Особливості впровадження медіаосвіти як важливої складової модернізації освітньої галузі в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Особливості впровадження медіаосвіти як важливої складової модернізації освітньої галузі в Україні

Чубрей Олександра Степанівна доктор педагогічних наук, доцент кафедри економічної географії та екологічного менеджменту, Чернівецький національний університет мені Юрія Федьковича

Мельник Надія Вікторівна кандидат географічних наук, доцент кафедри туризму, ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

Мельник Андрій Васильович кандидат географічних наук, доцент Інституту природничих наук і туризму, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Підгірна Валентина Никифорівна кандидат економічних наук, доцент кафедри економічної географії та екологічного менеджменту, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Анотація. У статті охарактеризовано особливості впровадження медіаосвіти як важливої складової модернізації освітньої галузі в Україні. Зазначено, що медіа потужно та суперечливо впливають на освіту молодого покоління, перетворюючись на провідний чинник його стихійного навчання, соціалізації, стають засобом дистанційної та джерелом неформальної освіти.

В ході дослідження виявлено, що сучасні медіа виконують не лише інформаційну функцію, а також і виховну, здійснюючи вплив на формування світосприйняття підростаючого покоління, і саме тому медіаосвіта є важливою для педагогічної спільноти. Визначено, що медіаграмотний освітянин - це педагог, який виділяється здатністю до розуміння, створення та сприйняття медіаінформації, здійснює оцінки функціонування медіа в сучасному світі та використовує засоби масової інформації з освітньою метою. Ключовим завданням медіаграмотного освітянина - навчити учнів критично мислити в процесі сприйняття медіапродукції.

В публікації охорактеризовано педагогічні аспекти формування медійної та інформаційної грамотності, розкрито головні завдання медіаосвіти для педагогічної спільноти, охарактеризовано Концепцію впровадження медіаосвіти в Україні, що має стати фундаментом гуманітарної безпеки держави, протидії зовнішній інформаційній агресії, розвитку й консолідації громадянського суспільства.

В ході дослідження визначено головні завдання медіаосвіти, а саме: сприяння формуванню медіаінформаційної грамотності як комплексу вмінь, знань, розуміння та відносин, що дають можливість ефективно й безпечно користуватися медіа інформацією; набуття медіаімунітету особистості, що робить її здатною протистояти агресивному медіасередовищу й деструктивним медіа-інформаційним впливам; формування здатності до медіатворчості для компетентного та здорового самовираження особистості; сприйняття спеціалізованих аспектів медіакультури (аудіальної та музичної медіакультури, візуальної медіакультури тощо).

Ключові слова: медіаосвіта, медіаграмотність, заклади освіти, педагогічна спільнота, здобувачі освіти, Концепція впровадження медіаосвіти.

Chubrei Oleksandra Stepanivna Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Economic Geography and Environmental Management, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University

Melnik Nadiia Viktorivna, PhD in Geography, Associate Professor of the Department of Tourism, Uzhhorod National University

Melnyk Andrii Vasyliovych PhD in Geography, Associate Professor, Institute of Natural Sciences and Tourism, Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas

Pidhirna Valentyna Nikiforivna Ph, Associate Professor of the Department of Economic Geography and Environmental Management, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University

PECULIARITIES OF IMPLEMENTING MEDIA EDUCATION AS AN IMPORTANT COMPONENT OF THE MODERNIZATION OF THE EDUCATIONAL SECTOR IN UKRAINE

Abstract. The article describes the peculiarities of implementing media education as an important component of the modernization of the educational sector in Ukraine.

It isnotedthatthe media have ^powerful and controverai al impact outlie education of tto youngov generation, turning into a lotting factor in ttoir spontaneous loaming and socialization, end bocoming a moans of distanco loaming end a souvco of non-fovmal oducation.

Tto study found that modovn modia povfovm not only an informational function, but also an oducational ono, influoncing tto formation of tto wovldviow of tto youngov gonoration, and that is wty modia oducation is important for tto podagogical community. It is dotorminod that a modia-litorato oducator is a toacaor wto stands out for tis or tor ability to undorstand, croato and porcoivo modia information, assossos tto functioning of modia in tto modorn world and usos tto modia for oducational purposos. Tto koy task of a modia litorato oducator is to toact studonts to think critically in tto procoss of porcoiving modia products.

Tto publication doscribos tto podagogical aspocts of modia and information litoracy, rovoals tto main tasks of modia oducation for tto podagogical community, and doscribos tto Concopt of Modia Education in Ukraino, wtict stould bocomo tto foundation of tto stato's tumanitarien socurity, countoring oxtornal information aggrossion, and dovoloping and consolidating civil socioty.

Tto study idontifios tto main tasks of modia oducation, namoly: promoting tto formation of modia information litoracy as a sot of skills, knowlodgo, undorstanding and rolationstips ttat mako it possiblo to uso modia information offoctivoly and safoly; acquiring modia immunity of tto individual, wtict makos tim or tor ablo to wittstand aggrossivo modia onvironmont and dostructivo modia and information influoncos; dovoloping tto ability to croato modia for compotont and toaltty solf-oxprossion; porcoption of spocializod aspocts of modia culturo otc.

Keywords: modia oducation, modia litoracy, oducational institutions, podagogical community, studonts, Concopt of modia oducation implomontation.

медіаосвіта стихійне навчання модернізація освітня галузь

Постановка проблеми. Підвищення якості освіти проголошується одним із головних пріоритетів державної політики освітньої сфери. Серед основних ключових напрямів оновлення змісту освіти важлива роль належить саме упровадженню та розвитку сучасної медіаосвіти, яка, за визначенням «Концепції впровадження медіаосвіти в Україні», являє собою «частину освітнього процесу, спрямовану на формування в суспільстві медіа-культури, підготовку особистості до безпечної та ефективної взаємодії із сучасною системою мас-медіа, включаючи як традиційні (друковані видання, радіо, кіно, телебачення), так і новітні (комп'ютерно опосередковане спілкування, Інтернет, мобільна телефонія) медіа».

Необхідність впровадження медіаосвіти та медіагармотності в освітній процес, визначається групами чинників соціально-економічного та соціально-політичного характеру, зокрема це прискорення змін в національній і в глобальній економіці, потреба реформування структури виробництва; європейські вимоги розвитку української системи освіти; необхідність ефективно протидіяти інформаційній агресії як складовій гібридної війни, яка ведеться проти України тощо [1].

Таким чином, пропоноване дослідження є актуальним та заслуговує на увагу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми впровадження медіаосвіти та медіаграмотності в навчальних закладах України висвітлено в працях В. Іванова [1], З. Філончук [2], О. Волошенюк [3], С. Шейбе [4], Ф. Рогоу [4].

Метою статті є характеристика особливостей впровадження медіаосвіти як важливої складової модернізації освітньої галузі в Україні.

Виклад основного матеріалу. Сучасні реалії в Україні вимагають навичок критичного мислення і вміння продукувати медіаповідомлення, верифікації інформації, контенту, медіамеседжів тощо. Саме тому громадськими й державними організаціями налагоджено співробітництво із закордонними партнерами в галузі медіаосвіти через різні види методичної та проектної роботи, вебінари, тренінги та безкоштовні онлайн-курси.

Медіаграмотність є елементами навчального процесу, який формує у суспільстві медіакультуру, провадить навчання індивіда до безпечної і продуктивної взаємодії з новітнім мас-медіа, беручи до уваги, як звичні (радіо, телебачення, друковані видання,), так і нові (комп'ютерно опосередковане спілкування, мобільна телефонія, інтернет) медіа [1].

В ході аналізу публікацій виявлено, що медіаграмотний громадянин повинен свідомо сприймати, аналізувати та передавати й продукувати медіатексти, разом з тим вміло та критично перевіряти достовірність інформації. Варто зазначити, що сучасні медіа виконують не лише інформаційну функцію, а також і виховну, здійснюючи вплив на формування світосприйняття підростаючого покоління, і саме тому важливою є медіаосвіта педагогічної спільноти.

Таким чином, медіаграмотний освітянин - це педагог, що виділяється здатністю до сприйняття, розуміння та створення медіаінформації, здійснює оцінки соціокультурного та політичного контексту функціонування медіа у сучасному світі й майстерно використовує засоби масової інформації. Ключове завдання - системне та компетентне виховання дітей та молоді, які мають навчитися не лише вживати різні медійні засоби, а й розумітись в закономірності їх поведінки, відчувати, вплив медіа на формування особистості. Педагог повинен навчити учнів критично мислити в процесі сприйняття медіапродукції, за для розвитку особистісного ставлення до продукції мас-медіа загалом спираючись на етично-естетичні орієнтири [2].

Впродовж кількох десятиліть ЮНЕСКО формалізувало концепцію медіаосвіти, привернувши увагу саме до впливу медіа на освіту та запропонувало новий погляд на медіаграмотність в контексті технологічних досягнень та нової ери комунікації, яка стала результатом застосування цифрових технологій. Медійна й інформаційна грамотність визначалася основою навчання впродовж усього життя «ефективно шукати, оцінювати, використовувати і створювати інформацію в усіх сферах діяльності для досягнення особистих, соціальних, професійних і освітніх цілей».

Медійна грамотність покликана формувати нові поняття, правила й навички, які допомогають людям правильно використовувати інформацію, поширювану медіа [1].

ЮНЕСКО визначило педагогічні аспекти формування медійної й інформаційної грамотності:

• інтерактивні навички: здатність спілкуватися з допомогою медіа. Вони можуть бути розвинені в рамках інтерактивного навчання та практик, коли учні навчатимуться висловлювати свої власні думки, співпрацювати та допомагати своїм друзям, сприймати різноманітні точки зору, представлені в медіа, братимуть участь в дискусіях, знайомитимуться із принципами свободи слова та розумітимуть різницю між приватним й публічним простором в медіа;

• естетичні та креативні навички: а саме здатність сприймати, створювати та інтерпретувати медіаконтент, коли учні із допомогою учителя навчаться самостійно створювати медіаконтент, в них сформуються повага до авторів та навички застосування основних принципів авторського права;

• навички критичного аналізу стосуються саме вміння інтерпретувати та розуміти значення різних медіамеседжів, зіставляти свої цінності та настанови зі тими, що представлені в медіа, коли здобувач освіти розумітиме різницю між фактом чи вимислом та може інтерпретувати й оцінювати медіаконтент, використовуючи різні аналітичні інструменти, аналізувати зміст медіаповідомлень;

• навички із керування інформацією стосуються потреб учня у знаннях, який використовує різні джерела інформації, умінь шукати інформацію, використовуючи різні канали та методики, розуміння основних переваг й недоліків використаних джерел [2].

Прийнятий Державний стандарт базової середньої освіти, затверджений Постановою КМУ України №898 від 30 вересня 2020 р. в яким у визначено вимоги до обов'язкових результатів навчання і компетентностей учнів, містить значний медіаосвітній потенціал. Саме це закладено в меті Держстандарту та ціннісних орієнтирах його реалізації. Особливо це помітно у вимогах до обов'язкових результатів навчання, що ґрунтуються на основі компетентнісного підходу [2].

Варто зазначити, що потужний розвиток в сучасному світі інформаційно-комунікаційних технологій і системи мас-медіа потребує цілеспрямованої підготовки особистості до вмілого та безпечного користування ними. В майбутньому суспільство все більше спиратиметься на інформаційно-комунікаційні технології: хмарні обчислення і big data, web-технології, смартфони і інтернет «розумних речей», штучні інтелекти й інші ґаджети. На взаємодію із різноманітними медіа (книги, радіо, преса, кіно, інтернет, телебачення) припадає все вагоміша частка у бюджеті вільного часу громадян України, чим зумовлюється значний вплив медіа на усі верстви населення, передусім на дітей та молодь. Медіа потужно та суперечливо впливають на освіту молодого покоління, перетворюючись на провідний чинник його стихійного соціального навчання, соціалізації, стають засобом дистанційної та джерелом неформальної освіти. До цього ще й додаються недосконалий захист дитини від медіаконтенту, що може шкодити здоров'ю та розвитку, відсутність механізмів ефективної саморегуляції інформаційного ринку, що не допускали б недоброякісної медіапродукції, низькоморальних ідеологем й цінностей, інших соціально шкідливих інформаційних впливів. Загострення потреби в інтенсифікації розвитку медіаосвіти зумовлено необхідністю протистояти зовнішній інформаційній агресії й руйнівній зарубіжній пропаганді [4].

В Україні розроблення та прийнята нова редакція Концепції впровадження медіаосвіти в Україні яка є важливою складовою модернізації освіти, що сприятиме побудові в країні інформаційного суспільства, становленню громадянського суспільства, розвиткові економічного мислення.

Пропонована Концепція базується на вивченні стану медіакультури населення України й міжнародному досвіді організації медіаосвіти. Основні положення Концепції відповідають завданням, які сформульовані в Паризькій програмі-рекомендаціях із медіаосвіти ЮНЕСКО (від 22.06.2007 р.), резолюції Європарламенту щодо медіаграмотності у світі цифрової інформації (від 16.12. 2008 р.), Феській декларації ЮНЕСКО із медіаінформаційної грамотності (від 17.06. 2011 р.) й Паризькій декларації ЮНЕСКО з медіаінформаційної грамотності у цифрову епоху (від 28.05. 2014 р.) [3].

Головною метою Концепції є сприяння розбудові в Україні ефективної системи медіаосвіти, яка має стати фундаментом гуманітарної безпеки держави, протидії зовнішній інформаційній агресії, розвитку й консолідації громадянського суспільства, всебічно підготувати дітей та молодь до безпечної й ефективної взаємодії зі сучасною системою медіа, формувати в громадян медіаінформаційну грамотність та медіакультуру відповідно до їхніх вікових, індивідуальних чи інших особливостей.

Концепція спрямована на підготовку та проведення широкомасштабного поетапного експериментального та подальшого інтенсивного масового впровадження медіаосвіти у педагогічну практику на всіх рівнях; забезпечення медіаосвіти в вищій школі, насамперед при підготовці фахівців педагогічного профілю; пріоритетне започаткування шкільної й позашкільної медіаосвіти, що стане головною інтеграційною ланкою формування цілісної системи медіаосвіти; ініціювання громадської підтримки медіаосвітнього руху, включаючи міжнародну співпрацю у цій сфері; врахування завдань медіаосвіти у ході здійснення освітніх реформ чи планування відповідних бюджетних асигнувань [2].

В Концепції зазначено, що Головною метою медіаосвіти є формування медіакультури особистості у середовищі значущих спільнот (малих груп, навчальних і виробничих колективів, родин, місцевих громад тощо).

Головними завданнями медіаосвіти є сприяння формуванню:

• медіаінформаційної грамотності як комплексу вмінь, знань, розуміння та відносин, що дають споживачам можливість: усвідомлено обирати, розуміти характер контенту та послуг, ефективно й безпечно користуватися медіа, приймати рішення й користуватися повним спектром можливостей, що пропонують нові комунікаційні технології і медіаінформаційні системи, також можливість захистити себе та свою сім'ю від шкідливого інформаційного матеріалу;

• медіаімунітету особистості, що робить її здатною протистояти агресивному медіасередовищу й деструктивним медіа-інформаційним впливам, оминати інформаційне «сміття», захищатися від потенційно шкідливої інформації, забезпечує психологічне благополуччя споживаючи медіапродукцію, що передбачає медіаобізнаність, вміння обирати потрібну інформацію тощо;

• рефлексії та критичного мислення як психологічних механізмів, що забезпечують свідоме споживання медіапродукції й саморегуляцію взаємодії з медіа на основі ефективного орієнтування в медіапросторі та осмислення власних медіапотреб, адекватного і різнобічного оцінювання джерел, змісту, форми та якості надання інформації, її повноцінного та критичного тлумачення із врахуванням особливостей сприймання мови різних медіа, розвивають здатність протистояти деструктивним медіаінформаційним впливам;

• здатності до медіатворчості для компетентного та здорового самовираження особистості й реалізації її життєвих завдань, розвитку патріотизму, згуртованості, української ідентичності, солідарності, покращення якості міжособової комунікації, доброзичливості у мережі стосунків, а також якості життя у значущих для особистості спільнотах.

• спеціалізованих аспектів медіакультури: аудіальної та музичної медіакультури, візуальної медіакультури (телебачення, сприймання кіно) розвинених естетичних смаків тощо [3].

В ході дослідження та аналізу змісту Концепції впровадження медіаосвіти в Україні виділено пріоритетні напрями її розвитку:

• створення системи шкільної медіаосвіти, яка закладає основу медіаосвіти впродовж життя та передбачає розроблення психологічно обґрунтованих навчальних програм інтегрованої освіти для всіх класів ЗЗСО, розвиток різноманітних факультативних, у тому числі бібліотечних, медіаосвітніх програм для молоді, сприяння поширенню практики інтеграції медіаосвітніх елементів у навчальні програми із різних предметів, з урахуванням профілізації навчання, впровадження курсу медіакультури для старшокласників, активізацію гурткової роботи, зокрема медіапсихологічних секцій МАН всеукраїнського рівня та інших позакласних форм учнівської творчості медіаосвітнього спрямування;

• координація шкільної медіаосвіти із медіаосвітою дітей раннього та дошкільного віку, медіаосвітою у професійній та вищій школі, позашкільною медіаосвітою, системі післядипломної освіти, неформальною медіаосвітою,

• активізація співпраці вищих навчальних закладів, які готують фахівців для медіавиробництва і сфери мистецтва, з Національною академією наук України, Національною академією педагогічних наук України, Національною академією мистецтв України, зокрема з метою проведення міждисциплінарних досліджень з проблем розвитку медіаосвіти налагодження обміну досвідом і кадрового забезпечення викладання спеціальних дисциплін для медіапедагогів;

• розроблення стандартів медіаінформаційної грамотності педагогів, введення медіакомпетентності в професійні стандарти підготовки педагогів, психологів, спеціалістів із соціальної роботи і інших спеціальностей, відповідне врахування вимог медіаінформаційної грамотності у освітніх та освітньо-наукових програмах фахової підготовки, розроблення спеціалізованих навчальних медіаосвітніх курсів для підготовки і перепідготовки фахівців;

• організація за участю Національної ради України із питань телебачення та радіомовлення, громадських об'єднань і медіавиробників, Незалежної медійної ради ефективних механізмів захисту дитини від медіапродукції, яка може зашкодити її здоров'ю, розвитку та психологічному благополуччю, підтримка різноманітних форм позашкільної освіти, включаючи бібліотечні, телевізійні і інші форми для дітей дошкільного віку, творчих студій для дітей та молоді, дитячих і молодіжних фестивалів, конкурсів, проектів місцевого та всеукраїнського рівня для сприяння розвиткові медіакультури та підтримки системи медіаосвіти;

* налагодження повноцінного суспільного діалогу із метою оптимізації медіаосвітньої діяльності медіа, поліпшення якості дитячих і молодіжних програм, підвищення психологічної й педагогічної компетентності працівників редакцій різних медіа [2].

Пріоритетною умовою ефективної реалізації Концепції є саме її наукове забезпечення. Доцільно започаткувати міжвідомчу програму із розвитку медіаосвіти в Україні, що забезпечило б координацію зусиль установ НАПН і інших зацікавлених організацій щодо реалізації Концепції, розроблення науково-методичних засад забезпечення форм медіаосвіти у умовах реформування системи освіти.

Висновки. Важливими умовами впровадження медіаосвіти у Україні є: вдосконалення нормативно-правової бази взаємодії мас-медіа та освітніх інституцій на всіх рівнях, формування системи медіа-освіти; забезпечення готовності фахівців системи освіти для розв'язання медіаосвітніх проблем та суперечностей, що потребує перебудови звичних форм роботи, вдосконалення змісту та форм підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації; якісне програмно-методичне та інформаційне забезпечення, а саме, створення спільних інформаційних ресурсів, програмне забезпечення, створення й адміністрування тематичних медіаосвітніх сайтів; активізація міжгалузевої та міжнародної взаємодії, проведення круглих столів, конференцій, міжвідомчих семінарів, фестивалів з медіаосвіти, здійснення спільних наукових проектів тощо.

Література:

1. Іванов В.Ф. Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник. Київ: Центр вільної преси, 2012, 180 с.

2. Медіаграмотність на заняттях з географії. Навчальне видання. Філончук Зоя. За редакцією Волошенюк О., Іванова В. Київ: АУП, ЦВП, 2020. 73 с., іл.

3. Концепція впровадження медіа-освіти в Україні. Інститут соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ms.detector.media/mediaosvita/post/11048/2010-09-29-kontseptsiya-vprovadzhennya- mediaosviti-v-ukraini/

4. Шейбе С., Рогоу Ф. Медіаграмотність: Підручник для вчителів. Перекл. з англ. С. Дьома; за загал. ред. В. Ф. Іванова, О.В. Волошенюк. К. : Центр Вільної Преси, Академія української преси, 2017. 319 с.

Размещено на Allbest.ru