Наукові підходи щодо підготовки викладачів до формування комунікативної компетентності у студентів-іноземців - майбутніх будівельників та архітекторів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Наукові підходи щодо підготовки викладачів до формування комунікативної компетентності у студентів-іноземців - майбутніх будівельників та архітекторів

Біла Олена Олександрівна

доктор педагогічних наук, професор

професор кафедри дошкільної та початкової освіти

Анотація

викладач педагогічний майстерність професійний

У статті висвітлено наукові підходи щодо підготовки викладачів закладів вищої освіти до формування комунікативної компетентності у студентів-іноземців у університетах архітектури та будівництва. Дослідження цих підходів дозволив сформулювати вимоги щодо підготовки викладачів української та іноземних мов, а саме збагачення педагогічного досвіду, удосконалення майстерності з урахуванням специфіки професійної діяльності майбутніх фахівців у галузі архітектури та будівництва. Не менш важливим є залучення викладачів до вирішення проблем студентів-іноземців, пов'язаних із забезпеченням якості їхнього життя на навчання. Має сенс відображати в навчальних дисциплінах з української та іноземної мов особливості інженерно-технічної підготовки майбутніх будівельників. Особливого значення набуває й формування педагогічної культури викладачів закладів вищої освіти, використання при цьому багатофункціональних технологій, котрі передбачають інтеграцію різних модулів та забезпечують інтеріоризацію студентами комунікативної компетентності. Варто наголосити й на таких вимогах, як-от активізація професійної стійкості викладачів, оволодіння ними здатністю до регуляції власних емоційних станів; оволодіння викладачами української та іноземних мов техніками професійного самонавчання та самоорганізації; активна участь у втіленні національно-культурних традицій, збагачених загальнолюдськими гуманістичними цінностями. Наголошується на необхідності індивідуалізації професійно-педагогічної підготовки викладачів-філологів; виховання у них прагнення до самореалізації через взаємодію соціальної активності й соціального самовизначення; актуалізації потреби у саморозвитку як творчої особистості. Слід підкреслити й вимогу щодо забезпечення інтелектуальної активності шляхом створення власних прийомів переносу знань у нові ситуації їх використання. У цілому ефективність формування комунікативної компетентності студентів-іноземців залежить від здатності викладача розвивати себе, власну творчість, педагогічну майстерність, професіоналізм.

Ключові слова: комунікативна компетентність, студент, іноземець, викладач, заклад вищої освіти, будівництво, архітектура.

Bila Olena Oleksandrivna Doctor of Pedagogical Sciences, Full Professor in the Department of Preschool and Primary Education, Izmail State University of Humanities

Scientific approaches to preparing teachers for the formation of communicative competence in foreign students - future builders and architects

Abstract

The article highlights scientific approaches to the training of teachers of higher education institutions for the formation of communicative competence in foreign students at universities of architecture and construction. The study of these approaches made it possible to formulate the requirements for the training of teachers of Ukrainian and foreign languages, namely the enrichment of pedagogical experience, improvement of skills taking into account the specifics of the professional activity of future specialists in the field of architecture and construction. Equally important is the involvement of teachers in solving the problems of foreign students related to ensuring the quality of their life while studying. It makes sense to reflect the peculiarities of the engineering and technical training of future builders in Ukrainian and foreign language subjects. Of particular importance is the formation of the pedagogical culture, the use of multifunctional technologies, which provide for the integration of various modules and ensure the internalization of communicative competence by students. It is also worth emphasizing such requirements as the activation of the professional stability of teachers, their mastery to regulate their own emotional states; mastering the techniques of professional self-study and self-organization; active participation in the implementation of national and cultural traditions enriched by humanistic values. The need for individualization of professional training of philology teachers is emphasized; fostering in them a desire for self-realization through the interaction of social activity and social self-determination; actualization of the need for selfdevelopment as a creative personality. It should also be emphasized the requirement to ensure intellectual activity by creating one's own methods of transferring knowledge to new situations of its use. In general, the effectiveness of the formation of communicative competence of foreign students depends on the teacher's ability to develop himself, his own creativity, pedagogical skill, professionalism.

Keywords: communicative competence, student, foreigner, teacher, institution of higher education, construction, architecture.

Постановка проблеми

Важливим завданням розвитку вищої освіти в Україні є забезпечення високої якості підготовки майбутніх фахівців архітектурно-будівельного профілю до взаємодії, комунікації та співпраці з іншими фахівцями у професійній сфері. Ця проблема актуалізує необхідність формування готовності викладачів до формування комунікативної компетентності у здобувачів вищої освіти, насамперед у студентів-іноземців.

Ця проблема пов'язана з такими важливими практичними завданнями сучасної педагогіки вищої школи, як-от розвиток здатності майбутніх фахівців до командної діяльності, вмінь спілкуватися з представниками промисловості та бізнесу, демонструючи високу мовленнєву культуру, професійну ерудицію, глибокі знання рідної та іноземних мов.

Пріоритетність вирішення цієї проблеми пов'язана також з необхідністю забезпечення швидкої адаптації іноземних студентів, котрі навчаються в нашій країні за освітньою програмою зі спеціальності 191 «Архітектура та містобудування», що полегшить їх функціонування як членів соціуму, сприятиме більшій результативності навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема підготовки кадрів для вищої школи розглядалася в ракурсі формування педагогічної майстерності викладачів, їхньої педагогічної культури, саморозвитку творчого потенціалу тощо [1], [2], [3].

Утім питання про забезпечення спеціальної підготовки викладачів закладів вищої освіти, зокрема архітектурно-будівельного профілю, до формування комунікативної компетентності студентів-іноземців потребує більш докладного висвітлення.

Мета статті - розкрити наукові підходи щодо підготовки викладачів закладів вищої освіти до формування комунікативної компетентності у студентів-іноземців на базі університетів архітектури та будівництва.

Виклад основного матеріалу

Наголосимо, що важливою складовою професійної підготовки майбутніх викладачів закладів вищої освіти, насамперед української та іноземних мов, є формування у них педагогічної майстерності. Згідно з науковою позицією [1] має неабияке значення вдосконалення педагогічної майстерності саме з урахуванням специфіки різних галузей знання, а саме архітектури та будівництва. Є важливим, на нашу думку, готувати викладачів української та іноземних мов до вирішення ключових проблем студентів-іноземців у різних аспектах їхньої життєдіяльності, важливими з яких є пізнавальний, соціальний, організаційно-самоврядувальний.

До того ж має сенс орієнтувати викладачів на осмислення можливостей використання змісту традиційних технічних освітніх компонентів задля якомога більшого насичення навчальних дисциплін з української та іноземної мови за професійним спрямуванням. Такий підхід дозволяє створити інтерес до вивчення мов, мотивує навчальну діяльність студентів-іноземців, підтримує у них гностичні емоції.

У цьому контексті набуває значущості науковий підхід [2] щодо формування педагогічної культури викладачів закладів вищої освіти. Зокрема науковець підкреслює, що має сенс розвивати педагогічну культуру як феномен вияву викладачем власного «Я» у професійно-педагогічній діяльності через єдність його цілей, мотивів, знань, умінь, якостей, здібностей, відношень, об'єднаних у систему педагогічних цінностей. Викладач з високим рівнем педагогічної культури здатний забезпечувати формування духовного світу, глибоких знань, комунікативної компетентності у студентів-іноземців.

До того ж у роботах [3] наполягається на значущості впровадження педагогічних технологій (складноорганізованих, багатофункціональних, відкритих, нелінійних цілісних систем) як основної умови формування, розвитку та збагачення професійної культури майбутнього педагога.

Натомість, відповідно до наукового підходу [4], є доречним закцентувати увагу викладачів на впровадженні у освітній процес сучасних технологій, спрямованих на проєктування, цілетворення, прогнозування і моделювання.

Науковець цілком правомірно наголошує на необхідності здійснення трьох рівнів інтеграції:

технологічної,

внутрішньо предметної,

міждисциплінарної.

Саме підготовка викладачів до впровадження інформаційно-модульної технології на заняттях з української, іноземної мов, інших навчальних дисциплін (як гуманітарних, так і технічних), у центрі якої полягає взаємозв'язок змістових, технологічних та пізнавально-операційних модулів, сприяє більш динамічній асиміляції комунікативної компетентності студентами-іноземцями, їхньої здатності до взаємодії з експертами та представниками громадськості.

У цьому контексті слід наголосити й на науковому підході щодо забезпечення якості професійної діяльності викладача (Е. Карпова). Отож на заняттях з української та іноземних мов викладачі закладів вищої освіти архітектурно-будівельного профілю мають бути готові до вдосконалюючого перетворення власної педагогічної діяльності, що й визначатиме її якість.

Варто підкреслити, що неабиякого значення в підготовці викладачів до формування комунікативної компетентності здобувачів вищої освіти має наукова позиція [5], згідно з якою є важливим активізувати професійну стійкість педагогів. Для цього є доцільним реалізовувати в освітньому процесі засоби, котрі прицільно впливають на забезпечення задоволеності від педагогічної діяльності, формування вмінь регуляції власних емоційних станів, прийняття правильних рішень у нестандартних ситуаціях, розвиток вольових якостей, швидкості реакції на поведінку інших людей тощо.

Не менш важливим є спрямування викладачів й на професійне самовиховання, що, на думку [6], передбачає розвиток у них здатності до адекватної самооцінки, мотивації підвищення ефективності роботи над собою, а також оволодіння техніками професійного самонавчання.

Поряд з цим Г. Нагорна небезпідставно акцентує на пріоритетності формування у педагогів професійного мислення, що полягає в їх спрямуванні на досягнення педагогічної розумності. Остання, у свою чергу, відображає гармонійне взаємодоповнення критичного й творчого мислення, що базується й на здатності до дорадчого дослідження множини педагогічних ситуацій.

Наголосимо, що [7] правомірно наполягає на вихованні духовного потенціалу педагогів, а отже в контексті підготовки викладачів до формування комунікативної компетентності у студентів-іноземців постає проблема активізації у тих, хто навчає української та іноземної мови, ціннісно-смислових функцій та відношень між процесами, як-от афективні, нормативно-регулятивні, поведінкові.

Такий підхід дозволяє втілити органічний синтез зазначених процесів, а це забезпечує ефект випередження в розвитку особистості викладача.

Передумовами результативності виховання духовного потенціалу викладачів є такі, як-от організація освітнього процесу на духовному та особистісному рівнях з опорою на самоорганізацію, розвиток потреби у неперервному соціально-творчому вдосконаленні та творчій самореалізації, активна участь у втіленні національно-культурних традицій, збагачених загальнолюдськими цінностями.

Натомість [8] наголошує на необхідності індивідуалізації професійно-педагогічної підготовки особистості тих, хто викладає (у тому числі й мови). Пріоритетними вимогами для цього є такі:

організація професійної підготовки, спрямованої на формування у особистості позиції суб'єкта своєї життєдіяльності.

визначення мети, об'єкта, предмета професійного саморозвитку, що відображають прагнення до розкриття та розвиток індивідуальних особливостей кожного студента.

Важливою для активізації підготовки викладачів (насамперед тих, хто розпочав педагогічну діяльність у закладах вищої освіти та ще не має багатого досвіду професійно-педагогічної діяльності) до формування комунікативної компетентності студентів-іноземців у університетах архітектурно-будівельного профілю є й науковий підхід, запропонований [9], щодо становлення соціальної зрілості особистості. Для цього є доцільним

втілювати прагнення до соціального саморозвитку,

забезпечувати можливість самореалізації особистості через взаємодію її соціальної активності й соціального самовизначення,

активізувати життєву позицію викладача.

Особливо значущим у забезпеченні оптимального процесу підготовки викладачів до формування комунікативної компетентності студентів-іноземців у університетах архітектури та будівництва є науковий підхід [10] щодо пріоритетності формування творчої особистості педагогів, котрий націлює на організацію цілеспрямованого впливу на усвідомлення об'єктивної необхідності творчості на рівні переконань, забезпечення інтелектуальної активності шляхом нарощення власних засобів та прийомів переносу, що розвивають педагогічний стиль мислення та творчу уяву, виховання духовності (як синтезу фундаментальних потреб особистості у пізнанні, спілкуванні, самореалізації), що є ядром системного утворення творчої особистості педагога.

До того ж науковець правомірно акцентує на проблемі визначення змісту освітніх компонентів (обов'язкових та вибіркових), котрі мають відображати структуру соціально-професійного досвіду, а саме:

досвід пізнавальної діяльності, що закладений у змісті навчальних дисциплін у вигляді системи наукових знань, віддзеркалених у програмних результатах навчання,

досвід реалізації відомих способів діяльності, що відображають уміння і навички діяти за зразком,

досвід творчої діяльності, який відбивається у вигляді здатності особистості приймати оптимальні рішення у проблемних ситуаціях, переносити знання в нові умови їх використання,

досвід емоційно-ціннісних відносин, ставлень, що проєктуються у вигляді ціннісних орієнтацій особистості викладача закладу вищої освіти.

Неабиякого значення для спрямування викладачів на досягнення оптимального результату оволодіння студентами-іноземцями комунікативною компетентністю мають наукові положення Н. Кічук щодо необхідності сприяння ефективному особистісному розвитку й саморозвитку здобувачів вищої освіти, а саме:

ураховувати кількісний та якісний аспекти цих процесів, де кількісний віддзеркалює динаміку рівнів розвитку особистості, натомість якісний відображає зрушення в структурі розумових процесів здобувачів вищої освіти, насамперед здатність обирати з багатьох можливих найбільш ефективний спосіб розв'язання задач;

оскільки студентам властиві широкі інтереси, котрі подекуди є розпорошеними, стає актуальним їх спрямовувати, підтримувати й систематизув ати.

Окрім цього є доцільним ураховувати той факт, що в період ранньої юності студентів приваблює як засвоєння нових знань, цікавої інформації, так і виявлення інтелектуальної ініціативи у пізнавальній творчості, генерації ідей, створенні чогось нового, що є корисним для суспільства.

Важливим є також педагогічний уплив на формування індивідуального стилю мисленнєво-мовленнєвої діяльності здобувачів вищої освіти, що є передумовою формування пізнавальної самостійності й креативності.

Як наголошує Н. Кічук, слід пам'ятати й про те, що студентський вік є сензитивним у плані вияву індивідом емоційних реакцій. Спостерігається зростання ролі самоаналізу, самоконтролю, саморегуляції, що доцільно враховувати, плануючи кожний етап формування комунікативної компетентності майбутніх фахівців-будівельників.

У цілому саморозвиток особистості майбутнього будівельника є важливим підґрунтям результативності його професійної комунікації, реалізації власного потенціалу в професійній творчості, здатності до розробки та внесення інновацій.

До того ж науковець правомірно зазначає, що для викладачів закладів вищої освіти є принциповим програмувати й втілювати не лише власний проєкт професійно-педагогічного саморозвитку з урахуванням особливостей комунікативної діяльності у інженерно-технічній галузі, а й включати здобувачів вищої освіти, зокрема студентів-іноземців у квазіпрофесійну діяльність, що оптимізує їхній саморозвиток у аспекті оволодіння здатністю ефективно спілкуватися, взаємодіяти та співпрацювати з іншими в команді.

Висновки

Отже, аналіз окреслених вище наукових підходів дозволяє висунути такі вимоги щодо підготовки викладачів закладів вищої освіти до формування комунікативної компетентності у студентів-іноземців у університетах архітектури та будівництва, а саме:

збагачення педагогічного досвіду викладачів української та іноземних мов, удосконалення їхньої майстерності з урахуванням специфіки професійної діяльності майбутніх фахівців з архітектури та будівництва;

залучення викладачів української та іноземних мов до вирішення проблем студентів-іноземців, пов'язаних із забезпеченням якості їхньої життєдіяльності;

насичення навчальних дисциплін з української та іноземної мов елементами змісту технічних освітніх компонентів;

формування педагогічної культури викладачів закладів вищої освіти задля розвитку здатності студентів-іноземців до ефективної комунікативної взаємодії, використання при цьому багатофункціональних педагогічних технологій, зокрема таких, котрі передбачають інтеграцію змістових, технологічних та пізнавально-операційних модулів та забезпечують динамічну інтеріоризацію комунікативної компетентності здобувачами вищої освіти;

вдосконалююче перетворення викладачами власної професійно-методичної діяльності з навчання мов;

активізація професійної стійкості викладачів, оволодіння ними здатністю до регуляції власних емоційних станів, саморозвитку вольових якостей;

оволодіння викладачами української та іноземних мов техніками професійного самонавчання, самоорганізації та самовдосконалення;

актуалізація у викладачів афективних, нормативно-регулятивних, поведінкових процесів;

активна участь у втіленні національно-культурних традицій, збагачених загальнолюдськими цінностями;

індивідуалізація професійно-педагогічної підготовки викладачів-філологів;

виховання прагнення до самореалізації особистості через взаємодію її соціальної активності й соціального самовизначення;

формування потреби у саморозвитку викладача закладів архітектурно-будівельного профілю як творчої особистості;

забезпечення інтелектуальної активності шляхом нарощення власних засобів та прийомів переносу знань у нові ситуації їх використання, що розвиває педагогічний стиль мислення та творчу уяву;

самовиховання духовності, що віддзеркалює й синтез фундаментальних потреб особистості у пізнанні, спілкуванні, самореалізації.

Отже, ефективність формування комунікативної компетентності студентів-іноземців у університетах архітектурно-будівельного профілю суттєво залежить від здатності викладача враховувати специфіку професійної підготовки майбутніх фахівців, відображати її в змісті освітніх компонентів, розвивати себе, власну творчість, педагогічну майстерність, професіоналізм. Перспективи подальших розвідок полягають у вивченні потенціалу навчально-дослідницької та науково-дослідницької діяльності студентів-іноземців у формуванні їхньої комунікативної компетентності.

Література

1. Барбіна Є.С. Сучасні психолого-педагогічні підходи до формування педагогічної майстерності. Філософія педагогічної майстерності: зб наук. пр./редкол.: Н.Г. Ничкало (голова) та ін. Київ-Вінниця: ДОВ «Вінниця», 2008. С. 183-194.

2. Гриньова В.М. Педагогічна культура викладача вищого навчального закладу. Новий Колегіум. 2013. № 2. С. 21-24.

3. Смолюк І.О. Підготовка студентів педагогічних спеціальностей до професійного саморозвитку. Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. 2012. № 8. С. 108-112.

4. Богданова І.М. Стан впровадження нових педагогічних технологій у навчально-виховний процес вищого педагогічного закладу освіти. Наука і освіта. 2008. № 4-5. С. 1-9.

5. Курлянд З.Н. Становлення позитивної Я-концепції майбутнього вчителя. Одеса: ПНЦ АПН України. 2005. 163 с.

6. Кучерявий О.Г. Професійне самовиховання у вищій школі: навч. посіб. К.: Освіта України. 2010. 200 с.

7. Олексюк О.М. Розвиток духовного потенціалу особистості у постнекласичній мистецькій освіті: монографія. Київський університет імені Бориса Грінченка. 2017. 192 с.

8. Пєхота О.М. Роль викладача вищої школи в самоосвітній діяльності студентів. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: педагогіка. 2008. № 5. С. 7-10.

9. Радул В.В. Соціальна зрілість особистості. Харків:Мачулін. 2017. 442 с.

10. Кічук Н.В. Компетентність саморозвитку майбутнього фахівця: особистісно орієнтовані технології формування у вищій школі. Науковий вісник Миколаївського державного університету. 2006. Випуск 12. С. 80-87.

References

1. Barbina Ye.S. (2008). Suchasni psykholoho-pedahohichni pidkhody do formuvannia pedahohichnoi maisternosti [Modern psychological and pedagogical approaches to the formation of pedagogical skills]. Filosofiia pedahohichnoi maisternosti: zb nauk. pr./redkol.: N.H. Nychkalo (holova) ta in. Kyiv-Vinnytsia: DOV «Vinnytsia». S. 183-194.

2. Hrynova V.M. (2013). Pedahohichna kultura vykladacha vyshchoho navchalnoho zakladu [Pedagogical culture of a teacher of a higher educational institution]. Novyi Kolehium. № 2. S. 21-24.

3. Smoliuk I.O. (2012). Pidhotovka studentiv pedahohichnykh spetsialnostei do profesiinoho samorozvytku [Preparation of students of pedagogical specialties for professional self-developmen]t. Naukovyi visnyk Volynskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky. № 8. S. 108-112.

4. Bohdanova I.M. (2008). Stan vprovadzhennia novykh pedahohichnykh tekhnolohii u navchalno-vykhovnyi protses vyshchoho pedahohichnoho zakladu osvity [The state of introduction of new pedagogical technologies into the educational process of a higher pedagogical educational institution]. Nauka i osvita. № 4-5. S. 1-9.

5. Kurliand Z.N. (2005). Stanovlennia pozytyvnoi Ya-kontseptsii maibutnoho vchytelia [Formation of a positive self-concept of the future teacher]. Odesa: PNTs APN Ukrainy. 163 s.

6. Kucheriavyi O.H. (2010). Profesiine samovykhovannia u vyshchii shkoli [Professional self-education in higher education]: navch. posib. K.: Osvita Ukrainy. 200 s.

7. Oleksiuk O.M. (2017). Rozvytok dukhovnoho potentsialu osobystosti u postneklasychnii mystetskii osviti [Development of the spiritual potential of the individual in post-non-classical art education]: monohrafiia. Kyivskyi universytet imeni Borysa Hrinchenka. 192 s.

8. Piekhota O.M. (2008). Rol vykladacha vyshchoi shkoly v samoosvitnii diialnosti studentiv [The role of the teacher of the higher school in the self-educational activities of students]. Naukovi zapysky Ternopilskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu. Seriia: pedahohika. № 5. S. 7-10.

9. Radul V.V. (2017). Sotsialna zrilist osobystosti [Social maturity of the individual]. Kharkiv:Machulin. 442 s.

10. Kichuk N.V. (2006). Kompetentnist samorozvytku maibutnoho fakhivtsia: osobystisno oriientovani tekhnolohii formuvannia u vyshchii shkoli [Competence of self-development of the future specialist: personally oriented technologies of formation in higher education]. Naukovyi visnyk Mykolaivskoho derzhavnoho universytetu. Vypusk 12. S. 80-87.

Размещено на Allbest.ru