Толерантність майбутніх учителів як ресурс подолання емоціогенних ситуацій

Результати методики «Комунікативна установка»

Стратегія «Самоконтроль» притаманна 31% досліджуваних, які успішно контр-олюють свої емоції та почуття, стримані та розважливі; 58% студентів роблять це з перемінним успіхом, а в 11% ця стратегія не затребувана, ймовірно, через недостат-ньо розвинену систему прийомів вольової та емоційної саморегуляції.

Стратегія «Втеча, уникнення» полягає у переключенні уваги з аналізу і подолання ситуації на інші види активності та стани. Цей неконструктивний, псевдодолаючий копінг великою мірою властивий 31% досліджуваних, які регулярно застосовують такі форми відволікання від неприємностей, як занурення в роботу, навчання, зміну обстановки і відпочинок, фізичні вправи, «заїдають» проблему тощо; 47% схильні вдаватися до нього періодично. Використання цієї стратегії обумовлене низьким рівнем індивідуальних копінг-ресурсів. Вірогідно, що 22% досліджуваних володіють як ресурсами, як і навичками активного розв'язання проблем, тому майже не застосовують цю непродуктивну стратегію.

Стратегія «Дистанціювання» є способом захисного сприйняття ситуації. Так, 22% досліджуваних схильні применшувати значення ситуації, її потенційну та реальну небезпеку і витісняють зі своєї свідомості реальний негативний або неприємний стан справ; 61% роблять це час від часу, тоді як для 17% студентів ця стратегія не властива.

«Конфронтаційна» стратегія передбачає активні дії, зусилля, спрямовані на подолання ситуації. Лише 8% досліджуваних віддають перевагу боротьбі, навіть деякій агресії, здатні з особливою наполегливістю рухатися до мети всупереч обставинам, йти на ризик, конфліктувати. 25% відзначаються низьким рівнем спротиву ситуації, пасивністю та униканням ризику і конфліктів. 67% майбутніх вчителів мають середні показники, тобто протиборство не виключають зі свого арсеналу стратегій, але й не йдуть без нагальної потреби на конфронтацію.

Кореляційний аналіз стратегій подолання з показниками усіх інших психодіагностичних методик, які застосовувалися в дослідженні майбутніх вчителів, показав, що найбільшою кількістю значущих зв'язків (11) представлена копінг-стратегія «Дистанціювання». Між нею і показниками негативної комунікативної толерантності виявлено 8 позитивних кореляцій, чотири з яких при р<0,01: прагнення зробити партнера зручним (r=0,54); невміння приховувати або пом'якшувати неприємні почуття при зіткненні з некомунікабельними якостями партнерів (r=0,49); нетерпимість до фізичного або психологічного дискомфорту, який переживає партнер (r=0,47); загальний показник негативної комунікативної толерантності (r=0,48). І чотири кореляції при р<0,05: прагнення переробити, перевиховати партнера (r=0,4); категоричність або консерватизм в оцінках інших (r=0,39); неприйняття індивідуальності іншого (r=0,37); орієнтація на себе, як на еталон, при оцінці інших (r=0,36). Також стратегія «Дистанціювання» дала два значущі позитивні зв'язки з негативною комунікативною установкою: із загальним показником негативної комунікативної установки (r=0,48 при р<0,01) та негативним досвідом спілкування з людьми (r=0,37 при р<0,05). З показниками методики «Самооцінка психічних станів» виявлена позитивна кореляція зі станом фрустрації (r=0,5 при р<0,01). Отже, можна з високою вірогідністю припустити, що копінг-стратегія «Дистанціювання», яку в емоціогенних ситуаціях схильні застосовувати 83% досліджуваних, пов'язана з їх негативним досвідом спілкування та загальною негативною комунікативною установкою щодо широкого кола своїх знайомих і близьких, відсутністю бажання або невмінням розуміти, приймати індивідуальність інших людей, категоричністю в оцінках інших, що можна розцінити як психологічний захист від фрустрації, яку викликають невдалі спроби перевиховати партнерів, регламентувати їх поведінку, зробити зручними.

Другою за кількістю кореляційних зв'язків (9) є неконструктивна копінг-стратегія «Втеча, уникнення». З негативною комунікативною толерантністю зафіксовано шість кореляцій: чотири при р<0,01: прагнення зробити партнера зручним (r=0,45); невміння приховувати або пом'якшувати неприємні почуття при зіткненні з некомунікабельними якостями партнерів (r=0,45); прагнення переробити, перевиховати партнера (r=0,45); орієнтація на себе, як на еталон, при оцінці інших (r=0,44) і дві кореляції при р<0,05: нетерпимість до фізичного або психологічного дискомфорту, який переживає партнер (r=0,33); загальний показник негативної комунікативної толерантності (r=0,41). Також ця стратегія позитивно корелює із загальним показником негативної комунікативної установки (r=0,48 при р<0,01) та станом фрустрації (r=0,53 при р<0,01). Тож кількістю кореляцій та їх значеннями ця стратегія мало чим відрізняється від попередньої. Те саме можна сказати і про саму сутність цих копінгів, які вирізняє пасивна позиція.

Третьою за кількістю кореляційних зв'язків (6) є також неконструктивна стратегія «Самозвинувачення», яку більш або меш стабільно застосовують 89% досліджуваних. З показниками негативної комунікативної толерантності виявлено чотири позитивні кореляції (р < 0,05): прагнення переробити, перевиховати партнера (r=0,35); орієнтація на себе, як на еталон, при оцінці інших (r=0,34); прагнення зробити партнера зручним (r=0,34); нетерпимість до фізичного або психологічного дискомфорту, який переживає партнер (r=0,33). Також виявлено позитивну кореляцію із показником загальної негативної комунікативної установки (r=0,45) і одну з показником агресивність (r=0,39) за методикою Г. Айзенка. Хоча ці кореляції не такі чисельні та відносно менші за значеннями, ніж у попередніх копінг-стратегіях, все ж вони дають підстави стверджувати, що вибір майбутніми вчителями цієї копінг-стратегії також тісно пов'язаний з негативною комунікативною толерантністю та інтолерантними установками, що ймовірно, викликає дискомфортне почуття провини за негативне ставлення до партнерів і провокує самоагресію. Тенденція оцінювати поведінку, спосіб мислення людей, виходячи з власного Я, коли партнерам власне відмовляють у праві на вияв індивідуальності, як варіант, може спонукати частину досліджуваних брати на себе всю повноту відповідальності за те, що сталося, всупереч реальному стану справ.

Копінг-стратегія «Самоконтроль» позитивно корелює із загальним показником негативної комунікативної установки (r=0,56 при р<0,01) та двома показниками комунікативної толерантності (р<0,05): прагненням зробити партнера зручним (r=0,39) та вмінням приховувати або пом'якшувати неприємні почуття при зіткненні з некомунікабельними якостями партнерів (r=0,37). Самоконтроль є першочерговою умовою функціонування будь-якої форми толерантності (активної чи пасивної). Конструктивність цієї стратегії залежить від тривалості та інтенсивності вольових зусиль. Якщо стресова ситуація тривалий час не вирішується позитивно, ресурс самоконтролю, тобто міра терпіння, може врешті-решт вичерпатися, що може стати причиною нервового чи психічного зриву. Тому робити з цієї стратегії емоційного подолання ідеал толерантності та зловживати нею не слід.

Копінг-стратегія «Позитивна переоцінка» позитивно корелює (р<0,05) із загальним показником негативної комунікативної установки (r=0,41) та показує негативну кореляцію з психічним станом тривожності (r=-0,39). Вірогідно, такі кореляції вказують на потенційну можливість цієї стратегії опосередковано впливати на зміну непродуктивних та упереджених комунікативних установок особистості стосовно певних об'єктів і людей. Чим вищою є тривожність людини, тим важче їй дається реалізація цієї стратегії. Це стосується також і стратегії «Планомірне вирішення проблеми», яка має лише одну негативну кореляцію з тривожністю (r=-0,35 при р<0,05).

Стратегія «Пошук соціальної підтримки» позитивно корелює з тривожністю (r=0,38 при р<0,05), тобто чим вищою є тривожність, тим частіше досліджувані звертаються до цієї стратегії подолання у пошуках співчуття, емоційної підтримки, схвалення, допомоги.

«Конфронтаційний копінг» позитивно корелює із загальним показником негативної комунікативної установки (r=0,44 при р<0,01), що пояснюється тенденцію відкрито або завуальовано транслювати особою свої негативні оцінки й переживання з приводу людей, яким вона активно протидіє у конфліктній ситуації. Відповідно, негативна комунікативна установка робить цю копінг-стратегію значно агресивнішою і суттєво погіршує її конструктивність.

Отже, аналіз кореляційних зв'язків між показниками методик, використаних для емпіричного дослідження майбутніх вчителів, показав, що їх емоційні стратегії подо-лання мають захисне спрямування, відзначаються уникненням, дистанціюванням, самозвинуваченням, пасивною терпимістю і в усіх різновидах пов'язані з показниками негативної комунікативної толерантності та загальною негативною комунікативною установкою. Конструктивні стратегії копінгу, які орієнтовані на раціональне вирішення проблеми, навпаки, жодним чином не пов'язані з негативною комунікативною толерантністю та її окремими показниками, зате мають значущі кореляції із загальною негативною комунікативною установкою, що погіршує їх конструктивний потенціал.

Для з'ясування переваг, які надаються тій чи іншій копінг-стратегії «толерант-ними» студентами, групу яких було виділено за результатами методики «Кому-нікативна толерантність», також був проведений кореляційний аналіз. У межах «толерантної» групи, яка налічує 36% від усієї вибірки, найбільше зв'язків (4) при р<0,05 дає копінг-стратегія «Самоконтроль»: три кореляції із показниками негативної комунікативної установки: відкрита жорстокість (r=0,62); завуальована жорстокість (r=0,56), загальний показник негативної комунікативної установки (r=0,59) та одним показником комунікативної толерантності: прагнення переробити, перевиховати партнера (r=0,57). Зважаючи на те, що в частини досліджуваних з «толерантної» групи показники негативної комунікативної установки також значно перевищують норму, ці студенти часто змушені застосовувати вольові зусилля, щоб свідомо контролювати та стримувати свої негативні емоційні імпульси, не допускати проявів відкритої та завуальованої жорстокості, які несприятливо позначаються на загальному самопочутті партнерів. Однак цю негативну енергетику неможливо повністю приховати від сенсорних систем партнерів.

Другою за кількістю зв'язків (3) у «толерантної групи» є копінг-стратегія «Само-звинувачення». Вона позитивно корелює (при р<0,05) із показниками завуальована жорстокість (r=0,8); загальна комунікативна установка (r=0,58) та загальна комунікативна толерантність (r=0,56). Це можна проінтерпретувати так: підсвідомо відчуваючи негативний вплив на партнерів своїх комунікативних установок і. особливо, завуальованої жорстокості, досліджувані переживають почуття вну-трішнього напруження і провини, намагаються їх пом'якшити, виглядати максимально коректними, вихованими і за для цього готові брати на себе додаткові відповідальність і зобов'язання перед партнерами.

Стратегія «Планомірне вирішення проблеми» у «толерантної» групи показала дві негативні кореляції (при р<0,05) зі станами фрустрації (r=-0,75) і тривожності (r=-0,57). Тобто готовність досліджуваних до реалізації цієї конструктивної стратегії суттєво пов'язана з можливістю успішного подолання цих негативних психічних станів.

Стратегія «Позитивна переоцінка» у «толерантної» групи утворює лише одну позитивну кореляцію із завуальованою жорстокістю (r=0,59 при р<0,05), що можна проінтерпретувати як спробу трансформувати цю негативну комунікативну установку, усвідомлення її як джерела емоційного напруження в контактах із соціальним оточенням.

Висновки

Отже, кореляційний аналіз «толерантної» групи досліджуваних май-бутніх вчителів показав, що її особливості далеко не в усьому відповідають критеріям дієвої та гуманно орієнтованої диспозиційної толерантності. Вони більше підходять під визначення квазітолерантності, вимушеної терпимості або толерантності вихованості (Д. Колесов), у якій за видимим фасадом цілком стриманої і «правильної» поведінки можуть маскуватися психічне напруження, упередженість, завуальована агресія на соціум і на самого себе. Позитивним є те, що переважна більшість майбутніх вчителів інтуїтивно відчуває цю напругу і фальш у стосунках, а частина усвідомлює це, намагаючись застосовувати різні способи подолання. Однак практика показує, що людині самій зробити це важко, тому в якості підтримки ми пропонуємо пройти апробований спеціальний тренінг толерантності для майбутніх вчителів [1].

Загалом, можна зробити висновок про те, що толерантність як психічний ресурс особистості та копінг-стратегії майбутніх вчителів, які вони обирають для подолання емоціогенних ситуацій, тісно пов'язані між собою. З одного боку, копінг-стратегії з позитивною спрямованістю посилюють інструментальне оснащення толерантності, роблять її більш ресурсною, дієвою та активною, з іншого боку, диспозиційна толерантність-позиція орієнтує особистість на вибір і реалізацію стратегій з пози-тивною проактивною та просоціальною спрямованістю, залишаючи при цьому для майбутніх вчителів можливість реалізації таких копінг-стратегій, які відповідають їх індивідуальним властивостям, психологічним можливостям, конкретним ситуаціям їх навчальної та особистої життєдіяльності.

Подальші наші дослідження будуть спрямовані на пошук актуальних засобів підсилення дієвості міжособистісної (комунікативної) толерантності шляхом опану-вання асертивною поведінкою, яку також можна розглядати як конструктивний різ-новид копінгу і маркер повноцінної толерантності.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Горянська А.М. Психологія толерантності: методичні матеріали до спецкурсу. Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2012. 158 с.

2. Горянська А.М., Пісоцький В.П. Особливості взаємозв'язку комунікативної толерантності майбутніх менеджерів із показниками їх емоційного інтелекту та толерантності до невизначеності. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2022. Випуск 13. С. 115-122.

3. Іщенко Ю.А. Толерантність як філософсько-світоглядна проблема. Філософська і соціо-логічна думка. 1990. № 4. С. 44-56.

4. Lazarus R.S., Folkman S. Stress, appraisal and coping. New York : Springer Publishing Company, 1984. 456 р.

5. Weber H. Belastung sverarbeitung. Fur Klinische Psychologie. 1992. № 21(1). Р. 17-27.

REFERENCES:

1. Horianska, A. M. (2012). Psykholohiia tolerantnosti [Psychology of tolerance]. Vyd-vo NDU im. M. Hoholia, 156 р. [in Ukrainian]

2. Horianska, A. M., & Pisotskyi, V. P. (2022). Osoblyvosti vzaiemozviazku komunikatyvnoi tolerantnosti maibutnikh menedzheriv iz pokaznykamy yikh emotsiinoho intelektu ta tolerantnosti do nevyznachenosti [Peculiarities of the relationship between communicative tolerance of future managers and indicators of their emotional intelligence and tolerance for uncertainty]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia psykholohichni nauky, (13), Р. 115-122. [in Ukrainian]

3. Ishchenko, Yu. (1990). Tolerantnist yak filosofsko-svitohliadna problema [Tolerance as a philosophical and worldview problem]. Filosofska i sotsiolohichna dumka, (4), Р. 44-56. [in Ukrainian]

4. Lazarus, R., & Folkman, S. (1984). Stress, appraisal and coping. New York: Springer Publishing Company, 456 р. [in USA]

5. Weber, H. (1992). Belastung sverarbeitung. Fur Klinische Psychologie, (21(1)), 17-27. [in Germany]

Размещено на Allbest.ru