Толерантність фахівців соціономічних спеціальностей як наукова проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Толерантність фахівців соціономічних спеціальностей як наукова проблема

Тюльпа Тетяна Миколаївна доктор педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і психології початкової освіти, Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка

Анотація

У статті репрезентовано аналіз наукових підходів до вивчення проблеми формування толерантності як інтегративної якості фахівців соціономічних спеціальностей. Розкрита її сутність як цілісність, єдність особистісного та соціокультурного, форм її буття в індивідуальному, міжіндивідуальному та соціокультурному житті людини, властивості особистості та її ставлення до світу. Відзначено історичну обґрунтованість теоретичного вивчення феномену толерантності як єдності філософського, гуманітарно-наукового та релігійного знання. Проаналізовано наукову літературу із зазначеної проблеми та встановлено, що науковцями толерантність розглядається, передусім, як повага та визнання рівності, відмова від домінування та насильства, визнання багатовимірності та різноманіття людської культури, норм, вірувань та відмова від зведення цього різноманіття до одноманітності або до переважання якоїсь однієї точки зору. Визначено, що оптимальний рівень соціальної толерантності дозволяє окремому індивіду, соціальним групам зберігати свою ідентичність, унікальність, а також забезпечує стабільність суспільства, соціальну безпеку, профілактику соціальних конфліктів, зниження рівня соціальної напруги. Вона стала показником стійкості та надійності складно структурованої соціальної системи будь-якого рівня. Визначено складники структури суб'єктності та полісуб'єктності особистості, які є засадничими для обґрунтування процесу формування толерантності фахівця соціономічної сфери як в аспекті її теоретичного усвідомлення, так і в практичному застосуванні в процесі формування. Вказано на розвиток толерантності в контексті опанування сукупністю знань, чуттєво-емоційного досвіду та компоненту соціально-позитивних відносин та поведінки.

Ключові слова: толерантність, соціономічні спеціальності, професійна діяльність, міжособистісна взаємодія, особистість.

Tyulpa Tetyana Mykolayivna Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Pedagogy and Psychology of Primary Education, Oleksandr Dovzhenko Hlukhiv national pedagogical university

TOLERANCE OF SOCIOLOGICAL SPECIALISTS AS A SCIENTIFIC PROBLEM

The article presents an analysis of scientific approaches to the study of the problems of forming tolerance as an integrative quality of specialists in socionomic specialties. Its essence is revealed as wholeness, unity of personal and socio-cultural, formation of its existence in individual, interpersonal and socio-cultural life of a person, properties of personality and its attitude to the world. The historical validity of the theoretical study of the phenomenon of tolerance as a unity of philosophical, humanitarian, scientific and religious knowledge is noted.The scientific literature on the mentioned problem was analyzed and it was established that scientists consider tolerance, first of all, as respect and recognition of equality, rejection of domination and violence, recognition of multidimensionality and diversity of human culture, norms, beliefs and refusal to reduce this diversity to uniformity or to the predominance of some one point of view. It was determined that the optimal level of social tolerance allows an individual, social groups to preserve their identity, uniqueness, and also ensures the stability of society, social security, prevention of social conflicts, and reduction of the level of social tension. It has become an indicator of stability and reliability of a complex social system at any level. The components of the structure of subjectivity and polysubjectivity of the individual are determined, which are essential for the justification of the process of forming the tolerance of a specialist in the socionomic sphere, both in terms of its theoretical awareness and in practical application in the process of formation. The development of tolerance in the context of mastering a set of knowledge, sensory-emotional experience and a component of social-positive relations and behavior is indicated.

Keywords: tolerance, socionomic specialties, professional activity, interpersonal interaction, personality.

Постановка проблеми. У сучасному суспільстві відбувається розширення соціальних просторів, у яких зростає різноманіття, збільшується зона контактів між представниками різних культур, виникає набагато більше соціальних майданчиків для повсякденної взаємодії з носіями різних норм, цінностей, завдяки новітнім комунікаційним технологіям і зростанню соціальної мобільності збільшується активність міжособистісних, міжгрупових та міжнародних відносин. З розширенням меж соціальних просторів зростає ймовірність прояву антипатії та ворожості до чужого та незвичного. У таких умовах збільшується можливість зустрічі з інакшими думками, ідеями, точками зору, що свідчить про необхідність включення до сфери комунікації стійких механізмів взаємодії без відторгнення, ворожнечі, ненависті та насильства. Одним з таких механізмів може бути толерантність як підґрунтя формування людини з чіткими особистими та професійними цілями, яка здатна в мінливих умовах удосконалюватися і вибудовувати гармонійні відносини з оточуючими. Особливого значення зазначена проблема набуває для фахівців соціономічних спеціальностей професійна діяльність яких спрямована на розв'язання соціальних проблем людини на різних рівнях її функціонування.

Актуальність дослідження проблеми толерантності зумовлена, з одного боку, існуванням двох тенденцій у суспільному розвитку (соціальні та культурні інтегративні процеси в людському співтоваристві, зростаюча глобалізація і водночас збільшення деструктивності, інтолерантності у відносинах між соціальними спільнотами, релігійні та етнічні конфлікти тощо), а з іншого, розвитком самого наукового знання, зростанням ролі в ньому філософсько-антропологічної та аксіологічної проблематики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема толерантності як філософсько-світоглядна у поле наукового дослідження увійшла порівняно недавно через відсутність у минулому необхідних передумов для її актуалізації у суспільній свідомості в межах різних галузей - філософії, соціології, культурології, етнографії, політології, педагогіки, психології.

Водночас у сучасній науково-дослідницькій практиці зарубіжних авторів виокремлюється низка фундаментальних підходів до вивчення цього феномену: екзистенційно-гуманістичний (К. Роджерс, Е. Фромм, М. Рокич, М. Хайдеггер та ін.); особистісний (Т. Адорно, Дж. Бюджентал, Г. Маркузе та ін.); суб'єкт- суб'єктний (М. Бубер, Ж. Дерріда, Ж.-П. Сартр,); когнітивний (Дж. Тернер, Л. Фестингер,); крос культурний (М. Вебер, Ю. Лотман, К. Оберг, Дж. Тойнби, С. Хантингтон, О.Шпенглер та ін.).

У вітчизняних наукових розробках проблематика досліджень толерантності різноманітна: толерантність у процесі набуття особистістю цілісності (В. Бех, Л. Лозинська); полікультурний контекст толерантності в епоху глобалізації (П. Кендзьор, В. Кремень, О.Пометун, Л. Султанова); толерантність як ціннісна основа освітньої діяльності (Я. Довгополова, І. Лощенова, І. Мельнікова А. Молчанова, О. Орловська); толерантність як ідеологія соціономічної діяльності (О. Знобей, А. Скок, Ю. Тодорцева, М. Якібчук). Визнаючи значущість вже проведених досліджень феномену толерантності, ми прагнемо зробити свій внесок у розробку цієї вкрай актуальної проблеми.

Мета статті. Аналіз наукових підходів до вивчення проблеми формування толерантності як інтегративної якості фахівців соціономічних спеціальностей. толерантність соціокультурний науковий

Виклад основного матеріалу. Ранні дискусії про толерантність, які багато в чому мали релігійно-політичний контекст полеміки, були ініційовані та відображені у класичних соціально-філософських роботах епохи Середньовіччя та Нового часу. Ці роботи були присвячені роздумам про мораль, моральність, ідеологію, про забобони, догматизм, свободу поглядів, звичаїв. Новий тип моралі, який закладали роботи, був визначений соціальними тенденціями до поступової зміни традиційних цінностей, що спиралися на авторитарний політичний спосіб життя, новими ідеалами демократії, усіляких свобод особистості. Дискурс про толерантність продовжував свій розвиток у концепціях гуманістичної філософії та етики ненасильства, психології прощення, в основі яких лежать ідеї моральності, відповідальності так званої "взаємної доброзичливості". Отже, для будь-якого періоду розвитку людських спільнот виявляється закономірним розгляд толерантності як однієї з необхідних умов гармонізації соціальних відносин.

У науковій літературі толерантність розглядається, передусім, як повага та визнання рівності, відмова від домінування та насильства, визнання багатовимірності та різноманіття людської культури, норм, вірувань та відмова від зведення цього різноманіття до одноманітності або до переважання якоїсь однієї точки зору. Таким чином, толерантність можна розглядати як один з важливих складників культури особистості. У цьому контексті толерантність розуміється як цілісність, єдність особистісного та соціокультурного, форм її буття в індивідуальному, міжіндивідуальному та соціокультурному житті людини, властивості особистості та її ставлення до світу, а також як єдність філософського, гуманітарно-наукового та релігійного знання. Ця ідея підтверджується твердженням Н. Семенів, яка наголошує, що "дослідження толерантності як норми соціального та культурного розвитку особистості свідчить про те, що в різних умовах контекстах соціальної взаємодії вона набуває різного змісту, проте в основі такого змісту є універсальні загальнолюдські цінності" [1, с. 471].

Толерантність осмислена у соціальних науках у трьох типах понять:

1) Толерантність природна (природна, вроджена, безумовна), Толерантність як внутрішня установка, як прийняття та терпимість до іншого, чужого, розглядається як природна, вроджена родова якість людських індивідів, що спонукає їх до спільного життя одого з одним.

2) Толерантність нормативна (соціально обумовлена, з почуттям обов'язку, що асоціюється з розвитком, становленням особистості, її персоналізацією), Толерантність як культурологічна норма (іншими словами толерантність зовнішнього вираження), трактується як штучне моральне правило, що обмежує деструктивність несвідомих потягів людських індивідів та нав'язуване ним через суспільство та культуру

3) Толерантність моральна (духовна, яка усвідомлено виникає на рівні відкритого "сповідання" вищих ідеалів та цінностей людського життя без будь-якого зовнішнього примусу) є сутністю соціальної взаємодії, яка виступає у вигляді універсальних форм толерантності у міжособистісних відносинах з урахуванням базових властивостей діалогу.

Отже, сутність толерантності у будь якому контексті розуміється як визнання єдності й різноманіття людства, готовність визнання інших такими як вони є і взаємодії з ними на основі довіри й порозуміння.

На наш погляд, пріоритетного значення нині набувають дослідження проблем толерантності в рамках розв'язання проблем соціальної взаємодії, оскільки вони дозволять установити фактори, що детермінують оптимальний рівень толерантності у взаєминах соціальних груп, що мають різні релігійні переконання, національні та культурні традиції. Отже, толерантність - це, передусім, питання про те, як при глибоких відмінностях у становищі, інтересах, поглядах люди можуть налагодити спільне життя. Оптимальний рівень соціальної толерантності дозволяє окремому індивіду, соціальним групам зберігати свою ідентичність, унікальність, а також забезпечує стабільність суспільства, соціальну безпеку, профілактику соціальних конфліктів, зниження рівня соціальної напруги. Вона стала показником стійкості та надійності складно структурованої соціальної системи будь-якого рівня.

Оскільки фахівці соціономічної сфери здійснюють професійну діяльність у позиції "людина-людина", тобто в системі міжособистісних відносин, основною характеристикою визначається її соціальний характер, максимальне включення в соціальний контекст. Діяльність у професіях соціономічного типу орієнтована на інших людей (або групи), які володіють власною активністю, що оцінюють, сприяють або протидіють діям суб'єкта впливу [2, с. 36]. Вони, насамперед, затребувані у справі нормалізації соціальних відносин, саме на них має бути орієнтований цілеспрямований освітній вплив з метою формування належного рівня толерантності як здатності до терпіння та розуміння навколишнього соціального світу. Фахівці повинні виявляти толерантність у процесі соціальної взаємодії з різними людьми, незалежно від їх соціально-психологічних, демографічних, культурних особливостей, здатність притримуватися плюралістичної позиції, сприймати світ у контексті не тільки власних інтересів, поглядів, думок, а й інтересів, поглядів, думок інших. Толерантність фахівців соціономічної сфери передбачає усвідомлений контроль над власними емоціями, поведінкою, думками, психічним станом, які відповідають за позитивне ставлення до інших людей під час спілкування й соціальної взаємодії. Готовність майбутнього фахівця до професійної діяльності передбачає забезпечення єдності практичної підготовки та емпатійних, комунікативних, адаптивних навичок, що визначають у сукупності толерантність як ціннісну соціокультурну та психосоціальну освіту, заснованої на сформованій соціальній компетентності.

Визначаючи сутність соціальної компетентності К. Кобьелл, і P. Бергер (2005), серед різних аспектів її прояву визначали відкритість: здатність вислуховувати критику і сперечатися з іншими; співробітництво: здатність усвідомлювати і сприймати можливості власних дій і відповідальність, уміння розуміти і пристосовуватися до дій інших; формування: здатність адаптуватися, налагоджувати контакти, знаходити своє місце в групі; ідентифікація: здатність поставити себе на місце іншого і розв'язувати конфлікти відповідно до ситуації [3]. Виділені типи є засадничими для обґрунтування процесу формування толерантності фахівця соціономічної сфери як в аспекті її теоретичного усвідомлення, так і в практичному застосуванні в процесі її формування.

Аналіз наукових розвідок учених дає підстави тлумачити толерантність по-перше, як складник соціокультурної системи, якій є її цінністю, виконуючи функції орієнтиру поведінки, ставлення до інших і себе; по-друге, толерантність виступає також як норма, що дозволяє посилити впорядкованість соціальних взаємодій; по-третє, толерантність сприймається як властивість, характеристика особистості, відбиваючи такі психолого-етичні позиції людських відносин, як гуманність, рефлексивність, відповідальність, гнучкість, впевненість у собі, варіативність, перцепцію, емпатію.

Різноманітність проблем, з якими стикаються фахівці соціономічної сфери, висуває особливі вимоги до їхніх професійних якостей та професійних вимог. Толерантність стає однією з базових основ професійних якостей фахівців соціономічних професій. Професійний контекст толерантності розуміється нами як поважне ставлення до чужої думки, лояльність в оцінці вчинків та поведінки інших людей, готовність до розуміння та співробітництва в контексті міжособистісної, групової та міжнаціональної взаємодії. Тому толерантність фахівців соціономічних професій розглядається не тільки як раціональна дія, тобто така, що може виражатися за допомогою засобів мислення, це також цілісний та унікальний екзистенційний стан людини, який описується як сукупність переживань людини.

Важливим аспектом професійного становлення фахівців соціономічних професій уважаємо розуміння толерантності як терпимості та поваги до всього "іншого" в межах соціокультурного підходу, який пов'язує толерантність з необхідністю займатися просвітою суспільства, виховувати терпимість та повагу, долати психологічні бар'єри, що сприяють виникненню зневіри, розбрату, фобій тощо.

Основою професійної діяльності представників соціономічних професій є толерантність як готовність людини вийти за межі обмеженого кола "своїх" - відмінних за будь якою ознакою - національністю, вірою, віком, соціальним походженням, фізичним станом, рівнем забезпеченості, соціальним статусом тощо. Вона є базовим ступенем для формування високого професійного рівня фахівців.

Толерантність як соціокультурний феномен і особистісна характеристика фахівців соціономічної сфери явище багатоаспектне та багатовимірне. Його компоненти в сукупності відображають зв'язок толерантності з процесом пізнання та освоєння культурного досвіду; розумінням базових культурних цінностей; розвитком навичок співпраці, діалогу, вирішення конфліктів; формуванням самосвідомості, самоідентифікації суб'єкта; гармонізацією особистості; посиленням соціальної мобільності, адаптивних можливостей у професійній діяльності. Загалом бачимо: толерантність розгортається в сукупності таких складників структури суб'єктності та полісуб'єктності особистості, як:

- світоглядний. Толерантність є ознакою високого духовного та інтелектуального розвитку індивіда, групи, суспільства загалом. Вона повністю відповідає тим гуманітарним завданням, які ставить нове XXI століття. У соціальному контексті толерантність може тлумачитися як готовність людини дозволити іншим людям вибирати собі стиль життя та поведінки при обмеженні таких негативних явищ, як насильство, девіації та вчинки, що компрометують суспільство чи загрожують його добробуту. Толерантність налаштовує на доброзичливі стосунки з іншими народами, які вибрали іншу систему цінностей, на визнання та повагу до їх права на власну самобутність, на розвиток їхньої національної культури, мови тощо.

- психолого-педагогічний. Толерантність розуміється як прагнення і здатність до встановлення та підтримки спілкування з людьми, які відрізняються у певному відношенні від загального типу або не дотримуються загальноприйнятих думок. Як якість особистості толерантність представляє установку на певний тип відносин, який проявляється в особистісних діях та вчинках людини. У цьому контексті це реалізована готовність до усвідомлених особистісних дій, спрямованих на досягнення гуманістичних відносин між людьми та групами людей, що мають різний світогляд, різні ціннісні орієнтації, стереотипи поведінки. Толерантність - інтегрована якість. Якщо вона сформована, то проявляється у всіх життєвих ситуаціях щодо всіх людей.

- соціокультурний. Моральна якість особистості, що характеризує толерантне ставлення до інших людей, незалежно від їхньої етнічної, національної чи культурної приналежності, толерантне ставлення до інших поглядів, звичаїв, звичок; необхідна стосовно особливостей різних культурних груп або до їх представників. Вона є ознакою впевненості у собі та свідомості надійності своїх власних позицій, які не бояться порівняння з іншими точками зору і не уникає духовної конкуренції. Виражається у прагненні досягти взаємної поваги, розуміння та узгодження різнорідних інтересів та точок зору без застосування тиску, переважно методами роз'яснення та переконання.

- аксіологічний. Толерантність є найважливішим утворенням ідейно-морального та духовного світу особистості, а отже, відноситься до розряду духовно-моральних цінностей. Толерантність виступає загальнолюдською, загальнозначущою цінністю, якої дотримується більшість людей. Вона дозволяє побачити значимість іншої особистості, цінність світу іншого і накладає певну відповідальність на індивіда розуміти та приймати інших індивідів як цінність Визнаючи значимість інших, людина мислить іншими, більш широкими масштабами, усвідомлює власні особисті інтереси, долає особистий егоїзм, виявляється здатним на самопожертву, що свідчить про розвиток духовності. Толерантність межами свого існування вважає загальний моральний закон, провідним принципом якого є визнання того, що людина є "мета як така" і найвища цінність.

- особистісний. Толерантність виражає суть суб'єкт-суб'єктних відносин, зокрема, духовного особистісно-орієнтованого спілкування, для якого характерні діалогічність, співдружність, співпраця, здатність до співчуття, співпереживання, взаєморозуміння. Як особистісна якість толерантність позначає багатство сторін душевного життя людини- індивіда - емпатію, розділеність почуттів та емоцій з іншим, великодушність, співчуття, терплячість, жалість, вдячність, симпатію, співчуття тощо. Толерантність як духовна якість особистості сприяє формуванню відкритості індивіда. Нездатність особистості спілкуватися і співпрацювати з іншими, толерантно до них ставитися породжує подібну реакцію у відповідь, в результаті чого відносини між людьми будуються на основі недовіри, відчуження, ворожнечі. У такому разі індивіди відгороджуються від навколишнього світу, розглядаючи його як чужий і ворожий їм, що психологічно сприяє створенню закритих груп, спільностей та суспільств. Толерантність є особистісно-забарвлена характеристика, але не вроджена, а соціально-набута, якщо говорити про її стійку форму. Важливими умовами формування толерантності є моральне здоров'я, самосвідомість, обізнаність, допитливість, самооцінка, внутрішня свобода, критичність, відкритість тощо.

Таке визначення складників та існуючі підходи до дослідження толерантності як теоретичного поняття та практичного принципу дозволяють систематизувати й усвідомити форми толерантності фахівців соціономічної сфери від терпимості до взаємозбагачуючого критичного діалогу.

Висновки

Здійснивши аналіз наукових підходів до вивчення проблеми формування толерантності як інтегративної якості фахівців соціономічних спеціальностей, можна зробити низку висновків:

- толерантність є багатоаспектним феноменом, сутнісні характеристики якого визначаються спрямованістю досліджень у межах конкретної науки;

- історичний контекст обґрунтування теоретичного вивчення феномену толерантності полякає у єдності філософського, гуманітарно- наукового та релігійного знання.

- у педагогічному аспекті толерантність сприймається як інтегроване особистісне утворення, що виявляється в усвідомленні, розумінні і поважному ставленні до всього іншого у людині (віку, статі, національності, статусу тощо.);

- результат освітньої діяльності з формування толерантності як особистісної якості проявляється у готовності та здатності фахівців соціономічних спеціальностей чути та поважати думку інших та взаємодіяти з ними на основі згоди; у прийнятті всіх людей незалежно від їх віку, статі, національності, статусу, особливостей психічного та фізичного розвитку; у повазі та визнанні рівності, відмові від домінування та насильства, від зведення різноманіття до одноманітності або до визнання переважання якоїсь однієї точки зору; у визнанні різноманіття та багатовимірності людської культури, норм, вірувань.

Отже, толерантність розвиває та розвивається в контексті опанування сукупності знань, чуттєво-емоційного досвіду та компоненту соціально-позитивних відносин та поведінки, при цьому всебічно охоплює розвиток особистості майбутніх представників соціономічних професій.

Література

1. Семенів Н. Соціальна толерантність як аспект становлення та розвитку професійних якостей особистості. Молодий вчений. Психологічні науки. 2019. № 10 (74). С.470-476. DOI : https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-10-74-100

2. Тюльпа Т.М. Соціальна компетентність майбутніх фахівців соціономічних спеціальностей: теорія й практика: монографія. Черкаси: Вид. Чабаненко Ю.А. 2020, 479 с.

3. Шаров С.В. Дефінітивний аналіз і сутність соціальної компетентності. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2019. Випуск 66. С. 200-203.

4. References:

5. Semeniv N. (2019). Sotsialna tolerantnist yak aspekt stanovlennia ta rozvytku profesiinykh yakostei osobystosti. [Social tolerance as an aspect of formation and development of professional qualities of the individual]. Molodyi vchenyi. Psykholohichni nauky. № 10 (74). S. 470-476.DOI: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-10-74-100 [in Ukrainian].

6. Tiulpa, T. M. (2020). Sotsialna kompetentnist maibutnikh fakhivtsiv sotsionomichnykh spetsialnostei: teoriia y praktyka.[Social competence of future specialists in socionomic specialties: theory and practice]. Monohrafiia.Cherkasy: Vyd. Chabanenko Yu. A. 479 c. [in Ukrainian].

7. Sharov S.V. (2019) Definityvnyi analiz i sutnist sotsialnoi kompetentnosti. [Definitive analysis and essence of social competence]. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova. Seriia 5. Pedahohichni nauky: realii ta perspektyvy. Vypusk 66. S. 200-203.[in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru