Психолого-педагогічні аспекти підготовки студентів (на прикладі дослідницької діяльності)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психолого-педагогічні аспекти підготовки студентів (на прикладі дослідницької діяльності)

Голубенко Тетяна Олександрівна кандидат педагогічних наук, доцент, кафедра соціальної освіти та соціальної роботи, Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Вайдич Тетяна Василівна магістр філології, старший викладач кафедри філології, Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ

Ковальчук Оксана Володимирівна магістр біології, старший викладач кафедри біології людини та екології, Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького

Анотація

психолого-педагогічний дослідження студент

У статті доведено, що перед сучасною освітою постає складне завдання підготовки професіонала, здатного до безперервного самовдосконалення, мотивованого до засвоєння нового. Володіння навичками ведення дослідження дозволяє безперервно підвищувати свою кваліфікацію, підтримувати високий рівень професіоналізму і, найголовніше, мотивацію до зміни та навчання. Однак навіть при тому, що організації дослідницької діяльності студентів приділяється значна увага, існує велика кількість невирішених проблем, серед яких неготовність до самостійної роботи, використання плагіату, низький науковий рівень. У статті були зроблені спроби розглянути психолого-педагогічні аспекти підготовки студентів до проведення досліджень та запропоновані деякі шляхи вирішення зазначених проблем: необхідність пропедевтичної роботи з формування внутрішньої мотивації до генерації нового знання, удосконалення способів роботи з інформацією, зміна стереотипів написання письмових робіт. Надалі планується проведення досліджень, спрямованих на підвищення ефективності використання інформаційних технологій як необхідного аспекту роботи фахівця; продовження роботи з організації підготовки студентів першого, другого курсу до проведення досліджень; експериментальне вивчення зміни мотивації у процесі вирішення дослідних завдань; вивчення ролі викладача як фасилітатора дослідницького процесу. Під час розгляду проблеми мотивації зазначено, що людська активність завжди є полімотивованою. Достатньо часто наукові дослідження здійснюються не тільки для того, щоб отримати нові знання, а й для того, щоб здобути популярність, заробити гроші чи з метою самореклами. Одні і ті самі цілі можуть досягатися за допомогою різних засобів. При цьому, здійснюючи якийсь вид діяльності для задоволення своїх потреб, ми, зазвичай, перебуваємо під впливом двох типів мотивів - зовнішніх та внутрішніх. Зовнішні мотиви мають місце, коли діяльність є засобом досягнення цілей, з цією діяльністю не пов'язаних. Наприклад, навчання розглядається як засіб для здобуття професії. Доведено, що відносне домінування тієї чи іншої потреби на даний момент визначає, чим є зазначена діяльність - інструментом для досягнення чогось чи метою.

Ключові слова: психологічні проблеми студентів, дослідницька діяльність, фасилітатор, полімотивація, професійна підготовка.

Abstract

Holubenko Tetiana Oleksandrivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Department of Social Education and Social Work, Ukrainian State University named after Mykhailo Drahomanov

Vaidych Tetyana Vasylivna Master of Philology, Senior Lecturer of the Department of Philology, Ferenc Rakoczi II Transcarpathian Hungarian Institute

Kovalchuk Oksana Volodymyrivna Master of Biology, Senior Lecturer of the Department of Human Biology and Ecology, Bogdan Khmelnitsky Melitopol State Pedagogical University

PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL ASPECTS OF STUDENT TRAINING

Keywords: psychological problems of students, research activity, facilitator, multi-motivation, professional training.

Постановка проблеми

Підготовка професіоналів, готових до роботи в нових умовах, є одним із найбільш актуальних і проблемних процесів, оскільки стосується проблеми формування таких глибинних цінностей, як цінність безперервних змін та постійного самовдосконалення. Сьогодні під час навчання в закладі вищої освіти особливої актуальності набуває саме науково-дослідницька діяльність, оскільки остання надає можливість найбільш повно виявити творчі здібності, готовність до самореалізації і самоорганізації. Без сумніву, справедливо перед сучасними закладами вищої освіти висувається завдання готувати не тільки фахівця, а й особистість, здатну розвивати внутрішні якості, які дозволять творчо, активно, самостійно і відповідально виконувати функції суб'єкта професійних відносин, критично і творчо міркувати, грамотно працювати із великою кількістю інформації, використовувати сучасні технології під час вирішення проблем, що виникають. З огляду на це дослідження психолого-педагогічних аспектів підготовки студентів до науково-дослідницької діяльності як ефективного методу підготовки фахівця, інструменту інтенсифікації та розвитку наукового й особистісного потенціалу вважаємо актуальним та необхідним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різноманітні аспекти вивчення науково-дослідницької діяльності студентів відображені в роботах таких дослідників, як Ш. Амонашвілі, Л. Барановська , М. Згуровський, Ю. Зіньковський, О. Коваленко, Г. В. Луценко, М. О. Синиця, І. Сладких та багатьох інших. Проте, незважаючи на значну кількість праць із цього напряму, дослідження психолого-педагогічних аспектів підготовки студентів на прикладі дослідницької діяльності потребують додаткової наукової уваги.

Мета статті - проаналізувати психолого-педагогічні аспекти підготовки студентів та визначити способи подолання труднощів під час підготовки і здійснення дослідницької діяльності..

Виклад основного матеріалу

Сучасна система освіти перебуває у стані постійного реагування на появу нових викликів. З огляду на це сучасний освітній процес, без сумніву, повинен бути пов'язаний не лише з передачею знань, а й з вихованням позитивного ставлення до знань, навчання та світу загалом [1].

Особливості сучасної освіти полягають в унікальних можливостях покращення інформаційного забезпечення через використання ресурсів мережі Інтернет. Так, у вільному доступі в мережі Інтернет є унікальні ресурси:

• дистанційні курси навчання (MIT OpenCourseWare;

• сайти електронних лекцій;

• Інтернет-сервіс Google Video: живі трансляції лекцій університету Берклі тощо;

• сайти музеїв, театрів, художніх галерей, зоопарків (можна спостерігати за тваринами через встановлені у вольєрах веб-камери);

• електронні бібліотеки, словники (ABBYY Ligvo, ECTACO, Promt тощо), енциклопедії (Wikipedia, Енциклопедія Маркетингу);

• форуми, що поєднують ентузіастів-однодумців, які дозволяють знайти відповіді на більшість практичних питань.

Проте, за даними соціологічного опитування, проведеного Центром громадського думки, теми культури та освіти цікавить лише 9% респондентів [2]. На жаль, віднесення до однієї категорії і культури, і освіти не дає точного уявлення про кількість людей, які використовують Інтернет в освітніх цілях. Якщо припустити, що ці категорії рівні, то кількість тих, хто використовує Інтернет для навчання, коливається від 4 до 5%.

Аналогічні дані були отримані в дослідженні “10 років з моменту появи Інтернету: Як американці використовують Інтернет у повсякденному житті?”, проведеному у Стенфордському університеті. Інтернет для освіти використовують менше 2% американців [2].

Таким чином, незважаючи на те, що знання є основою конкурентних переваг професіонала, реально для самовдосконалення Інтернет використовують не більше 5% користувачів. А якщо врахувати той факт, що найбільш відвідуваними освітніми ресурсами є сайти готових рефератів, що також підтверджується дослідженнями, то реальний відсоток людей, які прагнуть до саморозвитку, та тих, що використовують наявні можливості, ще менший. Аналізуючи цю проблему можна припустити, що причинами такої поведінки є недостатня увага до користування сучасними навчальними можливостями інтернет-ресурсів у школах та університетах, оскільки саме в останніх формується важливе ставлення до знань, засвоюються основні форми роботи з інформацією. Недарма в багатьох виступах йдеться про необхідність формування нової освітньої культури та створення дослідницьких університетів.

У контексті проблеми, що розглядається, не можна залишити поза увагою і ситуацію в сучасній освіті. По-перше, це зміна в парадигмі освіти, перехід до переосмислення місця науки в суспільстві, більш тісний зв'язок гуманітарного та природничого знання. Особлива роль науки в сучасному світі, на думку вчених, полягає в тому, що:

- наука є елементом культури;

- наукові результати, особливості науки, перспективи її розвитку стають зрозумілими лише в культурно-історичному контексті;

- наука є основою техніки, технологічним базисом сучасної цивілізації;

- відбувається гуманітаризація науки, переосмислення ролі та місця науки в житті та розвитку людського суспільства, збереженні цивілізації;

- формується цілісність наукового знання, відбувається розробка та створення єдиної картини світу;

- відчувається взаємний вплив та взаємодія наук, відхід від вузької дисциплінарності, інтеграція наукового знання;

- відбувається взаємодія та взаємопроникнення природничо- гуманітарного знання, наявні тенденції до подолання розриву з-поміж них;

- природничим наукам належить особлива роль у сучасному світі, тому що вони є не тільки фундаментом сучасних технологій, але й мають величезне загальнокультурне значення” [1].

По-друге, це поява інформаційних технологій та пов'язаних з ними можливостей. Одна з ключових проблем ефективного використання сучасного інформаційно-освітнього середовища - організація самостійної когнітивної діяльності студентів. Уміння використовувати ресурси та інструменти, доступні користувачам мережі Інтернет, є ключовим для організації безперервної освіти [1].

Вбачається за доцільне звернути увагу і на проблему мотивації, оскільки людська активність завжди є полімотивованою. Достатньо часто наукові дослідження здійснюються не тільки для того, щоб отримати нові знання, а й для того, щоб здобути популярність, заробити гроші чи з метою самореклами. Одні й ті самі цілі можуть досягатися за допомогою різних засобів. При цьому, здійснюючи якийсь вид діяльності для задоволення своїх потреб, зазвичай, ми перебуваємо під впливом двох типів мотивів - зовнішніх та внутрішніх. Зовнішні мотиви мають місце, коли діяльність є засобом досягнення цілей, з цією діяльністю не пов'язаних. Наприклад, навчання розглядається як засіб для здобуття професії. Внутрішні мотиви пов'язані з активністю, заради активності. Наприклад, генерація нового знання, заради створення нового знання. Відносне домінування тієї чи іншої потреби на даний момент визначає, чим є зазначена діяльність - інструментом для досягнення чогось чи метою [3, с. 11].

На думку Ж. Нюттена, з яким ми повністю погоджуємося, внутрішня мотивація пов'язана з прагненням до саморозвитку, за наявності внутрішньої мотивації будь-яка діяльність стає конкретною формою самовдосконалення [4, с. 13].

Аналіз ефективності діяльності показує, що внутрішня мотивація частіше призводить до більшої усвідомленості, регулюється самим індивідом, не вимагає постійного збільшення стимулювання. З огляду на це саме внутрішня мотивація може бути визначена як необхідна умова підтримки сильної мотивації до здобуття нових знань.

Розглядаючи проблему внутрішньої мотивації, Ш.А.Амонашвілі виявив такі необхідні умови для її формування:

1. Надання свободи, зокрема у виборі процесу виконання завдання.

2. Максимальне зняття зовнішнього контролю: посилення зовнішньої мотивації пригнічує внутрішню.

3. Урахування індивідуальних інтересів.

4. Урахування індивідуальних особливостей та орієнтація на особисті досягнення.

5. Важливість індивідуального прикладу. Необхідність формування “почуття причетності” до тієї справи, яка здійснюється. Це відчуття складається з: постановки реалістичних цілей, знання своїх сильних і слабких сторін, отримання зворотного зв'язку, переживання відповідальності за свої дії та їх наслідки [3, с. 15]

Одним із можливих шляхів для формування внутрішньої мотивації до появи нових знань є дослідницька діяльність із розв'язанням проблемних завдань. Важливо, щоб проблемне завдання було тісно пов'язаним із проблемною ситуацією. Тільки створивши ситуацію, у якій студенти усвідомлюють проблеми, що постають, ми можемо досягти особистої участі, залучення особистого інтересу, формування особистісного сенсу та, нарешті, генерації нового знання. Недарма під проблемною ситуацією розуміють: “усвідомлену скруту”; “усвідомлені суперечності”; “особливий вид розумової взаємодії суб'єкта та об'єкта” [3, с. 18].

Таким чином, необхідне спеціальне створення ситуацій, у яких студент усвідомлює наявність проблеми чи суперечності, для вирішення яких потрібен пошук нових знань. Крім того, на перших етапах це нове знання є новим тільки для студента (науковій спільноті воно відоме), але воно стає фундаментом для побудови системи внутрішньої мотивації. При цьому дуже важливим моментом є процес створення проблемної ситуації, залучення студентів до вирішення проблеми. На цьому етапі керівник дослідження має виступити в ролі фасилітатора - людини, що сприяє саморозвитку іншого. Розглядаючи установки щодо роботи з клієнтами можна зазначити, що значна їх кількість застосовується при організації дослідницької діяльності студентів [5].

Проблема великої кількості інформації призводить до виникнення парадоксу невизначеності, який полягає в тому, що збільшення кількості альтернатив при ухваленні рішення, з одного боку, дозволяє підвищити якість прийнятих рішень, з іншого - посилює відчуття невизначеності ситуації та підвищує тривожність. При цьому спроба знизити невизначеність шляхом отримання нової інформації лише погіршує становище через доступність значного обсягу останньої. У ситуації вищого навчального закладу цей парадокс виглядає так: на початку підготовки до дослідження або написання реферату дослідник-початківець стикається з найбільшою суперечністю - чим більше він знайде літератури з проблеми, тим краще, але з урахуванням того, що кожен день в інформаційному просторі Інтернету публікуються нові статті, матеріали та думки, пошук інформації з проблеми може здійснюватись безкінечно.

Не вирішуючи цю проблему, ми залишаємо сильно вмотивованого студента наодинці з величезним масивом інформації і, як наслідок, провокуємо зростання тривожності, підвищення вимог до себе та зниження мотивації.

Наведемо приклад. З дуже добре підготовленою і мотивованою студенткою Н. ми шукали проблеми для написання наукової роботи. Розглянули можливість отримання інформації різного виду та вирішили застосувати ефект “вихідних” (ефект “weekend”). За домовленістю вона мала спробувати знайти інформацію та відповісти на перше запитання - чи є у відкритих джерелах дані для перевірки наших гіпотез? Студентка прийшла за тиждень із даними з Інтернету, але на питання не змогла відповісти, оскільки недостатньо розібралася у проблемі. Виходячи з цього, ми спробували разом знайти потрібну інформацію і протягом двох хвилин мети було досягнуто При цьому Н. була здивована: виявилося, що знайти потрібну інформацію вона могла, за її словами, самостійно. Виникає питання: якщо все так просто, то чому так складно? Відповідь, напевне, полягає в тому, що дослідницька діяльність легка лише на перший погляд. Для правильного формулювання запиту необхідно було:

а) припустити, що потрібно джерело шукати англійською мовою,

б) знати необхідні ключові слова,

в) мати досвід оцінювання якості журналів.

За простими на вигляд діями з пошуку потрібних матеріалів містилася велика підготовча робота, яку студенти, зазвичай, ігнорують.

Здійснюючи керівництво науковими роботами студентів, автори дослідження виявили три основні проблеми. По-перше, студенти не диференціюють процес пошуку інформації, їм складно дається поділ на першорядні та другорядні джерела, у них відсутні критерії оцінки інформації. По-друге, студентам важко перейти від однієї частини дослідження до іншої, від пошуку літератури до збору даних, від збору до аналізу, від аналізу до написання тексту. По-третє, заважає синдром ксерокопіювання, коли володіння джерелом чи копією замінює її читання.

Для вирішення першої проблеми необхідно здійснити ознайомлення студентів із можливими стратегіями пошуку. У будь-якому пошуку можна виділити три частини (хоча, зазвичай, кількість частин може змінюватись залежно від завдання та результатів): ознайомлювальну, проблемну, аналітичну.

Ознайомча стратегія пошуку необхідна для отримання інформації про нову галузь та визначення ключових фігур, підходів, створення списку із ключових праць. Наприклад, для ознайомлювального пошуку цілком достатньо знайти лише 5-10 основних статей. З цією метою можна використовувати індекси цитування, але оскільки вони поки що недостатньо поширені в нашій країні, можна запропонувати переглянути 20-30 статей. Не прочитавши, а лише переглянувши їх, можна ознайомитися ближче тільки з оглядами та статтями авторів, які розглядаються іншими як основні. У результаті залишиться 5-10 наукових праць, достатніх для ознайомлення з темою. Звичайно, слід зазначити, що за межами розгляду залишаться деякі статті, але, швидше за все, найважливіші будуть опрацьовані при подальшому читанні, під час формулювання постановки проблеми. Цей етап служить для уважного читання основних праць, зіставлення думок авторів та власного досвіду, знаходження суперечностей. Даний етап викликає багато труднощів, оскільки основним для нього є вміння аналізувати текст та визначати суперечності.

Аналітична стратегія пошуку полягає в тому, що коли проблема сформульована, необхідно знайти аргументи “за” та “проти” або шляхи для перевірки гіпотез. На цьому етапі студенти часто продовжують ознайомлюватися з новими проблемами та новими джерелами. Кожна нова проблема захоплює їхню увагу і вони уважно читають матеріал, що теми дослідження не стосується. Кожна нова стаття побудована за своєю логікою і, якщо не пам'ятати мету своїх пошуків, то, переходячи за гіперпосиланнями в Інтернеті, легко захопитися новою цікавою статтею, яка абсолютно не стосується теми, що викладається. Ключовим для цієї частини є вміння чітко дотримуватися обраної мети та перед аналізом кожної нової статті згадувати свої цілі та завдання. Для вирішення іншого завдання, яке полягає у правильному переході від одного етапу дослідження до іншого, необхідно мати план дослідження. Якщо студент буде використовувати план, то йому буде складніше допустити помилку і повернутися з третього етапу пошуку до другого чи першого. Крім того, план може містити зазначення термінів виконання того чи іншого пункту, що дозволить організувати роботу відповідно до наявного часу. Корисно вести щоденник дослідника, тоді можна більш чітко бачити прогрес та отримувати додатковий зворотний зв'язок, аналізуючи етапи, що викликали найбільші труднощі.

Слід зазначити, що однією з проблем щодо вміння працювати з інформацією належить синдром ксерокопіювання. У процесі пошуків інформації студенти накопичують у себе багато ксерокопій наукових робіт, і такого спілкування з джерелами, яке відбувалося у процесі копіювання, їм вистачає для формування враження, що ніби вони оволоділи матеріалом. Дійсно, це одна з найнебезпечніших ілюзій, яка створює уявлення, що найголовніше - це володіння книгою, електронною або паперовою копією. Звичайно, набагато важливішим є уважне опрацювання матеріалу, без якого залишається лише уявне знання. З огляду на це роль викладача полягає в тому, щоб вказати цю пастку і показати шлях виходу із неї. Як зазначив У. Еко: “Поважайте ваші ксерокопії: принаймні після того, як принесли їх до квартири, негайно читайте, обробляйте, конспектуйте. Якщо поспіх у вас не найбільший, взагалі не робіть нових копій до того, поки не будете справді володіти матеріалом попередніх Якщо книга ваша особиста і вона не

антикварна, ставте мітки без вагань. Не вірте тим, хто вимагає шанобливого ставлення до книги. Шанобливе ставлення до книги виявляється у кресленні на ній. Якщо ви потім захочете перепродати її букіністу, все одно він дасть таку жалюгідну ціну, що немає сенсу приховувати сліди вашого з нею поводження [6, с. 21]. Студентам необхідно знати про цю пастку: мати - не означає знати. Необхідно, щоб вони розуміли відмінність між пошуком інформації та її опрацюванням.

Висновки

З вище написаного можна зробити висновок, згідно з яким перед сучасною освітою постає складне завдання підготовки професіонала, здатного до безперервного самовдосконалення, мотивованого до освоєння нового. Володіння навичками ведення дослідження дозволяє безперервно підвищувати свою кваліфікацію, підтримувати високий рівень професіоналізму і що найголовніше - формувати мотивацію до зміни та навчання. Однак навіть при тому, що значна увага приділяється організації дослідницької діяльності студентів, існує велика кількість невирішених проблем, серед яких неготовність до самостійної роботи, використання плагіату, низький науковий рівень виконаних робіт. Вбачається що способами подолання зазначених труднощів є здійснення пропедевтичної роботи з формування внутрішньої мотивації до генерації нового знання, використання ефективних способів роботи з інформацією, зміна стереотипів написання письмових робіт. У перспективі планується здійснення досліджень, спрямованих на підвищення ефективності використання інформаційних технологій як необхідного аспекту роботи фахівця; продовження роботи з організації підготовки студентів першого, другого курсу до проведення досліджень; експериментальне вивчення зміни мотивації у процесі вирішення дослідних завдань; вивчення ролі викладача як фасилітатора дослідницького процесу.

Література

1. Kukulska-Hulme, A., Bossu, C., Charitonos, K., Coughlan, T., Maina, M., Ferguson, R., FitzGerald, E., Gaved, M., Guitert, M., Herodotou, C., Prieto-Blazquez, J., Rienties, B., Sangra, A., Sargent, J., Scanlon, E., Whitelock, D. (2022). Innovating Pedagogy 2022: Open University Innovation Report 10. Milton Keynes: The Open University.

2. Nie N.H., Stepanikova I., Pals H., Zheng L. He X. Ten years after the birth of the Internet: how do Americans use the Internet in their daily lives?URL : http://www.stanford.edu/ group/siqss/research/time_study_files/ProjectReport2005.pdf

3. Амонашвілі Ш.А. Роздуми про гуманну педагогіку. М., 1995. 496 с.

4. Нюттен Ж. Мотивація, дія та перспектива майбутнього. За ред. Д.А.Леонтьєва. K.: Сенс, 2004. 608с.

5. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 р. No 1556-VII. Відомості Верховної Ради. 2014. 19 вересня. (No37-38). ст. 2004

6. Еко У. Як написати дипломну роботу: Гуманітарні науки / Умберто Еко; Пер. з італ. Олени Костюкович. К.: Університет, 2001. 240 с

References

1. Kukulska-Hulme, A., Bossu, C., Charitonos, K., Coughlan, T., Maina, M., Ferguson, R., FitzGerald, E., Gaved, M., Guitert, M., Herodotou, C., Prieto-Blazquez, J., Rienties, B., Sangra, A., Sargent, J., Scanlon, E., Whitelock, D. (2022). Innovating Pedagogy 2022: Open University Innovation Report 10. Milton Keynes: The Open University. [in English].

2. Nie N.H., Stepanikova I., Pals H., Zheng L. He X. Ten years after the birth of the Internet: how do Americans use the Internet in their daily lives? URL : http://www.stanford.edu/ group/siqss/research/time_study_files/Proj ectReport2005.pdf [in English].

3. Amonashvili Sh.A. Rozdumy pro humannu pedahohiku. [Reflections on humane pedagogy] K., 1995. 496 s. [in Ukrainian].

4. Niutten Zh. Motyvatsiia, diia ta perspektyva maibutnoho [Motivation, action and future perspective]. Za red.D.A.Leontieva. K.: Sens, 2004. - 608s. [in Ukrainian].

5. Pro vyshchu osvitu: Zakon Ukrainy vid 01.07.2014 r. [On higher education: Law of Ukraine], No 1556-VII. Vidomosti Verkhovnoi Rady. 2014. 19 veresnia. (No37-38). st. 2004 [in Ukrainian].

6. Eko U. Yak napysaty dyplomnu robotu: Humanitarni nauky [How to write a thesis: Humanities]. Per. z ital. Oleny Kostiukovych. - M.: Universytet, 2001. - 240 s [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru