Формування цілісності обдарованої особистості на етапі підготовки наукового дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Формування цілісності обдарованої особистості на етапі підготовки наукового дослідження

Гейко Є.В.

Анотація

У статті на підґрунті системно-цілісного підходу розглядаються історичні передумови становлення психології цілісності й визначаються специфічні особливості поняття «цілісність особистості» й умови розвитку цілісності обдарованої молоді саме на етапі підготовки наукового дослідження. Емпіричні дані підтверджують особливості формування цілісності особистості обдарованої молоді впродовж опанування гуманітарними професіями.

Особливої уваги надається історичному внеску лейпцизької школи, яка увела у науковий обіг поняття цілісності й висвітлила вагомі структурні складові цілісності особистості.

За результатами математико-статистичного аналізу одержаних емпіричних даних виокремлюються провідні чинники цілісності обдарованої сучасної молоді, яка здійснює наукову діяльність.

Ключові слова: лейпцизька школа, обдарована молодь, психологія цілісності, цілісність особистості.

Abstract

Geiko E.V.

Formation of the integrity of a gift personality at the stage of preparation for scientific research

The article examines the historical prerequisites for the formation of the psychology of integrity and defines the specific features of the concept of "integrity of personality" and the conditions for the development of the integrity of gifted youth precisely at the stage ofpreparation of scientific research. Empirical data confirm the peculiarities of the formation of the integrity of the personality of gifted youth during the mastery of humanitarian professions. Special attention is paid to the historical contribution of the Leipzig school, which introduced the concept of integrity into scientific circulation and highlighted important structural components of the integrity of the individual. According to the results of the mathematical and statistical analysis of the received empirical data, the leading factors of the integrity of the gifted modern youth who carry out scientific activities are singled out.

The results of the study revealed a tendency to change structural components in future practical psychologists during their studies at a university. The integrity of the individual is manifested due to the basic components and a number of additional ones that are transformed during training. It can be noted that there is a shift of attention from self-interest to professional interest, building plans for the future, and the desire to achieve recognition and respect.

However, there is one factor that is observed in students of all courses - the "self-actualization component". It manifests itself in the construction of internal criteria, creative self-expression, the realization of one's potential, the ability to live authentically (that is, to experience the real moment of one's life in all its fullness). Therefore, it can be assumed that this factor exerts a self-organizing influence on the formation and formation of the integrity of the individual.

Key words: Leipzig school, gifted youth, psychology of integrity, integrity of personality.

Постановка проблеми

Обдарована молодь впродовж навчання у вищий школі має можливість щодо розкриття власної креативності саме на етапі дослідницької діяльності. Втім вагому роль в цьому процесі відіграє цілісність особистості. Розглянемо провідні історичні аспекти становлення цілісної психології, що й запропонувала науці поняття цілісності особистості.

Напочатку минулого століття в психології існувало багато шкіл, котрі намагалися перевести психологічну науку з методологічної кризи у розвинене системне знання із власним тезаурусом, предметом й методами дослідження. Низка таких шкіл оформилася у Німеччині. Так, берлінська школа гештальтпсихології та лейпцизька школа, як було сув'язано у «німецьку цілісну психологію», що виступила опонентом традиційної асоціаністської психології з її елементаризмом і механіцизмом.

Доволі часто поставало питання щодо з'ясування наявності власне основи, догми для усіх наук, хоча в дійсності таким не є. Представникам лейпцизької цілісної психології належить одна з перших спроб перегляду методологічних основ, що утворюють фундамент науки. В такий спосіб було розроблено принцип цілісності до вивчення душевного життя, суттєво протилежний елементаристському підходу старої психології.

Центральним принципом цілісної психології є принцип первинної цілісності будь-якого психічного переживання. Задля цього запропоновано метод «цілісного аналізу» або метод безпосереднього переживання самого себе й виокремлення певних його сторін. Згідно з учінням лейпцизької школи в цілісному переживанні існує певний динамічний взаємозв'язок між цілим і часткою. Феноменально, функціонально й генетично ціле панує над частками, визначає їх, хоча частки можуть здійснювати зворотній вплив на ціле [6, 7]. Така залежність досліджувалася лейпцизькою школою. Так, процес психічного розвитку в усіх його видах (в онто-, філо-, ант ропо- і в актуалгенезі) комплексних якостей до гештальт властивостей, від менш удосконалених відбувається від гештальт-переживань до більш удосконалених прегнантних гештальтів. Так, у дітей на певному етапі розвитку переживання дифузні, недиференційованість, недосконалість й не така осмисленість як у дорослих. Лише за дорослішанням переживання диференціюються й наповнюються смислом.

Втім проблема цілісності душевного життя у лейпцизькій школі пов'язана із емоціями. Тобто, саме емоції спричинюють ритм душевного життя, визначають особливості здійснення усіх психічних процесів, в тому числі й сприйняття, пам'яті, мислення. Афективність є властивістю будь-якого цілісного утворення. цілісність обдарований гуманітарний професія

Також вагомим поняттям цієї школи є сутність структури. Із загальної структури души виокремлюються часткові її структури, що знаходяться в основі діяльності пам'яті, мислення, естетичних переживань тощо. Серед часткових структур надважливою є структура цінностей, яка утворює ядро того, що може бути особистістю або характером. Загальна структура души визначається, передусім, надіндивідуальними душевними структурами (спільними для родини, етносу, раси). Сутність людського життя у створенні людиною цінностей. Втім ціннісна спрямованість залежить від структур, що успадковуються від предків. Усвідомити такі структури та діяти у відповідності з тим, що в них закладено, індивід може завдяки почуттям, що пов'язані із структурним ядром «Я».

З індивідуальними та надіндивідуальними структурами души співвідносяться об'єктивні духовні структури (мова, мистецтво тощо). Чим більше мають прояв у індивідуальних та надіндивідуальних структурах об'єктивні духовні структури, тим повноцінніше душевні структури.

Тобто, душевне життя постає у цілісності, одиницею аналізу психічного життя виступає цілісне комплексне переживання. Лейпцизька школа досліджувала різні психічні утворення в залежності від їх ролі у загальній душевній структурі й намагалася вирішити проблему утворення якостей часток властивостями цілого переживання, а також вивчала систему душевного життя у його розвитку. Тобто, цілісний підхід до аналізу психічних явищ дозволяє поєднати пізнавальні та афективні процеси. Й провідну роль тут відіграють саме емоційні процеси, особливо на ранніх етапах генетичного розвитку. Власне лейпцизька школа довела, що різницю між людьми важливо шукати не через особливості психічних процесів, а саме у різниці ціннісних структур, що й визначають психічне життя особистості.

Отже, у площині контексту проблеми, яку ми висвітлюємо, формування цілісності особистості є також суттєвим аспектом. Цілісність особистості або внутрішня узгодженість передбачає взаємозв'язок всіх частин-систем суб'єкта. Таким чином, цілісна особистість: спрямовується до суттєвих самозмінювань; приймає і цінує власний досвід як вагомий ресурс для таких самозмінювань; звернена і здатна до утилізації іншого позитивного досвіду задля власних самозмінювань.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Отже, науковець, який самоопановує процес самоорганізації цілісності власної особистості: приймає і підтримує будь-які спроби щодо самозмінювань; відсторонюється від власних оцінок, уподобань, неприйняттів і повністю приймає й утилізує власний досвід як необхідний ресурс для самозмінювань; виходить у мета-позицію стосовно власних переконань, індивідуального стилю життєдіяльності.

Цілісність особистості не лише умова, але й показник успішності наукової діяльності в галузі психології. За відсутності такої властивості навіть обдаровані майбутні науковці відчувають брак самозмінювань. Щодо внутрішнього досвіду, то тут також немає суттєвих самозмінювань.

У випадку наявності цілісності особистості науковий керівник трансформує цінну властивість і сприяє організації довіри та формуванню цілісності майбутнього науковця. Як вважають Ж. Беккіо, С. Гілліген, Дж. Зейг, саме цілісність вчителя сприяє бажанню учня, розібратися із своїми недоліками, реалізувати власний потенціал, віднайти унікальність і ідентифікуватися із науковою спільнотою, створити власний стиль життя і новий засіб існування у життєтворенні. Цілісність особистості - це власна історія становлення, інтегрування й диференціації і знов інтегрування на основі усвідомлення цінності свого досвіду, ціннісного ставлення до «Я» свого, інших й Усесвіту. Цілісність у вимірі міжособистісної взаємодії - це пристосування до іншого, як системи і стремління до творчої співпраці з розмаїтими системами: людьми, організаціями, утвореннями. При тому, що форми прояву розрізняються, наміри і мотиви завжди спрямовані на розвиток, саморозвиток.

Так, С. Гілліген відмічав, що успішність як терапії, так і навчання терапії М. Еріксона пов'язується з цілісністю вчителя.

Проте багаторічні пошуки відповіді на питання як вдається вченому досягати успішних змін через неймовірні і навіть незвичні стратегії не давали позитивних результатів. Дж. Хейлі розмірковував над “прийняттям внутрішньої реальності та її утилізації”. Лише знайомство і подальше учнівство дозволило знайти відповідь, котра пов'язана із особистістю вчителя, саме з його цілісністю. Отже, М. Еріксон попереджував, що суб'єкта слід постійно оберігати як особистість, котра наділена певними правами, привілеями та безпосередністю внутрішнього життя, і усвідомлювати, що в ситуації гіпнозу вона виявляється в уразливому становищі. Незалежно від того, наскільки суб'єкт інформований, у нього завжди існує усвідомлена або неусвідомлена загальна невпевненість стосовно того, що відбудеться, що буде або не буде сказано чи зроблено.

Отже, мета статті полягає у висвітленні провідних характеристик цілісності обдарованої молоді саме на етапі здійснення наукового дослідження.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Окрім цього, ми з'ясували специфіку організації цілісності особистості й психологічних властивостей, які взаємопов'язані із цим явищем у студентів, які навчаються у ВНЗ, галузь знань “Соціально-політичні науки” за напрямком підготовки “Політологія”; “Гуманітарні науки” за напрямком підготовки “Філологія”.

Загальна тенденція щодо поданої вибірки є такою. У студентів першого курсу провідним є пізнавальний мотив, зацікавленість як процесом, так і результатом власної діяльності. У студентів п'ятого курсу спостерігається тенденція щодо об'єктивності самооцінки, усталеності ціннісних орієнтацій, прагнення до самоконтролю, життєвого успіху.

Конкретизуємо зазначені вище дані у динаміці. Так, на кореляційній матриці наявні 63 змінних, утім за засобом “головних компонент” було вилучено 12 факторів із власними значеннями більше одиниці. Фактори, отримані в результаті обертання за методом варімакс, пояснюють 87,3 % сукупної (загальної) дисперсії.

І фактор “життєтворчість”. ІІ фактор “самоздійснення”. ІІІ фактор “мотивація”. IV фактор “результативність”. V фактор “довільність”. VI фактор “образ світу, образ людини”. VII фактор “асертивність”. Vm фактор “пізнавальна діяльність”. ІХ фактор “допитливість”. X фактор “самозвинувачення”, високий рівень зазнченого фактора спричинює дезінтеграцію власного “Я”, підвищене почуття провини, нестійкість власного “Я” через регресивні процеси або емоційну незрілість. ХІ фактор “успішність”. ХІІ чинник “асертивність”, ортогональною точкою вказаного фактора є “мотив до зміни поточної діяльності”, запобігання неуспіху домінує над мотивацією досягнення, страх помилки стимулює успішність. Переважає пасивно- стриманий стиль міжособистісних взаємин.

У студентів гуманітарного профілю навчання специфіка самоорганізації цілісності особистості пов'язана із представленими факторами, проте домінуючими виступають: “життєтворчість”, “самоздійснення”, “мотивація”. Прагнення до самоусвідомлення й саморозвитку домінують у процесах розбудови цілісності особистості. Однак, негативні прояви дезінтегрованості “Я” особистості, що впливають на самовизначення як на особистісному рівні, так і професійному, заважають інтеграційним процесам.

За вибіркою студентів другого курсу (на кореляційній матриці) пред'явлено 63 змінних, з котрих засобом “головних компонент” було вилучено 15 факторів із власними значеннями більше одиниці. Вказані фактори було піддано обертанню за методом варімакс (Varimax). Фактори, отримані в результаті обертання за методом варімакс, пояснюють 88,5 % сукупної (загальної) дисперсії.

фактор “життєтворчість”. Ортогональною точкою зазначеного фактора є “цікава робота”, схильність до роботоголізму, провідною цінністю стає праця, стремління відійти від екзистенційних проблем. Фундаментальне питання сенсу життя втілюється у постійному зануренні у професійну діяльність. Відбувається професійна деформація особистості, межа між особистістю й професійною роллю майже зникає.

фактор “самоздійснення”. ІІІ фактор “мотивація”. Ортогональною точкою цього фактора є “значимість результатів діяльності” та “мотив до зміни поточної діяльності”, запобігання неуспіху домінує над мотивацією досягнення, страх помилки стимулює успішність. Переважає пасивно-стриманий стиль міжособистісної взаємодії.

TV фактор “інтегративність”. Ортогональною точкою цього фактора є “самозвинувачення”, високий рівень цього фактора спричинює дезінтеграцію власного “Я”, підвищене почуття провини, нестійкість власного “Я” через регресивні процеси або емоційну незрілість. А також “здоров'я”, нехтуваня здоровим способом життя, невідповідальне ставлення до стану власного фізичного, психічного, психологічного здоров'я.

фактор “довільність”. Ортогональною точкою окресленого фактора є “дослідницька діяльність” - зосередженість на одних видах діяльності негативно впливає на реалізацію в інших, однобічність й упередженість у поглядах, позиціях; “контактність” на рівні мультилатеральних зв'язків, розчинення у комунікації призводить до гіперсоціальності, проте запобігання рефлексії, самоаналізу.

фактор “внутрішня свобода”. Ортогональною точкою вказаного фактора є “етноцентричні цінності” (створення сім'ї) як можливість зануритись в утилітарні потреби й відійти від потреби в саморозвитку, самореалізації та любові, що має прояв у хворобливій залежності від партнера.

фактор “очікуване ставлення інших”. Ортогональною точкою описаного фактора є “визнання інших” - намагання утвердитись, добитись визнання інших, що є підставою для власного визнання себе, у ситуації фрустрації оточення сприймається як вороже.

фактор “самореалізація”. Ортогональною точкою окресленого фактору є “надмірна захопленість розвагами”, марнотратність, непомірність у всьому, радикальний настрій, веселий запал, грайливість.

фактор “освіченість”. Ортогональною точкою цього фактора є “високий соціальний статус”, схильність до снобізму, статусність як показник цінності особистості.

фактор “результативність”. Ортогональною точкою зазначеного фактора є “почуття краси”, індивід занурюється у світ прекрасного, естетичних задоволень, щоб позбавитись реальних проблем, внутрішніх конфліктів.

фактор “поважливість”. Ортогональною точкою зазначеного фактора є “релігійність” - ціннісне ставлення до віри, дотримання канонів, доброчесність, проте зневажання світським життям, зневага до соціальних та психологічних проблем суспільства, відокремленість від потреб щодо саморозвитку й самоудосконалення, як таких, що заперечують служінню справжнім істинам.

фактор “самоконтроль”. Ортогональною точкою цього фактора є “високий матеріальний статус” - тенденція щодо оцінювання цінності людини за її матеріальним статусом, фінансовим становищем; переважання матеріальних цінностей.

фактор “пізнавальні інтереси”. ХІУ фактор “соціальна активність”. XV фактор “результативність”.

Таким чином, для студентів другого курсу гуманітарного напрямку характерними факторами самоорганізації цілісності є “життєтворчість”, “самоздійснення”, “мотивація”, “інтегративність”. Зазначені фактори є провідними, утім кожний з відзначених факторів здійснює свою дію у процесі організації цілісності особистості.

За вибіркою студентів третього курсу (на кореляційній матриці) пред'явлено 63 змінних, з котрих засобом “головних компонент” було вилучено 15 факторів з власними значеннями більше одиниці. Вказані фактори було піддано обертанню за методом варімакс (Varimax). Фактори, отримані в результаті обертання за методом варімакс, пояснюють 95,5 % сукупної (загальної) дисперсії.

фактор “самоздійснення”. Ортогональною точкою охарактеризованого фактора є “конкурентність”, за спрямованістю до досягнень, створення кар'єри, сприйняття інших як конкурентів унеможливлює щирі взаємини з іншими; “етноцентричні цінності” - превалювання утилітарних мотивів, тенденція щодо реалізації первинних матеріальних потреб заважає особистісній та професійній самореалізації особистості, негативно впливає на самоорганізацію цілісності особистості.

фактор “поважливість”. ІІІ фактор “довільність”.

TV фактор “шанованість”. Ортогональною точкою вказаного фактора є “здоров'я”, нехтування здоровим способом життя, безвідповідальне ставлення до фізичного, репродуктивного, психологічного здоров'я; “ставлення до інших” - негативне ставлення до людської природи, дихотомічнічсть, полярність, крайність у висновках, негативізм.

V фактор “інтегративність”. Ортогональною точкою цього фактора є “самоінтерес” - захоплення самоаналізом, інтрапунітивні реакції, самокритичність; “самозвинувачення”. Високий рівень окресленого фактору спричинює дезінтеграцію власного “Я”, підвищене почуття провини, нестійкість власного “Я” через регресивні процеси або емоційну незрілість.

фактор “поважливість”. Ортогональною точкою вказаного фактора є “свобода”, стремління до незалежності перетворюється на відсутність обов'язків, втрату душевної близькості у міжособистісних взаєминах; “мотив уникнення” - намагання позбавитись відповідальних рішень, уникання відповідальності й острах перед життєвими труднощами.

фактор “мотивація”. Ортогональною точкою зазначеного фактора є “значимість результатів діяльності”, сконцентрованість на результатах діяльності, нехтування процесуальними й мотиваційними аспектами діяльності.

фактор “допитливість”. Ортогональною точкою цього фактора є “приємне дозвілля”. Спрямованість на відпочинок, дозвілля, насолоду в різних формах призводить до епікурейства, проте всупереч самореалізації й саморозвитку.

фактор “життєтворчість”. X фактор “результативність”. Ортогональною точкою цього фактора є “любов”, а любовна залежність, яка характеризується схильністю до розчинення у партнері. Інтереси, звички, потреби партнера домінують над усіма потребами індивіда, що призводить до зникнення, втрати власного “Я”.

фактор “успішність”. Ортогональною точкою вказаного фактора є “пізнавальна активність” та “відчуття прекрасного” - переважання пізнавальної та естетичної спрямованості спричиняє втрату реалістичності й бажання зануритись у власний внутрішній світ як альтернативу дійсності.

фактор “результативність”. Ортогональною точкою

охарактеризованого фактора є “результативність” нездатність об'єктивно оцінити результати власної діяльності, зосередженість на невдачах, розчарованість, незадоволеність, відчуття “омани” від невідповідності очікувань, сподівань й результату діяльності.

фактор “об'єктивна самооцінка”. Ортогональною точкою описаного фактора є “спілкування”, що проявляється як гіперкомунікабельність, зосередження на комунікативному аспекті взаємодії, бажання сховатись від власних екзистенційних питань за призмою спілкування.

XV фактор “образ світу, образ людини”.

Отже, для студентів третього курсу гуманітарного напрямку характерними факторами самоорганізації цілісності є “самоздійснення”, “поважливість”, “довільність”, “шанованість”. Зазначені фактори є провідними, утім кожен із відзначених факторів здійснює свою дію у процесі організації цілісності особистості.

За вибіркою студентів четвертого курсу (на кореляційній матриці) пред'явлено 63 змінних, з котрих засобом “головних компонент” було вилучено 12 факторів з власними значеннями більше одиниці. Вказані фактори було піддано обертанню за методом варімакс (Varimax). Фактори, отримані в результаті обертання за методом варімакс, пояснюють 97,4 % сукупної (загальної) дисперсії.

фактор “самоздійснення”. Ортогональною точкою охарактеризованого фактора є “освіченість”. Концентрація на академічності стимулює школярство, передування навчальних мотивів й уникнення практичної реалізації, невміння на практиці застосовувати власні знання, безпорадність на фоні академізму.

фактор “мотивація”. Ортогональною точкою окресленого фактора є “значимість результатів діяльності”. Запобігання неуспіху домінує над мотивацією досягнення, страх помилки стимулює успішність. Переважає пасивно-стриманий стиль міжособистісної взаємодії.

фактор “інтегративність”. Ортогональною точкою цього фактора є “самозвинувачення”. Високий рівень фактору спричинює дезінтеграцію власного “Я”, підвищене почуття провини, нестійкість власного “Я” через регресивні процеси або емоційну незрілість.

фактор “внтурішня свобода”. Ортогональною точкою окресленого фактора є “етноцентричні цінності” (створення сім'ї) як можливість зануритись в утилітарні потреби й відійти від потреби в саморозвитку, самореалізації та “любов”, що має прояв у хворобливій залежності від партнера.

фактор “самореалізація”. Ортогональною точкою описаного фактора є “надмірна захопленість розвагами”, що проявляється як марнотратність, непомірність у всьому, радикальний настрій, веселий запал, грайливість.

фактор “результативність”. Ортогональною точкою цього фактора є “високий матеріальний статус” - тенденція щодо оцінювання цінності людини за її матеріальним статусом, фінансовим становищем; переважання матеріальних цінностей.

фактор “поважливість”. УІІІ фактор “результативність”. Ортогональною точкою цього фактора є “результативність” нездатність об'єктивно оцінити результати власної діяльності зосередженість на невдачах, розчарованість, незадоволеність, відчуття “омани” від невідповідності очікувань, сподівань й результату діяльності. ІХ фактор “життєтворчість”.

фактор “пізнавальні інтереси”. Ортогональною точкою вказаного фактора є “високий соціальний статус”, що проявляється як схильність до снобізму, статусність як показник цінності особистості.

фактор “об'єктивна самооцінка”. ХІІ фактор “асертивність”.

Отже, для студентів четвертого курсу гуманітарного напрямку характерними факторами самоорганізації цілісності є “самоздійснення”, “мотивація”, “інтегративність”, “внутрішня свобода”. Вказані фактори є провідними, утім кожен із відзначених факторів здійснює свою дію у процесі організації цілісності особистості.

Висновки

На основі одержаних експериментальних даних варто відзначити домінуючі фактори, що сприяють самоорганізації цілісності особистості, а саме: “життєтворчість”, “самоздійснення”, “мотивація”, “інтегративність”, “результативність”, “поважливість”, “духовність”, “довільність”, “образ світу, образ людини”, “шанованість”. Утім виокремлено ортогональні полюси факторів, які, навпаки, стримують або не сприяють самоорганізації цілісності особистості (негативні значення факторів): “значимість результатів діяльності”, “мотив до зміни поточної діяльності”, “самозвинувачення”, “етноцентричні цінності”, “самоінтерес”, “освіченість”, “цікава робота”, “конкурентність”, “здоров'я”.

Результати дослідження виявили тенденцію зміни структурних компонентів у майбутніх практичних психологів протягом навчання у ВНЗ. Цілісність особистості проявляється завдяки базовим компонентам і ряд додаткових, які трансформуються протягом навчання. Можна зазначити, що відбувається переключення уваги від самоінтересу до професійного інтересу, побудови планів на майбутнє, бажання досягти визнання та поваги. Однак є один фактор, який спостерігається у студентів усіх курсів - “самоактуалізаційний компонент”. Він проявляється у побудові внутрішніх критеріїв, творчому самовираженні, реалізації своїх можливостей, здатності жити справжнім (тобто переживати справжній момент свого життя у всій його повноті). Тому можна припустити, що саме цей фактор здійснює самоорганізуючий вплив на становлення та формування цілісності особистості.

Література

1. Гейко Є.В. (2016) Психологія цілісності особистості. Кропивницький: Центрально-Українське видавництво. 384 с.

2. Becchio J., Suarez B. (2021) Du nouveau dans 1'hypnose. Les techniques d'activation de conscience. Paris : Odile Jacob. 168 p.

3. Erickson M.N. (1948) Hypnotic psychoterapy / M.N.Erickson // The Medical Clinics of North America. P. 571 - 584. New York W.D.Sounders Co. Reprinted in Ericson. 1980

4. Gilligan, S,G. (1982) Ericksonian approaches to clinical hypnosis. In J.K. Zeig (Ed.), Ericksonian approaches to hypnosis and psychotherapy. New York: Brunner/Mazel. Р. 87 - 103

5. Ipsen G. (1926) Uber Gestaltauffassung. N.psych. Stud., Bd. S. 167-278.

6. Sander F. (1926) Uber Gestaltauffassung. In.: Intern. Congr. of psychology, 8th. Groningen. P. 183-187.

References

1. Heiko Ye.V. (2016) Psykholohiia tsilisnosti osobystosti. Kropyvnytskyi: Tsentralno-Ukrainske vydavnytstvo. 384 s.

2. 2. ecchio J., Suarez B. (2021) Du nouveau dans 1'hypnose. Les techniques d'activation de conscience. Paris : Odile Jacob. 168 p.

3. Erickson M.N. (1948) Hypnotic psychoterapy / M.N.Erickson // The Medical Clinics of North America. P. 571 - 584. New York W.D.Sounders Co. Reprinted in Ericson. 1980

4. Haley, J. (1973) Uncommon Therapy. The Psychiatric Techniques of Milton Erickson. New York : Norton & Co. 320 p.

5. Gilligan, S,G. (1982) Ericksonian approaches to clinical hypnosis. In J.K. Zeig (Ed.), Ericksonian approaches to hypnosis and psychotherapy. New York: Brunner/Mazel. Р. 87 - 103

6. Ipsen G. (1926) Uber Gestaltauffassung. N.psych. Stud., Bd. S. 167-278.

7. Sander F. (1926) Uber Gestaltauffassung. In.: Intern. Congr. of psychology, 8th. Groningen. P. 183-187.

Размещено на Allbest.ru