До проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців з управління навчальними закладами в сучасних умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра психології та педагогіки

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

До проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців з управління навчальними закладами в сучасних умовах

Блохіна Ірина Олександрівна

кандидат психологічних наук, доцент

Анотація

В статті розглянуто проблему професійної підготовки майбутніх фахівців з управління навчальними закладами. Автор наголошує на актуальності теоретичного вивчення зазначеної проблеми, оскільки вимоги до особистісних та професійних якостей керівників закладів освіти, які працюють в умовах воєнного стану, суттєво змінились.

Зазначається, що управлінська професійна діяльність - це вид трудової діяльності людини, яка володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, здобутих у процесі спеціальної підготовки, досвіду роботи, а управлінської діяльність в освіті має свою специфіку; це діяльність суб'єктів управління по організації ефективного, цілеспрямованого функціонування і розвитку всіх рівнів освіти і системи освіти в цілому по наданню освітніх послуг громадянам у відповідності з навчальною метою і завданнями конкретного суспільства з урахуванням тенденцій розвитку світової освіти. Проаналізовано основні підходи до розуміння управлінської діяльності в освіті.

Автор зазначає, що успішна управлінська діяльність в освіті детермінована рядом особистісних психологічних якостей, суто педагогічних якостей, які забезпечують ефективність керівництва. Описано та проаналізовано такі якості.

Зазначається, що професійна підготовка майбутніх фахівців з управління навчальними закладами має свою специфіку та особливості. Розкрито та охарактеризовано взаємопов'язані етапи змісту підготовки фахівців з управління навчальними закладами згідно з парадигмами особистісно-орієнтованого та діяльнісного підходів.

Автор акцентує увагу на значенні загальних принципів навчання, формування та розвитку управлінських кадрів, які здатні забезпечити ефективність підготовки майбутніх фахівців з управління навчальними закладами.

Визначено основні напрями вирішення проблеми професійної підготовки майбутніх фахівців з управління навчальними закладами. Підкреслено значення концептуальних методологічних, теоретичних і організаційно-методичних основ формування й саморозвитку управлінця в освіти у системі педагогічної освіти.

Ключові слова: майбутні фахівці з управління навчальними закладами, управління, управлінська діяльність в освіті, особистісно-орієнтований підхід, діяльнісний підхід.

Blokhina Iryna Olexandrivna PhD of Psichological Sciences, assistant professor, assistant professor of Department of Psychology and Pedagogy, National Technical University of Ukraine “Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute”

To the problem of future specialists' professional training in the management of educational institutions in modern conditions

Abstract

The article addresses the issue of preparing future professionals for managing educational institutions. The author highlights the necessity of studying this problem theoretically, as the demands for personal and professional competencies of educational institution leaders working under martial law have drastically evolved.

Managerial professional activity is a form of labor that requires specific theoretical knowledge and practical skills acquired through specialized education and work experience. Within the realm of education, managerial activity has distinct characteristics aimed at ensuring the efficient and purposeful functioning and development of all educational levels and systems as a means of delivering educational services to citizens in alignment with societal goals and objectives. Additionally, global educational trends are taken into consideration. This text provides an analysis of the primary approaches to understanding educational management activities.

Successful management in education is determined by personal psychological and pedagogical qualities that ensure effective management. The author analyzes and describes these qualities.

The professional training of future specialists in educational institution management has distinct characteristics and features. This article reveals and examines the successive stages of training content for educational institution management specialists according to the personality-oriented and activity-based paradigms.

The author highlights the significance of the general principles of training, education, and managerial personnel development, which can guarantee the efficacy of training future specialists in educational institutions management.

The main ways of addressing the issue of training future experts in managing educational institutions are identified. Emphasis is placed on the significance of the conceptual, methodological, theoretical, organizational, and methodological principles involved in forming and developing a manager in the field of education within the context of pedagogical education.

Keywords: future specialists in educational institution management, management activities in education, personality-based approach, activity-based approach.

Вступ

Постановка проблеми. Система вищої освіти України, як і решта інших сфер, зазнала серйозних втрат і руйнувань, постала перед новими викликами внаслідок повномасштабної війни росії проти України. Хоча під час пандемії COVID-19, коли на перший план вийшли питання створення безпечного середовища, було здійснено запровадження дистанційного формату навчання, після початку повномасштабної збройної агресії ситуація у вищій освіті України ще більше ускладнилася.

Працюючи в умовах воєнного стану, керівники освітньої галузі зобов'язані приймати нестандартні управлінські рішення, враховувати усі виклики та проблеми, породжені війною як то: порушення базового права людини на освіту, яка перетворюється на об'єкт військової агресії - мішенями стають як учасники освітнього процесу, так і освітня інфраструктура. У результаті війни система освіти зазнає як прямих, так і довготривалих негативних впливів.

Проте незворотний рух України шляхом незалежності та формування її як демократичної, правової і рівноправної європейської держави визначає шляхи модернізації освіти, висуває нові вимоги до послуг вищої освіти, до фахівців з управління навчальними закладами.

Проблема професійної підготовки фахівців з управління навчальними закладами набуває надзвичайної актуальності, оскільки від її успішного вирішення багато в чому залежить ефективність майбутнього розвитку української держави. Але на посаду керівника освітнього закладу традиційно призначали педагога будь-якої спеціальності, який не мав відповідної підготовки та здебільшого керівник, якого нещодавно призначили, усвідомлював сутність своїх функціональних обов'язків самостійно, витрачаючи на це роки праці, що гальмувало розвиток освітнього закладу, негативно впливало на якість його роботи. Короткочасні курси підготовки такого керівника не в змозі підготувати його до управлінської діяльності, озброїти його усіма необхідними знаннями, сформувати навички розв'язання різноманітних (іноді нестандартних) ситуацій. На сучасному етапі діяльність керівників навчальних закладів ускладнюється, оскільки вони вже не можуть бути пасивними виконавцями формальних інструкцій, але повинні стати тими, хто добре усвідомив необхідність власної активності, самостійності, оперативності та відповідальності за прийняті рішення. Тому, говорячи про управління освітою як системою, варто передбачати, що в цій системі повинні працювати особливим чином підготовлені професіонали-управлінці.

Реалізація зазначеного завдання в умовах сьогодення в Україні здійснюється шляхом підготовки в закладах вищої освіти фахівців у галузі «менеджмент в освіті» чи «керівник навчального закладу». Це високий рівень професійної підготовки педагога до виконання ним функцій керівника навчальним закладом [1].

Перед фахівця з управління навчальними закладами постають нові завдання, які потребують умінь аналізувати великий обсяг фактичного матеріалу, узагальнювати тенденції, прогнозувати розвиток педагогічної системи вищої школи під час війни, приймати рішення, організовувати їх виконання, оцінювати результати. В сучасних умовах зростає роль самосвідомості керівника, вміння застосувати ділові та особистісні якості в практичній діяльності, оперативно долати труднощі. Посилюється вплив соціуму, громадськості на управлінську діяльність. Таке становище змушує переглянути основні риси та якості особистості, покликані забезпечити самореалізацію присутнього в кожній людині потенціалу.

Отже професійний та особистісний розвиток фахівців з управління навчальними закладами в умовах сьогодення можливий на засадах спеціальної поетапної професійної підготовки, поєднання у ній науково-теоретичних досягнень вітчизняної психолого-педагогічної науки, організаційно-технологічних розробок, передової практики, формування необхідних особистісних якостей, що забезпечить високий рівень компетентності сучасного керівника освіти.

Метою статті є: визначення основних напрямків підготовки майбутніх фахівців з управління навчальними закладами як основи їх професійного становлення.

Виклад основного матеріалу

В контексті даного теоретичного дослідження науковий інтерес становили положення системного (Б. Андрушків, О. Блейк, Г. Дмитренко, П. Друкер, Д. Трейсі та ін.), комплексного (І. Ансофф, В. Бурега, І. Мар'єнко, Ф. Хміль та ін.), ситуаційного (М. Бідняк, М. Вудкок, М. Мескон, Р. Фішер, Д. Френсіс та ін.) наукових підходів; теорії наукового менеджменту, самоменеджменту суспільних систем і особистості професіонала у сфері менеджменту організацій соціального типу (В. Берн, Л. Зайверт, У. Оучи, М. Мартиненко, В. Шепель та ін.).

У сучасних вітчизняних дослідженнях з управління та менеджменту освіти актуалізуються його сутнісні людиноцентричні аспекти (В. Бегей, Н. Бібік, Є. Березняк, Т. Давиденко, Г. Єльникова, С. Крисюк, В. Курило, В. Пікельна, О. Савченко та ін.), технології підготовки педагогічних кадрів (Л. Каращук, В. Крижко, Е. Лузік, І. Лікарчук, Н. Островерхова, Є. Павлютенков, Т. Сорочан, Г. Тимошко та ін.), психологічні основи менеджменту освіти (Л. Карамушка, І. Коганець, Н. Коломінський, В. Моляко, Л. Орбан-Лембрик, С. Подмазін та ін.).

Теоретичну основу концепції педагогічної підготовки магістрів становлять праці українських та зарубіжних учених із проблем: філософії неперервної освіти (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень, В. Лутай); неперервної освіти (П. Бертальген, Х. Дейва, А. Делсон, Р. Кідд, З. Фор, Т. Хюген); системного аналізу (В. Афанасьєв, М. Каган, В. Кузьмін); вищої педагогічної освіти (Є. Бєлозерцев, В. Луговий, В. Сластьонін, А. Щербаков); оптимізації навчання й розвитку особистості (Л. Занков, М. Поташник, Г. Щукіна); андрагогіки (А. Деркач, С. Змєйов, Н. Кузьміна, Л. Орбан-Лембрик, Л. Турос); становлення професійної та управлінської культури керівників навчальних закладів (В. Андрущенко, І. Зязюн, В. Кремень та ін.)

Проте, незважаючи на фундаментальність проведених досліджень, реалізація забезпечення високого рівня фахової підготовки та професійної культури фахівців з управління навчальними закладами ускладнена об'єктивними та суб'єктивними обставинами, головними серед яких є: низький рівень потреби у педагогічній теорії в практиці, інерційність педагогічної практики, недостатня розвиненість самої педагогічної теорії, її абстрактність, переважна схильність керівників до сприйняття нормативно-методичного знання, їх небажання або нездатність сприймати концептуальні форми; система професійної підготовки та перепідготовки управлінських кадрів, у якій не відображено втілення технологічної системи формування та розвитку професійної культури; відсутність у керівних кадрів різних рівнів мотивації саморозвитку.

Узагальнюючи теоретичні надбання сучасної науки, ми дійшли висновку, що управління - це вид професійної діяльності, а управлінська професійна діяльність розглядається дослідниками як вид трудової діяльності людини, яка володіє комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних навичок, здобутих у процесі спеціальної підготовки, досвіду роботи [2, с. 49].

Предметом і об'єктом управлінської діяльності як одного з видів професійної діяльності є особистість, людський ресурс. В управлінській діяльності реалізуються такі універсальні функції як планування, прогнозування, мотивування, прийняття рішення, контроль тощо. Управлінська діяльність забезпечує ефективне функціонування певної організаційної системи.

Необхідно зосередити увагу на основних підходах до розуміння управлінської діяльності в освіті. Так, в одному з них управлінська діяльність в школі розглядається як елемент педагогічно-виховної діяльності і як предмет педагогіки (Ю. Васильєв, І. Єрмаков), а в іншому акцентовано увагу на тому, що управління школою може здійснюватися на засадах загальних теорій управління без урахування специфіки педагогічного процесу (В. Лазарєв, В. Нечаєв, Н. Приходько та ін.). На нашу думку, проблема управління в освіті має міждисциплінарний характер, вимагаючи опори на досягнення сукупності гуманітарних наук - психології, соціології, менеджменту.

Управлінська діяльність в освітніх закладах має свої специфічні особливості. На думку О. Лукашевич, сутність однієї з таких особливостей полягає в тому що діяльність суб'єктів управління по організації ефективного, цілеспрямованого функціонування і розвитку всіх рівнів освіти і системи освіти в цілому по наданню освітніх послуг громадянам, повинна здійснюватися у відповідності з навчальною метою і завданнями конкретного суспільства з урахуванням тенденцій розвитку світової освіти [3, с. 7].

Отже, варто відзначити, що управлінська діяльність - це специфічний вид професійної діяльності, який висуває підвищені вимоги до особистості керівника - особи, яка наділена правом прийняття рішень, яка виступає єдиноначальником у межах наданих її повноважень [2, с. 198]. Керівник є соціальним феноменом, оскільки він призначається на цю посаду незалежно від того, наскільки він відповідає своєму призначенню і, як правило, не передбачається позитивне сприйняття його групою.

У професійній підготовці керівників, в тому числі і майбутніх фахівців з управління навчальними закладами, повинна зрости роль гуманітарних і суспільних наук, що сприяло б орієнтації професійної освіти на розвиток особистості управлінця-професіонала.

Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що значну увагу науковці приділяли дослідженню аспектів професійної підготовки фахівців у вищій школі, а саме: проблемам адаптації молодого фахівця свої дослідження присвятили А. Бритвихіна, Є. Березняк, О. Мороз. Сучасні підходи до професійного становлення та розвитку молодого фахівця досліджували А. Комбе, Л. Шульман. Професійне становлення фахівця, як психологічну проблему у своїх працях досліджував Т. Щербан.

За результатами досліджень сучасних вчених магістерська підготовка в галузі педагогічної освіти передбачає наявність трьох напрямів: фаховий, педагогічний і науково-дослідницький. Необхідний і достатній рівень професійної компетентності може бути досягнутий на ґрунті оволодіння магістрантами цими трьома різновидами діяльності. Професійна компетентність трактується у багатьох дослідженнях як інтегративне особистісно-діяльнісне новоутворення, яке є збалансованим поєднанням знань, умінь і сформованої професійної позиції, що дозволяє фахівцю самостійно і якісно виконувати завдання професійної діяльності і яке перебуває у відносинах діалектичної залежності з професійною спрямованістю особистості. На думку С. Вітвицької в основу підготовки магістрантів мають бути покладені індивідуальна і дослідницько-орієнтована парадигми.

Розглядаючи вищу освіту як фундаментальну наукову, загальнокультурну і практичну підготовку фахівців, що визначатиме темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу, А. Алексюк наголошував, що вища освіта покликана сприяти формуванню інтелектуального потенціалу нації, всебічному розвитку особистості як найвищої цінності суспільства, стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил України [4, с. 248].

Важливим напрямом підготовки фахівця з управління навчальними закладами є соціально-психологічний. Він опосередковується формуванням соціально-психологічної культури керівника. Спираючись на результати наукових розвідок вчених, зазначений феномен розглядається нами як здатність фахівця до розвитку й удосконалення своїх творчих можливостей у розв'язанні нестандартних завдань, у здійсненні професійних обов'язків. Вибудовуючи цілісну систему цінностей, вчені доводять, що вона містить універсальні загальнолюдські цінності, національні цінності громадянські та сімейні цінності. Сутність реальних людських цінностей - у глибокому розумінні екологічних, валеологічних, моральних проблем і цінностей, у дотриманні відповідних імперативів [1, с. 14].

Отже високий рівень соціально-психологічної культури фахівця з управління навчальними закладами допоможе творчо організувати цілісний педагогічний процес у закладі освіти, створювати адекватні уявлення педагогічних ситуацій на основі рефлексивно-цілісного аналізу міжособистісних відносин, спільної діяльності, а також соціально-психологічні уявлення про суб'єктів навчального процесу; створювати самокорекцію соціально-пізнавальної активності учасників навчально-виховного процесу, наближати її до вимог зони найближчого розвитку; створювати позитивні емоційні умови для планової самоорганізації кожним учасником навчально-виховного процесу соціально-пізнавальної діяльності, забезпечити своєчасне входження у світ духовних цінностей. Розвиток соціально-психологічної культури сприяє вдосконаленню форми професійної свідомості майбутнього фахівця з управління навчальними закладами, активізації прагнення до самовдосконалення.

На думку М. Чобітько, в основу особистісно-орієнтованого професійного навчання повинен бути покладений діалогічний підхід, що визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію і збільшення міри свободи учасників освітнього процесу, пріоритет суб'єктивно-смислового навчання, спрямованість на формування у студентів багатогранності суб'єктних картин світу на відміну від однозначних "програмних" уявлень, діагностику особистісного розвитку, ситуативне проектування, самоактуалізацію і самореалізацію. Технології цього типу передбачають перетворення суперпозиції викладача і субординізованої позиції студента в особистісно-рівноправні позиції. Таке перетворення пов'язано із тим, що викладач не стільки навчає і виховує, скільки актуалізує і стимулює студента до загального і професійного розвитку, створює умови для його самовдосконалення [5, с. 127-128].

Вивчення особистісних психологічних якостей, які забезпечують ефективність керівництва, дозволило виділити такі особливості особистості: уміння впливати на підлеглих, впевненість в собі; емоційна врівноваженість і стресостійкість, резистентність; креативність, здатність до творчого вирішення завдань, високий рівень розвитку практичного інтелекту; прагнення до досягнень, здатність піти на ризик, відповідальність за вирішення проблем; незалежність, самостійність у прийнятті рішень; гнучкість поведінки в мінливих та екстремальних ситуаціях; уміння спілкуватися і взаємодіяти з людьми.

Проте науковці зазначають, що ядром психологічної структури особистості фахівця з управління навчальними закладами є організаторські здібності. Крім того, виділяють основні підструктури: організаційна проникливість, практична спрямованість інтелекту; психологічний такт, моральність; емоційно-вольова дійсність (енергійність, здатність впливати на підлеглих своїм оптимізмом, бажаннями); вимогливість, критичність. Від рівня розвитку даних структур залежить психологічний тип особистості керівника та його індивідуальний стиль керівництва.

Підготовка компетентного фахівця, орієнтованого на постійний професійний розвиток, самовдосконалення, що забезпечить у подальшому високий рівень конкурентоспроможності, професійної мобільності, продуктивності професійної діяльності і, як наслідок, кар'єрне зростання та самореалізацію, можлива лише при створення відповідних умов у закладах вищої освіти. Крім успішного оволодіння необхідною базою знань і вмінь, важливим також є володіння максимально вираженими професійно необхідними якостями та практичними навичками, що є передумовою ефективного здійснення професійних функцій на будь-якому етапі професійного становлення особистості.

Характеризуючи діяльність фахівця з управління навчальними закладами, варто зосередити увагу також на наявності в нього суто педагогічних якостей. Узагальнюючи результати теоретичних розвідок науковців (О. Сухомлинська, Ю. Карпов та ін.), можна стверджувати, що до основних із них, притаманних керівнику як педагогу, слід віднести: широке коло інтересів і навичок; високий рівень інтелектуального розвитку; жвавий і активний характер; гнучкість, уміння переглядати свої погляди, постійно вдосконалюватися; наявність творчого, оригінального особистісного світогляду; впевненість у своїх силах; багата уява та розвинена інтуїція тощо.

Результати дослідження Л. Пермінової [6] дають підстави стверджувати, що для працівників управлінської сфери освіти вкрай необхідні такі якості, як високий професійний рівень, творчі можливості, відчуття нового, критичність, бажання постійно підвищувати рівень своєї освіти і кваліфікації; наявність економічних знань, ґрунтовна підготовка до організаторської та управлінської діяльності; наявність певних психологічних якостей, цілеспрямованість, добросовісність, працелюбність, психологічна стійкість.

Отже професійний та особистісний розвиток майбутнього фахівця з управління навчальними закладами сприятиме його самовдосконаленню та професійному становленню. У науково-педагогічній літературі професійне становлення визначається як процес, розгорнутий в часі та просторі, а також такий, що спрямований на формування професійної спрямованості, компетентності, соціально і професійно важливих якостей людини та їх інтеграцію, готовність до постійного професійного зростання, пошуку оптимальних прийомів якісного та творчого виконання діяльності у відповідності з індивідуально-психологічними особливостями людини; закономірні зміни особистості, що характеризуються кількісними та якісними структурними перетвореннями, що забезпечують нормальне функціонування людини як суб'єкта професійної діяльності; формування особистості, адекватної вимогам професійної діяльності; формування професійних відношень, реалізуючи які особистість об'єктивує себе у новій якості [7]; засвоєння особистістю професійної культури, різних видів діяльності.

Професійна підготовка майбутніх фахівців з управління навчальними закладами має свою специфіку та особливості. Згідно з парадигмами особистісно-орієнтованого та діяльнісного підходів, процес розробки змісту підготовки фахівців з управління навчальними закладами певного рівня має містити певні взаємопов'язані етапи: теоретичний аналіз та визначення психологічних компонентів управлінської діяльності керівника закладу освіти і психологічних вимог до його особистості; розробка моделі ідеальної компетентності з психології управлінців в системі освіти; аналіз програми психологічної підготовки керівника під час навчання у вузі; діагностування стану психологічної компетентності (типові особливості); корекція змісту психологічної компетентності згідно із визначеним рівнем; вивчення та типізація проблем, труднощів, конфліктних ситуацій, пов'язаних з недостатньою психологічною компетентністю керівників; корекція моделі психологічної компетентності згідно з визначеними проблемами, труднощами; вивчення запитів управлінців освіти щодо покращення їхньої психологічної компетентності; вивчення професійних настановлень керівних та педагогічних кадрів, їх ставлення до найважливіших аспектів діяльності; діагностування індивідуальних особливостей, труднощів у реалізації психологічних аспектів роботи; розробка навчальних програм психологічної підготовки фахівців з управління навчальними закладами.

Ефективність підготовки майбутніх фахівців з управління навчальними закладами також можуть забезпечити загальні принципи навчання, формування та розвитку управлінських кадрів: принцип психологічного обґрунтування системи навчання та формування кадрів, принцип орієнтації на індивідуальні особливості фахівця, принцип розвитку особистості керівника, принцип проєктування і моделювання управлінського розвитку, принцип планування управлінського шляху в системі управління, принцип неперервності освіти, принцип зворотного зв'язку (періодичне оцінювання здібностей керівника, результативності його управлінської діяльності), принцип навчання в діяльності (ділові ситуації практичного спрямування, ділові ігри тощо), принцип урахування в навчанні та підготовці управлінських кадрів елементів професійної деформації. Названі принципи, згідно Г. Юркевичу, є основоположними в оптимізації процесу навчання, підготовки і розвитку фахівців з управління навчальними закладами [8].

У розвитку особистості майбутніх фахівців з управління навчальними закладами необхідно робити акцент на формування здібностей і якостей, притаманних фахівцям системи управління. Засвоєння знань і умінь, розвиток фахівців з управління навчальними закладами відбувається успішно, якщо здійснюється перехід зовнішніх впливів у внутрішні регулятори поведінки, показниками яких є: психологічна налаштованість на управлінську діяльність, задоволеність обраною спеціальністю; задоволеність підлеглих роботою керівника [9]. Важливими показниками готовності керівника здійснювати управлінську діяльність є не самі по собі знання й уміння, а сформовані на їх основі переконання, значимі властивості і здібності, а також сформоване ставлення до дестабілізуючих факторів становлення та розвитку, до труднощів на управлінському шляху. Слід враховувати моральний, інтелектуальний і емоційно-вольовий розвиток особистості майбутнього управлінця.

Висновки

управління навчальний заклад

Таким чином, аналіз проблеми підготовки майбутніх фахівців з управління навчальними закладами у вітчизняній системі освіти дозволяє стверджувати, що одним із головних завдань, що стоїть перед сучасним закладом вищої освіти, який готує управлінця, є формування суб'єкта професійної діяльності, здатного бачити і творчо та оперативно розв'язувати проблеми педагогічного процесу в суспільній діяльності колективу навчального закладу. Професійна підготовка майбутніх фахівців з управління навчальними закладами повинна ґрунтуватись на концептуальних методологічних, теоретичних і організаційно-методичних основах формування й саморозвитку управлінця в освіти у системі неперервної педагогічної освіти в єдності початкового, основного і післядипломного етапів її процесу. Важливими напрямами підготовки фахівців з управління навчальними закладами є: соціально-психологічний, психолого-педагогічний та індивідуально-психологічний.

Використання результатів аналізу світового і вітчизняного досвіду підготовки управлінських кадрів допоможе в процесі конструювання й ефективного впровадження в практику роботи системи освіти індивідуально та соціально орієнтованої моделі формування управлінця в системі освіти, в розробленні психолого-педагогічної програми розвитку основних особистісних якостей фахівця з управління навчальними закладами.

Література