Сприйняття готовності до професійної діяльності у майбутніх лікарів та визначення ключових факторів, які впливають на готовність до роботи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський державний медичний університет (м. Полтава, Україна)

Сприйняття готовності до професійної діяльності у майбутніх лікарів та визначення ключових факторів, які впливають на готовність до роботи

Кузьменко Н.В.

Іваницька Т.А.

Пода О.А.

Несіна І.М.

Танянська С.М.

Анотація

практичний навички студент-медик

Перехід від теорії до практики як правило асоціюється зі стресом і невизначеністю для випускника вищого навчального закладу. У медичній освіті ця проблема постає найбільш гостро внаслідок доволі стресових та відповідальних умов праці, в які потрапляє «новоспечений» спеціаліст. Було доведено мультифакторіальний вплив на процес переходу молодих лікарів до самостійної практичної діяльності, що підтверджується багатьма закордонними дослідженнями. Важливо зазначити, що найбільш впливовими факторами вважаються особистісні характеристики, готовність до виконання завдань та контекстуальні фактори. Розвиток і вдосконалення вкрай необхідних практичних навичок у роботі майбутнього лікаря починається з моменту вступу у вищий медичний навчальний заклад та регламентується освітніми програмами, які студент-медик опановує за весь період навчання. Однак, набуття певних компетенцій, нажаль не залежить від інтелектуальних здібностей здобувача чи професійної майстерності педагога, а великого значення при цьому набувають самодисципліна, самоусвідомленість, стресостійкість та здатність до самостійного навчання, які важко піддаються як оцінці так і модифікації. Навчальні програми, які опановує студент-медик в процесі здобуття вищої освіти покликані сприяти позитивним результатам навчання та плавному переходу від теоретичного або параклінічного навчання до клінічного середовища. Крім того, призначення навчальних закладів полягає в урахуванні потреб галузі, перш ніж випускники приступлять до виконання фахових обов'язків, а також у відстежуванні їх професійної долі.

У проведеному дослідженні ми намагались визначити готовність до професійної діяльності у здобувачів освіти Полтавського державного медичного університету. Результати анкетування дали змогу виявити прогалини в засвоєнні ключових навичок, вкрай необхідних у майбутній трудовій діяльності студентів-медиків і лікарів-інтернів, а також рівні розвиненості компетенцій та усвідомленості щодо готовності до виконання професійних завдань.

Ключові слова: здобувач вищої освіти, вища медична освіта, медична практика, готовність до роботи, фактори.

Сприйняття готовності до професійної діяльності у майбутніх лікарів та визначення ключових факторів, які впливають на готовність до роботи

Кузьменко Н.В., Іваницька Т.А., Пода О.А., Несіна І.М., Танянська С.М.

Резюме

Проведене нами анкетування було присвячено визначенню рівня готовності до майбутньої професійної діяльності у студентів-медиків та лікарів-інтернів, які навчаються в Полтавському державному медичному університеті. У 322 учасників анкетування оцінювали сприйняття досвіду клінічної підготовки, зосереджуючи увагу на шести кластерах навичок, найбільш необхідних для виконання професійних обов'язків лікаря. Отримані результати продемонстрували достатній рівень підготовленості здобувачів у здібностях, орієнтованих на пацієнта, розширених навичках консультування, а також в особистих та професійних здібностях, за деяким виключенням. Дещо меншими виявились показники засвоєння клінічними та навичками системного мислення.

Для більшості анкетованих були зрозумілі концепція «Пацієнт-орієнтована модель надання медичної допомоги» та принцип «Надання належної допомоги людям різних культурних та соціальних верств населення» (67,7% та 74,8% відповідно). 73,6% респондентів спроможні розпізнати соціальні та емоційні фактори хвороби, вивчати потреби пацієнтів, а 83,6% розуміють важливість взаємозв'язків між первинною та спеціалізованою медичною допомогою. Дослідження показало високі рівні засвоєння навичок «Навчання пацієнтів» та «Ефективне й чуйне спілкування з пацієнтами та родичами» (91,1% та 87,8% учасників відповідно).

Більшість залучених до анкетування високо оцінюють свої можливості роботи в команді (85,2%), вважають себе самокритичним до своєї професійної діяльності (91,2%), а 87,8% готові самостійно навчатись протягом всього життя. Приблизно такі ж дані отримані при оцінці здатності використання джерел доказової медицини по догляду за пацієнтами та підтримки належної якості лікування. Значний відсоток респондентів були готові сприяти безпеці пацієнтів та власній безпеці при контакті з інфекційними хворими (81,3% та 80,8% відповідно). Тайм-менеджмент підвладний 233 здобувачам освіти, а 227 анкетованих спроможні використовувати інформатику як інструмент в медичній практиці.

Найменші показники стосувались опанування навичками надання базової медичної допомоги пацієнтам з невідкладними станами (56,5%), готовність до ролі викладача (57,1%) і консультанта (61,8%), а також при¬йняття управлінських (організаційних) рішень (61%). Лише 2/3 учасників анкетування володіють навиком бо¬ротьби з невизначеністю, невпевненістю володіють, а 25,8% - мають проблеми зі стресостійкістю.

Ключові слова: здобувач вищої освіти, вища медична освіта, медична практика, готовність до роботи, фактори.

Perception of readiness of future doctors for professional activities and determination of key factors affecting readiness to work

Kuzmenko N.V., Ivanytska T.A., Poda O.A., Nesina I.M., Tanianska S.M.

Abstract

The survey conducted by us was devoted to determining the level of readiness for future professional activity among medical students and interns studying at the Poltava State Medical University. 322 participants took part in the survey. Perceptions of clinical training experiences were assessed, focusing on six clusters of skills most needed to perform a physician's professional duties. The obtained results demonstrated a sufficient level of preparedness of the acquirers in patient-oriented skills, advanced counseling skills, as well as in personal and professional skills. The rates of assimilation of clinical and systemic thinking skills turned out to be lower.

The concept of "Patient-oriented model of providing medical care" and the principle of "Providing proper care to people of different cultural and social strata of the population" were clear to the majority of respondents (67.7% and 74.8%, respectively). 73.6% of respondents are able to recognize the social and emotional factors of the disease, study the needs of patients, and 83.6% understand the importance of relationships between primary and specialized medical care. The study showed high levels of mastery of the skills "Education of patients" and "Effective and responsive communication with patients and relatives" (91.1% and 87.8% of participants, respectively).

Most of those involved in the survey highly appreciate their ability to work in a team (85.2%), consider themselves self-critical of their professional activities (91.2%), and 87.8% are ready to learn independently throughout their lives. Approximately the same data were obtained when assessing the ability to use sources of evidence-based medicine in patient care and maintaining the appropriate quality of treatment. A significant percentage of respondents were ready to promote the safety of patients and their own safety when in contact with infectious patients (81.3% and 80.8%, respectively). Time management was mastered by 233 students, and 227 respondents were able to use informatics as a tool in medical practice.

The lowest indicators showed the skills of providing basic medical care to patients with emergency conditions (56.5%), readiness for the role of teacher (57.1%) and consultant (61.8%), as well as making managerial (organizational) decisions (61%). Only 2/3 of survey participants have the ability to cope with uncertainty, and 25.8% have problems with stress resistance.

Key words: student of higher education, higher medical education, medical practice, readiness for work, factors.

Вступ

Основна мета медичної освіти полягає в підготовці висококваліфікованих спеціалістів у галузі охорони здоров'я шляхом надання якісних освітніх послуг. Пріоритетним завданням науково-педагогічного працівника вищого медичного навчального закладу є формування та розвиток у майбутніх лікарів клінічного мислення та практичних навичок, потенціювання здатності до навчання впродовж всього життя, що в свою чергу забезпечує здобуття здобува- чами вищої освіти відповідного ступеня за обраними спеціальностями. У процесі підготовки студентів-медиків важливим є усвідомлення вертикальної та міждисциплінарної інтеграції в медичному навчанні, значення проблематики перехідного періоду від теорії до практики в розвитку кваліфікаційних компетенцій майбутніх лікарів [1, 2]. Останнім часом більшістю навчальних медичних установ було переглянуто навчальні програми та побудовано у вертикально інтегровані. Вертикально інтегровані навчальні програми включають такі важливі зміни, як надання попереднього клінічного досвіду, більш тривалий термін навчання, сприяння підвищенню рівня відповідальності, й, нарешті, - полегшення переходу до післядипломної освіти та до практичної діяльності на місці працевлаштування [3].

Перехід до практичної діяльності в літературі визначається як «складний постійний процес психологічної, соціальної та освітньої адаптації з плином часу через зміни контексту, міжособистісних відносин та ідентичності» [4]. Для випускника медичного університету перехід до практики - це початок самостійного виконання професійних обов'язків на робочому місці з усвідомленням високого рівня відповідальності з приводу прийняття рішень щодо здоров'я й життя пацієнта. Крім того, клінічне середовище за своєю суттю відрізняється від академічного, існує суперечлива реальність між тим, що викладали в медичній школі, і тим, що відбувається в реальних умовах. Це стосується як застосування теоретичних знань, так і професійного ставлення та міжпрофесійної співпраці. Новоспечені лікарі можуть визначити важливі прогалини між тим, що вони дізналися на практичному занятті, й тим, як все відбувається в реальному світі, з подальшим формуванням у них відчуття розгубленості й труднощами з побудовою професійної ідентичності. Весь адаптаційний період молодого лікаря до клінічних умов поєднують зі стресом та тривогою, які здатні впливати на якість надання медичної допомоги населенню, а також спровокувати раннє професійне вигорання [5, 6].

Готовність студентів-медиків до майбутньої практичної діяльності традиційно була в центрі уваги досліджень у цій галузі. Ця проблема є актуальною в багатьох країнах світу, незалежно від географічних широт чи економічного благополуччя держав. Наприклад, у Великобританії, незважаючи на значні інвестиції в медичну освіту, опубліковані звіти повідомляють, що лише 70% нових дипломованих лікарів відчували себе добре підготовленими до своєї нової ролі [7]. Вдобавок, по мірі того, як змінюються потреби охорони здоров'я сучасного суспільства, постійно змінюється й мета готовності по клінічної практики. Нові вимоги щодо змін в організації медичної практики, нових структур надання медичної допомоги та підходів до медичної освіти формують у сучасних випускників-медиків різні очікування і можливості в порівнянні з попередніми поколіннями. Більшість досліджень, присвячених готовності до практики в рамках медичної освіти зосереджені на вивченні клінічної компетенції [8] або професійної ідентичності молодих спеціалістів [9].

Вважається, що на процес переходу до практики впливають три основні фактори: особистісні характеристики, готовність до виконання завдань та контекстуальні фактори. Особистісні та професійні характеристики спеціаліста включають здатність діяти професійно (чесно і порядно), ефективну роботу в команді, моделювання міжпрофесійних взаємозв'язків, спілкування з колегами, здатність до самоаналізу та навчання впродовж всього життя, управління стресом, боротьба з невпевненістю, тощо. Ці компетентності доволі важко модифікувати, однак підтримка сім'ї й одногрупників, наставництво з боку викладачів чи старших колег можуть мати позитивний вплив в процесі адаптації до зміни середовища [10]. Міждисциплінарний підхід у навчанні, на якому побудовані навчальні програми, включає моделювання, командоутворення, а також розвиток комунікативних навичок серед членів команди та сприяє покращенню міжпрофесійної співпраці в майбутньому [11].

Клінічна ефективність характеризується здатністю виконувати завдання, пов'язані з професійними обов'язками і прямо пропорційна якості освіти. Великого значення при цьому набувають викладацька майстерність та професіоналізм педагога, який крім виконання контрольних заходів має надихати, мотивувати, підтримувати у випадку невдач. Досконале засвоєння теоретичних знань та практичних навичок на етапі навчання впливає на компетентність молодого лікаря та впевненість при прийнятті важливих професійних рішень, адже впевненість є фундаментальним досягненням для вирішення поставлених завдань в перехідному періоді [12].

Вплив контекстуальних факторів, таких як організаційна чи корпоративна культура установи, де працює спеціаліст, останніми роками в Україні розглядається все частіше. Глобальні зміни не оминули вітчизняний ринок медичних послуг, коли збут продукції та надання послуг стали значно складнішими за виробництво, а поява нової практики управління почала випереджати теорію [13]. Впровадження комфортних умов навчання в системі медичної освіти і виконання професійних обов'язків в медичній організації - ефективний стратегічний менеджмент підприємства, направлений на покращення результатів роботи кожного спеціаліста й усієї команди, підвищення його конкурентоспроможності, прибутковість в довгостроковій перспективі. Важливою необхідністю для новоприбулого працівника є демонстрування його приналежності до колективу та його цінностей, для чіткого усвідомлення місця і ролі у роботі організації чи структурного підрозділу [14].

Мета дослідження

Визначення рівня готовності здобувачів вищої медичної освіти до майбутньої професійної діяльності та ключових факторів, які впливають на цей процес.

Об'єкт і методи дослідження

У дослідженні використовувався послідовний, пояснювальний підхід, побудований на зборі та аналізі кількісних даних. Розроблений нами опитувальник включав 51 запитання, розподілені на сім розділів. Кожне опитування оцінювало сприйняття студентами-медиками їх досвіду клінічної підготовки, зосереджуючи увагу на шести кластерах навичок: основні навички; розширені навички консультування; особисті та професійні навички; здібності, орієнтовані на пацієнта; клінічні та навички системного мислення. Крім того, були використані демографічні питання: вік, місце проживання (місто чи сільська місцевість), наявність членів сім'ї з медичною освітою чи працівників у сфері охорони здоров'я.

Анкетування тривало впродовж трьох навчальних років: весняного семестру 2020/2021 н. р., 2021-2022 н. р. та осіннього семестру 2022-2023 н. р. Загалом до дослідження були залучені 322 здобувачі вищої медичної освіти Полтавського державного медичного університету.

Для заохочення учасників анкетування надавати відверті та детальні дані було зроблено акцент на чесності, анонімності та конфіденційності респондентів.

Результати оцінювали за 5-бальною шкалою Лайкерта, де судження опитуваного щодо ступеню засвоєння певного навику оцінювались від 1 (не виражений) до 5 (надзвичайно виражений) балів.

Результати дослідження та їх обговорення

Із загальної кількості опитуваних здобувачів вищої медичної освіти (n=322) - 37% склали студенти 4 курсу; 52,8% - 6 курсу; 10,2% - лікарі-інтерни.

Розподіл респондентів по спеціальності відбувся таким чином:

здобувачі ОПП 222 Медицина до дипломної вищої освіти 80,1%, післядипломної - 2,5% опитуваних;

здобувачі ОПП 228 Педіатрія - 4,1% студентів- медиків та 4,3% - лікарів-інтернів;

здобувачі 4 курсу стоматологічного факультету (ОПП 221 Стоматологія) - 9%.

Вік учасників дослідження становив переважно до 25 років (67,6% опитуваних) та 12,4% респондентів віком від 25 до 30 років. Переважною більшістю здобувачів були жителі міста (79,2%), решта - сільської місцевості. 59,9% опитуваних виявились першими у своїй родині, хто навчався в медичному університеті та/або мали членів сім'ї з досвідом роботи в галузі охорони здоров'я.

Оцінка результатів за шкалою Лайкерта

Оцінка відповідей на запитання Кластеру 1: «Здібності, орієнтовані на пацієнта» продемонструвала, що більшість респондентів розуміють концепцію «Пацієнт-орієнтована модель надання медичної допомоги» (67,7% анкетованих) та принципи впливу практики, орієнтованої на задоволеність пацієнта (75,1%) й «Надання належної допомоги людям різних культурних та соціальних верств населення» (74,8%). 73,6% респондентів здатні розпізнавати соціальні та емоційні фактори хвороби, вивчати потреби пацієнтів (74,8%), а також розуміють важливість взаємозв'язків між первинною та спеціалізованою медичною допомогою (83,6%). Натомість, навик «Прийняття управлінських (організаційних) рішень» розвинений лише у 61% анкетованих здобувачів. Найбільш ймовірною причиною цьому вважається відсутність досвіду командної роботи та низький рівень розвитку лідерських якостей. На нашу думку, на це вплинуло обмеження досвіду роботи в команді внаслідок впровадження в Україні на той час тривалих карантинних заходів та перехід до змішаної форми навчання.

Відповіді на запитання Кластеру 2: «Розширені навички консультування» показали, що 269 учасників дослідження (83,6%) розуміють медичну грамотність та її вплив на інформовану згоду; гарно володіють навиками «Навчання пацієнтів (зміцнення здоров'я та охорона здоров'я)» та «Ефективне й чуйне спілкування з пацієнтами та родичами» (91,1% та 87,8% анкетованих відповідно). Комфортно в ролі консультанта відчувають себе лише 199 (61,8%) здобувачів. На думку авторів, це може бути обумовлено відчуттям невпевненості при роботі з пацієнтами, ваганнями в прийнятті важливих рішень, що в свою чергу також пояснюється обмеженням практичної складової навчання, безпосереднього відпрацювання практичних навичок біля ліжка хворого.

Аналіз отриманих результатів оцінки «Основних навичок» (Кластер 3) виявив достатню підготовленість здобувачів освіти по збору анамнезу (78,9%) та обстеженню пацієнтів (75,5%). Також високий рівень володіння навиком «Розуміння сфери моєї практики та коли до мене звертатися» продемонстрували 75,2% анкетованих. Менші показники засвоєння навичок стосувались вибору відповідних досліджень та інтерпретації отриманих результатів, а також постановки й обґрунтування клінічного діагнозу (67,7% і 60,9% респондентів відповідно). А 162 здобувачі (50,3%) не оволоділи навичкою безпечного призначення лікарських засобів.

Що стосується «Особистих та професійних здібностей» (Кластер 4) лише 57,1% анкетованих відчувають готовність взяти на себе роль викладача, а 64% - здатні впоратись із обмеженими ресурсами в клінічних умовах. Термін «Мета та практика оцінювання медичних технологій (англ. - Health Technology Assessment)» зрозумілий 206 здобувачам освіти (63,9%). Навиком боротьби з невизначеністю, невпевненістю володіють 66,8% респондентів; а 25,8% - не знають, як впоратись зі стресом. Переважна більшість учасників високо оцінюють свої можливості роботи в команді (85,2%), вважають себе самокритичним до своєї професійної діяльності (91,2%), а 87,8% готові самостійно навчатись протягом всього життя.

Оцінка оволодіння клінічними навичками (Кластер 5) продемонструвала достатньо високу підготовку здобувачів до використання джерел доказової медицини щодо догляду за пацієнтами (78,9%) та здатність підтримувати належну якість лікування (80,1%). Проте учасники відчували себе найменш підготовленими до надання базової медичної допомоги пацієнтам з невідкладними станами (56,5%), а 26,3% анкетованих погано засвоїли навик базового харчування і його роль в профілактиці й лікуванні захворювань. Стосовно засвоєння навичок системного мислення (Кластер 6), більшість здобувачів вважають себе здатними сприяти безпеці пацієнтів та власній безпеці в практичній діяльності, у ситуації безпосереднього контакту з інфекційними хворими (81,3% та 80,8% відповідно). Методикою заповнення медичної документації та відповідної медичної картки володіють 61,5% учасників анкетування. Ступені оволодіння навиками управління часом та прийняття організаційних рішень скали 72,6% та 76,7% відповідно. Розуміють значимість «Повідомлення про випадки помилок та інцидентів, їх вирішення» у своїй майбутній практичній діяльності 66,1% респондентів. 70,6% анкетованих виявились здатними використовувати інформатику як інструмент в медичній практиці, а майже дві третини учасників були готові до аудиту для покращення догляду за пацієнтами (69,2%).

Наявність вищевказаних прогалин у розвитку основних та клінічних навичок (таких як вибір відповідних досліджень та інтерпретація отриманих результатів, постановка й обґрунтування клінічного діагнозу, безпечне призначення ліків та надання базової медичної допомоги пацієнтам з невідкладними станами) можна було б інтерпретувати як некомпетентність внаслідок глобальної проблеми незнання клінічних протоколів лікування захворювань, що підтверджується нерозумінням поняття «Клінічний менеджмент, в тому числі «доказова медицина»» у більш, ніж 30% респондентів. Окрім того, такі показники можна пояснити невпевненістю майбутніх лікарів щодо самостійного прийняття рішень внаслідок усвідомлення високого рівня відповідальності за здоров'я й життя пацієнта. Вище вказані результати прямо пропорційні з рівнями відчуття невпевненості, боротьби з невизначеністю та управлінням стресом, адже майже у третини учасників дослідження виявлено проблеми зі стресостійкістю.

Висновки

Загалом, опитування виявило сильні та слабкі сторони в підготовці майбутніх лікарів до практичної діяльності. За результатами проведеного анкетування студенти-медики відчували себе найбільш підготовленими у здібностях, орієнтованих на пацієнта та розширених навичках консультування. Також здобувачі освіти продемонстрували високий рівень володіння особистими та професійними здібностями, за деяким виключенням. Дещо меншими виявились показники засвоєння клінічними та навичками системного мислення. Однією з найбільш вагомих перешкод на шляху до досконалого засвоєння навичок було обмеження практичної складової навчання, відсутності можливості безпосереднього відпрацювання практичних навичок біля ліжка хворого під контролем викладача внаслідок застосування дистанційних форм освіти, що в цілому вплинуло на рівень впевненості та готовності до виконання професійних обов'язків майбутніх лікарів.

Перспективи подальших досліджень

Більш широке впровадження використаного методу дослідження у вищій медичній освіті не тільки розширить можливості оцінки якості навчання здобувачів в цілому, а й допоможе при плануванні чи зміні освітніх програм з метою узгодження потреб та очікувань випускників медичних вишів з вимогами до спеціалістів на місці працевлаштування в галузі охорони здоров'я.

References / Література

1. Kuzmenko N.V., Ivanytska T.A., Poda O.A., Nesina I.M., Tanianska S.M. Vyznachennia stupeniu hotovnosti do klinichnoi praktyky u zdobuvachiv vyshchoi medychnoi osvity (rezultaty anketuvannia). Zb. statei VII Mizhnar. nauk.-prakt. konf. Aktualni pytannia linhvistyky, profesiinoi linhvodydaktyky, psykholohii i pedahohiky vyshchoi shkoly; 2022 Lyst 24-25; Poltava. Poltava: PDMU; 2022. s. 134-137. Dostupno: [in Ukrainian].

2. MacNeil K.A., Regehr G., Holmes C.L. Contributing to the hidden curriculum: exploring the role of residents and newly graduated physicians. Advances in Health Sciences Education [Internet]. 2021 Nov 25 [cited 2023 Feb 10];27(1):201-13. Available from: https://doi.org/10.1007/s10459-021-10081-8.

3. Brown M.E., Proudfoot A., Mayat N.Y., Finn G.M. A phenomenological study of new doctors' transition to practice, utilising participant-voiced poetry. Advances in Health Sciences Education. 2021 Oct; 26(4):1229-1253. Available from: https://doi.org/10.1007/s10459-021-10046-x.

4. Gordon L., Teunissen P.W., Jindal-Snape D., Bates J., Rees C.E., Westerman M, et al. An international study of trainee-trained transitions: Introducing the transition-to-trained-doctor (T3D) model. Medical Teacher [Internet]. 2020 Mar 9 [cited 2023 Feb 10];42(6):679-88. Available from: https://doi.org/10.1080/0142159x.2020.1733508.

5. Rotenstein L.S., Torre M., Ramos M.A., Rosales R.C., Guille C., Sen S., et al. Prevalence of Burnout Among Physicians. JAMA [Internet]. 2018 Sep 18 [cited 2023 Feb 10];320(11):1131. Available from: https://doi.org/10.1001/jama.2018.12777.

6. Monrouxe L.V., Bullock A., Gormley G., Kaufhold K., Kelly N., Roberts C.E., et al. New graduate doctors' preparedness for practice: a multistakeholder, multicentre narrative study. BMJ Open [Internet]. 2018 Aug [cited 2023 Feb 10];8(8):e023146. Available from: https://doi.org/10.1136/bmiopen-2018-023146.

7. Wilson I., Cowin L.S., Johnson M., Young H. Professional Identity in Medical Students: Pedagogical Challenges to Medical Education. Teaching and Learning in Medicine [Internet]. 2013 Oct [cited 2023 Feb 10];25(4):369-73. Available from: https://doi.org/10.1080/10401334.2013.827968.

8. Barnes T., Yu T.C., Webster C.S. Preparedness of medical students and junior doctors for their role as clinical leaders: A systematic review. Medical Teacher [Internet]. 2019 Sep 30 [cited 2023 Feb 10];42(1):79-85. Available from: https://doi.org/10.1080/0142159x.2019.166563.

9. Sa J., Strand P., Hawthorne K., Da Silva A., Kitto S. Transitions in medical education: Filling in the blanks. Educacion Medica [Internet]. 2021 Aug [cited 2023 Feb 10];22(6):346-351. Available from: https://doi.org/10.1016/i.edumed.2021.07.001.

10. Birk T.J. Principles for Developing an Interprofessional Education Curriculum in a Healthcare Program. Journal of Healthcare Communications [Internet]. 2017 [cited 2023 Feb 10];02(01):1-4. Available from: https://doi.org/10.4172/2472-1654.100049.

11. Opoku E.N., Khuabi L.A., Van Niekerk L. Exploring the factors that affect the transition from student to health professional: an Integrative review. BMC Medical Education [Internet]. 2021 Nov 2 [cited 2023 Feb 10];10(8):e033734. Available from: https://doi.org/10.1186/s12909-021-02978-0.

12. Naumenko H. Formuvannia zdorovoi korporatyvnoi kultury v medychnii orhanizatsii. PMGP [Internet]. 2020 Liut 25 [tsyt. 2023 Sich 23];5(1):e0501230. Dostupno: https://uk.e-mediournal.com/index.php/psp/article/view/230. [in Ukrainian].

13. Swensen S., Kabcenell A., Shanafelt T. Physician-Organization Collaboration Reduces Physician Burnout and Promotes Engagement: The Mayo Clinic Experience. Journal of Healthcare Management [Internet]. 2016 Mar [cited 2023 Feb 10];61(2):105-27. Available from: https://doi.org/10.1097/00115514-201603000-00008.

14. Bosch J., Maaz A., Hitzblech T., Holzhausen Y., Peters H. Medical students' preparedness for professional activities in early clerkships. BMC Medical Education [Internet]. 2017 Aug 22 [cited 2023 Feb 12];17(1):140. Available from: https://doi.org/10.1186/s12909-017-0971-7.

Размещено на Allbest.ru