Особливості підготовки фахівців соціально-педагогічної сфери до профілактики девіантної поведінки неповнолітніх: зарубіжний та вітчизняний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Особливості підготовки фахівців соціально-педагогічної сфери до профілактики девіантної поведінки неповнолітніх:

зарубіжний та вітчизняний досвід

Віра Поліщук,

доктор педагогічних наук, професор кафедри соціальної роботи та менеджменту соціокультурної діяльності

м. Тернопіль

Анотація

Сучасні соціально-економічні і соціально - педагогічні реалії в Україні з особливою гостротою ставлять на порядок денний необхідність і доцільність здійснення ціленаправленої підготовки майбутніх соціальних працівників і соціальних педагогів до профілактики девіантної поведінки неповнолітніх. Наявність девіантних форм поведінки серед неповнолітніх як однієї з найбільш вразливих соціально - демографічних груп населення становить загрозу для стабільності, безпеки і прогресу суспільства, тому запобігання, раннє виявлення, локалізація асоціальних явищ в дитячому і молодіжному середовищі, зведення до мінімуму їх негативних наслідків та створення оптимально сприятливих умов для успішної соціалізації особистості має стати пріоритетним напрямом діяльності фахівців, чия професійна діяльність пов'язана з дітьми і молоддю.

У статті обґрунтовано доцільність системного підходу до професійної підготовки майбутніх фахівців соціально - педагогічної сфери у контексті глобальних пріоритетів соціальної роботи і сучасного трактування місії соціально - педагогічної діяльності як важливих механізмів реалізації завдань соціальної політики щодо створення сприятливих умов життєдіяльності, життєвого забезпечення й життєвої реалізації усіх членів суспільства і гуманізації системи суспільних відносин. Розкрито механізм забезпечення когнітивно-технологічної складової готовності майбутніх фахівців до об'єднання ресурсів і зусиль усіх соціально - педагогічних інституцій з метою створення оптимально сприятливих умов соціалізації і соціального виховання неповнолітніх і використання інноваційних моделей і технологій попередження і профілактики у них девіантних форм поведінки. Охарактеризовано провідні підходи до вдосконалення професійних програм підготовки майбутніх фахівців соціально-педагогічної сфери до здійснення профілактичної роботи в дитячому і молодіжному середовищі з опорою на сильні сторони і ресурси громадянського суспільства, соціальних інституцій, громади педагогічних колективів, батьків, членів родини, громадських і волонтерських об'єднань.

Ключові слова: професійна підготовка; фахівець соціально-педагогічної сфери; соціальний працівник; соціальний педагог; неповнолітні; девіантна поведінка; профілактика; заклад вищої освіти; освітньо-професійна програма.

Основна частина

У сучасних умовах поряд із зростанням патріотизму, активізацією волонтерських рухів і об'єднань, діяльність яких спрямована на захист країни від агресора, на жаль, відслідковується тенденція збільшення чисельності порушень норм і правил поведінки, що в значній мірі зумовлено складними політичними, соцiально-економiчними умовами функціонування українського суспільства.

Серед усіх вікових груп найвищі ризики формування девіантної поведінки мають підлітки. На цьому віковому етапі одночасно із швидким фізіологічним розвитком відбувається гормональна перебудова організму, якісні зрушення у розвитку самосвідомості, рефлексії, пошуку шляхів самореалізації та самоствердження; підліткам властиві підвищена нервозність, надмірна чутливість і гарячковість, вразливість та емоційна неврівноваженість. Найбільше занепокоєння викликають такі прояви поведінкових девіацій як жорстокість, цинізм, відчуженість, безвідповідальне ставлення до своїх обов'язків. Девіантна поведінка є не тільки сигналом їх незадоволення соціальним середовищем, умовами життя і ставлення до них, але й відображенням негативного ставлення до соціальних норм, правил і усталених традицій. Вона впливає на мотивацію їх вчинків, ставлення до суспільства, батьків, членів родини, педагогів, друзів та в значні мірі визначає пріоритетні цінності й установку життєвого самовизначення. Серйозність проблем, з якими стикаються підлітки, визначається не лише їх віковими особливостями, але й у значній мірі особливостями соціального середовища, у якому відбуваються процеси їх соціалізації і виховання. Власне тому в окремих підлітків ризики формування девіантної поведінки є вищими. До групи з підвищеними ризиками формування девіантної поведінки належать підлітки із сімей, які в силу певних об'єктивних чи суб'єктивних причин не приділяють належної уваги їх вихованню і забезпеченню сприятливих умов соціалізації; із сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах і які потребують особливої соціальної, соціально-педагогічної, правової психологічної підтримки. Зауважимо, що число таких сімей у зв'язку з широкомасштабною війною росії проти України неухильно зростає. Тому пошук шляхів удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців соціально - педагогічної сфери до профілактики девіантної поведінки неповнолітніх з врахуванням викликів сьогодення набуває особливого звучання.

У процесі дослідження ми опиралися на наукові розвідки дослідників щодо суті девіантної поведінки, її видів, факторів і причин, що впливають на виникнення поведінкових девіацій В. Оржеховської, Т. Федорченко (2008), а також ролі соціальних й освітніх інститутів у вирішенні завдань попередження відхилень у поведінці неповнолітніх Т. Федорченко (2011), Л. Вольнової (2016) та інших. Для осмислення процесу теоретичних засад і практичних підходів успішної реалізації підготовки майбутніх фахівців соціально-педагогічної сфери (ФСПС) до профілактики девіантної поведінки важливе значення мають наукові розвідки дослідників про зарубіжний досвід соціальної роботи з дітьми групи ризику І. Козубовської, О. Бартош, Р. Козубовського (2016) та зарубіжний досвід підготовки фахівців до соціальної та соціально-педагогічної діяльності Н. Горішної, Г. Лещук, О. Пришляк (2010).

У процесі дослідження ми також опиралися на результати наукових напрацювань дослідників Т. Семигіної (2018) - про глобальні пріоритети і розвивальний потенціал сучасної соціальної роботи; Салібея (Saleebey, 2006) - про можливості використання в сучасній соціальній роботі підходів, орієнтованих на сильні сторони клієнтів); О. Столярик і Т. Семигіної (2022) - про орієнтацію на оптимізм та щастя як важливу основу розвитку сильних сторін клієнтів, які пропонують моделювати практику соціальної і соціально-педагогічної роботи з різними категоріями клієнтів (у тому числі і з підлітками, схильними до проявів девіантної поведінки), таким чином, щоб вона зосереджувались на сильних сторонах громадянського суспільства, громади, в якій проживають неповнолітні, педагогічних колективів освітніх закладів, у яких вони навчаються, позашкільних установ, клубів, громадських об'єднань, волонтерів, членів родини та сильних сторонах самих підлітків, що володіють значними ресурсами, мобілізація і використання яких сприятиме удосконаленню системи виховних впливів на процеси їх виховання, соціалізації, самореалізації, життєвого і професійного самовизначення.

Мета статті полягає в аналізі особливостей професійної підготовки майбутніх фахівців із соціальної роботи і соціальних педагогів до профілактики девіантної поведінки неповнолітніх в контексті глобальних пріоритетів соціальної роботи і місії соціально-педагогічної діяльності та розкритті практичної площини реалізації цього завдання у зарубіжних і вітчизняних закладах вищої освіти.

У статті застосовано теоретичні методи, як-от: вивчення, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення інформації на українських і зарубіжних веб-сайтах, а також дослідження публікацій в електронній базі даних GoogleScholar. Здійснено теоретико-методологічний аналіз та узагальнення змісту наукових дефініцій «девіантна поведінка», «профілактика девіантної поведінки неповнолітніх», «мета профілактичної діяльності з подолання девіантної поведінки неповнолітніх», «підготовка майбутніх фахівців соціально-педагогічної сфери до профілактики девіантної поведвнки»; а також узагальнення й корекція теоретико-методичних позицій для наукового обґрунтування теоретичних і практичних аспектів вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців до здійснення профілактики девіантної поведінки в дитячому і молодіжному середовищі.

Аналіз науково-педагогічних джерел свідчить, що відхиленою (девіантною) поведінкою прийнято називати соціальну поведінку, дії, вчинки, що не відповідають усталеним у даному суспільстві нормам. Під профілактикою девіантної поведінки неповнолітніх вчені розуміють комплекс цілеспрямованих колективних й індивідуальних впливів на свідомість, почуття і волю учнів з метою вироблення в них імунітету до негативних впливів оточуючого середовища, попередження асоціальної спрямованості їх поведінки і перебудови ставлення до оточуючої дійсності, самих себе (своїх цілей, запитів, можливостей) і бачення способів самореалізації (Оржеховська, 1995; Федорчено, 2016). Головна мета профілактичної роботи з неповнолітніми, схильними до девіантної поведінки, полягає, перш за все, у створенні належних умов їх життєдіяльності, гуманізації системи суспільних відносин та сприянні їх адаптації до оточуючої дійсності (допомозі в осмисленні життєвих цінностей, життєвих цілей, прагнень і побажань, способів їх досягнення; розвитку почуття відповідальності за свою поведінку і вчинки, віри в свої сили і можливості; розв'язанні наявних проблем; з'ясуванні причин та факторів поведінкових девіацій та їх усуненні і нейтралізаці (Оржеховська, 2008; Вольнова, 2016).

Підготовка майбутніх ФСПС до профілактики девіантної поведінки неповнолітніх трактується нами як важлива складова цілісного процесу їх професійної підготовки у закладах вищих освіти. Суть готовності майбутніх фахівців до профілактики девіантної поведінки неповнолітніх - як динамічне інтегративне професійно зумовлене особистісне утворення, що характеризується високою вмотивованістю і позитивним ставленням до професійної діяльності, усвідомленою спрямованістю на організацію і здійснення соціально-педагогічної профілактики та високим рівнем володіння психолого-педагогічними і спеціальними знаннями й технологіями її здійснення.

Аналіз наукових розвідок, результати зарубіжного стажування та рефлексія власного досвіду роботи у ЗВО слугують підставою для припущення, що можливими напрямами удосконалення професійної підготовки ФСПС до здійснення профілактичної роботи є: а) упровадження нових соціальних і соціально-педагогічних професій; розробка і упровадження відповідних освітньо-професійних програм підготовки фахівців нових професій; б) системний підхід до удосконаленням і реалізації наявних освітньо-професійних програм (шляхом корекції програмних компетентностей, удосконалення змістового наповнення дисциплін загальної і професійної підготовки, розширення каталогу вибіркових навчальних дисциплін відповідно до викликів сьогодення).

Про доцільність упровадження нових соціальних і соціально-педагогічних професій свідчить досвід здійснення соціальної/соціально-педагогічної діяльності в зарубіжних країнах (Козубовська, Бартош, Козубовський, 2016) та підготовки відповідних фахівців (Бартош-Пічкар, Горішна, Лещук, 2010). У відповідь на необхідність вирішення різноманітних соціально-педагогічних проблем, які мають місце практично у кожній країні, в окремих з них спостерігається тенденція розширення переліку соціальних і соціально-педагогічних професій, розширення функцій, посадових обов'язків і професійних ролей відповідних фахівців (Поліщук, Бартош-Пічкар, Горішна, Лещук, 2010).

Системний підхід до моделювання і реалізації професійної підготовки ФСПС до здійснення профілактичної роботи передбачає: (1) формування у майбутніх фахівців позитивної мотивації до професійної діяльності і профілактики поведінкових девіацій як одного з провідних спрямувань їх професійної діяльності, що полягає в забезпеченні сталого суспільного розвитку, гуманізації системи суспільних відносин і створенні сприятливих умов життєдіяльності, життєвого забезпечення й життєвої реалізації усіх членів суспільства; (2) забезпечення когнітивно-технологічної складової їх готовності до здійснення профілактики девіантної поведінки неповнолітніх шляхом об'єднання ресурсів і зусиль усіх соціально-педагогічних інституцій як основи створення сприятливих умов їх соціалізації і соціального виховання; (3) формування готовності до використання інноваційних моделей і технологій попередження і профілактики девіантних форм поведінки в підлітковому і молодіжному середовищі з опорою на сильні сторони і ресурси громадянського суспільства, і, закономірно, самих підлітків.

Формуванню вмотивованості майбутніх ФСПС до профілактичної роботи щодо попередження поведінкових девіацій в підлітковому і молодіжному середовищі сприяє осмислення, розуміння і сприйняття ними сучасного трактування провідних пріоритетів соціальної роботи і місії соціально-педагогічної діяльності як важливих механізмів реалізації завдань соціальної політики щодо створення оптимально сприятливих умов життєдіяльності, життєвого забезпечення і життєвої реалізації усіх членів суспільства і соціального виховання дітей і підлітків, тобто створенню таких умов, які усувають (нейтралізують) об'єктивні й суб'єктивні чинники провокації поведінкових девіацій, а також розуміння доцільності опори у процесі вирішення цих завдань на сильні сторони громадянського суспільства, соціальних і соціально - педагогічних установ і закладів, територіальних громад, громадських об'єднань і рухів, педагогічних колективів закладів освіти, позашкільних установ, членів родини і, закономірно, самих підлітків.

Закономірно, що важливою складовою формування готовності майбутніх фахівців до профілактичної роботи є належне забезпечення когнітивної і практичної складових у процесі реалізації: (1) навчальної діяльності: через розробку й удосконалення освітньо-професійних програм, інформаційного та навчально - методичного забезпечення, збагачення загальноосвітніх, фахових і вибіркових навчальних дисциплін і технологій їх викладання та моніторингу й оцінювання результатів освітньої діяльності; (2) практичної підготовки - шляхом удосконалення програм неперервної практичної підготовки; (3) науково-дослідної - через залучення до участі в проблемних і наукових гуртках, групах, студіях, об'єднаннях, олімпіадах, дискусійних клубах, форумах, конференціях, конкурсах студентських наукових робіт; розробку інноваційних соціальних проєктів, спрямованих на різноманітні аспекти удосконалення соціально-педагогічної діяльності в дитячому та молодіжному середовищі і профілактику поведінкових девіацій; (4) виховної і соціокультурної діяльності, що передбачає залучення студентів до волонтерської, благодійної діяльності, різноманітних видів активностей, спрямованих на вдосконалення соціуму та створення сприятливих умов соціалізації дітей і підлітків; (5) самоосвітньої (залучення до неформальної та інформальної освіти).

Теоретична складова підготовки майбутніх соціальних працівників і соціальних педагогів до попередження поведінкових девіацій передбачає ознайомлення майбутніх фахівців з провідними концептуальними підходами до розуміння суті, мети, завдань соціально-педагогічної діяльності в контексті сучасних викликів, пріоритетів, міжнародних підходів і стандартів її здійснення та оволодіння інноваційними моделями і технологіями здійснення комплексної соціально-педагогічної діяльності з усіма категоріями населення і профілактичної роботи, зокрема.

Ефективній роботі майбутніх ФСПС з неповнолітніми сприяє знання і розуміння ними психолого-педагогічних особливостей підліткового віку (психічна нестійкість, порушення параметрів фізичного розвитку, різні ступені соціальних відхилень у поведінці, труднощі в адаптації до навколишнього середовища; суті та типології видів поведінкових девіацій, факторів і чинників, що спричиняють їх появу та особливості їх прояву в сучасних умовах; труднощі соціалізації, виховання, викликані пандемією і широкомасштабною війною росії проти України); володіння сучасними методиками моніторингу, профілактики та корекції девіантної поведінки та факторів, що її спричиняють.

Необхідною складовою професійної підготовки майбутніх фахівців до профілактичної роботи є формування у них умінь і навичок, що становитимуть підґрунтя здатності до побудови комплексної стратегії використання можливостей суспільства, територіальної громади, батьків, родини, педагогічних колективів навчальних закладів, позашкільних установ та громадських об'єднань для створення оптимально сприятливих умов соціального виховання, розвитку і самореалізації неповнолітніх.

Важливу роль у забезпеченні належного змістово-технологічного збагачення підготовки майбутніх ФСПС відіграє щорічне оновлення освітньо-професійних програм та робочих програм навчальних дисциплін і технологій їх викладання. Закономірно, що процес оновлення освітньо-професійних програм професійної підготовки майбутніх фахівців базується на рекомендаціях і побажаннях зовнішніх і внутрішніх стейкхолдерів, роботодавців, рецензентів, гаранта/гарантів освітньої програми, членів групи забезпечення (на основі вивчення досвіду професійної підготовки відповідних фахівців як у вітчизняних так і в зарубіжних закладах вищої освіти) і, що на нашу думку, є особливо важливим, споживачів освітніх послуг.

Вагомим резервом удосконалення ціленаправленої підготовки майбутніх фахівців до профілактики девіантної поведінки як у суспільстві в цілому, так і в дитячому і молодіжному середовищах, зокрема, сприяє грамотне формування каталогу вибіркових дисциплін. Наводимо перелік вибіркових дисциплін, запропонованого на вибір студентам освітньо-професійної програми 231 «Соціальна робота» (спеціальність 23 «Соціальна робота») першого (бакалаврського) рівня у Тернопільському національному педагогічному університеті імені В. Гнатюка: «Основи самовиховання особистості», «Формування здорового способу життя», «Соціальна робота з особами, які постраждали від насилля», «Соціальна робота з особами з девіантністю», «Психологічна реабілітація», «Педагогічна реабілітація», «Мотиваційне консультування», «Соціальна конфліктологія», «Основи медіаторства», «Соціальна адвокація», «Соцільна робота в недержавному секторі».

У процесі формування готовності майбутніх фахівців до ціленаправленої роботи з попередження поведінкових девіацій важливо донести до них розуміння того, що програма, зміст і технології здійснення цієї роботи зумовлюється низкою чинників, зокрема: психолого-педагогічними особливостями неповнолітніх, відсутністю у них життєвого досвіду, прагненням до дорослості, прагненням життєвого самовизначення і самоутвердження; системою сформованих у них домінуючих цінностей, пріоритетами, запитами та сформованими взаєминами в сім'ї, закладі освіти; а також проблемними аспектами, що мають місце в системі їх взаємин з рідними та друзями; очікуваннями педагогів, членів родини та ровесників; можливостями соціуму. Профілактика поведінкових девіацій передбачає: соціально-педагогічний моніторинг проблемних аспектів і потреб неповнолітніх та членів їх родин; забезпечення соціально-педагогічного супроводу, який є формою соціально-педагогічної підтримки та передбачає впродовж певного (іноді досить тривалого) терміну надання конкретній родині (підлітку) комплексу соціально-педагогічних, психологічних, соціально - медичних, інформаційних послуг; залучення до соціокультурної, пізнавальної, туристично краєзнавчої, спортивної та інших видів активностей, що передбачає створення умов для розвитку, формування здорового способу життя; життєвого самовизначення і самореалізації. У разі потреби соціально-педагогічний супровід здійснюється спільно з іншими фахівцями (педагогами, психологами, медичними працівниками, фахівцями позашкільних установ, закладів соціокультурної діяльності, тощо) та членами громадських і волонтерських об'єднань.

Майбутні ФСПС мають в повній мірі усвідомлювати, що: а) практично кожен підліток проходить через непростий етап життєвого розвитку, коли бажання, мрії і запити не завжди співвідносяться із знаннями, досвідом, об'єктивним сприйняттям і розумінням ситуації, реальними можливостями родини й оточення; б) у сучасних підлітків проявляються різні запити, що зумовлено викликами, пов'язаними з широкомасштабною війною росії проти України. Тому в контексті попередження девіантної поведінки сучасних підлітків важливо виявляти і опиратися на сильні сторони усіх учасників соціально-педагогічної взаємодії, залучати ресурси, розробляти й упроваджувати моделі створення оптимально сприятливих умов для розвитку і самореалізації кожного з них із врахуванням їх задатків, прагнень, потреб, особливостей і тих викликів, які поставило перед кожним із них сучасні умови.

Удосконаленню практичної складової фахової підготовки майбутніх фахівців сприяє проходження ними різноманітних видів практик в соціальних установах (управліннях соціальної політики; управліннях сім'ї, молодіжної політики та захисту; службах у справах дітей міських, районних державних адміністрацій (на час воєнного стану - військових адміністрацій), навчально-виховних закладах різного типу та закладах освіти, позашкільних установах, відділах/центрах надання соціальних послуг, благодійних організаціях, громадських і волонтерських об'єднаннях, центрах розвитку дітей і підлітків, літніх таборах (міських заміських, пришкільних) тощо. Так, під час ознайомлювальної і волонтерської практик майбутні фахівці мають можливість ознайомитися з діяльністю дитячих і молодіжних об єднань, кращих груп допомоги та самодопомоги, що працюють з підлітками та членами їх родин. Робочу програму організаційно-відпочинкової практики доповнено завданнями з моніторингу потреб і запитів неповнолітніх, їх самореалізації; побажань щодо форм організації спортивно оздоровчої, туристично-краєзнавчої, соціокультурної діяльності та відпочинку і дозвілля у канікулярний час.

Значний досвід формування готовності до здійснення профілактики девіантної поведінки неповнолітніх студенти отримують під час роботи волонтерами в установах і закладах, діяльність яких спрямована на здійснення соціально-педагогічного впливу та попередження поведінкових девіацій підлітків через залучення їх до різноманітніх видів активностей: у центах творчості дітей і підлітків, центах організації активного дозвілля дітей, центрах організації безпечного дозвілля літом, літніх школах різного спрямування, зокрема, мовних, мистецьких, природничих, філологічних, STEM - школах театральних студіях, танцювальних колективах, творчих хабах, тощо. У процесі виконання таких видів роботи студенти у навчаються виконувати роль фасилітаторів, які зосереджують увагу на створенні ситуацій розкриття потенційних можливостей кожного підлітка.

З метою підготовки майбутніх фахівців до використання у роботі з дітьми і молоддю підходу, орієнтованого на сильні сторони, важливо зосередити увагу на особливостях функціонування груп самодопомоги і взаємодопомоги, ресурси, громади, соціально-педагогічний потенціал колективів дитячих і молодіжних об'єднань, потенційних можливостях громади та її жителів.

Студенти брали участь у відкритті й організації діяльності різних типів пришкільних, міських та заміських таборів, діяльність яких спрямована на: патріотичне виховання та формування свідомого громадянина (пластові табори); конфесійне виховання; відновлення здоров'я підлітків, оволодіння навичками здорового способу життя, розширення їх світогляду, додаткове оволодіння знаннями і навичками в нетрадиційних формах, а також корекцію поведінки підлітків, їх успішну соціалізацію та життєве самовизначення. У ЗВО майбутні фахівці виконують випускні роботи, тематика яких тісно пов'язана з попередженням поведінкових девіаціій.

Умотивованості та підготовленості майбутніх фахівців до здійснення профілактичної роботи з попередження поведінкових девіацій сприяє залучення їх до роботи у волонтерському центрі та центрі соціальних ініціатив та волонтерства, що функціонують при ТНПУ, у наукових студентських гуртках, студіях і лабораторіях, організації й проведення науково-практичних конференцій; семінарів, тренінгів, розробки соціальних інноваційних проєктів, програм, пов'язаних з вивченням різноманітних аспектів соціально-педагогічної роботи в підлітковому і молодіжному середовищі та територіальних громадах в цілому.

В умовах ускладнення соціально-економічної і політичної ситуації, викликів і ризиків, які постали перед кожним громадянином України, в тому числі і перед неповнолітніми, особливо стосовно їх прагнень щодо безпечних і гідних умов життя, навчання, розвитку і самореалізації, вирішення завдань попередження девіантної поведінки набуває особливого значення. Підлітки стикаються з цілою низкою психологічних, соціально-педагогічних, матеріальних і моральних проблем, для вирішення яких їм потрібна грамотна соціально-педагогічна підтримка і допомога. Пошук шляхів удосконалення професійної підготовки майбутніх ФСПС до профілактики девіантної поведінки неповнолітніх є актуальною проблемою сьогодення. З'ясовано, що з метою успішного вирішення окресленої проблеми, професійну підготовку майбутніх ФСПС доцільно розглядати як складний інтегративний процес, який базується на системних знаннях з теорії і практики соціально-педагогічної діяльності, особливостях її здійснення в дитячому і молодіжному середовищі; профілактики поведінкових девіацій; навичках, що лежать в основі виконання професійних функцій і завдань щодо реалізації в практиці соціально педагогічної діяльності профілактики поведінкових девіацій як в суспільстві в цілому, так і в дитячому і молодіжному середовищі. Профілактична діяльність ФСПС має носити комплексний характер і бути спрямованою на вирішення завдань: упровадження в суспільстві змін, спрямованих на створення оптимально сприятливих умов життєдіяльності, життєвого забезпечення і життєвої реалізації усіх громадян, що слугує важливою і необхідною передумовою попередження девіантної поведінки в дитячому і молодіжному середовищі; формування на рівні суспільства позиції несприйняття і осуду девіантної поведінки, включаючи, просвітницьку діяльність, соціальну рекламу, силу громадської думки, правові норми, тощо.

Успішному вирішенню завдань попередження (нейтралізації) об'єктивних і суб'єктивнмхчинниківв поведінкових девіацій у значній мірі сприятиме опора на сильні сторони громадянського суспільства, соціальних і соціально-педагогічних установ і закладів, територіальних громад, і, закономірно, самих підлітків.

Перспективи подальших розвідок вбачаємо в організації і забезпеченні в Україні системної роботи щодо реалізації провідної місії соціально-педагогічної діяльності, яка полягає в створенні оптимально сприятливих умов життєдіяльності, життєвого забезпечення і життєвої реалізації кожної людини і особливо неповнолітніх, як однієї з найбільш вразливих груп; у спрямуванні усіх гілок влади на створення сприятливих умов соціального виховання і розвитку неповнолітніх та розвитку ринку державного і недержавного секторів надавачів соціально-педагогічної підтримки неповнолітнім з метою їх успішної соціалізації і самовизначення.

Література

педагогічний професійний соціальний неповнолітній

1. Оржеховська, В.М., Федорченко, Т Є. (2008). Профілактика девіантної поведінки неповнолітніх. Черкаси: ФОП Чабаненко Ю. 164 с.

2. Федорченко, Т. Є. (2011). Профілактика девіантної поведінки школярів в умовах соціокультурногосередовища: соціально-педагогічний аспект: монографія. Черкаси: ФОП Чабаненко Ю.А., 290 с.

3. Вольнова, Л.М. (2016). Профілактика девіантної поведінки підлітків: навч. - метод. посібник. Ч. І. К. 196 с.

4. Козубовська, І. В., Бартош, О.П., Козубовський, Р.В. (2016). Зарубіжний досвід соціальної роботи з дітьми групи ризику і професійної підготовки фахівців: Монографія. Ужгород: ПП «АУТДОРШАРК». 136 с.

5. Поліщук, В.А., Бартош-Пічкар, О.П., Горішна, Н.М., Лещук, Г.В. та ін. Соціальна робота: підручник / за ред. дійсного члена НАПН Н.Г. Ничкало. Тернопіль: ВАТ «ТВПК» Збруч», 2010. 352 с.

6. Янкович, О. Кікінежді, І. Козубовська, І. (2018). Теорія та практика профілактичної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки: український і міжнародний досвід: колективна монографія. Тернопіль: Осадца Ю.В. 300 с.

7. Семигіна, Т.В. (2018). Розвиток власних теорій соціальної роботи: глобальні тенденції. Розвивальний потенціал сучасної соціальної роботи: методологія та технології. Київ: КНУ імені Тараса Шевченка, 90-194.

8. Столярик, О. &Семигіна, Т. (2022). Орієнтація на оптимізм та щастя: психологічні основи розвитку сильних сторін клієнтів соціальної роботи. Соціальна робота та соціальна освіта, 2, 143-157.

9. Saleebey, D. (2006). Thestrengthsapproachtopractice. In D. Saleebey (Ed.), Thestrengthsperspectiveinsocialworkpractice (4thed). Boston, MA: Allyn&Bacon, 77-92.

References

1. Orzhekhovska, V.M. (2008). Preventionofdeviantbehaviorofminors. Cherkasy: FOP ChabanenkoYu. [inUkrainian].

2. Fedorchenko, T. Ie. (2011). Preventionofdeviantbehaviorofschoolchildrenintheconditionsofthe socio-culturalenvironment: socio-pedagogicalaspect: monograph. Cherkasy: FOP ChabanenkoYu. [inUkrainian].

3. Volnova, L.M. (2016). Preventionofdeviantbehaviorofteenagers. Kyiv. [inUkrainian].

4. Kozubovska, I.V. &Bartosh, O.P. (2016). Foreignexperienceofsocialworkwithchildrenatriskandprofessionaltrainingofspecialists: Monograph. Uzhhorod: PP «AUTDORShARK». [inUkrainian].

5. Polishchuk, V.A. & Bartosh-Pichkar, O.P. (2010). Socialwork. Ternopil: VAT «TVPK» Zbruch». [inUkrainian].

6. Yankovych, O. &Kikinezhdi, O. (2018). Theoryandpracticeofpreventiveworkwithchildrenpronetodeviantbehavior: Ukrainianandinternationalexperience: collectivemonograph. Ternopil: OsadtsaYu.V. [inUkrainian].

7. Semyhina, T.V. (2018). Rozvytokvlasnykhteoriisotsialnoiroboty: hlobalnitendentsii. Rozvyvalnyipotentsialsuchasnoisotsialnoiroboty: metodolohiiatatekhnolohii [Developmentofowntheoriesofsocialwork: globaltrends. Developmentalpotentialofmodernsocialwork: methodologyandtechnologies], 90-194. [inUkrainian].

8. Stoliaryk, O. &Semigina, T. (2022). Oriyentatsiyanaoptymizmtashchastya: psykholohichniosnovyrozvytkusyl'nykhstorinkliyentivsotsial'noyiroboty [Optimismandhappinessorientation: psychologicalfoundationsofthedevelopmentofstrengthsofsocialworkclients]. Sotsial'narobotatasotsial'naosvita, 2, 143-157]. [inUkrainian].

Размещено на Allbest.ru