Екологічна освіта як важливий інструмент сталого розвитку майбутнього і сьогодення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Екологічна освіта як важливий інструмент сталого розвитку майбутнього і сьогодення

Височан Леся Михайлівна,

Костащук Іван Іванович,

Пасічник Микола Дмитрович,

Бузей Олександр Вячеславович,

Миронюк Станіслав Васильович

Анотація

екологічна освіта учитель початкової школи

У статті розглядаються актуальні питання екологічної освіти, адже з кожним роком стан довкілля та екології погіршується, що призводить до незворотних процесів. Саме тому все більшої актуальності набуває підготовка майбутніх учителів початкової школи, географії та екології та формування у них екологічної компетентності з метою забезпечення виховання нового покоління людей, які люблять і цінують природу та екологію. Визначено, що екологічна освіта сьогодні потребує переорієнтації актуальних освітніх цілей та переосмислення змісту освіти. зазначено, що екологічна компетентність - це здатність застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної професійної діяльності. Обґрунтовано, що для формування екологічної компетентності потрібно дотримуватися наступних принципів екологічної освіти та виховання: принципу співпраці; принципу прогностичності; принципу міждисциплінарності; принципу єдності теорії і практики; принципу безперервності; принципу єдності інтелектуального й емоційного сприймання навколишньої дійсності у практичній діяльності з її збереження, догляду за нею і поліпшення її якісного та кількісного складу. Акцентовано увагу на тому, що сформувати екологічну компетентність у майбутніх учителів можливо шляхом впровадження методу проєктів, проведенням екологічних акцій, екологічних екскурсій, екологічних олімпіад та екологічної дослідницької діяльності. Розглянемо всі запропоновані методи. Звернуто увагу на те, що сучасні заклади вищої освіти намагаються формувати екологічну компетентність студентів не тільки за допомогою традиційних технологій навчання, а насамперед пошуку та використання інноваційних технологій, які активізують інтелектуальну діяльність, стимулюють до самостійного пошуку нових знань, розвивають в емоційному відношенні.

Ключові слова: екологічна освіта, екологічна компетентність, сталий розвиток, учитель початкових класів, учитель географії та екології.

Abstract

Vysochan Lesya Mykhailivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Primary Education, Vasyl Stefanyk Prykarpattia National University, Ivano-Frankivsk

Kostashchuk Ivan Ivanovych Doctor of Geographical Sciences, Professor, Head of the Department Geography of Ukraine and Regional Studies, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi

Pasichnyk Mykola Dmytrovych Сandidate of Geographical Sciences, Associate Professor of the Department of Geography of Ukraine and Regional Studies, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi,

Buzei Oleksandr Viacheslavovych Graduate student of the Department of Geography of Ukraine and Regional Studies, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi

Myroniuk Stanislav Vasylovych Graduate student of the Department of Geography of Ukraine and Regional Studies, Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Chernivtsi,

ENVIRONMENTAL EDUCATION AS AN IMPORTANT TOOL FOR SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF THE FUTURE AND THE

The article discusses topical issues of environmental education, as the state of the environment and ecology is deteriorating every year, leading to irreversible processes. That is why the training of future primary school, geography and ecology teachers and the formation of their environmental competence is becoming increasingly important in order to ensure the education of a new generation of people who love and appreciate nature and ecology. It has been determined that environmental education today requires a reorientation of current educational goals and a rethinking of the content of education. It is noted that environmental competence is the ability to apply environmental knowledge and experience in professional and life situations, guided by the priority of environmental values and non-pragmatic motivation for interaction with the environment based on the awareness of personal involvement in environmental problems and responsibility for the environmental consequences of their own professional activities. It is substantiated that in order to form environmental competence, the following principles of environmental education and upbringing should be observed: the principle of cooperation; the principle of prognostication; the principle of interdisciplinarity; the principle of unity of theory and practice; the principle of continuity; the principle of unity of intellectual and emotional perception of the surrounding reality in practical activities for its preservation, care and improvement of its qualitative and quantitative composition. It is emphasized that it is possible to form environmental competence in future teachers through the implementation of the project method, environmental campaigns, environmental excursions, environmental Olympiads, and environmental research activities. Let's consider all the proposed methods. It is emphasized that modern higher education institutions are trying to form students' environmental competence not only through traditional teaching technologies, but primarily through the search and use of innovative technologies that activate intellectual activity, stimulate independent search for new knowledge, and develop emotionally.

Keywords: environmental education, environmental competence, sustainable development, primary school teacher, geography and ecology teacher.

Постановка проблеми

В останні десятиліття все гостріше постає проблематика глобальних потрясінь і катастроф, спричинених безпосередньо людською діяльністю. Світова спільнота в цілому перейнялася цією проблемою і зосередилася на створенні екоцентричного суспільства, в якому діють закони сталого розвитку. Пріоритетним завданням є переорієнтація цінностей особистісного і суспільного розвитку: гармонійний розвиток людини і природи як взаємозалежних елементів єдиної системи.

Створюється нова глобальна система суспільних відносин і цінностей, головною метою якої є взаємодія людини і природи, а в центрі уваги - максимальне задоволення потреб людини і природи, тобто впроваджуються природоохоронні заходи спрямовані на відновлення порушеної рівноваги екосистем і біорізноманіття, а власне людська діяльність зі збереження навколишнього середовища трансформується в розвиток суспільства і екосистем на основі стратегії сталого розвитку.

Виконання цих завдань потребує не лише нових підходів, а й нової людини, яка усвідомлює свою залежність від природи і довкілля та свою безпосередню відповідальність за теперішній і майбутній стан довкілля, людини з екоцентричною екологічною свідомістю, яка охороняє і покращує природу і довкілля не заради задоволення власних потреб, а заради самої природи.

Цього можна досягти шляхом організації освіти в Україні на основі концепції сталого розвитку як комплексної стратегії розвитку сучасного глобалізованого суспільства, оскільки це сприяє формуванню нового покоління соціально активних громадян, які усвідомлюють свою відповідальність у діяльності, що має негативний вплив на навколишнє середовище та екологію в цілому.

Саме тому ми вважаємо за доцільне дослідити питання підготовки майбутніх учителів до формування екологічної компетентності в учнів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика екологічної освіти не є новою, а тому вже є певні напрацювання з даного питання. Ретельне вивчення даного питання дозволило визначити, що дослідженням екологічної освіти присвятили свої роботи: Н. Возна, В. Волошина, О. Висоцька.

Проблематикою формування екологічної компетентності займалися: Г. Білецька, В. Маршицька, О. Пруцакова, Л. Руденко.

Сутність та структуру екологічної компетентності досліджували: О. Гуренкова, О. Колонькова, Н. Пустовіт, Л. Титаренко та С. Шмалєй.

Мета статті полягає у визначенні сутності «екологічної компетентності» як складової екологічної освіти; окресленні головних особливостей формування екологічної компетентності в межах екологічної освіти для сталого розвитку.

Виклад основного матеріалу

Університети та школи відіграють ключову роль у процесі екологічної освіти та формуванні екологічної компетентності, оскільки саме в цей час формуються основи екологічної культури, екологічного мислення, цілісного світогляду та системи переконань, які впливають на потреби та прагнення людини.

Розвиток екологічної компетентності людини є одним з найважливіших завдань сьогодення. Враховуючи сучасну екологічну ситуацію у світі, екологічна компетентність стає необхідною умовою виживання людства. В першу чергу це питання стосується освіти підростаючого покоління, адже діти - це майбутнє людства. Саме тому так важливо розвивати екологічну грамотність та компетентність, формувати людину, яка вміє жити в гармонії з природою, відчуває себе її частиною і для якої дбайливе ставлення до неї є нормою життя.

В 2002 році було затверджено «Концепцію екологічної освіти в Україні» в якій звертається увага на те, що екологічна освіта є цілісним культурологічним явищем, яке повинно спрямовуватися на формування екологічної культури, яка є складовою системи національного і громадянського виховання всіх верств населення. У цьому документі значне місце відведено громадянській компоненті становлення системи екологічної освіти в державі [1].

В цій Концепції також зазначається, що загальноосвітньому навчальному закладу відводиться провідна і найважливіша роль в екологічній освіті і вихованні учнівської молоді. Це - основна ланка, оскільки не всі її випускники зможуть одержати вищу освіту. Мета загальної середньої освіти - формування особистості з новим, ексцентричним типом мислення й свідомості, високим ступенем екологічної культури.

Завдання цієї освіти - сформувати систему знань, поглядів і переконань учнів, які забезпечуватимуть громадську відповідальність за стан навколишнього середовища, як основу існування держави, готовність його поліпшувати шляхом прийняття необхідних екологічно грамотних рішень на основі нового стилю мислення і життя у злагоді з природою. Ця провідна ідея має розвиватися від початкової освіти до закінчення школи [1].

Враховуючи той факт, що в Україні з 2016 року відбувається активне реформування середньої освіти та впровадження концепції Нової української школи, слід зазначити, що основним завданням Нової української школи є навчання ключових життєвих компетентностей, які здатні забезпечити самореалізацію, розвиток, активну громадянську позицію, соціальну інтеграцію та працевлаштування, а також забезпечити особисту самореалізацію та успіх у житті загалом. З усіх перерахованих в Концепції компетентностей актуальними для нашого дослідження є дві, а саме:

- компетентність у природничих науках і технологіях, тобто наукове розуміння природи і сучасних технологій та вміння застосовувати їх на практиці. Вміння застосовувати науковий метод, спостерігати, аналізувати, формулювати гіпотези, збирати дані, проводити експерименти та аналізувати результати;

- компетентність з екологічної грамотності і здорового способу життя, тобто навчання вмінню розумно та раціонально використовувати природні ресурси в контексті сталого розвитку, усвідомлення ролі довкілля в житті та здоров'ї людини, вміння та бажання вести здоровий спосіб життя [2, с. 11-12].

Тому ми вважаємо, що для виховання сучасної, екологічно освіченої та екологічно орієнтованої особистості перш за все необхідно готувати висококваліфікованих майбутніх учителів початкових класів, учителів з географії та екології.

Пропонуємо розглянути поняття «екологічна компетентність», але для цього спочатку з'ясуємо, що таке «компетентність».

В Законі України «Про вищу освіту» компетентність трактується як здатність особи успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, яка виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей.

В Концепції Нової української школи компетентність розглядається як динамічна комбінація знань, способів мислення, поглядів, цінностей, навичок, умінь, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність [2, с. 10].

B. Шевченко [4, с. 234] під компетентністю розуміє поєднання певних знань, здібностей і досвіду, які дають змогу обґрунтовано і змістовно судити про певну сферу діяльності, а також ефективно й професійно діяти в ній. Авторка також вважає, що компетентність:

- є невід'ємним компонентом структури особистості, саме в якому акумулюються її життєвий досвід, який вона здобуває передусім під час отримання фахової освіти, потім у професійній діяльності й обов'язково під час взаємодії із соціальним оточенням;

- це відбиття професійного досвіду особистості в рамках компетенції конкретної професійної діяльності.

В науковій літературі [5] «екологічна компетентність» визначається як:

- прояв екологічної культури в її «зоні відповідальності» («Зоною відповідальності» є та частина довкілля, в якій кожна конкретна людина здійснює власну діяльність і тому може реально впливати на її стан);

- здатність особистості до ситуативної діяльності в побуті та природному оточенні, коли здобуті екологічні знання, навички, досвід і цінності актуалізуються в уміння приймати рішення і виконувати адекватні дії, усвідомлюючи їхні наслідки для довкілля;

- здатність застосовувати екологічні знання й досвід у професійних і життєвих ситуаціях, керуючись пріоритетністю екологічних цінностей і непрагматичною мотивацією взаємодії з довкіллям на основі усвідомлення особистої причетності до екологічних проблем і відповідальності за екологічні наслідки власної професійної діяльності.

C. Люленко та Р. Подзерей вважають, що екологічна компетентність ґрунтується на суб'єктних цінностях, переконаннях, знаннях, уміннях, вольових якостях особистості й проявляється ситуативно в практичній діяльності. Екологічно компетентна людина прагне відповідально вирішувати життєві ситуації та організовує своє життя на основі пріоритетності цінностей збереження довкілля [6, с. 228].

Формування та розвиток екологічної компетентності особистості є одним із головних завдань екологічної освіти для сталого розвитку. Філософія освіти для сталого розвитку ґрунтується на аксіологічних пріоритетах відповідальності кожної людини і людства в цілому за наслідки своїх дій для майбутнього цивілізації. А отже, постає необхідність розробити та впровадити сучасну методологію задля впровадження екологічної освіти в систему вищої освіти.

В цьому випадку нам дуже імпонує думка А. Захлєбного [7], який для формування екологічної компетентності рекомендував дотримуватися наступних принципів екологічної освіти та виховання:

Sпринцип співпраці;

Sпринцип прогностичності;

Sпринцип міждисциплінарності;

Sпринцип єдності теорії і практики;

Sпринцип безперервності;

^ єдність інтелектуального й емоційного сприймання навколишньої дійсності у практичній діяльності з її збереження, догляду за нею і поліпшення її якісного та кількісного складу.

С. Бойченко та Т. Саєнко вважають, що освіта в інтересах сталого розвитку - це зміна підходів до освіти [8]:

- для викладача - від передання знань до створення умов для активного пізнання й отримання студентами практичного досвіду;

- для студентів - від пасивного засвоєння інформації до активного її пошуку, критичного осмислення, використання на практиці, до спілкування і діяльності;

- для закладу - до зміни політики управління колективом дорослих і здобувачів, використання ресурсів, організації взаємодії з місцевою громадою.

Ми вважаємо, що поєднання цих принципів зі зміненим підходом до освіти забезпечить формування нового, сучасного покоління учителів, які зможуть передати молодому поколінню екологічні знання, систему цінностей, привити любов до природи та бажання її оберігати. Всього цього можна досягти шляхом впровадження методу проєктів, який є одним з найперспективніших в освіті на сьогоднішній день, а також проведенням екологічних акцій, екологічних екскурсій, екологічних олімпіад та екологічної дослідницької діяльності. Розглянемо всі запропоновані методи.

Метод проєктів - це спосіб організації педагогічного процесу, що базується на взаємодії педагога і здобувачів між собою і довкіллям. Виконання студентами конкретного проєкту дає можливість:

- забезпечувати поетапний практичний підхід формування їх світогляду;

- сприяє формуванню екологічних знань, збагаченню їх життєвого досвіду;

- формує поняття про взаємозв'язки у природі;

- розвиває емоційно-чуттєву сфери особистості у процесі її спілкування з природою;

- удосконалює досвід самостійного та колективного пошуку нових знань і використання їх в реальних умовах;

- визначає її професійну орієнтацію;

- передбачає перспективне дослідження, інтегрування,орієнтування

на «кінцевий продукт»;

- тренує соціально-комунікативні навички;

- сприяє формуванню передумов поступовоговходження людини у юридично-правові, адміністративно-управлінські та громадські взаємини [9].

Ми вважаємо, що метод проєктів підходить для вищої освіти, оскільки він забезпечує прогресивність, тобто ми навчаємо студентів (майбутніх учителів) впроваджувати та реалізовувати проєкти, які вони потім будуть використовувати у своїй професійній діяльності.

Проєктна діяльність розглядається як частина навчальної діяльності, що включає ціннісно - орієнтаційну, перетворюючу, творчу, практичну діяльності. Це можливість для кожного студента безперервно та послідовно розвиватися та вчитися. Проєктування завжди направлене на створення об'єктивного та суб'єктивного нового цінного продукту, який потім втілюється в реальне життя. Робота над проєктом - практика особистісно- орієнтованого навчання, коли в процесі конкретної праці студента, на основі його вільного вибору, з урахуванням його інтересів отримується конкретний результат [10].

Проєктна технологія - це особливий вид пізнавальної активності, мотивований проблемним протиставленням відомого й невідомого, що має на меті активізацію процесу пізнання й осмислення нового.

Виконання проєкту проходить три етапи:

1. Підготовчий, на якому визначають проблему, тему, складають план майбутньої роботи, визначають джерела інформації.

2. Практико-виконавчий, у ході якого здійснюється робота над проєктом (обробка джерел, формулювання висновків, підготовка порт фоліо, презентації проекту)

3. Завершальний, на якому відбувається презентація, захист, оцінювання проєкту.

Екологічні акції - дієва форма формування екологічної компетентності. Акція може бути епізодичною або постійною. Такі заходи формують активну життєву позицію особистості.

Екологічні екскурсії - один з методів вивчення, спостереження, спілкування з природою: у лісі, парку, на луках, біля боліт і озер. Об'єктами вивчення при цьому є рослинний і тваринний світ, абіотичні умови природного середовища. Під час екскурсії здобувачі вчаться спостерігати за об'єктами і явищами, аналізувати їх, робити висновки і узагальнення.

Олімпіади як інтелектуальні змагання в освітньому просторі України покликані заохотити молодь до вивчення окремих предметів. Це можливість здобувачів та учнів виявити свої можливості, знайти своє покликання.

Дослідницька діяльність - вища форма самоосвітньої діяльності здобувачів освіти. Формування науково-дослідницьких вмінь - процес складний і довготривалий. Він не виникає на порожньому місці і не розвивається сам по собі. А тому завдання керівника - поступово і методично формувати дослідницькі навички, здійснюючи постійний контроль за виконанням здобувачами науково-дослідницьких робіт; аналізувати і виправляти помилки; визначати найкращі, найефективніші шляхи виконання роботи, розчленувати її на певні складові та розділи, навчаючи студентів поєднувати дослідницьку діяльність з науковою, а також з'ясовувати можливості подальшого застосування результатів роботи.

Таким чином, розглянуті нами методи формування екологічної компетентності охоплюють:

- створення умов для практичної екологічної і природоохоронної роботи;

- залучення здобувачів, дітей та їхніх родин до природоохоронних акцій;

- співпраця з громадськими освітянськими й екологічними організаціями;

- створення дитячих природоохоронних організацій;

- залучення студентів, учнів шкіл до волонтерської роботи в мікрорайоні;

- організація навчальних екскурсій, екостежин, квестів тощо.

Сучасні заклади вищої освіти намагаються формувати екологічну

компетентність студентів не тільки за допомогою традиційних технологій навчання, а насамперед пошуку та використання інноваційних технологій, які активізують інтелектуальну діяльність, стимулюють до самостійного пошуку нових знань, розвивають в емоційному відношенні.

Висновки

Отже, розглянувши досліджувану нами проблематику можемо зробити низку висновків:

- Екологічна освіта сьогодні потребує переорієнтації актуальних освітніх цілей та переосмислення змісту освіти. Єдина концептуальна основа екологічних знань дозволяє концептуально об'єднати розрізнені екологічні поняття і знання з різних дисциплін, пов'язати екологічні проблеми єдиним підходом, встановити системні зв'язки і сформувати цілісну картину світу як систему «природа-людина-суспільство». Результатом є сучасний екологічний, системний та імовірнісний спосіб мислення, система екологічних знань та екологічний імператив відповідальної особистості. Розвиток екологічного мислення залежить від вивчення численних дисциплін, викладання яких ґрунтується на принципах системності, взаємозалежності, інтеграції та єдності екологічних знань.

- Екологічна компетентність як психолого-педагогічна категорія життєвої компетентності охоплює широкий спектр взаємодій особистості з навколишнім середовищем. Водночас екологічна компетентність як особистісна характеристика - це здатність людини приймати рішення і діяти в життєвих ситуаціях таким чином, щоб якомога менше шкодити навколишньому середовищу.

- Описана нами методологія підготовки студентів до екологічної освіти в Новій українській школі сприятиме формуванню екологічної компетентності майбутнього фахівця початкової школи, вчителя географії та екології, та максимальній інтеграції екологічного досвіду в майбутню професійну діяльність. Формування еколого-педагогічної компетентності студентів закладів вищої освіти має забезпечуватися діяльнісним, міждисциплінарним, неперервним, наскрізним та системним підходами в умовах еколого-інноваційного розвитку. Вважаємо, що такі підходи є необхідною умовою підготовки майбутніх педагогів, готових до виконання завдань екологічної освіти в умовах нового започаткування системи освіти в Україні.

Література

1. Концепція екологічної освіти України. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. 2002. № 7. С. 3-23.

2. Концепція Нової української школи. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/ zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf

3. Про вищу освіту: Закон України від 01.07.2014 р. №1556-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text

4. Мілорадова Н. Е., Шевченко В. В. Компетентнісний підхід як методологічна основа дослідження професійної компетентності особистості. Габітус. 2021. Випуск 16. С. 233-237. DOI https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.16.38

5. Лисенко Н. В. Теорія і практика екологічної освіти: педагог-дошкільник: навчально-методичний посібник для ВНЗ. Київ: Видавничий Дім «Слово», 2009. 400 с.

6. Люленко С. О., Подзерей Р. В. Формування екологічної компетентності особистості як одне з найголовніших завдань освіти сталого розвитку. Екологічні науки. 2022. № 3(42). С. 226-229. DOI https://doi.org/10.32846/2306-9716/2022.eco.3-42.38

7. Яковлєва Н. Г., Малєй О. В. Проблеми розвитку екологічної освіти, культури та виховання як складових гармонійного розвитку особистості. URL: file:///C:/Users/ Admin/ Downloads/8825-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D 1%81%D 1%82%20%D 1%81%D 1%82% D0%B0%D 1%82%D 1%82%D 1%96-17550-1-10-20170727.pdf

8. Бойченко С.В., Саєнко Т.В. Екологічна освіта - основа сталого розвитку суспільства. Університет «Україна», 2013. 502 с.

9. Tsymbal-Slatvinska, S., Maksymchuk, B., Saienko, V., Babii, I., Behas, L., Lemeshchuk, M., Chepka, O., Dychok, T., & Maksymchuk, I. (2022). Psycho-Pedagogical Experience of Intellectual Education in the Views of Ukrainian and Foreign Pedagogues as the Basis of Modern Neuropedagogy. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 13(4), 321-346. https://doi.org/10.18662/brain/13.4/391

10. Nenko, Y., Medynskyi, S., Maksymchuk, B., Lymarenko, L., Rudenko, L., Kharchenko, S., Kolomiets, A., & Maksymchuk, I. (2022). Communication Training of Future Sports Coaches in the Context of Neurophysiological Patterns. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 13(1), 42-60. https://doi.org/10.18662/brain/13.1/268

References

1. Kontseptsiia ekolohichnoi osvity Ukrainy (2002). [The concept of environmental education in Ukraine]. Informatsiinyi zbirnykMinisterstva osvity i nauky Ukrainy - Information collection of the Ministry of Education and Science of Ukraine, 7, 3-23.

3. Pro vyshchu osvitu: Zakon Ukrainy vid 01.07.2014 r. №1556-VII [On higher education: Law of Ukraine of July 01, 2014, № 1556-VII]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556- 18#Text

4. Miloradova N. E., Shevchenko V. V. (2021). Kompetentnisnyi pidkhid yak metodolohichna osnova doslidzhennia profesiinoi kompetentnosti osobystosti [Competence-based approach as a methodological basis for the study of professional competence of an individual]. Habitus - Habitus, Vypusk 16, 233-237. DOI https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.16.38

5. Lysenko N. V. (2009). Teoriia i praktyka ekolohichnoi osvity: pedahoh-doshkilnyk [Theory and practice of environmental education: preschool teacher]: navchalno-metodychnyi posibnyk dlia VNZ. Kyiv: Vydavnychyi Dim «Slovo».

6. Liulenko S. O., Podzerei R. V. (2022). Formuvannia ekolohichnoi kompetentnosti osobystosti yak odne z naiholovnishykh zavdan osvity staloho rozvytku [Formation of environmental competence of the individual as one of the main tasks of sustainable development education]. Ekolohichni nauky - Environmental sciences, 3(42), 226-229. DOI https://doi.org/10.32846/2306- 9716/2022.eco.3-42.38

7. Iakovlieva N. H., Maliei O. V. Problemy rozvytku ekolohichnoi osvity, kultury ta vykhovannia yak skladovykh harmoniinoho rozvytku osobystosti [Problems of development of environmental education, culture and upbringing as components of harmonious personal development]. URL: file:///C:/Users/Admin/Downloads/8825-%D0%A2%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1% 82% 20%D 1%81%D 1%82%D0%B0%D 1%82%D 1%82%D 1%96- 17550-1-10-20170727.pdf

8. Boichenko S.V., Saienko T.V. (2013). Ekolohichna osvita - osnova staloho rozvytku suspilstva [Environmental education is the basis for sustainable development of society]. Universytet «Ukraina».

9. Tsymbal-Slatvinska, S., Maksymchuk, B., Saienko, V., Babii, I., Behas, L., Lemeshchuk, M., Chepka, O., Dychok, T., & Maksymchuk, I. (2022). Psycho-Pedagogical Experience of Intellectual Education in the Views of Ukrainian and Foreign Pedagogues as the Basis of Modern Neuropedagogy. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 13(4), 321-346. https://doi.org/10.18662/brain/13.4/391

10. Nenko, Y., Medynskyi, S., Maksymchuk, B., Lymarenko, L., Rudenko, L., Kharchenko, S., Kolomiets, A., & Maksymchuk, I. (2022). Communication Training of Future Sports Coaches in the Context of Neurophysiological Patterns. BRAIN. Broad Research in Artificial Intelligence and Neuroscience, 13(1), 42-60. https://doi.org/10.18662/brain/13.1/268.

Размещено на Allbest.ru