Формування моральних цінностей учнів на уроках Нової української початкової школи

Нами передбачалося залучення учнів до різних форм творчої та суспільно-корисної діяльності, зокрема: пізнавальної, оздоровчої, трудової, художньо-естетичної, спортивної, пропагандистської, ігрової, культурної, екологічної, що організовуються у години дозвілля, тобто у позакласний час.

«Виховання всебічно розвиненої особистості - не яка-небудь серія соціально придуманих заходів. Це глибоке вдосконалення всього виховного процесу» . К.Д. Ушинський вважав , що «…виховання бере людину всю, якою вона є, з усіма її народними і поодинокими особливостями, її тіло, душу і розум».

У практиці роботи шкіл впроваджуються такі виховні технології, як інтерактивні методи та форми діяльності, які ставлять за мету не нав'язування правил і норм та примусове їх виконання, а створення умов для осмислення суті моральних правил і норм, їх доцільності, добровільного сприйняття, творчого застосування, набуття досвіду морально-ціннісного ставлення до самого себе, до людей, до навколишнього світу.

У планах роботи класних керівників та педагога - організатора передбачено інноваційні підходи до виховної діяльності учнів згідно з вимогами Програми “Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів у загальноосвітніх навчальних закладах України».

Технології Нової української школи

Перший аспект Чітко визначені чинники забезпечення якості початкової освіти

· всі учні молодшого шкільного віку обов'язково мають бути охоплені навчанням

· в освітньому процесі у 1-4-х класах повинно мати місце різнобічне застосування успіхів та досягнень дітей у дошкільний період

· освітнє середовище молодших школярів повинно бути здоров'я зберігальним, сучасним та ефективним

· у своїй роботі вчителі початкових класів мають впроваджувати технології й методики особисто зорієнтованого, компетентнісного та інтегрованого навчання, виховання і розвитку учнів

· методики та техніки навчання мають бути високотехнологічними

· постійний моніторинг та психологічний супровід освітнього процесу в 1-4-х класах

· відповідна підготовка педагогічних кадрів

Другий аспект НУШ визначає місію початкової школи як

· усебічний розвиток дитячої особистості відповідно до потреб її віку та психофізіологічних особливостей

· формування у дитини загальнолюдських цінностей моралі, етики та культури

· розвиток компетентностей та соціальних і життєвих навичок, що нададуть змогу дитині далі жити в соціумі та вчитися в основній школі

Третій аспект У НУШ визначено ключові складники її парадигми

· новий зміст освіти, заснований на формуванні життєво та суспільно необхідних компетентностей дитини

· покращена мотивація вчителя завдяки свободі його творчості та розвитку

· виховання, яке наскрізно проходить через освітній процес

· реальна автономія та самоуправління школи

· педагогіка партнерства між учасниками освітнього простору школи

· дитиноцентризм, або орієнтація на потреби учня

· створення нової ефективної структури школи

· рівний доступ усіх учнів до якісної початкової освіти

· створення сучасного інформаційного освітнього середовища для дитини

Четвертий аспект НУШ заклала ключові принципи нового Державного стандарту початкової освіти

· презумпція талановитості дитини -- будь-яка дитина має право на здобуття початкової освіти без обмежень та утисків

· цінність дитинства -- визнане право дитини на навчання через гру та інші методи

· радість пізнання -- організація освітнього процесу через дослідницьку та проектну технологію так, щоб приносити радість дитині

· розвиток особистості -- формування самостійного та незалежного мислення учнів замість системи непотрібних знань

· здоровий спосіб життя

· безпека учнів

П'ятий аспект Поділ системи початкової освіти на цикли

І цикл -- 1-2-й класи > організація освітнього процесу на інтегровано-предметній основі із переважанням ігрових методів

ІІ цикл -- 3-4-й класи > організація освітнього процесу на інтегровано-предметній основі

З огляду на викладене вище, учитель початкових класів має право та змогу вільно вибирати будь-який ефективний та раціональний, на його думку, метод, прийом і технологію навчання учнів. Та все ж Нова українська школа рекомендує ключовою для використання саме предметну інтеграцію, або технологію інтегративного навчання на основі синергетичного підходу до освітнього процесу.

Саме інтеграція у вивченні навчальних дисциплін, на думку фахівців, найбільше сприятиме ефективності освіти в початковій школі.

Інтегроване навчання -- сучасна педагогічна технологія. В сучасній педагогічній науці інтегроване навчання трактують як комплексний підхід до освітнього процесу і безпосередньо до уроку чи його частини без поділу на окремі дисципліни. В усьому цивілізованому світі технологія інтегрованого навчання є необхідною умовою для надання якісної освіти.

В Державному стандарті початкової освіти інтегрований підхід та власне інтегрована компетентність учня визначені як можливість і здатність учня застосовувати знання, вміння, навички та способи діяльності для вирішення найширшого кола проблем, що належать до певних галузей та окремих навчальних предметів. Виходячи з такого визначення, освітній процес у початкових класах розглядають крізь призму загальної картини, а не ділять на окремі дисципліни.

Варто зауважити, що теорія інтегрованого навчання давно прийнята на озброєння педагогами, але досі їй не надавали такого значення й уваги. Інтегровані уроки скоріше були приємним винятком, а не загальним правилом діяльності педагога, особливо в молодших класах.

Сьогодні, з огляду на високу результативність інтегративного підходу до освітнього процесу в світі, є нагальна потреба активного застосування інтеграції в наших школах.

Інтегрований підхід найбільш доцільний у початковій освіті, тому що застосовний у кількох варіантах інтеграції --

· у межах однієї навчальної дисципліни, коли вчитель об'єднує на одному уроці вивчення кількох різнотипних тем чи розділів

· в межах кількох споріднених дисциплін, наприклад теми з рідної мови та літератури, математики й інформатики, природознавства та «Я у світі»

· різнопланових та різнонаправлених дисциплін (цей вид інтеграції найважчий, але й найефективніший).

Часто можливий варіант інтегрованих уроків, які проводять одночасно двоє чи більше вчителів, оскільки різні предмети в початковій ланці освіти можуть викладати різні педагоги. На це потрібно додаткові зусилля в світлі синхронізації роботи на уроці та алгоритму їхніх спільних чи роздільних дій з учнями.

Засобами критичного мислення формується здатність і готовність людини аналізувати отриману інформацію, і переосмислити її, самостійно встановлювати істину, приймати рішення і аргументовано захищати свою позицію. Вкрай необхідним стає уміння мислити гнучко, динамічно, адаптувати своє мислення до мислення інших людей, бути толерантними і сприйнятливими. Критичне мислення формується насамперед у дискусіях, у процесі активної взаємодії з текстами, створенні письмових робіт тощо.

«Кубування» (автори Кован та Кован, 1980 р.)

Кубування є методом навчання, що полегшує розглядання різних сторін теми. Це навчальна методика, яка пропонує учням відповісти на 6 запитань різних типів, що стосуються теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написаними на кожній грані вказівками щодо напряму мислення або письма.

Наприклад, можливі такі вказівки на гранях куба:

1. Опиши це (колір, форма, розміри).

2. Порівняй це (на що це схоже? від чого це відрізняється?).

3. Добери асоціації (про що змушує думати? що спадає на думку?).

4. Проаналізуй це (скажіть, яким чином це зроблено? ви це знаєте? ви можете це вигадати?).

5. Як його використати (знайти застосування; яким чином це можна застосувати?).

6. Запропонувати аргументи «за» або «проти» цього (що в ньому доброго чи поганого? займіть певну позицію, використайте повний діапазон аргументів від логічних до безглуздих).

Кубування -- це приклад ігрової методики, а також один із методів навчання, що полегшує всебічне розглядання теми. Учні можуть виконувати кубування в парі, потім об'єднатися в групи. Слід провести через кубик слово. Це може бути літературний термін, визначення або якась інша назва...

Чи необхідно «проходити» всі шість сторін кубу з учнями початкової школи? Чи можна встановлювати спонтанний порядок запитань, кидаючи куб?

Якщо ви зосереджені на розвитку критичного мислення молодших школярів, то краще дотримуватись порядку, який передбачає перехід від менш складного до складнішого типу мислення. Тип мислення, який має місце у процесі «Кубування» повторює багаторівневі запитання, складені на основі таксономії цілей Блума. Для молодших школярів стратегію «Кубування» краще впроваджувати поступово. Запропонуйте учням першого класу розглянути конкретний предмет та продемонструйте лише перші три грані куба. Надалі продовжуйте поступово відкривати всі грані .

На якій стадії уроку можна застосувати цю стратегію?

Стратегію можна застосувати на всіх стадіях уроку, але краще на стадії актуалізації та рефлексії. Стратегію «Кубування» варто застосовувати до розгляду чогось, що учні добре знають, що їм добре відомо. Отже, необхідно дуже ретельно ставитись до обрання теми.

Метод «Прес»

Цю техніку використовують вчителі початкових класів в роботі над навчанням дітей дискутувати. Використовують її при обговоренні при обговоренні дискусійних питань та при проведенні вправ, у яких потрібно зайняти і чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Цей метод навчає дітей виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших. Адже, у житті потрібно вміти відстояти свою позицію, переконати інших, намагатися так дотримувати свого слова.

Робота за методом "Прес" організовується так:

1. Вивішується на дошці таблиця, у якій зазначено 4 етапи методу «Прес».

Позиція. Висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша точка зору.

Почніть так: «Я вважаю, що…»

Обґрунтування. Поясніть, чому ви так вважаєте, на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції.

Почніть так: «Тому що,…»

Приклад. Наведіть приклад, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, назвіть факти, які демонструють ваші докази.

Почніть так: «Наприклад…»

· Висновки. Узагальніть свою думку, зробіть висновок, починаючи словами: «Отже…», «Таким чином…».

2. Пояснюється механізм етапів «Прес» - методу і даються відповіді на можливі запитання дітей. Наводяться приклади до кожного з етапів.

3. Пропонується бажаючим спробувати застосувати цей метод до будь-якої проблеми на їхній вибір.

4. Перевіряється, чи розуміють діти механізм застосування методу.

5. Коли формула уже зрозуміла усім дітям пропонується спробувати самим.

Застосовується метод «Прес» на всіх уроках, де потрібна аргументація дітьми своєї думки.

Методика «Взаємні запитання»

Цю стратегію, розроблену Манзо в 1960, використовують на етапі усвідомлення змісту. Учні читають текст у парах і зупиняються після того, як прочитали абзац. Після ознайомлення з абзацом тексту вони по черзі ставлять запитання на розуміння прочитаного. Це можуть бути запитання стосовно головної думки тексту, відтворення основних ідей, важливої інформації, що міститься в абзаці. Важливо, щоб учні ставили не лише буквальні запитання (Що? Де? Коли?), а й запитання, які стосуються ідей, що не «лежать на поверхні» (Чому? Що буде далі? Що дає підстави так думати? Як це впливає на наше життя?).

Діаграма Венна

Діаграма Венна -- це два або більше кола, що накладаються одне на одне. Вона використовується, щоб показати відношення (зазвичай подібності та відмінності) і візуально організувати інформацію. Діаграма Венна складається не тільки з кіл, але й ділянки навколо них, яка вміщує дані, що не потрапляють в окреслені категорії. Кожне коло відображає окрему категорію даних. Ділянка накладання кіл показує, що спільного мають відповідні категорії. Така ділянка називається «перетином». Коли вам потрібно відобразити кілька категорій даних, ви можете створити діаграму Венна з a трьох, чотирьох або навіть п'яти кіл.

2.2 Урахування вікових та індивідуальних особливостей молодших школярів

Період молодшого шкільного віку має особливе значення через свою важливість в дитячому розвитку. Даний етап містить значні зміни в психіці дитини. Все, що вона вбирає в себе від навколишнього світу: уявлення, знання Ї сприяє формуванню теоретичного мислення в зрозумілих або легкозасвоюваних для даного віку формах.

У молодшого школяра мислення знаходиться на переломному етапі: здійснюється перехід мислення від наочно-образного до словесно-логічного, понятійного мислення.

Перш ніж дитина піде до школи і опанує певною системою знань, вона вже володіє в тій чи іншій мірі процесами аналізу, синтезу, узагальнення. Однак всі вони починають зазнавати перебудову. Загальне вже не є збірною сукупністю приватних предметів, а перетворюється в комплекс однорідних, значно пов'язаних між собою властивостей. У мисленні дитини важливе значення починають мати родові і видові поняття, а також відповідні форми абстракції. Одночасно перетворюються індукція і дедукція. Синтез і аналіз починають проходити нові шляхи. Думка утворює за допомогою переходу від випадково сформованих зв'язків до найбільш істотного в них. Але при цьому існує деяка обмеженість мислення з перевагою зовнішніх чуттєвих ознак і властивостей. На даному щаблі розвитку мислення дитині вже доступно наукове знання, оскільки воно міститься в пізнанні певних фактів, їх систематизації, класифікації та емпіричному поясненні. Цілісне мислення дитини, що включає відповідні його розвитку умовиводи, поняття і судження, отримує на новому щаблі іншу будову.

Набуваючи початкові основи системи знань в перший етап систематичного шкільного навчання, дитина виявляється в області абстракції. Проникаючи в неї, йому вдається подолати труднощі узагальнення, переміщаючись в один і той же час з двох сторін Ї і від загального до часткового, і від часткового до загального (Л. Виготський). Опираючись на одиничний випадок, а також на одну з опорних точок, опанованих дитиною зі сфери загального, вона просувається до спеціального поняття і за допомогою подальшого узагальнення часткового доходить до більш змістовного узагальнення.

В даному віці активно формується особистість, розвиваються індивідуальні механізми поведінки (А. Запорожець, Л. Божович, А. Леонтьєв). Такі вчені, як Л. Виготський, Л. Божович, Д. Ельконін, В. Мухіна, відзначають, що саме в молодшому шкільному віці починає формуватися моральна регуляція. Моральність дитини передбачає внутрішню мотивацію поведінки, що дозволяє робити дитині правильний моральний вибір.

Видатними вченими-дослідниками було створено багато праць в процесі вивченні проблем моральності, важливість вирішення яких було очевидним. В. Сухомлинський говорив про необхідність займатися моральним вихованням дитини, навчати її «вмінню відчувати людину». Він стверджував, що ніхто не вчить маленьку людину бути байдужою до людей, ламати дерева, зневажати красу, вище за все ставити своє особисте. Вся справа в одній, дуже важливій закономірності морального виховання. Якщо людину вчать добру - вчать вміло, розумно, наполегливо, вимогливо, в результаті буде добро. Вчать злу (дуже рідко, але буває і так), в результаті буде зло. Не вчать ні добру, ні злу - все одно буде зло, тому що і людиною її треба зробити. Василь Олександрович вважав, що непорушна основа морального переконання закладається в дитинстві і ранньому отроцтві, коли добро і зло, честь і безчестя, справедливість і несправедливість доступні розумінню дитини лише за умови яскравої наочності, очевидності морального сенсу того, що вона бачить, робить, спостерігає.

Школа є найважливішою ланкою в системі виховання підростаючого покоління. На кожному етапі навчання дитини домінує своя сторона виховання. Про важливість морального виховання в молодшому шкільному віці говорив Ю. Бабанський, відзначаючи, що діти опановують прості нормами моральності і зможуть навчиться слідувати їм в різних ситуаціях. Навчальний процес і моральне виховання тісно взаємопов'язані. У сучасній школі, коли відбулося збільшення в обсязі змісту освіти і ускладнилася внутрішня структура, в моральному вихованні неухильно зростає роль навчального процесу. З змістовною стороною моральних понять діти знайомляться за допомогою наукових знань, одержуваних учнями в процесі вивчення навчальних предметів. Моральні знання нітрохи не менш значущі для загального розвитку школярів, ніж знання з конкретних дисциплін. Специфічну особливість морального виховання відзначає Н. Болдирєв, який говорив про те, що його не можна відокремити в якийсь спеціальний виховний процес. Моральний вигляд утворюється в ході різнобічної діяльності дітей (навчанні, іграх), в різних відносинах, в які вони вступають з однолітками в будь-яких ситуаціях, з дітьми молодше себе і з дорослими [9].

Однак, моральне виховання, будучи цілеспрямованим процесом, визначає систему змісту, форм, методів і прийомів педагогічних дій. Навчальна діяльність, будучи провідною в молодшому шкільному віці, передбачає забезпечення засвоєння знань в тій чи іншій системі, а також відкриває можливості учням для оволодіння прийомами, способами вирішення всіляких моральних і розумових завдань.

Проблема морального розвитку школярів в сучасній соціальній ситуації особливо актуальна. Унікальністю процесу виховання є його безперервність і тривалість, а результати можуть бути розтягнуті в часі. Концентрична побудова процесу морального виховання є чільною ознакою даного процесу: виховні завдання вирішуються, починаючи з елементарного рівня, а закінчуються більш високим. Щоб досягти мети виховання застосовуються все більш ускладнені види діяльності. Цей принцип втілюється в життя, враховуючи особливості вікового періоду учнів. Для морального виховання властива динаміка і творчість: вчителі часто вносять виправлення, які сприяють його вдосконаленню.

Більшість факторів, які обумовлюють моральне формування і розвиток особистості школяра, поділяються на три групи: соціальні, природні (біологічні) і педагогічні. Взаємодіючи з середовищем і надаючи цілеспрямований вплив, школяр соціалізується, набуває цінний досвід моральної поведінки. Безліч соціальних умов і біологічних факторів впливають на моральне становлення особистості, але провідну роль в цьому процесі відводять педагогічним, як найбільш керованим, спрямованим на вироблення певного роду відносин.

Правильно організувати діяльність дитини - одне із завдань виховання. У ній формуються моральні якості, а виникаючі відносини можуть впливати на зміну цілей і мотивів діяльності, що впливає на засвоєння моральних норм і цінностей організацій. Діяльність людини виступає і як критерій її морального розвитку. Моральна свідомість дитини розвивається через сприйняття і усвідомлення змісту впливів, які надходять і від батьків і педагогів, оточуючих людей через переробку цих впливів у зв'язку з моральним досвідом індивіда, його поглядами і ціннісними орієнтаціями. У свідомості дитини вплив ззовні набуває індивідуальне значення, таким чином, формуючи суб'єктивне ставлення до нього. У зв'язку з цим, формуються мотиви поведінки, прийняття рішення і моральний вибір дитиною власних вчинків. Можливо, що спрямованість шкільного виховання і реальні вчинки дітей можуть бути неадекватними, але сенс виховання полягає в тому, щоб досягти відповідності між вимогами належної поведінки і внутрішньої готовності до цього.

У процесі морального виховання важливу роль відіграє моральне просвітництво, метою якого є повідомлення дитині сукупності знань про норми і моральні принципи суспільства, якими їй необхідно оволодіти. Усвідомлюючи і переживаючи моральні принципи і норми, ми сприймаємо зразки моральної поведінки, опановуємо моральними оцінками і вчинками. Особлива роль тут відводиться формуванню моральних понять у дітей молодшого шкільного віку.

Моральні поняття являють собою досить велику групу слів, що характеризують моральні норми, цінності, якості, принципи та ідеали. Кожне моральне поняття має індивідуальну специфіку і функціональне призначення в системі етичних знань. Вони можуть носити як негативну, так і позитивну забарвлення.

Номенклатуру моральних понять була виділена на основі класифікації цінностей С. Маслова і базі національних цінностей, викладених в концепції духовно-морального розвитку і виховання особистості громадянина України, і виглядає наступним чином:

1) почуття: обов'язок, повага, вдячність, справедливість; 2) якості: щедрість, доброта, вірність, чесність, милосердя; 3) відносини: співчуття, любов, дружба.

Далі ми переходимо до питання формування моральних понять у молодших школярів. Діти опановують поняттями в ході навчання. Оволодіння понятійним змістом наукового знання, яке склалося в ході історичного розвитку, є одночасно процесом становлення здатності до узагальнення у дітей. Розвиток даної здатності у дитини є не тільки передумовою, а й наслідком її інтелектуальної діяльності, спрямованої на освоєння змісту понять.

В ході шкільного навчання становленню і розвитку моральних понять в учнів початкових класів виділено особливе місце. Л. Виготський першим зайнявся дослідженням процесу формування понять. Він використовував методику «подвійної стимуляції» і експериментальним шляхом визначив три головні щаблі формування понять:

3. Виникнення хаотичної, неоформленої безлічі предметів, синкретичного їх зчеплення, названого одним словом.

4. Формування понять-груп за допомогою декількох об'єктивних ознак. Такого роду скупчення мають чотири види: коли будь-який помічений зовні зв'язок береться як цілісна підстава для віднесення предметів до загального класу (асоціативний); відбувається взаємне об'єднання і доповнення предметів за допомогою приватної функціональної ознаки (колекційний); здійснюється перехід комплексу від однієї ознаки до іншої таким чином, що одні предмети об'єднуються за допомогою одних, а інші - досконалих інших ознак, при цьому всі вони входять в одну групу (ланцюговий); структура виглядає наступним чином: внутрішньо Ї комплекс, зовні Ї поняття (псевдозрозуміння).

5. Формування справжніх понять. Тут передбачається, що дитина здатна відокремлювати і абстрагувати елементи, а потім об'єднувати в цілісне поняття поза зв'язком з предметами, до яких вони відносяться.

Л. Виготський говорив про те, що поняття Ї це складний акт мислення, яким не можна заволодіти шляхом звичайного заучування. Необхідно, щоб думка дитини виросла в своєму внутрішньому розвитку до такої міри, щоб поняття саме виникло в свідомості. Вчений припускає, що будь-яке значення слова в кожному віці має вигляд узагальнення з подальшим його розвитком.

Якщо звернутися до можливостей вирішення даної проблеми в процесі роботи з учнями початкової школи, слід зазначити, що в ході навчання дитина опановує комплексом нових понять не тільки завдяки власному практичному досвіду, а й за допомогою суспільно-історичного досвіду, представленого в навчальних предметах. Вивчення даних понять - активна діяльність, її зміст включає постановку і вирішення проблеми, затвердження і перевірку гіпотези, пошук і перевірку значень.

Психологи, що займаються вивчення вікової специфіки, приходять до висновку, що у дитини спочатку утворюються образні поняття. Початковим щаблем пізнання є відчуття, другим - абстрактне мислення (мислення в поняттях), характерне тільки для людини. Мислення формується ще на першому щаблі, але оперує вже змістом понять, що склалися в ході людської праці.

Аналіз теорії з проблеми формування понять підвів нас до висновку, що різні пропоновані дослідниками способи становлення понять містять схожі моменти. А саме, починаються з конкретно-чуттєвого сприйняття, переходять в абстрагування, після чого оформляється словесне визначення поняття. Це була характеристика початкового етапу утворення понять. Наступним кроком буде формування понять шляхом переходу від абстрактного до конкретного. Таким чином зміст поняття наповнюється, підтверджується його обсяг і розкриваються взаємозв'язки з іншими поняттями.

Разом з тим, психологічні особливості молодших школярів визначають дещо іншу, ніж у дорослих, логіку пізнавальної діяльності. Для дитини спочатку необхідно емоційне прийняття об'єкта пізнання, потім вона починає діяти з ним і тільки потім на основі усвідомлення своїх дій і відбувається деяке пізнання об'єкта.

Однак, специфічні особливості вікового періоду молодшого шкільного віку передбачають іншу, ніж у дорослих, послідовність пізнавальної діяльності. Дитині спочатку необхідно емоційне прийняття об'єкта вивчення і тільки потім вона починає маніпулювати ним, а після, за допомогою осмислення власних дій, і здійснюється певне пізнання об'єкта.

В останніх працях дослідників присутня ідея органічної єдності емоційного та інтелектуального розвитку дитини. С. Маслов у своїх роботах доводив взаємну залежність між пізнавальною активністю і емоціями в початковому навчанні на основі пробудження внутрішніх мотивів навчання.

Отже, в ході формування понять важливо мати на увазі підвищену емоційну сприйнятливість молодших школярів.

На основі виділених декількох підходів до питання про формування понять в процесі мислення у молодших школярів, дослідники виділяють різні механізми реалізації цього процесу.

Значущою є теорія ступенів навчання і. Й. Гербарта, яка має на увазі осмислення психологічних механізмів процесу формування понять. Згідно з його точки зору, навчання містить два моменти: заглиблення (в досліджуваний матеріал) і усвідомлення (самого себе). Він виділяє чотири ступені навчання:

– Ясність (втілення узагальненого образу).

– Асоціації (установка взаємозв'язку з наявними уявленнями).

– Система (осмислення певного взаємовідносини кожного її елемента).

– Метод (усвідомлення всього ходу пізнання).

Представлена теорія Й. Гербарта викликає науковий інтерес з позиції нашого дослідження, оскільки бере до уваги взаємозв'язок підсвідомої і свідомої сфер психіки, виділяючи переважаючі сторони кожної стадії навчання.

Отже, можна зробити висновок, що опорою процесу формування понять у молодших школярів є основні ступені пізнання з виділенням взаємозв'язку образного і логічного компонентів мислення, і бази, що включає емоційний компонент.

Щоб виділити основні компоненти формування моральних понять, ми взяли за основу висновок А.А. Бодальов, який зазначав, що моральне виховання людини охоплює всі основні сторони особистості: емоційну, вольову і пізнавальну.

Таким чином ми отримали наступні компоненти формування моральних понять: когнітивний, мотиваційний і емоційно-чуттєвий.

Когнітивний (пізнавальний) компонент в процесі формування моральних понять у дітей молодшого шкільного віку включає: оволодіння ними системи знань, в яких присутні істотні ознаки моральних понять, виділених для засвоєння; зміст моральних відносин. Даний компонент сприяє формуванню в учнів моральної позиції по відношенню до себе і оточуючих людей, обумовлює моральний розвиток дитини, є змістовною основою досліджуваного процесу.

Мотиваційна частина є не тільки важливим фактором діяльності, але і основою особистості, як відзначають багато дослідників. При цьому істотним буде потреба в самовираженні і самореалізації власного морального потенціалу. Такий високий рівень мотиву молодшому школяреві ще недоступний, оскільки таке новоутворення мислення в даному віці, іменоване рефлексією, знаходиться на стадії становлення. Тому названий компонент не виділяється для вивчення ступеня його сформованості.

Емоційно-чуттєвий компонент являє собою комплекс емоцій і почуттів, пов'язаних з усвідомленням феномена моральних понять. При цьому домінування емоцій або почуттів, або того і іншого разом вказує на рівень моральності людини.

У молодшому шкільному віці народжується соціальне «Я» дитини і ця зміна самосвідомості призводить до переоцінки цінностей: все, що має відношення до навчальної діяльності, виявляється цінним, те що пов'язано з грою, менш важливим. У поведінці в цей час втрачається дитяча безпосередність. Потреба стати дорослим у молодшого школяра набуває вигляду прагнення бути хорошим учнем.

Дослідження психологами особистості молодшого школяра свідчать про те, що в його діяльності значну роль відіграють такі мотиви, як зачатки почуття обов'язку перед іншими людьми, співчуття, бажання допомогти, почуття власної гідності (діяльнісно-творчий критерій). Діяльність дітей, спонукувана соціально спрямованими мотивами, стає цілеспрямованою, самостійною, наполегливою. Поряд з іншими якостями особистості у дітей формується відповідальність. У молодшому шкільному віці закладаються основи таких соціальних почуттів, як любов до Батьківщини і національна гордість, захоплене ставлення до героїв-патріотів, до сміливих і відважних людей (емоційний критерій).

Вчені-психологи (В. Крутецький, В. Мухіна, Л. Славіна) встановили, що молодший шкільний вік є класичним часом оформлення моральних ідей і правил. Дитина типово «слухняна» в ці роки, вона з інтересом і захопленням приймає в душі різні правила і закони. В ході навчальної роботи школярі включені в реальну колективну діяльність, де йде засвоєння моральних норм, що регулюють взаємини учнів між собою і взаємини учнів з учителем.

Молодший шкільний вік характеризується підвищеною сприйнятливістю до засвоєння моральних правил і норм. Стрижнем, що визначає моральний розвиток особистості молодшого школяра, є формування гуманістичного ставлення і взаємини дітей, опора на почуття, емоційну чуйність [21, c. 211].

В роботі з формування моральних уявлень слід враховувати гендерні особливості. Так, наприклад, у дівчаток більш розвинені почуття емпатії, соціальної відповідальності, ніж у хлопчиків. У дівчаток спостерігається словесне схвалення соціальних норм поведінки, у хлопчиків - діяльний початок.

На основі аналізу літератури і позиції ряду дослідників, таких як: Д. Ельконін, Л. Виготський, В. Кулагіна, В. Мухіна, ми з'ясували, що молодший шкільний вік є сенситивним періодом для формування моральних уявлень. Особливості сприйняття і мислення молодших школярів необхідно враховувати при формуванні моральних категорій про добро і зло, систем поглядів на навколишній світ (уявлень, понять, поглядів), знань моральних норм, принципів і правил поведінки в суспільстві (когнітивний критерій). Особливості емоційності молодших школярів необхідно використовувати в розвитку емоційної чуйності до інших людей, їх вчинків; умінні дітей співчувати, співпереживати ближньому (емоційний критерій). При виборі тематики уроку, педагогу необхідно вибудовувати свою діяльність, так, щоб дитина прагнула допомагати однокласникам, шанобливо ставиться до оточуючих, бути працьовитою, створювати творчу атмосферу навколо себе (діяльнісно-творчий критерій).

В сучасних умовах особлива відповідальність за формування моральних основ особистості лягає на школу, тому дуже важливо вибрати оптимальну форму побудови роботи, з урахуванням психолого-педагогічних характеристик молодшого шкільного віку, яка могла б забезпечити результативність, головна мета якої сформованість моральних уявлень.

Таким чином, ми приходимо до висновку, що молодший шкільний вік Ї це особливий період, де виявляється істотний виховний вплив школи і вчителя, і основою є навчально-пізнавальна діяльність як провідна для дитини.

В даному віці виникають у молодших школярів центральні психологічні новоутворення: довільна смислова пам'ять, словесно-логічне мислення, аналіз, довільна увагу, рефлексія змісту, підстав і способів діяльності. Дітям властива емоційна забарвленість уяви, сприйняття, розумової діяльності.

Специфічні особливості молодшого шкільного віку дозволяють розглядати даний віковий період і як самоцінний віковий щабель в моральному розвитку, і як сензитивний період для формування моральних понять.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури з проблеми формування понять, з виділенням особливостей мислення учнів початкової школи і основних етапів пізнання, виділених в роботах Л. Виготського., К. Ушинського, були виявлені наступні етапи формування моральних понять в учнів початкових класів:

- Первинне синтезування морального уявлення і початкове визначення морального поняття. На даному етапі вірним буде звернення до особистого досвіду школярів, актуалізація їх моральних уявлень, організація емоційного сприйняття нового поняття.

- Характеристика морального поняття, виокремлення істотних і несуттєвих ознак морального поняття.

- Використання, конкретизація та узагальнення морального поняття в навчанні.

- Впровадження моральних понять в активний словник школярів в процесі оцінки себе та інших людей, Своїх і чужих вчинків, будь-яких життєвих ситуацій, в своїх творчих роботах.

Так само сформульовані фактори, що дають визначення специфіці процесу формування моральних понять у молодших школярів: формування моральних понять здійснюється на основі союзу логічного і емоційнообразного компонентів мислення молодшого школяра;

- цілеспрямоване осмислення емоційного сприйняття моральних понять разом з раціональним пізнанням втілює зв'язок емоцій з логікою і призводить до поетапного формування моральних понять;

- для формування необхідно відібрати моральні поняття з урахуванням вікових особливостей мислення учнів, моральних цінностей, що належать певному суспільству.

2.3 Підвищення компетентності педагогів початкової ланки з питань морального виховання учнів НУШ

Підвищення професійної компетентності педагога - запорука підвищення якості освіти

Виховати компетентного творчого учня може лише компетентний і творчий вчитель. Наша робота супроводжується постійним спонуканням до творчості, жоден учитель не застосовує загальновідомі методики без свого відтінку, свого наголосу. Педагогічний колектив школи, розуміючи важливість і складність проблем, що постають перед ним, працює над удосконаленням навчально-виховного процесу, над формуванням особистості вчителя, його педагогічної майстерності. Адже учитель - людина публічна, його фахові та загальнолюдські здібності є предметом обговорення серед колег, учнів, батьків і навіть пересічних громадян.

Умови підвищення професійної компетентності вчителів у школі є такі:

* позитивний духовно-моральний імідж школи: сприятливі, інноваційно-творчі умови роботи; акцент на інноваційному, творчо-пошуковому компоненті методичної діяльності; особистісно орієнтована методична підтримка діяльності вчителя з боку адміністрації;

* довіра, можливість виявляти ініціативу, творчість;

* любов до професії, дітей;

* потреба в самовдосконаленні, зокрема самореалізації, самоствердженні та самовияві; можливість отримати визнання в колективі;

* систематична самоосвітня діяльність протягом курсового й міжкурсового періоду; навчання на курсах підвищення кваліфікації;

* приклад і вплив учительського середовища, зокрема колег, адміністрації;

* організована робота методичних об'єднань, усього вчительського колективу.

Моральне виховання є складовою частиною комплексного виховного процесу. Воно тісно пов'язане з естетичним, розумовим та трудовим вихованням. Не можна сказати, що моральне виховання здійснюється відокремлено, бо моральні якості виховуються під час будь-якої діяльності: розумової чи фізичної, трудової чи естетичної.

Даючи дітям основні поняття морального виховання, розповідаючи їм про норми і правила, вчителі збагачують знання дітей і водночас здійснюють розумовий розвиток, бо для того, щоб дитина усвідомила необхідним є процес мислення, а це основа розумового розвитку.

Виняткову роль у моральному вихованні молодшого школяра має особа учителя. Моральні якості учителя стають для молодших школярів зразком поведінки.

Своїм особистим ставленням до праці учитель виховує і в учнів постійну готовність до неї. Для цього потрібні:

- чіткість і точність вимог учителя на уроці: що саме писати, скільки писати, де починати, скільки рядків пропустити, як писати заголовок, чи писати число тощо;

- неослабна увага до робочої пози учнів: як сидіти за партою, як тримати корпус, ноги, руки, як тримати книжку, зошит, ручку, як виходити з-за парти, як стояти, як підносити руку. Слід пам'ятати, що найменше послаблення вимог розладнує дітей, сприяє вихованню поганих звичок;

- максимум діловитості на уроках, уміння слухати і уважно стежити за відповідями учнів, реагувати на помилкові відповіді й неточності у них, тактовно доповнювати; виправляти неправильно сказане, стимулювати активність учнів;

- ділове ставлення до навчання: привчати учнів доводити свою думку, підтверджувати її матеріалом з підручника, до кожного правила самостійно підбирати приклад, уміти доводити чому саме учень зробив так, а не інакше;

- виховання чесності й відповідальності за доручену справу: якщо не виконав домашнього завдання, забув зошит, підручник, повідом про це, чесно поясни причини запізнення до школи, невиконання домашнього завдання;

- постійне інструктування учнів щодо змісту і характеру домашніх завдань, вимога точності у виконаних завданнях: не виконав завдання залишайся у школі і виконай; погано написав перепиши; недочитав вивчи сьогодні ж після уроків; не повністю або неохайно виконав домашнє завдання одержуй знижену оцінку;

- всебічне стимулювання дітей до кращих успіхів. „Краще почав писати”, „можеш добре учитися, намагайся учитися ще краще”, „читаєш значно краще”, „умієш помічати помилки”, „уважний до розповіді учителя” такі зауваження учителя свідчать, що він помічає кожен крок учня, кожен, хай маленький, успіх, і допомагають виховати у дітях впевненість у своїх силах;

- постійне піклування про здоров'я і працездатність дітей: вимагати щоб класну кімнату обов'язково провітрювали після кожного уроку, щоб учні на всіх перервах виходили у коридор, стежити за своєчасним харчуванням дитини тощо.

Лише у поєднанні з постійним піклуванням про умови навчання, життя дітей, про стан здоров'я і самопочуття, вимогливість учителя стає фактором виховання і сприяє формуванню високих моральних якостей дитини.

Єдність думки, почуттів і вчинків необхідна умова високоморальної поведінки людини. Значною мірою вона залежить від того, чи знають і розуміють діти моральні норми, прийняті у нашому суспільстві.

Важливу роль у доведенні до свідомості дітей моральних норм відіграє читання на уроках оповідань і статей на етичні теми.

Підвищення компетентності педагогів початкової ланки з питань морального виховання учнів НУШ полягає в тому, що:

- обґрунтовуються педагогічні умови формування моральних цінностей педагогів початкових класів засобами інформаційно-комунікаційних технологій (збагачення теоретичної обізнаності вчителів про сутність моральних цінностей; забезпечення позитивної мотивації педагогів до формування моральних цінностей засобами інформаційно-комунікаційних технологій; активізація свідомого оволодіння педагогів досвідом моральної поведінки за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних технологій);

- визначаються критерії, показники та рівні сформованості моральних цінностей педагогів;

- уточнюються сутність поняття “формування моральних цінностей педагогічного колективу ” як системну діяльність суб'єктів виховного процесу, що спрямована на розвиток моральної свідомості та удосконалення моральної поведінки, а також визначення їхньої моральної позиції у виконанні соціальної ролі вчителя, який прагне до створення сприятливих умов виховання молодого покоління в освітньо-культурному просторі, у тому числі і віртуальному;

- удосконалюються форми та методи формування моральних цінностей педагогів засобами інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі;

- подальшого розвитку набули підходи до вибору змісту виховної роботи з педагогами засобами інформаційно-комунікаційних технологій.

У праці В.О. Сухомлинського «Як виховати справжню людину» надається моральний ідеал, який увібрав найкращі риси менталітету українського народу. В ньому розкриваються конкретні принципи, істини, повчання, настанови, рекомендації тощо. Подаються вони у вигляді правил, законів: 14 законів дружби, правил «Десять “не можна”», «Дев'ять негідних речей» та ін., що складають азбуку моральної культури. В ній розкриваються зміст і методика роботи з виховання у дітей любові до Батьківщини і громадянства, ставлення до людей і обов'язку перед ними, ставлення до батьків, рідних, близьких, розуміння життя, добра і зла в ньому, виховання високих моральних якостей і норм поведінки тощо.

На підставі багаторічної практичної роботи в школі автор у цій праці вперше у вітчизняній педагогіці глибоко розкриває суть таких понять, як людяність, патріотизм, відповідальність, гідність, терпимість, тактовність і т. ін. На конкретних прикладах подається методика утвердження в юних душах почуття совісті, сорому, справедливості, скромності, щедрості, милосердя.

Виховання дітей 6-10 років В.О. Сухомлинський називав «школою сердечності». Він радив педагогам вчити дітей добру, любові, милосердю. Для цього треба, щоб діти постійно бачили гуманістичний зміст вчинків і поведінки тих, хто їх оточує: рідних, близьких, вчителів, дорослих. Дитина не повинна виростати байдужою, нечулою, черствою, вона має зростати у постійному піклуванні про навколишній світ рослин, тварин, людей, доглядати і допомагати їм. У своїх працях педагог переконує, що у процесі творення людям добра виховується в юних серцях людяність, сердечність. Все життя молодших школярів удома та в школі мусить будуватись, як вважав В.О. Сухомлинський, з урахуванням народних традицій трудового, родинно-сімейного, морально-етичного та духовного виховання.

Реалізація програми навчально-виховної роботи передбачає також підготовку педагогів до здійснення морального виховання молодших школярів, для чого застосовувались активні форми творчої взаємодії із класними керівниками, керівниками гуртків, секцій, до яких ми віднесли такі: проблемно-методичні семінари, засідання проблемних груп, круглі столи, консультації, інтерактивні навчально-пізнавальні заняття.

Винятково важлива роль щодо забезпечення ефективності всієї педагогічної системи, на думку великого педагога, належить саме вчителю. Концептуальна ідея провідної ролі особистості учителя як суб'єкта виховного впливу в спадщині В.О. Сухомлинського полягає в тім, що «учитель - це не тільки той, хто передає учням знання та вміння. Це передусім той, у кого дитина, як у батька і матері, вчиться жити. Діти пізнають світ головним чином через поведінку тих, кого вони щодня бачать поруч, хто піклується про них, хто ставить перед ними вимоги».

З вуст учителя дитина часто чує моральні повчання і настанови. Як стверджував Василь Олександрович, усе це набуває авторитету в очах дитини лише тоді, коли вона бачить у своєму вчителеві людину одухотворену, закохану в свою працю. Дуже важливим для морального виховання учнів є особистий приклад учителя, особливо з урахуванням того, що в цьому віці дитина найбільше схильна до наслідування всього, що їй до вподоби. Тому духовне обличчя дитини залежить насамперед від того, який учитель веде її по «першій стежці життєвого шляху». В.О. Сухомлинський відзначав, що «моральна чистота, моральна цілісність вихователя - це найголовніша і, по суті, єдина передумова успіху в тій найтоншій сфері людської творчості, яка зветься вихованням».

Висновки

Проблема морального виховання молодших школярів актуальна і в умовах сьогодення. Тому і вимагає від учителя виховної спрямованості освітнього процесу, орієнтації особистості школяра на загальнолюдські цінності й моральні норми, що склалися протягом людської історії. З огляду на це, перед закладами освіти постає завдання - підготувати громадянина держави, здатного самостійно оцінювати життєву ситуацію і будувати своє особисте й професійне життя з огляду на інтереси оточуючих, принципи взаємоповаги й людської гідності.

1. Важливе значення морального виховання у розвитку та формуванні особистості усвідомлювалось в педагогіці ще з давніх-давен. Багато видатних педагогів минулого підкреслювали, що підготовка доброзичливої людини не може зводитися тільки до її освіти і розумового розвитку, і на перший план у вихованні висували моральне формування самої особистості. Морально-етичні цінності - це абсолютне утворення, яке є найдієвішим чинником становлення особистості, її оптимального функціонування та самореалізації в конкретному суспільстві. Морально-етичні цінності, відповідно до визначення багатьох науковців, визначаються як мотиви поведінки та спрямованість діяльності особистості, тому важливо формувати у дітей здатність діяти відповідно до морально-етичних цінностей.

2. Теоретичне дослідження процесу формування моральних якостей дало змогу з'ясувати сутність досліджуваного поняття та уточнити його зміст. Під моральними якостями ми розуміємо сукупність істотних моральних властивостей особистості, які проявляються в по відношенню особистості до суспільства, до оточуючих людей та до самої себе у процесі виконання соціальних обов'язків. Обґрунтовано, що основні завдання процесу формування моральних якостей учнів початкової школи полягають в: формуванні досвіду поведінки молодшого школяра, яка відповідатиме прийнятим у суспільстві морально-етичним нормам; вихованні внутрішньої потреби взаємодіяти у суспільстві за принципами загальнолюдської моралі; формуванні морального обличчя особистості, яке виявлятиметься в тріаді «громадянин -- патріот -- гуманіст».

3. Педагогічний зміст роботи з морального становлення особистості молодшого школяра полягає в тому, щоб допомагати йому просуватися від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, де потрібно самостійність ухвалення рішення і моральний вибір. Успішність даного виду діяльності у формуванні моральних якостей школяра залежить від грамотності педагога, розмаїтості застосовуваних їм методів і емоційному відгуку дітей. Крім педагогічного впливу на формування моральних якостей особистості роблять вплив багато чинників: соціальне середовище, різні види діяльності, провідні типи спілкування, статеворольової відмінності дітей, при цьому кожен вік вносить свій внесок у формування моральної свідомості особистості; соціальна обстановка, що склалася в нашій країні, накладає відбиток на формування особистості.

4. Впровадження інноваційних технологій у виховну діяльність впливає на всебічний розвиток особистості молодших школярів. У курсовій роботі було зазначено, що у практиці роботи шкіл впроваджуються такі виховні технології, як інтерактивні методи та форми діяльності, які ставлять за мету не нав'язування правил і норм та примусове їх виконання, а створення умов для осмислення суті моральних правил і норм, їх доцільності, добровільного сприйняття, творчого застосування, набуття досвіду морально-ціннісного ставлення до самого себе, до людей та до навколишнього світу.

5. З'ясовано, що молодший шкільний вік є сензитивним віковим періодом для процесу формування моральних якостей особистості, тому що учні початкової школи виявляють схильність до інтенсивного засвоєння моральних норм та знань саме у процесі навчально-пізнавальній діяльності. До цього їх спонукає обмежена обізнаність у цій галузі та потреба діяти відповідно до вимог, які ставить перед людиною суспільство, а зміст уроків з навчальних предметів початкової школи мають такі форми і засоби виховання, застосування яких дозволяє підвищити рівень моральної культури учня.

6. У роботі враховано те, що виховний процес буде ефективним лише за умови забезпечення адекватності виховних впливів не тільки батьків, а й педагогів. За цих умов є необхідним здійснення роботи із педагогічним колективом з метою підвищення рівня їх педагогічної компетентності, для чого застосовано такі форми роботи: проведення консультацій, бесід (індивідуальних, групових), лекційних занять, семінарів, тренінгів, рольових ігор, “уроків взаємовиховання” тощо.

Моральне виховання молодших школярів має стати одним з обов'язкових компонентів освітнього процесу. Школа для дитини - те адаптивне середовище, моральна атмосфера якого обумовить його ціннісні орієнтації. Тому важливо, щоб моральна виховна система взаємодіяла з усіма компонентами шкільного життя: уроком та позаурочною діяльністю, пронизувала все життя вихованців моральним змістом.

Размещено на Allbest.ru

...