Системно-інтегративний підхід до вивчення проблеми професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Системно-інтегративний підхід до вивчення проблеми професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі

Борисюк А.С., Рудий-Трипольський В.О., Завацький Ю.А., Завацька Н.Є. Лук'янюк О.В.

Анотація

У статті розкрито особливості системно-інтегративного підходу до вивчення проблеми професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі. Проведено теоретико-методологічний аналіз сучасних наукових підходів до вивчення проблеми дослідження та встановлено, що професійна компетентність фахівців медичної галузі - це інтегральна професійно- особистісна характеристика, яка розуміється як здатність використовувати у просторі професійної діяльності теоретичні та практичні знання, володіючи широкою загальною і спеціальною ерудицією, здійснюючи постійне підвищення своєї науково-професійної підготовки, демонструючи здатність вирішувати професійні завдання, виявляти високий ступінь професійної адаптації. Показано, що провідним підходом до процесу формування професійної компетентності фахівця-медика, як сукупності освоєних ним професійних та загальнокультурних компетенцій, що дозволяють ефективно здійснювати професійну діяльність, має стати системно-інтегративний підхід, який виконує низку функцій: методологічно-світоглядну, логіко-розвивальну, координаційно-моніторингову. При цьому в якості внутрішньої основи системно-інтегративного підходу до формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі визначено рівні міжпредметної, внутрішньопредметної, міжособистісної та внутрішньоособистісної інтеграції. Наголошується, що реалізація системно-інтегративного підходу має бути спрямована на формування фахівця-медика інтегрального профілю, який характеризується високим рівнем професійної компетентності за всіма її структурними складовими (на змістовному, організаційно-технологічному, інституційному, особистісно-діяльнісному напрямах інтеграції).

Ключові слова: майбутні фахівці медичної галузі, професійна компетентність, системно-інтегративний підхід, активне соціально- психологічне навчання.

Abstract

Borysiuk A.S., Rudyi-Trypolskyi V.O., Zavatskyi Yu.A., Zavatska N.Ye., Lukyaniuk O.V.

A SYSTEMATIC AND INTEGRATIVE APPROACH TO STUDYING PROBLEMS OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF FUTURE SPECIALISTS IN THE MEDICAL INDUSTRY

The article reveals the peculiarities of the system-integrative approach to the study of the problem of professional competence offuture specialists in the medical field. A theoretical and methodological analysis of modern scientific approaches to the study of the research problem was carried out and it was established that the professional competence of specialists in the medical field is an integral professional and personal characteristic, which is understood as the ability to use theoretical and practical knowledge in the space of professional activity, possessing a wide general and special erudition, constantly improving their scientific and professional training, demonstrating the ability to solve professional tasks, showing a high degree of professional adaptation. It is shown that the leading approach to the process of forming the professional competence of a medical specialist, as a set of professional and general cultural competences mastered by him, which allows him to effectively carry out professional activity, should be a system-integrative approach that performs a number of functions: methodological-worldview, logical-developmental,

coordination and monitoring. At the same time, the levels of inter-subject, intrasubject, interpersonal and intra-personal integration are defined as the internal basis of the system-integrative approach to the formation of professional competence of future specialists in the medical field. It is emphasized that the implementation of the system-integrative approach should be aimed at the formation of a medical specialist of an integral profile, which is characterized by a high level of professional competence in all its structural components (in terms of content, organizational- technological, institutional, personal-activity areas of integration).

Key words: future specialists in the medical field, professional competence, system-integrative approach, active social-psychological training.

Постановка проблеми

Поглиблення соціально-освітніх трансформацій в Україні в умовах євроінтеграції висувають нові вимоги до підготовки високоосвічених, конкурентоспроможних фахівців у сфері надання медичних послуг. Звернення автора дослідження до проблеми системного формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі цілком відповідає запитам сучасної психологічної науки, оскільки надає змогу розкрити соціально-психологічні особливості структури, етапів та організаційних умов системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців-медиків з метою їх особистісної та професійної самореалізації [1-8]. інтегральний професійний компетентність

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Лише в останні роки з'явилися дослідження, присвячені проблемі формування професійної компетентності майбутніх медичних працівників різної спеціалізації: лікарів терапевтичного профілю (Л. Борейко, В. Марініна, Б. Сенюк, С. Юрнюк та ін.), зокрема сімейних лікарів (І. Вітенко, Г. Стечак та ін.); офтальмологів (Н. Семенюк та ін.); стоматологів (Я. Кульбашна та ін.); медичних психологів (А. Борисюк, Т. Григоренко та ін.); провізорів (Н. Адамчук, О. Бодулєв, Ю. Вороненко, Мінцер, А. Могильник та ін.); молодших спеціалістів медичної галузі (А. Невмержицька та ін.) та питанням формування у них різних компетенцій: інформаційно-комунікаційної (А. Варданян, Г. Мороховець та ін.), інформаційно-аналітичної (Л. Войтенко, Н. Лобач та ін.), природничо-наукової (С. Стадніченко та ін.), діагностико-прогностичної (О. Погребняк та ін.), науково-технічної (І. Белоус, М. Пайкуш, Н. Стучинська, М. Ткаченко та ін.), конфліктологічної (Є. Волченко, Л. Пілецька та ін.), комунікативної (А. Журба, Шостя та ін.). Запропоновано структурно-функціональну модель професійної компетентності майбутнього лікаря як основи діагностування його фахових якостей (Л. Зінзюк, М. Мруга та ін.) та особистісного адаптаційного ресурсу (А. Галян, В. Осипенко та ін.).

Проте, у науковій літературі не задіяно системно-інтегративний підхід до проблеми вивчення професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі; потребують ґрунтовного системного аналізу соціально-психологічні аспекти її формування у майбутніх фахівців-медиків в умовах закладу вищої освіти.

Мета статті - розкрити особливості системно-інтегративного підходу до вивчення проблеми професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

На першому етапі емпіричного дослідження, виходячи з його мети та виділених блоків структурних складових професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі, а також для відтворення системного ефекту інтеграції, було визначено особливості функціонування зазначених складових за когнітивним, діяльнісним, особистісним та мотиваційним критеріями.

На другому етапі емпіричного дослідження було проаналізовано соціально- психологічні показники процесу формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі.

На підставі даних, отриманих на першому та другому етапах дослідження, було виокремлено емпіричні показники рівнів (оптимального, допустимого, критичного) сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі за блоками її структурних складових:

мотиваційно-ціннісним, що відображає особистісне ставлення фахівця до професії, його мотивацію до професійної діяльності та навчання, особисті цілі та інтереси, а також емотивність, як ціннісне усвідомлення ролі та значення професійної діяльності; позитивне ставлення до професійного саморозвитку, самоосвіти, самовдосконалення, та складається з загальних мотиваційних інваріантів медичної діяльності (безкорисливий інтерес до людини; бажання допомагати людям та здатність отримувати від цього моральне задоволення; лікарський обов'язок, сумління; лікарська етика) та особистісно обумовленої мотивації (розуміння ролі та смислу професійної діяльності для успіху лікування та профілактики хвороб; альтруїзм; відповідальність; допитливість);

когнітивно-оцінним, що включає знання та розуміння змісту професійної компетентності, її зв'язки з іншими компонентами, компетенціями, професійною діяльністю загалом та складається зі спеціальної когнітивної компетенції (медична ерудиція; спеціальні знання про хвороби та їх прояв; наявність умінь і навичок постановки медичного діагнозу; потреба у постійному оновленні знань з галузі клінічної діагностики та лікування); перцептивної компетенції (проникливість; спостережливість; специфічні особливості пізнавальних процесів (сприйняття, мислення, уяви та ін.), які формуються у процесі професійної діяльності); розумової компетенції (володіння алгоритмом постановки діагнозу (аналіз ситуації, формулювання завдання, отримання нових даних, необхідних для ефективного вирішення діагностично-лікувального завдання); ефективне застосування розумових дій (судження, висновок) та розумових операцій (аналіз, синтез, проведення аналогій, узагальнення, абстрагування, класифікація) на етапах збору анамнезу, постановки діагнозу та у процесі лікування; вміння вирішувати діагностично-лікувальні завдання; вміння розбудовувати розумову діяльність відповідно до вимог ситуації; гностичної (пізнавальної) компетенції (вміння вчитися протягом життя; здатність знайомитися з новими досягненнями та відкриттями в галузі функціональної діагностики та лікування);

функціонально-діяльнісним, який відображає рівень сформованих умінь та навичок, як-то: загально-професійних (навчальних, комунікативних, рефлексивних та ін.) та спеціальних (практичні навички застосування сучасних технологій, методи вирішення навчально-професійних завдань різного рівня складності), а також наявність здібностей ефективного застосування наявних умінь та навичок, потребу та готовність до подальшого професійно- особистісного розвитку, удосконалення у професії), та складається з диференціально-діагностичної компетенції (вміння визначати основні патогномонічні ознаки; проведення диференціального діагнозу на основі порівняння з симптомами подібних захворювань; виділення провідного патогномонічного синдрому, характерного для даної патології); комунікативної компетенції (вміння налаштовуватися на спілкування для з'ясування причин захворювання та зміни стану пацієнта; грамотне використання вербальних та невербальних засобів спілкування; наявність навичок емпатійного спілкування; відсутність стереотипів сприйняття хворого; вміння вибудовувати найбільш конструктивні стосунки з пацієнтом у процесі вирішення діагностично- лікувальних завдань); технологічної компетенції (наявність знань, умінь та навичок роботи з технічними засобами; здатність швидко набувати нові технологічні знання у галузі функціональної діагностики та лікування); екстремальної компетенції (стійкість у критичних ситуаціях професійної діяльності (гострі шокові стани хворого, кома, порушення психічної діяльності та ін.));

особистісно-рефлексивним, що полягає у сукупності індивідуально - психологічних особливостей, які впливають на індивідуальний стиль навчання, діяльності, а також на її темп, форми та способи, характер професійної взаємодії, та відображає здатність до самоаналізу, самоконтролю, самооцінки навчання і професійно-особистісного розвитку, ефективності формування професійної компетентності, та складається з психологічної компетенції (поєднання клінічного діагнозу з психологічною діагностикою; здатність швидко і глибоко вникати у психологію пацієнта; поєднання спеціального знання патології органів зі знаннями про особистість, вміння розбиратися в її станах та властивостях; наявність знань, умінь та навичок ефективного управління власною психікою та психікою хворого); аутопсихологічної компетенції (загальна спрямованість особистості на самопізнання та самооцінку; адекватне уявлення про переваги та недоліки власної діагностично- лікувальної діяльності); персональної компетенції (прагнення до саморозвитку та самоактуалізації у професійній діяльності; наявність умінь та навичок ефективного самоуправління та саморегуляції; здатність до постійного професійного зростання та підвищення кваліфікації).

Показано, що змістовно-критеріальне наповнення та структура професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі надають підстави констатувати процесуальність її характеру. Такий підхід дозволив визначити етапи (діагностичний, аксіологічний, теоретичний, практичний, контрольно-аналітичний) та організаційні умови системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців-медиків.

На третьому етапі емпіричного дослідження було проведено диференціацію вибірки майбутніх фахівців медичної галузі за виокремленими рівнями (допустимим, достатнім, оптимальним) сформованості їх професійної компетентності.

Встановлено, що респонденти (18,4% з ЕГк та 17,6% з КГк) з допустимим (низьким) рівнем сформованості професійної компетентності відрізняються пасивним ставленням до навчально-професійної діяльності, низькою активністю професійного становлення, низькою професійною спрямованістю. У них відзначається низька готовність до саморозвитку, а здатність проєктувати свій професійний розвиток не достатньо розвинена. Професійна спрямованість та самовизначення характеризуються переважанням зовнішніх мотивів у виборі професії. Професійно значущі якості сформовані частково. Мотивація до навчальної та професійної діяльності не виражені; здатність до пізнавальної діяльності розвинена незначуще; притаманна низька готовність та здатність до самостійного та усвідомленого прийняття рішень у процесі особистісного та професійного розвитку.

З'ясовано, що респонденти (23,9% з ЕГк та 15,5% з КГк) з достатнім (середнім) рівнем сформованості професійної компетентності характеризуються тенденцією до усвідомленого розуміння соціальної та особистісної значущості професії лікаря, виявляють інтерес до професійної діяльності; відрізняються готовністю та здатністю до самостійного та усвідомленого прийняття рішень у процесі особистісного та професійного розвитку. Вони мають достатній рівень мотивації до навчальної та професійної діяльності; якість знань, умінь та навичок загалом відповідають вимогам освітніх стандартів; у них розвинуті пізнавальні потреби; вони готові до саморозвитку, але мають недостатні навички для самовдосконалення. Професійна спрямованість характеризується переважанням внутрішніх мотивів отримання професії. Студенти усвідомлюють себе суб'єктом навчально-професійної діяльності та характеризуються адекватною самооцінкою, розвиненою здатністю проєктувати професійно- особистісний розвиток. Проте, студенти цієї групи під час виконання різних форм самостійної роботи виявляють недостатньо ініціативи, що пов'язано з несформованістю вміння самостійно вирішувати професійні завдання.

Виявлено, що респонденти (16,9% з ЕГк та 7,7% з КГк) з оптимальним (високим) рівнем сформованості професійної компетентності відрізняються сформованою готовністю до професійної діяльності, яка передбачає високий рівень розвитку мотивації та професійно значущих якостей особистості. Вони усвідомлюють себе суб'єктом навчально-професійної діяльності. Їм притаманна адекватна самооцінка; високо розвинена здатність проєктувати свій професійно- особистісний розвиток. Мотивація до навчальної та професійної діяльності характеризується високим рівнем, а якість знань, умінь та навичок відповідають вимогам нормативних документів, освітнім стандартам; пізнавальні потреби розвинені на високому рівні; студенти відрізняються готовністю та здатністю до самостійного та усвідомленого прийняття рішень у процесі професійно- особистісного розвитку. Вони ініціативні, мають розвинуті потреби у самореалізації, самоактуалізації; спостерігаються здібності до самопізнання; характеризуються усвідомленим вибором професії. У рамках професійної спрямованості простежуються домінуючі мотиви у виборі професії. Вони відповідально ставляться до виконання своїх обов'язків, виявляють самостійність у знаходженні способів вирішення поставлених завдань, проявляючи активність та креативність.

Висновки

Розкрито блоки структурних складових професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі та їх зміст: мотиваційно- ціннісного (загальні мотиваційні інваріанти медичної діяльності та особистісно обумовлена мотивація), що відображає особистісне ставлення фахівця до професії, його мотивацію до навчання та професійної діяльності, особисті цілі та інтереси, а також емотивність, як ціннісне усвідомлення ролі та значення професійної діяльності; позитивне ставлення до професійного саморозвитку, самоосвіти, самовдосконалення; когнітивно-оцінного (спеціальна когнітивна компетенція, перцептивна, розумова та гностична (пізнавальна) компетенції), що включає знання та розуміння змісту професійної компетентності, її зв'язки з іншими компонентами, компетенціями, професійною діяльністю загалом; функціонально-діяльнісного (диференціально-діагностична, комунікативна, технологічна, екстремальна компетенції), який відображає рівень сформованих умінь та навичок, як-то: загально-професійних (навчальних, комунікативних, рефлексивних та ін.) та спеціальних (практичні навички застосування сучасних технологій, методи вирішення навчально-професійних завдань різного рівня складності), а також наявність здібностей ефективного застосування умінь та навичок, потребу і готовність до подальшого професійно-особистісного розвитку, удосконалення у професії; особистісно-рефлексивного (психологічна, аутопсихологічна, персональна компетенції), що визначає сукупність індивідуально-психологічних особливостей, які впливають на індивідуальний стиль навчання, діяльності, а також на її темп, форми та способи, характер професійної взаємодії, та відображає здатність до самоаналізу, самоконтролю, самооцінки навчання та професійно-особистісного розвитку, ефективності процесу формування професійної компетентності.

Виявлено критерії та емпіричні показники рівнів (допустимого, достатнього, оптимального) сформованості професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі за виокремленими блоками її структурних складових. Показано, що змістовно-критеріальне наповнення та структура професійної компетентності майбутніх фахівців-медиків надають підстави констатувати процесуальність її характеру, визначити етапність та організаційні умови системи формування професійної компетентності.

Визначено соціально-психологічні особливості етапів системи формування професійної компетентності майбутніх фахівців медичної галузі: діагностичного (визначення рівня сформованості загально-навчальних навичок, необхідних для освоєння професійних компетенцій; діагностика особистісних мотивів, цінностей, цілей професійної освіти, а також індивідуальних особливостей, що детермінують ефективність навчально-професійної діяльності); аксіологічного (формування та розвиток ціннісно-смислового ставлення і мотивації до навчання, професійної діяльності та формування професійно-суб'єктної позиції); теоретичного (формування системи знань, практичних умінь, які забезпечують ефективність професійної компетентності); практичного (застосування знань, умінь, практичних дій у навчальних, навчально-професійних та нестандартних ситуаціях); контрольно-аналітичного (контроль та оцінка сформованості професійної компетентності, проєктування подальшого професійно-особистісного розвитку).

References

1. Bocheliuk V.Yo., Panov M.S., Dergach M.A., Nechyporenko V.V., Pozdniakova-Kyrbiatieva E.G. Management of professional readaptation in terms of the modern Ukrainian society. ASTRA Salvensis. 2019. Vol. 1. Р. 539-552.

2. Borysiuk A., Liubina L. Professionally significant qualities as a constituent of future doctors' professional competence. Social and economic changes of contemporary society: monograph. Opole: The Academy of Management and Administration in Opole, 2017. 312 р.

3. Guerrero D., I. De los Rrns Professional competences: a classification of international models. Procedia-Social and Behavioral Science Journal. 2012. Vol. 46. Р. 1290-1296.

4. Koenig T.W. et al. Core personal competencies important to entering students' success in medical school: what are they and how could they be assessed early in the admission process? Academic Medicine. 2013.Vol. 88. № 5. Р. 603-613.

5. Kushnireva A M. Development of communicative qualities of a medical worker in the diad medical worker - patient of the cardiological profile. American Journal of Fundamental, Applied & Experimental Research. 2019. Vol. 13 (2). Р. 144-150.

6. Lymar L., Omelchuk S. Factors of the medical career choice within the context of Ukrainian healthcare reforms. Wiadomosci lekarskie. Warsaw, Poland. Т. 71. № 1. Р. 211-216.

7. Zasiekina L., Zhuravlova O. Acculturating Stress, Language Anxiety and Procrastination of International Students in the Academic Settings. Psycholinguistics. Vol. 26 (1). Р. 126-140.

8. Zhigarenko I., Popovych І., Paviluc М. Research of relationship of functional-role positions (ego-states) with indicators of future specialists' independence. Amazonia Investiga. 2021. Vol. 10, Issue 41. Р. 85-95.

Размещено на Allbest.ru