Вивчення "комунікативних бар’єрів" міжкультурної комунікації в процесі професійної підготовки студентів в університеті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вивчення «комунікативних бар'єрів» міжкультурної комунікації в процесі професійної підготовки студентів в університеті

Каніболоцька Ольга Анатоліївна

кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри викладання другої іноземної мови Факультету іноземної філології, Запорізький національний університет

Анотація

Стаття присвячена вивченню «комунікативних бар'єрів» у міжкультурній комунікації під час професійної підготовки студентів у вищому навчальному закладі. Наукова розвідка висвітлює проблеми вивчення «бар'єрів» міжкультурного спілкування у викладанні іноземної мови у закладах вищої освіти. Проаналізовано поняття «комунікативна іншомовна компетенція» в контексті міжкультурної комунікації. Досліджуються основні аспекти, що впливають на сприйняття та взаєморозуміння у міжкультурному контексті, включаючи культурні, мовні та міжособистісні фактори.

Зокрема, розглядаються шляхи подолання цих бар'єрів, такі як навчання культурі інших країн, розвиток мовних навичок, вдосконалення міжособистісних вмінь та збільшення самосвідомості та саморефлексії. Основний акцент зроблено на виявленні та аналізі чинників, що ускладнюють сприйняття та взаєморозуміння в умовах міжкультурного спілкування, таких як культурні відмінності, мовні труднощі та міжособистісні аспекти.

Висвітлені різноманітні підходи та стратегії, спрямовані на подолання цих бар'єрів, зокрема акцентовано на необхідності культурної компетентності, розвитку мовних навичок, формуванні взаєморозуміння та вдосконаленні самосвідомості студентів. Також аналізується роль міжкультурної співпраці та підтримки в університетському оточенні для успішного навчання та адаптації студентів до міжкультурної взаємодії у професійній діяльності. Аналіз цих аспектів сприятиме вдосконаленню підготовки майбутніх фахівців до глобальних викликів сучасного світу. Висновки та рекомендації можуть бути використані для оптимізації педагогічного процесу та покращення комунікативних вмінь студентів у міжкультурному контексті в університетському освітньому середовищі.

Ключові слова: комунікативний бар'єр, умови подолання комунікативних бар'єрів, міжкультурна комунікація, комунікативна компетенція, викладання іноземної мови.

Abstract

Kanibolotska Olha Anatolyivna Ph.D. in Pedagogics, Associate Professor, Head of the Second Language Teaching Chair, Zaporizhzhia National University, Faculty of Foreign Philology

STUDY OF «COMMUNICATION BARRIERS» OF INTERCULTURAL COMMUNICATION IN THE PROCESS OF PROFESSIONAL TRAINING OF STUDENTS AT THE UNIVERSITY

The article is devoted to the study of «communicative barriers» in intercultural communication during the professional training of students in a higher educational institution. The article analyses the problems of studying «barriers» of intercultural communication in foreign language teaching in higher education institutions. The concept of «communicative foreign language competence» is analysed in the context of intercultural communication. Major aspects affecting perception and understanding in an intercultural context are explored, including cultural, linguistic, and interpersonal factors.

In particular, ways to overcome these barriers are considered, such as learning about the culture of other countries, developing language skills, improving interpersonal skills, and increasing self-awareness and self-reflection. The main emphasis is on the identification and analysis of factors that complicate perception and mutual understanding in the conditions of intercultural communication, such as cultural differences, language difficulties and interpersonal aspects.

Various approaches and strategies aimed at overcoming these barriers are highlighted, in particular, emphasis is placed on the need for cultural competence, the development of language skills, the formation of mutual understanding and the improvement of students' self-awareness. The role of intercultural cooperation and support in the university environment for successful learning and adaptation of students to intercultural interaction in professional activities is also presented. The analysis of these aspects will contribute to the improvement of the training of future specialists for the global challenges of the modern world. Conclusions and recommendations can be used to optimize the pedagogical process and improve students' communication skills in an intercultural context in a university educational environment.

Keywords: communicative barrier, conditions of communicative barriers' overcoming, intercultural communication, communicative competence, foreign language teaching.

Постановка проблеми

міжкультурна комунікація студент університет

У зв'язку з розширенням міжкультурних професійних контактів зростає потреба суспільства у фахівцях різного профілю, які володіють іноземною мовою на професійному рівні. Однак, володіння іншомовним кодом, який дозволяє успішно здійснювати міжкультурно-професійну взаємодію, передбачає оволодіння не тільки практичними навичками усного мовлення, а й професійнозначущими концептами інофонної культури, які визначають специфіку суспільної і ділової поведінки, детермінуються впливом історичних традицій і звичаїв, способу життя і т.п. Лінгвосоціопсихологічні та культурологічні знання про іншомовний соціум створюють широкий контекст міжкультурного спілкування, формують перцептивну готовність до ефективного міжкультурного ділового спілкування, до міжнародного професійного співробітництва.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема співвідношення мови й культури знаходиться сьогодні в центрі уваги як лінгводидактики, комунікативної лінгвістики, так і педагогіки, психології, теорії комунікації, лінгвокультурології (Т. Астафурова, М. Баришніков, І. Бім, М. Гальскова, Л. Гаврілова, В. Карасик, Б. Лапідус, Є. Пасов, E. Hall, J. Van Ek та ін.). Не викликає сумніву той факт, що мова є засобом трансляції культури (В. Костомаров, В. Красних, А. Потебня, С. Тер-Мінасова та ін.). Зокрема, О. Вєтохов, О. Волобуєва, О. Зимня, Г. Китайгородська досліджують специфіку іноземної мови як предмета вивчення у вищому навчальному закладі; Л. Ароніна, В. Куніцина, Н. Наєнко аналізують проблему навчальних труднощів при вивченні іноземноі мови; Г. Андреева, Т. Базаров, М. Волошина, В. Галигін, Л. Дмитрієва, Л. Новикова, Н. Подимов, Л. Подлесная, Л. Шихірєв, Є. Цуканова розглядають змістовий аспект понять «психологічний бар'єр», «комунікативний бар'єр»; А. Аронсон, Г. Гібш, В. Бенніс, Є. Залюбовська, Б. Паригін, М. Паустовська, Г. Шепард вивчають чинники їх виникнення. Проте причини виникнення комунікативних бар'єрів на заняттях з іноземної мови та способи їх подолання залишаються актуальними. Пожвавлення інтересу наукової громадськості до проблем мови й культури, до створення адекватних умов до міжкультурної комунікації, до «невдач» та «інсцендентів» у процесі кроскультурного іншомовного спілкування, а також переорієнтацією когнітивної семантики в русло досліджень кореспонденцій мови, культури, етнічної свідомості обумовлило актуальність цього дослідження.

Мета статті - обґрунтування поняття «комунікативний бар'єр», встановлення причин його виникнення та визначення умов подолання комунікативних бар'єрів у процесі вивчення іноземної мови у закладах вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

Кожній людині належить жити в суспільстві, і тому соціальна інтегрованість є надзвичайно важливим фактором її життя. Індивідуальний розвиток кожної людини починається з її поступового входження, включення в навколишній світ. З раннього дитинства людина засвоює прийняті манери поведінки і зразки мислення до тих пір, поки більшість із них не стають звичними. Це входження в світ відбувається шляхом засвоєння індивідом необхідної кількості знань, норм, цінностей, зразків і навичок поведінки, що дозволяє йому існувати як повноправному члену суспільства. Основна причина цього процесу полягає в тому, що суспільна поведінка людини не запрограмована природою, і тому щоразу інофон змушений заново навчатися того, як розуміти навколишній світ і реагувати на нього. Саме в процесі вивчення іноземних мов інофон отримує можливість здобувати такі знання.

Цей процес освоєння індивідом норм суспільного життя і культури позначається в різних гуманітарних науках поняттями «інкультурація» і «соціалізація». Ці поняття збігаються один з одним за змістом, оскільки обидва мають на увазі засвоєння людьми культурних форм (патернів, англ. pattern) будь-якого суспільства. Під останніми зазвичай розуміють стійкі сукупності технологій мислення, поведінки, взаємодії, послідовності дій, побудови суджень, різні культурні формули і символи, що відображають певні уявлення про реальність [1]. Тому в сучасній науковій літературі поняття «інкультурація» і «соціалізація» часто використовуються як синоніми. Це характерно для тієї групи дослідників, які дотримуються широкого розуміння терміна «культура»: будь-яка біологічно неуспадкована діяльність, закріплена певними результатами.

Міжкультурна комунікація здійснюється в умовах значних культурно-обумовлених розходжень у комунікативній компетенції його учасників, такі відмінності істотно впливають на успіх чи невдачу комунікативної події. Ця форма комунікації характеризується тим, що її учасники при прямому контакті використовують спеціальні мовні варіанти і дискурсивні стратегії, відмінні від тих, якими вони користуються при спілкуванні всередині однієї і тієї ж культури. Часто використовуваний термін «кроскультурна комунікація» зазвичай відноситься до вивчення деякого конкретного феномена у двох або більше культурах і має додаткове значення - порівняння комунікативної компетенції, спілкування представників різних культур.

Здатність до розвитку комунікативної компетентності властива всім представникам Homo sapiens, проте конкретна реалізація цієї здатності культурно обумовлена унікальним індивідуальним досвідом кожної людини. Комунікація є процесом обміну повідомленнями. Постійно відбувається відтворення смислів, оскільки вони не збігаються навіть у людей, які говорять однією й тією ж мовою, які виросли в одній культурі. Зрозуміло, що при наявності різних культур і різних мов комунікація ускладнюється настільки, що про повне розуміння можна говорити лише з певною іронією. З народження людина належить багатьом групам, і саме в них формується її комунікативна компетентність. Більші групи істотним чином визначають когнітивну і прагматичну засади комунікативної діяльності.

Комунікація має місце завжди, коли якій-небудь поведінці чи її результатам приписується деяке значення і вони виступають як знаки або символи. З усіх видів символьної поведінки в людському співтоваристві найважливішими є використання вербальної комунікації, яка супроводжує її невербальну поведінку. Таким чином, комунікація є складним, символьним, особистісним, трансакційним і часто неусвідомлюваним процесом, який через потребу є неточним. Комунікація дозволяє учасникам виражати деяку зовнішню по відношенню до самих учасників інформацію, внутрішній емоційний стан, а також статусні ролі, в яких вони перебувають один стосовно до одного.

В умовах організації процесу навчання іноземних мов у вишах постає питання про необхідність пошуку шляхів формування у студентів практичних навичок міжкультурної комунікації. Одним із ефективних способів реалізації цього завдання видається цілеспрямоване вивчення різних випадків із «практики комунікативних невдач» або «комунікативних бар'єрів» у сфері міжкультурної комунікації. Констатуємо наявність двох видів розбіжностей у трактуванні поняття комунікативні бар'єри, термінологічних і концептуальних. Як термінологічні розбіжності виявляються у випадку позначення однакового явища, що розуміється різними термінами.

Стосовно проблематики комунікативні бар'єри використовуються такі поняття як «блок», «дефект», «деформація», «збій», «розлад», «патологія», «порушення» спілкування і т.д. Концептуальні розбіжності, у свою чергу, мають місце у тому випадку, якщо одному поняттю даються різні змістовні визначення.

Як відомо, комунікативними бар'єрами називають повне або часткове нерозуміння висловлювання партнером комунікації. Комунікативні бар'єрами характеризуються як недосягненням комунікативної мети, так і «збоєм» у спілкуванні. Головною причиною нерозуміння в міжкультурної комунікації є не відмінність мовних систем, а відмінність національних свідомостей учасників спілкування. Культурний бар'єр, обумовлений різницею культур, є «прихованою завісою впевненості» (С. Тер-Мінасова), що своя культура - єдина можлива, правильна і нормативна. Усвідомлення цієї перешкоди в спілкуванні людей приходить у момент зіткнення або конфлікту «своєї» і «чужої» культур [2].

Типологія комунікативних бар'єрів може бути різною. З лінгвістичної точки зору комунікативні бар'єри пов'язані: з побудовою мови (недостатнє володіння системою лексики, граматики, фонетики іноземної мови); з індивідуальними розходженнями комунікантів (приналежність до різних культур чи мовних спільнот); з прагматичними факторами (незнання правил комунікації у різних ситуаціях спілкування, дискурсивні невдачі). Але вербальні бар'єри складно відокремити від невербальних: незнання інофоном слова чи жеста (let bygones be bygones, a short shirt, a white elephant), неправильне сприймання жестів та приписування знакової функції незнаковим одиницям іншої культури (бейсболки на головах американських студентів, ноги на столі, «американська усмішка»).

Також, можна виділити такі основні групи комунікативних бар'єрів: соціально-політичні; технічні; конкретно-ситуативні; предметно-змістові; мовно-національні; професійні; освітні; вікові; статеві; власне комунікативні (вербальні та невербальні). Подолання комунікативних бар'єрів можливе в результаті створення керівниками освітніх закладів сприятливих умов для спілкування та формування психологічної компетентності учасників комунікативної взаємодії.

Звернемося до поняття «міжкультурна комунікативна компетентність» була визначена в роботах теоретиків міжкультурної комунікації як «комплекс здібностей, необхідних для ефективної та належної роботи під час взаємодії з іншими людьми, які мовно та культурно відрізняються від вас» [3]. Вважається, що компетенція міжкультурного спілкування містить різні компоненти, кількість і зміст яких залежать від комунікативної стратегії та моделей, які висуваються. Ми погоджуємося з Л. Гавріловою що компетенція міжкультурного спілкування (intercultural communication competence) складається з трьох основних компонентів, а саме: знань (теорії, концепти, підходи, міжкультурна політика) - knowledge (theories, concepts, approaches, ICpolicy); вміння (мовні вміння та здібності поведінки) - skills (language skills, behaviour abilities); ставлення (attitudes) та культурні цінності (cultural values} (див. рис. 1).

Рис. 1. Структура міжкультурної комунікативної компетентності (Л. Гаврілова) [3]

Особливого значення в рамках забезпечення міжкультурної комунікативної компетентності набуває «зовнішня інтерференція» як перенесення знака чи значення своєї лінгвокультурної системи на іншу, в якій вона зовсім відсутня, чи пов'язана з іншими значеннями. У свою чергу, значна увага надається «внутрішній» інтерференції, коли інофон намагається оперувати знаками іншої мови, але використовує їх неадекватно. До мовних помилок інофонів відносяться: фонетичні, фонологічні та інтонаційні (hut - heart, ship - sheep); орфографічні (в українській рекламі англійською мовою, в китайських інструкціях - російською мовою); лексичні (home - building, cushion - pillow, little-small, different - various, journey, travel, tour, trip); граматичні (Past Simple - Present Perfect, прийменники - in a tree, in the street, at school); дискурсивні помилки (порушення культурних норм та цінностей у процесі міжкультурної комунікації, етикетні, стереотипні помилки, неволодіння ментальними стереотипами - так, у японців свиня асоціюється з неохайністю, а не з повнотою, борсук - з хитрістю, цуценя для іспанців - злобна людина, кіт для англійців - вільнолюбна людина та інші); етнічні стереотипи - етноніми («зробити щось по-татарськи», «гарячі фінські хлопці», «кавказький темперамент»); «енциклопедичні помилки» як фонові знання, які відомі всім носіям іншої культури (King Arthur, Beowulf, Chauser, the Canterbury Tales, Шульга та інші).

Бар'єри в міжкультурному спілкуванні, які супроводжують і провокують конфлікт культур, сприймаються набагато болючіше і викликають більш негативну реакцію, ніж помилки мовні. Як правило, мовні помилки у мові іноземців очікувані і легко прощаються. У той же час культурні помилки не прощаються нікому, навіть представникам інших культур. Пропонуємо на заняттях з іноземної мови у вищих навчальних закладах розглядати різні ситуації міжкультурного спілкування, в яких має місце комунікативна невдача, нерозуміння, викликане незнанням реалій іншомовної культури або різницею менталітетів взаємодіючих сторін. Запропоновувати студентам тексти, які містять опис випадків комунікативних невдач як у побутовому, так і в діловому та науковому спілкуванні. Для обговорення кожної ситуації слід пропонувати ряд питань, наприклад: Why do you think Х behaved this way? What would you do in ХЪ place? What would you say to your friend and colleague in this situation? Do you believe that people who are friends outside of work should leave their personal feelings at the door?

Комунікативні бар'єри в міжкультурній комунікації можуть виникати через різницю в культурних поглядах, мовних особливостях, соціальних нормах та інших аспектах. Для подолання цих бар'єрів та поліпшення міжкультурної комунікації у процесі професійної підготовки студентів в університеті рекомендується вжити наступні педагогічні підходи [4], а саме:

1. Формування культурної компетентністі: навчання культурі інших країн: важливо включити в навчальну програму курси з міжкультурної комунікації та культурології, щоб студенти мали можливість дізнатися про основні особливості культур інших народів; міжкультурна спілка: організовувати спільні заходи, обміни та діалоги між студентами різних країн, щоб вони могли обговорити свої культурні різниці та спільні погляди.

2. Формування мовних навичок: Ннавчання мови: надати можливість студентам вивчати мову країни, культура якої їх цікавить, для полегшення спілкування та зменшення мовних бар'єрів; толерантність до помилок: створити атмосферу, де студенти відчуваються впевнено, навіть якщо роблять мовні помилки, та мають бажання вдосконалювати свої навички.

3. Формування міжособистісних навичок: навчання взаєморозумінню: розвивати навички слухання, емпатії та активного сприймання думок інших, щоб студенти здатні були зрозуміти культурні контексти та точки зору інших осіб; розуміння конфліктів: навчати студентів вирішувати конфлікти, які можуть виникнути через різницю культурних поглядів, шляхом конструктивного діалогу та співпраці.

4. Забезпечення самосвідомості та саморефлексії: сприяння самовивченню: провокувати студентів до аналізу своїх власних культурних поглядів та прийомів, розуміти їх вплив на їх сприйняття та взаємодію з іншими; рефлексія: заохочувати рефлексію стосовно комунікативних ситуацій, в яких вони брали участь, та аналізувати, як вони могли б краще зрозуміти та відреагувати.

5. Впровадження міжкультурної співпраці: групова робота: пропонувати студентам завдання, які вимагають співпраці між представниками різних культур, щоб вони могли навчатися працювати разом та знаходити компроміси; міжкультурні проєкти: заохочувати студентів до участі у спільних міжкультурних проектах та ініціативах, що дозволяють їм набувати практичний досвід співпраці та взаєморозуміння.

6. Створення умов для менторства та підтримки: менторська підтримка: забезпечити можливість студентам мати менторів або консультантів, які нададуть їм поради та допоможуть у вирішенні складних ситуацій; психологічна підтримка: забезпечити можливість отримання психологічної підтримки для допомоги у подоланні стресу та адаптації до нового оточення.

7. Використання інформаційних технологій: використання інформаційних технологій для подолання міжкультурних бар'єрів є важливим аспектом в сучасному глобалізованому світі, де спілкування між різними культурами та народами стає нормою. Інформаційні технології надають можливість зменшити відстань та сприяють ефективнішому взаєморозумінню між різними культурами [2], а саме:

- Віртуальні конференції та зустрічі: дозволяють людям з різних країн та культур спілкуватися та співпрацювати без фізичного присутності; вони можуть обговорювати проекти, вирішувати проблеми та навіть відзначати свята разом.

- Соціальні мережі: дозволяють спілкуватися, обмінюватися думками та ідеями з представниками різних культур; люди можуть ділитися своїм життям, традиціями, відкривати нові горизонти та навчатися один від одного.

- Мовні програми та перекладачі: інструменти для перекладу мовних бар'єрів можуть значно полегшити спілкування між людьми, які говорять на різних мовах; допомагає уникнути непорозумінь та сприяє покращенню взаєморозуміння.

- Блоги та відеоблоги: люди з різних культур можуть ділитися своїм досвідом та перспективами через блоги, відеоблоги та інші онлайн-платформи; сприяє кращому розумінню та прийняттю різних культур.

- Онлайн-курси та навчальні платформи: інформаційні технології дозволяють доступ до освіти та навчання в будь-якому куточку світу; люди можуть вивчати мови, культури та історію інших країн, щоб краще їх розуміти та відчувати себе більш комфортно у спілкуванні.

- Спільні проекти та співпраця: використання спеціальних інформаційних платформ для спільної роботи над проектами дозволяє командам з різних культур працювати разом та долучати різноманітні підходи та ідеї.

Важливо відзначити, що використання інформаційних технологій повинно супроводжуватися повагою та розумінням культурних відмінностей, а також дотриманням норм етикету та поваги до співрозмовників з різних культур.

Отже, доцільно поєднувати ці шляхи та підходи в інтегровану стратегію, а також надавати можливість студентам отримувати зворотний зв'язок та пропозиції щодо покращення їхньої комунікативної ефективності. Це може бути реалізовано через організацію регулярних обговорень, тренінгів, семінарів та конференцій з питань міжкультурної комунікації та відкритого спілкування з викладачами та спеціалістами даної галузі. Крім того, важливо пам'ятати про індивідуальні особливості кожного студента та створювати комфортну та довірчу атмосферу для вільного вираження своїх ідей та почуттів. Інклюзивний підхід до навчання, де кожен студент відчуває себе важливим та зрозумілим, сприяє покращенню міжкультурного спілкування. Нарешті, виникає потреба у постійному оновленні та вдосконаленні підходів до міжкультурної комунікації в університеті на основі власного досвіду та наукових досліджень. Адаптація до змін у світі та у суспільстві є ключем до успішної підготовки студентів до професійної діяльності в умовах глобалізації та різноманітного міжкультурного оточення.

Висновки

Таким чином, у процесі тренування монологічного мовлення іноземною мовою спостерігається полілогічне обговоренням випадків із життєвої практики міжкультурного спілкування, обговоренням причин виникнення і можливостей уникнення бар'єрів. Це сприяє ефективному формуванню та розвитку навичок міжкультурної комунікації у майбутніх учасників міжкультурного спілкування. Щоб уникнути комунікативних бар'єрів, для успішного оволодіння чужою мовою та культурою необхідна акультурація - засвоєння людиною, яка виросла в одній культурі, значних факторів, норм та цінностей іншої культури, а також формування поваги, толерантного ставлення до інших культур у рамках збереження національно- культурної ідентичності.

Література:

1. Bahlai, O., Machynska, N., Matviiv-Lozynska, Y., Senkovych, O., Voloshyn, M. (2019). Developing students' intercultural communicative competence in foreign language classroom. Advanced Education, 6 (11), 55-59. https://doi.org/10.20535/2410-8286.158078

2. Yan, G. & Lei, Q. (2014). Research on intercultural communication courses curriculum provision of foreign-related majors in higher vocational college under the concept of vocational education. 2nd International Conference on Education Technology and Information System (ICETIS 2014) (P. 262-267). URL: https://download.atlantis-press.com/article/13826.pdf

3. Havrilova, L., Beskorsa, O., Ishutina, O., Kapnina, H., Topolnyk, Y. (2021). Introduction of Intercultural Communication Studies into the Curriculum of Pedagogical University. Revista Romaneasca Pentru Educatie Multidimensionala, 13(3), 448-467. https://doi.org/10.18662/rrem/13.3M61

4. Paustovska, M., Hutnyk, V., Solomko, S., Trutsunenko, I., & Bondarenko, E. (2023). Desarrollo integrado de la competencia sociocultural aleman a traves de la formacion de la competencia linguistica en la lectura. Revista Eduweb, 17(3), 202-212. https://doi.org/10.46502/ issn.1856-7576/2023.17.03.17

References:

1. Bahlai, O., Machynska, N.. Matviiv-Lozynska, Y., Senkovych, O., Voloshyn, M. (2019). Developing students' intercultural communicative competence in foreign language classroom. Advanced Education, 6 (11), 55-59. https://doi.org/10.20535/2410-8286.158078

2. Yan, G. & Lei, Q. (2014). Research on intercultural communication courses curriculum provision of foreign-related majors in higher vocational college under the concept of vocational education. 2nd International Conference on Education Technology and Information System (ICETIS 2014) (P. 262-267). URL: https://download.atlantis-press.com/article/13826.pdf

3. Havrilova, L., Beskorsa, O., Ishutina, O., Kapnina, H., Topolnyk, Y. (2021). Introduction of Intercultural Communication Studies into the Curriculum of Pedagogical University. Revista RomaneascaPentruEducatieMultidimensionala, 13(3), 448-467. https://doi.org/10.18662/rrem/13.3M61

4. Paustovska, M., Hutnyk, V., Solomko, S., Trutsunenko, I., & Bondarenko, E. (2023). Desarrollo integrado de la competencia sociocultural aleman a traves de la formacion de la competencia linguistica en la lectura. Revista Eduweb, 17(3), 202-212. https://doi.org/10.46502/ issn.1856-7576/2023.17.03.17

Размещено на Allbest.ru