Соціально-педагогічна діяльність з молоддю з особливими потребами у воєнний та поствоєнний часи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-педагогічна діяльність з молоддю з особливими потребами у воєнний та поствоєнний часи

Рижанова Алла Олександрівна, доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри соціальної роботи та менеджменту соціокультурної діяльності, Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка

Анотація

Значне зростання кількості молоді з особливими потребами внаслідок війни в Україні потребуватиме збільшення частки та вдосконалення змісту діяльності фахівців соціальної сфери, які долучатимуться до створення сприятливих умов у суспільстві для самореалізації цієї молоді через активне та відповідальне соціокультурне вдосконалення країни. Актуальність уваги до цієї соціальної групи нової генерації зумовлена: по-перше, різкім зменшенням відсотку молоді внаслідок загальної демографічної кризи; по-друге, вимушеним переміщенням найбільш мобільної учнівсько-студентської юні та її ймовірним «осіданням» в європейських країнах; по-трете, масовою інвалідизацією тих, хто захищає країну зі зброєю в руках, хто проживає на прикордонні з РФ, на лінії зіткнення та у прифронтових регіонах, у центрах активних ракетних обстрілів. Підвищення відсотку осіб з особливими потребами серед молоді потребує і оновлення змісту соціальної роботи з ними.

Сутність соціально-педагогічної діяльності з молоддю з особливими потребами у воєнний та поствоєнний часи докорінно змінюється не лише через євроінтеграційні вимоги, а, в першу чергу, через провідний складник цієї молоді - ветеранів війни з інвалідністю, які відрізняються якісно вищим рівнем соціальності. Вони сприймають протези не як обмеження, а як розширення вільного простору та можливості просоціальної самореалізації, у них найвищий рівень патріотизму та відсутність толерантності до соціальної несправедливості, вони є прикладом перемоги над собою не лише для молоді з особливими потребами з дитинства, але і для здорової. Звісно, соціально-медична та соціально-психологічна допомога вирішують реабілітаційні проблеми після поранень, а соціально-педагогічна діяльність спрямована на гармонізацію взаємин з соціальним середовищем, яке не завжди «розуміє» молодих ветеранів з інвалідністю, їх соціальну небайдужість та безкомпромісність.

Ключові слова: молодь з особливими потребами, молоді ветерани війни з інвалідністю, соціально-педагогічна діяльність у воєнний та післявоєнний часи.

Abstract

Social-pedagogical activities with handicapped youthin war and post-war times

Ryzhanova Alla Oleksandrivna Doctor of Education, professor, Professor of Social Work and Sociocultural Activities Management Faculty at Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko

The article describes a significant increase of the number of handicapped youth due to war in Ukraine, which will require partial increase and improvement of contents of activities of social sphere specialists, who will be involved in creating favorable conditions for self-realization of said youth in society through active and responsible sociocultural improvement of the country. Relevance of paying attention to this new-generation social group stems from: firstly, sharp decrease of the percentage of youth due to general demographic crisis; secondly, forced displacement of the most mobile studying youth and their possible “settlement” in European countries; thirdly, mass disablement of those who protect the country with weapons in hand, those who live near the border with the RF, at the clash line and in near-frontline regions, in active rocket attacks centers. Increase of the number of people with special needs among youth requires updating the contents of social work with them as well.

The nature of social-pedagogical activities with handicapped youth in war and post-war times changes significantly not only due to the demands of eurointegration, but, primarily, due to the leading component of this youth - war veterans with disabilities, who differ due to qualitatively higher level of sociality. They treat prosthetics not as limitations, but as expansion of free space and of ability to pro-socially self-realize, they possess the highest level of patriotism and an absence of tolerance for social injustice, they are the example of victory over oneself not only for youth that is handicapped since childhood, but for healthy ones as well. Of course, social-medical and social-psychological assistance solve rehabilitation issues after injuries, but social-pedagogical activities are directed at harmonizing interactions with social environment, which does not always “understand” young veterans with disabilities, their social unindifference and uncompromising nature.

Keywords: handicapped youth, young war veterans with disabilities, social- pedagogical activities in war and post-war times.

Постановка проблеми

Соціальна (зокрема соціально-педагогічна) робота з молоддю з особливими потребами традиційно є провідним напрямом соціальної політики та практики в Україні. Проте в нашій країні доволі складне становище з приростом нової генерації у загальному складі народонаселення, оскільки до довоєнного стрімкого зменшення її частки, на превеликий жаль, додається загибель молоді, яка захищає країну; десятки тисяч учнів та студентів отримали прихисток в багатьох країнах світу і ймовірно чимало з них там залишаться; сотні тисяч військових у віці 18-35 років отримали складні поранення, а, внаслідок, і інвалідність.

Отже, війна з РФ значно змінила кількісний та якісний склад цієї соціальної групи, що викликає необхідність збільшення чисельності соціальних фахівців і докорінного оновлення змісту соціальної роботи, особливо з молодими ветеранами війни з інвалідністю для сприяння реалізації їх потенціалу соціокультурного вдосконалення країни і власної соціальної самоактуалізації. Тривожні повідомлення медіа з різних регіонів країни про нечемне ставлення, про напади, побиття молодих ветеранів війни з особливими потребами свідчать про нагальну потребу гармонізації відношення соціального середовища до них, що і складає соціально-педагогічний аспект діяльності молодіжних працівників, помічників ветеранів, соціальних працівників територіальних громад.

Аналіз сучасних досліджень і публікацій свідчить, що молодь з особливими потребами в аспекті соціально-педагогічної діяльності досліджувалася в нашій країні навіть на рівні докторських дисертацій, проте переважно вивчали дітей та студентів у системі інклюзивної освіти. Наприклад, Ю. Богінська [1] та М. Чайковський [13] обґрунтували програми соціально-педагогічної підтримки студентів з особливими потребами в закладах вищої освіти, а О. Рассказова [8] та В. Тесленко [11] - школярів та дітей в інклюзивній школі та в територіальній громаді. До речі, О. Рассказова значну увагу приділила взаємодії соціального педагога школи з соціальним середовищем територіальної громади щодо позитивного сприйняття старших учнів з особливими потребами у звичайному закладі загальної середньої освіти. Наукові розвідки стосовно молодих ветеранів з інвалідністю лише розпочинаються, хоча війна з РФ триває з 2014 р.. Проте за результатами опитування січня-травня 2023 р. науково дослідним Інститутом сімейної та молодіжної політики імені О. Яременка [4] (за фінансування ЄС) саме упереджене ставлення соціальних служб та центрів зайнятості гальмує реінтеграцію українських ветеранів війни в цивільне життя, особливо дошкуляють їм стереотипи щодо їх психічного здоров'я.

Виникає парадокс: ті, хто за службовими обов'язками мають сприяти полегшенню ветеранам повернення в громадянське життя, навпаки заважають цьому. У повному звіті цього опитування [12;с.203] зазначається, що 63,8 відсотків ветеранів зараз зіштовхуються з «нерозумінням суспільства», а «проблеми у спілкуванні з оточуючими» та «відсутність самореалізації» є такими, що турбують найбільше (відповідно четверте та п'яте місце). Зрозуміло, що соціальних проблем у молодих ветеранів війни з інвалідністю є в рази більше. Слід зазначити, що серед сучасних ветеранів молодь з інвалідністю складає 10% [там саме, с.65], авжеж, після війни її відсоток значно збільшиться.

Метою даної статті є обґрунтування напрямів змін змісту соціально-педагогічної діяльності працівників соціальної сфери з молоддю з особливими потребами, зумовленими зростанням чисельності людей (віком 14-35 років) з інвалідністю внаслідок війни.

Виклад основного матеріалу

За законодавством «молоддю» є «особи віком від 14 до 35 років, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах» [5]. Демографічна криза в країні провокує зменшення вдвічі частки цієї соціальної групи за 10 років: до 2030 р. очікується тільки 5 млн. молодих осіб проти 10,6 млн. у 2020 р. [6]. Саме тому перед війною обґрунтовано оновлену молодіжну політику та прийнято відповідні законодавчі акти, які припиняють чинність попередніх правових документів (Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики» (1993), закони «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (1993), «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1999)). Наприклад, закон України «Про основні засади молодіжної політики» (2021) визначає її метою «створення умов для самореалізації та розвитку потенціалу молоді в Україні, підвищення рівня її самостійності та конкурентоспроможності, забезпечення активної участі молоді в суспільному житті» [5], а в «Національній молодіжній стратегії до 2030 року» (2021) підкреслюється, що саме молодь є провідним суб'єктом державної політики в Україні [6], отже, підкреслюється соціокультурна перетворювальна роль осіб з 14 до 35 років.

На жаль, війна заважає в повній мірі реалізовувати розроблену Державну цільову програму «Молодь України на 2021-2025 роки»(2021), де акцентовано увагу на наступних провідних практичних напрямах: підвищення рівня громадянської компетентності; залучення до волонтерства для наближення перемоги та відновлення країни після війни; зміцнення соціальної згуртованості молоді, зокрема і через внутрішньо українські та закордонні обміни молоддю; підготовко молодіжних працівників та сприяння функціонуванню молодіжних центрів тощо [3]. Проте все це стосується не лише здорової молоді. Наприклад, в Стратегії закладено непорушною цінністю гідність людини незалежно від буть-яких ознак, зокрема інвалідності, та обґрунтовано принцип інклюзивності - «рішення сприяють розвитку самостійності молоді, створенню можливостей та усуненню бар'єрів, щоб жодна з її груп не була прямо чи опосередковано виключена із суспільства» [6]. Таким чином, Україна бере на себе відповідальність створити найсприятливіші умови для соціального розвитку та самореалізації кожної молодіжної групи, зокрема і молоді з особливими потребами.

Стосовно поняття «молодь з особливими потребами» в нашій країні у різні часи використовуються різні синоніми: молодь з інвалідністю, молодь з обмеженими можливостями тощо. У законі «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (ред.2023 р.) у другій статті наводиться державне визначення цього терміну - «особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист» [7] та додається про заборону дискримінації людини за ознакою інвалідність. Зважаючи на військовий стан в Україні важливим є схарактеризувати поняття «інвалід війни» це є особи з числа військовослужбовців, партизан, підпільників, працівників, які стали інвалідами під час захисту Батьківщини, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів….[10;с.195-196]. Отже, молодь з інвалідністю - це особи з 14 до 35 років, яким порушення здоров'я (за будь-яких причин, зокрема військових дій) заважає реалізувати власні права людини в суспільстві, що зумовлює необхідність соціальної підтримки та захисту. В педагогіці та соціальній роботі прийнято до молоді з інвалідністю використовувати терміни «молодь з особливими потребами» та «молодь з обмеженими можливостями», це робиться з поваги до особистості та задля не навішування на неї певних соціальних ярликів.

Перед тим як обґрунтовувати зміст соціально-педагогічної діяльності з молодими інвалідами з особливими потребами в зазначені періоди, слід розкрити наше розуміння терміну соціально-педагогічна діяльність (СПД). «Соціально-педагогічна діяльність» трактується нами як науково обґрунтоване культуровідповідне регулювання соціального виховання в усіх сферах суспільства через активізацію взаємовпливу соціального суб'єкта та його соціального середовища для взаїмокорисного соціального розвитку та підвищення рівня їх соціальності.

Відповідно «соціальність» є: метою соціального виховання, що проявляється в ієрархії соціальних цінностей, соціальних якостей та просоціальної поведінки; є результатом соціально-педагогічної діяльності, який свідчить про усвідомлення власної соціальної суб'єктності та її реалізацію в індивідуально-творчому ставленні до соціального буття, зокрема до сімейного, етнічного, громадського, професійного, громадянського, релігійного, регіонального, глобального тощо [9]. Підвищення соціальності - це динаміка від соціальної грамотності через соціальну компетентність до соціальної культури, де максимально проявляється соціально-культурний перетворювальний ефект і для самого суб'єкта, і для його соціального середовища. Зрозуміло, що СПД відповідно до мети має: різновиди (соціально-педагогічна адаптація, соціально-педагогічна корекція, соціально-педагогічна реабілітація, соціально-педагогічна підтримка, соціально-педагогічний супровід тощо), засоби (волонтерська діяльність, соціокультурна діяльність, мистецтво, громадська діяльність, зокрема участь у самоврядуванні, у різноманітних молодіжних організаціях тощо).

Отже, СПД за своєю сутністю та результатом повністю відповідає меті сучасної української молодіжної політики - сприяти активізації участі молоді в суспільному житті. Наприклад, за Програмою [3] лише 16,7 % вітчизняної молоді беруть в цьому участь на противагу 75% молоді в ЄС, це свідчить про те, що потенціал соціально-педагогічної діяльності в нашій країні в соціальній сфері використовується недостатньо.

На зміну змісту та характеру СПД з молоддю з особливими потребами у воєнний та післявоєнний часи впливає, перш за все, вимушене оновлення складу об'єкта цієї діяльності, а саме вирішальне розширення частки молоді з інвалідністю, отриманою в наслідок війни. Звичайно, що серед такої молоді є певний відсоток юні з 14 до 18 років, які зазнали важких поранень у прикордонних з РФ, прифронтових районах, в зонах активного враження ракетами (0,2% [12; с.65]). При цьому за військового стану СПД може проводитися лише з тими тинейджерами, які знаходяться на терені вільної країни, а у після воєнний час - і на деокупованих територіях Криму, Херсонської, Запорізької, Луганської, Донецької областей, де юнаків з інвалідністю буде теж не мало. Найширшою групою стануть молоді ветерани війни з інвалідністю (військові, партизани, поліцейські, працівники МЧС, інфраструктури тощо) - люди, які віддали своє здоров'я на захист українців. Розглянемо їх соціально-психологічні характеристики, які становляться вже відомі нині.

Молоді ветерани війні з інвалідністю - це жінки (10,5 %) та чоловіки (89,5%) віком 18-35 років [12], які вже підтвердили власну соціальну суб'єктність у захисті України, не шкодуючи свого життя. Це нова генерація, що потребує більш конструктивних і динамічних еволюційних кроків щодо європеїзації країни та подальшого розвитку суспільства; покоління людей, які бажають відбудувати Україну ще кращою, ніж вона була, а також для цього вчитися, працювати, власними силами забезпечувати своє життя; врешті, генерація людей гарячих, з високим рівнем почуття соціальної справедливості, радикально налаштованих, які не сприймають будь-яку соціальну фальш, нещирість, пусті обіцянки стосовно сьогодення і майбуття.

Вони є героями війни для більшості українців і 65 % вдячні їм, 50% відчувають гордість за них, за результатами опитування групи «Рейтинг» з ініціативи «Українського ветеранського фонду» Міністерства у справах ветеранів у 2022 році [12]. Серед проявів ставлення українського соціуму до ветеранів є довіра (95%), готовність бізнесу надати їм роботу (97%), працювати з ними в колективі (93%), малоймовірність порушення ними законів (60%), патріотизм (75%), а серед негативних - емоційна нестабільність (32%), закритість, відлюдкуватість (26%) [12;75-76]. Тобто в цілому українці позитивно ставляться до власних ветеранів війни. Проте на побутовому рівні нерідко зустрічається приниження, навіть побиття, обкрадання могил захисників тощо[2].

Перелічене вище свідчить про те, що має принципово змінитися характер соціально-педагогічної діяльності з молоддю з особливими потребами в соціальній сфері, а саме вона має сприяти зміцненню, вдосконаленню та реалізації соціальної суб'єктності, перш за все, молодих ветеранів війни з інвалідністю. Змістом СПД з ними на етапі військового стану в країні є «збереження» активно-відповідальної соціальної суб'єктності вищого рівня (набутої в умовах війни) через спрямування її на самореабілітацію, відновлення побратимів та юні з особливими потребами, для яких ветерани є взірцем. Тобто поряд з першочерговими медичною та психологічною реабілітацією має відбуватися і соціально-педагогічна. Більш того, впевненість молоді у власній соціальній спроможності, не зважаючи на втрачені кінцівки, здоров'я, сприятиме і психофізичному одужанню.

Це не повинно відбуватися спонтанно. Медики, психологи, соціальні працівники, навіть волонтери покликані організовувати «соціальне зараження» впевненістю у соціальну самореалізацію після одужання, протезування, наводячи приклади Ніка Вуйчича, українських пара олімпійців, переможців змагань «Незламні», науковців (С. Хокинг), керівників (Ф.Рузвельт) та інших. Наступним напрямом СПД є стимулювання молодих ветеранів з інвалідністю ще у госпіталях, реабілітаційних центрах, а також вже в територіальних громадах, підтримувати однополчан, інших воїнів у відчаї через ампутації або втрати певних функцій організму, наслідуючи Форесту Гампу, який не лише врятував командира на війні, але й спас його вдома. Технологія «рівний-рівному» є найефективнішою в соціально-педагогічній діяльності. Ще одним напрямом ствердження соціальної суб'єктності молодих ветеранів з особливими потребами має бути сприяння їх участі у підтримці ветеранів похилого віку, які брали участь як в АТО, ООС 2014-2021рр., так і в повномасштабної війни з 24.02.2022.

Спрямованість СПД на саму військову молодь з інвалідністю, а також її - на інших воєнних, зумовлена поступовістю перестройки психіки з воєнного періоду виживання особистості на відновлення життя в мирних умова, саме цим пояснюються «закритість та відлюдкуватість» ветеранів. Спілкуючись, допомагаючи таким, як вони самі, з якими розуміються з півслова, молоді ветерани війни поступово розширюють власне соціальне середовище, набувають нових соціальних якостей та просоціальної поведінки. Наступним напрямом розширення змісту СПД є залучення молодих ветеранів війни з особливими потребами до соціальної підтримки юні (14-18) з інвалідністю.

Така взаємодія позитивно відіб'ється як на розвитку соціальності тинейджерів (становлення соціальної суб'єктності, патріотизм, відповідальність за країну, соціальна активність тощо), так і ветеранів (зміцнення міжпоколінних зв'язків, толерантність, соціальна активність, комунікативна компетентність тощо); крім того, це безумовно вплине і на динаміку «дружності» середовища територіальної громади до всіх осіб з інвалідністю. Беручи участь у вирішенні проблем юні з інвалідністю в територіальній громаді і самостійно, і через ветеранські, молодіжні організації навіть у період військового стану молоді ветерани війни з особливими потребами набуватимуть громадських та громадянських компетентностей, що є завданням Державної цільової програми Молодь України на 2021-2025 рр.

Наступним напрямом СПД заради молоді з особливими потребами є зміна ставлення до цієї молоді, зокрема до ветеранів війни з інвалідністю, на всіх соціальних рівнях: від територіальної громади до загально-національного. Перш за все, соціально-педагогічної перепідготовки, підвищення кваліфікації потребують працівників соціальних служб, які не мають ставитися до цієї категорії молоді, як до об'єкта, як до немічних, соціально неспроможних осіб, що знищує їх впевненість у власній соціальній суб'єктності. Наприклад, сучасні фахівці з молоддю - молодіжні працівники - вже заохочують саму молодь з інвалідністю до створення соціальної реклами стосовно досягнень осіб з особливими потребами, щоб поступово реалізувати толерантне ставлення всіх соціальних груп до людини з особливими потребами. Нині - сенситивний період для цього в Україні, завдяки переважній повазі в суспільстві до ветеранів війни з інвалідністю.

Набуті соціальні компетентності молодих ветеранів з інвалідністю під час власної соціальної реабілітації та соціальної підтримки юні з особливими потребами мають реалізуватися у післявоєнний час у ширшій громадянській діяльності щодо відновлення країни, боротьби з корупцією, оновлення влади на різних рівнях, ствердження соціальної суб'єктності України в Європі, у світі. Особлива соціально-педагогічна роль молоді з особливими потребами з вільної території, на наш погляд, полягає у соціальній реабілітації відповідної групи на деокупованих територіях: через організацію молодіжного туризму в межах країни, через популяризацію її ролі в супротиві окупантам та в партизанському русі, у залученні до виявлення колаборантів, до відновлення українського громадського життя (волонтерські, громадські організації, органи самоврядування), до сполучення з неокупованою частиною країни тощо.

соціально-педагогічний інвалід молодий ветеран

Висновки

Оновлення молодіжної соціальної політики в Україні викликане як євроінтеграційними процесами, так і різким зменшенням цієї соціальної групи внаслідок демографічної кризи. Повномасштабне вторгнення РФ призвело до збільшення частки молоді з особливими потребами за рахунок молодих ветеранів з інвалідністю, що потребує зміцнення зусиль соціальної сфери для сприяння активному залученню цієї групи молоді до суспільного життя, хоча це і не є традицією для країни.

Сутністю соціально-педагогічної діяльність є сприяння взаємокорисному розвитку соціальності соціальних суб'єктів та їх соціального середовища, тобто зазначена проблема вирішується через активізацію соціально-педагогічного аспекту в діяльності помічників ветеранів, молодіжних працівників, соціальних працівників територіальних громад. Соціально-педагогічна діяльність змінює характер соціальної роботи, підтримуючи виявлену через війну соціальну суб'єктність молодих ветеранів з інвалідністю та оновлюючи, спрямовує її на реалізацію у мирному житті; водночас, розвертаючи соціальне середовище «обличчям» до цієї категорії молоді з особливими потребами. Змістом соціально-педагогічної діяльності із зазначеною групою у воєнний час є: соціально-педагогічна реабілітація (збереження суб'єктності через «соціальне зараження» впевненістю у соціальній самореалізації після одужання, протезування); залучення до соціально-педагогічної підтримки власних однополчан, інших молодих військових з інвалідністю за технологією «рівний-рівному»; стимулювання соціальної допомоги молоді з інвалідністю ветеранам похилого віку; залучення до соціально-педагогічного наставництва молодими ветеранами війни з інвалідністю юні (14-18) з особливими потребами.

Змістом у післявоєнний час є соціально-педагогічний супровід громадсько-громадянської самореалізації молоді з особливими потребами у відновленні країни, в українізації деокупованих територій, у соціальній реабілітації відповідної групи молоді там.

Напрямом подальших досліджень даної проблеми є обґрунтування програми соціально-педагогічної реінтеграції молоді з особливими потребами на деокупованих територіях України.

Література

1. Богінська Ю.В. Теорія та практика соціально-педагогічної підтримки студентів з обмеженими можливостями життєдіяльності у вищих навчальних закладах : автореф. дис… д-ра педагогічних наук по спеціальності 13.00.05 - соціальна педагогіка /Державний заклад «Луганський національний у-т імені Тараса Шевченка».-- Луганськ, 2013. - 44 с.

2. Вчора в Харкові невідомі побили хворого військового. Москвичова А., Баркар Д. «Потім він писав... Телемарофон «Єдині новини» Новини 20.00. 09.092923 Про обкрадання могил захисників.

3. Державна цільова програма Молодь України на 2021-2025 рр.

4. «Повертаймося з війни!»- дослідження EU4Youth про проблеми ветеранів війни.

5. Про основні засади молодіжної політики: закон України; ред. від 13.12.2022.

6. Про Національну молодіжну стратегію

7. Про основні засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні.

8. Рассказова О.І. Теорія та практика розвитку соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти: автореф. дис…д-ра педагогічних наук по спеціальності 13.00.05 - соціальна педагогіка /Державний заклад «Луганський національний у-т імені Тараса Шевченка» /О.І.Рассказова - Луганськ, 2014. - 44 с.

9. Рижанова А.О. Розвиток соціальної педагогіки в соціокультурному контексті: автореф. доктор. дисер..13.00.05 - соціальна педагогіка. - Луганськ, 2005. - 40 с.

10. Соціальна робота. Короткий енциклопедичний словник. - Київ: ДЦССМ, 2002. - 536 с.

11. Тесленко В.В. Теорія і практика соціально-педагогічної підтримки дітей з обмеженими можливостями в промисловому регіоні: автореф. доктор. дисер..13.00.05 - соціальна педагогіка. - Луганськ, 2007. - 44 с.

12. Третя фаза Програми EU4Youth: молодіжна занятість та підприємництво («Повертаємось з війни!).

13. Чайковський М.Є. Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з молоддю з особливими потребами в умовах інклюзивного освітнього простору: автореф. доктор. дисер..13.00.05 - соціальна педагогіка. - Старобільськ, 2016. - 44 с

References

1. Boghs'ka Ju.V. (2013). Teorija ta praktika 8©–сіаГпо-реЗа8©–віЛпої pMtrimki studentiv z obmezhenimi mozhlivostjami /МйєЗііаГпозгі u vishhih navchal'nih zakladah [Theory and practice of socio-pedagogical support of students with disabilities in higher educational institutions]. Extended abstract of Doctor's thesis. Lugans'k: Derzhavnij zaklad «Lugans'kij nadonal'nij universitеtі Tarasa Shevchenka» [in Ukrainian].

2. Vchora v Harkovl pobili hvorogo vijs'kovogo [Yesterday in Kharkiv, unknown persons beat a sick soldier]. times.kharkiv.ua/ru Moskvichova A., Barkar D. «Potim уіп pisav... Telemarofon «Cdiri novini» Novini 20.00. 09.092923 Pro obkradannja mogil zahisniWv [in Ukrainian].

3. Derzhavna dl'ova programa Molod' Ukraini na 2021-2025 rr. [State target program Youth of Ukraine for 2021-2025]. [in Ukrainian].

4. «Povertajmosja z vijni!»- doslidzhennja EU4Youth pro problemi veteraniv vijni ["Let's return from the war!" - EU4Youth research on the problems of war veterans]. [in Ukrainian].

5. Zakon Ukraini “Pro osnovni zasadi molodizhnoi* politiki” [The Law of Ukraine “On the main principles of youth policy”]. (n.d). [in Ukrainian].

6. Zakon Ukraini “Pro Nacional'nu molodizhnu strategiju” [The Law of Ukraine “About the National Youth Strategy”]. (n.d).

7. Zakon Ukraini “Pro osnovni zasadi social'noi zahishhenosti osib z invalidnistju v Ukrain”. [The Law of Ukraine “About the basic principles of social protection of persons with disabilities in Ukraine”]. (n.d).

8. Rasskazova O.I. (2014). Teorija ta praktika rozvitku social'nosti uchniv v umovah inkljuzivnoi osviti [Theory and practice of social development of students in the conditions of inclusive education]. Extended abstract of Doctor^,s thesis. Lugans'k: Derzhavnij zaklad «Lugans'kij nacional'nij u-timeni Tarasa Shevchenka» [in Ukrainian].

9. Rizhanova A.O. (2005). Rozvitok social'noi pedagogiki v sociokul'turnomu konteksti [Development of social pedagogy in the sociocultural context]. Extended abstract f Doctor's thesis. Lugans'k: Derzhavnij zaklad «Lugans'kij nacional'nij u-timeni Tarasa Shevchenka» [in Ukrainian].

10. Socialfnarobota. Korotkij enciklopedichnij slovnik [Socialwork. A short encyclopedic dictionary]. Kiiv: DCSSM [in Ukrainian].

11. Teslenko V.V. (2007). Teorija i praktika social'no-pedagogichnoi pidtrimki ditej z obmezhenimi mozhlivostjami v promislovomu regioni [Theory and practice of socio-pedagogical support for children with disabilities in the industrial region:]. Extended abstract of Doctor's thesis. Lugans'k: Derzhavnij zaklad «Lugans'kij nacional'nij u-timeni Tarasa Shevchenka» [in Ukrainian].

12. Tretja faza Programi EU4Youth: molodizhna zanjatist' ta pidpriemnictvo («Povertaemos' z vijni!) [The third phase of the EU4Youth Program: youth employment and entrepreneurship ("Coming back from the war!")]. [in Ukrainian].

13. Chajkovs'kij М.Є. (2016). Teorija i praktika social'no-pedagogichnoi roboti z moloddju z osoblivimi potrebami v umovah inkljuzivnogo osvitn'ogo prostoru [Theory and practice of socio-pedagogical work with young people with special needs in the conditions of an inclusive educational space]. Extended abstract of Doctor's thesis. Starobil's'k [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru