Результати констатувальної діагностики готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення

Размещено на http://allbest.ru

Результати констатувальної діагностики готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення

аспірантка кафедри початкової і професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, м. Харків, Україна,

Анотація. Статтю присвячено висвітленню результатів констатувального етапу педагогічного експерименту, метою якого є визначення вихідного рівня сформованості готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення. У дослідженні розкрито зміст проведення констатувального етапу педагогічного експерименту, сформульовано мету та завдання проведення експериментальної роботи. Уточнено критерії, показники та рівні готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення. Систематизовано та узагальнено дані, отримані за результатами діагностики сформованості готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення за показниками аксіологічно-мотиваційного, інформаційно-пізнавального, процесуального та контрольно-рефлексивного критеріїв та здійснено їх розподіл за відповідними рівнями (високий, середній, низький). На основі отриманих даних за результатами проведення констатувального етапу педагогічного експерименту зроблено висновок, що майбутні фахівці музичного мистецтва переважно демонструють середній та низький рівні сформованості означеної готовності, що свідчить про актуальність обґрунтування та реалізації організаційно-педагогічних умов. Відповідно із тим, перспективи подальшого дослідження вбачаємо у теоретичному обґрунтуванні та реалізації організаційно-педагогічних умов формування готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення.

Ключові слова: діагностика, готовність до професійного самовдосконалення, майбутні фахівці музичного мистецтва, констатувальний етап, педагогічний експеримент.

готовність професійне самовдосконалення фахівці музичне мистецтво

Svitlana Simakova

Graduate student of the Department of Primary and Professional Education, of the H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Kharkiv, Ukraine,

DIAGNOSTICS OF READINESS FOR PROFESSIONAL SELF-IMPROVEMENT OF FUTURE SPECIALISTS IN MUSICAL ART AT THE ASCERTAINING STAGE OF THE PEDAGOGICAL EXPERIMENT

Abstract. The article is devoted to highlighting the results of the ascertaining stage of the pedagogical experiment, the purpose of which is to determine the initial level of readiness of future music specialists for professional self-improvement. The research revealed the content of the ascertainment stage of the pedagogical experiment, formulated the purpose and task of the experimental work. The criteria, indicators and levels of readiness of future music specialists for professional self-improvement have been clarified. The data obtained as a result of the diagnosis of the readiness of future music specialists for professional self-improvement according to the indicators of axiological-motivational, informational-cognitive, procedural and control-reflexive criteria were systematized and summarized, and their distribution was carried out according to the corresponding levels (high, medium, low). On the basis of the obtained data, based on the results of the ascertainment stage of the pedagogical experiment, it was concluded that the future specialists of musical art mainly demonstrate the medium and low level of formation of the specified readiness, which indicates the relevance of the justification and implementation of organizational and pedagogical conditions. Accordingly, we see the prospects for further research in the theoretical substantiation and implementation of organizational and pedagogical conditions for the formation of the readiness of future music specialists for professional self-improvement.

Keywords: diagnostics, readiness for professional self-improvement, future specialists in musical art, ascertaining stage, pedagogical experiment.

Постановка проблеми. В умовах стрімкої технологізації та постійно зростаючих вимог ринку праці особливо актуальною є проблема підготовки компетентного, відкритого до безперервного професійного самовдосконалення фахівця. Адаптація та модернізація професійної підготовки відповідно до освітніх потреб майбутніх фахівців та сучасних тенденцій вищої освіти є ключовим аспектом забезпечення готовності майбутніх фахівців до професійного самовдосконалення. Формування готовності до професійного самовдосконалення майбутніх фахівців музичного мистецтва здатне ефективно реалізовуватися лише в процесі систематичної та послідовної професійної підготовки, де підготовка до професійного самовдосконалення слугує її інтегральним компонентом. У зв'язку із цим, постає необхідність у здійсненні діагностики вихідного рівня сформованості готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Здійснений аналіз наукових праць свідчить, що питання професійного самовдосконалення є предметом досліджень таких науковців як Ю. Бережний, С. Грищенко, Л. Дудікова, Р. Загнибіда, О. Затворнюк, І. Зелений, С. Мішин, Л. Оршанський, Ю. Остраус, О. Солодовник та ін. До питань професійного самовдосконалення майбутніх фахівців музичного мистецтва, зокрема майбутніх педагогів-музикантів зверталися такі дослідники як Т. Олійник, І. Скляренко, Н. Толстова та ін.

Мета статті - проаналізувати результати діагностики вихідного рівня сформованості готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення.

Виклад основного матеріалу. На констатувальному етапі педагогічного експерименту за результатами опрацювання науково-методичної літератури з'ясовано стан розробки проблеми дослідження, проаналізовано вітчизняний та закордонний досвід підготовки майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення, досліджено нормативно-правову базу дослідження, проведено огляд навчально-методичної, програмної документації закладів вищої освіти (навчальні плани, робочі програми навчальних дисциплін, зміст навчальних дисциплін), визначено структуру, розроблено критерії, показники, рівні сформованості готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання експериментального дослідження, розроблено діагностичний інструментарій, обрано методи та методики дослідження, визначено експериментальну базу проведення дослідження, встановлено кількісний та якісний склад учасників, сформовано експериментальну і контрольну групи, діагностовано вихідний рівень сформованості готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення, проведено констатувальний етап педагогічного експерименту, що засвідчив фактичний стан проблеми дослідження.

В процесі проведення констатувального етапу педагогічного експерименту було реалізовано наступні завдання: 1) здійснення оцінювання ціннісного ставлення майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення; 2) визначення сформованості потреби і прагнення до професійного зростання; 3) з'ясування рівня мотивації майбутніх фахівців до професійного самовдосконалення; 4) визначення системності та глибини професійних знань майбутніх фахівців музичного мистецтва, зокрема щодо сутності та змісту професійного самовдосконалення; 5) виявлення здатності до самостійного, системного пошуку, аналізу, синтезу, узагальнення інформації, що є необхідною для професійного самовдосконалення; 6) здійснення аналізу сформованості практичних умінь і навичок, необхідних для здійснення професійного самовдосконалення; 7) виявлення сформованості здатності до оцінки та аналізу власних дій в процесі професійного самовдосконалення, усунення перешкод та недоліків; 8) здійснення оцінювання сформованості особистісних та професійно значущих якостей.

Експериментальне дослідження було проведено за участі 207 здобувачів вищої освіти, які навчалися за напрямом підготовки 014 Середня освіта (Музичне мистецтво) та 025 Музичне мистецтво, яких було розподілено на контрольну групу (КГ, 105 осіб) та експериментальну групу (ЕГ, 102 особи).

Критерії та показники рівнів сформованості готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення наведено в табл.1.

Таблиця 1

Критерії, показники, методи вимірювання сформованості готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення

Відповідно до визначених критеріїв та показників було виокремлено такі рівні сформованості готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення:

1. Високий рівень - наявність ціннісного ставлення до професійного самовдосконалення; яскраво виражене прагнення майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного зростання; стійка мотивація до професійного самовдосконалення; системність і глибина професійних знань, зокрема щодо сутності та змісту професійного самовдосконалення; висока здатність до самостійного, системного пошуку, аналізу, синтезу і узагальнення знань необхідних для професійного самовдосконалення; сформовані уміння створювати особисту програму професійного самовдосконалення; сформовані уміння використовувати сучасні методи і технології професійного самовдосконалення; здатність контролювати власну освітню діяльність, планувати свій час, оцінювати власну діяльність і вносити необхідні корективи; здатність об'єктивно оцінювати та аналізувати власні дії в процесі професійного самовдосконалення; наявність стійких особистісних і професійно значущих якостей; стійка здатність визначати і усувати недоліки та перешкоди в процесі професійного самовдосконалення.

2. Середній рівень - недостатнє ціннісне ставлення до професійного самовдосконалення; недостатньо стійка потреба та прагнення до професійного зростання; виражена мотивація до професійного самовдосконалення; недостатньо ґрунтовні знання щодо сутності та змісту професійного самовдосконалення; наявна здатність до самостійного, системного пошуку, аналізу, синтезу і узагальнення знань необхідних для професійного самовдосконалення; сформовані уміння створювати особисту програму професійного самовдосконалення; сформовані уміння використовувати сучасні методи і технології професійного самовдосконалення; нездатність контролювати власну освітню діяльність, планувати свій час, оцінювати власну діяльність та вносити необхідні корективи; нездатність об'єктивно оцінювати та аналізувати власні дії в процесі професійного самовдосконалення; наявність ситуативних особистісних і професійно значущих якостей; відсутність стійкої здатності визначати і усувати недоліки та перешкоди в процесі професійного самовдосконалення.

3. Низький рівень - відсутність ціннісного ставлення до професійного самовдосконалення; нестійка потреба і прагнення до професійного зростання; відсутність мотивації до професійного самовдосконалення; несистемні та поверхневі знання щодо сутності та змісту професійного самовдосконалення; нездатність до самостійного, системного пошуку, аналізу, синтезу та узагальнення знань необхідних для професійного самовдосконалення; недостатня сформованість умінь створювати особисту програму професійного самовдосконалення; недостатня сформованість умінь використовувати сучасні методи і технології професійного самовдосконалення; нездатність контролювати власну освітню діяльність, планувати свій час, оцінювати власну діяльність та вносити необхідні корективи; нездатність об'єктивно оцінювати та аналізувати власні дії в процесі професійного самовдосконалення; несформованість особистісних та професійно значущих якостей; нездатність визначати та усувати недоліки та перешкоди в процесі професійного самовдосконалення.

Отримані за результатами вихідної діагностики дані проаналізовано за допомогою дескриптивної (описової) статистики (обчислення відсоткових значень, середнього значення, стандартного відхилення).

Задля виявлення показника рівень прояву ціннісного ставлення до професійного самовдосконалення було використано модифікований автором варіант методики «Ціннісні орієнтації» М. Рокича. Отримані результати вихідної діагностики ціннісного ставлення до професійного самовдосконалення учасників КГ та ЕГ (у %) графічно відображено на рис. 1.

Рис. 1. Рівні прояву ціннісного ставлення до професійного самовдосконалення учасників контрольної і експериментальної груп (у %)

Модифікований варіант методики передбачав введення нової шкали оцінювання, яка дозволяла розподілити респондентів за трьома рівнями сформованості ціннісних орієнтацій: низький, середній, високий. Відповідно до тесту-опитувальника, низький рівень є свідченням того, що особистість ставить більшу кількість цінностей на інструментальні місця й означені цінності є для неї вагомими, проте не тією мірою як для особистості, яка демонструє високий рівень ціннісних орієнтацій. Особистість може бути спрямованою на практичність та ефективність досягнення конкретних цілей, проте меншою мірою робить акцент на професійному самовдосконаленні. Особистість, яка володіє середнім рівнем ціннісних орієнтацій рівномірно розташовує цінності на термінальні та інструментальні місця. Це є свідченням того факту, що особистість зорієнтована на різні аспекти життя і ставить професійне самовдосконалення на один рівень з іншими сферами. Особистість, яка демонструє високий рівень ціннісних орієнтацій ставить більшу кількість цінностей на термінальні місця й означені цінності є для неї вагомими. Така особистість зорієнтована на досягнення успіху, самореалізацію, духовний розвиток.

З метою діагностики показника потреба і прагнення до професійного зростання нами було розроблено та застосовано авторську анкету «Анкета оцінки потреби та прагнення майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного зростання», що включала стандартизовані, розгорнуті запитання, а також питання, що передбачали шкалу відповідей. Зауважимо, що для детального аналізу та інтерпретації отриманих результатів за відповідями на запитання відкритого типу нами застосовувався метод контент-аналізу, як-от алгоритм кодування і категоризації. Для обробки отриманих даних за результатами проведеної діагностики використовувались методи дескриптивної (описової) статистики, зокрема розрахунок максимального, мінімального і середнього значень для визначення пріоритетності умінь і якостей, які було оцінено респондентами за 10-бальною шкалою. Загальні результати діагностики рівня прояву потреби і прагнення до професійного зростання учасників КГ та ЕГ (у %) графічно представлено на рис. 2.

Рис. 2. Рівні прояву потреби і прагнення до професійного зростання учасників контрольної і експериментальної груп (у %)

Відповідаючи на початкове запитання анкети, що стосувалося визначення факторів, які вплинули на вибір майбутніми фахівцями музичного мистецтва спеціальності за якою вони здійснюють навчання більшість респондентів визначилося, що ключовим фактором для них є зацікавленість у професійній діяльності (45%). При цьому, деякі респонденти (40%) відповіли, що їх вибір був зумовлений престижністю професії та наявністю можливостей для кар'єрного зростання. Лише невелика кількість осіб (10%) зазначила, що їх вибір був обумовлений наявністю навичок та здібностей для здійснення професійної діяльності, а також зовнішнім впливом оточення (5%).

У визначенні провідних мотивів, які обумовили прагнення здійснювати подальший розвиток в обраній спеціальності респонденти здебільшого акцентували увагу на бажанні стати висококваліфікованими фахівцями (46%), а також відмітили такі мотиви як поглиблення рівня професійних знань, умінь і навичок (30%), забезпечення можливостей професійної самореалізації (20%), досягнення фінансової стабільності (4%).

Для визначення пріоритетних якостей та умінь педагогів-музикантів для досягнення успіху у професійній діяльності респондентам було запропоновано використати 10-бальну шкалу, де «1» свідчить про найнижчий пріоритет, «10» - найвищий. Аналіз отриманих відповідей засвідчив, що найвища пріоритетність надається таким якостям як бажання вдосконалюватися (середнє значення оцінки: 9,5) і компетентність (середнє значення оцінки 8,5).

Варто звернути увагу на те, що переважна більшість респондентів (75,1%) відповіли позитивно на питання про те, чи вважають вони самовдосконалення однією з ключових складових досягнення успіху у професійній діяльності. Поряд із тим відзначимо, що жоден з респондентів не надав негативної відповіді на питання та лише деякі респонденти (24,9%) зазначили, що на даному етапі їм ще важко відповісти на дане запитання, що стало свідченням того, що вони перебували на стадії формування власної думки.

Надані респондентами відповіді на наступне запитання продемонстрували майже ідентичні результати. Потребу у здійсненні професійного самовдосконалення відчуває переважна більшість респондентів (74,3%) та лише деяким респондентам (25,7%) поки що важко відповісти на це питання.

Поміж конкретних видів спеціальних заходів, які на думку респондентів є найбільш доцільними та ефективними для професійного зростання у галузі музичного мистецтва найчастіше було виокремлено професійні тренінги (43,4%), майстер класи (32,5%) та міжнародні стажування (24,1%).

Більшість респондентів визначаючи конкретні кроки, що плануються або вже здійснюються для удосконалення власних професійних знань, умінь і навичок вказали на відвідування онлайн-курсів і професійних тренінгів (43,6%), а також участь у заходах професійного спрямування (конференціях, майстер- класах, форумах тощо) (27,0%). Проте, лише деякі респонденти (18,3%) зазначили, що прагнуть взяти участь у стажуваннях, зокрема закордонних та разом із тим, конкурсах стартапів та грантових проєктах (11,1%).

Респонденти виокремлюючи фактори, що спонукають їх до професійного самовдосконалення зазначили наступні: зацікавлення у професійному зростанні (36,4%), інтерес до професійної діяльності педагога- музиканта (36,1%), прагнення до самопізнання (27,5%).

Відповідаючи на запитання анкети щодо власного розуміння поняття «готовність», більшість респондентів (52,8%) визначили дане поняття як «наявність комплексу професійних знань, умінь та навичок необхідних для здійснення професійної діяльності». Інші респонденти відобразили розуміння цього поняття як «гнучкість, адаптивність, здатність до прийняття рішень» (26,3%) та «вміння бути відкритим до нового досвіду» (20,9%).

Показовим є той факт, що більшість респондентів (57,0%) відзначили готовність до професійного самовдосконалення й лише деякі респонденти (40,0%) відчувають часткову готовність до цього процесу та тільки невелика частина респондентів зазначили про відсутність означеної готовності (3,0%).

Серед чинників, що можуть стати перешкодою для професійного зростання респондентами виокремлюються: низька мотивація чи байдужість до професійного зростання (43,4%), недостатня обізнаність стосовно процесу професійного самовдосконалення (32,0%), відсутність навичок самоорганізації (24,6%).

Для виявлення рівня мотивації до професійного самовдосконалення нами було розроблено і проведено тестування «Мотивація до професійного самовдосконалення майбутніх фахівців музичного мистецтва», що було спрямовано на виявлення зацікавленості та спрямованості особистості на поглиблення професійних знань, умінь і навичок. Отримані дані розподілу учасників КГ та ЕГ за рівнями сформованості мотивації до професійного самовдосконалення (у %) за результатами діагностики представлено на рис. 3.

Рис. 3. Рівні сформованості мотивації до професійного самовдосконалення учасників контрольної і експериментальної груп (у %)

Тест складався з десяти запитань та запропонованих до них варіантів відповідей. Відповідно до тесту, низький рівень мотивації до професійного самовдосконалення засвідчує недостатню зацікавленість у поглибленні рівня професійних знань, умінь та навичок, а також вказує на відсутність розуміння значущості професійного самовдосконалення для досягнення успіху у професійній діяльності. Середній рівень мотивації до професійного самовдосконалення є характерним для особистості, яка має певне зацікавлення у даному процесі але не повною мірою розуміє значення професійного самовдосконалення для досягнення успіху у професійній діяльності. Джерелом мотивації означеної особистості не рідко є стимули зовнішнього середовища. Високий рівень мотивації до професійного самовдосконалення відображає значне прагнення до професійного зростання, що відображається у творчій активності особистості та високому бажанні досягти значних результатів у професійній діяльності. Поряд із тим, характерною є спрямованість на досягнення успіху у професійній діяльності через здійснення професійного самовдосконалення. Особистість вважає професійне самовдосконалення ключовим аспектом професійної діяльності.

З метою діагностики системності та глибини професійних і спеціальних знань, зокрема щодо сутності та змісту професійного самовдосконалення нами було розроблено та використано авторський тест на виявлення рівня знань майбутніх фахівців до професійного самовдосконалення. Тест складався з двадцяти запитань, які передбачали по чотири варіанти відповідей та включав широкий спектр питань з різних тематичних напрямів і аспектів професійного самовдосконалення. Тестуванням було передбачено наявність ключа для визначення рівня знань (низький, середній, високий) за підрахунком отриманих даних за відповідями респондентів. Детальний розподіл учасників педагогічного експерименту КГ та ЕГ за рівнями системності, глибини професійних і спеціальних знань (у %) графічно представлено на рис. 4.

Рис. 4. Рівні системності і глибини професійних і спеціальних знань, зокрема з питань професійного самовдосконалення учасників контрольної і експериментальної груп (у %)

Здатність майбутніх фахівців музичного мистецтва до самостійного, системного пошуку, аналізу, синтезу, узагальнення інформації необхідної для професійного самовдосконалення перевірялася за допомогою тесту «Критичне мислення» Л. Старкі (в адаптації О. Луценко). Вибір даного тесту для вимірювання означеного показника був обумовлений його спрямованістю на оцінювання здатності особистості аналізувати та оцінювати інформацію, розпізнавати аргументи, критично ставитися до доказів, що є вагомим для здійснення професійного самовдосконалення. Тест було адаптовано для використання в українському суспільстві. Проте, у тесті максимально збережено усі оригінальні завдання, а також мова автора, за винятком трьох завдань, які відобразили незадовільні коефіцієнти валідності. Тест є відповідним до психометричних вимог та включає норми для студентської і дорослої вікових груп обох статей [1, с. 335]. Тест включав двадцять сім запитань, кожне з яких передбачало по чотири варіанти відповідей. Тестування включало ключ, за кожен збіг з яким, респонденту нараховувався 1 бал. Згідно з тестом, критичне мислення вимірюється за п'ятьма рівнями (дуже високий, високий, середній, низький, дуже низький). Показником тесту була сума балів за наданими варіантами відповідей. Поряд із цим, обов'язковою умовою тестування було встановлене часове обмеження у тридцять хвилин, перевищення якого свідчило, що не виконані впродовж цього часу завдання вважалися не розв'язаними.

Розподіл учасників педагогічного експерименту КГ та ЕГ за рівнями сформованості критичного мислення (у %) графічно відображено на рис. 5.

Рис. 5. Рівні сформованості критичного мислення учасників контрольної і експериментальної груп (у %)

З метою узагальнення отриманих даних за результатами діагностики за трьома рівнями (високий, середній, низький) було застосовано аналітичний підхід і враховано змістовий контекст та призначення методики. На основі аналізу вихідних даних і зважаючи на змістовий контекст було встановлено критерії групування рівнів і визначено граничні значення. Високий рівень включав значення, що відповідають високому і дуже високому рівням; середній рівень включав значення, що відповідають середньому рівню; низький рівень включав значення, що відповідають низькому і дуже низькому рівням. Крім того, для кожного респондента було визначено, до якого з п'яти рівнів критичного мислення відноситься його вихідне значення. За результатами цього аналізу були розраховані відповідні відсотки для трьох узагальнених рівнів і розподілені між учасниками контрольної та експериментальної групи. Такий підхід дозволив узагальнити отримані результати на трьох рівнях, зберігаючи цілісність методики та забезпечуючи зрозумілість результатів.

Уміння створювати особисту програму професійного самовдосконалення було виявлено за допомогою опитувальника оцінювання рівня умінь створювати особисту програму професійного самовдосконалення (авторська розробка). Опитувальник самооцінювання використано для діагностики означеного показника, адже він спрямований на самопізнання, визначення рівня власних знань, умінь та навичок, а також їх оцінювання за конкретними запитаннями та системою оцінювання.

Результати розподілу рівнів сформованості умінь створювати особисту програму професійного самовдосконалення в КГ та ЕГ учасників педагогічного експерименту (у %) графічно відображено на рис. 6.

Рис. 6. Рівні сформованості уміння створювати особисту програму професійного самовдосконалення учасників контрольної і експериментальної груп (у %)

Розроблений опитувальник включав перелік умінь щодо створення програми професійного самовдосконалення сформованість яких респондентами оцінювалося за 10-бальною шкалою, де оцінка «1» свідчила про найнижчий рівень умінь, а оцінка «10» - найвищий. Інтерпретація результатів за наведеним в опитувальнику ключем передбачала присвоєння рівня умінь відповідно до загальної кількості отриманих балів. Високий рівень відображає наявність уміння встановлювати мету і завдання професійного самовдосконалення, здійснювати самоаналіз, розробляти стратегічний план професійного самовдосконалення. Середній рівень є свідченням загального прояву особистістю уміння аналізувати та планувати процес професійного самовдосконалення, однак особистість не демонструє систематичності і деталізації у створенні програми. Низький рівень відображає певні труднощі у формулюванні цілей і завдань професійного самовдосконалення, відсутність умінь здійснювати аналіз, а також планувати процес професійного самовдосконалення, неповну обізнаність щодо наявних ресурсів, методів, інструментів і можливостей професійного самовдосконалення.

Разом із тим, для доповнення інформації, яка була отримана з опитувальника самооцінювання умінь створювати особисту програму професійного самовдосконалення майбутніх фахівців музичного мистецтва проводилися спеціальні бесіди. Мета бесід полягала у виявленні наявного досвіду, поглядів та підходів респондентів до створення особистої програми професійного самовдосконалення. В процесі проведення бесід обговорювалися наступні питання: 1) формулювання SMART-цілей (конкретних, вимірюваних, досяжних, релевантних, часово-обмежених); 2) планування дій для досягнення заздалегідь встановлених цілей; 3) розподіл часу і ресурсів для реалізації програми професійного самовдосконалення; 4) стратегії підтримки і збереження мотивації професійного самовдосконалення в процесі реалізації особистої програми; 5) стратегії подолання недоліків і перешкод, що постають на заваді здійснення професійного самовдосконалення; 6) контроль і оцінювання власного прогресу у реалізації програми професійного самовдосконалення.

Для діагностики рівня умінь майбутніх фахівців музичного мистецтва використовувати сучасні методи та технології професійного самовдосконалення нами розроблено ситуативні завдання. Респондентам було надано перелік, що складався з семи ситуативних завдань двох типів: 1) завдання, які передбачали самостійний вибір, обґрунтування методів і технологій професійного самовдосконалення; 2) завдання, які передбачали вибір методів із запропонованих варіантів та обґрунтування їх відповідності для професійного самовдосконалення. Отримані результати засвідчили певний рівень умінь КГ та ЕГ використовувати сучасні методи та технології професійного самовдосконалення, що графічно зображено та представлено (у %) на рис. 7.

Рис. 7. Рівні сформованості уміння використовувати сучасні методи та технології професійного самовдосконалення учасників контрольної і експериментальної груп (у %)

Усі завдання мали професійно-орієнтований характер і були спрямовані на забезпечення прояву респондентами здатності здійснювати свідомий вибір та практично використовувати методи професійного самовдосконалення в межах змодельованих професійних ситуацій. Вибір завдань для конкретного респондента відбувався за певними критеріями, такими як професійні інтереси, рівень навичок чи наявність професійного досвіду. Виконання завдання оцінювалося за 5-бальною шкалою наступним чином: 5 балів - повна, обґрунтована і правильна відповідь (високий рівень); 4-3 бали - правильна, але недостатньо повна та обґрунтована відповідь (середній рівень); 2-1 бал - неправильна або частково правильна відповідь (низький рівень).

Здатність майбутніх фахівців музичного мистецтва контролювати освітню діяльність, планувати свій час, оцінювати власну діяльність і вносити необхідні корективи вимірювалась за допомогою тесту- опитувальника самоорганізації до професійного самовдосконалення (авторська розробка), який включав двадцять п'ять запитань, за якими пропонувалося обрати один із запропонованих варіантів відповіді «Так» або «Ні». Загальний результат визначався шляхом підрахунку загальної кількості отриманих балів. Отримані за результатами опитування учасників КГ та ЕГ дані графічно відображено (у %) на рис. 8.

Рис. 8. Рівні сформованості здатності учасників контрольної і експериментальної груп контролювати освітню діяльність, планувати свій час, оцінювати власну діяльність і вносити необхідні корективи (у %)

За кожен збіг із ключем тесту-опитувальника респонденту було зараховано один бал. Низька здатність до самоорганізації (1-13 балів) є свідченням того, що особистість має значні труднощі з самоорганізацією і самоконтролем під час здійснення професійного самовдосконалення; середня здатність до самоорганізації (14-20 балів) відображає достатню здатність до організації і самоконтролю особистих зусиль під час здійснення професійного самовдосконалення; висока здатність до самоорганізації (20-25 балів) свідчить про високий рівень здатності до самоорганізації і самоконтролю під час здійснення професійного самовдосконалення.

Здатність об'єктивно оцінювати і аналізувати власні дії в процесі професійного самовдосконалення було діагностовано за допомогою модифікованої методики на рівень виразності та спрямованості рефлексії (за

М. Грантом). Методика спрямована на вимірювання рівня рефлексії і соціорефлексії. Під час проведення дослідження було виявлено необхідність внесення модифікацій у оригінальний варіант методики оцінювання. За результатами здійсненого аналізу було прийнято рішення про внесення змін в інтерпретацію методики з метою забезпечення максимальної точності, чіткості і зрозумілості оцінювання рівнів рефлексії, що передбачало перехід від п'ятирівневої системи оцінювання до трьохрівневої (високий, середній, низький рівні). Отримані дані за результатами проведення методики представлено (у %) та графічно зображено на рис. 9.

Рис. 9. Рівні сформованості здатності учасників контрольної і експериментальної груп об'єктивно оцінювати і аналізувати власні дії в процесі професійного самовдосконалення (у %)

Шкала рефлексії відповідно до методики М. Гранта, спрямована на оцінку ступеню внутрішнього самоаналізу та здатності узгоджувати особисті дії з встановленими цілями. Відповідно, шкала соціорефлексії передбачає оцінювання ступеню відкритості особистості до зворотного зв'язку, міжособистісної взаємодії й співпраці, здатності сприймати погляди оточення. Опитувальник включав двадцять запитань. Кожну шкалу було утворено десятьма прямими та зворотніми твердженнями, кожне з яких оцінювалося за 6-бальною шкалою від «1» - абсолютно не згоден до «6» - абсолютно згоден. За результатами діагностики було виявлено два показника - саморефлексія та соціорефлексія, що варіювалися в діапазоні від 10 до 60 балів. Аналіз здійснювався за співвідношенням обох форм рефлексії. Найбільш «адаптованим» є середній рівень саморефлексії, а також високий рівень соціорефлексії. Показниками методики є наступні: шкала саморефлексії: 0-33% - низький показник, від 0 до 20 балів (низька здатність особистості до рефлексії й аналізу власних почуттів, дій і думок); 34-66% - середній показник, від 21 до 40 балів (знижений рівень саморефлексії, здатність до самоаналізу); 67%-100% - високий показник, від 41 до 60 балів (висока здатність особистості до рефлексії й аналізу власних почуттів, думок та дій); шкала соціорефлексії: 0-33% - низький показник, від 0 до 20 балів (недостатня увага до поведінки інших людей, обмежена здатність передбачати їх мотиви та дії, що може ускладнити міжособистісну взаємодію та відносини); 34-66% - середній показник, від 21 до 40 балів (прагнення до розуміння почуттів інших людей, їх переживань, думок, переконань, мотивів поведінки, особливостей характеру, стосунків з оточуючими); 67%-100% - високий показник, від 41 до 60 балів (значна увага до поведінки, мотивів, почуттів інших людей, здатність свідомо сприймати, розуміти та відповідним чином реагувати на різноманітні аспекти міжособистісної взаємодії, що сприяє забезпеченню ефективної комунікації).

Сформованість особистісних і професійно значущих якостей було виявлено за допомогою методики «Короткий п'ятифакторний опитувальник особистості TIPI (TIPI-UKR)» в адаптації М. Кліманської, І. Галецької.

Результати розподілу рівнів сформованості особистісних та професійно значущих якостей у КГ та ЕГ учасників педагогічного експерименту (у %) графічно представлено на рис. 10.

Рис. 10. Рівні сформованості особистісних і професійно значущих якостей учасників контрольної і експериментальної груп (у %)

Перелік, який наведено в методиці містив п'ять ключових якостей такі як екстраверсія, дружелюбність, добросовісність, емоційна стабільність, відкритість новому досвіду, що можуть бути характерними для особистості [2, с. 59-60]. Респондент мав оцінити кожен з представлених тверджень за 7-бальною шкалою від «1» (абсолютно не згоден) до «7» (абсолютно згоден), визначившись в якій мірі він погоджується з кожним із них. Твердження позначені * рахувалися з інверсією.

Здатність визначати та усувати недоліки і перешкоди в процесі професійного самовдосконалення визначалася за допомогою модифікованої методики «Шкала самоефективності» (за Р. Шварцером та М. Єрусалемом).

Модифікацію оригінального варіанту методики здійснено задля впровадження трирівневої шкали, оскільки п'ятирівнева шкала не забезпечувала необхідний розподіл учасників в межах дослідження. Перехід до трирівневої шкали дослідження самоефективності зумовлений спрямованістю на забезпечення науково обґрунтованих і максимально точних даних.

Результати опитування учасників КГ та ЕГ графічно представлено (у %) на рис. 11.

Рис. 11. Рівні сформованості здатності визначати та усувати недоліки і перешкоди в процесі професійного самовдосконалення учасників контрольної і експериментальної груп (у %)

Опитувальник складався з 10-тверджень, які респонденту запропоновано співвіднести з ефективністю власної діяльності. Оцінювання здійснювалося згідно з обраним варіантом відповіді наступним чином: «абсолютно невірно» - 1 бал; «скоріш невірно» - 2 бали; «скоріш вірно» - 3 бали; «абсолютно вірно» - 4 бали. Визначення підсумкового результату здійснювалося шляхом складання балів за усіма 10-ма твердженнями.

Таким чином, за результатами здійсненого вихідного діагностування на констатувальному етапі педагогічного експерименту визначено узагальнені дані розподілу за критеріями і рівнями сформованості готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення за аксіологічно-мотиваційним, інформаційно-пізнавальним, процесуальним, контрольно-рефлексивним критерієм, що відображено у табл. 2.

Таблиця 2

Розподіл учасників експерименту за критеріями та рівнями сформованості готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва на констатувальному етапі педагогічного експерименту (КГ=105; ЕГ=102)

Висновки. Отримані за підсумками констатувального етапу педагогічного експерименту результати дозволяють зробити висновок, що майбутні фахівці музичного мистецтва демонструють достатнє ціннісне ставлення до професійного самовдосконалення, відчувають потребу і прагнення до професійного зростання, мотивацію до професійного самовдосконалення. Незважаючи на те, що респонденти мають сформоване критичне мислення, більшість майбутніх фахівців музичного мистецтва ще не мають достатнього рівня знань з теоретичних питань професійного самовдосконалення, не достатньо володіють уміннями створювати особисту програму професійного самовдосконалення, застосовувати сучасні методи і технології професійного самовдосконалення, мають низьку здатність усувати недоліки і перешкоди в процесі професійного самовдосконалення. Визначені аспекти актуалізують необхідність реалізації ефективних організаційно- педагогічних умов формування готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення. Результати констатувального етапу було враховано під час проведення формувального етапу педагогічного експерименту, що обумовлює необхідність визначення форм, методів і засобів для забезпечення підвищення рівня готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення.

Перспективи подальших досліджень вбачаємо у теоретичному обґрунтуванні та реалізації організаційно-педагогічних умов формування готовності майбутніх фахівців музичного мистецтва до професійного самовдосконалення.

Література:

1. Луценко О. Закономірності психологічної адаптації людини на сучасному етапі еволюції: дис. ... д-ра психол. наук : 19.00.01. Харків, 2019. 449 с. URL: http://dspace.univer.kharkov.ua/ handle/123456789/14589 (дата звернення: 15.08.2023).

2. Кліманська М., Галецька І. Українська адаптація короткого п'ятифакторного опитувальника особистості TIPI (TIPI-UKR). Психологічний часопис. 2019. Т. 5, № 9. С. 57-76. DOI: https://doi.Org/10.31108/1.2019.5.9.4 (дата звернення: 15.08.2023).

Размещено на Allbest.ru