Образотворча діяльність як засіб діагностики та корекції емоційного стану дитини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра дошкільної освіти

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Образотворча діяльність як засіб діагностики та корекції емоційного стану дитини

Попиченко Світлана Сергіївна,

кандидат педагогічних наук, доцент

Скрипник Неля Іванівна,

кандидат педагогічних наук, доцент

Анотація

Сучасна соціально-економічна криза в суспільстві призводить до недостатнього емоційно-чуттєвого розвитку дитини та її пізнання навколишнього світу. Відповідно, у статті проаналізовано одне із пріоритетних завдань дошкільної освіти - забезпечення сприятливих умов для психічного здоров'я дитини та можливі шляхи розвитку її емоційної сфери. Проаналізовано наукову та навчальну психолого-педагогічну літературу і доведено, що емоційний розвиток особистості важливий і визначальний для подальшого успіху в житті, ніж загальний інтелектуальний розвиток. Якщо ігнорується емоційний стан, їх вільне вираження і корегування, тоді формуються негативні емоції, конфлікти і непорозуміння. Дослідники емоційної складової особистості доводять, що емоційний розвиток є складний, комплексний і закономірний процес. Зміст емоційного розвитку і його вікову динаміку визначають новоутворення, що послідовно формуються на різних етапах онтогенезу під впливом соціальних умов життя, виховання, прояву активності дітей в різних видах діяльності. А сприйнятливість дитини до зовнішніх впливів створюють умови для цілеспрямованих педагогічних дій, направлених на діагностику, корекцію і розвиток емоційного стану дитини. Стало зрозуміло, що у діагностиці та корегуванні емоційної сфери дітей суттєва роль належить образотворчій діяльності. З огляду на це, у статті було встановлено, що дитячий малюнок наділений діагностичними, психотерапевтичними, корекційними та виховними можливостями, тому образотворчу діяльність дитини, можна розглядати як психолого-педагогічний засіб гармонізації психологічного та емоційного стану дитини.

Матеріали дослідження можуть бути використані в підготовці майбутніх фахівців дошкільної та початкової освіти, на курсах підвищення кваліфікації педагогів, у їх роботі з дітьми та батьками в сімейному вихованні.

Ключові слова: діти дошкільного віку, образотворча діяльність, малюнок, емоційний стан, засоби корекції, діагностика.

Popychenko Svitlana Candidate of pedagogic sciences (Ph.D.), аssociate professor of the department of preschool education, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

Skrypnyk Nelya Candidate of pedagogic sciences (Ph.D.), аssociate professor of the department of preschool education, Pavlo Tychyna Uman State Pedagogical University, Uman

Children's artistic activity as a tool for diagnostic and correction of their emotional state

Abstract

The modern socio-economic crisis in society leads to insufficient emotional and sensory development of the child and his knowledge of the world around him. Accordingly, the article analyzes one of the priority tasks of preschool education to ensure favorable conditions for a child's mental health and possible ways of developing his emotional sphere. The scientific and educational psychological and pedagogical literature was analyzed and it was proved that the emotional development of the individual is more important and decisive for further success in life than the general intellectual development. If the emotional state, their free expression and correction is ignored, then negative emotions, conflicts and misunderstandings are formed. Researchers of the emotional component of personality prove that emotional development is a complex, complex and regular process. The content of emotional development and its age-related dynamics are determined by neoplasms that are successively formed at different stages of ontogenesis under the influence of social conditions of life, education, and the manifestation of children's activity in various types of activities. And the child's susceptibility to external influences creates conditions for purposeful pedagogical actions aimed at diagnosis, correction and development of the child's emotional state. It became clear that in the diagnosis and correction of the emotional sphere of children, a significant role belongs to visual activity. In view of this, the article established that children's drawing is endowed with diagnostic, psychotherapeutic, corrective and educational possibilities, therefore, the child's artistic activity can be considered as a psychological and pedagogical means of harmonizing the child's psychological and emotional state.

Research materials can be used in the training of future specialists in preschool and primary education, in teacher training courses, in their work with children and parents in family education.

Keywords: preschool children, artistic activity, drawing, emotional state, means of correction, diagnosis.

Вступ

Постановка проблеми. В умовах постійного оновлення і реформування освіти та створення нових концепцій і програм, а також враховуючи важку соціальну ситуацію в країні, одним із пріоритетних завдань для педагога є забезпечення сприятливих умов для психічного здоров'я дитини. Адже, формування і корекція психічного розвитку особистості, розглядаються педагогами і науковцями як одне з найбільш важливих і пріоритетних завдань. Особливо це актуально в дошкільному віці, коли відбувається інтенсивне формування і становлення особистості. Численні підходи до вирішення цієї проблеми найчастіше ґрунтуються на вивченні внутрішньо сімейної атмосфери, соціального оточення, медичного обслуговування, відносин дитини з близькими дорослими, а також сприйнятливості дітей до зовнішніх факторів. Поряд з цим, менш вивчені внутрішні чинники, що впливають на психічне здоров я дітей. Одним із таких внутрішніх факторів, який належать до потужних регуляторів психіки дитини і відповідно її здоров'я, вчені визначають емоційну сферу. Наголошується, що недостатність емоційно-чуттєвого пізнання навколишнього світу дитиною, особливо у дошкільному віці, призводить до передчасного дорослішання дітей, набуття формальних шаблонів і знань, не забарвленого відчуттями та емоційними переживаннями, що часто призводить до викривлення світосприйняття дійсності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема емоційного здоров'я і розвиток емоційної сфери здавна цікавила науковців і педагогів. Як стверджують учені (В. Абраменкова, І. Бех [1], О. Запорожець, К. Ізард [2], О. Кононко [3], В. Лебединський, В. Мухіна, Т. Поніманська, О. Скрипченко, А. Співаковська, Т. Філічева та ін.) зниження багатьох показників якості життя сучасних дітей відбувається саме у сфері емоційного самопочуття, емоційного відношення їх до світу. Нажаль, уже давно інтелектуальний розвиток став приорітетним, хоча психологами і педагогами доведено, що емоційний розвиток особистості є вагомою частиною загального психічного та інтелектуального розвитку дошкільника. Адже, емоції зберігають своє значення протягом всього життя людини, а на ранніх етапах онтогенезу вони є особливо важливими і провідними, оскільки на них значною мірою ґрунтується цілісна поведінка особистості.

Але, на жаль приходиться констатувати, що теперішня соціальна ситуація в країні, далеко не завжди сприяє забезпеченню емоційного благополуччя підростаючої особистості. Багато явищ, подій, що хвилюють дітей і залишають вагомий слід в їх душах, залишаються неопрацьованими з боку педагогів і батьків. Відтак, у дошкільників з'являються психологічні проблеми, які проявляються тривожністю, гіперактивністю, сором'язливістю, агресивністю, замкнутістю тощо. Ця ситуація потребує обов'язкової корекції.

Отож, можна резюмувати, що емоційна сфера поряд з іншими сферами особи (інтелектуально-пізнавальною, вольовою, т.д.) у дошкільному віці повинна пройти якісний розвиток, що обумовить становлення індивідуального досвіду експресивного самовираження, ціннісно-емоційного ставлення до світу, різноманітність прояву особистих переживань.

Проблема емоційної сфери особистості розглядалась у дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів (А. Сухарєв, О. Чебикін, C. Ламберт, В. Меннігер та ін.), психофізіологів (П. Фресс, П. Симонов та ін.) та педагогів (Л. Божович, С. Родіна, Т. Сваренко, В. Сухомлинський та інші). Загальні положення проблеми розвитку емоційної сфери особистості досліджували А. Маурер, Дж. Мюррей та інші. З'ясовано, що результати досліджень О.В. Запорожець, Я.З. Неверович, О.І. Кульчицької, Е.Л. Носенко, ЕД. Хомської, Л. Яковлевої та інших були спрямовані на виявлення закономірностей становлення емоційної сфери, а роботи О.Г. Асмолова, Л.С. Виготського, С. Кона, О.М. Леонтьєва, Д.Б. Ельконіна та інших були пов'язані з визначенням факторів розвитку особистості та пізнання емоційної сфери.

Ґрунтуючись на дослідженнях психологів і педагогів (зокрема, таких як Б. Ананьєва, І. Беха, Г. Бреслава, Л. Виготського, А. Запорожця, К.Ізарда, О. Кононко, Т. Марцинковської, В. Мухіної та ін.) робимо висновки, що саме у дітей дошкільного віку однією із основних цінностей виступає притаманна їм природня емоційність. Як зазначав у своїх дослідженнях Л. Виготський, генетичними формами регуляції поведінки в дитинстві довго залишаються емоції і саме їм в процесі розвитку належить роль регуляторів становлення особистості як цілісного утворення [4, с. 61-72]. Тому, можна стверджувати, що емоції домінують у житті дитини, а пластичність вищої нервової системи, незавершеність становлення основних психічних властивостей і сприйнятливість дитини до зовнішніх впливів створюють сприятливі умови для розвитку і корекції емоційної сфери дошкільника. Це забезпечує сприятливу основу для цілеспрямованих педагогічних дій, направлених на розвиток емоційної сфери дитини. Крім того, дошкільний вік - нероздільний від ігрової, мистецької, фізичної та іншої діяльності дитини, які обумовлюють емоційні реакції дітей і виступають ефективними засобами корекції емоційного стану особистості. Відомий факт, що мистецька діяльність має особливі емоціогенні властивості, які природним чином розширюють і збагачують змістовні (переживання) та інструментальні (вираження) компоненти емоційної сфери дітей. [5, с. 96].

Отож, констатуємо, що емоційний розвиток дитини - це складний, комплексний і закономірний процес, який піддається корегуванню і є інформативним матеріалом для дорослого.

Психолого-педагогічній аналіз дозволив з'ясувати, що у вітчизняному і зарубіжному науковому полі розроблялися теоретичні та методичні основи впливу на емоції особистості з метою підтримки інтересу до різних видів діяльності, творчої активності, розвитку естетичного сприйняття, ціннісного ставлення до навколишнього, формування етичних уявлень та ін.

Отже, можна констатувати, що проблема цілеспрямованого впливу на емоційний розвиток дітей неодноразово осмислювалась різними науковцями і педагогами, але, на наш погляд, не достатньо було фундаментальних досліджень щодо використання різних видів діяльності як засобу розвиток емоційної сфери дошкільника. Особливо, на наше переконання, великі можливості у цьому сенсі має саме образотворча діяльність дитини, як потужний засіб забезпечення емоційного благополуччя особистості.

Мета статті - науково обґрунтувати і визначити можливості образотворчої діяльності як засобу діагностики і корекції емоційного стану дітей дошкільного віку.

Виклад основного матеріалу

образотворчий діагностика корекція емоційний

Необхідно зазначити, що не контрольоване емоційне життя дитини, примітивність усвідомлення емоційного досвіду, важко піддаються корекції, а відтак, викликає негативні наслідки. З переходом до навчання в школі, а потім і в дорослому житті, багато в чому втрачається сензитивність дітей до емоційного розвитку, емоційної сприйнятливості, чутливості до світопізнання у цілому. Відтак, формуються емоційні порушення, які, в свою чергу, є причиною виникнення неврозів та інших розладів, що гальмують психічний розвиток особистості. Адже, серед типових дитячих емоцій нерідко істотне місце займають не тільки позитивні, але й негативні емоції, що згубно впливають як на загальний психічний настрій дитини, так і на її діяльність.

Розвивати емоційну сферу дитини, навчити її розпізнавати та усвідомлювати емоції, довільно, але суспільно прийнятно їх виявляти - все це повинні забезпечувати дорослі: психологи, педагоги, вихователі, батьки та інші оточуючі через певну взаємодію і діяльність.

Отож, у дослідженні ми керувалися даними про те, що емоційний розвиток є складним, комплексним і закономірним процесом. Зміст емоційного розвитку та його вікову динаміку визначають новоутворення, що послідовно формуються на різних етапах онтогенезу під впливом соціальних умов життя, виховання та індивідуальних реакцій і проявів особистісної активності дітей у різних видах діяльності.

Для розвитку та корегування емоційної сфери старших дошкільників передбачається низка завдань:

Т» розкриття творчого та морального потенціалу дітей;

Т» розвитку у них навичок розпізнавання та керування емоціями, їх контрольованого вираження;

Т» розвитку навичок міжособистісної комунікації з однолітками, батьками та дорослими;

Т» створення умов для ознайомлення та детального вивчення дітьми особливостей емоційного світу, способів пізнання і адекватного вираження свого емоційного стану та настрою;

Т» сприймання та розуміння проявів емоцій оточуючих;

Т» формування елементів самоконтролю та регуляції власних емоційних проявів;

Т» формування адекватної самооцінки і т. ін.

Для досягнення результатів доцільно використовувати такі засоби та прийоми: вправи та ігри; бесіди та читання художніх творів; створення і аналіз проблемних ситуацій; театралізація та інсценування; зображувальна діяльність; фізичні заняття та ін.

У нашому дослідженні ми сконцентрували свою увагу саме на образотворчій діяльності тому, що саме ця діяльність має особливий діагностичний і терапевтичний ефект. Ця діяльність має сильний емоційний вплив на людей, так як є відображенням людських емоцій, переживань, почуттів, настрої і т.п.

Образотворча діяльність дітей в якості можливого методу вивчення індивідуально-психологічних особливостей особистості, здавна привертала увагу спеціалістів. Серед основоположників дослідження цього питання можна виділити таких зарубіжних учених як Ф. Гурдінаф, Е. Кнудсен, А. Кларк, С. Левінштейн, Г. Люке, Ж. Піаже, К. Штерн та ін. Різноманітні аспекти проблеми дитячого образотворчого мистецтва досліджені вітчизняними вченими, а саме: Л. Венгером, Н. Горошко[6], В. Мухіною, С. Стєпановою, Г. Сухоруковою, Д. Узнадзе, Т. Яценко та ін.

Теоретичний пошук переконав нас, що мистецтво здатне впливати на особистість, формувати у неї позитивну моральну позицію до навколишнього світу, допомагає особистості відчути та зрозуміти себе і своє місце в світі.

На думку вчених (Н. Горошко, А. Леонтьєв, А. Харчев, Т. Яценко та ін.), формування особистості через мистецтво відбувається у процесі творчої діяльності людини в двох її формах: сприйнятті мистецтва і створенні художнього продукту. Особливо актуально це в дошкільному віці, коли мистецтво виступає ефективним засобом невимушеного знайомства зі світом і усвідомлення власного «Я». Невипадково у новій редакції Базового компоненту дошкільної освіти, як Державного стандарту дошкільної освіти, мистецько-творчу компетентність визначено, як здатність дитини практично реалізовувати свій художньо-естетичний потенціал для отримання бажаного результату творчої діяльності на основі розвинених емоцій та почуттів, емоційно-ціннісного ставлення до різних видів мистецтва, елементарно застосовувати мистецькі навички в життєвих ситуаціях, під час освітньої та самостійної діяльності [7].

Але, хочемо закцентувати увагу на тому, що образотворча діяльність передбачає формування у дошкільників не тільки творчих здібностей, творчої активності, самостійності, розвиток загальної та дрібної моторики, зорової пам'яті, просторової уяви та орієнтації, а й передбачає уміння сприймати та відтворювати ритм малюнку, формує початки планування та проектування діяльності (алгоритм), художнього мислення, відчуття матеріалу (тактильні відчуття), активного розвитку естетичного відчуття. Все це складає ключові аспекти загальних корекційних завдань розвитку дітей засобами образотворчої діяльності.

Отже, перевагою дитячої образотворчої діяльності є те, що вона може бути діагностичним, навчальним, виховним, корекційним, терапевтичним та розвивальним матеріалом для педагога у роботі з дітьми. Тези багатьох дослідників підтверджують думку, що малюнок для дитини є не мистецтвом, а своєрідною мовою. Малювання дає дитині можливість виразити речі, ситуації і події (дійсні чи фантастичні) за допомогою картинок. Це дозволяє створити систему інформації з використанням графічних знаків в той період, коли усна або письмова мова надає йому набагато бідніші комунікативні засоби на цьому віковому етапі. Психомалюнкові методики дають можливість дитині самій проектувати реальність і по-своєму інтерпретувати її, тому цілком природнім є те, що отриманий результат до певної міри несе на собі відбиток особистості: її настрій, стан, відчуття, почуття, особливості уяви, відносини і так далі [8].

Під час зображувальної діяльності дитина має можливість доступними засобами виразити свій емоційний стан, своє ставлення до навколишнього світу, вчиться самостійно створювати прекрасне, помічати його в повсякденному житті, у творах мистецтва. А дорослому, у свою чергу, через малюнки легше зрозуміти, запобігти чи допомогти подолати небажані переживання дітей. Малюючи, дитина дає вихід своїм почуттям, бажанням, мріям, переживанням і виражає своє негативне ставлення до неприємних і травмуючих образів. Таким чином, зображувальна діяльність для дитини виступає способом усвідомлення своїх можливостей і навколишньої дійсності, способом моделювання взаємостосунків та вираження різного роду емоцій, в тому числі і негативних. Крім того, це ефективний засіб зниження агресивності, гіперактивності, тривожності, розвитку комунікативних навичків та вольових якостей дітей, що суттєво впливає на підвищення їх соціальної адаптації, забезпечує інтеграцію у соціум.

У ході експерименту було помічено, що цілеспрямоване малювання, наприклад страхів, є потужним засобом інформації і корекції, який дає ефект у 50 випадків зі 100, не залежно від статі дитини у віці від 4 до 7 років. Процес діагностики психологічних станів за малюнками дитини, з одного боку простий і доступний, а з іншого - багатовекторний, малоформалізований і досить суб єктивний, що не завжди забезпечує валідність і достовірність результатів. І дуже залежить від досвіду і професіоналізму фахівця, що проводить діагностику.

Як наголошують дослідники (Т. Дуткевич, М. Махній, Н Намінат, Н. Галян, Т. Яценко), в аналізі дитячого малюнка необхідно враховувати закони його формування в онтогенезі, особливості графічних зображень і «нормативних» проекцій, характерні для малюнків дітей різного віку. Пріоритет для аналізу в індивідуальній діагностиці повинні мати, перш за все, малюнки, за виникненням яких була можливість спостерігати. Для уникнення помилок при використанні малюнкових проб необхідно враховувати особливості зорового сприймання дитини; оцінювати малюнок не лише з точки зору рівня розвитку, але й з точки зору специфічних ознак; аналізувати малюнок як індикатор не тільки творчих здібностей, але й патологічних процесів (функціональних і органічних); враховувати емоційно-поведінкові прояви дитини в процесі малювання (словесний супровід, вираз ступеня домагань, латеральність, тримання олівця, повернення паперу та ін.) [8].

Варто зазначити, що за порівняно недовгу історію графічних методів, які застосовуються з метою дослідження індивідуально-психологічних особливостей особистості, розроблено багато спеціальних прийомів і процедур, які ввійшли в число класичних діагностичних засобів. Це різні модифікації тестів «Малюнок людини» (ФГудінаф, ДГарріс, КМаховер), «Дерево» (К Кох), «Дім-Дерево-Людина» (Дж Бак, Е Хаммер), «Малюнок сім'ї» (В Хьюлс, Р Бернс, С Кауфман, Г Хоментаускас, Р Беляускайте), «Автопортрет» (Р Бернс, Е Романова, С Потьомкіна), «Неіснуюча тварина» (М Дукаревич), «Сім'я в образах тварин» (О. Венгер) та інші [9; 10].

Проте, певна простота і доступність інструментарію, процедури проведення та інтерпретації малюнку, може призвести до суттєвих помилок в трактовці образотворчої продукції дітей. Щоб уникнути помилок, нами було узагальнено умови проведення діагностичної процедури з дошкільниками, які необхідно дотримуватися для якісного аналізу і достовірного результату:

-забезпечення бажання і зацікавленості дитини;

-свобода вибору матеріалів і змісту малюнка;

-правильно обраний час в режимі дня для проведення діагностики;

-врахування фізичного стану і психологічної готовності дитини до діагностичної процедури;

-часова регламентація (від 20 хв. до 1 год.);

-мінімізація інтелектуального навантаження (чергування вербальних і невербальних засобів);

- доцільність проведення короткої вступної бесіди на початку роботи;

-заохочення дитини до вільних, некерованих коментарів;

-використання наочності та інших засобів (іграшки, папір, олівці);

- вироблення зручної системи фіксації мимовільних проявів та висловлювань дитини під час малювання.

У ході дослідження, ми переконались у важливості обговорення з дитиною її задумів і реалізацій щодо малюнку, аби адекватно визначити приховані переживання і почуття дитина. Адже, обговорення дає змогу уникнути імпульсивної реакції у сприйманні й оцінюванні дитиною тієї чи іншої ситуації, а також виокремити ситуації зі сталими переживаннями. Тож бесіда за малюнком є невід'ємною частиною процесу.

Аби уникнути суб'єктивності під час оцінювання, малюнкові методики рекомендується застосовувати в комплексі з іншими методиками та основними методами психодіагностики, таких як спостереження та експеримент. Комплексний підхід допомагає фахівцю отримати детальну і водночас узагальнену характеристику особистості, визначити можливі проблеми, а також підтвердити отримати попередні дані. Ми погоджуємося із думкою психодіагноста Н. Галяна, що зображувальні методики виконують у психодіагностиці орієнтувальну та уточнювальну функції [11, с. 124].

Досліджуючи цю проблему, ми переконались, що популярність використання малюнків для діагностики емоційного стану дитини, можна пояснити такими перевагами:

1) процес малювання зменшує напруження, знімає тривожність та сприяє встановленню емоційного контакту. Це те, що для дитини є природнім, цікавим,;

2) малюнки є інформативним засобом пізнання особистості. У ньому одночасно представлені і образ, і ставлення людини до світу, і особистий досвід її переживань;

3) проективні малюнкові методики є природним, улюбленим видом діяльності дітей після ігрової;

4) процес малювання, особливо при зображенні значущих для людини ситуацій, має психотерапевтичний ефект: в малюнку людина ніби позбавляється від особистісного напруження, отримує можливість змінити неприємну чи травмуючу ситуацію [12].

Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури і експериментальна робота нас переконали, що образотворча діяльність дитини є не лише улюблена справа дітей і засіб діагностики, але і потужний розвивально-корекцій засіб емоційної сфери особистості.

Не випадково цією проблемою займаються не лише педагоги, а й, у першу чергу, психологи і психотерапевти. Відомі педагоги-арттерапевти (Д. Калфф, Г. Рід, В. Ловенфельд, М. Річардсон, Ф. Чізек та ін) розглядали заняття дітей образотворчою діяльністю як інструмент розвитку та корекції їхньої емоційної сфери, мислення, креативності. Так, Д. Калфф зазначає, що малюнки та пісочниця дозволяють більш глибоким пластам несвідомого переміщуватися в міру необхідності на рівень свідомості. В цьому процесі свідоме і несвідоме знаходяться в безперешкодній взаємодії. А М.Річардсон, англійська прихильниця "дитячого мистецтва", використовувала з дітьми техніку "малювання із закритими очима", вважаючи, що це допомагає дитині встановити контакт із власним внутрішнім світом і сприяє спонтанному творчому самовираженню. Таких різноманітних технік і прийомів досить багато. За функціями і завданнями їх можна поділити на такі групи:

1) техніки, які забезпечують позитивний емоційний фон за допомогою візуальних і звукових засобів;

2) нестандартні техніки зображення, що спонукає розвиток креативності на фоні емоційного піднесення;

3) синтез різних видів мистецтв, що збагачує естетичні емоції дітей;

4) колористика, яка дає можливість дітям виразити настрій твору за допомогою кольору (колір можна використовувати для оцінювання дитиною заняття: як він себе відчував під час заняття; сподобалося чи ні; цікаво чи не цікаво і т. д.).

Як уже було доведено дослідниками, сама можливість художнього самовираження для дітей завжди пов'язана з усвідомленням себе, покращенням психічного здоров'я, емоційного стану та творчим розвитком особистості. Цей вид діяльності допомагає скорегувати важливі аспекти:

1) налагодити стосунки дорослого з дитиною;

2) дати соціально-прийнятний вихід агресивності та інших негативних проявів (малювання, робота з глиною, піском і т.п.);

3) полегшити виховний процес (внутрішні конфлікти та переживання дитині легше виразити невербальними образами);

4) допомогти зрозуміти думки і почуття, які дитина не усвідомлює, або звикла тамувати;

5) розвинути відчуття внутрішнього контролю, підвищити самооцінку;

6) сконцентрувати увагу на власних емоціях і почуттях.

Для ефективного впливу на емоційну сферу дітей у своїй експериментальній роботі на заняттях із образотворчої діяльності, ми використовували не лише малюнок фарбами та олівцями, а також використовували не традиційні матеріали: нитки, природний і покидьковий матеріал, різні види фону та форм. Пропонували дітям самостійно обрати матеріал для зображення. Адже, спонтанність у виборі теми та матеріалів для малюнку знімає дитячу напругу, тривогу, змінює негативні емоції на протилежні. Дорослим було рекомендовано не допомагати дітям із вибором сюжету, бо це блокує психологічні можливості такої роботи. Можна було лише натякнути дитині тему сюжету лише тоді, коли вона сама цього забажає. По-друге, наполегливо не рекомендувалося перехвалювати чи критикувати дитину та порівнювати її малюнки з іншими. Адже малюнок - це частинка прояву дитячих почуттів і переживань, її індивідуальне і неповторне сприйняття й відношення до всього, що навколо.

Висновки

Отже, аналіз психолого-педагогічної літератури та початкові результати експериментального дослідження довів, що розвиток емоційної сфери дитини виступає важливою складовою дошкільної освіти. Структурними одиницями емоційної сфери виступають: власне-емоційний розвиток та опосередковано-емоційний. Провідний розвиток емоційна сфера дитини отримує в ігровій та художньо-творчих видах діяльності. Особливий корекційний вплив на емоційну сферу дитини має образотворча діяльність

Було встановлено, що дитячий малюнок наділений діагностичними, психотерапевтичними, корекційними та виховними можливостями, тому образотворчу діяльність дитини, можна розглядати як психолого-педагогічний засіб гармонізації психологічного та емоційного стану дитини.

Водночас, було наголошено на тому, що діагностика та корекція емоційного стану дитини за допомогою образотворчої діяльності потребують компетентного психологічного супроводу, тому наявна потреба в розробці системного діагностичного комплексу, виокремлення сутнісних відмінностей у критеріях, показниках діагностики тощо, що становить перспективу для здійснення подальших наукових розвідок у розв язанні проблеми емоційного благополуччя дітей дошкільного віку.

Матеріали дослідження можуть бути використані в підготовці майбутніх фахівців дошкільної та початкової освіти, на курсах підвищення кваліфікації педагогів, у їх роботі з дітьми та батьками в сімейному вихованні.

Проведене дослідження не завершене і не претендує на вичерпне розкриття наукової проблеми. Вбачаємо потребу в окремому дослідженні проблеми готовності педагогів до розвитку та збагачення емоційного інтелекту дітей, а також їх співпраця із сім'єю вихованці в цьому напрямку.

Література

1. Бех І.Д. Виховання особистості: Сходження до духовності. К. Либідь, 2006. 272 с.

2. Изард К. 3. Психология змоций. СПб.: 2000. 156 с.

3. Кононко О. Л. Соціально-емоційний розвиток особистості (у дошкільному дитинстві): навч. посіб. [для вищих навч. закладів]. К.: Освіта, 1998. 255 с.

4. Психологія людини: Л. С. Виготський та сучасна наука: зб. ст. НДУ ім. М. Гоголя. Ніжин. 2018. Вип. 1. С. 61-72 с.

5. Скрипник Н. Проблема розвитку та збагачення емоційного інтелекту дітей дошкільного віку. Актуальні проблеми дошкільної освіти: колективна монографія. Умань: Візаві, 2021. С.93-117.

6. Горошко Н. А. Зображувальна діяльність у дошкільних навчальних закладах (малювання, ліплення, аплікація): посіб. для вихователів, методистів. Харків: Видавництво «Ранок», 2007. 224 с.

7. Базовий компонент дошкільної освіти. https://pedpresa.com.ua/205021- bazovyj- komponent-doshkilnoyi-osvity.html.

8. Махній М.М. Психомалюнкові методики у діагностично-корекційній роботі в системі інклюзивної освіти. Інформаційно-методичний посібник. Чернігів: Видавництво «Десна Поліграф», 2021. 128 с.

9. Моргун В.Ф., Тітов І.Г. Основи психологічної діагностики. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 2-е видання. К.: Видавничий дім «Слово», 2012. 464 с.

10. Яценко Т.С. По той бік символіки психомалюнків // Практична психологія та соціальна робота. К. 1999. № 7. С. 25-26.

11. Галян Н. Психодіагностика. К.: Видавн. Дім „Слово”Ј¬2003. 192 с.

12. Литвиненко І.С., Прасол Д.В. Проективні малюнкові методики: методичний посібник. Миколаїв: Вид-во «Арнекс», 2015. 160 с.

References

1. BehID. (2006ЎўPersonality educationem: Skhodzhennia do dukhovnosti [Personality education: Ascent to spirituality]. Kyiv. Lybid. [in Ukrainian].

2. Yzard K. (2000) Psykholohyia 3motsyi [Psychology of emotions] SPb. [in Russian].

3. Kononko O. 1.(1998ЎўSotsialno-emotsiinyi rozvytok osobystosti (u doshkilnomu dytynstvi)

[Socio-emotionalpersonality development preschool childhood)]. Kyiv: Osvita. [in Ukrainian].

4. Psykholohiia liudyny: L. S. Vyhotskyi ta suchasna nauka [Human psychology: L. S. Vygotsky and modern science]. (2018) NDU im. M. Hoholia. Nizhyn. (Vyp. 1).(pp. 61-72). [in Ukrainian].

5. SkrypnykN. (2021) Problema rozvytku ta zbahachennia emotsiinoho intelektu ditei doshkilnoho viku [The problem of development and enrichment of emotional intelligence of preschool children]. Aktualniproblemy doshkil~no^ osvity. Uman: Vizavi. [in Ukrainian].

6. HoroshkoN. A. (2001ЎўZobrazhuvalna diialnist u doshkilnykh navchalnykh zakladakh (maliuvannia, liplennia, aplikatsiia) [Art activities in preschool educational institutions (drawing, scuptingЈ¬appliqu^)]. Kharkiv: Vydavnytstvo «Ranok». [in Ukrainian].

7. Bazovyi komponent doshkilnoi osvity [Basic component of preschool education]. https://pedpresa.com.ua/205021- bazovyj-komponent-doshkilnoyi-osvity.html. [in Ukrainian].

8. Makhnii M.M. (2021) Psykhomaliunkovi me^odyk^ u diahnostychno-korektsiinii roboti v systemi inkliuzyvnoi osvity [Psychographic methods in diagnostic and corrective work in the system of inclusive education]. Chernihiv: Vydavnytstvo «Desna Polihraf». [in Ukrainian].

9. Morhun & Tibov IH. (2012) Osnovy psykholohichnoi diahnostyky [Basics of

psycho/ogica/diagnosis/. Kyiv: Vydavnychyi dim «Slovo». [in Ukrainian].

10. Yatsenko T.S. (1999) Po toi bik symvoliky psykhomaliunkiv [On the other side of the symbolism of psychoimages]. Praktychna psykho/ohiia ta sotsia/na robota, 7, 25-26. [in Ukrainian].

11. Halian N. (2003) Psykhodiahnostyka [Psychodiagnosis]. Kyiv.: Vydavn. Dim „Slovo”. [in Ukrainian].

12. Lytvynenko I.S. & Prasol D.V. (2015) Proektyvni ma/ovi metodyky [Pro/ective drawing techniques/. Mykolaiv: Vyd-vo «Arneks». [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru