Естетико-педагогічні особливості розвитку творчої активності здобувачів початкової освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад «Донбаський державний педагогічний університет»

ЕСТЕТИКО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

Федь Володимир Анатолійович

доктор філософських наук, професор,

Федь Ірина Євгенівна кандидат педагогічних наук, доцент,

Плахотський Олександр Віталійович старший викладач

м. Слов'янськ

Анотація

Для сучасної школи надзвичайно актуальною є проблема розвитку творчих здібностей учнів. Цією проблемою займалися і займаються ряд вітчизняних і зарубіжних учених: Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, А. Леонтьєв, Г. Немов та інші.

Вони поглибили теорію розвитку мислення та наукове обґрунтування процесу творчого вирішення завдань, описали умови, які сприяють і перешкоджають пошуку правильного рішення. Однак на практиці зрушення в напрямку вирішення цієї проблеми поки що дуже незначні.

Розвиток творчих здібностей учнів важливий на всіх етапах шкільного навчання, але особливого значення набуває формування творчого мислення в молодшому шкільному віці. За словами Л. Виготського, навчання в школі висуває мислення в центр свідомої діяльності дитини.

Психологи витратили багато часу і зусиль, щоб з'ясувати, як люди вирішують нові, незвичайні, творчі завдання. Однак до цих пір чіткої відповіді на питання про психологічну природу творчості немає. Наука має в своєму розпорядженні лише деякими даними, що дозволяють частково описати процес виконання завдань такого роду, описують умови, які сприяють пошуку правильних рішень. Основною особливістю креативного мислення як інтелектуальної системи є здатність аналізувати всі проблеми, встановлювати системний контекст, виявляти невідповідності, знаходити рішення на рівні ідеалу, прогнозувати можливі варіанти розвитку.

Учитель організовує навчальну діяльність (у нашому випадку - розвиток творчого мислення). Він спрямовує діяльність учнів, які є активними учасниками, а не пасивними спостерігачами чи виконавцями, включаються в різні форми взаємодії з учителем та іншими суб'єктами навчання.

Творчість є вищою формою соціальної діяльності, протистоїть деструктивній діяльності. Праця відрізняється від репродуктивної діяльності (тобто відтворення відомого та існуючого). Ці відмінності не мають абсолюту, оскільки в чистому вигляді не може бути ні продуктивної діяльності, ні цілком репродуктивної. Їх відрізняє перевага компонента перед основним трендом. (Сєднєва Н.І. вчитель ЗОШ І-ІІІ ст.)

Ключові слова: освіта; креативність; творча особистість; здатність до творчості; творче мислення.

Annotation

Fed Volodymyr Anatoliyovych Doctor of Philosophical Sciences, professor, Donbass State Pedagogical University, Slovyansk

Fed Iryna Yevhenivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Donbass State Pedagogical University, Slovyansk

Plakhotskyi Oleksandr Vitaliyovych Senior lecturer, Donbas State Pedagogical University, Slovyansk

AESTHETIC AND PEDAGOGICAL FEATURES OF THE DEVELOPMENT OF CREATIVE ACTIVITY OF PRIMARY EDUCATION STUDENTS

For the modern school it is extremely important the problem of development of creative abilities of pupils. This problem has been and remains engaged in a number of domestic and foreign scientists: L. Vygotsky, P. Halperin, V. Davydov, A. Leontiev, G. Nemov and others.

They deepened the theory of the development of thinking and scientific proof of the process of creative problem solving, described the conditions that facilitate and impede finding the right solution. However, in practice shifts in the direction of solving this problem is still very minor.

Development of creative capabilities of students is important at all stages of schooling, but of special significance is the formation of creative thinking in primary school age. According to L. Vygotsky, learning in school puts forward the thinking to the center of the conscious activity of the child.

Psychologists have spent much time and effort figuring out how people solve new, unusual, creative tasks. However, until now, a clear answer to the question about the psychological nature of creativity there. Science has at its disposal only some of the data allows to partially describe the process of performing the kind of tasks describe the conditions that contribute to finding the right solutions. The main feature of creative thinking as an intellectual system is ability to analyze all problems, to establish system context, identify inconsistencies, to find solutions at the level of ideal, to predict the possible development options.

The teacher organizes learning activities (in our case - the development of creative thinking). He directs the activities of students, were active participants and not passive observers or performers engage in various forms of interaction with the teacher and other subjects of teaching.

Creativity is the highest form of social activity, opposed to the destructive (destructive) activities. The work differs from reproductive activities (i.e., reproducing well-known and existing). These differences do not have an absolute, since in its pure form can be neither productive activities nor quite reproductive. They are distinguished by the preference of a component for the main trend. (N.I. Sedneva, teacher of elementary school I-III stup.)

Keywords: education; creativity; creative person; creativity ability; creative thinking.

Постановка проблеми

Сьогодні існує гостра соціальна потреба у творчості та творчих індивідах. Розвиток у школярів творчого мислення - одне з найважливіших завдань сучасної школі. Прагнення реалізувати себе, проявити свої можливості - це та спрямовуюча основа, яка виявляється у всіх формах людського життя - прагнення до розвитку, удосконалення, зрілості, тенденція до вияву всіх здібностей організму.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідження зарубіжних і вітчизняних психологів і педагогів: В. Андрєєва, Д. Богоявленської, Т. Волобуєвої, Л. Виготського, П. Гальперіна, В. Давидова, В. Клименка, Н. Комісаренка, А. Леонтьєва, Г. Ліндсея, Н. Максимової, Л. Порох, Р. Нємова, О. Первушиної, Ж. Піаже, В. Хорунжий та багатьох інших є вагомим внеском у теоретичне обґрунтування проблеми розвитку творчого мислення, проте робота з покращення розвитку мислення продовжується. Велика увага приділяється виявленню механізмів творчої діяльності та природи творчого мислення.

Мета статті

Мета публікації полягає в обґрунтуванні необхідності підвищення інтелектуального потенціалу нації і розвитку творчої особистості.

Виклад основного матеріалу

Формування творчої особистості - складний, багатоаспектний процес, у якому дуже тісно переплітаються інтереси філософії, педагогіки та психології. На думку вчених-філософів, творчість є найвищою формою пізнавальної діяльності, у процесі якої створюються об'єктивні матеріальні та духовні цінності. Філософська енциклопедія визначає творчість наступним чином: «Творчість - діяльність, яка породжує щось нове, що ніколи раніше не існувало» [1, с. 185]. Близьке до цього тлумачення творчості дають і вчені-психологи. Психологічний словник трактує творчість як «діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних та духовних цінностей... Вона передбачає наявність у особистості здібностей, мотивів, знань та умінь, завдяки яким створюється продукт, що відрізняється новизною, оригінальністю, унікальністю» [2, с. 393].

Педагогіка визначає, що творчість - «вища форма активності та самостійної діяльності людини. Творчість оцінюється за її соціальною значимістю та оригінальністю (новизною)» [3, с. 215].

Отже, згідно з філософією, творчістю можна вважати будь-яку діяльність, яка породжує щось нове. Відповідно до психології, приблизно те саме, тільки це нове може бути створено за наявності у особистості відповідних здібностей, мотивів, знань і умінь. Вільне тлумачення творчості філософами говорить про те, що творцем нового може бути будь-яка людина, а з визначення творчості психологами слідує, що творити можуть тільки ті, хто наділений здібностями, має на те певні мотиви, відповідні знання та вміння. Отже, будь-яка людина творцем бути не може, для цього їй потрібні природні дані, чіткі цільові установки, відповідний рівень теоретичних знань, практичних умінь та навичок. Педагогіка під творчістю розуміє найвищу форму активності та самостійної діяльності людини. Тут важливо відзначити, що вище і важливіше творчої діяльності для людини нічого немає, причому ця діяльність має бути самостійною. У педагогічному визначенні творчості дано і ціннісне сприйняття цього поняття, під яким розуміються соціальна значимість та її оригінальність, чи новизна. З цього випливає, що потрібно більше уваги приділяти проблемі раннього виявлення, формування та розвитку творчих здібностей учнів.

Таким чином, аналіз філософської, психологічної та педагогічної наукової літератури дозволяє зробити висновок про те, що творчість є найвищою формою активності особистості та виступає найважливішим фактором самостійної людської діяльності. Творчість як філософська категорія уявляє собою особливу форму розвитку, характерну для людини. Тільки творча особистість може розвиватися, без творчості розвиток немислимо.

Дослідження основ формування творчої особистості показує, що дана проблема в теорії та практиці освіти в даний час вивчена недостатньо. Виявлені щодо поняття «творчість» протиріччя, які існують у тлумаченні даного терміну між філософами, психологами і педагогами, вимагали визначення вихідних передумов створення моделі, осмислення шляхів інтеграції різних точок зору, виявлення умов, які забезпечують ефективність вирішення проблем формування творчої особистості учня. Важливою методологічною передумовою визначення змісту моделювання стало положення про те, що модель повинна відтворити основні напрямки діяльності, структуру, норми, функції проектованого процесу [4, 5, 6].

При побудові моделі формування творчої особистості використовувався цілісний системний підхід, який дозволяє, на думку Ю.К. Бабанського, «... забезпечити якомога більш цілісний підхід до характеристики складу та структури досліджуваних понять шляхом всебічного охоплення компонентів системи; виділити характеристики, що найбільш повно відображають суть досліджуваного поняття; конкретніше описати ознаки основних компонентів складу досліджуваного явище чи поняття, і навіть їх основні, основні цілісні властивості; виявити критерії ефективності та рівні функціонування явища; описати умови функціонування системи» [7, с. 50].

Проблема формування творчої особистості, розвитку творчих здібностей та творчого мислення у педагогіці української школи пройшла довгий шлях і спирається на здобутки і психології, і педагогіки. Н. Максимова, Л. Порох зазначали, що творчість як вид людської діяльності характеризується ознаками, які виявляються в їх цілісній єдності:

а) наявність протиріччя, проблемної ситуації або творчого завдання;

б) соціальна та особистісна значущість і прогресивність;

в) наявність об'єктивних (соціальних, матеріальних) передумов, умов для творчості;

г) наявність суб'єктивних передумов для творчості (особистісних якостей - знань, умінь, позитивної мотивації, творчих здібностей особистості);

д) новизна та оригінальність процесу або результату.

Розглядаючи творчість, вони виділили такі її сторони, що не завжди послідовні, але в сукупності утворюють цілісний творчий процес: вміння бачити проблему; мобілізація необхідних знань для визначення шляхів і способів її розв'язування; спеціальні спостереження та експерименти, їх узагальнення; оформлення думок, що виникли у вигляді логічних, образних і предметних структур; перевірка соціальної або суб'єктивної цінності [8].

Під творчістю здобувача початкової освіти в процесі навчальної діяльності розуміють процес створення ним нового продукту з опорою на знання, навички і вміння, коли учень використовує відомі йому способи діяльності, в результаті чого отримує новий для себе підхід до виконання завдання. Велике значення при цьому має самостійність або часткова взаємодія з учителем [7].

Філософ О. Лук не дає визначення поняття «творча особистість», але широко використовує і виділяє такі її риси: готовність до ризику; імпульсивність, поривання і незалежність суджень; нерівномірність успіхів у навчальних предметах; почуття гумору; самобутність; «пізнавальна тямущість»; критичний погляд на речі; сміливість «розуму і духу» [5].

Комісаренко Н. виділяє такі етапи творчого акту:

- накопичення знань і навичок, необхідних для чіткого усвідомлення і формулювання завдання;

- зосередження зусилля і пошуки додаткової інформації;

- відхід від проблеми, перехід на інше заняття;

- осяяння;

- верифікація (перевірка) [4].

Основними рисами творчої особистості, як визначають учені-дослідники, є сміливість думки, схильність до ризику, фантазія, уява, проблемне бачення; вміння долати інерцію мислення, виявляти суперечності, переносити досвід і знання в нові ситуації, незалежність, альтернативність, гнучкість мислення, здатність до самоуправління [2].

Творча особистість - це такий тип особистості, для якої характерна стійка, високого рівня спрямованість на творчість, мотиваційно-творча активність, що проявляється в органічній єдності з високим рівнем творчих здібностей, які дозволяють їй досягти прогресивних, соціально і особисто значущих творчих результатів у одному або декількох видах діяльності [1].

В. Давидов вважає, що творчий початок варто розвивати з самого раннього віку, бо інакше він може бути подавлений вже до 5 років. Позбавлена позитивного творчого виходу, дитина може направити творчу енергію в зовсім небажаному напрямку.

Кращий спосіб для вчителя виховати творчість у дітях - це самому бути творчою особистістю, а вузьке розуміння цієї ролі може перетворити вчителя в ремісника у своїй роботі. Не треба чекати стихійної появи обдарованих, їх треба цілеспрямовано вирощувати, починаючи з першого класу, прилучати до різних видів творчості, у тому числі - і до серйозних занять наукою.

Творче мислення виникає в ситуації пошуку і відкриття нового при вирішенні різних задач. Початковим моментом мислення є проблемна ситуація, що втягує особистість в активний мислений процес. Проблемна ситуація - це конфлікт між тим, що є і тим, чого особистість повинна досягти. Немає проблеми там, де відсутній недолік інформації і незадоволеність потреб. Те, що є проблемою для даної людини, для іншої може і не бути нею.

Проблемні ситуації, в яких виникають задачі, пов'язані з інтелектуальною діяльністю, які регулюють активну людську свідомість, сприяють породженню потреб, спрямованих на пізнання і перетворення зовнішнього світу і самої людини. творчий особистість здібність педагогіка

У суспільстві складається соціальне замовлення на творчу особистість, тобто людину, здатну мислити по новому, самостійно ставити перед собою задачі, мету, пропонувати нестандартні рішення, чинити опір рутинному підходу, орієнтуватися на майбутнє, а не минуле. Знання, отримані в школі, є фундаментом творчості нинішнього учня, який повинен почувати себе не тільки поглинаючим інформацію виконавцем, але і бути активним учасником, добування знань, вирішення проблем. Для зміцнення фундаменту і будівництва стін, які повинна спорудити людина з «вірусом новизни», у якої є не тільки здатність, але і потреба до власного саморозвитку, самовдосконалення.

Навчальна програма для учнів повинна передбачати розвиток продуктивного мислення, а також навичок його практичного застосування, що дозволить учням переосмислити наявні знання й уміння і генерувати нові.

Багато програм навчання зазнають жорсткої критики за те, що готують споживачів готових знань. Тільки активність і глибокий потяг до навчального процесу сприяє розширенню інтересів і форм пізнання. Вважається, що необхідно розширювати доступний дітям набір інтелектуальних дій, заохочувати активне продукування ідей, причому найрізноманітніших і незвичайних.

Вчитель, працюючи з дітьми, повинен пам'ятати, що унікальні здібності і потреби кожного з них вимагають особливого підходу. У більшості випадків обдаровані діти знаходяться в загальній масі учнів, і тому діапазон індивідуальних розходжень тут особливо великий. З аналізу декількох програм для обдарованих дітей, випливає, що вчитель повинен: бути доброзичливим і чуйним; мати широке коло інтересів і умінь; мати крім педагогічної, ще яку-небудь освіту; мати живий і активний характер; мати почуття гумору (але без схильності до сарказму); виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення; мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.

Школа, пам'ятаючи про відповідальність перед майбутнім кожної дитини, повинна виховати в учнів теплоту і чуйність, любов до людей, невимушеність, впевненість у своїх силах, енергійність, ентузіазм, почуття гумору і високий інтелект.

Потрібно пам'ятати, що на творчу поведінку дітей дуже впливає поведінка навколишніх дорослих, до яких діти ставляться з повагою. Тому дуже важливо, щоб дорослі добре уявляли собі, як сприяти розвитку творчої продуктивності дітей, охороняти їх від стресового стану. У силу цього необхідно утриматися від оцінок у ході творчого починання дітей, неприпустимий критичний настрій стосовно їхньої діяльності. Успіх приходить не завжди і не у всьому, а невдача трапляється з усіма.

Для того щоб завоювати й утримати увагу маленьких учнів, вчитель повинен підбирати цікавий ілюстрований матеріал, забезпечувати наочність і використовувати ігрові ситуації, стимулюючи інтерес дітей власним ентузіазмом. Кращий спосіб для вчителя виховати творчість у дітях - це самому бути творчою особистістю. Повна свобода дитячої творчості, визнання її самобутності й особливості складають основні вимоги психології.

Задача творчого виховання повинна виходити з наявності високої обдарованості людської природи і творчих можливостей людської істоти, щоб у такий спосіб розташовувати і направляти виховні впливи, розвити і зберегти ці можливості.

Життя розкривається як система творчості, постійної напруги та подолання, постійного комбінування і створення нових форм поведінки. Таким чином, кожна думка, кожен рух і переживання є прагненням до створення нової дійсності, поривом уперед до чогось нового. Творчі здібності пов'язані зі створенням нового, оригінального продукту, з находженням нових способів виконання діяльності.

Учитель, який вдумливо вивчає учнів, для правильної організації навчально-виховного процесу й індивідуального підходу в навчанні і вихованні повинен знати, і до чого виявляє здатність його учень, і якою мірою виражені ці здібності. Про здібності учня можна судити, спостерігаючи їх прояви у відповідній діяльності. Практично судити про здібності можна за сукупністю наступних показників: 1) за темпом просування в оволодінні відповідною діяльністю; 2) за якісним рівнем досягнень; 3) за сильною і стійкою схильністю людини до занять цією діяльністю [2].

Здібності формуються і розвиваються в діяльності. Тому для розвитку здібностей необхідно включати дитину з раннього віку у доступну їй вікову діяльність. Вже в дошкільному віці діти навчаються малювати, займатися ліпленням, навчаються правильно співати і розпізнавати мелодії, відчувати їх ритм. Трохи пізніше вони починають конструювати, працюючи з дитячим конструктором, вимагають складати розповіді, прості вірші. З приходом до школи значно розширюється можливість включення дитини в ту чи іншу діяльність. Особлива роль тут належить різним творчим гурткам - науковим і технічним гурткам у школах, при дитячих технічних станціях, літературним, музичним, художнім - при школах, за місцем проживання [3].

Здібності формуються і розвиваються в тій діяльності, у якій вони знаходять собі застосування. Бездіяльна дитина, байдужа до будь-якої праці, звичайно і не виявляє здібностей. Однак не всяка діяльність, у яку включають дитину, автоматично формує і розвиває здатності до неї, вона повинна задовольняти деяким умовам.

По-перше, діяльність повинна викликати в дитини сильні і стійкі позитивні емоції, задоволення. Дитина повинна випробувати почуття радісного задоволення від діяльності, тоді в неї виникає прагнення за власною ініціативою, без примусів займатися цією діяльністю. Жива зацікавленість, бажання виконати роботу краще, а не формально, небайдуже відношення до неї - необхідні умови того, щоб діяльність позитивно впливала на розвиток здібностей.

Оскільки здібності можуть дати плоди лише в тому випадку, коли вони сполучаються з глибоким інтересом і стійкою схильністю до відповідної діяльності, вчителю треба активно розвивати інтереси дітей, прагнучі до того, щоб ці інтереси не носили поверхневого характеру, а були серйозними, глибокими, стійкими і дійсними.

По-друге, діяльність дитини повинна бути по можливості творчою.

По-третє, важливо організувати діяльність дитини так, щоб вона переслідувала мету, яка завжди ненабагато перевершує її наявні можливості, вже досягнутий нею рівень виконання діяльності. Особливо є потреба в усе більш складних і різноманітних творчих завданнях для дітей, які вже проявили здібності [6].

Виховуючи здібності дітей, треба розвивати в них наполегливість у подоланні труднощів, без якої самі сприятливі задатки і здібності не дадуть результату. Іноді школяр, що володіє гарними здібностями, опускає руки при невдачах, зневіряється у своїх силах, байдужіє до колись улюблених занять. У цих випадках учитель повинен підбадьорити дитину, допомогти їй перебороти труднощі.

Прагнучі розвити здібності дітей, потрібно виховувати в них такі риси особистості, як вимогливість до себе, уміння критично поставитися до себе. Важливо формувати у дітей правильне відношення до своїх здібностей, успіхів і досягнень. Ніяким чином не можна прямо або побічно вселяти дитині думку про її винятковість, перевагу над іншими, не слід надмірно захоплюватися здібностями дітей, захвалювати їх, протиставляти їх іншим дітям. Навпаки, треба вселяти думку здібній дитині, що вона зовсім не виняткова людина, що інші діти теж мають здібності, і якщо вона перевершує їх в одному, то вони перевершують її в іншому.

Необхідно, щоб здібна дитина добре зрозуміла, що її здібності не дають їй права ставити себе в якесь особливе положення стосовно навколишніх, пред'являти їм високі вимоги саме тому, що вона здатна [10].

У зв'язку з інтересами і нахилами під впливом навчально-виховної роботи школи і позашкільних установ у дітей починають формуватися і яскраво виявлятися різноманітні здібності. Раніш виявляються музичні, художньо-образотворчі, літературно-творчі здібності. Серйозне і систематичне навчання математиці веде до формування математичних здібностей.

Задача вчителя, по-перше, усіляко розвивати вже проявлені здібності, подруге, створити умови активного формування інтересів і здібностей усіх учнів. Поряд із цим стоїть задача виявлення здобувачів початкової освіти, що виявляють глибокі інтереси, схильності і здібності у певних галузях. Їм треба створювати умови для подальшого розвитку. Велику роль можуть відігравати факультативні курси, пізнавальні і художні гуртки тощо.

Вітчизняна психологія розглядає здібності як стійкі властивості людини, що виявляються в її навчанні, виробничій та іншій діяльності і складають необхідні умови її успіху. Можливість учня виконувати будь-яку творчу роботу не існує поза зв'язком із його спонуканням до цього. Від сили спонукання значною мірою залежить енергія і продуктивність творчої діяльності дитини.

Творчість являє собою вищу форму соціальної активності, що протистоїть деструктивній (руйнівній) діяльності. Творчість відрізняється від репродуктивної діяльності (тобто відтворюючої відоме й існуюче). Ці розходження не треба абсолютизувати, оскільки в чистому виді не може бути ні продуктивної діяльності, ні цілком репродуктивної. Їх розрізняють за перевагою того чи іншого компоненту, за основною тенденцією [9].

Висновки

Творчість і краса йдуть поряд від колиски людської цивілізації. Творчість можлива там, де є сфера прекрасного, високого, піднесеного, естетичного, словом, творчість апелює до сфери почуттів, «емоціо», тобто того, що давні греки називали «естезис», надто більше, ніж до «раціо». Творчість - це діяльність людини або колективу людей по створенню нових оригінальних суспільно значимих зразків. Повна свобода дитячої творчості, визнання її самобутності й особливості складають основні вимоги психології. Задача творчого виховання повинна виходити з наявності високої обдарованості людської природи і з пропозиції наявності найбільших творчих можливостей людської істоти, щоб направляти свої виховні впливи з метою розвити і зберегти ці можливості.

Творчі здібності пов'язані зі створенням нового, оригінального продукту, з находженням нових способів виконання діяльності. Здібності тісно пов'язані зі знаннями, вміннями і навичками, але не зводяться лише до них. Вони є необхідною умовою їхнього надбання. Будь -яка здатність складається з ряду взаємозалежних і взаємообумовлених властивостей (мислення, інтерес, пам'ять, увага).

Працюючи над розвитком здібностей до творчості, потрібно пам'ятати, що здібності тісно пов'язані з потребами, інтересами й іншими мотивами діяльності. Основний шлях розвитку здібностей у віці дітей початкової школи - залучення здобувачів початкової освіти до різного роду гуртків.

Література

1. Андрєєв В. Діалектика виховання та самовиховання творчої особистості. Київ, 1988. 238 с.

2. Балл Г. Про визначальні характеристики здібностей і принципи їх врахування у навчально-виховній роботі / Психологія. Київ, 1992. Вип.32. С. 12-16.

3. Волкова Н. Педагогіка / Н.П. Волкова. Київ: Академія, 2002. 575 с.

4. Комісаренко Н. Особливості творчої діяльності молодших школярів у позакласній роботі. Початкова школа. 2002. № 6. С. 6-7.

5. Лук А. Вчити мислити. Київ, 1975. 96 с.

6. Ліндсей Г. Творчість і критичне мислення. Психологія мислення. 1981. 523 с.

7. Лупінович С. Навчаємося залюбки! Формування мотивації до навчання в учнів молодших класів. Харків, Вид. група «Основа», 2009. 107 с.

8. Максимова Н, Порох Л. Психологічні умови забезпечення розвитку творчого потенціалу учнів. Рідна школа. 2001. № 5. С. 18-19.

9. Матюшкін А. Концепція творчої обдарованості. Питання психології. 1989. №6. С. 29-32.

10. Мирович М., Шрагіна Л. Технологія творчого мислення: практич. посіб. Харків, 2000. С. 3-26.

References

1. Andreev, V. (1988) The dialectic of education and self-education of a creative personality. [Dyalektyka vospytanyia y samovospytanyia tvorcheskoi lychnosty]. Kyiv. [in Ukrainian].

2. Ball, H. (1992) About the defining characteristics of abilities and the principles of their consideration in educational work. [Pro vyznachalni kharakterystyky zdibnostei i pryntsypy yikh vrakhuvannia u navchalno-vykhovnii roboti]. Kyiv. [in Ukrainian].

3. Volkova, N. (2002) Pedagogy. [Pedahohika]. Kyiv. [in Ukrainian].

4. Komisarenko, N. (2002) Peculiarities of creative activity of younger schoolchildren in extracurricular work [Osoblyvosti tvorchoi diialnosti molodshykh shkoliariv u pozaklasnii roboti]. Kyiv. [in Ukrainian].

5. Luk, A. (1975) Learn to think. [Uchyt mbislyt]. Kyiv. [in Ukrainian].

6. Lyndsei, H. (1981) Creativity and critical thinking. Psychology of thinking. [Tvorchestvo y krytycheskoe mbishlenye]. Kyiv. [in Ukrainian].

7. Lupinovych, S. (2009) We love to learn! Formation of motivation to study in students of junior grades. [Navchaiemosia zaliubky! Formuvannia motyvatsii do navchannia v uchniv molodshykh klasiv. Kyiv]. [in Ukrainian].

8. Maksymova, N. & Porokh, L. (2001) Psychological conditions for ensuring the development of students' creative potential. [Psykholohichni umovy zabezpechennia rozvytku tvorchoho potentsialu uchniv]. Kyiv. [in Ukrainian].

9. Matiushkyn, A. (1989) Concept of creative giftedness. A question of psychology. [Kontseptsyia tvorcheskoi odarennosty]. Kyiv. [in Ukrainian].

10. Myrovych, M. & Shrahyna L. (2000) Technology of creative thinking [Tekhnolohyia tvorcheskoho mbshlenyia]. Kyiv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru