Підготовка екологів до професійної діяльності як педагогічна проблема

Размещено на http://allbest.ru

Національна академія педагогічних наук України

Інститут педагогіки

Підготовка екологів до професійної діяльності як педагогічна проблема

Алєксєєва Світлана Володимирівна доктор педагогічних наук,

головний науковий співробітник відділу дидактики

Анотація

У статті висвітлено проблему підготовки екологів до професійної діяльності. Констатовано про потреби сьогодення щодо формування екологічної компетентності майбутніх фахівців, які здатні працювати над наслідками екологічних зміни, особливо в умовах повномасштабних воєнних дій, що розгорнулися на значній території держави. Розкрито суть екологічної освіти як неперервного процесу засвоєння цінностей і понять, екологічного мислення та світогляду. Визначено актуальні напрями розвитку екологічної освіти в Україні, зокрема, розвиток екологічної освіти в школах, розбудова екологічних університетів та екологічних громадських організацій, популяризація екологічних інновацій. Наголошено на заходах ЮНЕСКО, що поставили за мету - зробити екологічну освіту основним компонентом навчальних програм в усіх країнах до 2025 року. Обґрунтовано екологічну компетентність як інтегрований результат навчальної діяльності студентів у процесі навчання предметів спеціального і професійного циклів. Конкретизовано, що рівень сформованості екологічної компетентності залежить від системи знань про навколишнє середовище; практичного досвіду використання знань для вирішення екологічних проблем на локальному й регіональному рівнях; прогнозування відповідної поведінки й діяльності у професійній сфері. Формування екологічної компетентності відбувається в процесі використання усіх форм і методів активного навчання, сукупності педагогічних технологій, які надають можливість моделювати наслідки професійної діяльності у навколишньому середовищі.

Ключові слова: екологічна освіта, екологічні проблеми, екологічна компетентність, екологічне мислення, екологічні знання, екологічна відповідальність.

Abstract

The Training of ecologists for professional activities as a pedagogical problem

Alieksieieva Svitlana Volodymyrivna Doctor of Pedagogical Sciences, senior researcher, chief researcher of the Department of didactics of the Institute of Pedagogy, National Academy of Educational Sciences of Ukraine

The article highlights the problem of training ecologists for professional activity. The present needs for the formation of environmental competence of future specialists who are able to work on the consequences of environmental change, especially in the conditions of full-scale military operations that unfolded on a large territory of the state, are stated.

The essence of environmental education is revealed as a continuous process of assimilation of values and concepts, which are aimed at the formation of skills and abilities, ecological thinking, worldview and are based on the principles of environmental responsibility. Current trends in the development of environmental education in Ukraine have been determined, in particular, the development of environmental education in schools, the development of environmental universities and environmental public organizations, and the popularization of environmental innovations. UNESCO's actions aimed at making environmental education the main component of educational programs in all countries by 2025 are emphasized.

Environmental competence is substantiated as an integrated result of students' educational activity, which is formed primarily due to mastering the content of environmental subjects and gaining experience in using environmental knowledge in the process of learning subjects of special and professional cycles. It is specified that the level of ecological competence formation depends on the system of knowledge about the environment (social and natural in their interconnection and interdependence); practical experience of using knowledge to solve environmental problems at the local and regional levels; forecasting appropriate behavior and activity in the professional sphere and everyday life; the need for communication with nature and the desire to take a personal part in its restoration and preservation. The formation of environmental competence occurs in the process of using all forms and methods of active learning, a set of pedagogical technologies that provide an opportunity to model the consequences of professional activity in the environment.

Keywords: ecological education, ecological problems, ecological competence, ecological thinking, ecological knowledge, ecological responsibility.

Вступ

Постановка проблеми. В наслідок ведення бойових дій екологічна ситуація в нашій країні діагностується як «екоцид в Україні». Необхідною стає підготовка сучасних екологів, здатних до системного вирішення кола проблем, що дозволить мінімізувати екологічні наслідки на теренах нашої країни. Станом на першу декаду березня 2023 року згідно офіційного ресурсу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, мінімальні збитки, що є наслідком впливу воєнних дій на довкілля, становили 441 мільярд гривень.

Згідно підрахунків Держекоінспекції збитки довкіллю України за одинадцять місяців воєнної агресії становили вже понад 1 трильйон 743 мільярди гривень. Зафіксовано 2 339 звернень щодо злочинів проти довкілля України [1]. Надзвичайно важливі екологічні проблеми, які виникають внаслідок бойових дій - це порушення екосистем, руйнування екологічно небезпечних промислових об'єктів, погіршення санітарно-гігієнічних показників питної води, порушення діяльності природоохоронних територій, загроза радіоактивного забруднення. А отже необхідна відповідна професійна підготовка майбутніх екологів, здатних до плідної професійної праці в сучасних умовах. Під час такої підготовки недостатньо лише формального закріплення вимог щодо екологічної компетентності майбутніх екологів, але вкрай необхідними є практики, що формують нову екологічну ментальність.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання, пов'язані з екологічною освітою досліджували Г. Білецька, М. Богун-Дяченко, О. Климчик, П. Малярчук, О. Салтовський та інші. У змісті екологічної освіти науковці виокремлюють систему уявлень, понять, закономірностей, що є відображенням філософських, технічних, правових і моральних аспектів екології у їх розвитку; знання про доцільні способи діяльності особистості у природному середовищі; досвід емоційно-ціннісного ставлення людства до природи, який включає почуття, мотиви, ціннісні орієнтації, переконання на основі яких формується усвідомлення людиною свого місця у світі і готовність до практичної діяльності; досвід практичної екологічної діяльності, у тому числі й творчої.

Мета статті. визначити особливості підготовка екологів до професійної діяльності, проаналізувати проблеми.

Методи дослідження. Методи аналізу і узагальнення наукових джерел з метою розкриття основних положень досліджуваної проблеми.

Виклад основного матеріалу

Сьогодні в Україні професійна підготовка майбутніх екологів здійснюється на етапах здобуття вищої екологічної освіти і післядипломної екологічної освіти. Професійна підготовка майбутнього еколога проводиться за двома напрямами: фахівців-екологів різного освітньо-кваліфікаційного рівня для освітньої галузі (вчителів, викладачів) (готують педагогічні заклади вищої освіти та класичні університети) та фахівців-екологів для державних органів управління в галузі охорони навколишнього середовища та раціонального природокористування, громадських організацій, для підприємств, установ, організацій різних галузей народного господарства. Як базова системна складова екологічна освіта важлива для підвищення рівня суспільної екологічної свідомості, відповідальності, рівня екологічної культури суспільства, безпеки та комфорту середовища життєдіяльності.

Слід зазначити, що ЮНЕСКО поставила перед собою мету: зробити екологічну освіту основним компонентом навчальних програм в усіх країнах до 2025 року. Була розгорнула глобальна кампанія #Learn For Our Planet (#Навчайтесь Заради Нашої Планети) з метою закликати до перетворень в освіті, щоб всі люди могли навчатися заради нашої планети, заради нашого власного виживання і заради майбутнього життя на Землі. Генеральний директор ЮНЕСКО Одре Азуле наголосила, що «освіта повинна готувати учнів до розуміння поточної кризи та формування майбутнього світу. Заради порятунку нашої планети необхідно змінити спосіб життя, способи виробництва, споживання та взаємодію з природою. Включення освіти в інтересах сталого розвитку в усі навчальні програми має стати основоположним елементом». Важливою умовою розвитку екологічної освіти в Україні мала стати поступова гармонізація українського екологічного законодавства зі стандартами права ЄС у відповідності до Угоди про асоціацію ЄС з Україною та екологічної реформи в Україні. Актуальними напрямами розвитку екологічної освіти в Україні були: розвиток екологічної освіти в школах, розбудова екологічних університетів та екологічних громадських організацій, популяризація екологічних інновацій. Сучасна екоосвіта в України мала стати системною складовою національної системи освіти, де головною метою є формування нового типу світогляду, у центрі якого гуманістично-раціональний взаємозв'язок людини з довкіллям [2]. екологічний україна компетентність студент

Загалом, екологічна освіта це неперервний процес засвоєння цінностей і понять, які спрямовані на формування умінь і навичок, екологічного мислення, світогляду і базуються на принципах екологічної відповідальності. Загалом, екологічна освіта спрямовується на поєднання раціонального й емоційного у взаємовідносинах людини з природою на базі принципів добра й краси, розуму й свідомості, патріотизму й універсалізму, наукових знань і дотримання екологічного права [3].

Характерною рисою сучасної екологічної освіти є її спрямованість на гармонізацію взаємодії суспільства і природи, розв'язання екологічних проблем та сталий розвиток суспільства. Цілі, завдання екологічної освіти визначаються з урахуванням цілей і завдань національної екологічної політики.

Сучасна екологічна освіта - це безперервний комплексний процес формування екологічного світогляду, екологічної свідомості та культури всіх верств населення, соціальних груп і суспільства в цілому. Це послідовне освоєння системи знань про закони функціонування, життєдіяльності всього живого, екологічних систем і роль людини у збереженні природного середовища; процес екологічного виховання і навчання, освоєння професійних знань, умінь, необхідних для природоохоронної діяльності.

Основними принципами екологічної освіти є комплексність, неперервність процесу і поширеність системи цієї освіти серед усіх верств населення з врахуванням індивідуальних професійних інтересів, стимулів та особливостей соціальних та територіальних груп. Екологічна освіта поєднує такі компоненти, як екологічні знання, екологічне мислення, екологічний світогляд, екологічна етика та екологічна культура. Стратегічним завданням екологічної освіти є розроблення наукових засад екологічної освіти, поетапне її реформування з урахуванням позитивних національних і світових традицій взаємовідносин з природою.

Екологічна освіта відіграє важливу роль у збереженні, охороні природного середовища, адже ці напрями роботи по суті забезпечують збереження життя людини, охорону його здоров'я, життєвого простору. Екологія у класичному розумінні - це вчення про взаємовідносини, взаємодію живих організмів із середовищем існування життя, що має відношення і до людини як розумного представника живого світу.

Людина має оволодіти екологічним вченням, екологічною культурою поведінки для збереження середовища свого існування, а екологічна освіта має озброїти людину знанням про закони, правила безпечного співіснування з природним середовищем, збереження природних якостей водних, лісових, степових ландшафтів, екологічних систем. Тобто, саме екологічна освіта формує екологічно свідомого та відповідального за збереження довкілля громадянина суспільства.

Слід зазначити, що в Україні до війні працювали над створенням національної інформаційної системи охорони навколишнього природного середовища та мережі загальнодержавної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації, що включала, зокрема, національну систему кадастрів природних ресурсів, реєстри викидів та перенесення забруднюючих речовин. Планувалося сприяння розвитку інформаційних центрів, територіальних органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Систематично проводилось екологічного навчання та підвищення кваліфікації державних службовців, до компетенції яких належать питання охорони навколишнього природного середовища.

Сучасна екологічна освіта має бути спрямована на: підвищення екологічної свідомості, формування екологічної культури всіх верств населення і, в першу чергу, молоді. Саме на це має бути спрямована сучасна шкільна освіта. Молода людина має бути екологічно вихованою, відчувати повагу до рідної природи. Екологічна освіта має розвивати особисту відповідальність за стан довкілля на місцевому, регіональному і національному рівнях.

На жаль, сучасний стан екологічної освіти як багатоаспектної базової системної складової національної системи освіти можна охарактеризувати таким, що не відповідає вимогам європейського еколого-освітнього простору. Це недостатня орієнтованість на підвищення екологічної культури всіх верст населення, низька екологічна свідомість суспільства. Структура дисциплін екологічної освіти дуже обмежена і не охоплює всі стратегічні напрями державної та європейської екологічної політики. Необхідно відкривати сьогодні такі нові дисципліни як «Основи екологізації галузей економіки», «Екологічна політика», «Збалансоване природокористування», «Інтегроване управління» тощо, адже екологічна освіта має бути багато дисциплінарною, відповідати вимогам щодо орієнтації на багаточисельні екологічні проблеми, які впливають на якість та безпеку життя людини, її здоров'я.

Слід зазначити, що сучасні педагоги повинні мати системно- синергетичне мислення і сприймати цілісно процеси навчання і процеси розвитку з орієнтацією на участь у розв'язанні складних конкретних соціоприродних проблем, збалансованості потенціалів розвитку суспільства, територіальних громад. Педагоги повинні знати: чинне законодавство України відповідно до державної екологічної політики, орієнтованої на сталий розвиток, та підзаконні акти; основні положення європейської стратегії з екологічної світи, екологічну етику сталого розвитку, її взаємозв'язок з екологічною відповідальністю; місцеві екологічні проблеми.

Сьогодні питання, пов'язані з наслідками змін для природних екосистем, збереження біологічного різноманіття, лісових та водних ресурсів, вивчаються фрагментарно в нормативній частині циклу підготовки екологів та інтегровано в змістове наповнення дисциплін «Екологія», «Екологія людини», «Гідроекологія», «Екологія рослин і тварин», «Урбоекологія», «Агроекологія» та ін. Водночас потреби сьогодення диктують необхідність формування цілісного розуміння проблеми щодо наслідків екологічних зміни, особливо в умовах повномасштабних воєнних дій, що розгорнулися на значній території держави.

Підготовка висококваліфікованих фахівців потребує нових підходів до формування знань, умінь і навичок, які б давали змогу оцінювати, ефективно запобігати і вирішувати наявні проблеми.

Стандартом вищої освіти галузі 10 «Природничі науки» спеціальності 101 «Екологія» визначено набуття здобувачем освіти загальних та професійних компетентностей і водночас, гнучких навичок (soft skills), задекларованих положеннями державних освітніх документів (Закон України «Про вищу освіту» (2014 р.), вимогами Національної рамки кваліфікацій (зі змінами 2020 р.), Стратегією розвитку вищої освіти України на 2022-2032 рр. тощо, де провідним критерієм підготовленості майбутніх фахівців до професійної діяльності визначено здатність вільно мислити та володіти вміннями й навичками самоорганізації в умовах невизначеності [6]. Також необхідно зазначити про формування екологічної компетентності. Ця компетентність визначає здатність особистості до ситуативної діяльності у побуті та природному середовищі, коли набуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в умінні приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їх наслідки для довкілля.

Отже, формування екологічної компетентності майбутніх фахівців спрямовано на усвідомлене використання набутих знань у практичну діяльність, в процесі якого відбувається формування системи цінностей ставлення людини до навколишнього природного середовища. Екологічна компетентність є виявленням способу буття людини, створюваного на засадах особистісного ставлення до навколишнього світу через професійну і побутову діяльність.

Формування екологічної компетентності відбувається у процесі екологічної освіти, що покликана слугувати провідником екологічної культури у змісті професійної освіти, забезпечує реалізацію особистісно-розвиваючої функції у технології навчання, створює мотивацію для ціннісної орієнтації у навчальних конструктах.

Екологічну компетентність пов'язують із набуттям студентами:

а) системи знань про навколишнє середовище (соціальне і природне у їх взаємозв'язку і взаємозалежності);

б) практичного досвіду використання знань для вирішення екологічних проблем на локальному й регіональному рівнях;

в) прогнозуванням відповідної поведінки й діяльності у професійній сфері і побуті;

г) потребою спілкування з природою та бажанні брати особисту участь в її відновленні та збереженні.

Екологічну компетентність можна визначити як інтегрований результат навчальної діяльності студентів, який формується передусім завдяки опануванню змісту предметів екологічного спрямування і набуттям досвіду використання екологічних знань у процесі навчання предметів спеціального і професійного циклів.

Теоретичні положення, що визначають процес формування екологічної компетентності дають підстави визначити провідні підходи:

- науковий - охоплює поняття, закономірності, інформацію, що характеризують та визначають взаємодії у системі «людина-природа-суспільство». Забезпечує науковість та інноваційність знань в процесі професійної екологічної підготовки;

- системний підхід - спрямований на усвідомлення професійної екологічної підготовки як цілісного утворення, яке має змістовні, структурні і функціональні зв'язки;

- ціннісний - ґрунтується на усвідомленні необхідності відповідально ставлення до навколишнього природного середовища та особистого внеску у збереженні природи в процесі професійної діяльності;

- нормативний - спрямований на засвоєння сукупності екологічних норм, законів, правил, що регулюють професійну діяльність;

- особистісно-діяльнісний - забезпечує формування професійних вмінь екологічної діяльності.

Формування екологічної компетентності відбувається в процесі використання усіх форм і методів активного навчання, сукупності педагогічних технологій, які надають можливість моделювати наслідки професійної діяльності у навколишньому середовищі.

Висновки

Узагальнюючи зазначимо, що у професійній підготовці майбутніх екологів провідне значення має формування екологічної компетентності, що спрямовано на усвідомлене використання набутих знань у практичну діяльність, в процесі чого набувається ціннісне ставлення людини до навколишнього природного середовища.

Література

1. Офіційний ресурс Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. URL: https://ecozagroza.gov.ua

2. Актуальні напрями розвитку екологічної освіти в Україні. URL: https://odnb.odessa.ua/ view_post.php?id=4111

3. Курняк Л.Д. Екологічна культура: поняття і реальність. Вища освіта України. 2006. № 3. С. 32.

4. Екологічна освіта для сталого розвитку у запитаннях та відповідях: науковометодичний посібник для вчителів. Херсон : Грінь Д.С., 2015. 228 с.

5. Алєксєєва, С. (2023). Ключові компетентності середньої загальної освіти: компетентність у галузі природничих наук. Проблеми сучасного підручника, (30), 5-11. https://doi.org/10.32405/2411-1309-2023-3-5-11

6. Стандарт вищої освіти України: перший (бакалаврський) рівень, галузь знань 10 - Природничі науки, спеціальність 101 - Екологія (2018). Міністерство освіти і науки України від 04.10.2018 № 1076. Київ, 20 с. URL: https://mon.gov. ua/storage/app/media/vishcha- osvita/zatverdzeni%20standarty/12/21/ 101 -ekologiya-bakalavr- 1.pdf

7. Алєксєєва С. В, Дяченко-Богун М. М. (2023) Сучасний підхід до побудови методичної системи навчання біології. Естетика і етика педагогічної дії: зб. наук. пр. Полтава-Київ, Вип. 27. С. 241-250 https://doi.org/10.33989/2226-4051.2023.27.282154

8. Професійний стандарт «Еколог» : Наказ Міністерства економіки України № 1111-22 від 04.05.2022. URL: https://register.nqa.gov.ua/ uploads/0/421-nakaz_1111.pdf

9. Алєксєєва, С. (2023) Сучасні цифрові технології в освіті: теорія і практика індивідуальної освітньої траєкторії. Теорія і практика використання інформаційних технологій в умовах цифрової трансформації освіти: матеріали Всеукраїнської науково- практичної конференції. Київ: Вид-во УДУ імені Михайла Драгоманова, 2023. 225 с.

10. Україна і політика протидії зміні клімату: економічний аспект. Аналітична доповідь. Київ : Заповіт, 2016. 208 с.

11. Екологічна компетентність учителя Нової української школи. Навчально- методичний посібник в таблицях і схемах. Чернігів :НУЧК імені Т. Г. Шевченка, 2019. 40 с.

References

1. Ofitsiinyi resurs Ministerstva zakhystu dovkillia ta pryrodnykh resursiv Ukrainy. URL: https://ecozagroza.gov.ua [in Ukrainian].

2. Aktualni napriamy rozvytku ekolohichnoi osvity v Ukraini. URL: https://odnb.odessa.ua/ view_post.php?id=4111 [in Ukrainian].

3. Kurniak L.D. Ekolohichna kultura: poniattia i realnist. [Ecological culture: concept and reality]. Vyshcha osvita Ukrainy. 2006. № 3. S. 32. [in Ukrainian].

4. Environmental education for sustainable development in questions and answers: a scientific and methodological guide for teachers. [Environmental education for sustainable development in questions and answers]. Kherson: Grin D.S., 2015. 228 p. [in Ukrainian]

5. Alieksieieva, S. (2023). Kliuchovi kompetentnosti serednoi zahalnoi osvity: kompetentnist u haluzi pryrodnychykh nauk. [Key competences of secondary general education: competence in the field of natural sciences]. Problemy suchasnoho pidruchnyka, (30), 5-11. https://doi.org/10.32405/ 2411-1309-2023-3-5-11[in Ukrainian]

6. Standart vyshchoi osvity Ukrainy: pershyi (bakalavrskyi) riven, haluz znan 10 - Pryrodnychi nauky, spetsialnist 101 - Ekolohiia (2018). [Standard of higher education of Ukraine: first (bachelor's) level, field of knowledge 10 - Natural sciences, specialty 101 - Ecology (2018)]. Ministerstvo osvity i nauky Ukrainy vid 04.10.2018 № 1076. Kyiv, 20 [in Ukrainian]

7. Alieksieieva S. V, Diachenko-Bohun M. M. (2023) Suchasnyi pidkhid do pobudovy metodychnoi systemy navchannia biolohii. [A modern approach to the construction of a methodical system of teaching biology]. Estetyka i etyka pedahohichnoi dii: zb. nauk. pr. Poltava- Kyiv, Vyp. 27. S. 241-250 https://doi.org/10.33989/2226-4051.2023.27.282154 [in Ukrainian]

8. Profesiinyi standart «Ekoloh» [Professional standard "Ecologist"]: Nakaz Ministerstva ekonomiky Ukrainy № 1111-22 vid 04.05.2022. URL: https://register.nqa.gov.ua/ uploads/0/421- nakaz_1111.pdf [in Ukrainian]

9. Alieksieieva, S. (2023) Suchasni tsyfrovi tekhnolohii v osviti: teoriia i praktyka indyvidualnoi osvitnoi traiektorii. [Modern digital technologies in education: theory and practice of individual educational trajectory]. Teoriia i praktyka vykorystannia informatsiinykh tekhnolohii v umovakh tsyfrovoi transformatsii osvity: materialy Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii. Kyiv: Vyd-vo UDU imeni Mykhaila Drahomanova, 2023. 225 s. [in Ukrainian]

10. Ukraina i polityka protydii zmini klimatu: ekonomichnyi aspekt. [Ukraine and the policy of combating climate change: the economic aspect] Analitychna dopovid. Kyiv : Zapovit, 2016. 208 s. [in Ukrainian]

11. Ekolohichna kompetentnist uchytelia Novoi ukrainskoi shkoly. Navchalno- metodychnyi posibnyk v tablytsiakh i skhemakh. [Environmental competence of the teacher of the New Ukrainian School]. Chernihiv :NUChK imeni T. H. Shevchenka, 2019. 40 s. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru