Розвиток кадрового потенціалу системи охорони здоров’я україни через інструменти удосконалення післядипломної медичної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток кадрового потенціалу системи охорони здоров'я україни через інструменти удосконалення післядипломної медичної освіти

Шевченко Наталія Олександрівна доктор наук з державного управління, професор, завідувач кафедри публічного управління та права, Дніпровська академія неперервної освіти Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро,

Мареніченко Валерій Валентинович кандидат наук з державного управління, доцент, доцент кафедри публічного управління та права, Дніпровська академія неперервної освіти Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпро

Анотація

У статті охарактеризовано поточну кадрову ситуацію в медичній сфері, зокрема акцентовано увагу на потребі у глибоких перетвореннях кадрового потенціалу, модернізації післядипломної освіти. Підкреслено характер безперервності у післядипломній медичній освіті. Так, актуалізовано концепцію розвитку освіти медичних фахівців та забезпечення їх безперервної підготовки, що спрямована на інтегративні процеси в медичній освіті та науці з вирішенням кадрових проблем галузі, враховуючи потреби охорони здоров'я України. Визначено проблемні аспекти, що потребують вирішення в медичній сфері, для підготовки сучасного фахівця, зокрема акцентовано увагу на майже відсутності безперервності та гнучкості навчання медичних фахівців; недостатньому використанні сучасних освітніх технологій, наприклад, таких, як дистанційне навчання, телемедицина, штучний інтелект. Запропоновано принципові положення безперервності післядипломної медичної освіти, а саме надання доступу до післядипломної медичної освіти для всіх медичних фахівців, які бажають покращити свої знання та навички; розробка та впровадження програм післядипломної освіти, які відповідають потребам сучасної медицини та враховують регіональні особливості; надання медичним працівникам можливості вибору освітнього заходу; розширення обсягів самостійного навчання та їх перевірки; застосування у навчанні дистанційних освітніх технологій; формування освітніх програм з урахуванням найактуальніших проблем практичної охорони здоров'я; створення обов'язкового персоніфікованого обліку у накопиченні кредитів та їх подальшого планування; поступове розширення участі професійних асоціацій в навчанні медичних працівників; комплексне навчання медичних працівників, використовуючи компетентнісний підхід. Серед інструментів удосконалення післядипломної медичної освіти виділено можливості дистанційного навчання та наставництва. Визначено ключові засади цих інструментів, серед яких забезпечення доступу до інфраструктури дистанційного навчання на робочих місцях, навчання медичних працівників базовим комп'ютерним навичкам, розширення розробки дистанційних курсів щодо актуальних проблем охорони здоров'я; зміцнення потенціалу викладачів (тренерів) у розробці та викладанні дистанційних курсів.

Ключові слова: медична освіта, принципи безперервності медичної освіти, дистанційне навчання, кадровий потенціал, наставництво

Shevchenko Nataliia Oleksandrivna Doctor of Sciences in Public Administration, Professor, Head of the Public Administration and Law Department, Dnipro Academy of Continuing Education of the Dnipropetrovsk Regional Council, Dnipro, медична освіта навчання

Marenichenko Valerii Valentinovych Candidate of Science in Public Administration, Associate Professor, Associate Professor of Department of Public Administration and Law, Dnipro Academy of Continuing Education of the Dnipropetrovsk Regional Council, Dnipro

DEVELOPMENT OF PERSONNEL POTENTIAL OF THE HEALTH CARE SYSTEM IN UKRAINE THROUGH TOOLS FOR IMPROVING POSTGRADUATE MEDICAL EDUCATION

Abstract. The article describes current personnel situation in the medical field, in particular, attention is focused on the need for deep transformations of personnel potential, modernization of postgraduate education. The nature of continuity in postgraduate medical education is emphasized. Thus, the concept of developing the education of medical specialists and ensuring their continuous training has been updated, which is aimed at integrative processes in medical education and science with the solution of personnel problems of industry, taking into account the needs of health care of Ukraine. Problematic aspects that need to be solved in the medical field for the training of a modern medical specialist have been identified, in particular, attention has been focused on the almost lack of continuity and flexibility in the training of medical specialists; insufficient use of modern educational technologies, for example, such as distance learning, telemedicine, artificial intelligence. The principle provisions of the continuity of postgraduate medical education are proposed, namely, the provision of flexibility to medical workers in the possibilities of choosing an educational event; expanding the scope of self-study and their verification; application of distance educational technologies in teaching; formation of educational programs taking into account the most pressing problems of practical health care; creation of mandatory personalized accounting in the accumulation of loans and their further planning; gradual expansion of the participation of professional associations in the training of medical workers; comprehensive training of medical workers using a competency-based approach. Distance learning and mentoring opportunities are highlighted among the tools for improving postgraduate medical education. The key principles of these tools have been identified, including providing access to distance learning infrastructure at workplaces, training medical workers in basic computer skills, expanding the development of distance courses on current health care issues; strengthening the potential of teachers (trainers) in the development and teaching of distance courses.

Keywords: medical education, principles of continuity of medical education, distance learning, personnel potential, mentoring

Постановка проблеми

Розвиток кадрового потенціалу системи охорони здоров'я України - актуальне завдання, що вимагає неодмінного вдосконалення системи післядипломної медичної освіти. У сучасному світі, де медицина швидко розвивається, а потреби населення стають більш масштабними, якість та актуальність знань медичних фахівців мають вирішальне значення. Забезпечення високої якості медичних послуг в Україні потребує системи неперервного навчання та підвищення кваліфікації медичнихпрацівників. Сьогодні необхідно впроваджувати сучасні

інструменти та методики, наприклад елементи дистанційного навчання, використання інтерактивних онлайн-курсів, вебінарів, телемедицини, штучного інтелекту, що дозволяє медичним фахівцям оновлювати свої знання, не покидаючи робочого місця.

Крім цього, важливо стимулювати участь медичних працівників у наукових дослідженнях та впровадженні новітніх медичних технологій. Це дозволить бути в курсі останніх тенденцій у галузі та забезпечувати сучасну практику. Важливо удосконалити систему сертифікації та оцінки компетентностей медичних фахівців, що сприятиме постійному контролю за їхніми знаннями та навичками. Загалом, розвиток кадрового потенціалу системи охорони здоров'я України через удосконалення післядипломної медичної освіти є стратегічно важливим завданням, що вимагає комплексного підходу. В перспективі це допоможе забезпечити високі стандарти медичної практики та покращити стан здоров'я населення країни.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питаннями розвитку медичної сфери, а також механізмів, інструментів та заходів впливу на дану сферу, займалися такі вчені, як Т. Авраменко, О. Богомолець, Ю. Бойчук, О. Геращенко, І. Зайченко, О. Ільницька, Н. Кресюн, О. Нефьодов, О. Пархоменко-Куцевіл, Н. Шевченко та інші. Розвиток кадрового потенціалу системи охорони здоров'я в Україні через удосконалення післядипломної медичної освіти є важливою складовою стратегії покращення медичної системи країни. Дослідження вказують на ряд ключових питань, які вимагають негайного удосконалення, зокрема, актуалізація змісту освіти (потреба у перегляді змісту післядипломної медичної освіти відповідно до сучасних медичних стандартів та технологій), використання сучасних технологій (дослідження вказують на важливість інтеграції сучасних технологій у процес навчання та підвищення кваліфікації медичних працівників), підвищення мотивації медичних працівників (стимулююча система нагород та визнання може покращити участь медичних працівників у післядипломній освіті, це може включати фінансові стимули, можливості професійного росту та участь у дослідженнях), партнерство із закладами освіти (необхідність активного партнерства, що дозволить забезпечити взаємодію між навчальними програмами та реальною практикою); оцінка результатів (останні дослідження також наголошують на важливості системи оцінки результатів навчання та підвищення кваліфікації. Це допоможе визначити ефективність навчальних програм та ідентифікувати області, які потребують подальшого удосконалення). Загалом, аналіз останніх досліджень вказує на важливість постійного оновлення та удосконалення післядипломної медичної освіти в Україні.

Мета статті - пошук сучасних інструментів удосконалення післядипломної медичної освіти в аспекті розвитку кадрового потенціалу.

Виклад основного матеріалу

Враховуючи поточну кадрову ситуацію в медичній сфері, існує потреба у глибоких перетвореннях кадрового потенціалу, модернізації післядипломної освіти. Одна з цілей кадрової політики в цій сфері полягає у вдосконаленні професійної підготовки та перепідготовки лікарів, фахівців та управлінців, які в повній мірі мають глибокі та всебічні знання, що відповідають вимогам лікарської практики. Знання та навички лікарів повинні забезпечувати ефективність застосування новітніх медичних технологій, сучасних методів діагностики, профілактики та лікування, досягнення оптимального співвідношення чисельності медичного персоналу, усунення диспропорцій у кадровому забезпеченні організацій медичної сфери. Тому модернізація медичної освіти, що здійснюється в країні, має стати провідною ідеєю та центральним завданням освітньої політики.

Вчені сходяться на думці, що післядипломна медична освіта все в більшій мірі отримує характер безперервності.

Так, на думку Т. Авраменко розвиток сфери охорони здоров'я в Україні залежить саме від професійного рівня і якості медичного персоналу, врахувавши можливості та перспективи у безперервному удосконаленні [1].

Лікар отримує можливості удосконалення своєї професійної компетентності в системі безперервної медичної освіти саме за рахунок виконання реальних практичних кейсів з відпрацюванням та закріпленням практичних навичок без нанесення шкоди пацієнтам, розвиває здібності миттєвого прийняття рішень [7].

Підкреслюємо позицію того, що знання, які отримано впродовж безперервної післядипломної освіти та практичної діяльності, а також підвищення мотивації до постійного здобуття та оновлення практичних навичок, будують фундамент успішної діяльності медичного працівника [4].

На думку С. Кошової, З. Гбур та О. Пархоменко-Куцевіл продовжувана медична освіта стала результатом потреби у підтримці професійної післядипломної кваліфікації, зокрема у сучасному соціальному середовищі зі швидкими революційними змінами у галузі технологій [5].

Розуміючи швидкість розвитку сучасної медичної сфери, разом із удосконаленням методів діагностики та лікування, виникла потреба реформування та модернізації медичної освіти в Україні із впровадженням новітніх педагогічних технологій, зокрема, компетентнісного підходу [2].

Розвиток цього підходу може базуватися на сучасних методах навчання в післядипломній підготовці фахівців, наприклад, впровадженні симуляцій та багатьох інших інструментів в освіті [6].

Сьогодні важливо визначити пріоритетні напрями модернізації медичної освіти через кардинальне оновлення її змісту та економіки освітніх процесів. При цьому на думку Н. Шевченко та О. Нефьодова основні завдання полягають у підвищенні доступності, якості та ефективності підготовки та післядипломної освіти медичних кадрів. На їх думку концепція розвитку освіти медичних фахівців та забезпечення їх безперервної підготовки є спрямованою на інтегративні процеси в медичній освіті та науці з вирішенням кадрових проблем галузі, враховуючи потреби охорони здоров'я України [8].

Сьогодні безперервну освіту має бути направлено на виховання, підвищення рівня і розширення меж професійної компетентності з використанням різноманітних засобів, методів і форм професійної підготовки [3].

Удосконалення післядипломної освіти кадрів медичної сфери є одним із важливих завдань кадрової політики органів публічного управління в системі охорони здоров'я. Тобто завдання є актуальним не тільки для медичного персоналу, також ставиться завдання формування сучасних менеджерів в цій сфері, покликаних реалізувати нові соціальні проекти у сфері охорони здоров'я.

Підвищується актуальність проектування навчального процесу на основі індивідуалізації програм формування висококваліфікованих спеціалістів в освітніх організаціях післядипломної освіти, підвищення ефективності з використанням дистанційних методів навчання. Зберігається актуальною проблема наявності професійних кадрів, що мають комплекс ключових компетентностей, передбачених освітніми стандартами, здатних сприймати інновації. У повсякденну практику лікаря приходять нові високі технології, що вимагають ефективного використання нових знань і навичок.

Для підготовки медичного працівника, який відповідає сучасним вимогам та потребам медичної сфери, доцільно звернути увагу на наступні проблемні аспекти:

- відсутність досконалої нормативно-правової бази медичної освіти, яка визначає механізми проходження інтернатури, взаємозв'язку освітніх організацій та організацій практичної сфери, децентралізації післядипломної та безперервної медичної освіти, мотивації до підвищення фахівців;

- відсутність соціального захисту молодих спеціалістів та механізмів їх закріплення у віддалених районах країни, області, громади;

- невідповідність освітніх стандартів післядипломної медичної освіти міжнародним стандартам;

- відсутність безперервності та гнучкості навчання медичних фахівців;

- відсутність навичок роботи у мультидисциплінарній команді;

- недостатнє використання сучасних освітніх технологій, наприклад, таких, як дистанційне навчання, телемедицина, штучний інтелект;

- система контролю якості медичної освіти потребує актуалізації відповідно до міжнародних вимог;

- слабка матеріально-технічна база освітніх організацій медичної сфери, симуляційного обладнання для відпрацювання практичних навичок.

У зв'язку з цим слід здійснити серйозні зміни, що передбачають створення ефективної системи післядипломної та безперервної медичної освіти всіх фахівців охорони здоров'я. Особливий акцент має бути спрямований на практичне навчання та децентралізацію підготовки медичних фахівців.

Доцільним кроком є затвердження принципових положень безперервності післядипломної медичної освіти, зокрема:

- надання гнучкості медичним працівникам у можливостях вибору освітнього заходу;

- розширення обсягів самостійного навчання та їх перевірки;

- застосування у навчанні дистанційних освітніх технологій та телемеди-

цини;

- формування освітніх програм з урахуванням найактуальніших проблем практичної охорони здоров'я;

- створення обов'язкового персоніфікованого обліку у накопиченні кредитів та їх подальшого планування;

- поступове розширення участі професійних асоціацій в навчанні медичних працівників;

- комплексне навчання медичних працівників, використовуючи компе- тентнісний підхід.

Зазначені положення можуть бути максимально ефективно реалізовані, використовуючи сучасні систему контролю якості освіти, яка передбачає наступні кроки: створення системи моніторингу та оцінки компетентностей медичного працівника; створення системи оцінки якості заходів, реалізованих за принципом безперервності в післядипломній медичній освіті.

Система моніторингу та оцінки компетентностей медичного працівника має включати: тестування; проведення структурованого іспиту; аналіз практичних навичок, зокрема, на симуляційному обладнанні; самооцінку; оцінку колег; моніторинг виживання знань; атестацію та сертифікацію медичних працівників.

Система забезпечення якості заходів, реалізованих за принципом безперервності в післядипломній медичній освіті, має включати: дослідження задоволеності медичних фахівців освітніми інструментами (зміст навчання, методи навчання, умови проведення тощо); систематичну оцінку якості методів навчання; оцінку змісту навчання.

Серед інструментів удосконалення післядипломної медичної освіти слід виділити можливості дистанційного навчання.

Дистанційне навчання - метод навчання, що базується на використанні комп'ютерних та Інтернет-технологій. Перевагами дистанційного навчання є зручність, актуальність, індивідуалізація навчання та самооцінка. Ці особливості дозволяють рекомендувати цей метод навчання як ефективний для післядипломної медичної освіти. До інших переваг належать: скорочення часу відриву від роботи, від обов'язків у сім'ї та ознайомлення з новітніми технологіями. Дистанційне навчання сприяє формуванню мотивації до навчання протягом усього життя, відіграє значну роль у децентралізації післядипломної освіти, розширюючи доступ для медичних працівників із віддалених регіонів та зменшуючи їхню ізоляцію.

Для широкого впровадження дистанційного навчання необхідно: забезпечити доступ до інфраструктури дистанційного навчання на робочих місцях; навчати медичних працівників базовим комп'ютерним навичкам; розширити розробку дистанційних курсів щодо актуальних проблем охорони здоров'я; зміцнити потенціал викладачів (тренерів) у розробці та викладанні дистанційних курсів.

Також доцільним інструментом удосконалення післядипломної медичної освіти є навчання на робочому місці. Безперервна післядипломна медична освіта має бути інтегрована в щоденну практику медичних фахівців. Одним із способів такої інтеграції є навчання на робочому місці, яке може включати розбір та обговорення складних клінічних випадків, участь у медичних групах та клубах, де медичні фахівці можуть спільно вивчати та обговорювати практичні рекомендації. Ці види практичного навчання на місцях мають бути акредитовані (нарахування кредитів).

Навчання на місцях може бути реалізоване через створення системи наставництва в медичному закладі. Однак сьогодні наставництво здійснюється фрагментарно, на добровільній основі; масштабних програм для наставників/підопічних також не розроблено. Тим не менш, вважаємо що елементи наставництва мають здійснюватися не тільки щодо молодих спеціалістів, але і фахівців з досвідом, на засадах мультизадачності.

Наставництво у різних формах існувало з 30-х років XX століття, особливого поширення воно отримало з 70-х років. Наставництво в наші дні - це тип підготовки до роботи, що забезпечує зайнятість працівника за допомогою досвідченого наставника та сприяє вивченню роботи на практиці. Дослідження показують, що наставництво в медичній сфері може допомогти у прийнятті більш раннього рішення у своїй спеціалізації в медицині, побудові мети орієнтованої стратегії в плануванні подальшої кар'єри. Наставництво - це тривалий, трудомісткий і психологічно складний навчально-виховний процес, що сприяє успішній адаптації працівників, якісному освоєнню навчальної програми, формуванню особистості фахівця, професіонала, людини, і вимагає величезної витримки, досвіду і, головне, бажання займатися даним видом навчально-виховної діяльності.

Основними категоріями процесу наставництва є: розвиток як процес становлення особистості людини у виробничій діяльності під впливом внутрішніх та зовнішніх, соціальних та біологічних факторів; виховання як процес формування інтелектуальної, духовної та фізично розвиненої людини, її підготовки до активного життя, у тому числі трудового; профорієнтація як процес гармонійного входження людини до колективу. Слід зазначити, що процес наставництва неможливий без зворотного зв'язку: «наставник - підопічний - наставник».

Важливу роль мотивації наставників відіграють як матеріальні так і моральні чинники. Необхідно активно формувати престижність статусу наставника і заохочувати досвідчених фахівців, які бажають передати свої знання. У сучасній сфері післядипломної медичної освіти доцільним кроком є активізація процесу наставництва, що дозволить досягти високого рівня професійної компетентності. Таким чином, ефективне впровадження наставництва з позиції формування мобільного, творчого, конкурентоспроможного фахівця високої кваліфікації є надалі запорукою успіху в удосконаленні післядипломної медичної освіти.

Висновки

На основі проведених досліджень можна зробити кілька ключових висновків щодо розвитку кадрового потенціалу системи охорони здоров'я України через удосконалення післядипломної медичної освіти:

- осучаснення освіти: зміни в медичній сфері відбуваються настільки швидко, що актуалізація та удосконалення змісту післядипломної медичної освіти стають необхідністю. Програми навчання повинні відповідати сучасним стандартам та технологіям;

- використання інновацій: за допомогою інтерактивних онлайн-ресурсів, вебінарів та сучасних навчальних платформ можна полегшити доступ до навчання та підвищення кваліфікації медичних працівників, це дозволяє зберігати актуальність знань та навичок;

- мотивація і підтримка: наукові дослідження свідчать про те, що мотивація медичних працівників до постійного навчання і підвищення кваліфікації залежить від наявності стимулів, таких як фінансова винагорода, можливості професійного росту і визнання їхніх зусиль;

- співпраця та партнерство: партнерство між закладами освіти, лікарнями, між працівниками закладу через систему наставництва стає ключовим фактором в забезпеченні взаємодії між теорією і практикою, що сприяє кращій підготовці медичних фахівців;

- ефективна система оцінки: впровадження системи оцінки та контролю навчання та підвищення кваліфікації дозволяє визначити слабкі місця та забезпечити постійний розвиток медичних працівників.

В цілому, розвиток кадрового потенціалу в системі охорони здоров'я України через удосконалення післядипломної медичної освіти є необхідним та перспективним шляхом для покращення надання медичних послуг.

Література:

1. Авраменко Т. Державна політика щодо підвищення якості професійної підготовки медичних працівників. Державне управління людськими ресурсами у сфері охорони здоров 'я в Україні : матеріали Всеукраїнська науково-практична конференція за міжнародною участю (Київ, 23 березня 2016 р.) Київ: ДКС-Центр, 2016. С. 11-14.

2. Бойчук Ю.Д. Компетентнісний підхід. Наукові підходи до наукових педагогічних досліджень: колективна монографія / за заг. ред. докт. пед. наук, проф., чл.-кор. НАПН України В.І. Лозової. 2011, Харків : «Апостроф». С. 188-216.

3. Зайченко І.В. Теорія і методика професійного навчання: навчальний посібник. Національний університет біоресурсів і природокористування України. 2-ге вид, доповнене і перероблене. Київ: Ліра-К, 2016. 579 с. URL: https://lira-k.com.ua/preview/12229.pdf

4. Ільницька О., Катеринюк В., Катеринюк О., Хороб Н. Актуальність післядипломної освіти медичних працівників у державних закладах охорони здоров'я України. Медична освіта, 2018. № 3. С. 13-18. URL: https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/med_osvita/article/view/8869/pdf

5. Кошова С., Гбур З., Пархоменко-Куцевіл О. Розвиток фахівців охорони здоров'я та лікарів: теорія і практика. Навчальний посібник. Кам'янець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2021. 340 с. URL: https://www.nuozu.edu.ua/zagruzka2/EB4.pdf

6. Кресюн Н.В. Сучасні підходи до вдосконалення післядипломного навчання на прикладі медичного офтальмологічного центру університетської клініки Одеського національного медичного університету. Сучасні підходи до вищої медичної освіти в Україні. Матеріали ХГУ Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю, присвяченої 60-річчю ТДМУ. Тернопіль, 20і7. Т. 2. С. 253.

7. Навчання крізь усе життя. Як зміниться система підготовки українських медиків? Здоров'я України (медичний портал). 2017. Травень. URL: https://health-ua.com/article/ 29739-navchannya-krz-use-zhittya--yak-zmnitsya-sistema-pdgotovki-ukranskih-medik

8. Шевченко Н., Нефьодов О. Удосконалення управління системою неперервної освіти медичних працівників. Вісник Дніпровської академії неперервної освіти. Серія «Публічне управління та адміністрування». 2022. № 2 (3). С. 20-24.

URL: https://visnuk.dano.dp.ua/index.php/pma/issue/viewZ8

References:

1. Avramenko, T. (2016), Derzhavna polityka shchodo pidvyshchennia yakosti profesiinoi pidhotovky medychnykh pratsivnykiv. [State policy on improving the quality of professional training of medical workers]. Derzhavne upravlinnia liudskymy resursamy u sferi okhorony zdorovia v Ukraini: materialy Vseukrainska naukovo-praktychna konferentsiia za mizhnarodnoiu uchastiu (Kyiv, 23 bereznia 2oi6 r.) Kyiv: DKS-Tsentr, pp. 11-14.

2. Boichuk, Yu.D. (2011), Kompetentnisnyi pidkhid [Competency approach], Naukovi pidkhody do naukovykh pedahohichnykh doslidzhen: kolektyvna monohrafiia / za zah. red. dokt. ped. nauk, prof., chl.-kor. NAPN Ukrainy V.I. Lozovoi, Kharkiv: «Apostrof», pp. 188-216.

3. Zaichenko, I.V. (2016), Teoriia i metodyka profesiinoho navchannia [Theory and methodology of professional training]: navchalnyi posibnyk. Natsionalnyi universytet bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy. 2-he vyd, dopovnene i pereroblene. Kyiv: Lira-K URL: https://lira-k.com.ua/preview/12229.pdf

4. Ilnytska, O. Kateryniuk, V. Kateryniuk, O. & Khorob N. (2018), Aktualnist pisliadyplomnoi osvity medychnykh pratsivnykiv u derzhavnykh zakladakh okhorony zdorovia Ukrainy [Relevance of post-graduate education of medical workers in public healthcare institutions of Ukraine], Medychna osvita, № 3, pp. 13-18.

URL: https://ojs.tdmu.edu.ua/index.php/med osvita/article/view/8869/pdf

5. Koshova, S. Hbur, Z. & Parkhomenko-Kutsevil, O. (2021), Rozvytok fakhivtsiv okhorony zdorovia ta likariv: teoriia i praktyka [Development of healthcare professionals and doctors: theory and practice], Navchalnyi posibnyk. Kamianets-Podilskyi: TOV «Drukarnia «Ruta», URL: https://www.nuozu.edu.ua/zagruzka2/EB4.pdf

6. Kresiun, N.V. (2017), Suchasni pidkhody do vdoskonalennia pisliadyplomnoho navchannia na prykladi medychnoho oftalmolohichnoho tsentru universytetskoi kliniky Odeskoho natsionalnoho medychnoho universytetu [Modern approaches to the improvement of postgraduate training on the example of the Medical Ophthalmological Center of the University Clinic of Odesa National Medical University]. Suchasni pidkhody do vyshchoi medychnoi osvity v Ukraini. Materialy KhIV Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii z mizhnarodnoiu uchastiu, prysviachenoi 60-richchiu TDMU. Ternopil, Vol. 2. p. 253.

7. Navchannia kriz use zhyttia. Yak zminytsia systema pidhotovky ukrainskykh medykiv? [Lifelong learning. How will the training system of Ukrainian doctors change?] Zdorovia Ukrainy (medychnyi portal), (2017), URL: https://health-ua.com/article/29739-navchannya-krz-use- zhittya--yak-zmnitsya-sistema-pdgotovki-ukranskih-medik

8. Shevchenko, N. Nefodov, O. (2022), Udoskonalennia upravlinnia systemoiu neperervnoi osvity medychnykh pratsivnykiv [Improving the management of the system of continuous education of medical workers], Visnyk Dniprovskoi akademii neperervnoi osvity. Seriia «Publichne upravlinnia ta administruvannia», № 2 (3). pp. 20-24.

URL: https://visnuk.dano.dp.ua/index.php/pma/issue/view/8

Размещено на Allbest.ru