Зміст навчання дисциплін "безпека життєдіяльності" та "цивільний захист" у закладах вищої освіти України (від 60-х років ХХ століття до сьогодення)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст навчання дисциплін "безпека життєдіяльності" та "цивільний захист" у закладах вищої освіти України (від 60-х років ХХ століття до сьогодення)

Примакова Віталія Володимирівна доктор педагогічних наук, професор, професор кафедри теорії и методики виховання, психології та інклюзивної освіти, Комунальний вищий навчальний заклад «Херсонська академія неперервної освіти» Херсонської обласної ради

Анотація

Статтю присвячено розгляду проблем цивільного захисту, завдання якого полягає передусім у забезпеченні безпеки населення країни та майна в умовах надзвичайних ситуацій. Йдеться про одну із функцій держави, спрямовану на захист населення, територій засобами організації комплексу заходів у мирний час або в складний період; здійснення державного контролю у сфері безпеки тощо.

З'ясовано, що навчання діям населення у надзвичайних ситуаціях та правилам пожежної безпеки є обов'язковим для здобувачів освіти і здійснюється під час освітнього процесу студентів на кожному рівні вищої освіти - за програмами навчальних дисциплін та планами об'єктових тренувань з питань цивільного захисту.

Зроблено ретроспективний аналіз розбудови «безпекових» напрямів в Україні, виявлено чинники, котрі впливали на цей процес. Схарактеризовано, як наслідки Чорнобильської катастрофи відбилися на діяльності відповідних відомств, вплинули на тогочасну трансформацію змісту цивільного захисту в закладах вищої освіти.

Виявлено, що Міністерством освіти і науки України разом із підпорядкованими структурними підрозділами здійснюється популяризація серед здобувачів освіти специфічних системних знань у сфері цивільного захисту, зокрема щодо дій у надзвичайних ситуаціях та правил пожежної безпеки. Аналіз програм дисциплін «Цивільний захист» та «Безпека життєдіяльності» для закладів вищої освіти, дав можливість простежити зміни, що відбулися у змісті такого навчання, акцентувати на особливій увазі до питань організації цивільного захисту в Україні, класифікації надзвичайних ситуацій, захисту населення у надзвичайних ситуаціях та реагування на них і їх наслідки.

Нині, під час воєнного стану в Україні, наявність знань, умінь і навичок про дії особи в надзвичайній ситуації може зберегти їй життя. Ситуація вимагає активно впровадити навчання з цивільного захисту не тільки в закладах освіти, а й серед населення України в цілому. Просвітницька діяльність щодо набуття таких умінь є також дієвим інструментом імплементації знань в суспільство.

Ключові слова: цивільний захист, безпека життєдіяльності, техногенна катастрофа, вищий навчальний заклад, типова навчальна програма. безпека населення цивільний захист

Prymakova Vitaliia Volodymyrivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Theory and Methods of Education, Psychology and Inclusive Education, Communal Higher State Educational Institution “Kherson Academy of Continuing Education” of Kherson Regional Council

CONTENT OF THE DISCIPLINES "LIFE SAFETY" AND "CIVIL PROTECTION" IN HIGHER EDUCATIONAL INSTITUTIONS OF UKRAINE (FROM THE 60S OF THE TWENTIETH CENTURY TO THE PRESENT)

Abstract. The article is dedicated to the issues of civil protection, the task of which is primarily to ensure the safety of the country's population and property in emergency situations. This is one of the functions of the state aimed at protecting the population, territories, etc. by organising a set of measures in peacetime or in a difficult period; exercising the state control in the security sector, etc.

It has been found that training in emergency actions and fire safety rules is mandatory for students and is carried out during the educational process of students at each level of higher education - according to the programmes of academic disciplines and plans of object-based trainings on civil protection.

A retrospective analysis of the development of "safety" areas in Ukraine is made, the factors that influenced this process are identified. The article describes how the consequences of the Chornobyl disaster affected the activities of relevant agencies and influenced the transformation of the content of civil protection in higher educational institutions of that time.

It is found that the Ministry of Education and Science of Ukraine, together with its subordinate structural units, promotes specific systemic knowledge in the field of civil protection among students, in particular, on emergency actions and fire safety rules. An analysis of the Civil Protection and Life Safety curriculum for higher educational institutions made it possible to trace the changes that have taken place in the content of such training, focusing on the issues of civil protection organisation in Ukrainei classification of emergencies, protection of the population in emergencies and response ia iOem and iOelr eansequenees.

Today, during martial law in Ukraine, Oaving iOe knowledge, skills and abiliiies ia aei in an emergency siiuaiian can save a person's life. TOe siiuaiian calls far iOe active implementation of civil protection iraining noi only in educaiional insiiiuiions but also among iOe population of Ukraine as a wOole. Educaiional aciiviiies io acquire sucO skills are also an effeciive iool for implemeniing knowledge in socieiy.

Keywords: civil proieciion, life safety, man-made disaster, OigOer educaiional insiiiuiion, iypical curriculum.

Постановка проблеми

В умовах повномасштабної війни, що стала результатом вторгнення російської федерації в Україну, актуалізувалась необхідність поглибленого вивчення дисциплін, пов'язаних із створенням безпечних умов для життя і здоров'я населення. Зокрема держава і суспільство виявляє зацікавленість та підкреслює доцільність посиленої уваги до таких напрямів як «Безпека життєдіяльності» та «Цивільний захист».

З'ясовано, що відповідальність за особисту та колективну безпеку, може реалізовуватися ефективно тільки за наявності і розуміння критеріїв розпізнання ризиків, що загрожують під час криз, катастроф, аварій тощо. Вивчення та засвоєння дітьми і дорослими, зокрема студентами закладів вищої освіти, дисциплін, пов'язаних з основами цивільного захисту населення, дасть можливості людині убезпечити себе і своє оточення впродовж життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання безпеки завжди були актуальними, суспільно значущими і привертали увагу дослідників у різних сферах життя. Нормативно-правовий аспект проблеми розвитку цивільного захисту, що розроблялися в закладах освіти, вивчали В.В.Войтенко, О.І,Запорожець, В.О.Михайлюк та ін. Про діяльність педагогічного складу середніх загальноосвітніх шкіл та закладів професійно- технічної освіти, що відповідали за організацію роботи з цивільного захисту в навчальних закладах, писали Р.Г.Гатаулін, В.А.Зіньковський, С.І.Осипенко та ін. Зміст керівних документів МОН України і МНС України з окреслених питань аналізували й упорядковували С.Д.Вовченко, С.М.Степанов, З.М.Яремко та ін. Фахівцями було розроблено методичні рекомендації з питань цивільного захисту, надзвичайних ситуацій.

Єдині вимоги до планування, організації та комплекс заходів з питань цивільного захисту в освіті висвітлювали у своїх працях вітчизняні учені, методисти, практики. Зокрема, над проблемами впровадження та розроблення типових навчальних програм нормативних дисциплін «Безпека життєдіяльності» та «Цивільний захист» для закладів вищої освіти працювали В.В.Бєгун, Л.А.Гладкая, В.М.Заплатинський, Б.Д.Халмурадов та ін. Не зважаючи на значні напрацювання з окреслених питань, вважаємо важливим розгляд проблем, пов'язаних з упровадженням просвітницької діяльності різних верств населення з питань цивільного захисту, зокрема студентства, в ретроспективі.

Тому метою статті є ретроспективний аналіз трансформації змісту дисциплін безпеки життєдіяльності і цивільного захисту в освітній галузі, закладах вищої освіти України періоду з 60-х років ХХ століття до сьогодення.

Виклад основного матеріалу

Початок системної розбудови цивільної оборони, що стала складником системи загальнодержавних оборонних заходів, пов'язують з початком 60-х років ХХ століття. З липня 1961 року так став називатися структурний компонент протиповітряної оборони, який було виокремлено для здійснення важливих суспільно-державних завдань: захисту населення і народного господарства країни від зброї масового ураження та інших засобів нападу противника у мирний та воєнний часи, а також для проведення рятувальних та невідкладних аварійно-відновлювальних робіт в осередках ураження, зонах можливого затоплення тощо [1]. Разом з реорганізацією структури, було створено нові структурні підрозділи цивільної оборони, в областях почали організовувати роботу штабів і формувань цивільної оборони. З огляду на оновлені завдання цивільної оборони, навчання населення проводилось в основному в напрямі захисту від зброї масового ураження й інших засобів нападу. Тоді просвітницька діяльність щодо проблем життєдіяльності, охорони праці, реагування на надзвичайні ситуації набуває більшої потужності. Масштабна робота з цих питань проводиться в закладах освіти, професійних установах, у сільському господарстві, на виробництві тощо.

Для проведення ефективної підготовки, яку надавала новостворена тоді система, населення розмежовувалося і поділялося на дві групи: працююче та населення, не зайняте у сферах виробництва й обслуговування. Для кожної категорії розроблялися відповідні програми навчання, визначалися порядки і форми проведення занять. За твердженням дослідників, основним методом підготовки незайнятого населення були практичні завдання. Для працюючого населення пропонувалося ще й обговорення теоретичних питань [2]. Проведення такого комплексу заходів серед населення щодо навчання діям під час виникнення надзвичайних ситуацій та подій давало позитивний результат стосовно масової обізнаності людей про безпеку життєдіяльності.

До 80-х років ХХ століття відповідне навчання населення способів захисту від зброї масового ураження й інших засобів нападу залишалося обов'язковим. З часом спектр діяльності і повноваження формувань цивільної оборони розширилися, цивільну оборону було вирішено залучати до ліквідацій наслідків надзвичайних ситуацій, стихійних лих, катастроф тощо.

26 квітня 1986 року в результаті вибухів спалахнув четвертий реактор Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС), в якому знаходилось 200 тон урану. До ліквідації наслідків вибуху було залучено 240 тисяч пожежних, які гасили полум'я, хоча не мали спеціальних засобів захисту, в результаті отримували смертельні дози радіації [3]. Поки пожежні ліквідовували перші наслідки масштабної техногенної катастрофи, влада замовчувала про подію та наслідки від неї. Населення України продовжувало жити звичайним життям без застосування необхідних засобів безпеки. Пізніше, оголосивши тривогу, було створено зону відчуження (з 30-кілометрової зони було евакуйовано приблизно 115 тис. осіб). Згодом було прийняте рішення закрити зруйнований реактор бетонним саркофагом, що виконував захисну функцію і мав убезпечити від подальшого поширення радіації та забруднення середовища.

Тривалий час переважну більшість матеріалів та документів було засекречено. Приховувалися реальні наслідки вибуху на Чорнобильській АЕС. Однак згодом, після здобуття Україною Незалежності, на сайті Служби Безпеки України було оприлюднено 229 документів з архіву КДБ УРСР (за період від початку 1970 -х до листопада 1986 років, серед яких були й ті, що стосувалися й аварії на ЧАЕС [4].

Аварія на Чорнобильській АЕС стала серйозним випробуванням для населення і для служб порятунку України. Тогочасні соціологічні опитування, результати досліджень медиків, освітян, спеціальних служб констатували наявність обмежених уявлень жителів України про проблему, відсутність алгоритмів щодо прийняття сильних рішень та злагоджених дій із убезпечення життя і здоров'я громадян, надання їм першої невідкладної допомоги.

Сили цивільної оборони також не були готові до ліквідації наймасштабнішої на той час техногенної катастрофи. Причини не готовності сил та формувань цивільної оборони ретельно вивчалися, проводилися глибокі дослідження. За їх результатами змінювалося і функціонування цивільної оборони та її подальша реорганізація у сили цивільного захисту. Серед оновлених завдань системи цивільної оборони виокремили тоді навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях та здійснення відповідної політики у сфері освіти щодо навчання суб'єктів освітнього процесу знанням безпеки життєдіяльно сті.

Отже, аварія на Чорнобильській АЕС продемонструвала неспроможність керівництва та, відповідно, структурних підрозділів цивільної оборони до ліквідації наслідків такої масштабної надзвичайної ситуації. Це стало однією з головних причин того, що у 90-ті роки минулого століття питання техногенної безпеки знову привернули серйозну увагу, набули надважливого значення, що вимагало розроблення державної політики у сфері безпеки життєдіяльності, впровадження дієвих механізмів її реалізації. Тогочасна система захисту населення не забезпечувала свого основного призначення.

Держава, як гарант права людини на захист життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха, почала формувати дієву систему цивільної оборони держави. У лютому 1993 року Верховною Радою України було ухвалено Закон, який визначив Цивільну оборону України, як «державну систему органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру» [5].

Закон не містив положення про посилання для центральних органів виконавчої влади у сфері освіти щодо організації проведення навчання в закладах освіти за напрямом безпеки життєдіяльності, цивільної оборони тощо. Проте уже 1994 року Постановою Кабінету Міністрів України було ухвалено Положення про Цивільну оборону України, де вказано, що «студенти вищих навчальних закладів проходять підготовку, навчання діяти у надзвичайних ситуаціях за спеціальними програмами, ухваленими Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи» [6].

Відповідно до Положення, тепер підготовка кадрів для Цивільної оборони здійснювалася у навчальних закладах держави, офіцерських кадрів - у вищих військових навчальних закладах, військових факультетах, кафедрах цивільних навчальних закладів. Враховуючи сформовану структуру Цивільної оборони України, розгалуженість структурних підрозділів в областях, потреба у кваліфікованих працівниках була значною, тому комплектування здійснювалося переважно за рахунок випускників вищих навчальних закладів, за умови проходження військової служби у військах цивільної оборони.

2001 року створюється Всеукраїнський науково-дослідний інститут цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та Інститут державного управління у сфері цивільного захисту, які фактично надають освітні послуги у напрямі цивільного захисту для центральних органів виконавчої влади, зокрема у природоохоронній сфері.

Спільним наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду ухвалено рішення про обов'язкове вивчення всіма студентами, курсантами та слухачами вищих навчальних закладів України навчальних дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці», «Охорона праці в галузі» та «Цивільний захист» [7].

Наказом «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах» було визначено нормативи доведення навчальних дисциплін, а саме:

- «Безпека життєдіяльності» - на 1-му чи 2-му курсі із загальним обсягом не менше 1,5 кредиту ECTS (54 академічні години). Форма підсумкового контролю знань - диференційований залік;

- «Основи охорони праці» - на 2-му чи 3-му курсі (молодший спеціаліст), на 4-му курсі (бакалавр) із загальним обсягом не менше 1,5 кредиту ECTS (54 академічні години). Форма підсумкового контролю знань - іспит;

- «Охорона праці в галузі» - на 4-му курсі (молодший спеціаліст), на 5-му курсі (спеціаліст, магістр) із загальним обсягом не менше 1 кредиту ECTS (36 академічних годин). Форма підсумкового контролю знань - іспит;

- «Цлвільшзй захист» (замісдьдисцинліни «Цлвільна оборона») - на 5-му чи 6-му курсі (спеціаліст, магістр) із загальним обсягом не менше 1 кредиту ECTS (36 академічних годин). Форма підсумкового контролю знань - диференційований залік [7].

Перед керівництвом закладів освіти було поставлено завдання: розробити проекти типових навчальних програм за зазначеними дисциплінами та затвердити їх у Міністерстві освіти та науки України. Перед погодженням програми мали бути схвалені в органах виконавчої влади за напрямом, адже до впровадження в освітній процес мали розглядатися теоретиками, практиками, різними кваліфікованими особами, які мали досвід реалізації завдань та функцій з охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту.

Отже, навчальні програми з «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі» погоджували з Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, а навчальні програми «Безпека життєдіяльності» та «Цивільний захист» з Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Для теоретичного викладання специфічних професійно спрямованих дисциплін педагогічні та науково-педагогічні працівники проходили спеціальну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з цивільного захисту, охорони праці.

Студенти, курсанти та слухачі вищих навчальних закладів України під час складання державного екзамену обов'язково виконували завдання з охорони праці. У дипломних проектах (роботах) молодших спеціалістів і бакалаврів окремий розділ присвячувався «Охорона праці», а для спеціалістів і магістрів таким розділом був - «Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях».

Дієвим засобом впровадження «безпекових» дисциплін у вищих навчальних закладах вважався контроль з боку Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки щодо стану виконання студентами навчальних програм з дисциплін «Безпека життєдіяльності» та «Цивільний захист». Такий контроль здійснювався під час перевірок та оцінки готовності закладу до функціональних і територіальних підсистем єдиної системи цивільного захисту.

Нормативне врегулювання організації навчання з питань цивільного захисту в освітньому процесі вищих навчальних закладів заклало основу розроблення типових програм навчальних дисциплін «Безпека життєдіяльності» та «Цивільний захист». Починаючи з 2011/2012 навчального року використовуються типові програми нормативних дисциплін «Безпека життєдіяльності» та «Цивільний захист».

Навчальна дисципліна «Безпека життєдіяльності» є нормативною, її включено в навчальні плани як дисципліну обов'язкову для вивчення. Обсяг навчального часу для її вивчення визначений державними вимогами і не має містити обсяг, менший за 54 академічних годин (1,5 кредиту ECTS). У процесі опанування навчальним матеріалом студенти мають виконати розрахунково- графічну роботу з питань визначення впливу наслідків надзвичайних ситуацій на адміністративні територіальні одиниці, об'єкти господарювання та населення, що мешкає поблизу, відповідно до профілю підготовки вищого навчального закладу. Форма підсумкового контролю знань - диференційований залік [8].

Сьогодні навчальні дисципліни «Безпеки життєдіяльності» та «Цивільного захисту» опановують з метою набуття студентами, курсантами та слухачами закладів вищої освіти необхідних системних знань, сформованості вмінь та навичок для дій під час виникнення надзвичайних ситуацій, з урахуванням ризиків та небезпеки, що виникають внаслідок катастроф, аварій тощо і вироблення відповідальності за особисту та колективну небезпеку. При навчанні студентів необхідно врахувати, що різні сфери життєдіяльності, здійснення захисту від наслідків надзвичайної ситуації, катастрофи, аварії набуває різних форм до персоналу господарських об'єктів, установ, організації та до не працюючого населення. Особливу увагу при отриманні знань та умінь необхідно звернути на особисту безпеку.

В результаті вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» мають бути сформовані загальнокультурні та професійні компетенції.

Загальнокультурні компетенції охоплюють: «культуру безпеки і ризик- орієнтоване мислення, при якому питання безпеки, захисту й збереження навколишнього середовища розглядаються як реальні пріоритети в житті й діяльності людини; знання сучасних проблем і головних завдань безпеки життєдіяльності та вміння визначити коло своїх обов'язків з питань виконання завдань професійної діяльності з урахуванням ризику виникнення небезпек, які можуть спричинити надзвичайні ситуації та привести до несприятливих наслідків на об'єктах господарювання; вміння оцінити середовище перебування щодо особистої безпеки, безпеки колективу, суспільства, провести моніторинг небезпечних ситуацій та обґрунтувати головні підходи та засоби збереження життя, здоров'я та захисту працівників в умовах загрози і виникнення небезпечних та надзвичайних ситуацій; здатність приймати сильні рішення щодо безпеки в межах своїх повноважень [8].

Професійні компетенції за видом діяльності охоплюють: виробничо- технологічну діяльність (передбачає здатність орієнтуватися в основних методах і системах забезпечення техногенної безпеки та використовувати їх); організаційно-управлінську діяльність (обізнаність в основних нормативно- правових актах в області забезпечення безпеки); проектно-конструкторську діяльність (вміння ідентифікувати небезпечні чинники природного та техногенного середовищ і відвернення їхньої уражальної дії з використанням імовірнісних моделей і обладнання); педагогічно-консультативну діяльність (методичне забезпечення проведення навчання серед працівників та населення з питань безпеки життєдіяльності та дій у надзвичайних ситуаціях); контрольно-консультативну діяльність (здатність оцінювати стан готовності підрозділу до роботи в умовах загрози і виникнення НС та надавати консультації працівникам організації (підрозділу) щодо підвищення його рівня) [8].

У типовій програмі сформульовано основні вимоги, але заклади вищої освіти, в залежності від професійного напряму, самі визначають форми та методи проведення занять, теми, з урахуванням спеціалізації студентів, курантів та слухачів. Важливою вимогою для проведення занять із зазначених дисциплін є створення належних умов, а саме: обладнання аудиторій, навчальних лабораторій, наявності засобів захисту різного типу, дозиметрів, іншого спеціалізованого обладнання.

Висновки

Отже аналіз матеріалів аналізованої теми дає підстави говорити про відносно стабільний, частіше плановий характер розвитку системи цивільного захисту в другій половині ХХ та інтенсивніший на початку ХХІ століття. Чинниками, що спричинювали прискорення її розвитку, були, на жаль, надзвичайні ситуації, техногенні катастрофи, що спонукали до більш динамічного реагування, визначення чітких алгоритмів дій та організації просвітництва населення країни з цих питань.

Надзвичайний стан, воєнний стан, повітряна тривога, хімічна небезпека, нормативи ГТО -здавалося б, давно забутті терміни, отримали нині нового життя. Тож знання правил поводження під час надзвичайній ситуації може

убезпечити та зберегти життя людей. Цією інформацією не можна нехтувати, вона має бути об'єктивною та поширюватися системно, інтенсивно.

Нині, в умовах різноманіття джерел інформації, можливості її поширення майже безмежні. Дистанційне навчання в Україні має також значні можливості для просвіти людей, зокрема студентства, з життєво важливих питань. Сучасність вимагає розроблення нових інтерактивних форм та методів викладання, удосконалення тем курсів, візуалізацію наочної просвітницької роботи зі студентами, створення відеоуроків із залученням фахівців цивільного захисту. Тож вважаємо це перспективними напрямами подальших досліджень.

Література:

1. Цивільна оборона - історія становлення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: czndep.zht.gov.ua/Hi story.html.

2. Богданов Є.П. Навчання непрацюючого населення у сфері цивільного захисту у 1980-2020 роках / Є.П. Богданов // Knowledge, Education, Law, Managment. - 2021. - Т. 1 №2 - Krasnystaw : KWANT STUDIO, 2021. С. 12-16.

3. Чорнобильська катастрофа: коротка історія про трагедію, яка назавжди закарбувалася в пам'яті [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://24tv.ua/chornobilska_ katastrofa_korotka_istoriya_pro_tragediyu_yaka_nazavzhdi_zakarbuvalasya_v_pamyati_n 1146135.

4. Архів СБУ розсекретив деталі будівництва і аварії на ЧАЕС [Електронний ресурс]. 22.06.2020. - Режим доступу: https://ssu.gov.ua/novyny/7720.

5. Закон України «Про Цивільну оборону України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2974-12#Text.

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 10.05.1994 р. № 299 «Про затвердження Положення про Цивільну оборону України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/299-94-%D0%BF#Text.

7. Наказ Міністерства науки і освіти України, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.10.2010 №969/922/216 «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/z1057-10#Text.

8. Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 12.04.2011 №1.4/18-1007 «Про типові програми навчальних дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Цивільний захист» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1007749-11#Text.

9. Кодекс цивільного захисту України: Закон України : за станом на 31 березня 2023 року № 5403-VI. // Відомості Верховної Ради України (ВВР [Електронний ресурс]. - Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403-17#Text.

References:

1. Tsyvilna oborona - istoria stanovlennia [Civil defence - history of formation]. (n.d.). czndep.zht.gov.ua. Retrieved from czndep.zht.gov.ua/History.html [in Ukrainian].

2. Bohdanov, le.P. (2021). Navchannia nepratsiuuchoho naselennia u sferi tsyvilnoho zahystu u 1980-2020 rokah [Training of the unemployed population in civil protection in 1980-2020]. Knowledge, Education, Law, Managment - Krasnystaw: KWANT STUDIO, (Vol.1), 2, 12-16 [in Ukrainian].

3. Chornobylska katastrofa: korotka istoria pro trahediu, iaka nazavzhdy zakarbuvalasia v pamiati [The Chornobyl catastrophe: brief history about the tragedy that is forever etched in memory]. (n.d.). 24tv.ua. Retrieved from: https://24tv.ua/chornobilska_katastrofa_korotka_ istoriya_pro_tragediyu_yaka_nazavzhdi_zakarbuvalasya_v_pamyati_n1146135[in Ukrainian].

4. Arhiv SBU rozsekretyv detail budivnytstva i avarii na CHAES [SBU archive declassifies details of construction and accident at Chornobyl NPP]. (2020, June 20). ssu.gov.ua. Retrieved from https://ssu.gov.ua/novyny/7720 [in Ukrainian].

5. Zakon Ukrainy «Pro Tsyvilnu oboronu Ukrainy» [Law of Ukraine «On Civil Defence of Ukraine»] [Електронний ресурс]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2974-12#Text [in Ukrainian].

6. Postanova Kabinetu Ministriv Ukrainy vid 10.05.1994 r. №299 «Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Tsyvilnu oboronu Ukrainy» [Resolution of the Cabinet of Ministers of Ukraine from 10 May 1994 №299 «On approval of the Regulation on Civil Defence of Ukraine»]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/299-94-%D0%BF#Text [in Ukrainian].

7. Nakaz Ministerstva nauky i osvity Ukrainy, Ministerstva z pytan nadzvychainyh sytuatsiy ta u spravah zahystu naselennia vid naslidkiv Chornobylskoi katastrofy, Derzhavnoho komitetu Ukrainy z promyslovoi bezpeky, Ohorony pratsi ta hirnychoho nahliadu vid 21.10.2010 №969/922/216 «Pro orhanizatsiu ta vdoskonalennia navchannia z pytan ohorony pratsi, bezpeky zhyttiedialnosti ta tsyvilnoho zahystu u vyshyh navchalnyh zakladah Ukrainy» [Order of the Ministry of Science and Education of Ukraine, the Ministry of Emergencies and Affairs of Protection of the Population from the Consequences of the Chornobyl Disaster, the State Committee of Ukraine on Industrial Safety, Labour Protection and Mining Supervision of 21 October.2010 № 969/922/216 «On Organisation and Improvement of Training on Labour Protection, Life Safety and Civil Protection in Higher Education Institutions of Ukraine»]. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1057-10#Text [in Ukrainian].

8. Lyst Ministerstva osvity i nauky, molodi ta sportu Ukrainy, Instytutu innovatsiinyh tehnolohiy i zmistu osvity vid 12/04/2011 №1.4/18-1007 «Pro typovi prohramy navchalnyh dyscyplin «Bezpeka zhyttiedialnosti», «Tsyvilnyi zahyst» [Letter of the Ministry of Education and Science, Youth and Sports of Ukraine, Institute of Innovative Technologies and Content of Education of 12 April 2011 No. 1.4/18-1007 «On the Standard Curricula»]. (n.d.). zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/v1007749-11#Text [in Ukrainian].

9. Kodeks tsyvilnoho zahystu Ukrainy: Zakon Ukrainy [Law of Ukraine: Code of Civil Defence of Ukraine]. (2023, March 31). Vidomosti Verkhovnoi Rady Ukrainy - Bulletin of Verkhovna Rada of Ukraine. zakon.rada.gov.ua. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5403- 17#Text [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru