Європейський досвід використання е-навчання у вищій школі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Європейський досвід використання Е-навчання у вищій школі

Гапчук Яна Анатоліївна аспірантка, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського

Анотація

У статті розглянуто досвід впровадження та використання Е-навчання у закладах вищої освіти країн Європейського Союзу, особливості значення індексу Е-навчання Economist, що вказує на готовності країн Європейського Союзу забезпечувати ефективне функціонування Е-навчання. Розглянуто різні рішення, що застосовуються для організації Е-навчання в Європейських ЗВО, а саме: відповідні напрямки роботи міністерств освіти, підтримка проєктів організації та розвитку Е-навчання з боку провідних експертів та провайдерів Е-навчання, членство в основних європейських організаціях як: Європейська мережа дистанційної освіти та Е-навчання (European Distance Education and E-Learning Network (EDEN)), Європейська асоціація дистанційного навчання (European Association for Distance Learning (EADL)) та Європейська асоціація університетів дистанційного навчання (European Association of distance Teaching Universities (EADTU)).

Автори описують основні процеси функціонування Е-навчання в: Німеччині, Австрії, Швейцарії, що характеризуються фінансованою проектною діяльністю та поступовою децентралізацією використання Е-навчання; Фінляндії, Великій Британії та Фінляндії, Великій Британії та Нідерландах, де підходи до організації Е-навчання стосуються взаємозв'язку між національними особливостями та міжнародними факторами, що впливають на розвиток університетів; Франції, де основним напрямом є організація «тематичного цифрового університету», як перспективного та базованого на співпраці між університетами; Іспанії, де організація Е-навчання має позитивний розвиток, проте вимагає відповідної педагогічної і технологічної підготовки для викладачів; та Італії, де використання технологій Е-навчання базується на основі уже розроблених програм, має гнучкі підходи, що характеризуються поєднанням елементів очного та дистанційного навчання.

Ключові слова: Е-навчання, країни Європейського Союзу, проєкти Е-навчання, цифрові технології, цифровізація, дистанційне навчання.

Abstract

European experience of using e-learning in higher education

Hapchuk Yana Anatoliivna Postgraduate, Vinnytsia Mykhailo Kotsiubynskyi State Pedagogical University

The article examines the experience of implementing and using Elearning in higher education establishments of European Union countries and the features of the Economist E-learning index, which indicates the readiness of the countries of the European Union to ensure the effective functioning of E-learning. Various solutions applied to the organization of E-learning in European higher education establishments are considered, namely: relevant areas of work of the ministries of education; support of projects for the organization and development of E-learning by leading experts and providers of E-learning; and membership in the main European organizations such as the European Distance Education and ELearning Network (EDEN), the European Association for Distance Learning (EADL), and the European Association of Distance Teaching Universities (EADTU).

The authors describe the main processes of the functioning of E-learning in: Germany, Austria, Switzerland, which are characterized by funded project activities and gradual decentralization of the use of E-learning; Finland, Great Britain and Finland, Great Britain and the Netherlands, where approaches to the organization of E-learning relate to the relationship between national characteristics and international factors affecting the development of universities; France, where the main direction is the organization of a “thematic digital university” as a perspective and based on cooperation between universities; Spain, where the organization of E-learning has a positive development, but requires appropriate pedagogical and technological training for teachers; and Italy, where the use of E-learning technologies is based on already developed programs, has flexible approaches characterized by a combination of face-to-face and distance learning elements.

Keywords: E-learning, countries of the European Union, E-learning projects, digital technologies, digitization, distance learning.

Постановка проблеми

Девізом проведення щорічних конференцій товариством медіа в науці (Gesellschaft fur Medien in der Wissenschaft (GMW)) є «До нових берегів (Auf zu neuen Ufern)». Такий девіз відкриває погляд на кілька точок зору, а саме, вказує на напруженість між відомим і перевіреним, і також на віддалені або перспективні цілі. На додаток до дидактичних міркувань, які завжди були головною увагою GMW, є європейський вимір, що окреслює використання нових медіа як транскордонну тему «Е-навчання в Європі - вивчення Європи».

В останні роки технічні, дидактичні та організаційні питання використання Е-навчання в ЗВО стали очевидними: з великою кількістю місцевих, національних і міжнародних зобов'язань було розроблено та впроваджено продукти і структури, які створюють основу для сталого використання медіапідтримуваного навчання.

Наразі більшість проектів Е-навчання, що фінансуються державами, зосереджені на створенні окремих навчальних модулів. Їх стійка інтеграція в освітній процес розглядалася більше як додаткова вимога, ніж як необхідний критерій успіху. Великі етапи самостійного навчання, заплановані як частина бакалаврських і магістерських програм, все частіше вимагають пропозицій Е- навчання - і вже не як «додаткову» форму викладання та навчання, а як метод, необхідний у всій Європі для задоволення вимог часу.

Пропозиції курсів, що підтримують Е-навчання, забезпечують необхідну гнучкість щодо часу та простору з боку провайдерів. Використання цифрових технологій стане все більш необхідною умовою, для віртуальної мобільності та е базовою інфраструктурою для адміністративних, консультаційних і допоміжних послуг, а також для прямого доступу до навчальних матеріалів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

У вітчизняних дослідженнях питанням модернізації виміру освіти, його тенденцій европейським підходам до розроблення інструментів оцінювання якості освіти, питанням европейського простору вищої освіти, впровадження дистанційного та Е-навчання писвячені роботи О. Глушко [1], А. Джурило [2], Т. Димань [3], С. Сисоєвої [4], Г. Ткачук [5], М. Фоломєєва [6], К. Яцури [6], тощо. Питанням впровадження та розвитку Е-навчання у країнах Європи присвячені роботи таких зарубіжних дослідників як М. Бонд (М. Венб) [7], К. Долх (C. Dolch) [7], У. Діттлер (U. Dittler) [8], К. Хофмайстер (C. Hofmeister) [9], Б. Кляйнманн (B. Kleinmann) [10].

Метою статті є здійснення огляду європейського досвіду використання Е-навчання у вищій школі.

Виклад основного матеріалу

Базуючись на результатах дослідження відповідно до індексу Е-навчання Economist «the Economist e-Learning index» визначається здатність країни виробляти, використовувати та розширювати Інтернет-орієнтоване навчання. Індекс складається з балів для Е-освіти, промисловості, уряду та суспільства. Також індекс дає ознаку готовності країн Європейського Союзу для забезпечення Е-навчання. Оскільки країни та регіони дуже відрізняються, на практиці застосовуються різні рішення для організації Е- навчання, а саме: відповідні напрямки роботи міністерств освіти, підтримка проєктів організації та розвитку Е-навчання з боку провідних експертів та провайдерів Е-навчання, членство в основних європейських організаціях в цій галузі, наприклад: Європейська мережа дистанційної освіти та Е-навчання (European Distance Education and E-Learning Network (EDEN)), Європейська асоціація дистанційного навчання (European Association for Distance Learning (EADL)) та Європейська асоціація університетів дистанційного навчання (European Association of distance Teaching Universities (EADTU)) [4].

Особливої уваги заслуговує система організації Е-навчання у ЗВО в німецькомовних країнах. Розробка, тестування та використання програм Е-навчання в ЗВО Німеччини за останні роки пережили вирішальний етап розвитку, який зробив значний внесок у поширення цифрових форм викладання та навчання як привабливих освітніх технологій. Очікування, покладені на ці нові технології, включали розвиток нових студентських груп, підвищення міжнародної конкурентоспроможності німецьких ЗВО, якісне покращення університетського викладання та фінансова віддача від інвестицій. У реальності повсякденного університетського життя, однак, багато проектів Е-навчання та проектних груп, які фінансуються численними програмами фінансування зі значними коштами досі стикаються із складними проблемами, наприклад, у сферах стратегії, технології, дидактики та інтеграції навчальних програм, маркетингу, управління правами або забезпечення якості. Як заходи фінансування, так і структурні проблеми та рішення були проаналізовані проєктом HIS «Нові медіа - використання, планування, організаційні концепції» в ході чергування супутніх дослідницьких заходів [10, с. 15].

Основні результати дослідження можна підсумувати таким чином:

- Багаторічні програми фінансування федерального уряду та урядів земель створили потужні імпульси розвитку на різних рівнях (проєкти, проєктні групи, ЗВО тощо), значно сприяли збільшенню ключових кваліфікацій, пов'язаних з Е-навчанням, у німецьких ЗВО, що сприяло створенню та розповсюдженню програмних засобів і контенту Е-навчання, а також було показано широкий спектр сценаріїв застосування для мультимедійного навчання.

- Активне використання виготовлених модулів у навчанні та подальшій освіті, а також забезпечення стабільних рамкових умов і послуг підтримки для використання, виробництва та подальшого розвитку цифрового викладання/навчання [10, с. 20].

Важливо також зазначити, що організація Е-навчання в Німеччині, Австрії та Швейцарії характеризується переходом від централізованих структур до широкої автономії. Для прикладу у дослідженнях М. Бонда (M. Bond), В. Марін (V. Marin), К. Долха (C. Dolch) К. Хофмайстра (C. Hofmeister), М. Пільца (M. Pilz) [7, 9] описано, як запровадження Е-навчання у процесі викладання, наприклад у швейцарських університетах, формується двома паралельними інтерактивними лініями розвитку. Чіткі паралелі можна знайти в розвитку та використанні нових медіа і в університетах Австрії та Німеччини: програми державного фінансування домінують у всіх трьох країнах. Після початкового етапу великих інвестицій, зосереджених на оцифровці навчальних матеріалів, послідкувало зміщення уваги в бік сприяння організаційним розробкам, які підтримують стале використання Е-навчання. Цей перший етап представлений у Швейцарії імпульсною програмою Swiss Virtual Campus (SVC), у Німеччині - програмою New Media in Education (NMB), а в Австрії - New Media in Teaching at Universities and Universities of Applied Sciences (NML). Усі ці програми спираються на мережевий ефект міжуніверситетських альянсів, і свого часу сприяли створенню численних освітніх електронних курсів [7, 9].

Успіх діяльності програм можна побачити в тому, що як викладачі, так і студенти все більше використовували можливості Е-навчання. Це створило важливі передумови для використання потенціалу нових медіа для навчання в університетах. Проте на тлі спадання комп'ютерної ейфорії, та іноді розчаровуючих результатів проектів і скорочення можливостей державного фінансування, пов'язаних з економічним спадом, у всіх трьох країнах наступив другий етап програми, що мав на меті розпочати зміну, передаючи відповідальність за підтримку та розвиток Е-навчання університетам і зрештою зробити його незалежним від спеціальних програм: у Швейцарії - програма консолідації SVC; у Німеччині послуги Е-навчання для науки фінансуються на засадах концепції інтеграції університетів та розвитку міжуніверситетських організацій для продовження та поширення існуючих пропозицій; в Австрії фінансовані проєкти мали зобов'язання сталого розвитку та, відповідно до цього, підлягали трирічному моніторингу та звітності, а також було створено ще одну програму фінансування, щоб дати поштовх реалізації конкретної стратегії Е-навчання в окремих установах (або в групах установ) [7].

Розглядаючи досвід використання Е-навчання в таких північних країнах як Фінляндія, Велика Британія та Нідерланди, варто зазначити, що хоч країни мають абсолютно різні аналітичні підходи до організації Е-навчання, усі вони стосуються взаємозв'язку між національними особливостями та міжнародними факторами, що впливають на розвиток університетів.

С. Нікоу (S. Nikou) та І. Маслов (I. Maslov) зазначають, що в Фінляндії організація Е-навчання базується на основі загальної тези про інформаційне суспільство або суспільство знань. Крім того, на думку науковців, розвиток Е-навчання у Фінляндії перебуває під сильним впливом парадигми суспільства детермінованого спілкуванням. Процес використання Е-навчання у Фінляндії характеризується, з одного боку, регіональними університетськими мережами, а з іншого - сильною міжнародною інтеграцією [11, с. 8].

Використання Е-навчання у ЗВО Великої Британії зумовлене зокрема так званим «онлайн-імперативом», тобто переходом від індивідуального до масового навчання. Такий перехід можна пояснити, насамперед, стагнацією витрат на освіту зі збільшенням припливу першокурсників. Не менш важливим фактором в організації Е-навчання у Великій Британії є зростаюча різноманітність вимог сучасних студентів. Соціально-конструктивістський підхід науково-технічних досліджень на тему Е-навчання протиставляється позиціям так званої «нормальної науки» [8, с. 10].

М. Пільц (M. Pilz) робить висновок про Е-навчання, як прогресивний процес, який змінює систему вищої освіти Нідерландів організаційно, технічно та соціально. Суб'єкти Е-навчання, чинники, що впливають на них, і стратегії їх реалізації відіграють важливу роль. Для такої невеликої, але добре інтегрованої на міжнародному рівні країни, як Нідерланди, майбутнє Е-навчання виглядає багатообіцяючим, особливо в консолідації міжнародних відносин між державними та приватними партнерами. Перш за все, мова іде про нові моделі співпраці в освітніх мережах та інших стратегічних альянсах. Прогнози щодо майбутнього розвитку Е-навчання в Нідерландах дослідник подає з дидактичної, технологічної та організаційної точки зору [9].

Використання Е-навчання у ЗВО Франції має щонайменше двадцятирічну історію розвитку та змін. Наприклад, платформи для спільної роботи, що були запропоновані на початку впровадження Е-навчання, виявилися надто складними для більшості студентів, що навчались на курсах дистанційного навчання. Крім того, спроби створити «цифровий кампус» надто залежали від роботи окремих людей. Тому такі труднощі пизвели до створення нового підходу - «тематичного цифрового університету», що описується як перспективний та більше покладається на співпрацю між університами та окремими відділами, ніж на окремих осіб [12].

Університет Оберта де Каталонія (UOC) був одним із перших ЗВО в Іспанії, що створив два офіційних онлайн-курси для 200 студентів. Поступовий розвиток, розширення та вдосконалення яких мав на меті створити віртуальний кампус, однак у національному масштабі розвиток був повільнішим. Проєкти та ініціативи, започатковані викладачами університетів, часто страждали від відсутності підтримки з боку керівництва, а структурні зміни, ініційовані керівництвом, зустрічали мало схвалення з боку викладачів. Загалом на сучасному етапі відзначається позитивний розвиток в іспанських університетах, але і досі існує потреба в більш комплексному інституційному та стратегічному плануванні, економічно ефективній інфраструктурі та відповідній педагогічній і технологічній підготовці для викладачів університетів [13, с. 182].

Розвиток та використання Е-навчання в Італії відрізняється від розвитку у Франції та Іспанії, де використання Е-навчання в освітньому середовищі розпочалось набагато раніше. Однак в Італіїї це мало перевагу, оскільки використання технологій Е-навчання розпочалось на основі уже розроблених програм та опиралось на досвід сусідніх країн, а тому вдалось оминути багато труднощів. У результаті італійські ЗВО віддають перевагу гнучким підходам, які характеризуються поєднанням різних елементів, таких як очне та дистанційне навчання [13, с. 184].

цифровий е-навчання освіта

Висновки

Таким чином використання Е-навчання у ЗВО країн Європейського союзу має свою історію становлення та правила функціонування. Не зважаючи на відмінності у становленні та організації, використання Е-навчання є важливим інструментом підвищення ефективності та якості освітнього процесу. Крім того перевіреним потенціалом Е-навчання залишається збереження різноманітності та децентралізація.

Література

1. Глушко О. Модернізаційний вимір шкільної освіти у Польщі: ключові тенденції розвитку. Український педагогічний журнал. 2019. 4, C. 32-41.

2. Джурило А. Європейські підходи до розроблення політики оцінювання шкіл як інструмент забезпечення якості. Український Педагогічний журнал. 2022. (3), C. 20-32.

3. Європейський простір вищої освіти та Болонський процес: Навчально-методичний посібник / Т.М. Димань,.О.А. Боньковський, А.Г. Вовкогон. БНАУ. Одеса.: НУ «ОМА», 2017. 106 с.

4. Освітні системи країн Європейського Союзу: загальна характеристика: навчальний посібник / С.О. Сисоєва, Т.Є. Кристопчук. Київський університет імені Бориса Грінченка. Рівне: Овід. 2012. 352 c.

5. Ткачук Г.В. Зарубіжний досвід реалізації змішаного навчання. Фізико-математична освіта. 2018. Випуск 1(15). С. 98-102.

6. Фоломєєв М.А., Яцура К.Г., Крижанівська В.І., Жовнір А.О., Тремполець Д.М., Оцінка рівня впровадження електронного навчання в українських ВНЗ шляхом аналізу їх веб-ресурсів: теоретичні аспекти соціологічного аналізу. Український соціум. 2017. № 2 (61). C. 45-59.

7. Bond M., Marin V. I., Dolch C. et al. Digital transformation in German higher education: student and teacher perceptions and usage of digital media. Int J Educ Technol High Educ. 2018.

8. Dittler U., Kahler H., Kindt M., Schwarz C. E-Learning in Europa - lernendes Europa: Welchen Beitrag leisten die Neuen Medien zur Hochschulentwicklung? E-Learning in Europe - Learning Europe. Waxmann Verlag GmbH, Munster. 2005. S. 7-18.

9. Hofmeister C, Pilz M. Using E-Learning to Deliver In-Service Teacher Training in the Vocational Education Sector: Perception and Acceptance in Poland, Italy and Germany. Education Sciences. 2020. 10(7):182.

10. Kleinmann B., Wannemacher K. E-Learning an deutschen Hochschulen. Von der Projektentwicklung zur nachhaltigen Implementierung. Hannover. 2004. 214 S.

11. Nikou S. and Maslov I. Finnish university students' satisfaction with e-learning outcomes during the COVID-19 pandemic, International Journal of Educational Management. 2023. Vol. 37 № 1. pp. 1-21.

12. Saleh S. S., Nat M., Aqel M. Sustainable Adoption of E-Learning from the TAM Perspective. Sustainability. 2022.

13. Sangra A. E-Learning in Spain: the consolidation of the earliest take-off. E-Learning in Europe - Learning Europe: how have new media contributed to the development of higher education? / Hrsg.: Ulrich Dittler ... Munster: Waxmann, 2005. S. 181 - 200.

References

1. Hlushko O. Modernizatsiinyi vymir shkilnoi osvity u Polshchi: kliuchovi tendentsii rozvytku. [The modernization dimension of school education in Poland: key development trends]. Ukrainskyi pedahohichnyi zhurnal. 2019. 4, C. 32-41.. [In Ukrainian].

2. Dzhurylo A. Yevropeiski pidkhody do rozroblennia polityky otsiniuvannia shkil yak instrument zabezpechennia yakosti. [European approaches to the development of school evaluation policies as a quality assurance tool]. Ukrainskyi Pedahohichnyi zhurnal. 2022. (3), C. 20-32. [In Ukrainian].

3. levropeiskyi prostir vyshchoi osvity ta Bolonskyi protses: Navchalno-metodychnyi posibnyk [The European area of higher education and the Bologna process: Educational and methodological manual]. / T.M. Dyman, O.A. Bonkovskyi, A.H. Vovkohon. BNAU. Odesa.: NU «OMA», 2017. 106 s. [In Ukrainian].

4. Osvitni systemy krain Yevropeiskoho Soiuzu: zahalna kharakterystyka: navchalnyi posibnyk [Educational systems of the countries of the European Union: general characteristics: study guide]. / S.O. Sysoieva, T.Ye. Krystopchuk. Kyivskyi universytet imeni Borysa Hrinchenka. Rivne: Ovid. 2012. 352 c. [In Ukrainian].

5. Tkachuk H.V. Zarubizhnyi dosvid realizatsii zmishanoho navchannia. [Foreign experience in implementation of blended learning]. Fizyko-matematychna osvita. 2018. Vypusk 1(15). S. 98-102. [In Ukrainian].

6. Folomieiev M.A., Yatsura K.H., Kryzhanivska V.I., Zhovnir A.O., Trempolets D.M., Otsinka rivnia vprovadzhennia elektronnoho navchannia v ukrainskykh VNZ shliakhom analizu yikh veb-resursiv: teoretychni aspekty sotsiolohichnoho analizu. [Assessment of the level of implementation of e-learning in Ukrainian universities by analyzing their web resources: theoretical aspects of sociological analysis]. Ukrainskyi sotsium. 2017. № 2 (61). C. 45-59. [In Ukrainian].

7. Bond M., Marin V.I., Dolch C. et al. Digital transformation in German higher education: student and teacher perceptions and usage of digital media. Int J Educ Technol High Educ. 2018.

8. Dittler U., Kahler H., Kindt M., Schwarz C. E-Learning in Europa - lernendes Europa: Welchen Beitrag leisten die Neuen Medien zur Hochschulentwicklung? E-Learning in Europe - Learning Europe. Waxmann Verlag GmbH, Munster. 2005. S. 7-18. [In German].

9. Hofmeister C., Pilz M. Using E-Learning to Deliver In-Service Teacher Training in the Vocational Education Sector: Perception and Acceptance in Poland, Italy and Germany. Education Sciences. 2020. 10(7):182.

10. Kleinmann B., Wannemacher K. E-Learning an deutschen Hochschulen. Von der Projektentwicklung zur nachhaltigen Implementierung. Hannover. 2004. 214 S. [In German].

11. Nikou S. and Maslov I. Finnish university students' satisfaction with e-learning outcomes during the COVID-19 pandemic, International Journal of Educational Management. 2023. Vol. 37 № 1. pp. 1-21.

12. Saleh S.S., Nat M., Aqel M. Sustainable Adoption of E-Learning from the TAM Perspective. Sustainability. 2022.

13. Sangra A. E-Learning in Spain: the consolidation of the earliest take-off. E-Learning in Europe - Learning Europe: how have new media contributed to the development of higher education? / Hrsg.: Ulrich Dittler ... Munster: Waxmann, 2005. S. 181 - 200.

Размещено на Allbest.ru