Вплив емоцій на вивчення і практичне використання іноземних мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив емоцій на вивчення і практичне використання іноземних мов

Трофаїла Наталія Дмитрівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології та педагогіки розвитку дитини, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

Анотація

У статті досліджується сутність, основні тлумачення поняття «емоційна мова», його місце в сучасному інформаційному просторі. Зважаючи на важливість емоцій для людини в її життєдіяльності, виникає потреба проаналізувати емоції, їхній вплив на ефективність комунікативної діяльності людини. Розглядаються підходи до розуміння поняття «емоційна мова» й оцінки доречності її застосування за умов академічно-наукового, соціально-побутового та політичного жанрів комунікацій.

Емоційна мова є необхідним елементом для повноцінної життєдіяльності людини, а історія її застосування є багатовіковою. До структури емоційної мови можна віднести як вербальні, так і невербальні засоби. Застосування засобів емоційної мови сприяє збільшенню ефективності процесу переконання, що зумовлює їх активне використання в комунікативній практиці. Деякі емоції складно виразити засобами природної мови.

Емоційна мова є лише засобом людини, лише від останньої залежить, для досягнення яких цілей її буде використано. Емоційна мова активно використовується як засіб маніпулювання. Проблеми дослідження емотивної семантики тісно пов'язані з емоційним людським фактором у мові та у сучасній лінгвістиці є надзвичайно актуальними. Поєднання слів для прояву почуттів та емоцій постає одним із найважливіших аспектів нашого повсякденного мовлення, когніції та суспільного буття.

Для кожного, хто бажає мати здорове й щасливе життя, суттєвим є відчуття позитивних емоцій, як наприклад, щастя, радісне хвилювання, радість, надія, сподівання та натхнення. Емоції постають психологічними станами, що мають біологічну основу і виникають під впливом нейрофізіологічних змін, асоціюються з думками, почуттями, поведінковими реакціями і ступенем прояву задоволення чи незадоволення.

У повсякденному житті надзвичайно важлива роль відводиться емоціям, оскільки вони супроводжують будь-яку діяльність та виконують комунікативну, когнітивну й регуляторну функції.

Ключові слова: емоція, іноземна мова, мова спілкування.

Abstract

The influence of emotions on learning and practical use of foreign languages

Trofaila Nataliia Dmytrivna Candidate of Pedagogical Siences, Associate Professor at the Department of Child Psychology and Pedagogy, Pavto Tychyna Uman State Pedagogical University

The article examines the essence, basic interpretations of the concept of "emotional language", its place in the modern information space. Considering the importance of emotions for a person in his life, there is a need to analyze emotions, their influence on the effectiveness of a person's communicative activity. Approaches to understanding the concept of "emotional language" and assessing the appropriateness of its application under the conditions of academic- scientific, social-everyday and political genres of communication are considered.

Emotional language is a necessary element for a full-fledged human life, and the history of its use is centuries-old. The structure of emotional language can include both verbal and non-verbal means. The use of emotional language means increases the effectiveness of the persuasion process, which leads to their active use in communicative practice. Some emotions are difficult to express using natural language.

Emotional language is only a means of a person, it depends only on the latter, to achieve which goals it will be used. Emotional language is actively used as a means of manipulation. The problems of the study of emotional semantics are closely related to the emotional human factor in language and are extremely relevant in modern linguistics. Combining words to express feelings and emotions becomes one of the most important aspects of our everyday speech, cognition and social life.

For anyone who wants to live a healthy and happy life, it is essential to experience positive emotions such as happiness, joyful excitement, joy, hope, expectation and inspiration.

Emotions appear as psychological states that have a biological basis and arise under the influence of neurophysiological changes, associated with thoughts, feelings, behavioral reactions and the degree of manifestation of satisfaction or dissatisfaction. Emotions play an extremely important role in everyday life, as they accompany any activity and perform communicative, cognitive, and regulatory functions.

Keywords: emotion, foreign language, language of communication.

Постановка проблеми

Дослідження емоційного мовлення в сучасному мовознавстві є актуальною і водночас складною проблемою як через існування різних точок зору стосовно включення емоційності в сферу лінгвістичного аналізу, так і через відсутність системного опису її характеристик. Тому опис мовних засобів вираження емоцій становить науковий інтерес для лінгвістики, зокрема для вивчення іноземної мови. На сучасному етапі загальноприйнятою є інтерпретація емоційних станів людини, її переживань як особливої форми відображення дійсності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблемам організації навчання іноземної мови на сторінках наукової літератури приділяється велика увага. Вітчизняні і зарубіжні педагоги, психологи і лінгвісти досліджують проблеми професіоналізму і майстерності педагогічної діяльності, індивідуально-психологічних чинників успішності педагогічної діяльності, професійної самосвідомості вчителя тощо (І. Бех, І. Бім, І. Зимня, О. Міролюбов, С. Ніколаєва, Є. Пассов, Н. Скляренко). Основні питання організації викладання іноземної мови та визначення основного змісту навчання студентів відображено у працях таких дослідників, як М. Алексюк, Б. Бадмаєв, Г. Балл, І. Бім, Н. Бориско, Е. Гуцало, А. Занковський, Н. Коряковцева, Т. Левченко, В. Плахотник, М. Садченко та багатьох інших, що становить теоретичне підґрунтя для поставленого завдання.

Мета статті - висвітлення значення емоцій у вивченні іноземної мови.

Виклад основного матеріалу

Емоції вважаються значущим аспектом пізнання світу в житті кожного індивіда, активізуючи процес осмислення та «сканування» навколишнього середовища, формування відношення до тих чи інших предметів та явищ, які зустрічаються на життєвому шляху комуніканта, а також надання їм певної об'єктивної оцінки - позитивної чи негативної. Оскільки емоції можливо виразити не лише невербальним, але й вербальним шляхом, вони є універсальним «інструментом» характеризації світу за допомогою мовних засобів.

Мовлення дає нам неоціненну можливість по-справжньому відчути оточуючий простір та поділитися своїми враженнями з іншими. Мова як така не може існувати без людства, а людство - без мови. Тому існує нагальна потреба у встановлені ролі емоцій у мові, за відсутності яких людина б неповноцінно сприймала оточуючу дійсність.

Емоції вважаються своєрідним «мостом», який поєднує людину та навколишнє середовище, намаганням охарактеризувати події та явища за потребами та цілями особистості, які важливі для особи в той чи інший момент часу та формують загальну картину вражень про наш світ. Вивчення емоцій та емотивної складової мови у лінгвістиці неможливе без залучення методологічної бази інших наук.

До сьогодні, мовознавство не взмозі представити вичерпний аналіз мови, в тому числі й категорії емотивності, а тому є нагальна потреба розглянути її узагальнено через призму інших вчень.

Останнім часом представники різних наукових галузей (психологія, соціологія, філософія, фізіологія, когнітивна лінгвістика, лінгвопсихологія, лінгвістика емоцій та соціолінгвістика) зацікавленні у досліджені та вивченні питань, пов'язаних з емоціями: їх роль у пізнанні світу, морфемна і семантична структура лексичних номінацій емотивної сфери, їх типологія та класифікація тощо.

Насамперед, емоція як явище людської психіки, звичайно ж, виступає об'єктом дослідження у психології та фізіології. Емоції допомагають пізнати та схарактеризувати відношення людини до навколишнього середовища через призму суб'єктивності. Саме для вираження цих процесів задіюється міміка обличчя, змінюється його вираз, інтонація і, нарешті, варіюються і мовні засоби.

На думку Т. Семенової, котра розглядає емоцію в онтологічному контексті, «емоції - це одна з форм відображення, пізнання та оцінки об'єктивної дійсності». У процесі вираження емоцій змінюється стан організму, який слугує певним індикатором на зовнішні подразники.

На думку Р. Гінояна та А. Хомутова, «важливим компонентом емоцій є зміни активності вегетативної нервової системи. Вегетативні прояви емоцій дуже різні: зміна опору шкіри, частоти серцевих скорочень, кров'яного тиску, розширення і звуження судин, температури шкіри, гормональний і хімічний склад крові та ін.».

Звичайно ж, проблематика ролі емоцій у мові не могла не спричинити суперечки лінгвістів. Вони поділилися на декілька груп, які доводили або заперечували приналежність емоцій до мови. К. Бюлер та Г. Гійом, зокрема, вважали, що емоційна сфера не може функціонувати і відсутня у мовленні, а тому домінантою у мові є когнітивна функція.

Інші дослідники мали протилежну думку щодо взаємозв'язку емоцій та мови. Ш. Баллі та В. Гінекер вважали вираження емоцій центральною функцією мови. Вони зазначали, що без емоцій мова не змогла би повноцінно функціонувати, адже людині необхідно ділитися враженнями та переробляти інформацію про навколишнє середовище, і відсутність емотивної складової унеможливлювало б цей процес.

М. Бреаль дотримувався думки, що емоції є домінантним елементом мови, але на противагу своїм колегам говорив, що мова не була створена для опису чи розповіді, а для того, щоб виражати бажання, робити приписання, і все це має містити емоційний супровід [1].

На сучасному етапі дослідники виділяють від 2 до 10 різновидів базових емоцій, серед яких найпопулярнішою є класифікація К. Ізарда, котрий визначає 10 позитивних та негативних базових емоцій:

- радість (позитивна емоція; задоволення потреб);

- інтерес (позитивна емоція; організування навичок та умінь, заохочення до навчання та праці);

- подив (емоційна реакція; відповідь на раптову ситуацію);

- страждання (негативна емоційна реакція; неможливість реалізувати бажане);

- гнів (негативна емоція; неприйняття ситуації, яка склалася в певний момент часу);

- відраза (негативна емоція; нестикування різних моральних устоїв);

- зневага (негативна емоція; незгода в принципах, поглядах);

- страх (негативна емоція; наближення небезпеки);

- сором (негативна емоція; приниження, висміювання принципів та поглядів; неприпустима поведінка у суспільстві);

- збентеження (негативна емоційна реакція; передчуття поганого, неприємна новина) [5].

Водночас корисно звернути увагу на дослідження Тіма Ломаса (Tim Lomas), викладача позитивної психології університету Східного Лондона.

Т. Ломас переконаний, що значення емоцій (наприклад, відчуття щастя) у різних культурах є різним, у межах розпочатого у 2015 р. дослідження збирає слова з різних мов, які вказують на певні емоції і не мають відповідників у рідній для нього англійській мові. Незважаючи на спрямованість передусім на англійську, ми можемо знайти багато цікавого і для української культури.

Як приклад можна навести декілька слів, що описують внутрішній світ людини і не мають відповідників в українській мові:

- mbuki-mvuki (суахілі) - вказує на непереборне бажання скинути одяг під час танку;

- gigil (тагальська) - непереборне бажання вщипнути або обійняти людину, яка дуже подобається;-shinrin-yoku (японська) - відчуття розслабленості завдяки спілкуванню із природою;

- fjaka (хорватська) - відчуття суцільного розслаблення душі і тіла під час того, як ви нічого не робите (The Positive Lexicography Project).

У сьогоденні ще не сформовано єдиного і загальновизнаного визначення поняття «емоційна мова». Один із варіантів був запропонований Фабріцио Маканьо (Fabrizio Makagno), який під емоційною мовою пропонує розуміти «<...> спеціальну риторичну і діалектичну стратегію, яка прагне досягнути переконання завдяки апеляції до емоцій».

Засобами такої стратегії дослідник називає емоційні слова і наголошує, що «слово стає емоційним, якщо викликає у співрозмовника оціночне судження щодо відповідного фрагмента реальності».

Наведені визначення потребують уточнення. Так, необхідно відзначити, що зміст словосполучення “emotive language” використовується не у значенні емоційної мови як системи знаків, а радше на позначення емоційного стилю мовлення. Також постає запитання щодо визнання емоційності слова лише в разі, якщо воно викликає оціночне судження у співрозмовника.

На нашу думку, емоційне слово може існувати і без співрозмовника, оскільки слова використовуються не лише для того, щоб передавати іншим певну інформацію, але й для того, щоб сформулювати власну думку, а емоційна складова частина може бути її елементом, що зумовлено емоційністю людини.

Досить поширеними є випадки, коли в межах буденної діяльності людина висловлює свої думки, наявність реципієнта не є обов'язковою, а іноді навіть є небажаною, особливо під час висловлення думок, що насичені емоціями.

Отже, під емоційним пропонуємо розуміти слово, значенням якого виступає оціночне судження щодо певного фрагмента дійсності.

З точки зору вербальних засобів вираження емоцій, відомою є наступна класифікація:

1) афективи;

2) вільні, контекстуально мотивовані способи вираження;

3) спеціальні слова, закріплені за тим чи іншим кущем емоцій, наближені до вигуків;

4) стійкі конструкції, у яких емоції називаються прямо [5, с. 27].

У лексичному репертуарі емотивності слова афективи, а саме, вигуки, вигукові слова і лайлива лексика грають найбільш репрезентативну роль. У більшості випадків вони зустрічаються не в прямих описах емоційного стану, а в дискурсі персонажів, який, виконуючи в художній літературі комунікативно-естетичну функцію, є особливим засобом вираження.

Окрему увагу треба також приділити різниці між емотивністю та емоційністю. Емоції - це одна з форм реакцій на світ, події у ньому, що позначає душевні переживання, хвилювання та почуття.

Існує два способи вираження емоцій: вербальний (за допомогою мовних засобів) та невербальний (міміка, жести, пантоміміка тощо) або, як їх ще називає В. Шаховський Verbal language та Body language.

Зазвичай другий спосіб превалює над першим, адже емоції - це короткочасне почуття і для вираження їх за допомогою вербальних засобів людині необхідно перш за все обдумати і знайти влучні слова саме в конкретній життєвій ситуації. Емоція виявляється одночасно як у внутрішніх переживаннях, так і у зовнішньому представленні при чому і те і інше пов'язано ще і з фізіологічними функціями організму [4, с. 22].

Відомо також, що є емоції, є їх фізіологічна екстеріоризація (сміх, сльози, тремор і т.д.) і є різні способи їх вербалізації - називання, вираження, опис [5, с. 54].

Іншими словами, існує як мінімум дві семіотичні системи емоцій - Body language та Verbal language, що знаходяться в співвідношенні, які наука ще має за мету вивчити та описати.

У загальних рисах уже встановлено, що первісна семіотична система переважає вторинну (вербальну) за надійністю, швидкостями, прямотою, ступенями щирості та якості (сили) виражень та комунікацій емоцій, а також за адекватністю їх декодування отримувачем [7]. Багато аспектів людської життєдіяльності просто не передаются словами: мова бідніша за дійсність, її семантичний простір неповністю покриває весь світ.

В роботах В. Шаховського, узагальнений лінгвістичний підхід до вивчення емоцій включає в себе світ (об'єкт) і людину (суб'єкт), який вибирає відображення світу; в якості посередника між світом і його відображенням в мові людини виступають емоції, регулюючи процес відображення. Таке емоційне відношення соціально усвідомлене та певною мірою типізоване.

Емоційні процеси фіксуються з допомогою психічного механізму їхнього відображення в семантиці слів, що використовуються для вербалізації емоційних відношень. Емоції зберігаються у слові у вигляді ідей про них, і ці ідеї відтворюються і розвиваються до ступеня пережитої на даний момент людиною емоції; емоції створюють значення об'єктів світу для людини. Як психічне явище емоції відображають (відтворюють) у свідомості людини його емоційне ставлення до світу.

Таким чином, емоції, мова та тіло є лише демонстрацією інстинктів, які притаманні як людям, так і тваринам, а тому проблема вираження емоцій у мовленні не вважалася пріоритетною темою для вивчення у сучасному мовознавстві. Однак, інша група дослідників висувала гіпотезу про те, що без емоційної складової студіювання мови вважалося б неможливим. Одним з прибічників теорії, що емоції - це виключно значущий сегмент мовлення, є М. Бреаль.

У своїх напрацюваннях, вчений доводив, що емоції постають однією з центральних функцій мови, але мову він розглядав, як базовий інструмент для передачі прагнень, жадань, та експресивності мовця, що містять у собі емоційний супровід. Подібної думки дотримувалися Ш. Баллі та Ван Гінекер, які визнавали емоції ключовим елементом мовленнєвого акту.

Науковці стверджували, що емоційний компонент у мові проявляється у вираженні та маніфестації довкілля, і відсутність емоцій стало б головною перешкодою у цьому процесі.

Висновки

Отже, як можна побачити, багато дослідників у різних галузях наук довели, що емоція - це невід'ємний компонент усіх аспектів життя людини. Емоції завжди супроводжували людину і мали величезний вплив на діяльність. Студіювання емоційної складової у мовленнєвій діяльності через призму лінгвістики сприяє кращому вивченню лексичного запасу будь-якої мови. Реакція на зовнішні та внутрішні подразники виражається за допомогою вербального та невербального спілкування, і, таким чином, ці процеси не можуть відбуватися без емоцій. Варто зауважити, що в момент демонстрації емоцій виокремлюють їх негативне чи позитивне забарвлення, а також ступінь інтенсивності, з якою вони проявляються.

емоційна мова вербальний

1. Бойчук Ольга. For Fun And Profit. Навчаємо граючись. Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. 80 с.

2. Павлюк А.В. 200 ігор на уроках англійської мови. Тернопіль: Мандрівець, 2010. 56 с.

3. Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Процеси вивчення та викладання іноземних мов // Іноземні мови. 2003. №3. С. 50-55.

4. Трофаїла Н.Д. Методика навчання дітей іноземної мови. Умань: ВПЦ «Візаві». 2019. 131 с.

5. Трофаїла Н.Д. Емоційна сфера дитини-дошкільника: її розвиток та особливості. Актуальні проблеми сучасної дошкільної та вищої освіти: зб. наук. праць. Одеса: ПНПУ ім. К.Д. Ушинського, 2014. С. 349-356.

6. Macagno F. The Argumentative Uses of Emotive Language. SSRN.

7. Наталія Дніпренко. Поєднання класичного традиційного та новітнього у підготовці режисерів засобів масової комунікації // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого. - 2011, - № 9, - С.264-271.

References

1. Boychuk Olga. (2009). For Fun And Profit. Navchaiemo hraiuchys [For Fun And Profit. We learn by playing]. Ternopil: Pidruchnyky i posibnyky. [in Ukrainian].

2. Pavlyuk A.V. (2010). 200 ihor na urokakh anhliiskoi movy. [200 games in English lessons]. Ternopil: Mandrivets. [in Ukrainian].

3. Nikolayeva S.Yu., Sherstyuk O.M. (2003) Protsesy vyvchennia ta vykladannia inozemnykh mov [Processes of learning and teaching foreign languages]. Inozemni movy, 3. [in Ukrainian].

4. Trofaila N.D. (2019) Metodyka navchannia ditei inozemnoi movy [Methods of teaching children a foreign language]. Uman: VPTs «Vizavi». 131 p. [in Ukrainian].

5. Trofaila N.D. (2014) Emotslyna sfera ditini-doshkIlnika: yiyi rozvitok ta osoblivostI [Emotional sphere of a preschool child: its development and features]. Odesa: PNPU im. K.D. Ushinskogo. pp. 349-356. [in Ukraine].

6. Macagno F. (2011). The Argumentative Uses of Emotive Language. Retrieved Octovber 27, 2023

7. Natalia Dniprenko. The combination of classic, traditional and modern in the training of directors of mass communication // Scientific Bulletin of the Kyiv National University of Theater, Cinema and Television named after I.K. Karpenko-Kary. - 2011, - № 9, - P.264-271.

Размещено на Allbest.ru