Особливості та рівні формування навчальної автономії студентів при вивченні іноземної мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка

Особливості та рівні формування навчальної автономії студентів при вивченні іноземної мови

Сосяк Мирослава Миколаївна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри практики англійської мови і методики її навчання

Анотація

У статті розкрито проблему формування автономії студента при оволодіння іншомовною компетентністю. Автор обґрунтовує доцільність формування навчальної автономії студентів з першого курсу навчання. По закінченню чотирирічного терміну студенти повинні бути незалежними і вміти брати на себе відповідальність на подальший процес професійного зростання. Проаналізовано обставини, які зумовлюють необхідність формування навчальної автономії студентів. Підкреслено, що самостійне доучування навчального матеріалу, тренування та практикування у різних видах мовленнєвої діяльності сприятимуть формуванню комунікативних умінь в умовах автономії. Досліджено поняття «навчальна автономія» та проаналізовано сутність його трактування різними авторами. У статті пропонується розглядати навчальну автономію з управлінських позицій як здатність студента до самоуправління процесом оволодіння комунікативною компетентністю, яка грунтується на методичних знаннях, загальних та спеціальних управлінських уміннях та усвідомленості себе як суб'єкта навчальної діяльності. Окреслено об'єм методичних знань, який має бути освоєний студентами для ефективного функціонування навчальної автономії. Визначено загальні управлінські уміння планування, організації, самооцінювання та самокорекції навчальної діяльності, а також спеціальні управлінські уміння, які забезпечують оволодіння лінгвістичною, прагматичною та лінгвосоціокультурною компетентностями.

Розкрито важливість оволодіння студентами навчальними стратегіями, які сприятимуть ознайомленню, запам'ятовуванню, тренуванню та використанню навчального матеріалу у ситуаціях реального спілкування. Проаналізовано рівні оволодіння навчальною автономією. Досліджено роль мотивації та рефлексії, значення соціально-афективного компоненту у процесі формування комунікативної компетентності студентів в рамках автономного навчання.

Ключові слова: навчальна автономія, управлінські уміння, рівні, комунікативна компетентність, стратегії навчання, методичні знання, рефлексія, мотивація.

Abstract

Sosiak Myroslava Mykolayivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of English Language Practice and Methodology of its Teaching, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University

FEATURES AND LEVELS OF STUDENT AUTONOMY FORMATION IN LEARNING A FOREIGN LANGUAGE

The article reveals the problem of the student autonomy formation in the process of learning a foreign language. The author has substantiated the expediency of the students' educational autonomy formation from the first year of study. At the end of the four-year term, students should be independent and able to take responsibility for the further process of their professional growth. The circumstances that determine the need for the students' educational autonomy formation have been analyzed. It has been emphasized that an independent study of the educational material, its training and practicing in various types of speech activities will contribute to the formation of communication skills under the conditions of autonomy. The concept of an `educational autonomy' has been studied and the essence of its interpretation by various authors has been analyzed. The author suggests that an educational autonomy should be considered from a management perspective. It is treated as an ability to self-manage the process of the communicative competence development that is based on the methodological knowledge, general and special managerial skills, and students' self-awareness. The amount of the methodological knowledge that must be mastered by the students for the effective functioning of an educational autonomy has been outlined. The general management skills of planning, organization, self-evaluation and self-correction of the educational activities, as well as the special management skills that ensure the mastery of linguistic, pragmatic and linguistic-socio-cultural competences have been defined. The importance of mastering learning strategies that will facilitate familiarization, memorization, training and use of an educational material in real communication situations has been revealed. The levels of student autonomy formation have been analyzed. The role of motivation and reflection, the importance of the social-affective component in the process of the communicative competence development within the framework of autonomous learning have been studied.

Keywords: learning autonomy, management skills, levels, communicative competence, learning strategies, methodical knowledge, reflection, motivation.

Постановка проблеми

Стрімкий розвиток науки, сучасних інноваційних технологій і підходів до навчання, оновлення стратегічних напрямків в освіті, інтеграція закладів вищої освіти України в європейський освітній простір обумовлюють доцільність розвитку у майбутніх учителів потреби у «навчанні впродовж життя», яка трактується як необхідність постійного оновлення професійних знань та умінь і є рушійною силою їхньої активності. Саме тому розвиток навчальної автономії учнів/студентів є однією з актуальних проблем сучасної освіти, загалом і навчання іноземних мов та формування комунікативної компетентності, зокрема. Студентів треба вчити самостійно здобувати теоретичні знання та практичні уміння, віднаходити та відбирати необхідну навчальну інформацію, шляхи її засвоєння та використання, здійснювати самоконтроль та самокорекцію досягнутих результатів навчання.

Досвід роботи у закладі вищої освіти, спостереження за навчальним процесом та результати опитування першокурсників свідчать про те, що 89% студентів не розуміють сутності поняття «навчальна автономія» і не вміють працювати в режимі автономії. 11% студентів вважають, що навчальна автономія представляє собою один з видів самостійної роботи з відстроченим контролем з боку викладача. Більшість студентів мають труднощі у пошуку навчальної інформації, її відборі, самостійному опрацюванні та використанні у навчальній діяльності. Вони недостатньо ознайомлені з можливостями інтеграції он-лайн інструментів у процес вивчення іноземної мови, способами самомотивування, самооцінювання та взаємооцінювання. Це свідчить про те, що у закладах середньої освіти не практикується уведення у навчальний процес елементів автономної роботи. Учителі шкіл не залучають учнів до проектування цілей навчання, відбору навчального матеріалу, способів його засвоєння та оцінювання результатів. Українській школі притаманний реактивний тип (у термінології В.Літтлвуда) навчальної автономії, оскільки учитель управляє навчальною діяльністю учнів, окреслює цілі навчання та спрямовує його зусилля на їх досягнення. Подібна ситуація спостерігається і у закладах передвищої та вищої освіти. Розвиток навчальної автономії студентів при оволодінні комунікативною компетентністю та формуванні професійно-методичних умінь здійснюється стихійно або зовсім відсутній. Такі важливі структурні елементи автономної навчальної діяльності як цілепокладання, планування, рефлексія, самооцінка, практично повністю монополізовані викладачем. Працюючи дистанційно чи за індивідуальним планом, студенти отримують чітко окреслений план роботи, у якому вказується якими навчальними підручниками користуватися, які види роботи виконати, який обсяг матеріалу засвоїти. У силабусах викладач окреслює мету навчального предмету, його завдання, теми для опрацювання, представляє перелік необхідних для оволодіння компетентностей, окреслює програмні та очікувані результати навчання. Заданий викладачем зміст навчальної дисципліни обмежує можливості розвитку самостійності та ініціативності студентів, їх самомотивації та самооцінювання. Силабус є засобом опосередкованого завуальованого управління навчальною діяльністю викладачем.

Проте, навчаючись дистанційно чи поєднуючи навчання з роботою у школі, мотивовані студенти мають можливість додатково віднаходити і використовувати різні види навчальних матеріалів відповідно до своїх інтересів і потреб, відбирати і виконувати он-лайн тести, здійснювати самоконтроль і обмінюватися інформацією з іншими студентами та взаємооцінювати результати навчання. Це сприяє формуванню проактивного типу навчальної автономії, у рамках якого студенти беруть на себе відповідальність за вибір навчального матеріалу, методів, способів навчання, оцінки результатів, тощо.

На нашу думку, формування навчальної автономії у закладах передвищої та вищої освіти слід розпочинати з першого курсу навчання. Після завершення чотирьохрічного навчання студенти повинні усвідомлювати та брати на себе відповідальність за подальше підвищення свого рівня теоретичних знань та професійно-методичної компетентності.

Необхідність розвитку у студентів уміння брати на себе відповідальність за результати навчання, працювати в автономному режимі також пов'язана з викликами сьогодення: пандемією COVID-19 та воєнним станом в Україні. Знання того, як вчитися і як зберігати автономію у навчальній діяльності, дозволить студентам здобути уміння, необхідні для подальшої професійної діяльності.

Працюючи в автономному режимі, студенти мають можливість не тільки засвоювати необхідні знання, використовуючи інноваційні технології, але і проаналізувати та усвідомити свої навчальні можливості і на цій основі спроектувати власний індивідуальний шлях розвитку. У плані формування комунікативної компетентності студенти спроможні усвідомлювати свій тип мовця/студента, розмірковувати над процесами мовного розвитку та створювати власні знання про фонетику/граматику/лексику, реалізувати рефлексію до феноменів мовлення, власних процесів учіння та оволодіння комунікативною компетентністю.

Необхідність створення умов для реалізації навчальної автономії підсилюється дефіцитом аудиторного часу, відведеного на формування та розвиток комунікативної компетентності студентів. Саме робота студентів з оволодіння комунікативною компетентністю в автономному режимі буде сприяти інтенсифікації цього процесу, опрацюванню більшого об'єму навчального матеріалу, його тренуванню та використанню в реальних ситуаціях спілкування, ознайомленню і апробуванню нових навчальних стратегій, формуванню індивідуального стилю навчальної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема формування навчальної автономії студента неодноразово висвітлювалася на сторінках наукової літератури. Питання визначення термінів «автономія», «автономність», «самостійність», а також видів автономії привертало увагу таких вчених С.В.Боднар, Н.Ф.Бориско, І.П.Задорожна, Н.Ф. Коряковцева, І. В. Лукша, О.Г.Смольнікова, О.Б. Тарнопольський, P. Benson, L. Dickenson, H.Holec, D.Little, Y.Littlewood.

Готовність студента до автономії досліджували P. Benson, H.Holec, D.Little; уміння та навчальні стратегії - І.П.Задорожна, Н.Ф. Коряковцева, Т.О. Олійник, І.Є.Потюк, Т. Ю. Тернових; рівні навчальної автономії окреслено у наукових доробках І.Задорожної, І. Лукши, О.Тарнопольського, Т.Тамбовкіної. Способи і засоби формування та розвитку навчальної автономії досліджували С. Бондар, Є. Насонова, Т. Тамбовкіна, L. Dickenson, Y.Littlewood.

Проте немає єдиного визначення поняття «навчальна автономія» і відповідно шляхів її формування. Кожний автор у поняття «навчальна автономія» вкладає своє розуміння її сутності і, відповідно, шляхів її формування.

Мета статті

Розкрити сутність поняття «навчальна автономія» та окреслити шляхи її формування.

Виклад основного матеріалу

У науковій літературі поняття «навчальна автономія» інтерпретується, як:

здатність брати на себе відповідальність за своє навчання, визначати навчальні цілі, зміст і результати, вибирати власні навчальні методи і техніки, оцінювати дані методи і засвоєний матеріал (H. Holec);

повну відповідальність за всі рішення, які пов'язані з навчанням та виконанням цих рішень (відбір навчального матеріалу, визначення цілей, оцінювання результатів) (L. Dickenson);

«складну мета-здатність», спрямовану на здійснення контролю над власним навчанням в різних ситуаціях і формах (M.Tassinari);

здатність учня до незалежних дій, рефлексії, вміння приймати рішення та самостійно оцінювати результати власного навчання (Y.Littlewood);

уміння учня приймати самостійні рішення щодо власного навчального процесу, планувати та аналізувати його ( P.Bimmel, U.Rampillon);

усвідомлення відповідальності учня за процес та результат власної навчальної діяльності (І.В.Лукша);

здатність суб'єкта самостійно здійснювати свою навчальну діяльність, активно та усвідомлено керувати нею, здійснюючи рефлексію та корекцію навчальної діяльності, та, накопичуючи індивідуальний досвід, відповідально та незалежно приймати кваліфіковані рішення щодо власне навчання у різних навчальних контекстах за певної міри відокремленості/незалежності від учителя та прийняття на себе його функцій (Н.В .Коряковцева);

розуміння відповідальності учня за результат та процес навчальної праці ( О.М.Соловова). навчальний автономія комунікативний мовленнєвий

Здебільшого автори розглядають навчальну автономію як здатність чи мета-здатність брати на себе відповідальність за процес засвоєння знань та формування умінь, прийняття рішень, здатність до саморефлексії, самокорекції навчальної діяльності та самооцінювання навчальних результатів. Таким чином, студенти повинні вміти створити власне автономне навчальне середовище, персоналізувати свій план навчання відповідно до потреб та можливостей, перебрати ініціативу та самостійність щодо власного навчання. Це свідчить про необхідність оволодіння студентами управлінськими уміннями, які можна виокремити у групу загальних управлінських умінь. Сюди ми відносимо уміння 1) планувати навчальну діяльності; 2) організовувати навчальну діяльність; 3) оцінювати результати навчальної діяльності; 4) коректувати навчальну діяльність.

Успішність планування навчального процесу забезпечується сформованими вміннями визначати цілі навчання іноземної мови і культури, етапи формування і розвитку комунікативних компетентностей, відбирати автентичні навчальні матеріали, он-лайн інструменти, форми і методи контролю, терміни виконання завдання, а також тематику для аудиторного обговорення або самостійної роботи, матеріали для тестування, ураховувати психологічні та педагогічні фактори навчання.

У процесі формування комунікативної компетентності в режимі автономного навчання студенти мають володіти формальними знаннями про те, як вивчати мову, систематизувати і класифікувати матеріал, організувати тренування та практикування вивченого мовного матеріалу, формувати власну систему мови. Вони повинні вміти зосереджувати увагу на конкретних об'єктах вивчення мови: формі і значенні слів/граматичних структур (лінгвістичний аспект), готовності до спілкування (усного або писемного) чи зорового/слухового сприймання мовлення (прагматичний аспект), елементах лінгвокультури, (соціокультурний, соціолінгвістичний та соціальний аспекти), тобто володіти спеціальними управлінськими уміннями, які забезпечують оволодіння лінгвістичною, прагматичною та лінгвосоціо- культурною компетентностями.

Продуктивність автономної роботи студентів залежить від того, як вони вміють виокремити мовний матеріал з тексту, вести записи, словнички, укладати списки антонімів/синонімів, термінів, стилістичних засобів, створювати денотатні карти, схеми, алгоритми, моделі граматичних структур, укладати лінгвокраїнознавчі коментарі, користуватися різними видами словників. Автономна робота студентів при тренуванні та практикуванні умінь в усному мовленні є можливою через а) створення груп студентів та їх спілкування в он - лайн режимі, б) запис діалогів чи монологів з подальшою їх корекцією та оцінюванням як викладачем, так і студентами. Інтеграція он-лайн інструментів у навчальний процес також забезпечить процес автономного прослуховування подкастів та виконання тестових завдань, опрацювання блогів та створення власних дописів.

Проте найбільшу трудність для студентів при роботі в автономному режимі складає використання мовного матеріалу у ситуаціях реального міжкультурного спілкування, адаптація знань та умінь спілкування, отриманих ними у навчально-мовленнєвих ситуаціях, до реальних ситуацій, які постійно змінюються. Як зазначає Н.Ф.Коряковцева, цю прогалину слід заповнювати самостійним доучуванням та розширенням обсягу мовного матеріалу, опрацюванням англомовних текстів, тренуванням та практикуванням у різних видах мовленнєвої діяльності [1]. Для цього студентів слід забезпечити стратегіями засвоєння та запам'ятовування навчального матеріалу.

У процесі оволодіння студентами комунікативною компетентністю актуальним є виокремлення трьох основних аспектів навчальної автономії: 1) психологічний (мотивація і рефлексія); 2) методологічний (стратегії оволодіння навчальним матеріалом та прийоми навчальної діяльності); 3) соціальний ( міжособистісне спілкування). Розглянемо кожний з них.

Спостереження та опитування студентів свідчать про те, що робота в автономному режимі сприяє підвищенню рівня навчальної мотивації, яка забезпечується самостійним а) формуванням цілей та визначенням термінів виконання завдань; б) окресленням очікуваних результатів, які обумовлюються їх індивідуально-психологічними можливостями; в) відбором сучасних автентичних матеріалів, для яких характерна новизна, актуальність, професійна спрямованість, відповідність наявним знанням та життєвому досвіду; г) використанням наочних посібників, а саме фото-, відео-, аудіоматеріалів, он-лайн ресурсів, подкастів, блогів; д) підбором способів засвоєння матеріалу, його тренування та практикування у різних видах мовленнєвої діяльності, плануванням послідовності виконання навчальних дій; е) визначенням темпу навчання.

В умовах навчальної автономії значну роль відіграє когнітивна мотивація, а саме усвідомлення студентами ролі знань у процесі навчання, значущості отриманої інформації, навчальних дій, способів засвоєння та запам'ятовування навчального матеріалу, а також відношення до іноземної мови та культури, особливостей соціальних норм поведінки носіїв цієї мови. Це допомагає формуванню стійкої мотивації до вивчення іноземної мови і культури, створює умови для взаємодії та соціальному та міжкультурному рівні, усвідомленню себе як користувача мови. Здатність студента усвідомлювати свої потреби при вивченні іноземної мови і культури, співвідносити їх із цілями навчання і формувати на цій основі навчальні завдання сприяє розвитку умінь цілепокладання, а саме:

усвідомлювати свої комунікативні потреби при вивченні іноземної мови та співвідносити їх з цілями, зазначеними у навчальних програмах;

формулювати додаткові цілі навчання, виходячи з своїх потреб;

усвідомлювати навчальні задачі та співвідносити їх з власними потребами [1, с.65].

Мотиваційний аспект автономії студента тісно переплітається з його рефлексивною діяльністю. Рефлексивна самооцінка діяльності студента проявляється у здатності оцінювати цілі навчання, організацію навчального процесу, способи, методи та прийоми навчання, отримані результати, труднощі засвоєння навчального матеріалу, процес формування індивідуального стилю навчання, а також рівня володіння мовним матеріалом, уміння використовувати його у різних видах мовленнєвої діяльності та у різних контекстах. У такий спосіб студенти вчаться аналізувати якість та результати своєї навчальної діяльності, оцінюють себе як мовну особистість і суб'єкт навчальної діяльності, який прагне до самоосвіти та самоудосконалення.

На якість формування комунікативної компетентності впливають процеси сприймання, мислення, пам'яті, уваги та уяви. Тому студенти повинні знати закономірності їх функціонування та прояву, усвідомлювати власні індивідуально-психологічні особливості, що допоможе у відборі раціональних методів і прийомів навчання іноземної мови і культури, забезпечить керування навчальним процесом та розумовою діяльністю.

З метою формування рефлексивних умінь студентам варто пропонувати ведення рефлексивних журналів, де вони можуть прописувати очікувані результати навчання, аналізувати доцільність використання різних способів, методів та прийомів засвоєння матеріалу, власні індивідуально-психологічні особливості, шляхи їх подальшого розвитку. Інструментами самооцінки можуть слугувати анкети, опитувальники, листки самооцінки, графіки динаміки.

Успішність і результативність формування комунікативної компетентності в умовах навчальної автономії детермінується потребою в оволодінні студентами методичними знаннями, які стосуються методів та прийомів оволодіння лексичною/граматичною/лексичною, мовленнєвою та лінгвосоціокультурною компетентностями. Ознайомлення та оволодіння студентами методичними знаннями є передумовою для створення навчальної автономії.

До методичних знань при формуванні комунікативної компетентності студентів ми відносимо знання:

сучасних методів навчання, які проектуються на способи засвоєння мовного матеріалу та мовленнєвих компетентностей;

способів міжкультурної взаємодії;

засобів навчання та їх імплементації у процес автономного формування комунікативної компетентності;

про Мовний портфель та рефлексивний щоденник;

імпліцитного та експліцитного способів оволодіння мовними знаннями;

про те, як аналізувати фонетичний аспект свого та чужого мовлення, опрацьовувати фонетичні відхилення;

засобів організації рефлексії та усвідомлення фонетичних труднощів;

етапів подачі та ознайомлення з новими звуками, компонентами інтонації/граматичними структурами/лексичними одиницями;

типів фонетичних/граматичних/лексичних вправ, їх розробка;

типів навчальної інформації; способів формування правил, побудови схем, моделей, когнітивних метафор, алгоритмів при засвоєнні граматичних структур;

шляхів створення «власних» граматик/тематичних словників/ інтелектуальних карт;

про використання різного виду словників;

труднощів при сприйманні усного мовлення на слух; способів укладання пам'яток, які полегшують процес сприймання та допомагають подолати страх;

способів роботи з аудіо текстом/текстом для зорового сприймання; типів аудіо книг, критеріїв їх відбору; засобів контролю прослуханого/ прочитаного;

способів побудови опор/навчальних ситуацій для усних висловлювань; формул мовленнєвого етикету; можливостей здійснення міжкультурної взаємодії;

- структури опису, розповіді та міркування; підходів до формування компетенції у письмі.

Оволодіння, систематизація та застосування методичних знань у процесі автономного навчання вимагає ознайомлення студентів з навчальними стратегіями, які забезпечують швидкість, легкість та ефективність їх засвоєння.

У методиці навчання іноземних мов і культур розрізняють навчальні та комунікативні стратегії. Навчальні стратегії включають стратегії запам'ятовування та когнітивні стратегії, які застосовуються при оволодінні мовними знаннями та мовленнєвими компетентностями.

Формування лексичної компетентності та запам'ятовування лексичних одиниць варто здійснювати на основі створення позитивного емоційного фону. Нова лексична одиниця повинна викликати почуття впевненості та легкості. Для перевірки правильності розуміння значення слова чи словосполучення студент може звернутися до електронного словника і прослухати його звучання та переглянути переклад. Таким чином, формується аудитивний та зоровий образ лексичної одиниці, підкріплений позитивним емоційним фоном.

Студентам можна запропонувати використання мнемічних когнітивних стратегій при запам'ятовуванні лексичних одиниць: асоціативне запам'ятовування за допомогою ключових слів, ілюстрацій, семантичних полів, класифікації та систематизації за допомогою схем, графічних організаторів, кластерів. Одним із способів використання схем є побудова схематичної таблиці у формі асоціограми. Використання соціоафективної стратегії передбачає активізацію дій студента на основі взаємодії з іншими студентами і спонукає до перепитування, взаємоконтролю, співробітництва. Ця стратегія розвиває уміння контролювати власні емоції та сприяє заохоченню до подальшого поповнення лексичного запасу.

Дія компенсаторних стратегій при формулюванні усних висловлювань студентів допомагає подолати дефіцит знань за допомогою підбору синонімів, скорочень, а також використання інтонаційних засобів: перифразу, паралінгвістичних засобів, пошуку опор та заповнювачів пауз.

Ефективною стратегією при формуванні лексичної компетентності є ознайомлення студентів з прийомами контекстуальної або лінгвістичної здогадки на основі аналізу значення словотворчих елементів, відбору відповідного значення із декількох лексичних одиниць, заповнення схем, таблиць лексичних одиниць на основі значення словотворчих елементів, підстановки лексичних одиниць у контекст, перифразування.

При опрацюванні лексичних одиниць у тексті студенти можуть виокремити опорні елементи лінгвокультурного контексту, відібрати за змістом і підставити у текст слова-маркери, сигнальні слова чи логіко- смислові опори, побудувати денотатну опорну схему тексту чи мовленнєвої ситуації, побудувати текст чи ситуацію на основі різного виду опор, розширити зміст тексту на основі опор, відшукати мовні засоби у тексті відповідно до комунікативної ситуації чи за функціональними семантичними ознаками.

З метою систематизації лексичних одиниць студенти можуть створювати смислові, асоціативні або логічні карти, тематичні словники, укладати словникові коментарі.

Однією з форм самоконтролю є ведення щоденника, у якому записуються типові помилки, успіх у використанні лексичних одиниць в усному мовленні чи при читанні.

Формування комунікативної компетентності у рецептивних видах мовленнєвої діяльності потребує використання стратегій, спрямованих на смислове опрацювання змісту тексту, а саме структурування матеріалу, використання мнемонічних стратегій з опорою на образну чи слухову пам'ять, зосередження уваги студентів на самоконтролі, поетапній перевірці виконаної роботи, раціональному розподілі часу. До цих стратегій слід також віднести здатності самостійно визначати мету читання чи слухання, приймаючи до уваги ситуацію, контекст, особистісні потреби; планувати і управляти діяльністю з метою досягнення цілей навчання; шукати способи їх досягнення; самостійно долати труднощі; робити висновки; письмово фіксувати інформацію, шукати опори для отримання інформації; використовувати рефлексію для оцінювання результатів та їх інтерпретації.

Соціальний аспект навчальної автономії представляє собою рівень готовності студента до взаємодії з іншими учасниками навчального процесу. Викладач або студенти самостійно формують групи самонавчання, зустрічаються і спільно виконують завдання, вправи, записують усні повідомлення. Періодично вони обговорюють результати роботи, виконаної в автономному режимі, коректують навчальний план групи, оцінюють рівень навчальних досягнень.

Беручи до уваги викладене вище, навчальну автономію можна трактувати як здатність студента до самоуправління процесом розвитку комунікативної компетентності на основі взаємозв'язку методичних знань, загальних та спеціальних управлінських умінь, усвідомлення себе як суб'єкта навчальної діяльності.

Формування управлінських умінь, засвоєння необхідного об'єму методичних знань, усвідомлення власних потреб та інтересів, рівня розвитку індивідуальних властивостей здійснюється порівнево у процесі оволодіння навчальними стратегіями.

Перший рівень формування навчальної автономії студента - це рівень «ревізії» та обговорення діючих навчальних стратегій, можливостей та індивідуально-психологічних особливостей студентів, рівня засвоєння методичних знань, усвідомлення цілей навчання іноземної мови, співвіднесення їх з власними професійними інтересами та можливостями, передбачення кінцевого результату навчання. Студенти можуть виконувати тести або он-лайн завдання з метою визначення рівня володіння іншомовною компетентністю, окреслювати цілі навчання та співвідносити їх з власними навчальними можливостями, обговорювати рекомендовані для навчальних цілей підручники, сайти, мобільні додатки. Важливим є обговорення із студентами критеріїв відбору автентичних матеріалів, а саме аудіокниг та книг для читання, подкастів та блогів. Викладач може запропонувати студентам огляд сайтів з тестами для практикування у використанні лексичного та граматичного матеріалу, а також різного виду словників.

Другий рівень формування автономії студента - це рівень ознайомлення та апробації нових стратегій навчання. Ознайомлення студентів з новими навчальними стратегіями може здійснюватися двома способами: імпліцитно та експліцитно. Оволодіння навчальною стратегією при виконанні конкретного завдання та рефлексія щодо її ефективності з боку студентів характерно для імпліцитного способу представлення. Апробація нової стратегії студентами здійснюється самостійно. Усвідомлення доцільності її використання, відповідності навчальним можливостям студентів, цілям навчання займає досить багато часу і є трудомістким процесом. Експліцитне введення нової навчальної стратегії має на меті пояснення викладачем її призначення, ефективності та способу використання. Студенти усвідомлюють мету запропонованої стратегії, співвідносять її з своїми потребами та індивідуальними можливостями, прогнозують її ефективність при досягненні запланованих навчальних результатів.

На нашу думку, експліцитний спосіб представлення нової навчальної стратегії є більш доцільним для студентів в силу їх індивідуально- психологічних особливостей і бажання зрозуміти механізм її функціонування.

На цьому етапі здійснюється моніторинг успішності власного просування, ефективності використання нової навчальної стратегії, внесення коректив у процес навчання, заміна стратегій, розширення дії афективних та соціальних стратегій. Студенти апробують вибрану навчальну стратегію певний проміжок часу і потім обговорюють її ефективність з викладачем та студентами.

Обсяг навчального матеріалу для засвоєння, труднощі, які виникають при виконанні творчих завдань, нові умови навчання можуть викликати перевтому та емоційне виснаження у студентів. Тому викладач повинен рекомендувати студентам почергово змінювати види діяльності, використовувати фонову музику, перегляд фільмів іноземною мовою, обговорення з кимось своїх почуттів. Розширення діапазону соціальних стратегій сприятиме організація роботи в парах/командах, через Інтернет, консультування. Студентам пропонуються завдання на активізацію когнітивних, метакогнітивних, компенсаторних стратегій та стратегій навчальної взаємодії.

Третій рівень формування навчальної автономії студента - це рівень практикування у використанні нових стратегій навчання, відборі власних навчальних стратегій, які відповідають цілям навчання, індивідуально- психологічним особливостям студентів, формування висновків про раціональні стратегії навчання, їх ефективність у досягненні цілей навчання, самоконтроль та самооціювання реальних досягнень і можливостей використовувати іноземну мову у ситуаціях спілкування з носіями мови, оцінювання досвіду навчальної діяльності, створення власного мовленнєвого продукту.

Висновки

Створення умов, у межах яких студенти будуть брати на себе відповідальність за організацію навчального середовища, планування навчальної діяльності, відбір змісту та цілей навчання, моніторинг навчальних досягнень, дозволяє сформувати у студентів загальні та спеціальні управлінські уміння, уміння індивідуалізувати процес навчання, сформувати власну траєкторію навчання через оволодіння методичними знаннями та розробку навчальних стратегій, спрямованих на досягнення очікуваних результатів, з опорою на власні інтереси, потреби й мотиви навчання та індивідуально-психологічні особливості.

Література

1. Коряковцева Н.Ф. Теория обучения иностранным языкам: продуктивные образовательные технологии/Н.В.Коряковцева. - М.:Академия, 2010. - 192с.

References

1. Korjakovceva, N.F. (2010). Teorija obuchenija inostrannym jazykam: produktivnye obrazovatel'nye tehnologii [The theory of teaching foreign languages: productive educational technologies]. M.:Akademija [in Russian].

Размещено на Allbest.ru