Сачко Д.В.,

кандидат історичних наук, старший викладач кафедри публічного управління та права

Анотація

Статтяприсвяченапроблеміпублічногоуправлінняусферізабезпеченняякостівищоїісторичної освіти в умовах як довоєнного часу, так і у воєнний період, а також актуальних перспектив на майбутнє.

Автор приділив основну увагу питанням державних гарантій забезпечення якостіісторичноївищоїосвітишляхомякісногопроцесуакредитаціїНаціональнимагентствомзабезпеченняякостівищоїосвіти. Буловизначеноосновніфункціїустановитапершіздо-бутки протягом 2020-2023 років. Основна увага була приділена автором саме акредита-ції освітніх програм спеціальностей 032 Історія та археологія та 014 Середня освіта(Історія), що реалізують підготовку фахівців-істориків. Було виявлено, що переважнабільшість освітніх програм успішно пройшли процес акредитації, а процес підготовкивідповідає Критеріям оцінювання якості освітньої програми Положення про акредита-цію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти (2019).Основноюпроблемоюдляосвітніхпрограм, якіотримали «умовну» акредитаціяставкри-терій 2 «Структура та зміст освітньої програми», що вимагає більш відповідальногоукладання освітньої програми підготовки фахівців та перегляду основних освітніх ком-понентів, їх логічної послідовності викладання тощо, щоб підвищити якість підготовкиісториків.

Крім того, Національне агентство забезпечення якості вищої освіти своїм Рішеннямрекомендуєпосилитиосвітніскладовігуманітарногонапрямкуосвітніхпрограмякісто-ричних, так і неісторичних спеціальностей, адже саме вони є ключовими при підготовцінелишефахівцяпевноїсправи, айприформуваннянаціональноїсвідомостітагромадян-ськоївідповідальності.

Такожавторпроаналізувавпоглядинанеобхідністьпереглядусвоєїроліісторикаукра-їнськихнауковців. Зокрема, розглянутоосновніпроблемиісторичноїнауки, освітитаполі-тики, якіпорушуютьВалерійСмолій, СтаніславКульчицький, ГригорійГрабовичтаінші.

Ключовіслова:історичнаосвіта, вищаосвіта, публічнеуправління, забезпеченняяко-стівищоїосвіти, Національнеагенствозабезпеченняякостівищоїосвіти.

Abstract

Sachko D.V. Public management of the historical higher education quality assurancesystemin Ukraine

The article is devoted to the problem of public administration in the field of ensuring thequalityofhigherhistoricaleducationinbothpre-warandwartimeconditions, aswellascurrentprospectsfor the future.

Theauthorpaidthemainattentiontotheissuesofstateguaranteesofensuringthequalityof historical higher education through the qualitative process of accreditation by the NationalAgencyforQualityAssuranceofHigherEducation. Themainfunctionsoftheinstitutionandthefirstachievementsduring2020-2023weredetermined. Themainattentionwaspaidbytheauthorto the accreditation of the educational programs of specialties 032 History and Archeology and014SecondaryEducation(History), whichimplementthetrainingofhistorians. Itwasfoundthatthe vast majority of educational programs have successfully passed the accreditation process, and the training process complies with the Criteria for evaluating the quality of an educationalprogramoftheRegulationsontheAccreditationofEducationalProgramsfortheTrainingofHigherEducationApplicants(2019).Themainproblemforeducationalprogramsthatreceived «conditional» accreditationwascriterion2 «Structureandcontentoftheeducationalprogram», whichrequiresamoreresponsiblearrangementoftheeducationalprogramforthetrainingofspecialistsandrevisionofthemaineducationalcomponents, theirlogicalsequenceofteaching, etc., in order to improvethe quality of thetraining of historians.

Inaddition, theNationalAgencyforQualityAssuranceofHigherEducationbyitsdecision recommends strengthening the educational components of the humanitarian directionofeducationalprogramsinbothhistoricalandnon-historicalspecialties, becausetheyarekeyintrainingnotonlyaspecialistinacertainfield, butalsointheformationofnationalconsciousnessandcivic responsibility.

The author also analyzed views on the need to review his role as a historian of Ukrainianscientists. In particular, the main problems of historical science, education and politics raisedbyValerySmoliy, StanislavKulchytskyi, HryhoriyGrabovychandothersareconsidered.

Key words: historical education, higher education, public administration, quality assuranceofhigher education, NationalAgency for QualityAssurance of HigherEducation.

Основна частина

Постановка проблеми. Історична наука та освіта ще з часів Стародавньогосвіту займала вагоме місце у процесі державотворення та управління країнами. Адже історія є сильним інструментом ідеології. Можна визначити багато різноманітних причин російсько-української війни, розпочатої ще 2014 року та повно-масштабноговторгненняРосійськоїФедераціївУкраїнуулютому2022року, алеоднієюзних, іможливонеостанньою, єпрагненнякраїною-агресоркоючерговийраз переписати російсько-українську історію. Аргументами цього є поширюваніросійськими владою та пропагандистами наративи про «давньоруську народ-ність», яка ніби-то є колискою «трьох братніх народів», що на південно-східнихтериторіях України не існувало навіть людності до захоплення цих земель Росій-ською імперією у XVIII ст., що України не існувало до проголошення її Укра-їнською Соціалістичною Радянською Республікою («Україну створив Ленін»), українська мова є діалектом російської та ще багато іншого не підтвердженогоісторичною наукою. І, на жаль, деяка частина українського суспільства сприймаєподібні ідеї як історичну реальність та стають підставою колабораціоналізму наокупованихтериторіях.

Саме для того, щоб протистояти подібній ідеологійній кампанії Кремля, агре-сивній політиці Російської Федерації та забезпечення безпеки України у май-бутньому, мало стабілізувати політику, посилити економіку та обороноздатністьУкраїни, айпідвищитиякістьісторичноїосвіти, зокрема, вищої. Томущозакладивищої освіти є одними із центрів інтелектуального життя, місцем формуванняпрофесіоналів та відповідальних громадян, а також майбутніх вчителів та викла-дачівісторії, які, всвоючергу, будутьнавчатиівиховуватинаступнемолодепоко-ління. Цеівизначає актуальністьпроблеми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання публічного управлінняосвітоюсталопредметомнауковихробітдослідниківСбруєвоїА., БесчастногоВ., Жабенка О., Лугового В., Дзвінчука Д., Мамаєва І., Майбороди С., Крисюка С., СиченкаВ., Баханов К., ПометунО.та інші.

Проблемісутностіпонять «публічнаісторія» та «історичнаполітика», особли-востям її реалізації присвятили свої роботи дослідники Бондар В., Зашкільняк Л., ГолубчикГ., КасьяновГ., КиридонА., ЗінченкоО., УдодО., КолесникІ., РепінаЛ., Д.деГрут, ЛіддінгтонДж., НораП., СайєрФ., Савел'єваІ., ХальбваксаМ.таінші. Метастатті. Метастатті-аналізздобутківтаперспективпублічногоуправліннязабезпеченняякостівищоїосвітивУкраїніусферіісторії.

Виклад основного матеріалу. Вища освіта є однією із основ здорового, інно-ваційного суспільства, правової держави, конкурентноспроможної на світовійарені.ВідповіднодоЗаконуУкраїни «Провищуосвіту» якістьвищоїосвіти-це «відповідність умов провадження освітньої діяльності та результатів навчаннявимогам законодавства та стандартам вищої освіти, професійним та/або міжна-роднимстандартам, атакожпотребамзаінтересованихсторінісуспільства, що забезпечується шляхом здійснення процедур внутрішнього та зовнішнього забез-печенняякості» [1].

Длязабеспеченняналежноїякостівищоїосвіти, аособливоісторичної, вУкраїнііснує два види контролю - державний та громадський, що відповідає тенденціямпублічногоуправління. Державнийконтрольвиконуєцентральнийорганвиконав-чої влади - Міністерство освіти та науки України (МОН), якому підпорядкованізакладивищоїосвітитанауковіустановиУкраїни. Громадськийконтроль, відпо-віднодоЗаконуУкраїни «Провищуосвіту», «єправомсуспільстватаокремихгро-мадян, працівників у сфері вищої освіти, осіб, які навчаються, органів громадськогосамоврядування, організацій роботодавців та їх об'єднань, громадських організаційотримуватиувстановленомузаконодавствомпорядкудоступдоінформаціїнавсіхетапахприйняттярішеньусферівищоїосвітиінауки, вноситипропозиціїтазаува - женнядоних, погоджуватиприйняттявизначенихзакономрішень» [1].

Державний контроль МОН реалізує через діяльність Національного агенствазабезпечення якості вищої освіти (далі - НАЗЯВО), яке є колегіальним органом, якийстворенийдержавоютадієвмежахукраїнськогозаконодавства.НАЗЯВО «формує вимоги до системи забезпечення якості вищої освіти, розробляє поло-ження про акредитацію освітніх програм; … аналізує якість освітньої діяльностізакладів вищої освіти; проводить ліцензійну експертизу,… погоджує стандартиосвітньої діяльності та стандарти вищої освіти за кожною спеціальністю;… при-ймаєрішенняпроакредитаціючивідмовувакредитаціївідповідноїосвітньоїпро-грами за результатами акредитаційної експертизи освітньої програми;… скасовуєрішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня у разівиявлення академічного плагіату, …на підставі подання Апеляційного комітетуза результатами розгляду звернення, заяви або скарги щодо діяльності та рішеньспеціалізованихвченихрад; формуєкритеріїоцінкиякостіосвітньоїдіяльності, у тому числі наукових здобутків, закладів вищої освіти, за якими можуть скла-датися рейтинги закладів вищої освіти; подає пропозиції щодо надання закладувищої освіти статусу національного [або] дослідницького; … розробляє вимогидо рівня наукової кваліфікації осіб, які здобувають наукові ступені; … акредитуєнезалежні установи оцінювання та забезпечення якості вищої освіти та веде їхреєстр; бере участь у формуванні показників державного замовлення на підго-товку фахівців з вищою освітою…; щороку готує та оприлюднює доповідь проякість вищої освіти в Україні, її відповідність завданням сталого інноваційногорозвиткусуспільства, формуєпропозиціїщодозаконодавчогозабезпеченняякостівищоїосвіти» тощо [2].

Отже, основнадіяльністьНАЗЯВОполягаєуконтролізаякістюнаданнявищоїосвітишляхомакредитаціїосвітніхпрограмтадіяльністюспеціалізованихвченихзприсудженнянаукових ступенів.

Аналіз розміщених у вільному доступі акредитаційні справи освітніх програм (далі - ОП) зі спеціальностей 032 Історія та археологія рівнів вищої освіти бака-лавр, магістр, доктор філософії та 014 Середня освіта (Історія/Історія, правоз-навство) рівня вищої освіти магістр дає можливість оглядово охарактеризуватиякість підготовки фахівців-істориків в Україні протягом 2020-2023 років. Однакслідзауважити, щозпочаткуповномасштабноговторгненняРосійськоїФедераціїв Україну 24 лютого 2022 року процес акредитації зазнав певних змін у напрямуспрощенняйогопроцедури, томунеєоб'єктоманалізу[3].

АналізофіційнихданихНАЗЯВОпродемонстрував, щопротягом2020-2021роківпроцесакредитаціїпройшли40ОПспеціальності032Історія та археологія, з них 10 - першого (бакалаврського), 6 - другого (магістерського) та24 - третього (освітньо-наукового) рівніввищоїосвіти [4].

5ОПспеціальності032Історіятаархеологіяакредитувалисьізстатусом «зраз-кової»: першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Київського університетуімені Бориса Грінченка (2020 р.), 4 - третього (освітньо-наукового) рівня вищоїосвітиКиївськогоуніверситетуіменіБорисаГрінченка (2020 р.), Київськогонаці-онального університету імені Тараса Шевченка (2020 р.), Національного універ-ситету «Києво-Могилянська академія» (2020 р.), ЗВО «Український католицькийуніверситет» (2021 р.) [4].

Відкладену (умовну) акредитацію на один рік отримали 5 ОП зі спеціальності032Історіятаархеологія:другого(магістерського) рівнявищоїосвітиНаціональ-ний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка (2020 р., акреди-тованоу2021 р.), 4-третього (освітньо-наукового) рівніввищоїосвітиДВНЗ «Ужгородськийнаціональнийуніверситет» (2020 р.), Національнаакадеміясухо-путних військ імені гетьмана П. Сагайдачного (2020 р.), Інститут народознав-ства НАН України (2021 р.), Державна установа «Інститут всесвітньої історіїНАНУкраїни» (2021 р.) (ДВНЗ «Ужгородськийнаціональнийуніверситет», Наці-ональнаакадеміясухопутнихвійськіменігетьманаП. Сагайдачногоу2021 р.про-йшлиповторну акредитацію таотримали її на5 років) [4].

Уперіод2022-2023роківпроцесакредитаціїпроходять43ОПспеціаль-ності 032 Історія та археологія, з них 16 - першого (бакалаврського), 10 - дру-гого (магістерського) та 17 - третього (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти. Насьогоднішнійденьжодназнихнеотрималаакредитаціюзістатусом «зразкова», а2 - отрималиакредитацію зі статусом «відкладеної» [4].

ПредметомвивченняякостіОПспеціальності014Середняосвіта (Історія/Істо-рія, правознавство) було обрано за другим (магістерським) рівнем вищої освіти, бо зазвичай він передбачає підготовку фахівців із кваліфікацією «викладач істо-рії» із правом викладання в закладах вищої освіти, ОП третього (освітньо-науко-вого) рівнів вищої освіти спеціальності 014 Середня освіта (Історія/Історія, пра-вознавство) акредитацію непроходили.

АналізофіційнихданихНАЗЯВОпродемонстрував, щопротягом2020-2022 років процес акредитації пройшли 10 ОП спеціальності 014 Середняосвіта (Історія/Історія, правознавство) другого(магістерського) рівнявищоїосвіти, зних4ОПотрималиакредитаціюзістатусом «відкладеної», тапроходилиповторнуакредитацію через рік (успішно) [4].

Аналізпричинотриманнястатусу «відкладеної» або «умовної» акредитації, щодемонструєнаявністьпроблемусистемізабезпеченняякостівищоїосвітивунівер-ситеті, вимагаєїхусуненняпротягомодногорокуйповторноїакредитації, єневи-конання другого критерію оцінювання якості освітньої програми Положення проакредитаціюосвітніхпрограм, заякимиздійснюєтьсяпідготовказдобувачіввищоїосвіти(2019) «Структуратазмістосвітньоїпрограми»:невідповідністьобсягуОПабоїїокремихосвітніхкомпонентіввимогамзаконодавствата/абостандартувищої освітидоОПзіспеціальності032Історіятаархеологіята014Середняосвіта (Істо-рія); проблеми із структурою, логічністю ОП, спроможність досягнення цілей тапрограмних результатів навчання, відповідність предметній області визначеної спе-ціальності; відсутність можливості для формування індивідуальної освітньої траєк-торіїздобувачамивищоїосвіти; недостатністьпрактичноїпідготовкитаінше[5].

Загалом можна зробити висновок, що більшість ОП, які були акредитованіНАЗЯВО, єОПтретього (освітньо-наукового) рівніввищоїосвітиспеціальності 032Історіятаархеологія, щопередбачаєпідготовкунауково-освітніхкадрівугалузіісторіїтаархеології. Ацемаєпозитивніперспективидляукраїнськоїісто-ричноївищоїосвіти та науки.

ОднієюізфункційНАЗЯВОєпогодженнярозробленихМОНстандартівосвіт-ньої діяльності та стандартів вищої освіти за кожною спеціальністю [2]. А томуустанова має право рекомендувати певні стандарти до змісту вищої історичноїосвіти. Зокрема, у листопаді 2019 р. НАЗЯВО звернуло увагу на актуальностігуманітарноїскладовоїосвітньогопроцесу, дотриманнямовногозаконодавстватаінших законів України з метою формування світоглядних та громадянських яко-стей здобувачів, його морально-етичних цінностей, вирішувати питання загаль-нокультурної підготовки, що є важливим в умовах гібридної війни Росії протиУкраїни [6]. У червні 2022 р. НАЗЯВО у черговому своєму Рішенні про істори-ко-культурнускладовуосвітньогопроцесунаголосили, що «вивченняісторичногоминулогоукраїнськогонароду, передусімйогобагатовіковоїборотьбизаволюта власну ідентичність, розуміння вражаючих культурних здобутків набуває сьо-годні ще більшої актуальності» [7]. Також фахівці установи вказують, що «самевивчення історії та культури власного народу в поєднанні з вивченням іншихзасадничих гуманітарних та соціальних наук формують громадянську ідентич-ність і патріотизм. Національне агентство акцентує увагу на необхідності поси-лення історико-культурного компоненту як обов'язкової складової вищої освіти» [7]. Заклади вищої освіти в межах власної академічної автономії мають правосамостійновирішуватиможливостіреалізаціїрекомендаціїНАЗЯВОщодопогли-бленняісторико-культурноїскладовоїосвітньогопроцесу.

Академічна та наукова автономність є вагомою ознакою демократичності тазрілості українського суспільства та науково-освітнього товариства, однак зали-шається актуальним певне втручання у важливий історичний фактаж у періодросійсько-української війни. Саме тому МОН презентувало Лист «Про викори-стання історичної періодизації» [9] із посиланням на рекомендації ГенеральногоШтабуУкраїни [8].

Важливемісцеугромадськомуконтроліякостівищоїісторичноїосвітизайма-ють історики-науковці, які транслюють актуальні історичні наративи, які пре-зентуються здобувачам вищої освіти історичного та неісторичного спрамування, зокрема, аспірантів, широкогозагалуукраїнськогосуспільства.

ДиректорІнститутуісторіїУкраїниНАНУкраїниВалерійСмолій, згаду-ючи високу ефективність «цеху українських істориків» у роботі щодо наголо-шуєвикликівгібридноївійни, наголошує, що «ниніворогкидаєновівикликив інформаційній, медійній, культурній, освітній та інших сферах. Кожен укра-їнський історик, незалежно від місця фізичного перебування, має робити своюсправу-всілякопідтримуватиЗСУ, проводитифаховідослідження, комунікуватиз іноземними колегами, ширити об'єктивну і коректну інформацію про Українута її минувшину у ЗМІ і всесвітній мережі, змагатися з московськими ідеологе-мами й фальсифікаціями. Тільки так можна перемогти підступного й безжаль-ного ворога» [10]. Він звертає увагу на необхідності новітніх досліджень питаньукраїнсько-російськогопограниччя, російсько-українськихпротистояньпротягомвсієї історії, змісту воєнні конфліктів та мілітарної культури як цивілізаційногоявища, атакожпереглянутизначеннятароліУкраїнинаміжнароднійарені[10].

ЗаступникголовиУкраїнськогоінститутунаціональноїпам'яті, ВолодимирТилі-щакєоднимізтихісториків, якіактивнопросуваютьідею «деколонізації» України, подоланняімперськихвпливівнаукраїнськесуспільство, наукутаосвіту[11].

Головний науковий співробітник відділу історії України 20-30-х рр. ХХ ст.ІнститутуісторіїУкраїниНАНУкраїниСтаніславКульчицький, якийєоднимізнайавторитетнішихдослідниківГолодомору1932-1933 рр., вказуєнате, що «нам, історикам, бібліотекарям, іншим працівникам гуманітарної сфери, требарозбуджуватиіперетворюватиісторичнупам'ятьунаціональну» [12], ацеєоднимізоновних завданьмолодого покоління.

Професор кафедри української літератури ім. Дмитра Чижевського Гарвард-ського університету, головний редактор часопису та видавництва «Критика» Григо-рійГрабовичзвертаєувагунаважливостіпереглядупідходівтрансляціїгуманітари-стикиУкраїнивцілому:1) необхідновизначитисьізканономукраїнськоїкультури: «саме тепер, коли війна ще не завершилась і перемога ще не настала, ці питаннямалобибутирозглянутоуформіновогоплануМаршаладлявідбудовиУкраїни, <…>безпріоритезаціїкультурийаванґарду, експериментаторстваяктакого, постій-ного виходу на передовий світовий рівень тощо Україна буде приречена перебувативтіні, пастизадніх» [13]; 2) деколонізаціяукраїнськоїкультуританауки; 3) «докитриваєвійнавУкраїні, українськіінституціїможутьсміливозастосовуватимеха-нізмиcancelcultureустосункахізРосією:їїможнаоминати, матисправутількизтими, хтоактивнопідтримуєУкраїнуйзасуджуєросійськуаґресію» [13].

Висновки. Отже, питаннязабезпеченняякостіісторичноїосвітиєактуальнимта важливим на сьогоднійній день та у перспективі. Україна має механізми реа-лізації цього завдання як через державні установи - Міністерство освіти і наукиУкраїни, Національне агенство забезпечення якості вищої освіти, так і черездіяльність істориків-науковців та істориків-освітян. Аналіз результатів акрадита-ціїосвітніхпрограмзпідготовкиздобувачівісторичногофахудемонструєзагаломвисокий рівень якості, особливо на третьому (освітньо-науковому) рівні вищоїосвіти. А історики-науковці продовжують розпочату ще у 2014 році антиросій-ську видавничу наукову діяльність, що є основою освітньо-наукової підготовкимолодогопокоління.

Список використаної літератури

1. ЗаконУкраїнивід01.07.2014№1556-VII «Провищуосвіту».URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text

2. СтатутНаціональногоагентстваіззабезпеченняякостівищоїосвіти, затвер-дженийпостановоюКабінетуМіністрівУкраїнивід15квітня2015 р. №244.URL:http://surl.li/hehrb

3. Тимчасовий порядок акредитації освітніх програм, за якими здійснюєтьсяпідготовка здобувачів вищої освіти, в умовах воєнного стану, затверджено На-ціональнимагентствоміззабезпеченняякостівищоїосвітиПротокол №6 (11) від14 квітня 2022 р. зізмінами. URL:http://surl.li/gvpro

4. Акредитаційні справи. Офіційний сайт Національного агенства із забезпе-ченняякості вищоїосвіти. URL:https://public.naqa.gov.ua/

5. Положенняпроакредитаціюосвітніхпрограм, заякимиздійснюєтьсяпідго-товказдобувачіввищоїосвітивід11.07.2019№977.URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0880-19#Text

6. РішенняНаціональногоагентстваіззабезпеченняякостівищоїосвітивід27 листопада 2019 р. з приводу гуманітарної складової освітнього процесу, до-тримання мовного законодавства та інших законів України. URL: https://cutt.ly/YKSPTvR

7. РішенняНаціональногоагентстваіззабезпеченняякостівищоїосвітивід21 червня 2022 р. про історико-культурну складову освітнього процесу. URL:http://surl.li/cvwxr

8. Лист Генерального Штабу Збройних Сил України від 12.01.2023 №300/1/С/287.

9. Лист МОН України «Про використання історичної періодизації» від26.01.2023 №7/32-23. URL:http://surl.li/hlkod

10. СмолійВ.Істориківійна/НАНУкраїни.ІнститутісторіїУкраїни.2022.23 березня.URL:http://resource.history.org.ua/item/0016388

11. Історичнийспротив:уІнститутінацпам'ятіпрокоментувалипотребуде-колонізації. Новинарня.2022.14 квітня.URL:http://surl.li/hlkod

12. КульчицькийС. Перетворюватиісторичнупам'ятьунаціональну. Чорно-морськіновини.2022. №101-102.29-31 грудня.URL:http://surl.li/hllho

13. ГрабовичГ.Війнаінаука. Проістотне, аленечастообговорюване. Крити-ка. 2022. №11-12.29 грудня. URL:http://surl.li/hlkol

References

1. ZakonUkrainyvid01.07.2014№1556-VII «Provyshchuosvitu».URL:https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text

2. StatutNatsionalnohoahentstvaizzabezpechenniayakostivyshchoiosvity, zatverdzhenyi postanovoiu Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 15 kvitnia 2015 r. №244.URL:http://surl.li/hehrb

3. Tymchasovyi poriadok akredytatsii osvitnikh prohram, za yakymy zdiisniuietsiapidhotovka zdobuvachiv vyshchoi osvity, v umovakh voiennoho stanu, zatverdzhenoNatsionalnymahentstvomizzabezpechenniayakostivyshchoiosvityProtokol №6 (11) vid14kvitnia 2022r. zizminamy. URL:http://surl.li/gvpro

4. Akredytatsiini spravy. Ofitsiinyi sait Natsionalnoho ahenstva iz zabezpechenniayakostivyshchoiosvity. URL:https://public.naqa.gov.ua/

5. Polozhenniaproakredytatsiiuosvitnikhprohram, zayakymyzdiisniuietsiapidhotovkazdobuvachiv vyshchoi osvity vid 11.07.2019 №977. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0880-19#Text

6. RishenniaNatsionalnohoahentstvaizzabezpechenniayakostivyshchoiosvityvid21chervnia2022r. Zpryvoduhumanitarnoiskladovoiosvitnohoprotsesu, dotrymanniamovnohozakonodavstvatainshykhzakonivUkrainy.URL:https://cutt.ly/YKSPTvR

7. Rishennia Natsionalnoho ahentstva iz zabezpechennia yakosti vyshchoi osvityvid 21 chervnia 2022 r. pro istoryko-kulturnu skladovu osvitnoho protsesu. URL:http://surl.li/cvwxr

8. LystHeneralnohoShtabuZbroinykhSylUkrainyvid12.01.2023№300/1/S/287

9. LystMONUkrainy «Provykorystanniaistorychnoiperiodyzatsii» vid26.01.2023 №7/32-23.URL:URL:http://surl.li/hlkod

10. Smolii, V. (2022) Istorykiviina/NANUkrainy. InstytutistoriiUkrainy.23bereznia.URL:http://resource.history.org.ua/item/0016388

11. Istorychnyi sprotyv: u Instytuti natspamiati prokomentuvaly potrebudekolonizatsii. Novynarnia. 2022. 14 kvitnia. URL:http://surl.li/hlkod

12. Kulchytskyi, S. (2022) Peretvoriuvatyistorychnupamiatunatsionalnu. Chornomorskinovyny. №101-102.29-31hrudnia.URL:http://surl.li/hllho

13. Hrabovych, H. (2022) Viinainauka. Proistotne, alenechastoobhovoriuvane. Krytyka. №11-12. 29hrudnia. URL:http://surl.li/hlkol

Размещено на Allbest.ru