Формальна, неформальна, інформальна освіта: суть, основні переваги та недоліки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківська державна академія фізичної культури, м. Харків

Харківський національний університет імені В.Г. Каразіна, м. Харків

Формальна, неформальна, інформальна освіта: суть, основні переваги та недоліки

Ткачов Сергій Іванович

доктор педагогічних наук, професор

Ткачова Наталія Олександрівна

доктор педагогічних наук, професор

Байдала Вікторія Вікторівна

кандидат педагогічних наук

Чирва Ярослава Олександрівна

кандидат педагогічних наук

Анотація

інформальний освіта навчання здобувач

Ефективність соціально-економічного розвитку країни переважною мірою залежить від людських ресурсів, що вимагає залучення членів суспільства до неперервної освіти. Концепція неперервної освіти передбачає отримання людини протягом життя таких трьох видів освіти: формальної, неформальної, інформальної. Неоднозначність трактувань ученими зазначених понять, важливість уточнення місця та ролі кожного з названих видів освіти у вітчизняній освітній системи, а також невирішеність питання про зараховування результатів неформального й інформального навчання в межах формальної освіти зумовили вибір теми статті. Мета статті - розкрити суть формальної, неформальної, інформальної освіти та їх місце в загальній освітній системі, проаналізувати ключові переваги та недоліки кожного з названих видів освіти.

Серед основних переваг формальної освіти визначено такі: систематичність і послідовність у процесі навчання здобувачів; створення структурованого освітнього середовища, в якому формуються соціально значущі особистісні якості та вміння здобувачів; розвиток здібностей критичного мислення особистості, її заохочення до аналізу поданої інформації, оцінювання аргументів та вирішення складних проблемі тощо. Неформальна освіта має такі основні переваги: спонукання здобувачів до практичного навчання та кар'єрного зростання, формування в них професійно та життєво важливих умінь; активний розвиток мислення особистості; гнучкість в організації освітнього процесу та визначенні віку здобувачів; відкритість освітньої системи, що передбачає співучасть державного та комерційного секторів тощо.

За висновками зарубіжних учених, інформальний вид освіти має такі переконливі переваги: здобувач примушений самостійно розбиратися в деяких питаннях; інормальна освіта є дешевше, ніж формальна; інвестиції в отримання інформальної освіти має відносно низький ризик невдач; розширення можливостей здобувачів, що дозволяє досліджувати відповідні їм інтересні об'єкти та сфери індивідуальних інтересів; практична спрямованість освіти; негайність у здійсненні трансляції потрібних здобувачам освіти матеріалів тощо.

Ключові слова: формальна освіта, неформальна освіта, інформальна освіта, переваги, недоліки.

Tkachov Serhii Ivanovich Dr. hab. in Pedagogy, Professor, Kharkiv State Academy of Physical Culturest. Kharkiv

Tkachova Nataliia Oleksandrivna Dr. hab. in Pedagogy, Professor, V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

Baidala Viktoriya Viktorivna PhD in Pedagogy, 61077, V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

Chyrva Yaroslava Oleksandrivna PhD in Pedagogy, Kharkiv, V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

Formal, informal, informational education: the essence, main advantages and disadvantages a new pension agency will emerge in Ukraine

Abstract

The effectiveness of the socio-economic development of the country mainly depends on human resources, which requires the involvement of members of society in continuing education. The concept of continuous education provides for the receipt of a person during the life of the following three types of education: formal, informal, informal. The ambiguity of the scientists' interpretations of these concepts, the importance of clarifying the place and role of each of these types of education in the domestic educational system, as well as the unresolved issue of counting the results of informal and informational education within the framework of formal education determined the choice of the topic of the article. The purpose of the article is to reveal the essence of formal, non-formal, informational education and their place in the general educational system, to analyze the key advantages and disadvantages of each of these types of education. Among the main advantages of formal education identified the following: systematic and consistency in the process of training applicants; creation of a structured educational environment in which socially significant personal qualities and skills of applicants are formed; development of the abilities of critical thinking of a person, his encouragement to analyze the information presented, evaluate arguments and solve complex problems, etc. Non-formal education has the following main advantages: encouraging applicants to practical training and career growth, the formation of professional and vital skills in them; active development of personality thinking; flexibility in organizing the educational process and determining the age of applicants; openness of the educational system, involving the complicity of the public and commercial sectors, etc. According to the conclusions of foreign scientists, the informational type of education has the following convincing advantages: the applicant is forced to independently understand some issues; informal education is cheaper than formal; investing in information education has a relatively low risk of failure; expanding the capabilities of applicants, which allows them to explore their respective objects of interest and areas of individual interests; practical orientation of education; urgency in translating materials necessary for applicants for education, etc.. Keywords: formal education, non-formal education, information education, advantages, disadvantages.

Keywords: formal education, non-formal education, information education, advantages, disadvantages.

Постановка проблеми

Ефективність соціально-економічного розвитку країни (а як наслідок - її конкурентоспроможність) переважною мірою залежить від людських ресурсів, які оцінюються сьогодні насамперед не за кількісними, а якісними характеристиками. У такій ситуації виникає актуальна потреба в забезпеченні можливостей постійного підвищення рівня сформованості ключових та професійних компетентностей кожної особистості, розвитку її особистісного потенціалу. Відповіддю на зазначені запити сьогодення стала концепція неперервної освіти, в основу якої покладено ключову ідею, що в сучасному інтенсивно змінному суспільстві його члени зможуть успішно виконувати свої фахові функції тільки у випадку постійного професійно-особистісного самовдосконалення через залучення до освіти в різних її видах: формальної, неформальної й інформальної.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Як визначено в дослідженні, у наукових працях висвітлено окремі аспекти порушеної проблеми, а саме:

розкрито тлумачення поняття формальної освіти, її основні ознаки й переваги (В. Бахрушин, Т. Голубенко, В. Лін, М. Махруф, Е. Дж. Хоуз, К. Шохел та ін.);

з'ясовано суть неформальної освіти та основні шляхи її здійснення (У. Байхт, Ю. Галустян Б. Дегенхардт, Д. Домнік, Х. Коллей, Н. Мартинова, В. Онушкін, Н. Семиволос, Л. Сігаєва та ін.);

схарактеризовано напрями, зміст інформальної освіти та її методичний супровід (І. Жукевич, Л. Ніколенко, М. Руделоф);

виявлено й обґрунтовано педагогічні умови успішної інтеграції формальної, неформальної й інформальної освіти (І. Андрощук, Т. Калюжна, Р. Капур В. Піддячий, П. Ходкінсон, Р. Хоторн, Г. Форд, С. Яблоков та ін.).

Науковці зробили вагомий внесок у вивчення проблеми інтеграції формальної, неформальної й інформальної освіти. Воднораз слід зауважити, що традиційно в науковій літературі основна увага приділяється вивченню питань організації формальної освіти, хоч в останні роки неформальна й інформальна теж все частіше стають об'єктом науково-педагогічних досліджень. Проте неоднозначність трактувань ученими зазначених понять, важливість уточнення місця та ролі кожного з названих видів освіти у вітчизняній освітній системи, а також невирішеність питання щодо того, як слід зараховувати результати неформального й інформального навчання в межах формальної освіти вимагає продовження наукового пошуку у визначеному напрямі. Наведені міркування зумовили вибір теми дослідження.

Мета статті - розкрити суть формальної, неформальної, інформальної освіти та їх місце в загальній освітній системі, проаналізувати ключові переваги та недоліки кожного з названих видів освіти.

Виклад основного матеріалу

Як зазначається в науковій літературі, основною характерною ознакою формальної освіти її систематичний характер. Як визначається в Законі України «Про освіту», формальна освіта являє собою освіту, що «здобувається за освітніми програмами відповідно до визначених законодавством рівнів освіти, галузей знань, спеціальностей (професій) і передбачає досягнення здобувачами освіти визначених стандартами освіти результатів навчання відповідного рівня освіти та здобуття кваліфікацій, що визнаються державою» [1].

Формальна освіта охоплює всі види навчання, що здійснюються насамперед у межах національної системи освіти. До неї належать державні заклади середньої й вищої освіти та інші заклади, де відбувається навчання здобувачів за програмами різних рівнів (від загального до вищого) на основі дотримання вимог державних стандартів та інших нормативних документів, розроблених відповідними національними органами освіти. Крім того, формальна освіта надається приватними закладами, які визнані державами та діють на сурово регламентованій основі. На підставі цього формальну освіту, як відзначає Е. Іфечукву, можна визначити як «структуровану й організовану систему навчання, що забезпечується школами, коледжами, університетами та іншими установами, яка дотримується встановленої навчальної програми та керується визнаними стандартами та правилами, установленими освітніми органами» [2].

Серед основних переваг формальної освіти фахівці визначають такі:

систематичність і послідовність у процесі навчання здобувачів, що дає їм змогу поступово здобувати освіту різного рівня (початкова освіта, середня освіта, вища освіта, післядипломна освіта), яка реалізується за встановленими критеріями й відповідає поставленим цілям і завданням;

створення структурованого освітнього середовища, в якому формуються соціально значущі особистісні якості та вміння здобувачів, шляхом залучення їх до різноманітних видів навчально-пізнавальної та виховної діяльності;

розвиток здібностей критичного мислення особистості, її заохочення до аналізу поданої інформації, оцінювання аргументів та вирішення складних проблемі;

сприяння створенню сильних та якісних мереж випускників, що формують у молодих людей глибоке відчуття приналежності до групи однодумців, які ймовірно мають схожі інтереси й життєві цілі, а також розбудовувати міцні особистісні стосунки між людьми, що в майбутньому можуть перетворитися на ділові контакти;

заохочення ефективної співпраці між учасниками освітнього процесу, а як наслідок - розвиток у них важливих м'яких навичок (soft skills) (творче мислення, емоційний інтелект, емпатійність, навички спілкування та спіпраці тощо);

підготовка майбутніх фахівців до реалізації їхніх кар'єрних можливостей, даючи людині кваліфікацію та повноваження, необхідні для продовження кар'єри, що розширює її можливості на ринку праці;

надання здобувачам безпосередньої навчальної підтримки з боку кваліфікованих викладачів;

сприяння особистісному зростанню та впевненості здобувача, розвитку його самосвідомості;

виховання навчальної мотивації, звички постійно самовдосконалюватися, а як наслідок - відкривати нові перспективи росту та методів вирішення проблем, підвищення можливостей для майбутнього працевлаштування [2; 3].

Як засвідчує аналіз наукової літератури, водночас учені визначають певні недоліки та проблеми формальної освіти, а саме:

вона відбувається за стандартизованою навчальною програмою, яка може не відповідати індивідуальним потребам та стилю навчання людини; здобувачі з різним складом мислення змушені вивчати однаковий матеріал, що нерідко призводить до появи академічного стресу;

важається дороговартісним способом навчання з жорсткою академічною системою, що часто не передбачає індивідуалізації освітньої діяльності;

прояв обмеженої уваги до питання формування практичних навичок здобувачів, тобто акцентування на пріоритеті теоретичних знань над практичними навичками, а тому випускникам може не вистачати практичного досвіду діяльності, необхідного для досягнення успіху в професійній діяльності;

наявність у закладах освіти певного контингенту недостатньо компетентних викладацьких кадрів;

зосередженість педагога й самих здобувачів на оцінках й загальній успішності може створити високий рівень стресу у них, що негативно впливатиме на їхнє фізичне та психічне здоров'я;

неприділення належної уваги розвитку креативності та критичного мислення студентів, зокрема цьому перешкоджає наголос на стандартизованому тестуванні та заучуванні напам'ять, а не на глибокому розумінні наукових концепцій;

обмеженість доступу людей до якісної формальної освіти через фінансові проблеми чи географічні бар'єри;

невстигання закладами освіти за технологіями та потребами суспільства, використання застарілих навчальних програм, методів і форм навчання;

якість освіти може суттєво відрізнятися між школами та регіонами;

необхідність забезпечення постійного мотивування здобувачів, щоб вони не відставали та не сумнівалися у своїх здібностях.

недоліки інституційних правил можуть спровокувати ситуацію, коли деякі студенти стикаються із залякуваннями або неприємними зауваженнями щодо їхніх оцінок, результатів або зовнішнього вигляду;

недостатня оперативність у внесенні необхідних змін в організацію та зміст освітнього процесу [2; 3].

Значну роль у житті сучасної людини відіграє неформальна освіта. Як указується в Законі України «Про освіту», неформальна освіта - це «освіта, яка здобувається, як правило, за освітніми програмами та не передбачає присудження визнаних державою освітніх кваліфікацій за рівнями освіти, але може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій» [1].

Як з'ясовано, термін «неформальна освіта» почали використовувати в науковій літературі з 60-х роках ХХ ст. Подальша дефініційна ясність була досягнута в 70-х роках ХХ ст., коли була визначена класифікація трьох видів освіти: формальної, неформальної та неформальної. Сучасні фахівці зазначають, що сьогодні освіту вже не можна ототожнювати тільки з навчанням у закладах освіти. У кожній країні склалася широка мережа різних форм навчання, але вона не є цілісною освітньою системою, якою керує та контролює певний центральний орган влади. При цьому навчальні ресурси (фінансові, матеріальні, людські) сьогодні формуються не лише з державних, але й з інших джерел [4]. Розвитку неформальної освіти сприяють сьогодні такі відомі світові організації, як ЮНЕСКО, ООН, Рада Європи, Європейський Союз, та інші. Саме тому неформальна освіта більш розвинена в Європі та сприймається європейськими роботодавцями на рівні з формальною освітою.

За висновками педагогів, неформальна освіта має такі основні переваги:

спонукання здобувачів до практичного навчання та кар'єрного зростання, формування в них професійно та життєво важливих умінь;

активний розвиток мислення особистості, що не гальмується застарілою системою навчання;

гнучкість в організації освітнього процесу та визначенні віку здобувачів;

відкритість освітньої системи, що передбачає співучасть державного та комерційного секторів;

відсутність проведення обов'язкових планових іспитів;

видача дипломів чи сертифікатів не є обов'язковою справою [5].

Проте водночас неформальна освіта має свої характерні недоліки, а саме:

відвідування занять деякими учасниками має нерегулярний характер;

не всі здобувачі оволоділи читанням та письмом, на що доводиться виділяти зайвий час;

не вистачає кваліфікованих педагогів;

здобувачі можуть почуватися не такими впевненими, як суб'єкти навчання іншого виду;

деякі установи пропонують фальшиві сертифікати через онлайн-курси лише заради фінансової вигоди [там само].

Третім видом освіти в тріаді є інформальна освіта. У тексті Закону «Про освіту» наголошується, що «інформальна освіта (самоосвіта) - це освіта, яка передбачає самоорганізоване здобуття особою певних компетентностей, зокрема під час повсякденної діяльності, пов'язаної з професійною, громадською або іншою діяльністю, родиною чи дозвіллям» [1].

Серед характерних ознак інформальної освіти Т. Голубенко виокремила такі:

безперервне здійснення цієї освіти протягом життя;

не передбачається її проходження в закладі освіти;

включає широке коло методів і засобів реалізації;

4) не підтверджується відповідним документом;

5) не є обов'язковою [6, с. 59].

За висновками зарубіжних учених, цей вид освіти має такі переконливі переваги:

отримавши доступ до потрібних ресурсів, здобувач примушений самостійно розбиратися в деяких питаннях;

інформальна освіта є дешевою, причому вартість часу та ресурсів є набагато нижчою, ніж у формального навчання;

інвестиції в отримання інформальної освіти має відносно низький ризик невдач;

розширення можливостей здобувачів, що дозволяє досліджувати відповідні їм інтересні об'єкти та сфери індивідуальних інтересів;

практична спрямованість освіти (здобувачам, як правило, пропонують вирішити проблему на роботі, відповісти на запитання або придумати творчу ідею тощо);

негайність у здійсненні трансляції потрібних здобувачам освіти матеріалів;

задоволення (і винагородження) інтересу здобувачів;

визначення часу для продуктивної навчальної діяльності та часу для перерв;

заохочення розвитку латерального мислення здобувачів, визначення суті та ролі цієї освіти.

Воднораз є необхідним привернути увагу на виявлення недоліків інформальної освіти, а саме таких:

недисциплінований характер навчання робить здобувача менш зануреним в інші плідні методи навчання;

Інтернет містить багато дезінформації, що може призвести до засвоєння здобувачами неправильної чи навіть шкідливої інформації, а це згодом створює проблеми;

не дає особі відчути достатньої впевненості в собі через неформалізовані знання;

не створює атмосфери, яка б допомогла людині покращити навички спілкування та соціальної взаємодії;

передбачає гнучкий графік навчання, що змушує здобувачів зволікати;

матеріал засвоюються молодими людьми лише через досвід або практику; до того часу їм доводиться часто стикатися з непередбачуваними результатами;

зазначений вид освіти є менш ефективним через ненадійні навчальні ресурси, які він пропонує, нижчу мотивацію навчання та відсутність педагога та вказівок, які б допомогли виправити помилки.

Висновки

Успішне залучення здобувачів освіти до неперервної освіти протягом життя передбачає активну участь їх у здобутті освіти всіх трьох названих у статті видів: формальної, неформальної й інформальної, урахування їх позитивних ознак та недоліків. Кожний із цих видів має свої достоїнства й недоліки, які слід обов'язково враховувати в роботі з молодими людьми. У майбутньому планується провести дослідження, присвячене вивченню питання тіньової освіти.

Література

1. Закон України «Про освіту» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст. 3800. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2145-19#Text.

2. Ifechukwu, E. (2021). Advantages and Disadvantages of Formal Education. URL: https://www.eduonwheels.com.ng/formal-education-advantages-disadvantages/#Formal_Education_Advantages/.

3. Daniel, Ch. (2021). Pros and Cons of Formal & Informal Learning. URL: https://mytutorsource.com/blog/pros-and-cons-of-formal-informal-learning/.

4. Manzoor, A. (1982). Prospects: quarterly review of education, XIII, 1, p. 35-43.

5. Plato, N. (2022). Advantages and disadvantages of education and its implementation. URL: https://www.globalscienceresearchjournals.org/articles/advantages-and-disadvantages-of- education-and-its-implementation.pdf.

6. Губанова Т.О. Інформальна освіта як різновид освіти за законодавством України. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2019. № 5. С. 56-59.

References

1. The Law of Ukraine "On Education" (Vedomosti of the Verkhovna Rada (BBR)? Закон України «Про освіту» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 38-39, ст. 3800. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text.

2. Ifechukwu, E. (2021). Advantages and Disadvantages of Formal Education. URL: https://www.eduonwheels.com.ng/formal-education-advantages-disadvantages/#Formal_Education_Advantages/.

3. Daniel, Ch. (2021). Pros and Cons of Formal & Informal Learning. URL: https://mytutorsource.com/blog/pros-and-cons-of-formal-informal-learning/.

4. Manzoor, A. (1982). Prospects: quarterly review of education, XIII, 1, p. 35-43.

5. Plato, N. (2022). Advantages and disadvantages of education and its implementation. URL: https://www.globalscienceresearchjournals.org/articles/advantages-and-disadvantages-of-education-and-its-implementation.pdf.

6. Gubanova T.O. Informalna osvita yak riznovyd osvity za zakonodavstvom Ukrayiny [I Information education as a kind of education under the legislation of Ukraine]. Aktual'ni problemy' vitchy'znyanoyi yury'sprudenciyi. 2019. # 5. S. 56-59.

Размещено на Allbest.ru