Сучасні методи та засоби формування у школярів інтересу до фізичної культури

Размещено на http://www.allbest.ru

Сучасні методи та засоби формування у школярів інтересу до фізичної культури

Калашник Дмитро Сергійович член Громадської наукової організації «Всеукраїнська асамблея докторів наук з державного управління» - експерт в області педагогіки та фізичної культури, вчитель фізичної культури Добропільського НВК№7, здобувач освіти 4 курсу кафедри теорії та методики фізичного виховання, Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Хижняк Марина Вячеславівна кандидат біологічних наук, доцент, старший викладач кафедри педагогіки, психології, початкової освіти на освітнього менеджменту, Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Анотація

Актуальність роботи. Розбудова національної системи освіти активізувала педагогічні пошуки, зокрема пошуки оптимальної організації навчально-виховного процесу, який поєднує практичні дії: планування, педагогічний аналіз, коригування, збір інформації, аналітичне оцінювання інформації, контроль, стимулювання. Наукова теорія управління школою та навчально-виховним процесом практично почала розвиватися в останні 20 - 25 років.

Важливим моментом ефективного проведення уроків з фізичної культури є активізація пізнавального інтересу на заняттях. Оскільки цей момент проводиться на початку уроку, отже від його якості проведення залежить в більшості випадків весь урок.

Новизна проблеми полягає у розгляді можливостей використання ігрового методу для активізації пізнавального процесу з фізичного виховання учнів.

Як підсистема загальної системи фізичного виховання суспільства фізичне виховання дітей і молоді організовується суспільством у рамках соціальної програми з метою підготовки підростаючих поколінь до майбутньої творчої життєдіяльності. Ця підготовка здійснюється шляхом оволодіння певними духовними і матеріальними цінностями фізичної культури, передбаченими навчальними програмами у спеціально організованому педагогічному процесі.

Педагогічний процес фізичного виховання здійснюється через використання різних форм занять, на яких учні оволодівають предметом фізичної культури, роблячи його своїм надбанням, формуючи і збагачуючи особисту фізичну культуру.

Структура занять із фізичної культури передбачає їхню загальну педагогічну спрямованість і специфічний зміст, який забезпечує вирішення завдань фізичного виховання.

Аналіз педагогічної суті різних форм організації фізичного виховання школярів показує, що не в кожній із них однаково можуть бути представлені всі складові виховного процесу: навчання фізичних вправ; засвоєння знань з фізичної культури; процес удосконалення фізичних здібностей; спеціалізована підготовка тощо.

Наукова ідея - урахувати фактори взаємодії психофізичної природи людини і змісту уроку фізичної культури

Аспект - вплив функціонального стану в залежності від віку, статі і номеру уроку в режимі дня.

Проблема - відбити сутність категорії причин і наслідок у забезпеченні високої працездатності організму для засвоєння матеріалу уроку фізичної культури під дією різних факторів (статеві, вікові, доба дня, природні фактори)

Мета роботи полягає в тому, щоб з'ясувати особливості пізнавальної активності на уроці та використання різних методів та засобів для здійснення активізації пізнавального процесу.

У відповідності з поставленою метою виникає необхідність постановки та вирішення деяких завдань:

з'ясувати особливості виховання в учнів інтересу до занять фізичною культурою; пізнавальний урок фізичний культура

можливості використання різних засобів та методів активізації пізнавальної діяльності на уроках фізичної культури;

розглянути перспективи використання ігрового методу з метою ефективності проведення уроків фізичної культури.

Ключові слова: Педагогічний процес фізичного виховання, системи освіти, планування, педагогічний аналіз, коригування, збір інформації, аналітичне оцінювання інформації, контроль, стимулювання.

Kalashnyk Dmytro Serhiyovych member of the Public Scientific Organization "Ukrainian Assembly of Doctors of Sciences in Public Administration" - expert in the field of pedagogy and physical education, physical education teacher of Dobropil Educational Complex №7, 4th year student of the Department of Theory and Methods of Physical Education, Municipal Institution "Kharkiv Humanitarian and Pedagogical Academy" of Kharkiv Regional Council

Khyzhniak Maryna Vyacheslavivna PhD (Biol.), Associate Professor, Senior Lecturer of the Faculty of Pedagogics, Psychology, Primary Education and Educational Management, Kharkiv Humanitarian-Pedagogical Academy

MODERN METHODS AND MEANS OF FORMING STUDENTS' OF INTEREST IN PHYSICAL CULTURE IN SCHOOLCHILDREN

Abstract

Relevance of the work. The development of the national education system has intensified pedagogical research, in particular, the search for the optimal organization of the educational process, which combines practical actions: planning, pedagogical analysis, correction, information collection, analytical evaluation of information, control, and stimulation. The scientific theory of school management and the educational process has only begun to develop in the last 20-25 years.

An important point of effective physical education lessons is the activation of cognitive interest in the classroom. Since this moment is carried out at the beginning of the lesson, in most cases the whole lesson depends on its quality.

The novelty of the problem is to consider the possibilities of using the game method to activate the cognitive process of physical education of students.

As a subsystem of the general system of physical education of society, physical education of children and youth is organized by society within the framework of a social program in order to prepare the younger generations for future creative life. This preparation is carried out by mastering certain spiritual and material values of physical culture, provided by curricula in a specially organized pedagogical process.

The pedagogical process of physical education is carried out through the use of various forms of classes in which students master the subject of physical education, making it their own property, forming and enriching personal physical culture.

The structure of physical education classes provides for their general pedagogical orientation and specific content that ensures the solution of physical education tasks.

The analysis of the pedagogical essence of different forms of organization of physical education of schoolchildren shows that not all components of the educational process can be equally represented in each of them: teaching physical exercises; assimilation of knowledge in physical culture; the process of improving physical abilities; specialized training, etc.

The scientific idea is to take into account the factors of interaction between the psychophysical nature of a person and the content of a physical education lesson.

Aspect - the influence of the functional state depending on age, gender and lesson number in the daily routine.

The problem - to reflect the essence of category of reasons and consequence in providing of high efficiency of an organism for assimilation of material of physical culture lesson under the influence of different factors (sex, age, daytime, natural factors)

The purpose of the work is to find out peculiarities of cognitive activity at the lesson and use of different methods and means for realization of cognitive process activation.

In accordance with this goal, there is a need to set and solve some tasks:

to find out the peculiarities of pupils' interest in physical culture;

to find out the possibilities of using different means and methods of activation of cognitive activity at physical culture lessons;

to consider the prospects of using the game method for the purpose of effective physical education lessons.

Keywords: Pedagogical process of physical education, education systems, planning, pedagogical analysis, correction, information collection, analytical evaluation of information, control, stimulation.

Постановка проблеми - відбити сутність категорії причин і наслідок у забезпеченні високої працездатності організму для засвоєння матеріалу уроку фізичної культури під дією різних факторів (статеві, вікові, доба дня, природні фактори)

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Виховання у підлітків інтересу до занять фізичною культурою є предметом особливої уваги як у теорії педагогіки, так і в методиці фізичного виховання. Це пов'язано з тим, що в підлітковий вік у школярів відбувається перехід від природної потреби у рухах в усвідомлену необхідність занять фізичними вправами. Такий підхід, як відомо, потребує вольових зусиль учнів, що в підлітковому віці ще не достатньо сформовані.

Отже, інтерес до занять фізичною культурою належить до мотиваційної сфери особистості. Його психологічною основою є внутрішня мотивація, яка виникає за умов зовнішньої мотивації: вимог учителя, визначення мети занять фізичними вправами, необхідності підготовитися до занять тощо.

Тобто, інтерес як внутрішній мотив діє на учнів силою своєї значущості та емоційної привабливості, яка є виразником естетичних потреб особистості. На першому етапі потрібно виявити фактори, які негативно впливають на виховання в учнів інтересу до занять фізичними вправами.

Мета статті полягає в тому, щоб з'ясувати особливості пізнавальної активності на уроці та використання різних методів та засобів для здійснення активізації пізнавального процесу.

У відповідності з поставленою метою виникає необхідність постановки та вирішення деяких завдань:

з'ясувати особливості виховання в учнів інтересу до занять фізичною культурою;

можливості використання різних засобів та методів активізації пізнавальної діяльності на уроках фізичної культури;

розглянути перспективи використання ігрового методу з метою ефективності проведення уроків фізичної культури.

Виклад основного матеріалу. За даними відомих науковців виховання в учнів інтересу до будь-якої діяльності багато в чому залежить від впливу на їхню інтелектуальну, емоційно-вольову і мотиваційну сфери. Керуючись цим теоретичним положенням стосовно виховання інтересу до занять фізичною культурою, в треба визначити такі основні напрями формуючого експерименту:

формування в школярів системи знань про вплив фізичних вправ на розвиток організму, вмінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами на основі здійснення міжпредметних зв'язків фізичної культури з біологією людини, валеологією та іншими предметами;

емоційно-вольовий вплив на учнів, спрямований на формування в них позитивного ставлення до занять фізичною культурою на основі широкого застосування ігрового методу;

вплив на мотиваційну сферу старших підлітків з метою формування в них позитивних мотивів до фізичного самовдосконалення через застосування різних прийомів стимулювання і мотивування.

В роботі з учнями застосовуються методи переконання, особистого прикладу, стимулювання до участі в спортивних змаганнях тощо. Методи і прийоми, які застосовуються на уроках, спрямовані на активізацію в школярів усвідомленого сприйняття значущості фізичних вправ, розвиток мотивації до занять фізичною культурою, формування умінь і навичок самостійно займатися фізичними вправами.

Робота щодо формування інтересу до фізичної культури повинна вестись так, щоб словесні форми впливу на їхню свідомість раціонально поєднувалися з практичними методами, показом, повторенням та перевіркою обсягу запам'ятовування змісту й послідовності виконання вправ, усвідомлення їх місця і ролі в режимі дня. Спочатку застосовуються методи і прийоми роз'яснення, потім демонстрування вправ, а наприкінці - інструктування, спрямоване на проведення самостійних занять.

На наступних уроках ставляться завдання сформувати в учнів мотиви до самостійних занять фізичною культурою. Для закріплення теоретичних знань, умінь і навичок практикуються домашні завдання з фізичної культури, ведення щоденників самоконтролю, в яких учні записують свої результати, спостереження та приклади впливу занять фізичними вправами на загальне

самопочуття. Аналіз даних щоденників самоконтролю і спостереження за учнями показують, що в значної частини з них з'являються стійкі мотиви до занять. Кращі, ніж в інших школярів, результати позитивно впливають на позицію однолітків у колективі щодо їх ставлення до навчання та суспільне корисної праці.

Основним критерієм визначення результативності роботи на уроках фізичної культури вважається наявність в учнів певного рівня сформованості інтересу до занять фізичними вправами. При цьому враховуються: стійкість інтересу; його спрямованість на самостійні заняття фізичною культурою; поліпшення показників підготовленості; підвищення рівня знань, умінь і навичок з предмету "Фізична культура"; підготовленість до самостійних занять фізичними вправами.

Виховання інтересу до фізичної культури передбачається на заняттях, які передбачені в режимі дня, в ході позакласної та позашкільної роботи. Більшість занять у режимі дня бажано проводити в ігровій формі. Використання такого підходу запобігає перевантаженню учнів, забезпечує активний відпочинок й сприяє їх нормальному фізичному розвитку та руховій підготовленості. Потрібно регулярно проводити гімнастику до уроків, фізкультхвилинки, спортивні і рухливі ігри на перервах, практикувати домашні завдання. Особливою популярністю серед учнів користуються секції футболу, футзалу, плавання, боротьби та легкої атлетики. Учні повинні брати активну участь у роботі шкільних спортивних клубів за інтересами. Робота цих клубів набрала популярності після впровадження в школах бігової гри "Супермарафон - 2001", яка трансформувалася в заочний пробіг по кордонах України, присвячений десятиріччю незалежності України. Цей тривалий пробіг разом з іншими формами клубної роботи сприяв цілеспрямованому вихованню в підлітків інтересу до бігу, появи в них потреби в регулярних заняттях фізичною культурою. При цьому раціонально, з розрахунком поставлених індивідуальних і колективних перспективних завдань організовується і вільний час, плануються заняття на кожний день під час канікул. Суспільного значення набувають колективні заняття як один з найважливіших стимулів розвитку ініціативи і самостійності учнів.

У вихованні в підлітків інтересу до занять фізичною культурою велике значення має тісне співробітництво школи і сім'ї. Учителі школи повинні допомагати батькам здобути необхідні методичні знання, заохочувати батьків виконувати роль тренера, пропагувати створення в школі та сім'ях фізкультурних традицій і участь у спільних заходах. Цьому, зокрема, сприяє змагання на звання "Краща спортивна сім'я", які проводяться під час зимових і весняних канікул. Для батьків, які мало піклуються про фізичний розвиток своїх дітей, необхідно організовувати групові та індивідуальні консультації. В результаті такої роботи батьки зацікавлються пропозицією ввести щоденники самоконтролю за руховою активністю дітей. Такі щоденники необхідні

вчителю для отримання цінної інформації про індивідуальні потреби учнів у заняттях фізичною культурою, про особливості виховання в них інтересу до регулярних занять фізичними вправами в домашніх умовах.

Спільна робота школи і сім'ї активізує участь батьків у складанні індивідуального плану та контролю за його виконанням, сприяє значному підвищенню активності дітей під час занять фізичними вправами. У багатьох сім'ях діти разом з батьками виконують ранкову гігієнічну гімнастику, ходять в походи вихідного дня, самостійно займаються фізичними вправами та спортивними іграми у вільний час. Активізується фізкультурно-масова робота в цих сім'ях у період зимових і літніх канікул.

У результаті такої цілеспрямованої роботи в експериментальних класах зменшилось число підлітків з низьким рівнем сформованості інтересу до фізичної культури - від 65,7 до 5,7%; у контрольних класах також спостерігалося зменшення кількості учнів з низьким рівнем інтересу, але воно було незначним - від 66,0 до 43,3%. Наведені дані свідчать про те, що в експериментальних класах робота з виховання в школярів інтересу до фізичної культури є результативнішою. Це свідчить про ефективність роботи за експериментальною методикою, її результати дають змогу дійти висновку про те, що основним у вихованні інтересу до занять фізичною культурою є: цілеспрямована робота з кожним учнем; включення у виховну роботу пізнавальних елементів (відомостей про історію фізичної культури і спорту, значення того чи іншого фізкультурно-масового заходу в укріпленні здоров'я учнів тощо); формування в школярів системи знань про вплив фізичних вправ на розвиток організму на основі міжпредметних зв'язків фізичної культури з біологією людини та валеологією; широке застосування в підвищенні емоційності уроків фізичної культури ігрового методу; використання стимулів для формування в школярів позитивних мотивів до самостійних занять фізичною культурою; озброєння учнів знаннями, які необхідні для самостійних занять фізичною культурою; ознайомлення з методикою самоконтролю та методикою дозування фізичних навантажень під час самостійних тренувань; створення для підлітків ситуацій успіху, позитивного емоційного настрою під час занять фізичними вправами тощо.

Активність учнів тісно пов'язана з усвідомленням ними важливості виконуваних задач. Учень, що не розуміє мети своєї роботи на уроці, не одержує користі від вправ. Тому при навчанні рухомим діям систематично подають відповідну інформацію, що, як правило, обов'язково розкриває і важливість, і необхідність того або іншого завдання, вправи. Наприклад, вивчаючи опірний стрибок, пояснюють, що сам стрибок не самоціль, що стрибок через козла, коня не життєво необхідне уміння, але що опанувати їм дуже важливо, тому що багаторазові стрибки зміцнюють силу м'язів, розвивають координацію рухів, виробляють уміння орієнтуватися в просторі, в незвичайних умовах Приведемо конкретні приклади, що показують, яку роль відіграють у житті людини такі якості, як сила, швидкість, витривалість. Використовують і протилежні приклади - про пагубний вплив малорухомого способу життя на людський організм.

Активізує розумову діяльність учнів постановка кожним учнем перед собою визначеної задачі в процесі навчання. Потрібно домагатися, щоб кожен учень на уроці міг чітко відповісти на запитання "Яку задачу ти ставиш перед собою в даній спробі?" Для цього насамперед на одному з перших уроків у визначеній серії занять створюють повне і правильне уявлення про техніку намічуваного для вивчення рухової дії (або окремих вправ). А потім створюють умови, що допомагали б учням у кожній спробі ставити 1-2 конкретні задачі.

Після первісного ознайомлення з технікою рухової дії за загально принятою методикою учні сидячи на ослоні, виконують захоплення висячого каната ногами і руками. З цього положення, випрямляючи ноги, згинають руки. Учні, для яких ця вправа не під силу, складають 1 навчальну групу. Тим, хто виконав першу вправу пропонується наступна у висінні на канаті підтягти ноги і захопити канат вивченим способом. Ті, хто виконав завдання утворять III навчальну групу. Той, хто не зміг удержатися висячи при підтягуванні ніг, складає II групу.

Далі навчання ведеться диференційовано III група виконує лазіння в повній координації. Головне завдання - з кожною спробою подолати більшу відстань. I і II групи виконують додаткові завдання для успішного оволодіння лазінням. Лазіння по горизонтально закріпленому канаті, сковзаючи спиною по ослоні. Для виконання вправи на підлозі під спину треба підкласти брезентовий прямокутник 40 X 60 см. На ньому добре сковзати по фарбованій підлозі. При ковзанні на підлозі або ослону сила тертя впливає так само, як і сила ваги при лазінні по вертикальному канаті Поступово кінець горизонтального каната і відповідно кінець ослону піднімаються усе вище до рейок гімнастичної стінки, щоб лазіння виконувалося під кутом 45-60° (замість канатів використовуються і похило закріплені шести). Паралельно з лазінням по похилому канаті учні I і II груп виконують вправи для розвитку сили м'язів кистей і згиначів рук, ступенів і розгиначів ніг, для зміцнення м'язів черевного преса; піднімання зігнутих ніг у висоту на гімнастичній стінці; підтягування з висіння стоячи і лежачи; перекочування ногами набивного м'яча; в положенні лежачи і сидячи піднімання набивного м'яча, затиснутого ступнями; лазіння по гімнастичній стінці розученими способами, переступаючи через кілька рейок відразу. Учні II групи вправляються в утриманні висіння на канаті без допомоги ніг. Цьому сприяють вправи у висінні лежачи і стоячи, лазіння по гімнастичній стінці й ін.

Таким чином, учні кожної групи чітко знають, чим вони займаються і що повинні досягти. Завдяки цьому вони можуть гранично конкретно ставити задачі в кожній зі спроб, які саме - чітке представлення дає описаний вище приклад.

Повідомлення повної орієнтованої основи і створення умов для диференційованого освоєння навчального матеріалу дозволяє успішно використовувати такий прийом, як взаємонавчання. Здійснюється воно в трьох варіантах. Один - коли окремі учні добре засвоїли новий матеріал і можуть допомагати товаришам; іншої - коли окремі учні, найбільш підготовлені, що одержали спеціальні знання (поза уроком), виконують роль помічника вчителі і третій - попередня підготовка всіх учнів для виконання ролі навчальних при організації позмінного виконання навчальних завдань (одна зміна вправляється, інша спостерігає, і навпаки).

Інший діючий засіб виховання пізнавальної активності - завдання по взаємоаналізу дій учнів. Найбільше реальний спосіб організації навчальної діяльності учнів у даному випадку - змінний: одна зміна виконує завдання, інша не пасивно очікує черги, а спостерігає, учні, згадуючи відомості про біодинамічну структуру досліджуваних вправ, помічають помилки, допомагають усувати їх.

Ще значніші пізнавальні можливості заключають у собі інший вид завдань - контроль за діями товариша (партнера) оцінкою (у балах) за виконання вправи, що розучується. Робота організується так, що виключається взаємооцінка, а це забезпечує велику об'єктивність оцінки. Так, при освоєнні перекиду вперед клас шикується в колону по чотири-шість. Ті, хто стоїть в першій шерензі праворуч по одному по черзі роблять перекид, а кожен, хто стоїть в другій шерензі оцінює його виконання. Природно, кожна оцінка, що виставляється учнями, контролюється і порівнюється з власною. При розходженні оцінок учневі пропонується пояснити свою думку.

При виконанні завдань по взаємоаналізу і контролю школярі опановують навичками біомеханічного аналізу, учаться застосовувати знання на практиці. Подібні завдання сприяють прояву самостійності учнів, спонукують їх до розширення й поглиблення знань.

Не менш діючий засіб виховання пізнавальної активності - завдання для самостійної роботи. Найчастіше - проведення самостійної розминки.

Для цього спочатку повідомляються відповідні теоретичні відомості і даються більш прості завдання: підібрати і провести декілька вправ, що впливають на певні групи м'язів; скласти комплекс вправ, придатних для загальної частини розминки, скласти і провести спеціальну розминку до змагання або заняття певним видом вправ. На перших порах завдання виконуються як індивідуальна розминка, а з придбанням необхідних знань і умінь - і як розминка з групою.

Практикуються і завдання по самостійному виконанню додаткових вправ (головним чином на розвиток фізичних якостей) між підходами до основних в даному уроці. Наприклад, при виконанні вправ на поперечині або брусах учні між підходами до снарядів додатково виконують вправи, які

розвивають силу м'язів ніг, стрибучість; між спробами в стрибках у висоту - вправи, які розвивають силу м'язів рук, гнучкість і т.д.

Сприяють вихованню пізнавальної активності так звані пошукові ситуації. Учням називається учбово-пізнавальна задача яку вони повинні вирішувати самі, з частковою допомогою вчителя. Наприклад, при навчанні основам техніки лижних ходів пропонується з'ясувати, чи доцільно при пересуванні на лижах використовувати палки, чи ефективно позначається їхнє застосування в підвищенні кількісного результату, щоб допомогти учням правильно відповісти, організується навчальний експеримент. Пропонується порівняти ефективність пересування двох учнів (приблизно однакової підготовленості) по глибокому снігу: один використовує палку, інший ні. Такий експеримент наглядно переконує, що палки необхідні при пересуванні, тому що допомагають зберігати стійку рівновагу. Потім пропонується порівняти швидкість пересування (на невеликому відрізку) того самого учня з палками і без них (час фіксується секундоміром). У результаті ті, хто спостерігають роблять висновок: при умілому використанні палок швидкість пересування підвищується. При такому навчанні школярам надається можливість висловити припущення і, зіставляючи явища, що спостерігаються, перевірити і довести істинність власних суджень. Засвоєння знань, таким чином, стає результатом самостійних спостережень учнів, результатом їх активної розумової діяльності.

Пізнавальна діяльність учнів активізується систематично, включаючи і звільнених від практичних занять. Кожному зі звільнених доручається спостерігати за виконанням вправ конкретним учнем і фіксувати свої спостереження (не повідомляється, за ким ведеться спостереження). У завдання входить: записати назва усіх виконуваних вправ (або зобразити їх графічно), указати число їх повторень, відзначити допущені помилки, виставити відповідну оцінку. Така робота корисна не тільки звільненому, але і вчителеві: аналіз записів дозволить перевірити дозування вправ, установити типові помилки і т.д. Приведені в статті приклади показують чималі можливості підвищення ефективності навчання. Конкретні умови активізації учнів.

Останнім часом особливо гостро постає питання про напрями розвитку фізичного виховання в загальноосвітніх школах. Чинна навчальна програма, яка передбачає два уроки фізичної культури щотижня, не забезпечує необхідного обсягу рухової активності школярів. Якщо вірити статистиці, то через відсутність чіткої системи фізичного виховання 53% учнів мають послаблене здоров'я і відстають у фізичному розвитку, 63% - порушення постави, 45-50% старшокласників потерпають від різних неврозів. і це не повний перелік недугів.

А тому треба більш усвідомлено підходити до вибору засобів, методів та форм занять фізичними вправами, а особливо активізації пізнавального

процесу на уроках. Необхідно вводити додаткові уроки фізичної культури. Реалізувати це завдання важко з трьох причин: по-перше, за браком відповідного обладнання; по-друге, недостатня кількість учителів фізичної культури; по-третє, відсутність коштів.

Одним із варіантів вирішення завдання щодо активізації пізнавального процесу на уроках фізичної культури є запровадження в школі національних ігор. Проведення таких ігор у будь-яку пору року не потребує ні спортивних залів, ні спеціально обладнаних майданчиків. Народні ігри без додаткових матеріальних витрат дозволять перейти до трьох уроків фізичної культури на тиждень. Полегшують вони і вирішення проблеми недостатньої кількості вчителів для проведення цих уроків - традиції народних ігор завжди передавалися старшим поколінням молодшому.

Народні ігри в школі можуть проводити класні керівники, батьки, в початкових класах - спеціально підготовлені старшокласники. Останнім заняття іграми дали б можливість перевірити себе на педагогічній ниві перед вступом до педагогічного закладу освіти.

Від покоління до покоління старші передавали народні обряди, традиції молодшим. Ним вони допомагали зберегти національний колорит як одну із своєрідних і яскравих його граней - народні ігри. Народні ігри є скарбницею людської культури. Ігрова діяльність дітей в народних іграх широка і різноманітна. Дитинство й ігри - нероздільні. Ігри вводять дитину в життя, знайомлять її з довкіллям, допомагають здобути знання і набути трудових навичок, фізично загартуватись.

Висновки

Практика показує що навчання як процес засвоєння знань, навичок і умінні протікає успішно лише при досить високій пізнавальній активності дітей - прагнні до навчання, до оволодіння більш повними і глибокими знаннями. При навчанні школярів на уроках фізичної культури виховання пізнавальної активності має важливе значення.

Широкі можливості для підвищення в дітей інтересу до занять полягають в організації пізнавальної діяльності учнів та шляхом надання їм більшої самостійності, творчої ініціативи, шляхом ускладнення (у межах доступного) пізнавальних задач, що вимагають застосування набутих знанні і навичок в різних змінних умовах навчальної діяльності. Інший діючий засіб виховання пізнавальної активності - завдання по взаємоаналізу дій учнів. Найбільше реальний спосіб організації навчальної діяльності учнів у даному випадку - змінний: одна зміна виконує завдання, інша не пасивно очікує черги, а спостерігає, учні, згадуючи відомості про біодинамічну структуру досліджуваних вправ, помічають помилки, допомагають усувати їх. Сприяють вихованню пізнавальної активності так звані пошукові ситуації. Учням називається учбово-пізнавальна задача яку вони повинні вирішувати самі, з частковою допомогою вчителя.

Втягнути дітей в навчальну роботу, активізувати їх дозволяє також застосування різноманітних методів і прийомів, серед яких не можна не виділити ігровий метод, як самий цілеспрямований, особливо в заняттях з дітьми молодшого шкільного віку.

Одним із варіантів вирішення цієї проблеми є запровадження в школі національних ігор, які у всі часи були одним із основних засобів виховання молоді, насамперед фізичного. Проведення таких ігор у будь-яку пору року не потребує ні спортивних залів, ні спеціально обладнаних майданчиків. Народні ігри без додаткових матеріальних витрат дозволять перейти до трьох уроків фізичної культури на тиждень. Полегшують вони і вирішення проблеми недостатньої кількості вчителів для проведення цих уроків - традиції народних ігор завжди передавалися старшим поколінням молодшому. Це досить ефективний та діючий засіб активізації пізнавальної активності до занять фізичною культурою.

Література

Арєфєв В. Г., Єдинак Г.А. Фізична культурав школі (молодому спеціалісту): Навчальний посібник для студентівнавчальних закладів ІІ-ІУ рівнів акредитації. - 3-є вид. перероб. і доп. - Камянець - Подільський: 1И1 Буйницький О. А., 2007. - 248 с.

Безверхня Г.В. Формування мотивації до самовдосконалення учнів загальноосвітніх шкіл засобами фізичної культурні спорту: Метод реком. (для вчителів фіз. культури). - Умань: Вид-во Умань. держ. пед. ин-ту. -2003. - 52 с.

Бойченко Т. Є. Інтегративний освітній курс валеології на світоглядно - методологічних засідках українознавства. Відання на стадії друку. Рукопис, наданий автором праці для бібліотеки УІСД, 1999. - 192 с

Бахчанян Г.С. Мотивація інтересу до занять фізичною культурою і спортом. // Педагогіка і психологія. - 1998. - № 4. - С.41 - 47.

Круцевич Т.Ю. Оцінка як один із чинників підвищення мотивації учнів до фізичної активності // Фіз. виховання в шк. - 2003. - № 1. - С. 47 - 50.

Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів. - X.: Основа, 1990. - 348 с.

Остапенко О. Виховання в учнів 8-9 класів інтересу до занять фізичною культурою. // Фізичне виховання в школі. - 2002. - № 2. - С. 19 - 23.

Островерхова Н.М. Аналіз уроку: концепції, методики, технології. - К.: Фірма ІНКОС, 2003. - 352 с.

Семеренський В. Народні ігри та їх роль у розвитку творчої активності учнів. // Фізичне виховання в школі. - 2000. - № 1. - С.54 - 55.

Смирнов І.Н. Здоровя людини як філософська проблема // Питання філософії. - 1985. - № 7. - З. 83-93 с.

Сущенко Л.П. Соціальні технології культивування здорового способу життя людини/ Запоріз. держ. ун-т. - Запоріжжя, 1999.- 308 с.

Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. В 2-х частинах: Навчальний посібник. - Тернопіль, 2001

Артюшенко О.Ф. та інші. Виховання інтересу до фізкультури у юнаків 15-17 років з урахуванням морфофункційних відмінностей. // Фізичне виховання дітей та молоді. - К., 1990. - Вип.13. - С.9 - 13.

Безропильний О.П. Виховання в учнів інтересу до фізичної культури шляхом удосконалення методичного забезпечення шкільних спортивних майданчиків. // Фізичне виховання дітей і молоді. - К., 1990. - Вип.13. - С.33 - 35.

Бахчанян Г.С. Мотивація інтересу до занять фізичною культурою і спортом. // Педагогіка і психологія. - 1998. - № 4. - С.41 - 47.

References

Arefev, V. G., Cdinak, G.A. (2007). Fizichna kul'turav shkoli (molodomu specialistu): Navchal'nijposibnik dlja studentivnavchal'nih zakladiv ІІ-IUrivniv akreditacii[Physical culture at school (for a young specialist)]. (vol. 1-3). Kamjanec' - Podіl's'kij: PP Bujnic'kij O. A. [in Ukrainian].

Bezverhnja, G.V. (2003). Formuvannja motivacii do samovdoskonalennja uchniv zagal'noosvitnih shkil zasobami fizichno'i kul'turii sportu [Formation of motivation for self-improvement of students of secondary schools by means of physical culture and sports]. Uman': Vid-vo Uman'. derzh. ped. in-tu [in Ukrainian].

Bojchenko, T. Є. (1999). Integrativnij osvitnij kurs valeologii na svitogljadno - metodologichnih zasidkah ukrainoznavstva [Integrative educational course of valeology on worldview and methodological ambushes of Ukrainian studies]. [in Ukrainian].

Bahchanjan, G.S. (1998). Motivacija rnteresu do zanjat' fizichnoju kul'turoju і sportom [Motivating interest in physical education and sports]. Pedagogika ipsihologija - Pedagogy and psychology, 4, 41 - 47 [in Ukrainian].

Krucevich, T.Ju. (2003). Ocrnka jak odin іz chinnikA pіdvishhennja motivacn uchrnv do fizichnoii aktivnosti [Evaluation as one of the factors of increasing students' motivation for physical activity]. Fiz. vihovannja v shk. - Phys. education in school, 1, 47 - 50 [in Ukrainian].

Lozova, V.Z. (1990). Piznaval'na aktivnist' shkoljariv [Cognitive activity of schoolchildren]. X.: Osnova [in Ukrainian].

Ostapenko, O. (2002). Vihovannja v uchrnv 8-9 klasw rnteresu do zanjat' fizichnoju kul'turoju [Education of 8-9 grade students of interest in physical education]. Fiz. vihovannja v shk. - Phys. education in school, 2, 19 - 23 [in Ukrainian].

Ostroverhova, N.M. (2003). Analiz uroku: koncepcii, metodiki, tehnologi'i [Lesson analysis: concepts, methods, technologies]. K.: Ftima INKOS [in Ukrainian].

Semerens'kij, V. (2000). Narodrn igri ta їЬ rol' u rozvitku tvorchoii aktivnosti uchrnv [Folk games and their role in the development of students' creative activity]. Fiz. vihovannja v shk. - Phys. education in school, 1, 54 - 55 [in Ukrainian].

Smirnov ,I.N. (1985). Zdorovja ljudini jak filosofs'ka problema [Human health as a philosophical problem]. Pitannjafilosofi'i- Questions of philosophy, 7, 83-93 [in Ukrainian].

Sushhenko, L.P. (1999). Social'ni tehnologi'ikul'tivuvannja zdorovogo sposobu zhittja ljudini [Social technologies for cultivating a healthy human lifestyle]. Zaporizhzhja : Zaporiz. derzh. un-t. [in Ukrainian].

Shijan, B.M. (2001). Teorija i metodikafizichnogo vihovannja shkoljariv [Theory and methods of physical education of schoolchildren]. (vol. 1-2). Ternopti' [in Ukrainian].

Artjushenko, O.F. (1990). ta rnshL Vihovannja rnteresu do fizkul'turi u junakw 15-17 roklv z urahuvannjam morfofunkcijnih vіdmіnnostej [Cultivating interest in physical education in 15-17-year-old boys, taking into account morphological and functional differences]. Fiz. vihovannja v shk. - Phys. education in school, 13, 9 - 13 [in Ukrainian].

Bezropil'nij, O.P. (1990). Vihovannja v uchniv interesu do fizichnoi kul'turi shljahom udoskonalennja metodichnogo zabezpechennja shkil'nih sportivnih majdanchikiv [Cultivating students' interest in physical culture by improving the methodical provision of school sports grounds]. Fizichne vihovannja ditej і molodi - Physical education of children and youth, 13, 33 - 35 [in Ukrainian].

Bahchanjan, G.S. (1998). Motivacija interesu do zanjat' fizichnoju kul'turoju i sportom [otivating interest in physical education and sports]. Pedagogika і psihologija - Pedagogy and psychology, 4, 41 - 47. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru