Фонові знання як одна з передумов ефективної роботи з сучасними медіатекстами на уроках української мови як іноземної

Размещено на http://www.allbest.ru/

Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського

ФОНОВІ ЗНАННЯ ЯК ОДНА З ПЕРЕДУМОВ ЕФЕКТИВНОЇ РОБОТИ З СУЧАСНИМИ МЕДІАТЕКСТАМИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Лазаренко Світлана В'ячеславівна

кандидат філологічних наук, доцент

кафедри української філології і

методики навчання фахових дисциплін

Анотація

фоновий знання мова іноземний

У статті увагу сфокусовано на дослідженні ролі фонових знань під час сприйняття сучасних українських медіа текстів на уроках української мови як іноземної. Встановлено, що фонові знання є однією з основних передумов адекватного розуміння медіатексту інофонами, адже успішність комунікації залежить від того, чи перебувають адресант і адресат в одному концептуально семантичному полі, чи тотожні їхнє сприймання та оцінка навколишнього, чи знаходять вони на одному культурно-освітньому та інтелектуальному рівні. Запропонована дефініція феномену «фонові знання», а саме: фонові знання - це культурно-історичні, національно-етнічні, соціально-тематичні знання, що відомі членам певної спільноти, об'єднаних або територіально, або соціально-професійними, або віковими інтересами, і необхідні для адекватного мовного спілкування і розуміння експліцитних й імпліцитних смислів висловлювань, не є тотожними. Розроблена класифікація фонових знань залежно від обсягу охвату аудиторії. Відповідно до цього критерію фонові знання поділено на загальнолюдські, національно-культурні, регіональні та соціально-професійні. З'ясовано, що найменшу перешкоду сприйняттю становлять ті мовні одиниці, декодування яких передбачає наявність загальнолюдських фонових знань, а також одиниці, що передбачають наявність соціально-професійних фонових знань. Проте щодо останніх, то їхній мінімальний вплив на сприйняття медіатекстів інофонами можливий лише за умови, що їхнє значення не зазнало семантичних модифікацій і відоме за межами групи свого звичайного функціонування. Якщо ж такі одиниці зазнають семантичних трансформацій, а це досить часто трапляється в сучасних медіатекстах шляхом метафоризації, то їхній вплив на сприйняття та розуміння тексту посилюється, оскільки їх декодування потребує від інофонів складної когнітивної діяльності: встановлення первинного значення мовних одиниць, проведення паралелі між явищами і встановлення асоціативних зв'язків між ними, декодування вторинного значення мовної одиниці та інтерпретація контексту. З'ясовано, що значні труднощі викликають під час сприйняття мовні одиниці, декодування яких передбачає національно-культурних, а надто регіональних фонових знань. Проте відзначено, що такі одиниці є найбільш цінними для викладача української як іноземної, оскільки знайомлять інофонів з культурноісторичними реаліями народу, мову якого вони опановують, допомагають формуванню в них соціокультурних компетенцій, а сприяють успішній міжкультурній комунікації.

Ключові слова: фонові знання, медіатекст, сприйняття, інтерпретація, інофон.

Annotation

Lazarenko Svitlana Vyacheslavivna PhD in Philology, Associate Professor of the Department of Ukrainian Philology and Teaching Methods of Professional Disciplines, South Ukrainian National Pedagogical University named by K. D. Ushinskyi

BACKGROUND KNOWLEDGE AS ONE OF THE PREREQUISITES FOR EFFECTIVE WORK WITH MODERN MEDIA TEXTS IN THE LESSONS OF UKRAINIAN AS A FOREIGN LANGUAGE

The article focuses on the study of the role of background knowledge in the perception of modern Ukrainian mediatexts in lessons of the Ukrainian language as a foreign language. It has been established that background knowledge is one of the main prerequisites for an adequate understanding of a mediatext by inophones, because the success of communication depends on whether the addressee and the addressee are in the same conceptual semantic field, whether their perception and assessment of the environment are identical, whether they find on the same cultural and educational and intellectual level. The definition of the phenomenon of "background knowledge" has been proposed, namely: background knowledge is cultural-historical, national-ethnic, socio-thematic knowledge that is known to members of a certain community, united either territorially, or by socioprofessional or age interests, and necessary for adequate language communication and understanding the explicit and implicit meanings of statements are not the same. A classification of background knowledge has been developed depending on the scope of audience coverage. According to this criterion, background knowledge is divided into universal, national-cultural, regional and socio-professional. It was found that the least obstacle to perception is those language units whose decoding requires the presence of general human background knowledge, as well as units that require the presence of socio-professional background knowledge. However, regarding the latter, their minimal influence on the perception of media texts by inophones is possible only on the condition that their meaning has not undergone semantic modifications and is known outside the group of its usual functioning. If the semantic transformation of such units takes place, and this often happens in modern mediatexts through metaphorization, then their influence on the perception and understanding of the text increases, since their decoding requires a complex cognitive activity from inophones: establishing the primary meaning of linguistic units, drawing parallels between phenomena and establishing associative relationships between them, decoding the secondary meaning of a linguistic unit and interpreting the context. It has been found that significant difficulties are caused during the perception of linguistic units, the decoding of which requires national and cultural, and even regional background knowledge. However, it was noted that such units are the most valuable for a teacher of Ukrainian as a foreign language, as they introduce non-native speakers to the cultural and historical realities of the people whose language they are learning, help to form their socio-cultural competencies, and contribute to successful intercultural communication.

Keywords: background knowledge, mediatext, perception, interpretation, inophone.

Постановка проблеми

Стрімкі глобалізаційні та інтеграційні процеси, що відбуваються протягом останніх десятиріч в науці, освіті й техніці, активний міжнародний обмін спеціалістами зумовлюють появу нових підходів до підготовки останніх, і тут у фокусі уваги не лише їхня фахова підготовка, а й не менш важлива складова будь-якого професіонала - комунікативна підготовка, що передбачає здатність ефективно спілкуватися не тільки рідною, а й іноземною мовою в будь-яких умовах. Як слушно зауважують І. Гаврищак і О. Проців: «Успішність міжособистісної комунікації та результативність комунікативного акту залежать передусім від того, чи в одній лінгвоконцептуальній системі знаходяться їх учасники. Повне або часткове нерозуміння висловлювання одним із учасників діалогу визначається як комунікативна невдача, спричинена перш за все відмінностями в їхніх індивідуальних картинах світу, сформованих різними національно-лінгвістичними культурами, системотворною для яких є мова» [1, C. 27]. У словах дослідників є доречна вказівка на те, що певні відмінності між учасниками спілкування (інтелектуальні, вікові, соціальні, національно-культурні тощо) можуть стати на заваді ефективній комунікації. Думку про вплив різних екстралінгвістичних факторів на мову, що в результаті може призвести до непорозуміння під час спілкування, висловлює також О. Осадча: «Лексикон - це основний запас мови, фундамент, на якому базується формування та розвиток мови. Він знаходиться під впливом та зумовлюється культурними факторами, такими як суспільство, релігія, спосіб життя, системи цінностей, література, сприйняття цінностей» [2, C. 130]. Отже, комунікативні невдачі виникають тоді, коли концептуальна картина світу адресанта й адресата, їх фонові знання, які ми кваліфікуємо як культурно-історичні, національно-етнічні, соціально-тематичні знання, що відомі членам певної спільноти, об'єднаних або територіально, або соціально-професійними, або віковими інтересами,і необхідні для адекватного мовного спілкування і розуміння експліцитних й імпліцитних смислів висловлювань, не є тотожними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Фонові знання як об'єкт вивчення привертають увагу різних науковців. Цей феномен досліджували: Є. Верещагин, В. Костомаров, А. Федоров, В. Виноградов, А. Крюкова, Гудикунст, Р. Сколлон, Т. Хартін, К. Старк. Останнім часом у науковців є посилений інтерес щодо вивчення фонових знань у фокусі перекладознавства (наукові розвідки Т. Ганічевої, В. Шевчук, О. Шванової, М. Рудіної, О. Четверікової, Л. Черноватого, Т. Варенко, І. Шеіної, В. Іванілової, Кришталь). Роль фонових знань в процесі формування літературознавчих компетенцій досліджують Г. Лещенко, С. Сафарян, А. Мартинець. І. Гаврищак, О. Проців, О. Осадча фокусують увагу на лінгводидакичному потенціалі фонових знань, зокрема на їх значенні під час комунікації англійською мовою. Не зважаючи на чималу кількість наукових доробок, феномен «фонові знання» у лінгводидактиці залишається недостатньо вивченим, зокрема, на наш погляд, потребує більш детального аналізу вплив фонових знань на сприйняття та інтерпретацію сучасних українських медіатекстів під час викладання української мови як іноземної.

Мета статті - встановити роль фонових знань у процесі іншомовної комунікації, зокрема з'ясувати їх значення під час сприйняття та інтерпретації сучасних українських медіатекстів інофонами на уроках української мови як іноземної.

Матеріалом для дослідження послугували фрагменти сучасних українських медіатекстів, а саме: «Високий замок» (ВЗ), «Дзеркало тижня» (ДТ), «День» (Д), «Україна молода» (УМ), «Українська правда» (УП), «Гордон», «Укрінформ», «ТаблоГО», «Одеський кур'єр», «Еспрессо», «Фотографії старого Львова» (загалом дібрано й проаналізовано 1400 одиниць). Для проведення експерименту під час дослідження були залучені здобувачі вищої освіти, які опановують українську мову як іноземну (І, ІІ і ІІІ сертифікаційного рівня) на різних факультетах Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (усього було залучено 450 осіб).

Виклад основного матеріалу

У наукові літературі наявні різні типології фонових знань. Так, є спроба поділити їх на соціальні (на нашу думку, їх доцільніше схарактеризувати як тематичні, оскільки автор типології уналежнює до них знання з певної теми, що відомі учасникам мовленнєвого акту до початку комунікації); колективні (знання, що відомі членам певної соціальної, професійної або іншої спільноти до початку мовленнєвого акту); індивідуальні (знання, відомі лише двом учасникам діалогу) (типологія В. Шабеса). Відома типологія Г. Томахіна, який виокремлював загальнолюдські, регіональні та відомості, що об'єднують членів певної етнічної і мовної спільноти. Цікавою, проте в певних моментах суперечливою, на наш погляд, є типологія Є. Верещагіна та В. Костомарова, які запропонували поділити фонові знання на особистісні й соціальні (спільні для мовця та його земляків і сучасників), при цьому вчені стверджують, що певні соціальні фонові знання можуть набувати статусу міжмовних, серед яких вони розрізняють: загальнолюдські, регіональні та національно-культурні фонові знання. З огляду на наведені вище типології та ураховуючи специфіку об'єкта нашого дослідження ми пропонуємо поділяти фонові знання на загальнолюдські (відомі широкому загалу людей, незалежно від їхньої культурно-етнічної належності); національно-культурні (відомі представникам певного етносу); регіональні (відомі частині етносу, що мешкає на території певної країни); соціально-професійні (відомі невеликій групі людей, що мають спільні соціальні або професійні інтереси). Простежимо, яким чином наявність усіх цих груп фонових знань впливає на те, як інофони сприймають і розуміють сучасні українські медіатексти на уроках української мови як іноземної.

Спостереження, які були проведені під час роботи з інофонами над сучасними медіатекстами, дозволяють констатувати, що найлегше вони сприймають і інтерпретують ті тексти, у яких функціонують мовні одиниці, що потребують загальнолюдських фонових знань. Це можуть бути цитати, алюзії, прецедентні феномени, що є загальновідомими. Наприклад: «Навіть якщо Росія візьме Бахмут, це буде втілення Піррової перемоги» (ДТ) - у цьому контексті вжитий фразеологізм «Піррова перемога», значення якого є загальновідомим; якщо інофони достатньо обізнані з всесвітньою історією, якщо у них є відомості про битву при Аускулі 279 року до н.е., коли емірська армія царя Пірра перемогла римлян, але зазнала при цьому таких втрат, що Пірр промовив: «Ще одна така перемога і я залишуся без війська», то вони легко інтерпретують значення фразеологізму та зрозуміють зміст усього контексту. Те саме спостерігаємо в інших текстах: ««Ви його розбомбили. Іуди»: росіяни затримали школярку за правдивий напис про Маріуполь» (УП); «Скриню Пандори відкрив Вищий адміністративний суд, який за позовом одного з кредиторів Брокбізнесбанку визнав протиправною бездіяльність НБУ при виконанні функцій банківського нагляду» (ДТ); «Можливо, звідси й бере початок наша філософія - неодмінного (для повного щастя) руйнування всіляких "карфагенів ”. І якщо головний “карфаген ” ми не здатні зруйнувати, то відшукуються інші, більш доступні, навіть, якщо зв'язок з “головним Карфагеном ” є неочевидним, а то й суто гіпотетичним» (Укрінформ); «Того, який завдяки «вдалій» політичній інвестиції зумів, мов тінь «батька Гамлета», виринути з принизливої женевської еміграції і знову взявся вершити долі України» (ВЗ)» «Перевертаючи правду з ніг на голову» (ДТ).

Не викликають перешкод під час сприйняття й ті мовні одиниці, інтерпретація яких потребує соціально-професійних фонових знань. Але зауважимо, що це релевантно лише тоді, коли функціонування цих одиниць виходить за межі закритої соціально-професійної групи, набуває ширшого поширення, а її значення стає зрозумілим значно більшій групі людей. Наприклад, під час роботи з сучасними українськими медіа текстами інофони без перешкод сприймають і інтерпретують такі контексти, до складу яких входять професіоналізми, терміни, сленг, арго тощо: «Після 24лютого 2022року депутат очікував на "бліцкриг" окупантів і швидку окупацію Києва...» (ДТ); «...вживання свинини може спровокувати розвиток розсіяного склерозу» (ВЗ); «Русофоб» -- це нонфікшн» (УМ); «Хореографка Ілона Гвоздьова звикла до того, що хейтери її "люблять" та пишуть їй щодня» (ТаблоГО); «...десь хтось обов'язково накосячив» (ДТ).

У сучасних українських медіатекстах все частіше відбуваються семантичні трансформації мовних одиниць, такої трансформації зазнають і ті одиниці, сфера вживання яких обмежена певною соціально-професійною або віковою групою. Аналіз медіатекстів дозволяє констатувати, що найчастіше семантичних зрушень зазнає термінологічна лексика, при цьому зрушення відбуваються здебільшого шляхом метафоризації. У цьому випадку можна говорити про виникнення термінологічних метафор, які кваліфікуємо як словосполучення, одним з компонентів яких є термін, первинне значення якого зазнає трансформації під впливом іншого елемента, при цьому між первинним і вторинним значеннями терміна зберігаються певні асоціативні зв'язки. Досліджуючи метафоризацію термінологічної лексики в газетному тексті, Н. Поліщук слушно зауважує: «... провідну роль у семантичних модифікаціях термінолексики в газетному тексті відіграє механізм метафорики, сутність якого полягає в зміні значення слова шляхом включення до його семантичної структури мовних сем, які модифікують його значення» [3, С. 8]. У сучасних українських медіатекстах найчастіше вживані термінологічні метафоричні з таких сфер: медичної: «Аби не вийшло так, що ми знову «захворіємо на корупційний карієс»,...» (ДТ); «...навряд чи війна припускала повну атрофію м'язів уряду» (ДТ); «...розкриття одеського нариву -- заслуга і відповідальність команди старої конфігурації» (ДТ) спортивної:«Яле цей фінт, звісно ж, не пройде» (ДТ); комп'ютерної: «Херсонщина мала повторити долю «ДНР/ЛНР», де Росія поставить правити своїх проксі...» (ДТ); літературні: «Уже четвертий рік у Києві триває трагікомедія: країна, яка конче потребує інвестицій, руками та ногами відбивається від суми в кілька мільярдів» (ДТ); технічної: «...суспільство як суб'єкт амортизувало війну...» (ДТ);

«Добровольці і волонтери вулканізували пробите і спущене колесо оборонної машини...» (ДТ). Звісно, інтерпретація контекстів з такими одиницями дещо складніше, порівняно з тими контекстами, де вони функціонують зі своїм первинним значенням, адже у цьому випадку інофони повинні провести паралелі між явищами, що зіставляються, відшукати між ними асоціативний зв'язок, встановити семантичні зрушення первинного значення терміну і зрозуміти, що зумовило такі зміни, а все це вимагає від інофонів не лише наявності соціально-професійних фонових знань, а й складних когнітивних процесів. При цьому відзначимо, що процес сприйняття та розуміння контекстів з такими мовними одиницями ускладнюється тоді, коли ці одиниці є маловживаними, а отже інофонам для адекватного розуміння контексту потрібно, перш за все, встановити первинне значення лексеми, тобто заповнити лакуну у своїх соціально-професійних фонових знаннях, а вже потім зіставляти явища та відшукувати між ними асоціативні зв'язки. Так, наприклад, щоб дешифрувати контекст «Цунгцванг Януковича» (ДТ), інофони спочатку мають встановити значення лексеми «цунгцванг» - стан в шахах або шахматах, за якого будь-який хід гравця погіршує його становище; потім згадати політичну ситуацію, у якій опинився колишній президент України Янукович, провести паралелі між зазначеним положенням спортсмена і політика, знайти асоціативні зв'язки між цими двома ситуаціями, а відтак прийти до розуміння контексту: «політичне становище колишнього українського президента Януковича стало таким, що будь-які його дії лише псували цей стан». Описаний процес аналізу спостерігаємо також під час декодування таких контекстів: «Тому залишається гратися з кризою у кейнсіанські хованки» (ДТ); «Брандспойт брехні» (ДТ).

Під час роботи з сучасними українськими медіатекстами на уроках української мови як іноземної було встановлено, що значно складнішою є інтерпретація тих контекстів, де функціонують мовні одиниці, розуміння які передбачає наявність національно-культурних фонових знань. Ми вже писали про специфіку сприйняття національно-маркованих прецедентних феноменів інофонами [4] та про різні прийоми роботи з цими одиницями під час викладання іноземцям української мови [5]. У цьому ж дослідженні ми сфокусуємо увагу на особливостях сприйняття та декодування оказіоналізмів, які останнім часом все активніше функціонують в українських медіатекстах. Завдяки своїй незвичності, ненормованості оказіоналізми акцентують на собі уваги реципієнта під час сприйняття тексту, водночас вони становлять суттєву перешкоду на шляху до розуміння його змісту. Досить часто адекватно дешифрувати значення таких оказіоналізмів без наявності національно-культурних фонових знань неможливо, а отже, неможливо правильно інтерпретувати весь текст. Так, наприклад, для дешифрування оказіоналізмів у контексті: «До москви прибули всі гауляйтери окупованих територій, всі ці душиліни, сосальдо, спермоусови...» (Одеський кур'єр) інофон повинен знати, хто такі Сальдо, Стремоусов, Пушилін, яка їхня роль у відносинах між Україною та Росією, яке ставлення у них до соборності України та її мешканців, а також яке ставлення до них українців. Або ж в іншому контексті: «Зе без Бе» (УП) - для розуміння того, про кого буде йти мова в тексті інофон повинен знати, що після політичного слогану В. Зеленського у 2019 році елемент «Зе» позначає все, що пов'язано з ним і його партією, а оказіоналізм «Бе» утворено за анологією до «Зе», є скороченням від прізвища Беня, яким називають українського олігарха І. Коломойського; крім того інофон повинен бути обізнаним з тим, які стосунки між Зеленським і Коломойським були до президентських виборів і після них. Те саме спостерігаємо й під час сприйняття інших контекстів: «Путіну Лугандонія без потреби» (Еспресо); «Залужного любить і шанує армія й однаково шанують порохоботи, зеленоботи, стерненколюби і карасефоби» (Гордон). Іноді для декодування таких одиниць недостатньо лише національно-культурних фонових знань, а потрібні ще й загальнолюдські або соціально-професійні фонові знання. Так, наприклад, у контексті «Ще не минуло і двох років, як було опубліковано переписку з так званого «Свинарчукгейту»... (УП) для того, щоб зрозуміти значення оказіоналізму «Свинарчукгейт», інофонові необхідно мати національно-культурні фонові знання, а саме: інформація про те, хто такий Свинарчук, яка його роль у скандалі з оборонною закупівлею, що відбувся напередодні президентських виборів у 2019 році і став однією з причин програшу колишнього президента П. Порошенка; крім того інофонові потрібні й загальнолюдські фонові знання, а саме: інформація про Уотергейський скандал, найбільший скандал у США 1972-1974 рр., у результаті якого пішов у відставку президент США Річард Ніксон; лише після того, як в інофона будуть ці відомості, він зможе провести паралелі між цими двома скандалами, встановити асоціативний зв'язок і лише після цього декодувати значення оказіоналізму, а відтак і всього тексту. Те саме можна проілюструвати іншим контекстом: «Між тим, самі «чмобікі» вимушені жити в непристосованих умовах» (УП) - для декодування оказіоналізму «чмобіки» в інофона мають бути: 1) загальнолюдські фонові відомості: він має знати про часткову мобілізацію, оголошену в Росії для війни з Україною - адже цей оказіоналізм утворився шляхом злиття слів «часткова - мобілізація»; 2) національно-культурні фонові відомості: він має знати про аморальну поведінку російських військових на українських землях; 3) спеціальнопрофесійні фонові відомості: він має знати семантичне значення слова «чмо», що є кримінальним арго і є абревіатурою від російського «людина морально опущена»; лише знаючи все це та зіставивши усі ці поняття, інофон може інтерпретувати оказіоналізм: «чмобік» - росіянин, що залучений у війну з Україною під час часткової мобілізації, поведінка якого є аморальною, а відтак зрозуміти весь контекст. Те саме й в інших контекстах: «Операція «Путлерюгенд»: в ОРДЛО найманці вишукують чоловіків для призову на службу до окупантів» (УМ) (для розуміння оказіоналізму інофон має знати про діяльність проросійських молодіжних організацій на окупованих територіях України, про діяльність гітлерівської організації «Гітлерюгенд»); «...чомураптом путлєр став енергетичним благодійником саме для угорців...» (День) (для розуміння оказіоналізму інофон має володіти інформацією про діяльність Гітлєра щодо захоплення територій інших держав і знищенню населення, а також про схожу діяльність Путіна).

Значно ускладнюють сприйняття та розуміння медіатекстів мовні одиниці, декодування яких передбачає наявність регіональних фонових знань. Подеколи такі одиниці стають на перешкоді сприйняття тексту й носіям мови, а інофонам поготів. Так, наприклад, в контексті: «Неминучі майбутні дірки можна буде зацерувати» (ДТ) лексема «зацерувати», що є лемківським діалектизмом, заважає швидко та адекватно зрозуміти зміст контексту, для її декодування в інофона мають бути відповідні регіональні фонові знання, якщо ж цих знань немає, то для інтерпретації такої одиниці потрібно звернутися до словників або інших довідникових джерел. Те саме спостерігаємо в іншому контексті: «У концерті прозвучать щемливі ладканки в народній манері» (Фотографії старого Львова) - для розуміння цього контексту інофон має знати, що ладканки - це весільні обрядові пісні, поширені на українських землях західного регіону Карпат, отже, для адекватної інтерпретації у інофона повинні бути певні регіональні фонові знання.

Висновки

Для того, щоб спілкування було ефективним, потрібно щоб адресант і адресат перебували в одному концептуально семантичному полі, щоб їхнє сприймання та оцінка навколишнього була тотожня, а культурно-освітній, інтелектуальний рівні відповідали один другому. Якщо ж концептуальна картина світу і фонові знання автора висловлювання і реципієнта не збігаються, то виникають комунікативні невдачі. Фонові знання - це культурно-історичні, національно-етнічні, соціально-тематичні знання, що відомі членам певної спільноти, об'єднаних або територіально, або соціально-професійними, або віковими інтересами,і необхідні для адекватного мовного спілкування і розуміння експліцитних й імпліцитних смислів висловлювань, не є тотожними. Залежно від обсягу охвату аудиторії, якій вони відомі, фонові знання можна класифікувати на загальнолюдські, національно-культурні, регіональні та соціально-професійні. Під час викладання української мови як іноземної робота над збагаченням фонових знань інофонів є необхідною, адже саме ці знання мінімізують непорозуміння, що можуть виникнути під час іншомовного спілкування, полегшують «діалог культур». Сучасні українські медіатексти надають викладачеві різноманітний матеріал для роботи щодо збагачення інофонів фоновими знаннями. Проте така робота вимагає і від викладача, і від інофонів ретельної і складної підго товки: треба не лише дібрати матеріал для опрацювання, а й встановити фонові лакуни, які є у інофонів, заповнити ці прогалини, скоординувати когнітивну діяльність інофонів на декодування значення мовної одиниці та подальшої інтерпретації змісту тексту загалом. Водночас у роботі з сучасними українськими медіатекстами інофони спершу стикаються з певними труднощами: подеколи їм бракує тих чи інших фонових знань для декодування мовної одиниці, а відтак, виникає перешкода для адекватного розуміння тексту загалом. Найменшу перешкоду сприйняттю становлять ті мовні одиниці, декодування яких передбачає наявність загальнолюдських фонових знань. Одиниці, що передбачають наявність соціально-професійних фонових знань, також не дуже перешкоджають розумінню тексту, але за умови, що їхнє значення не зазнало семантичних модифікацій і відоме за межами групи свого звичайного функціонування. Здебільшого ж у медіатекстах такі одиниці зазнають семантичних трансформацій шляхом метафоризації і їх декодування потребує від інофонів певної когнітивної діяльності щодо проведення паралелі між явищами і встановлення асоціативних зв'язків між ними. Значні ж труднощі викликають під час сприйняття мовні одиниці, декодування яких передбачає національно-культурних, а надто регіональних фонових знань. Проте такі одиниці є найбільш цінними для викладача української як іноземної, оскільки знайомлять інофонів з культурно-історичними реаліями народу, мову якого вони опановують, сприяють формуванню в них соціокультурних компетенцій.

Література

1. Гаврищак І. І., Проців О. Я. Фонові знання як важливий чинник формування іншомовних комунікативних компетенцій: еволюція дефініцій та специфіка класифікацій. Sciences of Europe. 2021. № 84. С. 26 - 32.

2. Осадча О. Фонові знання як важливий аспект формування міжкультурної компетенції. Південний архів. Філологічні науки. 2018. Вип. 72 (2). С. 130 - 132.

3. Поліщук Н. О. Термінолексика як джерело оновлення газетного тексту (на матеріалі газет перших десятиліть ХХІ ст.): автореф. дис....канд. філол. н.: 10.02.01. Львів, 2019. 19 с.

4. Лазаренко С. В.,Назаренко О. М.Типологія прецедентникфеноменів сучасного українського публіцистичного тексту: стціткультурний вимір.Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. Том 31. № 1 Ч. 1. 2020. Н. 72-77.

5. Лазаренко Н. В. Прийоми формування соціокультурної компетенції інофонів на заняттях з української мови. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2018. VI (75). Р. 43-46.

References

1. Havryshchak I. I., Protsiv O. Ya. (2021). Fonovi znannia yak vazhlyvyi chynnyk formuvannia inshomovnykh komunikatyvnykh kompetentsii: evoliutsiia definitsii ta spetsyfika klasyfikatsii [Background knowledge as an important factor in the formation of foreign language communicative competences: the evolution of definitions and the specificity of classifications]. Sciences of Europe. № 84. P. 26-32. [in Ukrainian].

2. Osadcha O. (2018). Fonovi znannia yak vazhlyvyi aspekt formuvannia mizhkulturnoi kompetentsii [Background knowledge as an important aspect of the formation of intercultural competence]. Pivdennyi arkhiv. Filolohichni nauky. V. 72 (2). P. 130-132. [in Ukrainian].

3. Polishchuk N. O. (2019). Terminoleksyka yak dzherelo onovlennia hazetnoho tekstu (na materiali hazet pershykh desiatylit KhKhI st.) [Terminology as a source of updating the newspaper text (based on the material of newspapers of the first decades of the 21st century)]: avtoref. dys....kand. filol. n.: 10.02.01. Lviv, 19 p. [in Ukrainian].

4. Lazarenko S. V., Nazarenko O. M. (2020). Typolohiia pretsedentnykh fenomeniv suchasnoho ukrainskoho publitsystychnoho tekstu: sotsiokulturnyi vymir [Typology of precedent phenomena of modern Ukrainian journalistic text: sociocultural dimension]. Vcheni zapysky TNU imeni V. I. Vernadskoho. Seriia: Filolohiia. Sotsialni komunikatsii. № 1. P. 72-77. [in Ukrainian].

5. Lazarenko S. V. (2018). Pryiomy formuvannia sotsiokulturnoi kompetentsii inofoniv na zaniattiakh z ukrainskoi movy [Techniques of formation of sociocultural competence of inophones in Ukrainian language classes]. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. VI (75). P. 43-46. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru