Деякі теоретичні аспекти проблеми формування базової фахової компетентності у майбутніх бакалаврів права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

Деякі теоретичні аспекти проблеми формування базової фахової компетентності у майбутніх бакалаврів права

Світлана Садова

аспірантка

Theoretical problems of forming basic professional competence in future law bachelors

Svitlana Sadova, postgraduate student, Izmail State University of Humanities, Ukraine

Abstract

This article examines the theoretical problems that determine and restrain the formation of basic professional competence in the preparation of future bachelors of law in institutions of higher education. Among the many reasons that hold back the renewal of education, one can name its certain one-sidedness and disharmony, when instead of a complete socio-cultural experience, the acquirers, in fact, learn only a part of it, first of all, the educational component that is responsible for being filled with knowledge. Today, such an approach has turned out to be insufficient. Society needs trained specialists who are capable of inclusion in further life activities, who will be able to practically solve both life and professional problems that will arise before them. This largely depends not only on the acquired knowledge, skills and abilities, but also on some additional skills, for the definition of which the concepts of «competence» and «competence» are used. On the basis of different approaches to the interpretation of the category of «professional competence», its content and structure, and selectedfeatures of the activity of the future specialist, we formulate the concept of «professional competence of the future bachelor of law», by which we understand a complex integrated education. This integration includes, in addition to the cognitive and activity-practical components, which provide knowledge, abilities and skills sufficient for the performance ofprofessional functions in accordance with the norms of legal activity, also moral- ethical and motivational components, as well as - a high level of general culture, civic maturity, tolerance and loyalty, the ability to professional communication, competitiveness, and due to the dynamic nature of the field of law - the need and ability to constantly learn and update one 's knowledge. It is also necessary to maximize the content of education with practical tasks that will be close to the needs that will arise in the professional activities offuture bachelors of law.

Key words: education, competence, competences, professional competences, basic competences, future bachelors of law.

Анотація

фаховий компетентність бакалавр освіта

В даній статті розглянуто теоретичні проблеми, що визначають та стримують формування базової фахової компетентності при підготовці майбутніх бакалаврів права у закладах вищої освіти. Серед безлічі причин, які стримують оновлення освіти, можна назвати його певну однобічність та дисгармонічність, коли замість цілісного соціально-культурного досвіду, здобувані, фактично, засвоюють лише його частину, насамперед - той освітній компонент, що відповідає за наповненість знаннями. Сьогодні такий підхід виявився недостатнім. Соціуму потрібні підготовлені фахівці, які здатні до включення в подальшу життєдіяльність, зможуть на практиці вирішувати і життєві, і професійні проблеми, що постануть перед ними. Це великою мірою залежить не лише від отриманих знань, умінь і навиків, а і від деяких додаткових умінь, для визначення яких і використовуються поняття «компетенції» і «компетентності». На підставі різних підходів до трактування категорії «професійної компетентності», її змісту та структури та виділених особливостей діяльності майбутнього спеціаліста ми формулюємо поняття «професійної компетентності майбутнього бакалавра права», під якою розуміємо складну інтегральну освіту. Ця інтеграція включає, окрім когнітивної та діяльнісно-практичної складових, що передбачають знання, уміння та навички, достатні для виконання професійних функцій відповідно до нормативів юридичної діяльності, ще морально-етичну та мотиваційну складові, а також - високий рівень загальної культури, громадянську зрілість, толерантність і лояльність, здатність до професійної комунікації, конкурентоспроможність, і в силу динамічності сфери права - потребу і здатність у постійному навчанні та оновленні своїх знань. Також необхідне максимальне наповнення змісту освіти практичними завданнями, які будуть наближеними до потреб, які виникнуть у професійній діяльності майбутніх бакалаврів права.

Ключові слова: освіта, компетентність, компетенції, фахові компетенції, базові компетенції,майбутні бакалаври права.

Постановка проблеми

В сучасних умовах, коли на ринку праці підвищуються вимоги роботодавців щодо претендентів на вакантні посади, проблема набуття необхідної кваліфікації фахівцями набуває майже першочергового значення. Також підвищується актуальність даної проблеми і в документах, які регламентують освітні послуги. Спираючись на сучасні тенденції в освіті та вимоги стейкхолдерів, відбувається постійне вдосконалення підготовки фахівців у закладах вищої освіти. Цей процес передбачає майже обов'язковий перехід від парадигми знань до парадигми компетентностей стосовно оцінки ефективності набуття вищої освіти. Якість освіти також актуальною і при підготовці правничих спеціальностей. Заклади вищої освіти кожного року випускають велику кількість бакалаврів права, але певна кількість тих, хто здобув юридичну освіту, недостатньо підготовлена щодо практичної роботи в реальних умовах. Ця ситуація обумовлена тим, що традиційна система навчання побудована на передачі готових теоретичних знань в рамках освітнього процесу, не викликає у студента готовності аналізувати проблеми та вирішувати завдання, пов'язані з правовою діяльністю самостійно Для вирішення цієї проблеми, на нашу думку, основним акцентом при підготовці майбутніх бакалаврів права має стати набуття практичних умінь і навичок, тобто формування їх фахової компетентності

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми формування загальних професійних компетентностей досліджували такі науковці як Т.М. Лебединець, М.П. Васильєва, Л.А. Петровська, А.К. Маркова, Л.П. Пуховська, А.В. Хуторськой, С.О. Сисоєва та інші. Але, на нашу думку, деякі питання, які стосуються умов та особливостей, а також сутності та структури формування професійної компетентності майбутніх юристів залишаються недостатньо розглянутими в наукових дослідженнях. Щодо формування професійної компетентності майбутніх юристів, ця тема вивчалась стосовно стандартизації професійної компетентності майбутніх правників (Яворська, 2017), також розглядалась загальна структура професійної компетентності майбутніх бакалаврів права (Зошій, 2018). У дисертаційних дослідженнях (Свідовська, 2017; Радченко, 2018) досліджується формування професійної компетентності майбутніх юристів у процесі дистанційного навчання та педагогічні умови формування професійної компетентності. Також дослідники аналізують сутність і структуру професійної компетентності майбутніх юристів (Тюріна, 2017; Лещенко, Бєляєва, 2023) Але, незважаючи на те, що проблема формування фахової компетентності є не новою для вищої школи, дослідники цього питання не дійшли до спільного розуміння її сутності, структури та змістовної наповненості.

Метою статті є узагальнення теоретичних концепцій щодо феноменології базової фахової компетентності майбутніх бакалаврів права.

Виклад основного матеріалу дослідження

Вперше на офіційному рівні термін «ключові компетенції» з'явився у проекті Ради Європи «Середня освіта в Європі» у 1992 року. Завданням проекту стала оцінка цілей, змісту освіти та механізмів оцінювання рівня навчальних досягнень здобувачів.

Перелік ключових освітніх компетенцій визначає основі, головні цілі освіти та структурне уявлення щодо застосування соціального досвіду та досвіду особистості, а також основних видів діяльності здобувачів освіти, що дозволяє опановувати соціальний досвід, отримувати навички життя та практичної діяльності в сучасному житті.

Спираючись на дослідження Тюріної В.О. ключовими освітніми компетенціями можна вважати такі:

Ціннісно-смислові компетенції. Це компетенції у сфері світогляду, пов'язані з ціннісними орієнтирами здобувача. Дані компетенції забезпечують механізм самовизначення що формується у ситуаціях навчальної та іншої діяльності. Від них залежить індивідуальна освітня траєкторія студента та програма його життєдіяльності загалом.

Загальнокультурні компетенції. Коло питань, стосовно яким майбутній фахівець повинен бути добре обізнаний, щодо особливостей національної та загальнолюдської культури, духовно-моральних засад життя людини та людства, окремих народів, культурологічних основ сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій, ролі науки та релігії в житті людини, їх впливу на світ, компетенції в побутовій та культурно-дозвільній сфері, наприклад, володіння ефективними способами організації вільного часу. Ця царина відповідає за освоєння наукового світогляду, що розширюється до культурологічного та вселюдського розуміння світу. (Тюріна, 2017)

Навчально-пізнавальні компетенції. Це сукупність компетенцій у сфері самостійної пізнавальної діяльності, що включає елементи логічної, методологічної, загально-навчальної діяльності, співвіднесеної з реальними пізнаваними об'єктами. Це сфера знань та умінь організації цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності. По відношенню до об'єктів, що вивчаються, здобувач опановує креативні навички продуктивної діяльності: здобуття знань безпосередньо з реальності, оволодінням прийомами дій у нестандартних ситуаціях, евристичними методами вирішення проблем. В рамках даних компетенцій визначаються вимоги відповідної функціональної грамотності: вміння відрізняти факти від домислів, володіння вимірювальними навичками, використання аналітичних, імовірнісних, статистичних та інших методів пізнання та дослідження.

Інформаційні компетенції. За допомогою реальних об'єктів (телевізор, смартфон, комп'ютер та інші сучасні девайси) та інформаційних технологій (аудіо - та відеозапис, електронна пошта, ЗМІ, Інтернет-мережі), формуються вміння самостійно шукати, аналізувати та відбирати необхідну інформацію, перетворювати, зберігати та передавати її. Дані компетенції забезпечують навички стосовно використання інформації, що міститься в навчальних дисциплінах та у навколишньому середовищі.

Комунікативні компетенції. Включають знання необхідних мов, способів взаємодії з оточуючими та віддаленими людьми та подіями, навички роботи в групі, освоєння різних соціальних ролей у колективі. Для опанування даними компетенціями у навчальному процесі фіксується необхідна та достатня кількість реальних об'єктів комунікації та способів роботи з ними для здобувача кожного ступеня навчання в рамках кожного досліджуваного предмета.

Соціально-трудові компетенції означають володіння знаннями та досвідом у сфері цивільно-громадської діяльності (виконання ролі громадянина, спостерігача, виборця, представника), у соціально-трудовій сфері (права споживача, покупця, клієнта, виробника), у сфері сімейних відносин та обов'язків, у питаннях економіки та права, у сфері професійного самовизначення. Сюди входять, наприклад, вміння аналізувати ситуацію на ринку праці, діяти в відповідно до особистої та суспільної вигоди, володіти етикою трудових та цивільних взаємин. Студент опановує необхідні для життя в сучасному суспільстві навички соціального активності та функціональної грамотності.

Компетенції особистісного самовдосконалення спрямовані на освоєння способів фізичного, духовного та інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції та самопідтримки. Реальним об'єктом у сфері даних компетенцій виступає сам здобувач. Він опановує способи діяльності задля забезпечення власних інтересів та можливостей, що виражаються в його безперервному самопізнанні, розвитку необхідних сучасній людині особистісних якостей, формуванні психологічної грамотності, культури мислення та поведінки. До цих компетенцій відносяться правила особистої гігієни, турбота про власне здоров'я, статева грамотність, внутрішня екологічна культура. Сюди ж заходить комплекс якостей, пов'язаних із основами безпечної життєдіяльності особи. (Тюріна, 2017).

Ряд дослідників розглядає компетентності (компетенції) як складники загальної компетентності людини (фахівця). Так, наприклад, С.О. Сисоєва у визначенні співвідношення понять «компетентність» та «компетенції» займає позицію, згідно з якою «Під компетентністю розуміється характеристика особистості, що означає володіння сукупністю певних компетенцій. Компетенція - єдність знань, досвіду, здатності діяти та навичок поведінки індивіда, що визначаються заданістю ситуації. За такої інтерпретації компетентність включає різного роду компетентності та (або) компетенції (Сисоєва, 2003).

У своїх дослідженнях І.В. Зошій принципово розводить ці поняття, обґрунтовує та відстоює свою точку зору на їх взаємини. Поняття «компетентність у порівнянні з компетенцією набагато ширше», - пише І.В. Зошій. - «Вона включає поряд з когнітивно-знаннєвим мотиваційний, відносний, регулятивні компоненти». Компетенція, за автором, це «програма», на основі якої розвивається компетентність (Зошій, 2018).

При теоретичному аналізі представлених у літературі визначеннях не можна не звернути увагу на той факт, що, незважаючи на таку різноманітність, однією з найважливіших характеристик елементів компетентності та компетенцій, підкреслюється саме активність, дієвість наявних знань та досвіду, наявність потенційної (потреба, мотив, мета, інструментальна основа) та реалізованої структури (внутрішня та зовнішня діяльність) у компетентності.

Тому, визначаючи свою позицію, ми, за І.В. Зошій, розглядаємо компетентність та компетенції як структурно підпорядковані компоненти активності суб'єкта. Компетенцію ми вважаємо розглядати як потенційну активність, готовність та прагнення до певного виду діяльності (Зошій, 2018).

Під компетентністю найчастіше розуміється інтегральна якість особистості, що виявляється у загальній здатності та готовності її діяльності, заснованої на знаннях та досвіді, які набуті у процесі навчання та соціалізації та орієнтовані на самостійне та успішну участь у діяльності.

Таким чином, поняття компетенції, компетентності значно ширше понять знання, уміння, навички, оскільки включають спрямованість особистості (мотивацію, ціннісні орієнтації тощо), її здібності долати стереотипи, відчувати проблеми, виявляти проникливість, гнучкість мислення; характер,самостійність та цілеспрямованість, вольові якості. Можна також розуміти під компетентністю володіння людиною відповідною компетенцією, що включає її особистісне ставлення до неї та до предмета діяльності.

Поняття компетенції та компетентності системні, багатокомпонентні. Вони характеризують певне коло предметів та процесів, що реалізуються на різних рівнях, тобто включають різні розумові операції (аналітичні, критичні, комунікативні), а також практичні вміння, здоровий глузд і мають свою класифікацію та ієрархію.

Загальну компетентність людини можна уявити, очевидно, як комплекс, що включає когнітивні, поведінкові та афективні компоненти. Дж. Равен вибудував модель загальної компетентності, що представляє матрицю з 143 елементів, але такий обсяг робить її застосування практично неможливим. Однак, якщо йти дедуктивним шляхом (від менших до більших компетентностей), то можна вибудувати ієрархію - виділити кілька основних, ключових компетентностей, які, свою чергу, складаються з більш конкретних компетенцій та, нарешті, окремих умінь, знань (Тюріна, 2017).

Ключові (базові, універсальні) компетентності багатофункціональні, надпредметні та багатовимірні. Опанування ними дозволяє вирішувати найрізноманітніші проблеми у повсякденному професійному, соціальному житті. Ключові компетенції ґрунтуються на властивостях людини і виявляються у певних способах поведінки, які спираються на його психологічні якості, включають широкий практичний контекст з високим ступенем універсальності.

Як психологічна характеристика, поняття компетентності включає не тільки когнітивну (знаннєву) та операційно-технологічну (діяльнісну) складові, а також мотиваційну (емоційну), етичну, соціальну та поведінкову.

Природа компетентності така, що вона є продуктом навчання, що не прямо випливає з нього, а є, швидше, наслідком саморозвитку індивіда, його не так технологічного, як особистісного зростання, наслідком самоорганізації та узагальнення діяльнісного та особистісного досвіду. Компетентність - це спосіб існування знань, умінь, освіченості, що сприяє особистісній самореалізації, знаходженню свого місця в світі, внаслідок чого освіта постає як високо мотивована, і, у справжньому значенні, особистісно-орієнтована, що забезпечує максимальну затребуваність особистісного потенціалу, визнання особистості оточуючими та усвідомлення нею самої власної значущості.

А.В. Борейчук дає визначення ще одного найважливішого освітнього конструкту - професійні (професійно орієнтовані) компетентності». Дане поняття інтерпретується як:

оволодіння знаннями, вміннями та здібностями, необхідними для роботи зі спеціальності за одночасної автономності та гнучкості в частини вирішення професійних проблем;

розвинення співпраці з колегами та професійним міжособовим середовищем;

конструкти проектування стандартів, до яких входять критерії діяльності (заходу якості) сфера застосування, необхідні знання;

ефективне використання здібностей, що дозволяє плідно здійснювати професійну діяльність згідно вимогам робочого місця;

інтегроване поєднання знань, здібностей та установок, що дозволяють людині ефективно виконувати свою роботу у сучасному середовищі.

Підсумовуючи, А.В. Борейчук визначає професійну компетентність як «готовність та здатність доцільно діяти відповідно до вимог справи, методично організовано та самостійно вирішувати завдання та проблеми, а також само оцінювати результати своєї діяльності. Це пов'язані з предметом навички - відповідні технічні прийоми, притаманні різним предметним областям» (Борейчук, 2016).

Доцільність запровадження поняття «фахова компетентність» обумовлена широтою його змісту, інтегративною характеристикою, що поєднує такі широко використовувані поняття, як «професіоналізм», «кваліфікація», «професійні здібності» та ін.

Концепція «компетентність» застосовується до певних категорій фахівців, характер праці яких пов'язані з прийняттям рішень, тобто. повноважних вирішувати, судити про щось (це і управлінці, і експерти, і діагности), чи з глибоким знанням певної галузі знань (вчені, викладачі, мистецтвознавці). Водночас стосовно деяких фахівців не вживається термін «компетентний», але про них говорять «фахівець найвищої кваліфікації», «професіонал», «майстер» (льотчик, диригент, хірург, художник), за рівнем професіоналізму не поступається тим спеціалістам, яких називають компетентними, та рівень їх відповідальності та моральності анітрохи не нижче. Коли ж професійна компетентність пов'язана з правомочністю прийняття рішення (наприклад, управлінця) як щодо себе, а й інших людей, то відповідальність за його наслідки рішення незмірно зростає.

На нашу думку, сутність компетентнісного підходу щодо формування фахової компетентності майбутніх юристів розкривається через розуміння структури, змісту та закономірностей які забезпечують спрямованість професійної підготовки майбутніх бакалаврів права на практиці. Дослідники професійної розвитку професійної компетентності майбутніх правників Лещенко Г.А та Бєляєва А.М. в своєму науковому пошуку визначили, що, згідно зі стандартом вищої освіти першого (бакалаврського) рівня галузі знань 08 «Право» та нормативними документами, які регламентують діяльність працівників та вимоги роботодавців в цій галузі: «компонентами професійної компетентності майбутніх юристів є: ціннісно-мотиваційний, когнітивно-діяльнісний, комунікативний, аналітично-рефлексивний» (Лещенко, Бєляєва, 2023)

Л.Горлова, розглядаючи професійну компетентність як показник якості освіти, що виділяє такі її сторони:

актуальна кваліфікованість (знання, вміння та навички з професійної галузі, здатність продуктивного володіння сучасними інформаційними технологіями, необхідними та достатніми для здійснення професійної діяльності);

когнітивна готовність (уміння на діяльнісному рівні освоювати нові знання, технології, уміння вчитися та вчити інших);

комунікативна підготовленість (володіння рідним та іноземними мовами комунікативною технікою та технологією вести дискусію, мотивувати та захищати своє рішення);

володіння методами техніко-економічного, екологічно орієнтованого аналізу виробництва з метою його раціоналізації та гуманізації;

креативна підготовленість;

розуміння тенденцій та основних напрямів розвитку професійної галузі та техносфери;

потреба, прагнення та готовність до професійного самовдосконалення, корпоративна самоідентифікація та позиціонування;

стійкі та розвиваються професійно значущі якості (Горлова 2021).

Професійна компетентність як характеристика кваліфікації та професіоналізму, передбачає:

поглиблене знання предмета чи освоєне вміння;

здатність фахівця серед безлічі рішень вибирати найбільш оптимальне, аргументовано спростовувати помилкові рішення, ставити під сумнів ефектні, але неефективні рішення (критичне мислення);

здатність спеціаліста до постійного оновлення знань, володіння новою інформацією для успішного вирішення професійних завдань на даний час та в даних умовах (мобільність знань);

компетентність включає як змістовні (знання), так та процесуальні (уміння) компоненти.

Компетентна людина не тільки розуміє суть проблеми, але й уміє вирішувати її практично. При цьому залежно від конкретних умов вирішення проблеми він може застосувати той чи інший метод, що найбільш підходить до цих умов (гнучкий метод).

Свідовська В.А. у своєму дисертаційному дослідженні зауважує, що «формування та розвиток професійної компетентності майбутніх бакалаврів права відбувається протягом усього періоду професійної діяльності людини» (Свідовська, 2017), тобто протягом майже всього життя, що дозволяє вирішувати різноманітні професійні проблеми, завдання на основі володіння компетенціями відповідно до різноманітних змін: нових норм, умов та вимог сучасного життя.

Висновки

На основі аналізу різних наукових підходів щодо трактування конструкту «професійної компетентності», змісту і структури особливостей діяльності майбутнього фахівця в сфері права нами запропоновано робоче визначення поняття «базова фахова компетентність майбутнього бакалавра права». Під професійною компетентністю фахівців правничого профілю нами розуміється складна інтегральна особистісно професійна якість, яка включає в себе, окрім когнітивної та діяльнісно-практичної складових, що передбачають знання, уміння та навички, достатні для виконання професійних функцій відповідно до нормативів юридичної діяльності, ще й морально-етичну та відповідну мотиваційну складові. До того ж, мається на увазі, високий рівень загальної культури, громадянська зрілість, толерантність та лояльність, здатність до професійної комунікації, конкурентоспроможність, та в силу динамічності сфери правової діяльності - потребу і готовність до освіти впродовж життя

Джерела і література

1. Борейчук А.В. Змістово-структурні особливості інструментальних компетентностей майбутніх юристів. Наукові записки. Серія: Проблеми методики фізико-математичної і технологічної освіти. Кропивницький: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2016. Випуск 9 (III). С. 26-29. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=Ppog_2016_1_5.

2. Горлова Л. Формування професійно-комунікативної компетентності майбутніх юристів у процесі фахової підготовки. Витоки педагогічної майстерності. 2021. Випуск 28. C. 32-36. URL: http://sources.pnpu.edu.ua/article/view/250333/247913.

3. Лещенко Г., Бєляєва А. Формування професійної компетентності майбутніх юристів. Молодий вчений. 2023. № 6 (118). С. 47-50.

4. Зошій І.В. Формування професійної компетентності майбутніх юристів. Молодий вчений. 2018. № 2 (55). С. 487-492. URL: https://molodyivchenyi.ua/index.php/journal/article/view/5881.

5. Свідовська В.А. Формування професійної компетентності майбутніх юристів у процесі дистанційного навчання : дис. на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук за спеціальністю 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти». ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка». Старобільськ, 2017. 460 с.

6. Сисоєва С.О. Педагогічна технологія у неперервній професійній освіті. Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз: монографія / уклад. В.П. Андрющенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, С.Д. Москаленко, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва, Я.В. Цехмістер, О.В.Чалий; за ред. В.Г. Кременя. Київ: Наук. думка, 2003. 853 с.

7. Тюріна В.О. Сутність і структура професійної компетентності майбутніх юристів. Особистість, суспільство, закон: психологічні проблеми та шляхи їх розв'язання. Харків, 2017. C. 213-215. URL: https://www.univd.edu.ua/general/publishing/konf/30_03_2017/pdf/97.pdf.

Referesnes

1. Boreichuk A.V. (2016). Zmistovo-strukturni osoblyvosti instrumentalnykh kompetentnostei maibutnikh yurystiv [Content-structural features of instrumental competencies of future lawyers.]. Naukovi zapysky. Seriia: Problemy metodyky fizyko-matematychnoi i tekhnolohichnoi osvity [Proceedings. Series: Problems of the methodology of physical, mathematical and technological education]. Kropyvnytskyi: RVV KDPU im. V. Vynnychenka. Vypusk 9 (III). P. 26-29. [in Ukrainian]. URL: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?I21DBN=LINK&P21DBN=UJRN&Z21ID=&S21REF=10&S21CNR=20&S21STN=1&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&2_S21P03=FILA=&2_S21STR=P pog_2016_1_5.

2. Horlova L. (2021). Formuvannia profesiino-komunikatyvnoi kompetentnosti maibutnikh yurystiv u protsesi fakhovoi pidhotovky [Formation of professional and communicative competence of future lawyers in the process of professional training]. Vytoky pedahohichnoi maisternosti [Origins of pedagogical skills]. Vypusk 28. P. 32-36. [in Ukrainian]. URL: http://sources.pnpu.edu.ua/article/view/250333/247913.

3. Leshchenko H., Bieliaieva A. (2023). Formuvannia profesiinoi kompetentnosti maibutnikh yurystiv [Formation of professional competence of future lawyers]. Molodyi vchenyi [A young scientist]. № 6 (118). P. 47-50. [in Ukrainian].

4. Zoshii I.V. (2018). Formuvannia profesiinoi kompetentnosti maibutnikh yurystiv [Formation of professional competence of future lawyers]. Molodyi vchenyi [A young scientist]. № 2 (55). P. 487-492. [in Ukrainian]. URL: https://molodyivchenyi.ua/index.php/journal/article/view/5881.

5. Svidovska V.A. (2017). Formuvannia profesiinoi kompetentnosti maibutnikh yurystiv u protsesi dystantsiinoho navchannia : dys. na zdobuttia nauk. stup. kand. ped. nauk za spetsialnistiu 13.0.04 «Teoriia i metodyka profesiinoi osvity» [Formation of professional competence of future lawyers in the process of distance learning]. DZ «Luhanskyi natsionalnyi universytet imeni Tarasa Shevchenka». Starobilsk. 460 p. [in Ukrainian].

6. Sysoieva S.O. (2003). Pedahohichna tekhnolohiia u neperervnii profesiinii osviti [Pedagogical technology in continuous professional education]. Neperervna profesiina osvita: filosofiia, pedahohichni paradyhmy, prohnoz: monohrafiia [Continuous professional education: philosophy, pedagogical paradigms, forecast: monograph] / uklad. V.P. Andriushchenko, І.A. Ziaziun, V.H. Kremen, S.D. Moskalenko, N.H. Nychkalo, S.O. Sysoieva, Ya.V. Tsekhmister, O.V. Chalyi; za red. V.H. Kremenia. Kyiv: Nauk. dumka. 853 p. [in Ukrainian].

7. Tiurina V.O. (2017). Sutnist i struktura profesiinoi kompetentnosti maibutnikh yurystiv [The essence and structure of professional competence of future lawyers]. Osobystist, suspilstvo, zakon: psykholohichni problemy ta shliakhy yikh rozv'iazannia [Personality, society, law: psychological problems and ways to solve them]. Kharkiv. P. 213-215. [in Ukrainian]. URL: https://www.univd.edu.ua/general/publishing/konf/30_03_2017/pdf/97.pdf.

Размещено на Allbest.ru