Модель формування комунікативної культури студентів у закладі вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Український державний університет імені Михайла Драгоманова

Модель формування комунікативної культури студентів у закладі вищої освіти

Ян Мен'ї

аспірантка кафедри соціальної освіти та

соціальної роботи

Анотація

комунікативний культура студент освіта

У статті розглянуто основні теоретичні питання щодо сутності та змісту формування комунікативної культури студентів у закладі вищої освіти. Розкрито сутність понять комунікативна культура студента та формування комунікативної культури студента. Теоретично охарактеризовані складові та рівні формування комунікативної культури студентів. Встановлено, що комунікативна культура передбачає високий рівень усвідомленої участі у спілкуванні, орієнтацію на гуманістичні цінності, системи мовних норм, розвинені вміння та навички комунікації. Визначено принципи, які покладено в основу формування комунікативної культури здобувачів вищої освіти. Обґрунтовано важливість особистісно-орієнтованого забезпечення комунікативної культури студентів в закладі вищої освіти. Визначено важливі складові комунікативної культури, які обумовлюють вибір показників сформованості комунікативної культури студентів. Розкрито організаційні умови, що забезпечують процес формування комунікативної культури студентів. Доведено, що комунікативна діяльність постає як умова та засіб формування комунікативної культури, а в процесі професійної підготовки студентів розвивається ціннісне ставлення до спілкування, розуміння важливості комунікативної культури для майбутніх фахівців. Визначено та охарактеризовано етапи формування комунікативної культури студентів в умовах закладу вищої освіти. Обґрунтовано, що залучення студентів до соціально орієнтованої діяльності шляхом використання можливостей соціокультурного середовища закладу вищої освіти, дозволить вирішити ряд завдань по формуванню комунікативної культури студентів. Підсумовано, що специфіка комунікативної культури студентів, визначає організацію процесу підготовки студентів до формування їхньої комунікативної культури та дозволяє розглядати цей процес у єдності трьох складових: мотиваційно-ціннісної, змістовної та практичної.

Ключові слова: комунікативна культура студента, формування комунікативної культури студента закладу вищої освіти.

Yang Mengyi, Postgraduate student of the Department of Social Education and Social Work, Mykhailo Drahomanov State University of Ukraine

Model of formation of communicative culture of students in institution of higher education

Abstract

The article examines the main theoretical questions regarding the essence and content of the formation of the communicative culture of students in a higher education institution. The essence of the concepts of the student's communicative culture and the formation of the student's communicative culture are revealed. The components and levels of formation of students' communicative culture are theoretically characterized. It was established that communicative culture implies a high level of conscious participation in communication, orientation to humanistic values, systems of language norms, developed skills and communication skills. The principles that form the basis of the formation of the communicative culture of students of higher education are determined. The importance of personally-oriented provision of communicative culture of students in a higher education institution is substantiated. The important components of communicative culture, which determine the choice of indicators of the formation of students' communicative culture, are determined. The organizational conditions that ensure the process of forming students' communicative culture are disclosed. It has been proven that communicative activity appears as a condition and means of forming a communicative culture, and in the process of professional training of students, a valuable attitude to communication, an understanding of the importance of communicative culture for future specialists develops. The stages of formation of students' communicative culture in the conditions of a higher education institution are defined and characterized. It is substantiated that the involvement of students in socially oriented activities by using the opportunities of the socio-cultural environment of the institution of higher education will allow solving a number of tasks for the formation of the communicative culture of students. It is concluded that the specificity of students' communicative culture determines the organization of the process of preparing students for the formation of their communicative culture and allows considering this process in the unity of three components: motivational-value, meaningful and practical.

Keywords: communicative culture of a student, formation of communicative culture of a student of a higher education institution.

Постановка проблеми

Розвиток соціально активної та комунікативної особистості здобувача вищої освіти є важливим завданням сучасної української освіти. Сучасне суспільство, починаючи з кінця XX століття, етапу інформатизації та глобальної масової комунікації характеризує процес активного використання інформації як суспільного продукту в умовах функціонування всесвітнього інформаційного середовища чи «мережевого простору». Діалог культур, під впливом якого перебуває і система професійної освіти, та її суб'єкти, відбувається на тлі таких загальносвітових тенденцій розвитку освіти, як демократизація та інтернаціоналізація, інформатизація та комп'ютеризація. Відтак, освіченість, толерантність, відповідальність, самостійність можуть розглядатися як цінності - сучасної освіти особистості, випускника закладу вищої освіти. Одним із найважливіших аспектів підготовки виступає становлення фахівця, який володіє комунікативною культурою, що забезпечує досягнення взаємоузгоджених дій у соціумі.

Ефективність професійної діяльності майбутніх фахівців залежить від багатьох факторів. Серед них особливе місце займає успішна комунікативна діяльність як основа соціальних взаємин, співпраці, досягнення взаєморозуміння і реалізації цілей професійної діяльності, як спосіб самовдосконалення і забезпечення особистісного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема формування комунікативної культури студента представлено у наукових працях Н. Бабич, Н. Волкової, О. Гаврилюк, К. Галацин, А. Капської, Н. Кузьміної, Н. Литвиненко, Б. Ломова, Н. Місник, Н. Митрової, В. Полторацької, Л. Руденко, В. Соколової, О. Уваркіної та інших. З розвитком суспільства, його інформатизації змінюються засади комунікації, що актуалізує нові завдання і напрями дослідження комунікативної культури.

Аналізуючи дослідження вітчизняних науковців, ми визначили, комунікативна культура розглядається як комплексна характеристика фахівця, показник рівня професійної підготовки та є невід'ємною складовою професійно-педагогічної культури особистості і культури в цілому, а також є ступенем засвоєння комунікативного досвіду у вигляді знань, умінь, навичок, вищим дієвим рівнем сформованості комунікативності. Так, Л. Руденко характеризує комунікативну культура як «інтегровану характеристику особистості як суб'єкта професійної діяльності, яка забезпечує реалізацію професійної компетентності в комунікативній діяльності у процесі надання послуг і водночас сприяє його особистісному та професійному зростанню» [3, с. 29].

В свою чергу, К. Галацин визначає комунікативною культурою майбутнього фахівця як «особливу якість особистості, її позицію, що виявляється в потребі взаємодіяти з іншими людьми, в креативності та індивідуальності, а також характеризується сукупністю комунікативних знань, сформованістю умінь контролювати та регулювати свою мовну поведінка, грамотно та переконливо аргументувати свою позицію, уміння вести ділові переговори у процесі професійної діяльності, швидко орієнтуватися у комунікативній ситуації та вибирати необхідний стиль поведінки для досягнення мети комунікативного акту, продуктивно та доброзичливо співпрацювати у процесі вирішення професійних завдань» [2, с. 20].

Актуальним для нашого дослідження є трактування О. Гаврилюк, яка розглядає комунікативну культуру як «складне динамічне особистісне утворення, що відображає соціально зумовлений рівень розвитку особистості, її готовність до комунікативної діяльності, систему поглядів і дій, які забезпечують задоволення потреб самореалізації та спосіб досягнення цілей у спілкуванні, плідну доброзичливу взаємодію людей у різних сферах життєдіяльності» [1, с. 118].

Мета статті - визначити, охарактеризувати зміст та складові моделі формування комунікативної культури студентів.

Виклад основного матеріалу

Комунікативна культура студентів у педагогічній системі професійної освіти є інтегративною якістю особистості, що визначає вибір видів комунікативної діяльності та спрямованість на встановлення, підтримку та розвиток ефективних контактів з усіма суб'єктами професійної освіти. При цьому комунікативна культура характеризується як певний рівень взаємовідносин та взаємодії окремих осіб, груп людей, цілих спільнот, що виявляються у прямому та непрямому контакті, усвідомленому чи стихійному виборі партнера чи цінностей спілкування та ступеня зацікавленості у результатах такого вибору. Формування комунікативної культури студентів визначається інтенсивним та динамічним зростанням самосвідомості, прагненням до самореалізації та самоствердження у спілкуванні, предметною спрямованістю взаємодії. Невипадково провідним видом діяльності студентів є спілкування з однолітками як під час навчання, і поза стін навчального закладу. Наступною типовою особливістю процесу формування комунікативної культури студентів є високий ступінь педагогічної керованості цим процесом (контроль змісту засвоєних суб'єктом норм та цінностей спілкування, регулювання пошуку зміни комунікативних зразків, створення атмосфери спільності, відкритості освітньої системи навчального закладу), що зумовлює різноманітність змісту та форм комун студентів та підвищує ефективність процесу формування комунікативної культури студентів.

Все це дає нам підстави розглядати формування комунікативної культури студента як педагогічно керований процес засвоєння ним знань, умінь та навичок міжособистісного спілкування, цінностей, моральних й етичних норм, які проявляються в ставленні до людей, в умінні контролювати свою мовленнєву поведінку, компетентно аргументувати свою позицію, продуктивно співпрацювати за допомогою вербальних і невербальних засобів спілкування і досягати конкурентного спілкування.

Формування комунікативної культури здобувачів вищої освіти виступає одним з основних завдань професійної підготовки. Зважаючи на те, що комунікативна культура характеризує якість комунікативної діяльності, ми приділяємо особливу увагу цьому процесу у системі професійного становлення майбутнього фахівця. Підготовка до професійної діяльності передбачає формування структурних компонентів комунікативної культури у різних аспектах: мотиваційно-ціннісному, змістовному та практичному. Відтак, комунікативна діяльність постає як умова та засіб формування комунікативної культури. У процесі професійної підготовки студентів розвивається ціннісне ставлення до спілкування, розуміння важливості комунікативної культури майбутніх фахівців. Комунікативна культура передбачає високий рівень усвідомленої участі у спілкуванні, орієнтацію на гуманістичні цінності, системи мовних норм, розвинені вміння та навички комунікації [4].

В основу формування комунікативної культури студентів покладено такі принципи: системності, культуровідповідності, гуманізації, свідомості та активності, оптимального поєднання загальних, групових, індивідуальних форм організації освітнього процесу, методів та засобів навчання та виховання.

Формування комунікативної культури студентів в соціокультурному середовищі закладу вищої освіти передбачає спрямованість освітнього процесу на формування у студентів комунікативної культури, чітке виділення напрямів та форм роботи, що дозволяють у ході їх виконання вирішувати конкретні завдання формування комунікативної культури у студентів; актуалізація у процесі підготовки студентів до формування комунікативної культури її складових: когнітивного, поведінкового та мотиваційного компонентів.

Відповідно до запропонованих компонентів можна визначити ідеальний, оптимальний, прийнятний і неприйнятний рівні комунікативної культури особистості. Ідеальний рівень є практично недосяжним, тому що на цьому рівні людина повинна вибудовувати свою взаємодію з оточуючими у повній відповідності до загальнолюдських цінностей, повною мірою володіти вербальними та невербальними засобами спілкування, своєю мімікою, голосом. При цьому, незалежно від ситуації, студент повинен демонструвати толерантні моделі поведінки, дотримуватись норм етикету, не вступаючи в конфлікт із собою, своїми потребами та бажаннями. Такий рівень може розглядатися як орієнтир для особистості, як зразок, якого можна прагнути.

Виділяючи оптимальний та прийнятний рівні комунікативної культури особистості, ми виходили з розуміння оптимізації як вибору найкращого варіанта. Оптимальний рівень передбачає прагнення вирішувати комунікативні завдання, максимально орієнтуючись на загальнолюдські ідеали та соціально-прийнятні моделі комунікативного поведінки. Про неприйнятний рівень комунікативної культури особистості свідчать асоціальна поведінка, грубість, використання ненормативної лексики, мізерний словниковий запас, неправильне розпізнавання та використання культуро відповідних символів та моделей поведінки.

Аналіз наукової літератури дозволив нам побудувати модель формування комунікативної культури студентів у соціокультурному середовищі закладу вищої освіти. Процес формування комунікативної культури студентів базується на особистісно-орієнтованому підході, що дозволяє враховувати комунікативний потенціал, індивідуальні та психологічні особливості кожного студента. Особистісно-орієнтоване забезпечення комунікативного культури студентів передбачає:

забезпечення студентів інформацією про норми та правила комунікативної взаємодії, ідеали, цінності, еталонах спілкування та способи здійснення комунікації, варіанти включення в комунікативну взаємодію, можливості та шляхи розвитку комунікативної культури в умовах, як студентського об'єднання, так і неформальних соціальних груп;

забезпечення студентів інформацією про структуру, особливості та характеристики власної особистості та особливості взаємодії з іншими.

Соціокультурне середовище закладу вищої освіти сприяє розширення виховного потенціалу студентського колективу та надає можливості студентам бачити та засвоювати досвід й цінності.

Забезпечення комунікативної культури як індивідуальної діяльності студентів, а також їх навчально-прикладної діяльності у складі групи однолітків передбачає: референтність носіїв комунікативної культури - учасників освітнього процесу; структурування відносин у системах студент - студент, студент - педагог, студент - студентська спільнота та трансляцію норм та цінностей культури комунікації; створення можливості взаємного інтенсивного обміну інформацією між суб'єктами, регулювання взаємодії партнерів зі спілкування; організацію взаємосприйняття, взаємооцінки та рефлексії.

Важливими передумовами формування комунікативної культури сучасного студента є: «соціокультурні, пов'язані зі змінами середовища комунікації та зростанням її інтенсивності: інформатизація, глобалізація всіх сфер суспільного життя, соціальна диференціація суспільства, урбанізація, інтенсифікація ЗМІ та засобів міжособистісного спілкування, соціально- культурного розвитку; педагогічні: глобалізація освіти, міжнародна інтеграція, яка передбачає створення єдиного полікультурного освітнього простору, провідним механізмом функціонування якого є міжкультурна комунікація; загальносвітові та європейські тенденції розвитку професійної освіти; модернізація вітчизняної системи освіти та її інтеграція у міжнародний освітній простір; посилення тенденцій гуманітаризації та гуманізації освіти; підвищення вимог до рівня загальної та професійної комунікативної культури особистості; інформаційно-технологічні: безперервне збільшення обсягу сучасних інформаційних та освітніх технологій у системі дистанційної освіти та міжкультурної комунікації в мережі Інтернет; соціально-демографічні: традиції спільного проживання народів, що мають різні етнічні, культурні, релігійні особливості; ускладнення демографічних та збільшення міграційних процесів, зміни соціокультурного виховного середовища, зниження виховних функцій сім'ї, активізація процесів відродження національних культур, зростання національної самосвідомості; загальносвітові та європейські тенденції розвитку професійної освіти; модернізація вітчизняної системи освіти; посилення тенденцій гуманітаризації та гуманізації тощо» [5, с. 130].

В процесі нашого дослідження були визначені важливі складові комунікативної культури:

Комунікативні можливості. Це здатність включатися до сфери комунікативного простору переважно на інтелектуальному рівні, до сфери суспільної свідомості в сферах розуму та мислення, у безпосередні чи опосередковані взаємини з широким колом людей, входити до системи знань і культури різними формами та методами інтелектуальної діяльності. Такі здібності базуються на індивідуально-психологічних, у тому числі інтелектуальних, властивостях особистості, характеризуючи комунікативну культуру переважно із внутрішньої сторони.

Організаторські можливості. Це здатність діяти у комунікативному просторі переважно лише на рівні практичної діяльності , включатися у сферу співробітництва у різних видах діяльності. Це можливості бути ініціатором, лідером організації колективної практичної діяльності. Вони базуються на індивідуально-психологічних властивостях, на знаннях, вміннях, навичках, що набувають в результаті практичної діяльності, і характеризують комунікативну культуру із зовнішнього сторони.

Комунікабельність. Це здатність включатися як на інтелектуальному, духовному, так і на діловому, утилітарному рівні у взаєминах з широким колом людей найближчого оточення та постійно розширювати його. Базується на індивідуально-психологічних властивостях, таких як - темперамент, позитивна емоційність і на етичних та моральних якостях особистості, характеризують комунікативну культуру також з внутрішньої сторони.

Інтегративні комунікативні вміння. Це вміння орієнтуватися в комунікативній ситуації та користуватися різними засобами спілкування, отримання та переробки інформації; керувати своїм поведінкою; слухати і розуміти партнера, що забезпечують успішне вирішення комунікативних завдань у конкретних життєвих ситуаціях та різних видах діяльності. Вони мають важливе значення в організації суб'єкт-суб'єктної взаємодії, встановленні позитивних міжособистісних відносин, взаєморозуміння, сприяють підвищенню пізнавальної активності, ініціативності, креативності та самостійності суб'єктів комунікативної діяльності. Інтегративні комунікативні вміння характеризують комунікативну культуру із внутрішньої та зовнішньої сторони.

Культура мови. Це особлива складова комунікативної культури: володіння усною та письмовою рідною мовою, іноземними мовами. Вона заснована на індивідуальних мовних здібностях та якостях, набутих у соціальному мовному оточенні, та відображає комунікативну культуру з внутрішньої та зовнішньої сторони.

Основними показниками сформованості комунікативної культури студентів є:

наявність знань про норми та цінності спілкування, різноманітні алгоритми, що характеризуються ступенем усвідомленості участі у спілкуванні; вмінням виражати ставлення до предмета спілкування;

наявність вміння слухати, контролювати хід процесу спілкування та позитивно сприймати точку зору іншої людини;

наявність позитивного ставлення до співрозмовника, відкритість, уміння демонструвати зацікавленість у спілкуванні;

наявність уміння використовувати різні прийоми та способи ефективної взаємодії, рефлексії.

У своєму дослідженні ми реалізували організаційні умови, що ефективно вплинули на формування комунікативної культури студентів:

залучення студентів до комунікаційних процесів з використанням засобів соціокультурного середовища закладу вищої освіти;

врахування особистісних інтересів студентів та можливостей соціокультурного середовища закладу вищої освіти, їх поєднання, взаємозв'язок при гуманізації виховного простору та соціальних відносин;

формування відкритої для студентів системи соціальних і культурних цінностей засобами комунікації, в тому числі і використання інформаційних та комунікаційних технологій.

Комунікативна діяльність з позиції особистісно-орієнтованого підходу відображена в мотиваційній сфері суб'єкта, змісті комунікативної діяльності та в навичках, що дозволяють здійснювати цю діяльність. Підготовка включає у собі як діяльність викладача і студента, так і самостійну діяльність суб'єкта, самоосвіту, засвоєння суб'єктом досвіду шляхом аналізу, осмислення та перетворення сфери комунікативної діяльності. Таким чином, на кожному етапі існує домінуючий вид діяльності, який необхідно активізувати. На нашу думку, мета процесу формування комунікативної культури може бути досягнута, якщо вирішити низку завдань:

формування мотиваційно-ціннісного ставлення до спілкування в цілому та його структурних форм зокрема;

формування системи знань про спілкування;

розвиток умінь та навичок комунікації.

Ці завдання можна вирішити лише у тому випадку, якщо здійснювати цілеспрямований вплив на всі сфери особистості (мотиваційну, інтелектуальну, поведінкову). При розробці моделі формування комунікативної культури у студентів закладу вищої освіти ми виходили з припущення, що ефективним способом вирішення цього завдання є залучення студентів до соціально орієнтованої діяльності.

В процесі формування комунікативної культури студентів доцільно виділити наступні етапи:

І Етап (підготовчий). Його основною метою є формування ціннісного ставлення до спілкування та мовленнєвих норм. Він здійснюється у процесі викладання циклу психолого-педагогічних дисциплін та у формах позаначальної роботи: тематичних бесідах, бесідах за круглим столом.

ІІ етап (теоретична підготовка). Основною метою є формування системи знань про спілкування, комунікативну діяльність та комунікативну культуру, що може бути досягнуто шляхом введення окремих тем у традиційні курси, розробки спеціальних, варіативних та факультативних курсів. Найбільш перспективним є використання таких форм позанавчальної роботи: дискусії, конкурси, комунікативний тренінг.

ІІІ етап (практична підготовка). Основною метою є розвиток та закріплення навичок комунікації в спеціально організованій професійно-педагогічній діяльності. Під час цієї практики основна увага приділяється комунікативній діяльності педагога. Використовуються практичні методи; спостереження та аналіз комунікативної діяльності, вправи та тренінги, рольові та комунікативні ігри, театралізовані вправи, організація комунікативної діяльності студента у різних ситуаціях.

Кожен із етапів підготовки спирається на досягнення попереднього. Відтак, в процесі реалізації завдань необхідна послідовна зміна етапів у межах цілісного освітнього процесу.

Комунікативна культура студента удосконалюється у його професійній діяльності, передбачаючи використання здобутих знань. Це можливо лише за умови, що комунікативна культура стане значною якістю особистості, буде одним із критеріїв оцінки та системою вимог до педагога-фахівця.

Включення студентів до соціально орієнтованої діяльності здійснюється шляхом використання можливостей соціокультурного середовища закладу вищої освіти, що дозволяє вирішувати такі завдання:

створення умов для реалізації професійного та творчого потенціалу студентів, підтримки їхньої ініціативи, підготовки студентських лідерів;

організація отримання додаткових знань та навичок нетрадиційними методами у неформальній обстановці;

розвиток співпраці з молодіжними та громадськими організаціями, які мають подібні цілі;

організація дозвілля студентів;

формування та постійна підтримка у студентському середовищі сприятливого психологічного клімату, зміцнення зв'язків між студентами різних курсів, груп та у самих групах, між студентами та викладачами;

розгортання реальних практичних соціальних проектів, які дозволяють студентам удосконалювати навички роботи «у команді» та майбутньої практичної діяльності.

Зважаючи на зазначені завдання, формування комунікативної культури студентів здійснюється як педагогічно керований процес заповнення відсутніх та заміщення невідповідних ідеалу елементів (норм та цінностей, інформації, моделей поведінки, умінь та навичок) на основі власної активності студента.

В умовах закладів вищої освіти особливо відслідковується тенденція до активізації особистості самого студента в педагогічному процесі, до цілеспрямованої зміни його позиції від пасивного об'єкта впливу до активного учасника розвитку та перетворення власного характеру, становлення громадянської позиції, відносин із соціальним середовищем світом [5].

Формування комунікативної культури студента необхідно розпочинати з перших днів навчання у ЗВО. У цей період студентам демонструються конкретні моделі поведінки у стандартних ситуаціях спілкування. Норми характерні для цієї спільноти демонструються викладачами, адміністрацією, старшокурсниками. Показове ставлення до суб'єктів взаємодії та його поведінки виступає як технологічний елемент соціально-педагогічного забезпечення. В процесі показу моделей поведінки та ставлення до суб'єктів взаємодії актуалізуються внутрішні ресурси та технології освітнього процесу, набір ціннісних орієнтацій, специфічних символів, норм поведінки, взаємодії та відносин носіїв культури. Поетапне ускладнення комунікативних завдань передбачає рух від заданості поведінки через самостійний пошук та репетиційну підготовку до імпровізації у незнайомих ситуаціях.

Висновки

У процесі формування комунікативної культури студентів нам вдалося зробити такі висновки:

процес формування комунікативної культури студентів передбачає дотримання доцільності, цілісності, диференційованості, послідовності і поетапної організації;

результатом сформованості комунікативної культури студентів є готовність до використання ними отриманих навичок у своїй професійній діяльності та виступає якісною характеристикою особистості фахівця;

особливість комунікативної культури студентів, як якості комунікативної діяльності, визначає організацію процесу підготовки студентів до формування їхньої комунікативної культури та дозволяє розглядати цей процес у трьох аспектах: мотиваційно-ціннісному, змістовному та практичному.

Таким чином, цілеспрямоване формування комунікативної культури у здобувачів вищої освіти сприяє підвищенню рівня та якості їхньої професійної підготовки, розвитку активної громадянської й життєвої позиції, всебічному професійно-особистісному становленню та самовдосконаленню.

Висновки цього дослідження відкривають перспективи для наступних наукових розвідок. Зокрема, пошук ефективних форм та методів формування комунікативної культури в умовах інформатизації суспільства, координації діяльності різних соціальних інститутів, які працюють зі студентством.

Література

1. Гаврилюк О.О. (2005). Формування комунікативної культури майбутніх учителів у вищому навчальному закладі. Педагогіка вищої та середньої школи: збірник наукових праць. Вип. 11. С. 116-121.

2. Галацин К. (2019). Комунікативна культура майбутнього фахівця: монографія / Катерина Галацин, Алла Хом'як. Луцьк: Вежа-Друк, 132 с.

3. Руденко Л.А. (2015). Формування комунікативної культури майбутніх фахівців сфери обслуговування у професійно-технічних навчальних закладах: монографія / Лариса Анатоліївна Руденко. Львів: Піраміда. 342 с.

4. Шварп Н.В., Науменко Н.В. (2020). Формування комунікативної культури магістрів освітніх, педагогічних наук у процесі професійної підготовки. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. № 70, Т. 4. С. 211-216.

5. Neizhpapa Liudmyla, Mengyi Yang. (2021). Pedagogical conditions for developing the students' communicative culture in the context of cross-national communication. Multidisciplinarm mezinarodm videcky magazin “Vida aperspektivy”. № 6 (6). С. 125-140.

References

1. Havryliuk O.O. (2005). Formuvannia komunikatyvnoi kul'tury majbutnikh uchyteliv u vyschomu navchal'nomu zakladi [Formation of communicative culture of future teachers in a higher educational institution] // Pedahohika vyschoi ta seredn'oi shkoly: Vyp. 11. S. 116-121. [in Ukrainian].

2. Halatsyn K. (2019). Komunikatyvna kultura maibutnoho fakhivtsia: monohrafiia [Communicative culture of the future specialist] / Kateryna Halatsyn, Alla Khomiak. Lutsk: Vezha-Druk. 132 s. [in Ukrainian].

3. Rudenko L.A. (2015). Formuvannia komunikatyvnoi kul'tury majbutnikh fakhivtsiv sfery obsluhovuvannia u profesijno-tekhnichnykh navchal'nykh zakladakh [Formation of communicative culture of future specialists in the field of service in vocational and technical educational institutions] / Larysa Anatoliivna Rudenko. L'viv: Piramida, 342 s. [in Ukrainian].

4. Shvarp N.V., Naumenko N.V. (2020) Formuvannia komunikatyvnoi kultury mahistriv osvitnikh, pedahohichnykh nauk u protsesi profesiinoi pidhotovky. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh № 70, T. 4. S. 211-216. [in Ukrainian].

5. Neizhpapa, Liudmyla, Mengyi, Yang (2021). Pedagogical conditions for developing the students' communicative culture in the context of cross-national communication. Multidisciplinarm mezinarodm videcky magazin “Vida a perspektivy”, 6 (6), 125-140.

Размещено на Allbest.ru