Роль використання інноваційних технологій у викладанні історії: огляд та перспективи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Поліський національний університет

Національна академія Державної прикордонної служби України

Роль використання інноваційних технологій у викладанні історії: огляд та перспективи

Марченко Світлана Давидівна,

кандидат історичних наук, старший викладач, кафедра суспільних наук, факультет права, публічного управління та національної безпеки

Іванова Тетяна Юріївна,

кандидат історичних наук, доцент

Гевко Олена Іванівна,

старший викладач, кафедра психології, педагогіки та соціально-економічних дисциплін

м. Житомир

м. Хмельницький

Анотація

Сучасна освіта, в тому числі історична, повинна формувати особистість студента, готувати його до життя в сучасному світі, розвивати історичне мислення.

Метою дослідження є виділення особливостей впровадження інноваційних технологій на заняттях з історії.

Сучасні освітні інновації пропонують широкий спектр інформаційних технологій, які можна використовувати в суспільствознавстві. До них входять домашні завдання в Інтернеті, розумові карти, кросворди тощо. Інноваційні технології включають групове та індивідуальне навчання як сфери фокусування. Саме інноваційне навчання - це новий погляд на процес навчання, в якому повністю перебудовуються стосунки між студентами та викладачами, коли основною метою навчання стає особистий та активний підхід до кожного студента. У процесі навчання творчість і інтерес стають необхідністю лекційного та практичного заняття.

Викладання суспільних дисциплін за останні роки змінилось. Насамперед це стосується методики викладання, використання сучасних педагогічних інновацій у процесі викладання історії, застосування інноваційного навчання, спрямованого на розвиток творчих здібностей студентів.

Нетрадиційні форми навчання історії спрямовують увагу викладача на вивчення великого обсягу історичного матеріалу, підготовку студентів до складання іспитів, вивчення діяльності історичних діячів, найважливіших історичних подій та підготовка до історичних змагань. Найбільш поширеними є такі форми нестандартних курсів: інтегрований клас, курсові дослідження та лабораторні практичні роботи, рольова гра та театральна вистава.

Для досягнення цієї мети необхідні різноманітні інноваційні технології, адже студентам цікаво брати участь у різноманітних проектних роботах, їм цікаво поділитися своєю думкою про ту чи іншу подію, яка їм близька та використовувати інформацію будь-де, на практиці чи в новій освітній ситуації. У цьому й полягає головне завдання інноваційної методики: навчити студента мислити під час здобуття знань.

Компетентність викладача історії полягає насамперед у вмілому володінні методикою навчання і виховання, творчому використанні новітніх педагогічних досягнень і передового педагогічного досвіду, раціональному керівництві пізнавальною і практичною діяльністю студентів, інтелектуальним розвитком.

Ключові слова: інноваційне навчання, викладання історії, педагогічні інновації.



Abstract

інноваційний навчання студент викладач

Marchenko Svitlana Davydivna Candidate of Historical Sciences, Senior Lecturer, the Department of Social Sciences, Faculty of Law, Public Administration and National Security, Polissia National University, Zhytomyr,

Ivanova Tatyana Yuriivna Candidate of Historical Sciences, Associate Professor,

Gevko Olena Ivanivna Senior Instructor, Department of Psychology, Pedagogy and Social-economic Disciplines, National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine Named After Bohdan Khmelnytskyi, Khmelnytskyi

The role of innovative technologies in teaching history: overview and perspectives

Modern education, including history education, should shape the student's personality, prepare him or her for life in the modern world, and develop historical thinking.

The purpose of the study is to highlight the peculiarities of introducing innovative technologies in history classes.

Modem educational innovations offer a wide range of information technologies that can be used in social studies. These include online homework, mind maps, crossword puzzles, etc. Innovative technologies include group and individual learning as areas of focus. Innovative learning is a new way of looking at the learning process, in which the relationship between students and teachers is completely rebuilt, when the main goal of learning is a personal and active approach to each student. In the process of learning, creativity and interest become a necessity of the lecture and practical classes.

Teaching social studies has changed in recent years. First of all, it concerns the teaching methods, the use of modern pedagogical innovations in the process of teaching history, and the use of innovative teaching aimed at developing students' creative abilities.

Non-traditional forms of teaching history focus the teacher's attention on studying a large amount of historical material, preparing students for taking exams, studying the activities of historical figures, the most important historical events, and preparing for historical competitions. The most common forms of non-standard courses are the following: integrated classroom, course research and laboratory practical work, role-playing and theatrical performance.

To achieve this goal, a variety of innovative technologies are needed, because students are interested in participating in various project work, they are interested in sharing their opinions about a particular event that is close to them and using the information anywhere, in practice or in a new educational situation. This is the main task of the innovative methodology: to teach students to think while acquiring knowledge.

The competence of a history teacher lies primarily in the skillful use of teaching and learning methods, creative use of the latest pedagogical achievements and best pedagogical practices, rational management of students' cognitive and practical activities, and intellectual development.

Keywords: innovative teaching, teaching history, pedagogical innovations.



Основна частина

Постановка проблеми. На відміну від традиційної освіти, інноваційна освіта є орієнтованою не на предмет і передачу студентам певної інформації, а насамперед на інтелектуальний розвиток особистості студента. Здобуття знань, як основа освіти в традиційній системі, є другорядним в інноваційній освіті. Вони використовуються як засіб розумового розвитку студента, формування його творчої енергії.

З початку 1980-х років дедалі частіше вживається термін «освітня технологія». Єдиної точки зору, що визначає їх сутність, немає: одні розуміють під ним певну систему орієнтирів використання сучасних методів і засобів навчання; інші - цілеспрямоване використання прийомів, засобів і заходів для підвищення ефективності навчання або визначення загальних цілей, що включає план і програму дій, а також методи навчання. Кожен із цих підходів має право на існування, оскільки охоплює різні аспекти процесу навчання. Тому існує велика кількість методик навчання.

Інноваційні технології - це цілеспрямований і системний комплекс технологій, спосіб організації навчальної діяльності, що включає весь процес навчання від постановки мети до досягнення результату. Система базується на внутрішніх умовах навчання. Таким чином, "освітні технології" пов'язані з ідеями та досвідом із психології, соціології, системним аналізом тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідники проблем педагогічної інноватики намагаються пов⁵язати поняття педагогічної інновації з такими якостями, як корисність, прогресивність, позитивність, сучасність. Зокрема, С.В. Просяник вважає, що новим у педагогіці є не лише ідеї, підходи, методи, прийоми, які ще не були запроваджені чи використані в таких поєднаннях, а й елементи процесу навчання, які прогресують щоб ефективно вирішувати навчальні завдання в мінливих умовах і ситуаціях [1].

Мета статті - дослідження особливостей впровадження інноваційних технологій на лекції або практичному занятті з історії.

Виклад основного матеріалу. Термін Ў¶інновація» з'явився в дослідженнях вчених у XIX столітті і стосується впровадження певних культурних елементів у різні середовища.

У 50-х роках минулого століття особливу увагу педагогічним інноваціям приділяли в Західній Європі. І лише наприкінці ХХ століття вони стали активною частиною всіх процесів національної системи освіти. Педагогічні зміни торкнулися й викладання історії, особливо методів і засобів навчання, бо вони мають поєднуватися з різними формами інтерактивного навчання. Водночас доведено, що переважання в системі історичної освіти ексклюзивних інтерактивних методів навчання та різноманітних активних варіантів навчання є настільки ж шкідливим, як і повна їх відсутність.

Освітня технологія - це сучасна система. Існує усталена точка зору визначати мету освіти на основі цілісного підходу, який поєднує освітні та виховні цілі. Останнім часом особлива увага приділяється розвитку творчих здібностей студентів. Найпоширенішими є когнітивний і гуманістичний підходи.

Прихильники когнітивного підходу вважають, що основним здобутком освіти є інтелектуальні навички, такі як абстракція, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення, оцінка, теоретичне міркування, на додаток до розвитку мислення та пам'яті студентів, тобто того, що їх становить [2].

Прихильники гуманістичного підходу спираються на концепціюЎ¶Я» і відстоюють право студентів самостійно обирати цілі, формулювати власні проблеми, занурюватися в суб'єктивний досвід і передбачати його наслідки.

Звідси виникають ідеї активного навчання, безпосереднього досвіду, індивідуалізації знань, права студента на увагу та турботу, необхідності створення середовища відкритості та взаєморозуміння. На основі такого підходу змінюється зміст навчання, складається програма відповідно до потреб та інтересів студентів. Тут навчальний процес базується на солідарності, а викладач виступає в ролі консультанта та джерела інформації, а не супервізора. Бали нараховуються тільки за бажанням студента та завжди є когнітивні варіанти на вибір, а сутність навчання полягає в накопиченні суб'єктивного досвіду.

Зважаючи на попередні авторитарні підходи, сучасне навчання в українських закладах вищої освіти (далі - ЗВО) орієнтоване на пізнавальний напрямок. Тому сучасних творчих педагогів цікавить усе, що стосується гуманізації освіти.

Нові методи навчання часто передбачають відмову від традиційних практик: поділ студентів за рівнем розвитку, а не за віком; організації навчання методом проектів; робота студентів не тільки за програмою; за інтересами; робота викладача з великою (60-150 студентів) і малою (2-5 студентів) групами; вивчення матеріалу блоками [3].

У нашій країні більшість таких методів були заборонені. Лише у 80-х роках XX століття викладачі-практики звернулися до своїх методичних скарбів. Вони обрали самостійний шлях і не знали західних методів.

Тому вся увага була спрямована на трансформацію заняття як форми навчання та застосування «нестандартних курсів». На відміну від стандартних курсів, які спрямовані на набуття знань, умінь і навичок, нестандартні курси враховують вікові особливості, інтереси, схильності та здібності кожного студента. У ньому поєднуються елементи традиційного навчання - засвоєння нового матеріалу, осмислення, узагальнення - але незвичними способами. Ці лекційні та практичні заняття містять елементи технологій майбутнього, які можуть бути справді інноваційними, якщо їх об'єднати в конкретну систему, засновану на глибокому розумінні потреб, інтересів і здібностей студентів.

Нові підходи до вивчення історії ХХ століття мають базуватися на особистісно-орієнтованій освіті, а всі освітні технології мають бути спрямовані на виховання свідомого та соціально адаптованого громадянина України.

Навчання історії потребує творчого підходу викладача, зокрема у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу та використання аудіовізуальних засобів.

При цьому розвиток творчого та критичного мислення студентів, де акцент робиться не на знаннях, а на їх самостійному професійному досвіді, є одним із найважливіших пріоритетів. Зрозуміло, що одним із шляхів розвитку особистості студента в цьому напрямку та активізації пізнавальної мотивації студента на лекційних та практичних заняттях з історії є навчально - дослідницька діяльність, яка включає визначення творчих завдань, дослідження та їх науковий підхід.

Формування дослідницьких умінь можливе лише в процесі інтеграції інтерактивних, аудіовізуальних та мультимедійних технологій. Основна мета цієї інновації - створення єдиної взаємодії між студентом і педагогом, розвиток особистості кожного студента та різних способів мислення, створення і вирішення проблемних завдань і досягнення студентом самостійного розуміння певних історії, події, уміння робити певні висновки та застосовувати свої знання на практиці з посиланням на підручник.

Створення сучасної освітньої індустрії та навчального середовища, повне кадрове забезпечення навчальних закладів, впровадження в освіту сучасних інформаційних технологій є одним із пріоритетів політики держави щодо розвитку освіти.

Аудіовізуальні засоби на лекціях з історії використовуються давно, але раніше якість фото-аудіо-відеоматеріалів, їх відсутність і неможливість перевершити традиційну систему не давали в навчанні можливості використовувати аудіовізуальні засоби більш ефективно і продуктивно.

Використовуючи аудіовізуальні та мультимедійні засоби, викладач повинен звертати увагу на особистість студента, на здатність кожного студента зрозуміти, сприйняти та пояснити певну проблему, яку акцентує викладач через відеофільм, аудіозапис чи історичний документ.

Тому дуже ефективним є використання різноманітних форм організації навчання, починаючи з парної та групової роботи, закінчуючи індивідуальним навчанням, де викладач може розділити завдання залежно від рівня розвитку окремого студента. Інтерактивні технології створюють комфортне середовище навчання, де кожен студент відчуває власну успішність та інтелектуальні здібності.

Реалізація інтерактивної навчальної діяльності ставить перед викладачем такі завдання:

- врахування індивідуальні особливості кожного студента;

- навчання співпраці під час виконання групових завдань;

- вдосконалювання комунікативних навичок студентів;

- формування елементів навчальної діяльності: планування, аналіз, контроль, оцінювання;

- заохочування етичної практики взаємного навчання.

Ознайомлення студентів з новими документами та фільмами, робота з персональним комп'ютером, використання інших аудіовізуальних засобів дозволяє викладачу зробити лекційні та практичні заняття більш цікавими, насиченими і продуктивними. Подача відеоматеріалу викликає в студентів інтерес, виникає досить стійка мимовільна увага, яка залежить від яскравості зображення, динамічності, розміру та контрастності, звукового супроводу тощо. Цим пояснюється сильне запам'ятовування студентами окремих образів, які є найбільш жвавими й емоційними. Створюються умови для формування чітких уявлень, свідомого і глибокого засвоєння інформації [4].

На заняттях різного типу та формату рекомендується використовувати різні види відеоматеріалу: пояснювальний (сюжетний) відеоматеріал,

ілюстративний відеоматеріал, відеоконстатуючий, контрольний відеоматеріал тощо. Для кожного лекційного або практичного заняття викладач має ретельно підбирати відеоматеріал, який відповідає їх меті, плану та структурі. Відібраний навчальний відеоматеріал необхідно розділити на невеликі фрагменти (картинки), розташовані в логічній послідовності. Окрім нової навчальної інформації, кожен відеоролик має містити завдання, яке необхідно виконати після отримання інформації (це може бути відкрите питання, есе, тестове завдання тощо).

Після виконання студентом завдання педагог аналізує, як воно виконане. Слід пам'ятати, що якщо заняття будуть перевантажені аудіовізуальними засобами (цифрова презентація, аудіювання, використання різноманітних технологій), то навчальний зміст курсу буде втрачено.

На лекційних заняттях з історії документальний матеріал необхідно розділити за темами, до кожної лекції підібрати окремі фрагменти. У кожного документального фільму є автор зі своєю думкою, тому викладач має ретельно підбирати відеоматеріали, щоб студент міг зробити власний висновок.

Більшість документальних фільмів створено на основі архівних матеріалів, інтерв'ю сучасників та учасників події, їх можна вважати відеоматеріалами, які дозволяють наблизити студентів до проблеми формування дослідницьких навичок та умінь. Проте коректні й перевірені коментарі до цих фільмів зазвичай містять оціночні твердження та готові висновки, які не дають можливості студентам повноцінно сформувати власні висновки та виступити самостійними дослідниками минулого. Переглядаючи певний відеоматеріал, здобувач вищої освіти може порівняти його з історичними документами, архівними дослідженнями та зробити власні висновки. Найкраще для досягнення цієї мети підходить використання 15-хвилинних фільмів із циклу «Невідома Україна».

Художні фільми також є одним із найцікавіших інструментів навчання, але тривалість фільму не дозволяє педагогу повністю показати його під час лекційного заняття, та й це не потрібно. З фільму доцільніше виділити окремі відеофрагменти, які чітко відображають тему чи подію («Полум'ям і мечем», «Жанна д'Арк» тощо). Найбільш продуктивно використання фільмів на нестандартних заняттях (рольові ігри «Що? Де? Коли?» тощо) [5].

На лекційних заняттях з історії можна широко використовувати відеофільми. Наприклад, під час вивчення теми «Македонія» можна запропонувати уривок з кінофільму «Олександрія», також можна використовувати фрагменти з фільмів «Жанна д'Арк», «Небо», «Король Артур». 20-серійний проект ТВ Інтер «Українське козацтво» є великою підмогою при вивченні історії українського козацтва.

Однак відеоматеріали повинні бути правильно змонтовані. Ось кілька порад, якими можна скористатися під час підготовки до викладання з відеофільмами [6].

1. Використання відеоматеріалів має бути дидактично ефективним і придатним (потрібно підбирати правильні фрагменти, використовувати різні варіанти для включення відео в процес навчання).

2. Важливо враховувати психологічні особливості студентів (тривалість відео 15-20 хвилин).

3. Перед поясненням викладача обов⁵язково потрібно переглянути відео.

У ретроспективі студенти виконують серію завдань. Це можуть бути запитання до відеокліпу, робота над плануванням, коротка розповідь про побачене, аналіз побаченого, висновки.

У тих випадках, коли слайди повно і чітко показують програмовий матеріал, вони можуть лягти в основу заняття. Під час роботи з слайдами найважливішим способом активізації студента є постановка запитань і завдань, пов'язаних із певною лінією фільму.

Дуже важливою є роль викладача у розкритті можливостей нових інформаційних технологій. Одним із таких інструментів є PowerPoint. Ця програма дозволяє зробити якісні презентації, які допомагають створити інформаційну підтримку під час підготовки та проведення лекційних та практичних занять з історії. Ця методика може бути впроваджена за умови наявності мультимедійного проектора [7].

Використання аудіотехніки необхідне і досить цікаве з огляду на процес викладання. Залучення у освітній процес аудіоматеріалів є найбільш ефективним для вивчення культурних тем. Викладач повинен узагальнити матеріал відповідно до тем. Аудіоматеріал не повинен заважати викладачу та студентам, бути не «фоном» лекційного заняття, а доповнювати навчальний процес [4].

Проблеми обробки інформації та інформаційних технологій, особливо розробки та впровадження мультимедійних методів у навчальний процес, останнім часом набувають особливої актуальності у сфері освіти. Мультимедійні програми можуть запропонувати принципово нову якість: обмін інформацією між студентом і технічними засобами системи відбувається в діалогічній формі, сама інформаційна технологія пропонує нові можливості для організації паралельного навчання та професійної орієнтації, пропонує реальну можливість індивідуальної практики.

Практичне використання мультимедійних програм може бути різним. Мультимедійний матеріал може бути використаний перед вивченням навчального матеріалу як ознайомлення з предметом (зорове, слухове або зорово-слухове забезпечення для виконання дослідницької діяльності, глибокого засвоєння знань студента), як матеріал для самостійного опрацювання навчальної інформації, як засіб керування та самоконтроль якості та повноти знань студентів тощо.

Наприклад, при вивченні курсу «Стародавня Греція» завдяки навчальному диску з певною кількістю тестових завдань студент має можливість побачити приклади битв, побуту, культури та політичного устрою країни. Комп'ютери можуть використовуватися під час проведення лекційного або практичного заняття залежно від наявності навчальних програм тестування [8].

Використання аудіовізуальних засобів на лекціях або практичних занять з історії є найбільш ефективним, коли викладач використовує історичний текст. Дана методика є моделлю вивчення історії на основі дослідження текстів, їх подальшого творчого використання студентами та розвитку творчого та історичного мислення. Учасники навчального процесу - студент й викладач - виконують однакову програму. Навчання - це їхня спільна діяльність, у результаті якої студенти створюють власну версію історичної події. Навчання за цією методикою складається із завершених циклів тем.

Звісно, повністю відмовлятися від підручників недоцільно, оскільки не всі теми можна вивчати лише архівними текстами, і не всі студенти можуть аналізувати історичні тексти та робити самостійні висновки. Крім того, навчання без підручників має свої недоліки: розрізненість знань, відсутність ресурсів для друку текстів, неможливість ознайомлення з текстами за кожною темою.

Використання аудіовізуальних і мультимедійних засобів є необхідною ланкою в роботі творчого викладача, адже арсенал дидактичних можливостей аудіовізуальних і мультимедійних засобів навчання дуже широкий. Коротко це можна визначити так [9]:

- урізноманітнення форматів представлення даних;

- урізноманітнення навчальних завдань;

- широкі можливості для зворотного зв'язку, обговорення навчального процесу;

- широка кастомізація тренувального процесу, розширення зони незалежності;

- широке використання ігрових прийомів;

- активізування навчальної роботи студентів, посилення їх ролі як суб'єктів навчальної діяльності;

- підвищення мотивації до навчання.

Слід зазначити, що для найефективнішого розвитку дослідницьких навичок студентів у навчальній діяльності необхідне не лише дотримання загальних вимог щодо використання аудіовізуальних засобів у навчальному процесі, а й дотримання додаткових вимог [10]:

- парні лекції на відповідну тему;

- використання та поєднання трьох типів завдань: репродуктивних, продуктивно-пізнавальних і проблемних.

- при винесенні окремих питань на розгляд враховується рівень готовності до розуміння аудіо-відео матеріалу.

Побудована таким чином робота сприяє розвитку компетенцій студентів, дає змогу розвинути такі дослідницькі навички та вміння:

- робота з аудіовізуальними засобами як спеціальним історичним джерелом;

- спостереження та аналіз історичних подій;

- застосування набутих знань на практиці та інших предметах, пов'язаних з історією. Найбільш підготовлені студенти можуть узагальнити матеріал і написати доповіді та реферати.

Систематичне використання комп'ютера сприяє:

- збільшенню використання наочності;

- підвищенню продуктивності групи;

- створенню міждисциплінарних зв язки з інформаційними технологіями та іншими науками;

- організації студентської проектної діяльності з підготовки електронних підручників за навчальними програмами та курсами під керівництвом викладачів інформатики та історії;

- логічному викладу навчального матеріалу, що позитивно впливає на рівень знань студентів.

Найбільш поширеними є наступні інноваційні форми проведення лекційних та практичних занять [5].

1. Інтегроване навчання. Зазвичай таку лекцію проводять два викладача. Разом вони оновлюють дані для обох полів пошуку (за потреби), вводять нові елементи тощо. Часто поєднуються предмети історія - культурологія, історія - філософія, історія - література, історія - іноземна мова тощо.

2. Науково-дослідні курси та практичні лабораторні роботи. Їх мета - отримання навчальної інформації з першоджерел. На таких практичних заняттях розвиваються спеціальні уміння та навички, формується пізнавальна активність і самостійність. Студент вчиться працювати з історичними документами, текстами та журналами.

3. Рольова гра. Це вимагає від студентів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в рамках ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, у якому студенти повинні грати головну роль. Тому пошук шляхів вирішення проблеми покладено на студентів.

4. Вистава (театральна). На відміну від рольової гри, вистава забезпечує чіткіший сценарій, який спрямовує діяльність студентів у групі та збільшує їхню автономію у розробці сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до поглибленого вивчення історії. Вони спираються на обдуманий образ, фантазію та уяву.

У ЗВО викладання історії має певну методику. Основне завдання викладача полягає у організації самостійної науково-дослідницькій діяльності студентів. При дослідженні матеріалів, що передбачені програмою курсу, велике значення має аналіз документальних джерел, таблиць, схем, мап.

Висновки. Використання будь-якої освітньої технології має на меті підвищення ефективності загального навчального процесу, досягнення запланованих освітніх результатів, адже сучасний ЗВО не може обмежуватися передачею лише живої інформації. Сьогодні вища освіта вважається сферою самопізнання, вона готує активну, творчу та розвинуту особистість.

Під час вирішення цих завдань дуже важливу роль відіграє використання курсів, які використовують освітні інформаційні технології. Їх впровадження допомагає не тільки урізноманітнити подання матеріалу, але й зробити його простішим для засвоєння студентами.

За допомогою технологічних інновацій серед студентів підвищується інтересу до історії як до науки, що змушує замислюватися про можливості розвитку. Використання інноваційних технологій на лекційних та практичних заняттях з історії сприяє створенню умов для розвитку особистості студента, а це найефективніший спосіб формування відповідної особистості в цілому.



Література

1. Просяник С.В. Методика проведення віртуальних екскурсій при викладанні історїі в 9 класі. Модернізація системи освіти: глобальний, європейський та національний аспекти: матеріали науково-практичної конференції (м. Рівне, 21-22 жовтня 2022 р.). Рівне, 2022. С. 8-11.

2. Коляда І. А. Вивчення історичних особистостей на уроках історії України у 8 класі: впровадження інноваційних підходів. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2021. №82. С. 71-77.

3. Варава І., Суходольська А.А. Нові методики викладання історії держави та права зарубіжних кран. Наукові праці Національного авіаційного університету. Серія: Юридичний вісник «Повітряне і космічне право». 2022. Т. 1, №62. С. 210-217.

4. Васека Р.М., Данкович А.В. Проблеми сучасної освіти в Україні та шляхи їх вирішення. Актуальні проблеми та стратегії розвита підприємництва, торгівлі і маркетингу в умовах сучасного ринку: матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції. Тернопіль: ДВНЗ «Тернопільський коледж харчових технологій і торгівлі», 2021. С. 17-19.

5. Валько Л.М. Сучасні підходи та інноваційні тенденції в методиці навчання історії. Актуальні питання історії України, всесвітньої історії та методик їх викладання: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Рівне, 19 трав. 2023 р.) / Міжнар. економ.-гуманіт. ун-тім. акад. Степана Дем'янчука. Рівне: МЕГУ, 2023. С. 130-133.

6. Подкупко Т.Л. Соціальні мережі як інструмент дистанційного викладання історії України. II Шкловські читання «Проблеми сучасних природничо-математичних наук та методик їх викладання»: II Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Глухів. 28-29 жовтня 2020 р.). Глухів, 2020. С. 72.

7. Михайлюк В. Сучасні технології у викладанні історії в школі: теоретичні засади студентської педагогічної практики. International Science o; f Educat^o^ &Linguistics. 2022. Т. 1, №3. С. 120-130.

8. Стьопул І. Сучасний урок історії в умовах Нової української школи: реалізація компетентнісного підходу. Освіта і наука. 2021. №1. С. 56-60.

9. Лебедик Л.В., Стрельніков В.Ю., Стрельніков М.В. Сучасні технології навчання і методики викладання дисциплін: навчально-методичний посібник для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладів середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти. Полтава: АСМІ, 2020. 303 с.

10. Фурдичко А. Виховний потенціал музичного фольклору в процесі викладання історії України в середніх класах загальноосвітньої школи. Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. 2021. №2 (30). С. 113-116.



References

1. Prosianyk, S.V. (2022). Metodyka provedennia virtualnykh ekskursii pry vykladanni istorii v 9 klasi [Methodology for conducting virtual excursions in teaching history in the 9th grade.]. In Modernizatsiia systemy osvity: hlobal^^^, ye^vropeiskyi ta natsionalnyi aspekty [Modernization of the education system: Global, European, and national aspects] (pp. 8-11). Odesa: Publishing House «Young Scientist».

2. Kolyada, I.A. (2021). Vyvchennia istorychnykh osobystostei na urokakh istorii Ukrainy u 8 klasi: vprovadzhennia innovatsiinykh pidkhodiv [Study of historical personalities in the lessons of history of Ukraine in 8th grade: implementation of innovative approaches]. Scientific journal of M.P. Dragomanov National Pedagogical University. Series 5 Pedagogical Sciences: Realities and Perspectives, (82), 71-77.

3. Varava, I., &Sukhodolska, A. (2022). Novi metodyky vykladannia istorii derzhavy ta prava zarubizhnykh krain [New methods of teaching the history of the state and the law of foreign countries]. Scientific Works of National Aviation University. Series: Law Journal «Air and Space Law», 1 (62), 210-217.

4. Vaseka, R.M., &Dankovych, A.V. (2021). Problemy suchasnoi osvity v Ukraini ta shliakhy yikh vyrishennia [Challenges of modern education in Ukraine and ways to address them]. \n Aktualni problemy ta stratehii rozvytku pidpryiemnytstva, torhivli i marketynhu v umovakh suchasnoho rynku [Current issues and development strategies for entrepreneurship, trade, and marketing in the modern market] (pp. 17-19). Higher Education Institution «Ternopil College of Food Technology and Trade».

5. Valko, L.M. (2023). Suchasni pidkhody ta innovatsiini tendentsii v metodytsi navchannia istorii [Contemporary approaches and innovative trends in history teaching methodology]. In Aktualni pytannia istorii Ukrainy, vsesvitnoi istorii ta metodyk yikh vykladannia [Current issues in the history of Ukraine, world history, and teaching methodologies] (pp. 130-133). Academician Stepan Demianchuk International University of Economics and Humanities.

6. Podkupko, T.L. (2020). Sotsialni merezhi yak instrument dystantsiinoho vykladannia istorii Ukrainy [Social networks as a tool for distance teaching of Ukrainian history]. In II Shklovski chytannia: Problemy suchasnykh pryrodnycho-matematychnykh nauk ta metodyk yikh vykladannia [II Shklovsky readings: Issues in contemporary natural sciences and teaching methodologies] (p. 72). Hlukhiv.

7. Mykhailiuk, V. (2022). Suchasni tekhnolohii u vykladanni istorii v shkoli: Teoretychni zasady studentskoi pedahohichnoi praktyky [Modern technologies in teaching history in schools: Theoretical foundations of student pedagogical practice]. International Science Journal f Education &Linguistics, 1 (3), 120-130.

8. Stopul, I. (2021). Suchasnyi urok istorii v umovakh Novoi ukrainskoi shkoly: Realizatsiia kompetentnisnoho pidkhodu [A modern history lesson in the context of the New Ukrainian school: Implementation of the competency-based approach]. Education and Science, (1), 56-60.

9. Lebedyk, L.V., Strelnikov, V. Yu., &Strelnikov, M.V. (2020). Suchasni tekhnolohii navchannia i metodyky vykladannia dystsyplin [Modern learning technologies and teaching methods]. ASMI.

10. Furdychko, A. (2021). Vykhovnyi potentsial muzychnoho folkloru v protsesi vykladannia istorii ukrainy v serednikh klasakh zahalnoosvitnoi shkoly [The educational potential of musical folklore in the teaching of Ukrainian history in middle school]. Current Issues in Social Sciences and the History of Medicine, (2 (30)), 113-116.

Размещено на Allbest.ru

...