Дидактичне забезпечення активної особистісної позиції студента як суб’єкта навчальної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький торговельно-економічний інститут ДТЕУ

Дидактичне забезпечення активної особистісної позиції студента як суб'єкта навчальної діяльності

Замкова Наталя Леонідівна

доктор філософських наук, професор

Василишина Ольга Василівна

кандидат педагогічних наук, доцент



Анотація

педагогічний умова готовність менеджер

У статті розглядаються особливості педагогічних умов формування готовності майбутніх менеджерів організацій до управлінської діяльності. Умови, які складають середовище і становище, в якій виникають, розвиваються й існують процеси і явища. Педагогічними умовами можна вважати певну сукупність об'єктивних можливостей, що забезпечують успішність і ефективність вирішення поставлених завдань з управління педагогічним процесом у ЗВО. Тому існують різні підходи до трактування змісту поняття «педагогічні умови». А також педагогічні умови використовуються для реалізації процесу навчання і розглядаються: як «фізичні, психічні і навчально-методичні умови»; як зовнішні (громадські, культурні, мікросередовища ЗВО, природно-географічні) і внутрішні умови (навчально-методична, матеріальна база ЗВО, морально-психологічний мікроклімат, естетичні, спортивні, гігієнічні умови, рівень професійної підготовки професорсько-викладацького складу) і як умови організації педагогічного процесу, до яких належать: матеріальна база - педагогічні засоби і педагогічні ситуації, створення процесу взаємодії учасників педагогічного процесу; технологія педагогічної взаємодії, створення бази для практики, матеріально-технічна база - технічні засоби навчання, гігієнічні умови; морально-психологічна атмосфера - педагогічний такт, повага особистості студента, особистісно орієнтований підхід, сприятливий мікроклімат, створення «ситуації успіху». Якщо традиційна педагогіка пов'язує педагогічний засіб з набором певних заходів, пропонуючи при цьому деякий зовнішній вплив на того, хто навчається, з метою передачі йому моделей поведінки, оминаючи його особистісну сферу, то присутність особистісного компонента в цілях і змісті освіти змінює наші уявлення про педагогічні засоби, тобто про ті інструменти, за допомогою яких педагог досягає поставлених цілей. За своєю суттю педагогічний процес є соціальним процесом, в якому соціальне замовлення суспільства відображається в головній меті педагогічного процесу, тобто у забезпеченні всебічної підготовки людей до успішного вирішення покладених на них завдань. Варто зазначити, що в педагогічному процесі відбувається передача і активне засвоєння соціального досвіду, причому це здійснюється не лише за допомогою цілеспрямовано організованої діяльності (навчально-пізнавальної, виробничої), а і шляхом спілкування студентів і викладачів, систематичного впливу на свідомість, волю і емоції останніх. Таким чином, соціальний досвід «постійно і поступово переплавляється» в якості особистості.

Процес професійної підготовки майбутніх фахівців у закладі вищої освіти є складною за структурою багатокомпонентною педагогічною системою. Згідно з цим, цілісний педагогічний процес передбачає єдність усіх елементів (навчання, виховання, наукової і педагогічної роботи) професійної підготовки фахівців.

Вивчення різних підходів до розуміння сутності педагогічного процесу свідчить про те, що пошук адекватних уявлень про нього як про цілісність, тобто максимальну орієнтованість на всебічний розвиток особистості, не отримав у вітчизняній науці однозначного рішення, що пояснюється складністю явища, яким виступає педагогічний процес.

Ключові слова. студенти, майбутні менеджери, управлінська діяльність, професійна підготовка, менеджмент, готовність, позиція студента.



Zamkova Nataliia Leonidivna Doctor of Science (philisophy)

Vasylyshyna Olha Vasylyshina Candidate of рedagogical sciences, associate professor

Didactic support of the active personal position of the student as a subject of educational activity

Abstract

The article discusses the features of pedagogical conditions for the formation of readiness of future managers of organizations for managerial activities; conditions that make up the environment and the situation where processes and phenomena arise develop and exist. Pedagogical conditions can be considered as a certain set of objective opportunities that ensure the success and effectiveness of solving the tasks set for managing the pedagogical process in the higher education institutions. There fore, there are different approaches to the interpretation of the content of the concept of "pedagogical conditions". As well as pedagogical conditions are used for the implementation of the learning process and are considered: as "physical, mental and educational-methodical conditions"; as external (social, cultural, microenvironments of the higher education institutions, natural- geographical) and internal conditions (educational-methodical, material base of the higher education institutions, moral and psychological microclimate, aesthetic, sports, hygienic conditions, the level of professional training of the teaching staff) and as conditions for organizing the pedagogical process, which include: the material base - pedagogical means and pedagogical situations, the creation of the process of interaction between participants in the pedagogical process; the technology of the pedagogical interaction, the creation of a base for practice; material and technical base - technical means of training, hygienic conditions; moral and psychological atmosphere - pedagogical tact, respect for the student's personality, personality-oriented approach, favourable microclimate, creating a "situation of success". If the traditional pedagogy connects pedagogical means with a set of certain measures, while offering some external influence on a student in order to convey to him patterns of behaviour, bypassing his personal sphere, then the presence of a personal component in the goals and content of education changes our ideas about pedagogical means, that is, about those tools with which a teacher achieves the goals set. At its core, the pedagogical process is a social process in which the social order of the society is reflected in the main goal of the pedagogical process, that is, in ensuring comprehensive preparation of people for the successful solution of the tasks assigned to them.It is worth noting that in the pedagogical process there is a transfer and active assimilation of social experience, and this is carried out not only through purposefully organized activities (educational, cognitive, industrial), but also through communication between students and teachers, systematic influence on the consciousness, will and emotions of the latter. Thus, social experience is "constantly and gradually melted down" in a person's features.

The process of professional training of future specialists in a higher education institution is a complex multicomponent pedagogical system. According to this, a holistic pedagogical process implies the unity of all elements (training, upbringing, scientific and pedagogical work) of professional training of specialists.

The study of various approaches to understanding the essence of the pedagogical process indicates that the search for adequate ideas about it as a whole, that is, the maximum focus on the comprehensive development of an individual, has not received an unambiguous solution in the national science, which is explained by the complexity of the phenomenon that the pedagogical process acts as.

Keywords: students, future managers, managerial activity, professional training, management, readiness, student's position.



Постановка проблеми

Професійно спрямоване навчання передбачає необхідність його організації як досвіду діяльності, що адекватно відображає свідоме ставлення, пізнавальний інтересі зміст професійних умінь.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти теоретичного аналізу педагогічного досвіду показує (Г. Балл, І. Бех, Р. Гуревич, С. Ільїн, К. Касярум, К. Костюченко, Л. Максимчук, А. Мудрик, В. Сериков та інші), що найбільш характерним чинником підвищення ефективності навчання у ЗВО є створення таких психолого-педагогічних умов, в яких студент може зайняти активну особистісну позицію і в якнайповнішій мірі розкритися як суб'єкт навчальної діяльності. Без певного рівня активності людини, що відображається в свідомому ставленні до навчання, прагненні до навчальної взаємодії, не може відбутися акт пізнання. Тому повинно йтися про рівень і зміст активності студента, обумовленої тим або іншим методом навчання: активністю на рівні сприйняття і розуміння; уявою і творчим мисленням; активністю відтворення; створенням нового; соціальною активністю.

Єдина позиція вітчизняних учених на проблему створення умов організації педагогічного процесу, на нашу думку, полягає в підпорядкуванні цих умов головній меті - розвитку гармонійної особистості. Ми у своїй роботі виходили з того, що ефективне формування готовності до управлінської діяльності майбутніх менеджерів організацій можливе за таких педагогічних умов:

дидактичне забезпечення активної особистісної позиції студента як суб'єкта навчальної діяльності;

розробка і застосування системи проблемних ситуацій, що відображають соціальний і предметний зміст управлінської діяльності менеджерів організацій;

впровадження активних методів навчання, що моделюють особливості управлінської діяльності майбутніх менеджерів організацій. Основними системотвірними зв'язками, які, на нашу думку,

забезпечують нормальне функціонування педагогічного процесу на факультеті, є зв'язки управління, що проявляються в діяльності педагогів з планування, організації, регулювання і контролю за діяльністю студентів. Ми вважаємо, для того, щоб педагогічний процес функціонував найефективніше, необхідно знайти оптимальне співвідношення зв'язків управління і самостійності студентів, оскільки занадто жорстке управління діяльністю позбавляє тих, хто вчаться, ініціативи, відповідальності за свою працю, а надмірне приниження ролі педагога також призводить до зниження результативності навчання: «...педагогічне управління ефективне лише у тому випадку, якщо воно в максимально можливій мірі враховує закономірний хід розвитку індивідуумів, громадських процесів, явищ, сприяє прискоренню розвитку їх позитивних тенденцій. Саме ця обставина підкреслює конкретність функції управління в ЗВО» [27, с. 90].

Мета статті - проаналізувати шляхи та умови для особистісного становлення майбутнього фахівця.

Виклад основного матеріалу

Сутність особистісно-гуманітарної парадигми вищої освіти полягає в тому, щоб пов'язати її гуманітарний потенціал з побудовою освітнього простору, що формує особистісні (смислові, ціннісні, світоглядні) функції і властивості індивіда. Такий тип навчання передбачає створення навчальної ситуації, в якій від студента очікуються знання і проєктні дії і, головне, рефлексія сенсу, цінності освітньої діяльності.

Педагогічними, у власному значенні слова, є такі дії викладача, коли ним цілеспрямовано створюються умови, що ставлять студента в позицію суб'єкта досвіду, що свідомо приймає ціннісний зміст, пропонований педагогом. Провідною умовою залучення студентів до організованої продуктивної навчально-пізнавальної діяльності є активна участь у спільній роботі на основі вільного вибору своєї долі участі і використання педагогічних засобів, що забезпечують включеність студентів у цю діяльність [4].

Отже, для реалізації і досягнення максимальних результатів за мінімальний час варто «передбачити раціональні форми управління навчальною діяльністю» [27, с. 123 ].

Особистісно орієнтована педагогіка розглядає розвиток особистості як подієвий процес (І. Бех, О. Савченко). Цю «подію» І. Холковська описує поняттям особистісно розвивальної ситуації, що є деяким просторово-часовим континуумом людського буття, цілісною системою умов, що «запускає» механізм особистісного розвитку.

Відповідно до Концепції неперервної професійної освіти [18], людина виступає як суб'єкт власного розвитку, включаючись у спільну діяльність з партнерами, які належать до тієї спільноти, що досить значуща для неї на тому або іншому етапі життя. Ця спільна діяльність визначає зміст, розподіл обов'язків, систему взаємних очікувань партнерів, тобто форму спільноти. Причому принцип спільної діяльності, в даному випадку, обумовлює те, що викладач закладу вищої освіти організує спільну діяльність зі студентом на всіх основних етапах процесу навчання, а останній бере активну участь у цій діяльності. Таким чином, система взаємодій «викладач-студент», «студент-студент», «студент-група», «викладач-група» складає ядро професійної підготовки майбутніх фахівців.

На думку А. Вербицького, становлення фахівця у ЗВО - це формування його потреб і мотивів, причому мотивів двох видів: мотивів досягнення і мотивів пізнання. «Пізнавальною є така мотивація, за якої невідоме нове знання співпадає з метою пізнавальної діяльності, а мотивація досягнення - з мотивацією, за якої пізнавальна діяльність є лише засобом досягнення мети, що знаходиться поза цією пізнавальною діяльністю» [4]. Завдання викладача - не лише розвивати пізнавально-професійну спрямованість студентів, а й - забезпечувати новий рівень самовизначення, пов'язаний з перетворенням «внутрішньої позиції» студента (усвідомлення свого «Я» в системі реально існуючих стосунків) у стійку життєву позицію, відповідно до якої життєві плани орієнтуються на потреби суспільства.

Аналіз праць з проблеми формування готовності майбутніх менеджерів організацій до управлінської діяльності дозволив виявити, що в наукових дослідженнях спеціально не розглядаються ситуації педагогічної взаємодії як засіб формування даної готовності. Водночас у нашому дослідженні під системою засобів ми розумітимемо систему ситуацій особистісно орієнтованої педагогічної взаємодії, що максимально орієнтовані на особистість студента і відображають усі умови і обставини педагогічної діяльності. Тобто ситуація особистісно орієнтованої взаємодії, у нашому розумінні, має не лише навчально-професійний, а йособистісно розвивальний характер.

Нові вимоги до фахівця обумовлюють необхідність впровадження сучасних технологій організації педагогічного процесу, системний підхід до якого дозволяє виокремити такі складові: самовизначення; критерії діяльності; способи діяльності [24]. Доведено, що кожна зі складових у рівній мірі впливає на результативність професійної підготовки. Так, розглядаючи технологію самовизначення, варто враховувати, що діапазон результату знаходиться в проміжку від нуля до технологічного рівня використання викладачем даної технології з педагогічною метою:

навчальний матеріал, що викладається, не пов'язаний з реальною професійною ситуацією, студент не бачить його сенсу у контексті набуття професійної готовності, не формується пізнавальний інтерес до пропонованого змісту;

пропонований зміст цікавий як прецедент, як приклад з історії питання, як концепція на майбутнє;

кожен «крок» навчальної теми актуалізується викладачем, його значущість розкривається у конкретних діях студентів «тут і тепер».

Перша педагогічна ситуація руйнує повагу до технології, вводить студентів у стан байдужості і до навчального процесу, і до своєї справи, заради якої вони знаходяться в навчальній аудиторії. Друга педагогічна ситуація створює великий діапазон психологічних станів: від роздратування до щирої зацікавленості, залежно від особливостей ставлення студентів до набуття професійної компетентності. Третя педагогічна ситуація вводить студента в стан активності, він намагається осмислити важливість нової інформації у контексті вирішення проблем формування готовності до виконання професійних функцій [6].

Наступною складовою є критерії діяльності. Переважання в педагогічних технологіях репродуктивного мислення над продуктивним породжує нездатність студентів синтезувати готові і креативні рішення, необхідні в ситуаціях, що не повторюються, без чого неможлива професійна адаптація. Ситуативна поведінка вимагає швидкого реагування, здатності до вибору і ухвалення рішень з урахуванням умов, що склалися. Виходячи з цього, варто розуміти важливість вправляння студентів у продуктивному мисленні, коли педагог включає слухачів у логіку свого викладання, побудованого системно, створює умови для осмислення зв'язків у ньому, завдяки чому відбувається інтенсивний процес виробництва власних думок, висновків. Тут, як і в технології самовизначення, існує технологічний діапазон від нуля до максимального дотримання технології модульної структуризації, в якій визначають декілька станів: зміст побудований відповідно до модульного принципу, щоб кожен студент побачив власну траєкторію просування до професійної готовності; визначені окремі «порції» нової інформації, зроблена спроба пов'язати її з реальною практикою; вектор викладу не співпадає з актуальними проблемами аудиторії, зміст представлений аморфною масою, не націлений на практичне використання.

Наступною складовою частиною діяльності менеджера, що формується в педагогічному процесі, є способи діяльності. Зупинимося на їх актуальності в менеджменті і на зміні парадигми управління в сучасних умовах. Спроби впровадження в менеджменті демократичного стилю соціального спілкування зустрічають потужні перешкоди у вигляді стереотипів, що склалися раніше, заснованих на застарілому розумінні дотримання обов'язків, виконання «рольових» функцій. Демократична модель взаємодії передбачає вміння: зрозуміти себе, зрозуміти іншого, піти на поступки, домовитися про взаємну вигоду, про співпрацю, не давити, не наказувати, знаходити взаємний інтерес - на відміну від авторитарної, що базується на гіпертрофованому понятті «повинен» [10].

Саме у закладі вищої освіти необхідно відпрацьовувати в режимі тренінгів, з сукупності яких складаються педагогічні технології, такі необхідні сьогодні процедури діяльності менеджера: самовизначення, системне структурування власної діяльності, обмін (у чому і полягає суть ринкових відносин) змістом (матеріальним, інтелектуальним, емоційним), усвідомлення власних дій, передбачення результатів взаємодії, розуміння процесів, що відбуваються в навколишньому світі і власних способів адаптування до них, тобто оволодіння новими технологіями самовизначення в об'єктивних умовах, що склалися [7].

Отже, створювати умови для особистісного становлення майбутнього фахівця може заклад вищої освіти, освітній простір якого орієнтований на особистість як студента, так і викладача. Основою цього процесу є система цінностей, що утворює своєрідну інфракультуру установи.

У наукових дослідженнях з проблем управління [4] представлений порівняльний аналіз стратегій управління, пов'язаних відповідно зі «знаннєвою» і «особистісною» орієнтаціями освіти. Розглянемо ці парадигми освіти - технократичну або «знаннєво-орієнтовану» і гуманістичну або «особистісно орієнтовану». Перша парадигма розглядає освіту за аналогією з процесом пізнання: мета - зміст - засоби як «квазідослідницький» процес. Особистісні аспекти зводяться до формування мотивації і пізнавальних здібностей. Друга парадигма передбачає таку організацію освіти, що зосереджена переважно на особистості того, хто навчається, його самобутності, унікальності, суб'єктивності.

Таким чином, «знаннєва» і «особистісна» парадигми освіти відрізняються одна від одної за місцем, що відводиться в них особистості: або особистість є засобом, або - метою. В той же час, в реальності вони виступають двома взаємопов'язаними процесами, двома аспектами освоєння світу людиною.

Особистісний рівень характеризується як ціннісний, сенсотвірний, мотиваційний, що розкриває призначення людини і її діяльності, тоді як пізнавальний можна розглядати як інструментальний, на якому вирішуються інформативно-пізнавальні завдання. Проте, особистісний підхід не означає відмови від інформативних функцій освіти, оскільки тут завжди робиться акцент на розвиток особистісного ставлення до світу, діяльності, самого себе.

У сучасній вітчизняній педагогічній теорії визначають декілька напрямів обґрунтування особистісно орієнтованої освіти. Так, наприклад, виокремлюють три групи моделей особистісно орієнтованої освіти: соціально-педагогічну (орієнтована на соціальне замовлення і з технологічного боку пов'язана з розвитком особистості «ззовні»); предметно-дидактичну (орієнтована на науково-предметний поділ знань, що необхідно засвоїти тим, які вчаться; особистість тут є представленою у формі врахування її переваг: типи завдань підвищеної або зниженої складності, спеціалізовані групи, профільні класи); психологічну [21].

Вітчизняний науковець Т. Кошманова пропонує поділ існуючих моделей особистісно-розвивального навчання на «інструментальні», що зорієнтовані на забезпечення досягнення «запланованого» результату в розвитку особистості, і «культурологічні», побудовані на власній особистісній діяльності, рефлексії, самостійності [21]. На її думку, «інструментальний» аспект передбачає своєрідну технологію врахування індивідуальних, психологічних, переважно когнітивних особливостей особистості, навчання на рівні методики, а не моделі процесу. «Культурологічний» підхід заснований на унікальності особистості, на забезпеченні умов для розвитку студента як суб'єкта навчальної діяльності, зацікавленого в самозміні і здатного до неї.

Виходячи з цього, особистісний підхід в освіті є провідною тенденцією сучасної педагогічної теорії і практики. Не зважаючи на різноманітність уявлень про особистісно орієнтовану освіту, специфіка його полягає в тому, що в освітньому просторі особистості відтворюється система таких життєвих ситуацій, які потребують прояву і розвитку не лише пізнавальних, а й особистісних функцій.

Для розкриття сутності освітнього процесу, варто:

визначити етапи процесу (частина процесу, яка має внутрішню самостійність);

проаналізувати, яким чином у результаті взаємодії викладача і студента на кожному етапі відбувається досягнення проміжної мети, як це впливає на результати подальшого етапу і на досягнення мети всього процесу;

виявити місце і роль учасників освітнього процесу на різних рівнях представлення [27, с. 17].

В освітньому процесі визначають внутрішній і зовнішній аспекти, що певним чином співвідносяться: «внутрішній зміст освітнього процесу полягає в саморозвитку організму; передача найважливіших культурних надбань і навчання старшим поколінням молодшого є тільки зовнішнім аспектом цього процесу, що прикриває саму сутність його» [3, с. 58], причому «навчання, освіта, привчання, виховання, настанова, умовляння, покарання й інші подібні численні слова означають різні властивості, методи, прийоми і засоби одного великого цілого - педагогічного процесу» [22].

Аналіз педагогічних літературних джерел свідчить, що автори сучасних концепцій єдині в думці: розкрити суть педагогічного процесу і виявити умови набуття ним властивостей цілісності можна лише на основі методології системного підходу. При цьому варто розглядати педагогічні об'єкти як системи, тобто визначити склад, структуру й організацію основних компонентів; встановити провідні взаємозв'язки між ними; виявити зовнішні зв'язки системи; виокремити головну систему; визначити функції системи і її роль серед інших систем; встановити на цій основі закономірності і тенденції розвитку системи у напрямі її цілісності. Отже, цілісність завжди має сенс тільки стосовно системних об'єктів, яким і є педагогічний процес [25, с. 103 - 104].

Розглядаючи цілісний педагогічний процес як систему, визначимо властиві йому характеристики: цілеспрямованість - провідна мета полягає в підготовці фахівця, формуванні його особистості, таких якостей, що сприятимуть продуктивній професійній діяльності; двобічний характер - у педагогічному процесі завжди можна виокремити діяльність двох основних суб'єктів - викладачів і студентів; творчий характер - ця характеристика за своєю глибинною сутністю вимагає креативності як від викладача, так і від студентів, що проявляється в оновленні змісту, форм, методів освітньо-виховної діяльності педагога і пізнавальної діяльності студентів; динамізм - педагогічний процес є явищем, що розвивається, для нього властиві зміни змісту, дій суб'єктів цього процесу і самих суб'єктів; цілісність - як інтегруюча характеристика педагогічного процесу, вона передбачає, що всі його компоненти знаходяться в узгодженому зв'язку і підпорядковані єдиній меті [25, с. 66].

Цілісному педагогічному процесу присвячено багато праць вітчизняних учених [3; 15; 16; 17; 19; 20; 22; 23; 24; 26; 27]. Цілісність педагогічного процесу вони трактують як сукупність необхідних і достатніх умов його існування. Цілісність описується через інтеграційні або системні властивості педагогічного процесу, функції, що виражають його, обумовлені цілеспрямованими діями суб'єктів, об'єктивними і суб'єктивними умовами.

М. Ярмаченко ввів поняття «рівні цілісності», що відображають міру реалізації педагогічного процесу, його особистісно-розвивальних функцій і виховних можливостей [25]. Основна практична вимога цілісного підходу, за М. Ярмаченком, полягає в тому, що кожен локальний педагогічний процес має педагогічну цінність лише тоді, коли робить внесок «у ціле», у розвиток провідних соціально-моральних властивостей особистості. Відповідно до цього, в цілях педагогічної діяльності має бути представлений зв'язок ситуативних, процесуальних новоутворень зі змінами у ведучих життєво визначальних інтеграційних якостях особистості. Для того, щоб цілісний педагогічний процес виконував ефективно свої функції, він повинен мати певну внутрішню будову, структуру. Ця структура визначає деякий склад компонентів (статична структура) і послідовність фаз процесу, що обумовлюють запланований результат та необхідні новоутворення в особистості (динамічна структура) [25, с.189].

У структурі кожного процесуального компонента виокремлюють: мету, завдання, зміст, методи, засоби, форми, результат. Ці елементи мають універсальний характер, оскільки властиві будь-якій діяльності. Їх можна іменувати як цільовий, змістовний, організаційно-діяльнісний і аналітико-результативний компоненти педагогічного процесу [26].

Педагогічний процес закладу вищої освіти, всі його структурні компоненти ведуть до внутрішніх змін: навченості; вихованості; інтелектуального, морального, емоційного розвитку; підвищення професіоналізму майбутнього фахівця будь-якого профілю. Як цілісне явище, педагогічний процес має загальні стійкі зв'язки, закономірності, зміна або порушення їх призводять до дисгармонії в його організації. Варто зазначити, що в педагогічному процесі закладу вищої освіти реалізуються, переплітаючись і взаємодіючи, функції, за допомогою яких розвивається освітня діяльність, компоненти якої взаємно впливають один на одного, змінюючись самі і змінюючи інші компоненти. Серед основних функцій педагогічного процесу визначають: освітню, призначення якої підвищення рівня навченості студентів; виховну - формування переконань, цінностей, установок, ідеалів, якостей особистості; розвивальну - розвиток різних сфер особистості (емоційно-вольової, сенсорної, інтелектуальної); методичну - відбір форм, методів, засобів, що певним чином вибудовують педагогічний процес, діяльність викладача і студентів; аналітико-результативну - аналіз, визначення рівня продуктивності педагогічного процесу, підведення підсумків, розробка нових завдань; професійну - об'єднання всіх компонентів педагогічного процесу, турбота про рівень професійної підготовки майбутнього менеджера [26, с. 71].

Системотвірним чинником педагогічного процесу виступає його мета, що розуміється як багаторівневе явище. Відомий вітчизняний учений І. Бех вважає, що тільки коли навчальна мета стає особистісно значущою, студент починає сам організовувати свою діяльність, спрямовану на досягнення навчальної мети, перетворюючись на суб'єкта навчальної діяльності. Проблемність підходу до системи «суб'єкт (педагог) - об'єкт суб'єктивних стосунків (студент)» полягає в складності постановки мети в навчальному процесі і так, щоб вона стала особистісно значущою, і спрямовувала б на активність студента [4].

Якщо мета навчання - сформувати готовність студентів до виконання професійних функцій, то досягнення цієї мети повинні забезпечувати організація, зміст, технологія педагогічного процесу. Саме від того, що необхідно розвивати в суб'єктові (студентові), залежить постановка мети і пошук спеціальних шляхів організації педагогічного процесу, відбір відповідних методичних засобів і змісту навчання, визначення показників і способів виявлення ефективності. При цьому варто враховувати, що досягнення мети в процесі навчання безпосередньо залежить від усіх компонентів педагогічного процесу і знаходиться в тісному взаємозв'язку з ними [18].

Процес підготовки фахівця у закладі вищої освіти характеризується своїми особливостями: своєрідністю цілей навчання (формування знань, умінь, що забезпечують вдосконалення професійної й управлінської діяльності); своєрідністю об'єкту вивчення; більш високим рівнем пізнавальної діяльності студентів; високим рівнем мотивації учіння, високим рівнем рефлексії тих, хто навчається; обмеженістю часу навчання [22].

Педагогічна взаємодія, за твердженням А. Брінклі, Б. Десентс, М. Флемм, О. Сидоренка, означає «взаємну активність викладача і студентів і передбачає: педагогічний вплив; активне сприйняття педагогічного впливу; засвоєння інформації, її персоніфікацію; власну активність студента, яка виражається в його діях у відповідь і впливах на самого себе і на викладача» і є однією з умов ефективності перебігу педагогічного процесу. Специфіка педагогічної взаємодії обумовлена тим, що в її процес залучені не лише індивідуально - психологічні особливості особистості педагога, а й особливості студентів, без яких діяльність викладача втрачає сенс. О. Сидоренко вважає, що саме від емоційності педагога залежить успіх педагогічного впливу, вона мобілізує, спонукає до дій, активує розумову діяльність, концентрує увагу, позитивно впливає на пам'ять, навіює.

Науковці-прибічники особистісного підходу до організації професійної підготовки (Г. Балл, І. Бех, Є. Бондаревська, І. Зязюн, С. Подмазін, В. Сластьонін, І. Якіманська та ін.), вважають, що за таких умов майбутній фахівець звикає діяти в обстановці реальної різноманітності ситуацій, що вимагають управлінських рішень, долає страх і невпевненість перед незліченною кількістю різних елементів поведінки, реакцій суб'єктів взаємодії.

Студент - не об'єкт, не предмет впливу. Він - партнер зі спільної діяльності, що сприяє його особистісному і професійному росту завдяки навчальній взаємодії, взаєморозумінню і співпраці [18, с. 19]. Сутність професійної підготовки, підкреслює Н. Андрущенко, не у «пасивному засвоєнні готового досвіду або в прийнятті обставин, а в перетворенні їх, в перетворенні своєї діяльності і, кінець кінцем, у самозміні» [1, с.8].



Висновки

Для майбутніх фахівців зовнішніми є умови, що організуються викладачем, а для викладача - умови, що створюються студентами. Їхні відносини мають бути орієнтовані на найбільш ефективну взаємодію, на виключення перешкод у реалізації діяльності з того й іншого боку. Це можливо, якщо цілі узгоджені, тобто відбулося самовизначення, якщо внутрішній зміст орієнтований на збагачення завдяки спільним критеріям діяльності, якщо методи відповідають здібностям викладачів і студентів і покликані забезпечити розвиток майбутнього фахівця в процесі оволодіння способами діяльності. Моделі і технології педагогічного процесу розробляються відповідно до соціального замовлення, у тому числі і з соціальним замовленням конкретної особи, причому їхня інтеграція передбачає диференціацію [4].

Виходячи з того, що педагогічний процес спеціально організований і відбувається в спеціальних умовах, то і педагогічна взаємодія суб'єктів здійснюється в цілісному поєднанні навчання як спеціально організованого процесу засвоєння суб'єктом нових норм (соціокультурних), нової інформації, визнаної їм корисною і затребуваною; виховання як спеціально організованого процесу управління суб'єктом власними потребами (становлення професійної самосвідомості); розвитку як спеціально організованого процесу вирощування суб'єктом власних здібностей, оволодіння способами цивілізованої взаємодії з навколишнім світом [4].

Варто зазначити, що кожен з цих процесів забезпечує два інших (і забезпечується двома іншими), в чому і проявляється їхня єдність і цілісність: тому, якщо навчання відбувається, то воно є і виховним, і розвивальним. Отже, цей взаємозв'язок обумовлює внутрішні процеси зміни навченості, вихованості і розвитку особистості, причому не лише студента, а і викладача.



Література

1. Андрущенко Н.О. Формування базових управлінських компетенцій у майбутніх менеджерів економічного профілю засобами інтерактивних технологій: автореф. дис. канд. пед. наук. Н.О. Андрущенко.-Вінниця: 2011.- 20 с.

2. Белова Л.О. Якісна освіта як запорука якості життя населення. Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2016. Вип.4(54). С. 8-17.

3. Варій М.Й., Ортинський В.Л. Основи психології і педагогіки: навчальний посібник. 2-ге вид., випр. та доп. Київ: Центр учбової літератури, 2009. 376 с.

4. Василишина О.В.Аналіз результатів впровадження експериментальної методики підготовки майбутніх менеджерів до управлінської діяльності. Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: педагогіка і психологія. 2020. Випуск 63. С. 68-75.

5. Влодарська-Зола Л. Професійна підготовка майбутніх менеджерів у вищих технічних навчальних закладах: автореф. дис.... канд.. пед.. наук. Київ, 2003. 20 с.

6. Волкова В.В. Формування професійної спрямованості студентів-менеджерів на початковому етапі навчання (на матеріалі англійської мови): автореф. дис. ... канд. пед. наук: спец. 13.00.01. Луганськ, 2000. - 20 с.

7. Воробйова Є.В. Педагогічні умови формування індивідуального стилю професійної діяльності майбутніх менеджерів адміністративної діяльності: дис. канд. пед. наук: 13.00.04. Харків, 2010. 263 с.

8. Всеукраїнський круглий стіл «Якість підготовки менеджерів: принципи, технології, перспективи» - крок до досконалості підготовки фахівців. - URL: https://www.knteu.kiev.ua/blog/read/?pid=18899&uk._-.

9. Всеукраїнський науково-методичний семінар «Формування сучасної парадигми менеджменту освіти в соціокультурній сфері»: URL: http://knukim.edu.ua/formuvannya-suchasnoyi-paradigmi-menedzhmentu-osviti-v-sotsiokulturniy-sferi/.

10. Галузяк В.М. Класифікація стилів педагогічного спілкування. Проблеми освіти: наук.-метод. зб. Київ: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2001. Вип. 26. С. 23-33.

11. Гінсіровська І.Р. Підготовка майбутніх фахівців з менеджменту до інноваційної професійної діяльності у вищих технічних навчальних закладах: дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук. Тернопіль, 2018. 329 с.

12. Гурч Л. Перспективи підготовки конкурентоспроможних менеджерів у контексті формування загальноєвропейського освітнього простору. Персонал: Журнал інтелектуальної еліти. 2006. № 6: URL: http://personal.in.ua/article.php?ida=310.

13. Капітанець О.М. Педагогічна підготовка менеджерів у вищих технічних навчальних закладах: автореф. дис. ... канд. пед. наук. Київ, 2001. 18 с.

14. Карамушка Л.М., Москальов М.В. Психологічні умови підготовки майбутніх менеджерів до управління змінами в організації: монографія. Київ: Просвіта, 2011. 200 с.

15. Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту: навчальний посібник для ст-ів вищих навчальних закладів. Київ: Либідь, 2004. 424 с.

16. Клімова А.М. Формування управлінської компетентності майбутніх менеджерів у вищих навчальних закладах економічного профілю: автореф. дис. канд. пед. наук. Переяслав-Хмельницький, 2015. 21 с.

17. Кокун О.М. Психологія професійного становлення сучасного фахівця: монографія. Київ: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2012. 200 с.

18. Кремень В.Г., Андрущенко В.П., Зязюн І.А. Система освіти в Україні. Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз: монографія / за ред. В.Г. Кременя. Київ: Наукова думка, 2003. 853 с.

19. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: навчальний посібник. Київ: Знання, 2005. 486 с.

20. Курлянд З.Н., Хмелюк Р.І., Семенова А.В. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. 2-ге вид., перероб. і доп. / за ред. З.Н. Курлянд. Київ: Знання, 2005. 399 с.

21. Моделі навчання (длястудентів педагогічних спеціальностей): Серія: навчально-методичні матеріали / за ред. Т.С. Кошманової. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002. Вип. 5. 22 с.

22. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2007. 232 с.

23. Олексенко В.М. Теоретичні і методичні засади реалізації інноваційних технологій у підготовці майбутніх фахівців інженерних спеціальностей: дис. ... д-ра пед. наук. Київ, 2008. 463 с.

24. Падалка О.С., Нісімчук А.С., Шпак О.Т. Сучасні педагогічні технології: навчальний посібник. Київ: Просвіта, 2000. 280 с.

25. Педагогіка / за ред. М.Д. Ярмаченка. Київ: Вища школа, 1986. 543 с.

26. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: навчальний посібник. Київ: Вища школа, 2005. 239 с.

27. Цехмістрова Г.С., Фоменко Н.А. Управління в освіті та педагогічна діагностика: навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів. Київ: Видавничий Дім «Слово», 2005. 280 с.



References

1. Andrushchenko N.O (2011) Institutio fundamentalis administrationis competentiae in futuris administratoribusprofano oeconomicoper interactivas technologias: autoref. thesis Ph.D. paedagogus scientiam SED. Andrushchenko.-Vinnytsia: 20p. [AndrushchenkoN.OFormation of basic management competencies in future managers of the economic profile by means of interactive technologies: autoref. thesis Ph.D. pedagogue of science BUT. Andrushchenko. - Vinnytsia: 20pp.-20] [in Ukrainian].

2. Belova L.O. (2016) Quatatem educatio qualitatis incolarum vitae. Theoria etpraxis administrationispublicae: collectio. de scientia opera Kharkiv: Publishing Domus KhaRINADU "Magister", Part 4(54). P. 8-17. [Belova L.O. Quality education as a guarantee of the quality of life of the population. Theory and practice ofpublic administration: collection. of science works Kharkiv: Publishing House of KhaRI NADU "Master", 2016. Issue 4(54). pp. 8-17.] [in Ukrainian].

3. Variae M.Y., Ortynskyi V.L. (2009) Basicae psychologiae etpaedagogiae: studiorum rector. 2nd ed ex. et additional Kyiv: Centre for Educational Literature, 376 p. [Vary M.Y., Ortynskyi V.L. Basics ofpsychology and pedagogy: study guide. 2nd edition , ex. and additional Center for Educational Literature.] Kyiv: [in Ukrainian].

4. Vasylyshina O.V. (2020) Analysis eventus exsecutionis methodi experimentalis instituendi futuri procuratores pro actionibus moderatoribus. Notae scientificae publicae Pedagogicae Universitatis Vinnytsia ab Mykhailo Kotsyubynskyi nuncupatae. Series: Paedagogia et psychologia. Edizione 63. pp. 68-75. [Vasylyshina O.V. Analysis of the results of the implementation of the experimental method of training future managers for managerial activities. Scientific notes of Vinnytsia State Pedagogical University named after Mykhailo Kotsyubynskyi. Series: pedagogy and psychology. 2020. Issue 63. pp. 68-75.] [in Ukrainian].

5. Vlodarska-Zola L. (2003) Procuratoresprofessionalesfuturi in altioribus institutionibus technicis educandis: autoref. dis.... candidatus.. ped.. scientia. Kyiv, 20 p. [Vlodarska-Zola L. Professional training of future managers in higher technical educational institutions: autoref. dis.... candidate.. ped.. science. Kyiv, 2003. pp20.] [in Ukrainian].

6. Volkova V.V. (2000) Institutio orientationisprofessionalis studentium moderatorum in rudimento educationis (de materia linguae Anglicae): autoref. thesis ... candidatus ped. Scientiarum: spec. 13.00.00. Luhansk pp.20 [Volkova V.V. Formation of the professional orientation of managerial students at the initial stage of education (on the material of the English language): autoref. thesis ... candidate ped. Sciences: spec. 13.00.01. Luhansk.] [in Ukrainian].

7. Vorobyova E.V. (2010) Conditiones paedagogicae adformandum singularem stylum professionalis activitatis futuri administratores actionis administrativae: dissertatio. Ph.D. ped. Scientiae: 13.00.04. Kharkiv. 263 p. [Vorobyova E.V. Pedagogical conditions for the formation of an individual style of professional activity of future managers of administrative activities: dissertation. Ph.D. ped. Sciences: 13.00.04. Kharkiv, 2010. pp.263] [in Ukrainian].

8. Omnia Ucraina circum mensam "Qualitas curatorum instituendi: principia, technologiae, prospectus" - gradus ad perfectionem disciplinae adhibendae. - URL: https://www.knteu.kiev.ua/blog/read/?pid=18899&uk._- [The All-Ukrainian round table "Quality of training managers: principles, technologies, perspectives" is a step towards perfection in the training of specialists. - URL: https://www.knteu.kiev.ua/blog/read/?pid=18899&uk._-] [in Ukrainian].

9. Seminarium scientificum et methodologicum omne-Ucrainum "formatio moderni paradigma de administratione educationis in sphaera socio-culturali": URL: http://knukim.edu.ua/formuvannya-suchasnoyi-paradigmi-menedzhmentu-osviti-v-sotsiokulturniy-sferi/. [All-Ukrainian scientific and methodological seminar "Formation of the modern paradigm of education management in the socio-cultural sphere": URL: http://knukim.edu.ua/formuvannya-suchasnoyi-paradigmi-menedzhmentu-osviti-v-sotsiokulturniy-sferi/.] [in Ukrainian].

10. Galuzyak V.M. (2001) Classificatio stili communicationispaedagogicae. Quaestiones de educatione scientia et methodo. coll. Kyiv: Methodus scientifica. centrum educationis superioris Vol. 26. p. 23-33. [All-Ukrainian scientific and methodological seminar "Formation of the modern paradigm of education management in the socio-cultural sphere": URL: http://knukim.edu.ua/formuvannya-suchasnoyi-paradigmi-menedzhmentu-osviti-v-sotsiokulturniy-sferi/.] [in Ukrainian].

11. Ginsirovska I.R. (2018) Praeparatiofuturae administrationis adhibendi adamet actionem professionalem in institutis technicis superioribus institutis: diss. ad scientias obtinendas. candidatus gradus ped. de scientia Ternopil 329 p. [Ginsirovska I.R. Preparation of future management specialists for innovative professional activity in higher technical educational institutions: diss. for obtaining sciences. candidate degree ped. of science Ternopil, 2018. pp. 329] [in Ukrainian].

12. Gurch L. (2006) Prospectus institutionis curatorum auctorum in contextu formationis spatii scholasticipan-europaei. Staff: Acta de flore intellectuali. N. 6: URL: http://personal.in.ua/article.php?ida=310.

13. Praefectus O.M. (2006) Pedagogica institutio curatorum in altioribus institutionibus technicis instituendis: autoref. thesis ... candidatus ped. de scientia Kyiv XVIII p. [Gurch L. Prospects for training competitive managers in the context of the formation of the European educational space. Staff: Journal of the intellectual elite.. No. 6: URL: http://personal.in.ua/article.php?ida=310.] [in Ukrainian].

14. Karamushka L.M., Moskalyov M.V. (2011) Condiciones psychologicae instituendae futurae administratores ad mutationes regendas in ordinatione: monographo. Kyiv: Prosvita, 200 p. [Captain O. M. Pedagogical training of managers in higher technical educational institutions: autoref. thesis ... candidate ped. of science Kyiv, 2001. pp. 18] [in Ukrainian].

15. Karamushka L.M. (2004) Psychologia de administratione educationis: studium rector pro studentibus institutorum educationis superiorum. Kyiv: Lybid 424 p. [Karamushka L.M., Moskalyov M.V. Psychological conditions for training future managers to manage changes in the organization: monograph. Kyiv: Prosvita, 2011. 200p.] [in Ukrainian].

16. Klimova A.M. (2015) Institutio moderatorum competentiae futurorum procuratorum in altioribus institutionibus Institutis oeconomicis: autoref. thesis ... candidatusped. de scientia Pereyaslav-Khmelnytskyi 21 p. [Klimova A.M. Formation of managerial competence of future managers in higher educational institutions of economic profile: autoref. thesis ... candidate ped. of science Pereyaslav-Khmelnytskyi, 2015. pp. 21] [in Ukrainian].

17. Kokun O.M. (2012) Psychologia evolutionis professionalis recentioris specialist: monographus. Kyiv: SE "Information and Analytical Agency" 200 p. [Kokun O.M. Psychology of professional development of a modern specialist: monograph. Kyiv: SE "Information and Analytical Agency", 2012. pp. 200] [in Ukrainian].

18. Kremen V.G., Andrushchenko V.P., Zyazyun I.A. (2003) Ratio educationis in Ucraina. Ad professionem continuandam: philosophia, pedagogica paradigmata, praecognoscendum: monographum / editum a VG. Silex. Kyiv: Naukova dumka, 853 p. [Kremen V.G., Andrushchenko V.P., Zyazyun I.A. The education system in Ukraine. Continuing professional education: philosophy, pedagogical paradigms, forecast: monograph / edited by V.G. Flint. Kyiv: Naukova dumka, 2003. pp.853] [in Ukrainian].

19. Kuzminsky A.I. (2005) Scholae superiorispaedagogia: studium rector. Kyiv: Znannia, 486 p. [Kuzminsky A.I. Higher school pedagogy: study guide. Kyiv: Znannia, 2005. pp.486] [in Ukrainian].

20. Kurlyand Z.N., Khmelyuk R.I., Semenova A.V. (2005) Scholae superioris paedagogia: doctrina. manual 2nd ed., revision. et additional /edited by Z.N. Courland. Kyiv: Znannia pp. 399 [Kurlyand Z.N., Khmelyuk R.I., Semenova A.V. Higher school pedagogy: teaching. manual 2nd ed., revision. and additional/ edited by Z.N. Courland. Kyiv: Znannia 399 p.] [in Ukrainian].

21. Exempla litterarum studiorum (pro studentibus specialitatum paedagogicarum): Series: materiarum scholasticarum et methodologicarum / edited by T.S. Koshmanova. Leopolis: LNU Publishing Centre de nomine I. Franka, 2002. Vol. 5. XXII p. [Learning models (for students of pedagogical specialties): Series: educational and methodological materials / edited by T.S. Koshmanova. Lviv: LNU Publishing Center named after I. Franka, 2002. Vol. 5. pp.22] [in Ukrainian].

22. Nagaev V.M. (2007) Modi docendi in superiori educatione: educatione. manual Kyiv: Centre for Educational Literature 232 p. [Nagaev V.M. Teaching methods in higher education: education. manual Kyiv: Center for Educational Literature, 2007. pp. 232] [in Ukrainian].

23. Oleksenko V.M. (2008) Principia theorica et methodologica exsecutionem technologiarum innovandi in instituendis specialibus futuris in specialibus machinandis: dissertatio. Ped. de scientia Kyiv 463p[Oleksenko V.M. Theoretical and methodological principles of implementation of innovative technologies in the training offuture specialists in engineering specialties: diss. ... Dr. Ped. of science Kyiv, 2008. 463 p] [in Ukrainian].

24. Padalka O.S., Nisimchuk A.S., Shpak O.T. (2000) Technologiae paedagogicae modernae: studium rector. Kyiv: Prosvita 280 p. [Padalka O.S., Nisimchuk A.S., Shpak O.T. Modern pedagogical technologies: a study guide. Kyiv: Prosvita, 2000. 280 p. ] [in Ukrainian].

25. Pedagogia / edited by M.D. (1986) Yarmachenko. Kyiv: Higher School 543 p. [Padalka O.S., Nisimchuk A.S., Shpak O.T. Modern pedagogical technologies: a study guide. Kyiv: Prosvita, 2000. 280 p.] [in Ukrainian].

26. Slepkan Z.I. (2005) Fundamenta scientifica processus paedagogici in superiori educatione: studium rector. Kyiv: Scholae Superioris 239 p. [Slepkan Z.I. Scientific foundations of the pedagogical process in higher education: a study guide. Kyiv: Higher School, 2005. 239 p.] [in Ukrainian].

27. Tsekhmistrova H.S., Fomenko N.A. (2005) Procuratio in educatione et diagnostica paedagogica: studium rector pro studentibus educationis superioris. institutiones Kyiv: Slovo Publishing House 280 p. [Tsekhmistrova G.S., Fomenko N.A. Management in education and pedagogical diagnostics: a study guide for students of higher education. institutions Kyiv: Slovo Publishing House, 2005. 280 p.] [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...