Управління системою освіти: розуміння основних механізмів і принципів

Размещено на http://allbest.ru

Комунальний заклад вищої освіти

«Дніпровська академія неперервної освіти»

Дніпропетровської обласної ради»

Управління системою освіти: розуміння основних механізмів і принципів

Хватова Олена Григорівна аспірантка

кафедри публічного управління та права

Анотація

Освіта є фундаментом у житті будь - якої людини і суспільства взагалі, а також одним із важливих компонентів їхнього розвитку. Все більше людських і матеріальних ресурсів вкладається в сферу освіти. Разом з гуманітарним розвитком система освіти розвивається в напрямку глобального планування, більш повного охоплення людей з усіх верств суспільства та різних видів людської діяльності, інтенсифікації та підвищення ефективності та результативності.

Накопичення досвіду освітньої діяльності дає змогу змінити стихійні еволюційні шляхи освітньої системи відповідними методами управління, використовуючи для цього закономірності, тенденції та особливості її функціонування, структури та розвитку. Важливою з причин системної розробки нового законодавства можна назвати процеси глобалізації, які відбуваються у формуванні та розвитку сучасного інформаційного суспільства. У свою чергу, міжнародні зобов'язання в освіті, прийняті Україною, роблять актуальною проблему модернізації освіти у системній зміні освітньої нормативної бази з урахуванням сучасних стандартів юридичного регулювання.

Наша стаття дає загальний огляд механізмів та принципів управління освітньою системою. Вона описує основні механізми, такі як стратегічне планування, моніторинг та оцінка результатів, фінансове управління, кадрове управління, управління якістю та інноваціями, а також специфічні принципи, такі як педагогічна спрямованість, єдність педагогічних позицій та поєднання інтересів дітей і дорослих. У статті звертається увага на соціальну відповідальність управління освітньою системою та важливість партнерства з громадськістю. Загальний висновок статті полягає в тому, що успішне управління освітньою системою передбачає розуміння основних механізмів та принципів, а також ефективну координацію між різними рівнями управління та партнерство з громадськістю.

У статті нами розглянуті та викладені сучасні трактування механізмів управління освітніми системами, принципи управління, взаємодію та взаємозв'язок управлінських рішень .

Ключові слова: механізми управління, принципи управління, освітня система .

Abstract

Management of the education system: understanding the basic mechanisms and principles

Education is a fundamental phenomenon in the life of people and humanitarian societies and is one of the fundamental components of their development. More and more human and material resources are invested in the field of education. Together with humanitarian development, the education system is also developing in the direction of global planning, more comprehensive coverage of people from all walks of life and various types of human activity, intensification and improvement of efficiency and effectiveness.

The accumulation of experience in educational activities makes it possible to replace the spontaneous evolutionary paths of the educational system with appropriate management methods, using for this the regularities, trends and regularities of its functioning, structure and development.

One of the reasons for the systematic development of new legislation can be called the processes of globalization that take place in the process of formation and development modern information society. In turn, the international obligations in education adopted by Ukraine make the problem of modernization of education in the systemic change of the educational regulatory framework, taking into account modern standards of legal regulation, an urgent issue. Our article provides a general overview of the mechanisms and principles of management of the educational system. It describes the main mechanisms, such as strategic planning, monitoring and evaluation of results, financial management, personnel management, quality and innovation management, as well as specific principles, such as pedagogical focus, unity of pedagogical positions and combination of interests of children and adults.

The article draws attention to the social responsibility of managing the educational system and the importance of partnership with the public. The general conclusion of the article is that the successful management of the educational system requires an understanding of the basic mechanisms and principles, as well as effective coordination between different levels of management and partnership with the public. In the article, we considered and explained modern interpretations of the mechanisms of management of educational systems, principles of management of the educational system, interaction and interrelationship of management decisions.

Keywords: management mechanisms, management principles, educational system.

Вступ

Постановка проблеми: На сьогодні актуальною залишається проблема впровадження і розробки механізмів та принципів управління в освіті. Принципи управління в освітній галузі є фундаментальними (принципи не обирають - ними керуються), - це варіативні способи реалізації в процесі управлінської діяльності принципів наукового управління освітою.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Над проблемою класифікації принципів управління освітніми системами працювали багато авторів (Г. Г. Габдуллін, Ю. А. Конаржевский, В. С. Лазарєв, М. М. Поташник, В. П. Симонов, П. І. Третьяков, Т. І . Шамова та ін.). Теоретико-методологічне значення для розуміння й усвідомлення механізмів державного управління, проблем державного управління, державної освітньої політики й управління освітою, державно-громадського управління, управління закладами та установами освіти, залучення до управління ними громадськості в нових соціально-економічних умовах мають положення, викладені у працях науковців та освітян, зокрема В. Авер'янова, Ю. Алексєєва, В. Андрущенка, В. Бикова, Ю. Вітренка, Л. Гаєвської, С. Гончаренка, А. Гошко, В. Грабовського, Л. Гриневич, А. Гуржія, Л. Карамушки, Н. Клокар, М. Комарницького, К. Корсака, В. Кременя та інших. Специфічні принципи управління освітньою установою" є результатом роботи численних науковців та практиків у галузі управління освітніми установами. управління освіта україна навчання

Мета статті - суть цієї статті полягає в розгляді механізмів та принципів управління, їх сутність та взаємозв'язки. Також в ній представлено взаємодію та взаємозв'язок різних типів управлінських рішень між собою.

Виклад основного матеріалу

Чітка та послідовна політика та процедури необхідні для ефективного управління системою освіти. Освітню політику можна визначити як низку дій, спрямованих на досягнення цілей освітніх організацій та/або системи освіти [1]. Міжнародний інститут планування освіти рекомендує розуміти під якістю освіти взаємодію політики та процедур забезпечення якості освіти, а також системи та механізмів їх реалізації [2]. Цей підхід підкреслює важливість наявності чіткого та послідовного набору керівних принципів для управління освітою, який може допомогти забезпечити високоякісну освіту для всіх учнів.

Ефективне спілкування та співпраця між зацікавленими сторонами також має вирішальне значення для успішного управління освітою. Повинні бути встановлені процедури спілкування з бенефіціарами та іншими зацікавленими сторонами, а також врегулювання конфліктів і припинення партнерства [3]. Важливим аспектом управління освітою є інклюзивна освіта, яка є гарантованою державою системою освітніх послуг, що базується на принципах недискримінації та врахування різноманітності [4]. В Україні триває розбудова системи забезпечення якості освіти для формування довіри суспільства до навчальних закладів та органів управління [2].

Для забезпечення її ефективності необхідний постійний моніторинг, оцінка та вдосконалення системи освіти. Зміст освіти та методика викладання навчальних дисциплін мають бути вдосконалені для більш повного задоволення потреб учня [5].

Перш за все, ми починаємо з механізмів управління освітніми системами, це являє собою систему пов'язаних між собою процесів, методів та інструментів, які дозволяють забезпечити ефективну та результативну діяльність системи освіти, сукупність закономірностей та принципів, я також застосування на їх основі форм , методів взаємодії об'єкта і суб'єкта управління в конкретних умовах. Термін "механізм управління освітніми системами" запропонував відомий американський учений у галузі освіти Джон Девіс у своїй книзі "Міжнародні аспекти освіти: теорія і практика". Однак, поняття "механізм управління" широко використовується у менеджменті та інших галузях, тому можна стверджувати, що його авторство не є однозначним і належить численним науковцям та дослідникам.

Управління освітніми системами - це процес планування, координації, контролю та оцінки діяльності освітніх інституцій з метою забезпечення належного рівня якості навчання та розвитку студентів. Для ефективного управління освітньою системою потрібні різноманітні механізми, які можуть бути класифіковані наступним чином:

- управління людськими ресурсами: цей механізм включає в себе розробку критеріїв відбору, навчання, мотивації та оцінки персоналу, які працюють у системі освіти. Для цього можуть використовуватися різноманітні інструменти, такі як плани розвитку персоналу, програми навчання та професійного зростання, системи стимулювання тощо;

- фінансове управління: цей механізм включає в себе планування та контроль за розподілом фінансових ресурсів у системі освіти. Це може включати в себе бюджетування, контроль за витратами та аудит фінансових звітів;

- моніторинг та оцінка: цей механізм включає в себе збір та аналіз даних щодо якості навчання, здійснення контролю за роботою вчителів та здобувачів освіти, а також визначення та оцінку результатів навчання. Цей механізм допомагає управлінцям освітніх інституцій приймати рішення, які сприятимуть покращенню якості навчання та розвитку здобувачів освіти;

- регулювання політики: цей механізм включає в себе формулювання та здійснення правових та нормативних документів, які регулюють функціонування освітньої системи в цілому. Цей механізм охоплює розробку законодавчих актів, нормативних документів, стратегій та програм, які регулюють діяльність освітніх інституцій. Регулювання політики також включає в себе встановлення стандартів та критеріїв для оцінки якості навчання та розвитку здобувачів освіти, а також встановлення процедур визнання дипломів та інших кваліфікаційних документів.

Закономірності висловлюють істотні зв'язки і відносини між суб'єктом і об'єктом управління, принципи з цих відносин встановлюють основні правила взаємодії суб'єкта та об'єкта, а методи і форми управління виступають як конкретні засоби організації взаємного впливу суб'єкта та об'єкта в процесі управлінської діяльності.

Дослідники з проблем управління освітніми системами відносять до закономірностей наступні:

- системність і складність освітньої системи, що вимагає комплексного підходу до управління та врахування взаємозв'язків між різними рівнями системи;

- соціальна складова освітньої системи, яка передбачає врахування соціальних та культурних аспектів при прийнятті рішень щодо управління освітою;

- інноваційна складова, яка передбачає постійне впровадження нових методів та технологій у навчальний процес, що потребує постійного оновлення знань та навичок управлінців;

- компетентність управлінців, яка залежить від їх знань, навичок та досвіду управління освітньою системою;

- взаємодія між різними рівнями управління, яка передбачає співпрацю та взаємодію між державними та регіональними органами управління освітою, а також між ними та навчальними закладами;

- фінансова складова, яка передбачає ефективне використання ресурсів для забезпечення якісної освіти;

- якість освіти, яка є ключовим показником ефективності управління освітньою системою та є метою всіх зусиль управлінців.

Ці закономірності не є вичерпним списком, але вони допомагають зрозуміти складність та багатогранність проблем управління освітніми системами та визначити напрямки дій для їх подолання.

Під принципами управління освітньою системою ми маємо на увазі основні керівні положення, на які орієнтується суб'єкт управлінської діяльності в галузі освіти. Ці принципи допомагають забезпечити ефективне функціонування системи освіти, покращити якість навчання та виховання, а також забезпечити рівний доступ до освіти для всіх громадян.

Основні принципи управління освітньою системою включають:

Доступність: Забезпечення рівного доступу до освіти для всіх громадян незалежно від їхнього соціального стану, етнічної приналежності, віку, статі та інших факторів.

Якість: Забезпечення високого рівня якості навчання та виховання, який дозволяє людині успішно відповідати вимогам сучасного суспільства.

Ефективність: Максимальна ефективність використання ресурсів та забезпечення ефективної управлінської діяльності в системі освіти.

Гнучкість: Гнучкість системи освіти, яка дозволяє швидко адаптуватися до змін в суспільстві та технологічному розвитку.

Демократія: Управління освітньою системою на демократичних засадах, забезпечення відкритості, прозорості та участі громадськості у процесі прийняття рішень.

Інновації: Розвиток та впровадження інноваційних підходів до навчання та виховання, що дозволяє покращувати якість освіти та пристосовуватися до змін у суспільстві та технологіях.

Під управлінням освітньою системою розуміють комплексний процес, який передбачає прийняття різноманітних управлінських рішень на різних рівнях управління з метою забезпечення ефективного функціонування системи освіти та досягнення стратегічних цілей.

Управління освітньою системою включає в себе планування, організацію, контроль, аналіз та оцінку результатів діяльності системи освіти. Управлінські рішення можуть стосуватися різних аспектів освітньої системи, таких як навчальний процес, кадрова політика, фінансування, інфраструктура, взаємодія з громадськістю тощо.

Оскільки освітня система має важливе значення для розвитку суспільства, ефективне управління її діяльністю є надзвичайно важливим завданням. Для досягнення успіху управління освітньою системою, важливо забезпечити належний рівень компетентності управлінських кадрів, використовувати новітні технології та методи управління, а також забезпечувати ефективну взаємодію між усіма зацікавленими сторонами освітньої системи.

Так, управлінські рішення можуть бути класифіковані за різними критеріями, в тому числі і за поділом на три групи. Основні групи управлінських рішень належать до таких категорій:

Стратегічні рішення: ці рішення пов'язані з визначенням мети та стратегії розвитку освітньої системи на довгостроковий період. Стратегічні рішення приймаються на високому рівні управління та зорієнтовані на досягнення головних цілей освітньої системи, таких як підвищення якості освіти, покращення рівня конкурентоспроможності, забезпечення рівних можливостей для всіх учасників освітнього процесу тощо.

Тактичні рішення: ці рішення пов'язані з плануванням та організацією конкретних заходів та проектів, що реалізуються в межах стратегії освітньої системи. Тактичні рішення приймаються на середньому рівні управління та зорієнтовані на досягнення певних підцілей, які сприяють виконанню стратегії.

Операційні рішення: ці рішення пов'язані з організацією та контролем за щоденною діяльністю освітньої системи. Операційні рішення приймаються на низькому рівні управління та зорієнтовані на забезпечення ефективного функціонування освітньої системи в межах визначених стратегічних та тактичних цілей.

Ці три групи управлінських рішень є взаємодійними між собою, тобто вони взаємодіють та впливають одна на одну. Стратегічні рішення формують загальну стратегію розвитку освітньої системи та визначають напрямки дій на довгострокову перспективу.

Тактичні рішення вирішують конкретні завдання в рамках загальної стратегії, включаючи питання, що виникають у процесі навчання та виховання. Операційні рішення виконують роль детального регулювання функціонування освітньої системи на денному рівні, забезпечуючи планування та координацію дій учителів та здобувачів освіти.

Таким чином, всі три групи управлінських рішень є важливими для забезпечення ефективного функціонування та розвитку освітньої системи. Вони взаємодіють та впливають одна на одну, утворюючи єдину систему управління освітою. Враховуючи, що управління освітньою системою є складним та багатовимірним процесом, різні типи управлінських рішень можуть використовуватися одночасно, взаємодіяти між собою та взаємозалежати.

Розглянемо детальніше взаємодію та взаємозв'язок управлінських рішень. Управління освітніми системами має на меті ефективне забезпечення якості освіти та досягнення поставлених цілей.

Рис. Взаємодія управлінських рішень.

До загальних принципів організації педагогічної праці належать такі: Принцип системності та комплексності - педагогічний процес має бути організований системно, враховуючи взаємозв'язок всіх його складових.

Принцип науковості та дослідності - педагогічна діяльність повинна базуватися на сучасних наукових досягненнях та результатів досліджень. раціональне поєднання прав, обов'язків і відповідальності.

Реалізація даного принципу в управлінні досягається шляхом продуманого визначення сфер підпорядкованості, ретельної розробки посадових інструкцій, де чітко визначено коло прав та обов'язків кожного члена колективу навчального закладу і межі його відповідальності за невиконання або неякісне (несвоєчасне) виконання своїх функціональних обов'язків.

Об'єктивність і повнота інформації в управлінні педагогічними системами. Управлінська інформація - це повідомлення, що містить відомості про те, що відбувається всередині організації та в її оточенні.

Принципи соціального управління сферою освіти спрямовані на забезпечення соціальної справедливості, рівних можливостей та доступності якісної освіти для всіх громадян, можуть бути різними в залежності від конкретних потреб і цінностей суспільства, але основні з них включають: демократія і участь: соціальне управління повинно бути демократичним і забезпечувати можливість для широкої громадськості брати участь у прийнятті рішень стосовно освіти.

Це може бути здійснено через створення форумів для дискусії та консультацій з громадськістю, таких як збори, інтернет-форуми або опитування; рівність та доступність: соціальне управління повинно забезпечувати рівний доступ до якісної освіти для всіх громадян незалежно від їхнього соціального стану, етнічної приналежності чи релігійних переконань.

Це можна забезпечити за допомогою різних програм підтримки, таких як стипендії, безкоштовні підручники та інші ресурси. Що до якості освіти. Соціальне управління повинно забезпечувати високу якість освіти, що включає якісне навчання, доступність до новітніх технологій та методів, а також забезпечення відповідного інфраструктурного забезпечення.

Якщо ми беремо до уваги гнучкість та адаптивність, так соціальне управління повинно бути гнучким та адаптивним до змін у вимогах та потребах суспільства, а також до розвитку нових технологій і методів навчання.

Щодо прозорості та відкритості - соціальне управління повинно бути прозорим та відкритим, щоб забезпечити публічний доступ до інформації про фінансування. Це означає, що інформація про те, скільки коштує освіта, які ресурси використовуються для її забезпечення та які результати досягаються, повинна бути доступною для громадськості. Це допоможе забезпечити відповідальність управлінців та ефективне використання ресурсів.

Специфічні принципи управління освітньою установою це - принципи, що спеціально враховують особливості управління в галузі освіти та забезпечення якісної освіти. Педагогічна спрямованість управління означає, що керівник освітнього закладу має педагогічну освіту та досвід роботи в класі, і він орієнтується на освітні цілі та потреби учнів та вчителів у своїй управлінській діяльності.

Прагнення керівника залишатися вчителем та використовувати свій педагогічний досвід і знання в управлінні освітнім закладом може допомогти підвищити якість навчання та розвитку учнів, оскільки такий керівник має більш повне розуміння процесів, які відбуваються в класі та їх взаємозв'язку з управлінськими рішеннями. Однак, важливо зазначити, що керівник повинен розуміти свою нову роль і вміти ефективно керувати змінами в освітньому закладі. Він повинен бути готовим до нових викликів та використовувати свій педагогічний досвід в поєднанні з управлінськими навичками, щоб досягти кращих результатів в навчанні та розвитку учнів та вчителів.

Єдність педагогічних позицій - це принцип, який передбачає узгодження педагогічних поглядів та підходів між вчителями, керівниками та іншими працівниками освітньої установи з метою забезпечення єдиного педагогічного простору, що сприяє якісному навчанню та вихованню учнів. Основою єдності педагогічних позицій є діалог, співпраця та обмін досвідом між вчителями та іншими працівниками освітньої установи. Важливо, щоб кожен педагог мав можливість висловлювати свої погляди та ідеї, а також слухати інших та взаємодіяти з ними.

Такий підхід сприяє розвитку професійної компетентності вчителів, підвищенню якості навчання та виховання учнів, а також забезпечує успішну роботу освітньої установи в цілому.

Поєднання інтересів дітей і дорослих - це принцип, який передбачає налагодження гармонійних відносин між учнями та педагогами в освітній установі. Це означає, що діти мають бути у центрі уваги, а педагоги повинні ставитися до них з повагою, розумінням та любов'ю. Забезпечення поєднання інтересів дітей і дорослих передбачає створення такого середовища, яке стимулює розвиток інтересів учнів та сприяє формуванню їхніх здібностей і талантів.

Серед інших специфічних принципів управління освітньою установою можна виділити такі:

Принцип лідерства та професійної компетентності керівника. Ефективне управління освітньою установою передбачає наявність керівника, який має високу професійну компетентність, лідерські якості та здатність до саморозвитку.

Принцип партисипативного управління. Управління освітньою установою повинно здійснюватися залученням до процесу вчителів, батьків, учнів та інших зацікавлених сторін.

Принцип розуміння потреб і інтересів здобувачів освіти. Управління освітньою установою має бути спрямоване на забезпечення навчання та виховання учнів з урахуванням їхніх індивідуальних потреб та інтересів.

Принцип системності та інтегрованості. Управління освітньою установою має бути організоване системно, враховуючи взаємозв'язок всіх її складових. Також важливо забезпечувати інтегрованість навчальних програм, що дозволяє забезпечити комплексний розвиток учнів.

Принцип ефективного використання ресурсів. Управління освітньою установою має забезпечувати ефективне використання ресурсів, що передбачає раціональне використання бюджетних коштів, залучення додаткових фінансових ресурсів та оптимізацію використання матеріально- технічної бази.

Принцип інноваційності та розвитку. Управління освітньою установою має сприяти розвитку інноваційних підходів та постійному підвищенню якості навчального процесу. Для цього важливо використовувати новітні технології, інноваційні методики навчання та забезпечувати професійний розвиток педагогічних працівників.

Висновки

Управління системою освіти є складним і багатогранним процесом, який передбачає взаємодію різних суб'єктів управління з метою забезпечення ефективного функціонування освітньої системи і розвитку освіти в країні. У цій статті ми розглянули основні механізми та принципи управління системою освіти, зокрема: планування, координацію, моніторинг та оцінку, інноваційність та розвиток, соціальне управління, педагогічну спрямованість та поєднання інтересів дітей та дорослих. Важливо розуміти, що кожен механізм та принцип має свої особливості і взаємодіє з іншими елементами системи управління. Ефективне управління системою освіти передбачає взаємодію всіх суб'єктів управління на різних рівнях та забезпечення відповідного фінансування та інфраструктури. У результаті можна зробити висновок, що для забезпечення ефективного управління системою освіти потрібно дотримуватися принципів та механізмів управління, які сприятимуть розвитку освіти та забезпеченню якісної освіти для всіх учасників освітнього процесу.

Література

1. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти : монографія/ Л.М.Карамушка. - Київ : Ніка-Центр, 2000. - 332 с.

2. Управління загальноосвітніми навчальними закладами як активними системами: моделі та механізми : монографія /. Калініна Л., Мелешко В., Осадчий І., Паращенко Л., Топузов М. / За наук. ред. Л. Калініної. -- К.: Київ Педагогічна думка, 2018. -- 224 с. ISBN 978-617-7724-01-7

3. Г аєвська Л. А. Перспективи та шляхи розвитку державно-громадського управління загальною середньою освітою в Україні / Л. А. Гаєвська // Економіка та держава. - 2009. - № 10. - С. 51-53. http://surl.li/grryq Дата звернення 2023-04-29

4. Про затвердження Методичних рекомендацій з питань формування внутрішньої системи забезпечення якості освіти у закладах загальної середньої освіти 2020. https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/77685/ Дата звернення 2023-04-29

5. Паращенко Л.І. Теорія і технології формування моделі системи економічних механізмів управління загальною середньою освітою: посібник / Паращенко Л.І. - Київ: ISBN 2014. 197

6. Приходченко Л. Л. Забезпечення ефективності державного управління на засадах демократичного врядування: автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 / Л. Л. Приходченко; Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2010. - 36 c. - vi<p. http://irbis-nbuv.gov.ua/publ/REF-0000282345 Дата звернення 2023-04-29

References

1. Karamushka, L.M. (2000). Psykholohiya upravlinnya zakladamy seredn'oyi osvity [Psychology of management of secondary education institutions]. Kyyiv : Nika-Tsentr [in Ukrainian].

2. Kalinina L., Meleshko V., Osadchyy I., Parashchenko L., Topuzov M., (2018). Upravl. zahal'noosvitnimy navchal'nymy zakladamy yak aktyvnymy systemamy: modeli ta mekhanizmy [Management of general educational institutions as active systems: models and mechanisms] Kyyiv Pedahohichna dumka [in Ukrainian].

3. Hayevs'ka L. A., (2009). Perspektyvy ta shlyakhy rozvytku derzhavno-hromads'koho upravlinnya zahal'noyu seredn'oyu osvitoyu v Ukrayini [Prospects and ways of development of state-public management of general secondary education in Ukraine] Ekonomika ta derzhava. - 2009. - № 10. - S. 51-53. http://surl.li/grryq Data zvernennya 2023-04-29[in Ukrainian].

4. Pro zatverdzhennya Metodychnykh rekomendatsiy z pytan' formuvannya vnutrishn'oyi systemy zabezpechennya yakosti osvity u zakladakh zahal'noyi seredn'oyi osvity (2020) [ On the approval of Methodological recommendations on the formation of an internal system for ensuring the quality of education in institutions of general secondary education]. https://osvita.ua/legislation/ Ser_osv/77685/ Data zvernennya 2023-04-29[in Ukrainian].

5. Parashchenko L.I. (2014) Teoriya i tekhnolohiyi formuvannya modeli systemy ekonom. mekhanizmiv upravl. zahal. sered. osvit.: Kyyiv: ISBN. 197 [in Ukr.].

6. Prykhodchenko L. L., (2010) Zabezpechennya efektyvnosti derzhavnoho upravlinnya na zasadakh demokratychnoho vryaduvannya [Ensuring the effectiveness of state administration on the basis of democratic governance ] Zaporizhzhya,. - 36 c. - ukp. http://irbis-nbuv.gov.ua/ publ/REF-0000282345 Data zvernennya 2023-04-29 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru