Актуальні питання та особливості підготовки військових хірургів в умовах повномасштабної агресії РФ проти держави Україна

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Актуальні питання та особливості підготовки військових хірургів в умовах повномасштабної агресії РФ проти держави Україна

¹Українська військово-медична академія, м. Київ, Україна 2 Командування Медичних сил, м. Київ, Україна

³Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь»,

Мета: розробити шляхи покращення підготовки військових хірургів за рахунок аналізу проблемних питань системи медичного забезпечення в умовах повномасштабної агресії росії проти України.

Методи: бібліосимантичний, епідеміологічного аналізу, описово-аналітичний та статистичний.

Результати. 319 серпня 1993 року для потреб медичної служби ЗС України підготовлено близько 600 військових хірургів, проведено професійну підготовку лікарів за хірургічними спеціальностями для більш ніж 2400 слухачів Академії. У стінах кафедри пройшли перепідготовку та підвищення кваліфікації понад 7000 фахівців лікувальних установ МО України та інших силових відомств, в тому числі на виїзних циклах 1400 лікарів і медичних сестер. Щорічно на кафедрі військової хірургії навчаються від 30 до 50 хірургів і понад 120 слухачів інших спеціальностей. Викладається 25 навчальних дисциплін для слухачів факультетів підготовки і підвищення кваліфікації військових лікарів. З урахуванням сучасних потреб військово-медичної служби України були відкриті цикли спеціальних клінічних дисциплін по діагностиці та лікуванню захворювань і травм з використанням високотехнологічного обладнання і малоінвазивних технологій: ендоскопії, лапароскопії в хірургії, урології та гінекології, ультразвукової діагностики, доплерографії, інтервенційної сонографії, рентгенології, СКТ та МРТ. У навчальному процесі задіяні 16 докторів і 31 кандидат медичних наук. З початком повномасштабної агресії росії проти Держави Україна колективом кафедри проведено шість циклів ТУ «Актуальні питання бойової хірургічної травми» з лікарями-хірургами військових мобільних госпіталів і передових хірургічних груп та з військовослужбовцями ЗС України на першому рівні з TCCC. З моменту початку повномасштабної агресії колектив кафедри провів 25 Вебінарів з міжнародною участю з «Актуальних аспектів бойової хірургічної травми». В них прийняли участь понад 3000 слухачів лікарів-хірургів, травматологів та інших спеціальностей хірургічного напрямку, зі всіх рівнів медичного забезпечення. В обговоренні проблеми виступили найкращі спікери з 10 країн партнерів Держави Україна в боротьбі з повномасштабною агресією росії.

Висновки. З метою покращення підготовки військових хірургів для Сил оборони колективу кафедри військової хірургії необхідно створити навчальну платформу «Військові хірурги України», провести 21-22 жовтня 2023 року предметно-методичний збір з завідувачами кафедр хірургії, травматології та ортопедії вищих медичних навчальних закладів МОЗ України з питань покращення викладання військової хірургії в Україні, провести XVII з'їзд військових хірургів України 19-20 вересня 2023 року та присвятити 30-річному Ювілею кафедри. Покращити взаємодію та співпрацю кафедри військової хірургії УВМА з хірургічними службами всіх лікувальних закладів України, які приймають поранених військовослужбовців з метою методичної підтримки, навчання лікарів з питань воєнно-польової хірургії та підвищення якості надання допомоги при бойовій хірургічній травмі.

Ключові слова: бойова хірургічна травма, воєнно-польова хірургія, підготовка військових хірургів.

CURRENT ISSUES AND FEATURES OF THE TRAINING OF MILITARY SURGEONS IN THE CONDITIONS OF FULL-SCALE RUSSIAN AGGRESSION AGAINST UKRAINE

²Ukrainian Military Medical Academy, Kyiv, Ukraine 2 Command of the Medical Forces, Kyiv, Ukraine 3 National Military Medical Clinical Center "Main Military Clinical Hospital", Kyiv, Ukraine

The purpose of the study: to develop ways to improve the training of military surgeons by analyzing the problematic issues of the medical support system in the conditions of full-scale russian aggression against Ukraine.

Methods: bibliosemantic, epidemiological analysis, descriptive-analytical and statistical.

Results. Since August 19, 1993, about 600 military surgeons have been trained for the needs of the medical service of the Armed Forces of Ukraine, professional training of doctors in surgical specialties has been conducted for more than 2,400 students of the Academy. Within the walls of the department, more than 7,000 specialists from medical institutions of the Ministry of Defense of Ukraine and other law enforcement agencies underwent retraining and advanced training, including 1,400 doctors and nurses on field trips. From 30 to 50 surgeons and over 120 trainees of other specialties are trained annually at the Department of Military Surgery. 25 educational disciplines are taught for students of the faculties of training and advanced training of military doctors. Taking into account the modern needs of the military medical service of Ukraine, cycles of special clinical disciplines were opened for the diagnosis and treatment of diseases and injuries using high-tech equipment and minimally invasive technologies: endoscopy, laparoscopy in surgery, urology and gynecology, ultrasound diagnostics, dopplerography, interventional sonography, radiology, SCT and MRI. 16 doctors and 31 candidates of medical sciences are involved in the educational process. With the beginning of russia's full-scale aggression against Ukraine, the staff of the department conducted six cycles of TI ''Actual issues of combat surgical trauma” with surgeons of military mobile hospitals and advanced surgical groups and with servicemen of the Armed Forces of Ukraine at the first level from TCCC. Since the beginning of the full-scale aggression, the staff of the department has held 25 Webinars with international participation on "Actual aspects of combat surgical trauma.” More than 3,000 trainees of surgeons, traumatologists and other surgical specialties from all levels of medical care took part in them. The best speakers from 10 partner countries of the State of Ukraine in the fight against Russia's full-scale aggression took part in the discussion of the problem.

Conclusions. In order to improve the training of military surgeons for the Defense Forces, the staff of the Department of Military Surgery should create an educational platform ''Military Surgeons of Ukraine", hold a subject- methodical gathering on October 21-22, 2023 with the heads of the departments of surgery, traumatology and orthopedics of higher medical educational institutions of the Ministry of Health of Ukraine on issues improving the teachingofmilitarysurgeryinUkraine,holdingtheXVIIcongressofmilitarysurgeonsofUkraineonSeptember19- 20, 2023 and dedicating it to the 30th anniversary of the department. To improve the interaction and cooperation of the department of mWtary surgery of the Ukrainian Academy of Medical Sciences with the surgical services of all medical institutions of Ukraine that receive wounded servicemen for the purpose of methodical support, training of doctors in mWtary field surgery and improving the quality of care for combat surgical trauma.

Key words: combat surgical trauma, military field surgery, training of military surgeons.

Вступ

підготовка військових хірургів

Політичні та економічні перетворення Держави в умовах повномасштабної агресії росії проти Держави Україна потребують змін у ЗС України, військово-медичній службі та вищій військово-медичній освіті. В цьому процесі Академія та кафедра військової хірургії завжди приймали активну участь [1, 2]. Тридцять років роботи - це шлях створення та становлення власної військової хірургічної школи. Стратегічне значення виконаної роботи важко переоцінити [2, 3]. Під час бурхливого розвитку науки і техніки єдиною умовою виживання для будь-якої організаційної структури є постійний рух вперед і прагнення до самовдосконалення [3, 4]. Виходячи з такої позиції, ми спрямовуємо свої зусилля на те, щоб Академія і кафедра не залишилися в минулому, а військова медицина мала високопрофесійні кадри [4, 5].

Мета дослідження: розробити шляхи покращення підготовки військових хірургів за рахунок аналізу проблемних питань системи медичного забезпечення в умовах повномасштабної агресії росії проти Держави Україна.

Матеріали та методи дослідження

Результати дослідження та їх обговорення

В нашому світі все «тече і змінюється», суспільство еволюціонує і розвивається. В цьому суть будь-якої цивілізації. Зміни стосуються практично всіх сфер діяльності людини, в тому числі і медицини, зокрема і хірургії. Від загальної хірургії з хірургом-універсалом до самостійних, організаційно оформлених окремих спеціальностей Т» нейрохірургії, травматології та ортопедії, урології, офтальмології тощо. На цьому процес дезінтеграції не завершився. Всередині спеціальностей, які відокремилися, з'явилося безліч фахівців, які присвятили свою діяльність окремим органам, методикам обстеження і лікування. Хірург-універсал, хірург-інтегратор поступово зникає, прийшли часи «вузьких» спеціалістів, лікарів, які «пізнають все більше і більше у все меншому і меншому». Цей процес повністю відповідає умовам мирного часу, сприяє розвитку кожної певної спеціальності, хірургії і медицини в цілому, значно покращує результати профілактичної діяльності, діагностичної і лікувальної роботи, особливо - якість.

Все змінюється, і дуже різко, під час війни, особливо сучасної, із застосуванням потужних засобів ураження, виникненням масових санітарних втрат на фронті і в тилу, розвитком «травматичної епідемії». В цьому випадку згадують про воєнну медицину, про воєнно-польову хірургію, які повинні взяти на себе всі функції по наданню допомоги чисельним постраждалим.

Поняття «воєнно-польова хірургія» сформувалося ще на початку минулого сторіччя. Після певних дискусій прийшли до згоди, що ВПХ - це розділ хірургії і воєнної медицини, об'єктом вивчення якого є патологія бойових ушкоджень, їх діагностика, клінічний перебіг і методи лікування, а також організація хірургічної допомоги пораненим і постраждалим на рівнях медичного забезпечення в діючій армії та в тилу країни. На наш погляд, в цьому визначенні акцент зроблений на двох основних моментах - науці і організації, але невідмінно головне - люди (кадри), саме ті, хто повинен втілити в життя досягнення наукових розробок, реалізувати їх на практиці, організувати надання хірургічної допомоги на всіх рівнях медичного забезпечення. Саме від них, від їх підготовки, практичного досвіду повністю залежить можливість або неможливість виконання всіх завдань.

На організаційних питаннях ми зупинятися не будемо, це окрема вкрай важлива тема. Зауваження тільки, що на практиці в Україні реалізується головний принцип по справжньому «вітчизняної війни» - воює не армія, воює вся країна, весь народ». Це повністю стосується і питання надання медичної допомоги постраждалим як в зоні бойових дій, так і в тилу. Створена достатньо ефективна система етапного лікування із застосуванням як військових формувань (польових, стаціонарних госпіталів), так і цивільних лікарень в більшості регіонів країни. Тема нашої статті Т» відповідність хірургічних кадрів поставленим завданням, їх здатності успішно їх вирішувати.

При плануванні будь-яких заходів по медичному забезпеченню бойових дій треба, перш за все, оцінити саме супротивника і свої власні, призначені для їх нейтралізації.

В нашому випадку, саме сили противника - це сучасна бойова травма, яка радикально відрізняється від патології мирного часу, від всього того, до чого «звикла» вузькоспеціалізована медицина в мирний час.

Перша і найпростіша її характеристика - кількість постраждалих. При інтенсивних бойових діях навантаження на окремі рівні медичного забезпечення можуть складати десятки і сотні постраждалих, більшість з яких поступає в тяжкому і вкрай тяжкому стані, в шоці. Це велике навантаження на медичний персонал, важке випробування для хірургів.

Головна проблема Т» це характер поранень. Основні характеристики сучасних бойових ушкоджень:

- різноманістність і непередбачуваність: сучасні засоби ураження спричиняють найрізноманітніші ушкодження, які не мають аналогів в мирний час;

- у переважної кількості постраждалих ушкодження мають множинний і поєднаний характер з ураженням різних анатомо-функціональних ділянок і органів -- від голови і шиї до кінцівок;

- окрім анатомічних ушкоджень різних органів і систем провідну роль відіграють масивна кровотеча і крововтрата, травматичний шок, різні види компартмент- синдрома, викликані ними порушення гемостазу.

Цей неповний перелік особливостей постраждалих, які поступають в передові лікувальні заклади на рівнях медичного забезпечення чітко формують вимоги до сил і засобів протидії «супротивнику», головне -- до хірургів, які першими надають допомогу, які працюють в умовах певних обмежень, як діагностичних так і матеріальних, від кваліфікації яких залежить все.

Саме на передових рівнях медичного забезпечення конче потрібен широко досвідчений хірург, який володіє (реально) в повній мірі загальною оперативною технікою, який вміє швидко і чітко розбиратися в складних атипових випадках поранень, маючи досвід в різноманітній патології зацікавлених органів і систем організму. Таким чином, потрібен загальний хірург мирних часів, від моделі якого відійшли під час процесів спеціалізації.

Процитуємо видатного хірурга Діффенбаха: «…не відвага і безпочуття а знання і натхнення мо^^ть принести Перемогу. Справжній хірург той, хто знає і взмозі реалізувати те, про що в книгах не сказано, той, хто винахідливий і постійно може створити щось нове, хто в найскладніших умовах виграє битви, не скликаючи військових рад…Ў·.

Звичайно, вживаються різноманітні термінові заходи Т» видаються настанови, керівництва, методичні посібники по основним розділам ВПХ, широко застосовуються Вебінари (онлайн-семінари, відеоконференції) за участі провідних фахівців України і світу, проводяться науково - практичні конференції і з'їзди хірургів. Але…все це під час війни, але це заходи термінової допомоги. Не виконується головна запорука успіху Т» хірург повинен бути підготовлений заздалегідь до того, щоби бути здатним швидко приймати відповідальні рішення і самому вміти чітко їх виконувати. Причина недоліків в підготовці мирного часу, виправити яку терміново під час війни вкрай складно, але необхідно.

«Хірургії навчаються довгі роки, але і тоді це вдається не кожному» - Р. Леріш.

Яким чином стають хірургами, які відповідають перерахованим вище вимогам, в різних країнах світу, коротко проаналізуємо декілька моделей підготовки.

1. США. Основний етап в підготовці хірурга -- резидентура, головний компонент медичної освіти. Навчання проводиться на базі клінік і госпіталів (їх більше 1000) протягом 5-7 років. Не вдаючись в подробиці зупинемося на головному.

Всі резиденти працюють в різноманітних відділеннях хірургічного профілю, а також в допоміжних Т» приймальному, інтенсивної терапії і реанімації, діагностичних кабінетах мінімум 12 годин на добу, не відволікаючись на сторонні справи. Найважливіший період навчання Т» перший рік (інтернатура), коли резидент виконує всю роботу в відділенні Т» від різноманітних процедур до асистенцій на операціях. Він входить до складу навчальної групи, куди входить інтерн, 2-3 студенти, резидент 2-3 року навчання, керівник групи з постійного складу лікарні або госпіталю. З кожним роком навчання його статус підвищується, але головне полягає в тому, що за цей час він повинен повністю оволодіти професією - від обстеження хворого до практичного його лікування. При цьому кожен його крок контролюється, аналізується і оцінюється. Його вчать розуміти ситуацію з хворим та грамотно аналізувати її, приймати рішення і реалізувати тактику.

Після завершення навчання резидент складає іспити і отримує право на працевлаштування на посаді загального хірурга в лікувальних закладі держави і за кордоном.

Головна суть резидентури - робота в команді під керівництвом старшого безпосередньо в хірургічному відділенні у ліжка хворого, оволодіння всіма «таємницями професії» -- від найпростіших навичок до складних операцій. Робота вкрай важлива, практично, на виснаження», але дозволяє досягнути мети - стати хірургом, отримати право на подальшу роботу і спеціалізацію. Без фундаментальної загальної підготовки і практичного досвіду перехід в клан «вузьких спеціалістів» неможливий.

Випускник резидентури США знає і вміє все, що повинен знати і вміти «загальний хірург». Це головне!

2. Радянський Союз. Один з авторів статті біля 20 років працював на кафедрі хірургії удосконалення лікарів ВМА, пройшов шлях від клінічного ординатора до професора кафедри - є про що розповісти.

Для отримання диплома загального хірурга на факультет керівного медичного складу академії (І факультет) приймали хірургів, які пройшли первинну хірургічну підготовку в інтернатурах при окружних госпіталях (6 місцяців) і практикували на різних хірургічних посадах не менше ніж 5 років.

Термін навчання Т» три роки. Склад навчальної групи - 6 чоловік, на чолі колективу викладач або доцент кафедри. Все навчання проходить в хірургічних відділеннях клініки, її діагностичних кабінетах, операційних по спеціальних напрямках. Щомісячно 7-8 добових чергувань «по швидкій допомозі», під час яких приймали 40-50 ургентних хворих, виконували 20-30 оперативних втручань. Згідно розкладу Т» заняття за таким планом на інших кафедрах академії Т» травматології і ортопедії, урології, нейрохірургіїтощо.Терміни«відрядження»- від 2 тижнів до 1-2 місяців. Керівник групи обов'язково супроводжував групу і контролював хід виконання навчальної програми.

В оволодінні практичними навичками (хірургічною технікою) відокремлювали три періоди:

1. асистенція викладачу;

2. самостійне виконання втручання при асистенції викладача;

3. самостійне виконання операції при асистенції колег по групі в присутності викладача.

Важливий етап підготовки Т» чергування по клініці. Перші два роки Т» в якості члена бригади, на третьому році в ролі відповідального хірурга під контролем співробітника кафедри. Теоретичні знання закріплювалися під час семінарів, клінічних розборів та лекцій. Обов'язковою була участь в науковій роботі кафедри, в виконанні звітньо- контрольної роботи, захист якої проходив на кафедральному засіданні при завершенні навчання, участь в наукових конференціях.

РезультатТ» випускників кафедри призначали на посади начальників хірургічних відділень гарнізонних госпіталів або старшими ординаторами окружних або центральних лікувальних закладів.

3. Україна. Почнемо з того, що починаючи з 1991 року і національна система охорони здоров'я, і медична освіта, в тому числі воєнно-медична, перебувають в стані перманентного реформування, з радикальним переглядом існуючих моделей і, нажаль досі цей процес далекий від завершення.

Ми зупинимося на підготовці загальних хірургів на кафедрі військової хірургії Української військово-медичної академії, чий 30-річний ювілей ми будемо святкувати в цьому році. Зупинимось на основних характеристиках цієї підготовки.

1. На факультеті підготовки військових лікарів, після вступних іспитів, зараховуються випускники медичних ВНЗ України, які проходили підготовку на воєнних кафедрах і отримали офіцерське звання. Жодного досвіду практичної роботи по хірургії вони не мають, все починається, як кажуть з нуля.

2. Майбутні хірурги об'єднуються в навчальні групи, до них прикріплюється викладач Т» куратор, який періодично контактує з слухачами групи, контролюючи хід підготовки.

3. Практичні навички слухачі отримують під час роботи в відділеннях клінічних баз кафедри під керівництвом лікарів або позаштатних співробітників кафедри за різними спеціальностями.

4. За час навчання проводяться лекційні, семінарські, практичні, самостійні заняття, слухач виконує магістерську роботу, яку захищаєнакафедральномузасіданні.

5. Слухачі приймають участь в наукових розробках кафедри, в роботі науково- практичних конференцій, з'їздах хірургів, Вебінарах, майстер-класах тощо.

6. Після завершення навчання, складання державних іспитів, отримають ступінь «магістра» випускники направляються для проходження подальшої служби, як правило, на хірургічних посадах в військово-медичних лікувальних закладах.

Проаналізувавши три методи підготовки хірургів ми зможемо зробити один чіткий висновок - наша модель сама демократична, головною запорукою успіху Т» особисте ставлення до навчання самого слухача. Реалізується на практиці цей принцип, сформульований відомим французьким хірургом Р.Лерішем: «… досвід завжди індивідуальний, кожен створює його для себе самого ….Ў·. При такій ситуації головна запорука успіху -- мотивування як до виконання всієї навчальної програми, так і до бажання зайняти належне місце в хірургічній спільноті. В США -- це висока ціна за навчання і постійний ризик втратити все, не отримавши, в решті решт нічого. Для досягнення поставленої мети необхідна постійна робота, боротьба за себе під постійним контролем з боку старших. У ВМА -- це високий рівень навчального процесу в складі групи з постійною участю викладача. Нам треба визначитися і покращити організацію навчального процесу втілюючи кращій досвід країн, які займаються цим не одну сотню років.

Щодо досвіду інших країн. Розмови про важливість воєнно-польової хірургії підкріплювалося важливими заходами саме під час війн. Після їх завершення гострота проблеми спадала, мирне життя заспокоювало всіх, воєнна хірургія поступово «розчинювалася» в загальній хірургії до «наступного разу», все починалося спочатку. Тисячі мобілізованих лікарів повторювали всі помилки своїх попередників. Процитуємо декілька висловлювань відомих хірургів про їх роботу:

• Годьє: «…кострубаті руки і неосвідчені голови здатні загубити все…Ў·