Наступність дошкільної та початкової освіти: деякі педагогічні інструменти розвитку у майбутніх вихователів здатності до успішної реалізації

Размещено на http://www.allbest.ru

Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

Наступність дошкільної та початкової освіти: деякі педагогічні інструменти розвитку у майбутніх вихователів здатності до успішної реалізації

Надія Кічук

доктор педагогічних наук, професор

АНОТАЦІЯ

Проблема здатності майбутніх педагогів до успішної реалізації наступності, зокрема, дошкільної та початкової освіти не втрачає актуальності. Це переконливо доведено як вітчизняними вченими і практиками, так і зарубіжними педагогами. Стаття присвячена поглибленню наукових уявлень про феноменологію наступності, осмисленню деяких інноваційних підходів до підготовленості фахівців успішно і повноцінно реалізувати педагогічний принцип наступності у професійній діяльності. В результаті вивчення й узагальнення наукових джерел констатується, що саме вища педагогічна школа спроможна системно підготувати майбутнього фахівця до якісної реалізації означеного сегмента професійної діяльності. Доведено своєрідність основних векторів наступності в підсистемі «дошкільний навчальний заклад - початкова школа», що визначає основні акценти у професійній підготовці майбутніх фахівців. Актуалізовано фокуси тих педагогічних інновацій, які безпосередньо або опосередковано забезпечують якісну підготовку майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти в аспекті створень бази наступності у діяльності вчителя початкових класів. За результатами саморефлексії педагогічного досвіду зроблено узагальнення щодо конструктивності впровадження інтерактивних технологій у навчальний процес вищої школи. Саме такий підхід визнано ефективним у зв'язку з цілеспрямованим формуванням у студентів компетентнісної реалізації принципу наступності в навчально-професійній діяльності.

Ключові слова: наступність, підсистема, «дошкільна освіта-початкова школа», здатність до реалізації наступності, вища педагогічна школа.

CONTINUITY OF PRESCHOOL AND PRIMARY EDUCATION: SOME PEDAGOGICAL TOOLS FOR THE DEVELOPMENT OF FUTURE EDUCATORS' ABILITY TO SUCCESSFULLY IMPLEMENT

Nadiia ichuk наступність дошкільний освіта

Doctor of Pedagogical Sciences, Professor

Izmail State University of Humanities,

Ukraine

ABSTRACT

The problem of the ability of future teachers to successfully implement continuity, in particular, preschool and primary education, does not lose its relevance. This has been convincingly proven by both domestic scientists and practitioners, as well as foreign educators. The article is devoted to the deepening of scientific ideas about the phenomenology of continuity, to the understanding of some innovative approaches to the preparation of specialists to successfully and fully implement the pedagogical principle of continuity in professional activity. As a result of the study and generalization of scientific sources, it is stated that it is the higher pedagogical school that is able to systematically prepare the future specialist for the high-quality implementation of the specified segment of professional activity. The originality of the main vectors of continuity in the subsystem «preschool education institution - primary school» is proven, which determines the basic emphasis in the professional training of future specialists. As content, the labor functions of a modern educator are considered according to the standard adopted in Ukraine. Those focuses of pedagogical innovations that directly or indirectly provide quality training of future teachers of preschool education institutions to ensure the basis of continuity in the activities of primary school teachers have been updated. The readiness of specialists to «understand», «recognize» and «accept» the pet as he is is considered imperative. Based on the results of self-reflection of teaching experience, a generalization is made regarding the constructiveness of introducing interactive technologies into the educational process of the higher pedagogical school. It is this approach that is recognized as effective in connection with the purposeful formation of students' competent implementation of the principle of continuity in educational and professional activities.

Key words: continuity, subsystem, «preschool education-primary school», ability to implement continuity, higher pedagogical school.

Актуальність. Проблематика наступності між ланками, які утворюють систему освіти, з давних-давен не зникала із видноколу і класичної педагогіки (А. Дистервег, Я. Коменський, К. Ушинський та ін.), і наукової спільноти, представники якої безпосередньо досліджують ресурси кращої успішності, зокрема щодо надання освітніх послуг вітчизняним здобувачам освіти (А. Богуш, Я. Кодлюк, С. Скворцова, С. Сисоєва та ін). Йдеться про ідею методологічного рівня; це зумовлено тим, що, згідно тлумачення, «наступність» пов'язана із «переходом чогось від попереднього до наступного...», із проходженням, зокрема педагогічних явищ «послідовно одне за одним» (Сучасний тлумачний словник, 2006: 526). Домінантною означеної базової вимоги постає вектор узгодженості, який ще за часів Я.А. Коменського визнаний в якості педагогічного правила щодо реалізації відповідного вихідного положення.

Зваживши на своєрідність дошкільної освіти, як нульового рівня за Національною рамкою кваліфікації, де здобувачі (попри того, що не отримують документи на відміну від інших освітніх рівнів) мають уже демонструвати вихованість та сформованість необхідних життєвих навичок, і розробники програми «Дошкільникам - освіта для сталого розвитку», і аналітики її порівняльної ефективності здебільшого єдині в ресурсності саме педагогіки емпауерменту. Навіть існує дослідницька позиція (зокрема Н. Гавриш, К. Крутий) про доречність таку педагогіку розглядати як «ефективний інструментарій» через безсумнівні переваги. А саме: головний принцип педагогіки емпауерменту полягає, з одного боку, в важливості «надихати» дитину на дії щодо пізнання себе, світу та прийняття відповідальних рішень, а, з іншого - у спрямуванні педагогічних зусиль на прогнозований результат, яким постає зважений вибір дошкільниками та їх батьками такої моделі поведінки, котра «співзвучна» цінностям сталого розвитку.

З огляду ж на своєрідність початкової школи, мета якої полягає у пристосуванні системи освіти до розвитку, захисту та збереження індивідуальності дитини, а не навпаки (тобто йдеться про зумовленість потребами дитини молодшого шкільного віку як здобувача освіти, забезпечуючи «переможний характер його життєдіяльності»), явище наступності набуває якісно нових ознак. Їхній зміст учені узагальнено позначають таким конструктом, як-от: «початкова школа має бути тільки успішною» (Н. Бібік, Н. Ігнатенко, О. Савченко та ін.). Це навіть попри інших, найменш суттєвих характеристик початкової освіти, адже мають місце і притаманні ій відносна тривалість, і самостійності щодо формування навчальної діяльності здобувачів, і завершеність окресленого нею етапу житт євого шляху особистості вихованця.

Вищезазначене актуалізує ще й такі виміри наступності - узгодженість та зв'язок, зокрема, із дошкільною освітою; причому на всіх рівнях (мета; цілепокладання; змістове наповнення; організаційно-методологічне забезпечення). А це зумовлює новизну соціально-педагогічних вимог до особистості як учителя першокласників, так і вихователя дітей старшого дошкільного віку, оскільки посилюється вага компетентності у реалізації наступності у межах підсистеми «дошкільна освіта - початкова школа». Відтак, на часі розвиток у майбутніх фахівців умотивованої настанови на імператив саме успішної професійної діяльності. Наукові розвідки вчених у цьому плані довели: як і понад десять років, тому ще й досі «відбувається підміна», принаймні, в таких аспектах як-от,: по-перше, загального завдання наступності - більш вузькою програмою підготовки дітей до шкільної освіти; по-друге, ігнорування або нехтування закономірностей психічного розвитку дитини передшкільного віку; по-третє, стимулювання недопустимого «дорослішання» дошкільної освіти через переоцінку фактора акселерації (Богуш, Маліновська, 2014: 24). За сучасних освітніх реалій визначальним чинником забезпечення повноцінної наступності дошкільної освіти і початкової школи залишається особистісно-професійна компетентність педагогів, де підготовленість на основному етапі фахового ставлення утворює суттєву передумову їхньої кращої успішності.

Мета статті: на основі здобутих результатів аналітичної роботи, що базувалася на науковому фонді з порушеної проблематики та осмислення передового досвіду університетської освіти майбутніх вихователів, котрий віддзеркалює творчу реалізацію конструктивних ідей забезпечення повноцінної наступності дошкільної освіти дітей дошкільного віку і учнів початкової школи, окреслити фокус деяких педагогічних інновацій у цьому плані.

Виклад результатів дослідження. Вивчення й узагальнення наукової літератури, де безпосередньо або опосередковано висвітлюється певний спектр конструктивної професійної діяльності педагогів вітчизняного закладу дошкільної освіти (ЗДО), уможливлює заувагу такого змісту: прийнятий стандарт «Вихователь закладу дошкільної освіти» (2021 р.) значно сприяв розв'язанню низки проблемних питань, пов'язаних із удосконаленням підготовленості студентів, які у вищій школі опановують спеціальність «Дошкільна освіта» у розрізі освітніх ступенів «бакалавр» і «магістр» (Нерянова, 2022). Вже розроблений відповідний методичний супровід у цьому відношенні (Косенчук, Регент, Стягунова, 2022), узагальнено й певний досвід запровадження наставництва та коучингу задля підвищення мотивації студентів щодо розвитку професійної компетентності у найбільш проблемних сегментах навчально-професійної діяльності (Khall, Виїдасоуа, Vertuhina, Kichuk, Verbeschuk, 2023: 30). До того ж конструктивності при цьому додають, з одного боку, врахування нової редакції Базового компонента дошкільної освіти, а, з іншого - конкретизація трудових функцій вихователя. Це дозволяє більш системно простежити своєрідність наступності (зокрема, у розрізі участі у створенні, підтримці та розвитку здорового, безпечного, розвивального, інклюзивного освітнього середовища). У зазначеній площині привертають увагу практико-орієнтовні заходи, котрі забезпечують, зокрема у межах спільної із освітою першокласників (до прикладу, режимного моменту щодо «Ранкової зустрічі») спроможність розвивати у студентів «м'які навички» - запоруку успішного запровадження принципу наступності у підсистемі «заклад дошкільної освіти - початкова школа» (Василенко, Деренівська, 2021).

Принагідно зазначимо, що саморефлексія досвіду цілеспрямованої роботи, спрямованої на формування у здобувачів вищої освіти здатності компетентно вибудовувати змістові лінії відносно різновекторності та багаторівневого характеру наступності, як педагогічного явища, засвідчує про таке: важко переоцінити значення в означеному ракурсі напрацюваннь психологів. До прикладу, опанування студентами-практикантами психологічних правил професійного успіху, а саме: засвоєння формули 9=1+3+5 (запроваджувати щодня максимум дев'ять справ, де одна - найважливіша й найресурсозатратнішна, три середніх за цими ознаками й п'ять дрібних) (Савінова, 2023: 58). Не менш відчутним є і формувальний вплив у зазначеній площині своєчасного опанування новітніх видань (на кшталт, «Твоя перша книжка» із збагаченим сенсорним потенціалом та інтерактивним характером кожної із десяти сторінок), а також засвоєння студентами тих технічних засобів, котрі супроводжують як старшого дошкільника, так і учня першого класу (на кшталт, дитячий планшет, дитячий стіл -проєктор для малювання, мяч-трансформер тощо). Як переконує педагогічна практика, означене є особливо цінним, адже за чинних умов цифровізації та загальним визнанням ученими, що сучасна дитяча спільнота є «цифровим поколінням», принципово важливо ще й коректне використання онлайн-сервісів (з різною метою - або створення інтерактивного контенту, або організації та проведення онлайн-занять тощо). До зазначеного додамо ще й таке: фахівці, які фундаментально вивчають освітній потенціал онлайн-сервісів (Вембер В., Гладун М., Морзе Н. та ін.) здебільшого єдині у судженнях відносно доцільності розводити поняття «цифрова компетентність» і «ІКТ-компетентність». Так, перше з них є ширшим; цифрова компетентність особистості складається із базових навичок використання інформаційно - комп'ютерних технологій, тобто передбачає не лише процес використання цифрових пристроїв, а й додатків у нових та складних ситуаціях.

У зв'язку із зазначеним, підкреслимо, що саморефлексія досвіду впровадження ідеї наступності дозволяє стверджувати, що така ідея має бути наскрізною як у контексті організації педагогічної взаємодії з батьківською громадою, досягнення командної роботи в закладі освіти, так і впродовж реалізації педагогом і предметно-методичних, і оцінювально-аналітичних, і прогностичних, а також організаційних трудових функцій (до прикладу, педагогічно доцільним є використання не лише в старшій групі ЗДО, ай у першому класі так званого «сюрпризного моменту»).

Про самоцінність наступності у роботі педагога В.О. Сухомлинський зауважував у всіх своїх працях. Принципово важливо, щоб вже на етапі набуття базової вищої освіти, в умовах бакалаврату, майбутні педагоги-вихователі засвоїли на рівні переконань, зокрема, таку заувагу майстра: «Школа не повинна вносити різкого перелому в життя дітей. Нехай, ставши учнем, дитина продовжує робити те, що робила вчора. Нехай нове з'являється в її житті поступово і не приголомшує лавиною вражень». Так, у нашому досвіді викладання нормативного курсу «Дошкільна педагогіка» конструктивною виявилася практика виконання майбутніми фахівцями аналітичного за характером педагогічного есе з теми: «Чи відповідають концептуальні ідеї Нової української школи концептуальним ідеям Базового компоненту дошкільної освіти?». Як результативну визнано і практику проведення фестивалю педагогічних ідей (зокрема, з теми: «Екскурсія у світ медіа», де стимулювалась, з одного боку, мотивація до вивчення та узагальнення існуючих у цьому плані інновації, а, з іншого - змагальний характер розроблених власноруч медіа-мультфільму, коміксу «Вечір удома» та ін.) (Полянська, 2022).

Творча реалізація ідей, котрі закладені, зокрема, на рівні парціальних програм дошкільної та початкової освіти, а також інтегрованих курсів, як засвідчує практика, сприяють підвищенню інтереса та розвитку потреб майбутніх фахівців щодо опанування ключового значення наступності у педагогічній діяльності. Якщо в процесі навчання студентів за бакалаврською програмою це відбувається за рахунок актуалізації міжпредметних зв'язків, оскільки утворюються лише основи засвоєння ними інноваційного досвіду створення експериментального майданчика, то в умовах магістратури вже формується здатність, зокрема, до апробації міжнародної шкали ECSES-3, як інструмента комплексного оцінювання якості дошкільної освіти, опанування процедурних аспектів безпосередньо у навчально-професійній діяльності. В Ізмаїльському державному гуманітарному університеті утворилася багаторічна практика, коли природним чином у студентів, які набувають спеціальність «Дошкільна освіта», цілеспрямовано формується досвід втілення педагогічного принципу наступності завдяки «навчанню через дію». При цьому враховувались висновки деяких учених, які наголошують, що означене - конструктивний шлях набуття майбутнім фахівцем статусу суб'єкта педагогічної дії. Зокрема, А.В. Семенова стверджує про те, наскільки важливим є органічне поєднання «внутрішніх і зовнішніх функцій» ціннісного досвіду, адже утворюється педагогічно цінна ситуація, коли здобувач вищої освіти «віднаходить» повноту тих відносин, які дозволяють природним чином опанувати певне професійно важливе явище (Семенова, 2016). У нашому досвіді, йдеться про усвідомлення самоцінності усієї палітри ідеї наступності - імперативу гарантованого успіху у царині обраної професії.

Наступність передбачає врахування фахівцем, насамперед, того рівня розвитку, якого досягла дитина на етапі дошкільного дитинства; отож повноцінна реалізація наступності з позиції педагога означає його здатність компетентно створити необхідні і достатні умови задля більш повного розкриття потенціалу здобувача як дошкільної освіти, так і шкільного вже систематичного навчання.

У певному сенсі йдеться і про створення підґрунтя для реалізації у фаховій діяльності вже вчителем початкової школи, однієї із важливих особисто-професійних якостей - комунікативно-стратегічної компетентності, що передбачає певну систему. Як уважає М.П. Оліяр, така система включає цінності, мотиви, емоції, пізнавальні здібності, науково- теоретичні знання, практичні уміння і навички та поведінкові компоненти; ця система спрямована, з одного боку, на компетентний добір і реалізацію вже визначених творчими фахівцями комунікативних стратегій і тактик, а, з іншого - конструювання нових у передбачуваних або непередбачуваних педагогічних ситуаціях професійної комунікації (Оліяр, 2015).

Отже, здатність майбутнього фахівця до реалізації педагогічного принципу наступності формується впродовж якісного засвоєння ним усіх освіт ніх компонентів, які передбачає освітня програма, зокрема «Дошкільної освіти». Ми виходили із розуміння важливості фахової спрямованості контенту університетської освіти майбутніх вихователів та врахування взаємозв'язку і взаємодії конструктивних підходів, на основі яких успішно здійснюється їх професійна підготовка. Йдеться про системний (П. Анохін, В. Семиченко, Е. Юдін та ін.), особистісно орієнтований (І. Бех, С. Сисоєва, І. Якиманська та ін.), компетентнісний (І. Зимня, В. Кремень, В. Макарова та ін.), професіографічний (Л. Мітіна, О. Федій, О. Щербаков та ін.) наукові підходи, ефективність яких уже доведена у професійній педагогіці.

Кращі ж вітчизняні та світові практики дошкільної освіти вже визначилися в єдиному інтегральному векторі педагогічних зусиль - «Творимо майбутнє», де самоцінність дитинства постає категорією загальнолюдського рівня, а нововведений В.О. Сухомлинським конструкт «екологія дитинства» набув статусу загальновизнаного й загальноприйнятного у демократичному соціумі.

У площині вищезазначеного загострення нині набуває суттєва заувага К.Д. Ушинського, котра нагадує науково-педагогічній спільності сучасних закладів вищої освіти, які безпосередньо забезпечують підготовленість майбутніх фахівців (у тому числі й у досліджуваному нами аспекті - готовність якісно втілювати принцип наступності); йдеться про положення, відносно того, що «без теорії педагогічна практика нагадує знахарство в медицині». Адже ж нерідко у вітчизняному соціумі та деяких освітянських реаліях зарубіжжя має місця судження про доцільність активізації у закладах вищої освіти «рецепторного» підходу до професійної підготовки майбутнього вихователя, оскільки суб'єктом дошкільної освіти є ще маленька дитина, а необхідним і достатнім ступенем вищої освіти такого фахівця доречно вважати базовий, тобто бакалаврат. Принагідно зазначимо, що в цьому плані, на наше переконання, є своєчасною переконлива наукова позиція І.Д. Беха, який, зокрема, зауважує на двох принципово важливих аспектах щодо концептуалізації професії вихователя закладу дошкільної освіти (Бех, 2023). По-перше, вийняткове за значущістю соціальне призначення і вагоме за особистісно-професійною роллю саме вихователя закладу дошкільної освіти, де домінантною постає його здатність «розуміти», «визнавати», «прийняти» вихованця саме таким, яким він є. По-друге, в наш час самоцінним доцільно вважати компонетне застосування фахівцем окресленої ланки освіти педагогічної технології інтимно-особистісного типу спілкування. Водночас, як переконує творчий досвід практиків ЗДО, принципово важливо у процесі професійної підготовки майбутніх вихователів надавати належну увагу практико-орієнтовним питанням. Саморефлексія викладацької діяльності дозволяє констатувати важливість заохочування студентів до створення «накопичувального портфоліо», де системно представляти кричалки-шептанки-молчанки, дражнилки-мірилки, техніки проведення «часу можна» та «часу тиші» тощо; результативними є і заходи, спрямовані на стимулювання авторських розробок «хвилинок роздумів» (до прикладу, за темою «У моєму серці живуть добринки», де гаслом слугує вислів: «у світі бракує на всіх доброти, бо є безпритульні собаки й коти»).

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО НАУКОВОГО ПОШУКУ

Проблема наступності є надзвичайно актуальною, оскільки від своєчасного і якісного її розв'язання залежить вирішення освітянських завдань відносно особистості, котра перебуває на перехідних етапах становлення. Ще й досі зберігається протиріччя між педагогічним потенціалом наступності та недостатнім рівнем його використання у діяльності фахівців дошкільної та початкової освіти. Бракує і системних зусиль у зазначеній площині у вищій педагогічній школі. В результаті проведеного педагогічного дискурсу вже внесене певне уточнення у поняття «наступність» дотично професійної здатності майбутнього вихователя розробляти підґрунтя для становлення готовності вчителя початкових класів повноцінно реалізувати педагогічний принцип наступності.

Перспективи подальших наукових розвідок пов'язуємо із розширенням наукових уявлень про наступність у розрізі початкової ланки освіти і основної загальної освіти.

ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА

Бех І.Д. Професія вихователя: концептуальні основи. Вихователь-методист

дошкільного закладу. 2023. № 5. С. 4-6

Богуш А., Маліновська Н. Перші кроки грамоти: передшкільний вік: навч. пос. Вид. 2-и. К.: Вид. Дім «Слово», 2014. 424 с.

Василенко І., Деренівська О. Літні ранки у дружному колі. Дошкільне виховання. 2021. №7.

Косенчук О.Г., Регент А.В., Стягунова О.О. Методичні рекомендації щодо запровадження професійного стандарту «Вихователь закладу дошкільної освіти». К.: Ін-т розвитку освіти, 2022.16 с.

Нерянова С. Дошкільна освіта: досягнення і перспективи. Дошкільне виховання. 2022. №1. С. 3-5.

Оліяр М.П. Теорія і практика формування комунікативно-стратегічної компетентності майбутніх учителів початкових класів: монографія. Івано-Франківськ: СІМИК, 2015. 476 с.

Полянська В. Медіяпедагогіка в дитячому садку: як формувати основи медіаграмотності у дітей і дорослих. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2022. №2. С. 36-39.

Савінова Н. Як стати успішним: правила від психолога. Вихователь-методист дошкільного закладу. 2023. №6. С. 58-59.

Семенова А.В. Ціннісний вимір досвіду субєктів педагогічної дії: монографія. Одеса: Вид. Бондаренко М.О., 2016. 436 с.

Сучасний тлумачний словник української мови / за заг. ред. В.В. Дубічинський. Харків: ВД «Школа», 2006. 1008 с.

Khall O., Bulgacova O., Vertuhina, Kichuk N., Verbeschuk S. Organisation of pchichological and pedagogical support (accompaniment) of students in higher education institutions of Ukraine. Journal of interdisciplinary research. Elariate Analytics Web of Science. 13.02. XXXVII - Magnani-matas. 2023. P. 26-33

REFERENCES

Beh I.D. (2023). The teaching profession: conceptual foundations. Methodist preschool teacher. No. 5. P. 4-6. [in Ukrainian].

Bogush A., Malinovska N. (2014). The first steps of literacy: preschool age: education. village Kind. 2nd K: Ed. House «Slovo». 424 p. [in Ukrainian].

Vasylenko I., Derenivska O. (2021). Summer mornings in a friendly circle. Preschool education. №7. [in Ukrainian].

Kosenchuk O.G., Regent A.V., Styagunova O.O. (2022). Methodological recommendations for the introduction of the professional standard «Preschool teacher». K: Institute of Education Development. 16 p. [in Ukrainian].

Neryanova S. (2022). Preschool education: achievements and prospects. Preschool education. No. 1. P. 3-5. [in Ukrainian].

Oliyar M.P. (2015). Theory and practice of formation of communicative and strategic competence of future primary school teachers: monograph. Ivano-Frankivsk: SIMYK. 476 p. [in Ukrainian].

Polyanska V. (2022). Media pedagogy in kindergarten: how to form the foundations of media literacy in children and adults. Methodist preschool teacher. No. 2. P. 36-39. [in Ukrainian].

Savinova N. (2023). How to become successful: rules from a psychologist. Methodist preschool teacher. No. 6. P. 58-59. [in Ukrainian].

Semenova A.V. (2016). The value dimension of the experience of the subjects of pedagogical action: a monograph. Odesa: Ed. M.O. Bondarenko. 436 p. [in Ukrainian].

Modern explanatory dictionary of the Ukrainian language (2006). By general ed. V.V. Dubichinsky. Kharkiv: VD «School». 1008 p. [in Ukrainian].

Khall O., Bulgacova O., Vertuhina, Kichuk N., Verbeschuk S. (2023). Organization of psychological and pedagogical support (accompaniment) of students in higher education institutions of Ukraine. Journal of interdisciplinary research. Elariate Analyzes Web of Science. 13.02. XXXVII - Magnani-matas. P. 26-33. [in English].

Размещено на Allbest.ru