy trudovoi ta profesiinoi pidhotovky. K. NPU imeni M.P.Drahomanova, 2010. S.51-59. [in Ukrainian].

4. Kaplinskyi V. V. Metodyka vykladannia u vyshchii shkoli [Teaching methods in higher education]: Navchalnyi posibnyk / V. V Kaplinskyi. Vinnytsia: TOV «Niland LTD», 2015. 224 s. [in Ukrainian].

5. Kormina L. I. Metodyka vykladannia dystsyplin za fakhom u vyshchykh navchalnykh zakladakh [Methodology of teaching disciplines by specialty in higher educational institutions]: metodychni rekomendatsii do kursu / L. I. Kormina. Lutsk: Vezha-Druk, 2016. 52 s. [in Ukrainian].

6. Machynska N.I. Navchalne proektuvannia yak chynnyk rozvytku osobystosti u konteksti akmeolohichnoho pidkhodu [Educational design as a factor of personality development in the context of acmeological approach] // Problemy osvity: zbirnyk naukovykh prats. Vyp. 84. Zhytomyr-Kyiv, 2015. S. 226-232. [in Ukrainian].

7. Rudenko V. Konsultatyvno-tsilovyi pidkhid do orhanizatsii navchannia kompiuternykh tekhnolohii [Consultative and targeted approach to the organization of computer technology training ]//Neperervna profesiina osvita: teoriia i praktyka. 2003. Vyp.III-IV. S. 115-122. [in Ukrainian].

8. Shevchenko I. Pedahohichne proektuvannia ta yoho skladovi [Pedagogical design and its components]. Naukovi zapysky Kirovohradskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Vynnychenka. Ser.:Pedahohichni nauky. 2010. № 91. S. 256-260. [in Ukrainian].

9. Chobitko M.H. Teoretyko-metodolohichni zasady osobystisno oriientovanoi profesiinoi pidhotovky maibutnikh uchyteliv [Theoretical and methodological principles of personally oriented professional training of future teachers]: avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia doktora ped. nauk: spets. 13.00.04 „Teoriia ta metodyka profesiinoi osvity” / M.H.Chobitko. K., 2007. 39 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru