Педагогічна майстерність викладача в умовах змішаного навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Кафедра освітології та інноваційної педагогіки

Педагогічна майстерність викладача в умовах змішаного навчання

Якімова Марина Еміліївна

доктор педагогічних наук, професор

Кін Олена Миколаївна

доктор педагогічних наук, доцент, професор

Собченко Тетяна Миколаївна

доктор педагогічних наук, професор

Анотація

педагогічний майстерність викладач навчання

У статті розглянуто підходи до визначення суті поняття «педагогічна майстерність» та її структури. Зазначено, що вони не є альтернативними, оскільки уточнюють, доповнюють ознаки, поширюють межі даного поняття. Вітчизняні науковці розуміють дану категорію як «комплекс властивостей особистості», «професійне вміння», «високу культуру діяльності викладача»; «складне, динамічне, інтегроване особистісне утворення», «вияв власного «Я» у професії». Підкреслено їхню єдність стосовно виділення педагогічної техніки у якості компонента педагогічної майстерності. Відсутність консенсусу щодо тлумачення поняття та визначення складових педагогічної техніки. Наявність єдиної точки зору на змістовне наповнення певних компонентів. Наголошено, що педагогічна техніка розглядається як «система», «сукупність», «форма», «мистецтво», «інтегративна властивість особистості» з акцентуванням на уміннях, навичках, прийомах, засобах, особливостях поведінки, володіння якими уможливлює виявлення педагогом своєї позиції, досягнення максимально ефективного результату з найменшими зусиллями.

Відповідно до мети статті узагальнено існуючі у психолого-педагогічній літературі вимоги до прояву в умовах змішаного навчання зовнішньої техніки викладача як одного з компонентів педагогічної майстерності. Виокремлено рекомендації щодо зовнішнього вигляду викладача в умовах дистанційного та аудиторного навчання; правила появи і розташування педагога в аудиторії та перед монітором комп'ютера, правила жестикуляції і погляду, яких має дотримуватися викладач при проведенні занять. Підкреслено акцентування науковців на важливості аналізу викладачем невербальної інформації, що надходить від студентів із зовнішнього каналу комунікації, а саме: поглядів, міміки та жестів. Окреслено перспективи подальших розвідок: дослідження підходів вітчизняних науковців до визначення суті та шляхів формування комунікативної компетентності як компоненту педагогічної майстерності.

Ключові слова: педагогічна майстерність, педагогічна техніка, зовнішня техніка, вища школа, змішане навчання.

Yakimova Maryna Emiliivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Educational Studies and Innovative Pedagogy, Kharkov National Pedagogical University named after G.S. Skovoroda

Kin Olena Mykolaivna Doctor of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Professor of the Department of Educational Studies and Innovative Pedagogy, Kharkov National Pedagogical University named after G.S. Skovoroda

Sobchenko Tetyana Mykolaivna Doctor of Pedagogical Sciences, Professor, Professor of the Department of Educational Studies and Innovative Pedagogy, Kharkov National Pedagogical University named after G.S. Skovoroda

Pedagogical skill of the teacher in conditions of mixed learning

Abstract

The article examines approaches to defining the essence of the concept of "pedagogical excellence" and its structure. It is noted that they are not alternative, since they clarify, supplement the features, and extend the boundaries of this concept. Domestic scholars understand this category as "a complex of personality traits", "professional skill", "high culture of teacher's activity"; "complex, dynamic, integrated personal formation", "manifestation of one's own "I" in the profession". Their unity in identifying pedagogical technique as a component of pedagogical skill is emphasized. There is a lack of consensus on the interpretation of the concept and definition of the components of pedagogical technique. But there is a single point of view on the content of certain components. It is emphasized that pedagogical technique is considered as a "system", "totality", "form", "art", "integrative property of personality" with an emphasis on skills, techniques, means, behavioral features, the possession of which makes it possible for a teacher to identify his or her position, to achieve the most effective result with the least effort.

In accordance with the purpose of the article, the requirements for the manifestation of the teacher's external technique in the conditions of blended learning as one of the components of pedagogical skills existing in the psychological and pedagogical literature are summarized. The article highlights recommendations for the appearance of a teacher in distance and classroom learning; rules for the appearance and location of a teacher in the classroom and in front of a computer monitor, rules of gestures and gaze orientation that a teacher should follow when conducting classes. The emphasis of scientists on the importance of the teacher's analysis of non-verbal information coming from students from an external communication channel, namely: views, facial expressions and gestures, is emphasized. Prospects for further research are outlined: studying the approaches of domestic scientists to defining the essence and ways of forming communicative competence as a component of pedagogical skills.

Keywords: pedagogical skill, pedagogical technique, external technique, higher school, mixed learning.

Постановка проблеми

Якість освітнього процесу в закладі вищої освіти значною мірою залежить від викладача, наскільки ґрунтовно володіє він знаннями та вміннями стосовно предмету викладання. Саме високий професіоналізм у конкретній галузі знань завжди викликав повагу студентів, слугував базою для формування авторитету викладача. Але результативність педагогічної діяльності визначається також сформованістю спеціальних умінь педагога швидко знаходити не тільки необхідні слова, але й інтонацію, погляд, жест; говорити красиво, точно виражаючи в словах свої думки і почуття; по-різному посміхатися; зберігати спокій і здатність до ясного мислення в найгостріших і несподіваних педагогічних ситуаціях, не відволіктися в процесі педагогічної взаємодії від не пов'язаних з роботою переживань та інше, що складають суть педагогічної майстерності. Її прояв має особливості в умовах організації змішаного навчання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблема формування та виявлення педагогічної майстерності є предметом уваги багатьох вітчизняних науковців, праці яких засвідчують її багатоаспектний розгляд: визначення поняття «педагогічна майстерність» та її структури (І. Зязюн, Н. Мачинська, О. Отич, А. Федорович, Н. Яремчук та інші), характеристика окремих компонентів педагогічної майстерності (Т. Вахрушева, М. Вовковінський, Л. Кайдалова, О. Лавріненко, Т. Мочан, Н. Щокіна та інші), принципів (С. Масич); шляхів формування (С. Бобровицька, С. Вітвицька, А. Добридень, Д. Кісіль, О. Ласточкіна та інші) тощо.

Метою статті є аналіз різних підходів вітчизняних педагогів до визначення суті та вимог до прояву в умовах змішаного навчання зовнішньої техніки викладача як одного з компонентів педагогічної майстерності.

Виклад основного матеріалу

В українському педагогічному словнику представлений підхід щодо трактування педагогічної майстерності як характеристики педагогічної діяльності високого рівня, базовою основою якої є високий фаховий рівень педагога, його загальна культура та педагогічний досвід, а необхідною умовою - гуманістична позиція та професійно значущі особисті якості [1, С. 251].

У вітчизняних науковців немає консенсусу щодо тлумачення поняття «педагогічна майстерність», яке визначають як «комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі» (І. Зязюн, Л. Крамущенко, І. Кривонос та інші) [2, С. 25]; «професійне вміння оптимізувати всі види навчально-виховної діяльності, спрямувати їх на всебічний розвиток і вдосконалення особистості студента, формування його світоглядних здібностей, потреби в соціально значимій діяльності» (С. Бобровицька, Д. Кісіль, О. Ласточкіна) [3, С. 19-20]; «високу культуру організаторської, управлінської, виховної, трудової, ігрової і громадської діяльності викладача, наділеного якостями творчої особистості, що дозволяє вирішувати всі питання навчально-виховної роботи разом зі студентами в умовах співдружності та співтворчості, враховуючи інтереси і рівень вихованості кожного, а також індивідуальні та психологічні особливості кожного студента» (Т. Вахрушева, Л. Кайдалова, Н. Щокіна ) [4, С. 6]; «складне, динамічне, інтегроване особистісне утворення, що включає стійке прагнення людини до діяльності в педагогічній сфері, наявність спеціальних знань, умінь і навичок, комплекс індивідуальних психічних і характерологічних особливостей, що забезпечують високу ефективність її подальшого професійного функціонування» (І. Харченко, С. Харченко) [5]; «вияв власного «Я» у професії (самореалізація) та високого рівня освітньої діяльності» (Н. Мачинська, А. Федорович, Н. Яремчук) [6, С. 24].

Аналіз наведених визначень дозволив дійти певних умовиводів: різні підходи стосовно тлумачення поняття «педагогічна майстерність» не є альтернативними, вони уточнюють, доповнюють ознаки, поширюють межі даного поняття; простежується покладення науковцями в основу визначення різних понять («комплекс властивостей особистості», «професійне вміння»; «висока культура діяльності викладача»; «складне, динамічне, інтегроване особистісне утворення»; «вияв власного «Я» у професії») та акцентування на високому рівні педагогічної вмілості та ефективності її функціонування.

О. Волошина, О. Губіна, І. Зязюн, Л. Крамущенко, І. Кривонос, Н. Мачинська, Т. Мочан, О. Отич, А. Федорович, Л. Холковська, Н. Яремчук компонентами педагогічної майстерності вважають гуманістичну спрямованість діяльності викладача, його професійну компетентність, педагогічні здібності та педагогічну техніку. Вони дотримуються думки, що гуманістична спрямованість є системотвірним чинником педагогічної майстерності як здатної до самоорганізації системи; професійна компетентність - її основою, що забезпечує цілісність даної системи; педагогічні здібності впливають на швидкість професійного зростання, педагогічна техніка дозволяє виявити та розвинути внутрішній потенціал викладача [2, С. 25].

Т. Вахрушева, Л. Кайдалова, Н. Щокіна до структурних компонентів педагогічної майстерності відносять професійну компетентність, особисті якості, педагогічну техніку, педагогічний такт, педагогічну творчість, гуманістичну спрямованість, культуру мовлення, педагогічні здібності [4, С. 6].

І. Харченко та С. Харченко у структурі педагогічної майстерності виокремлюють особистісний компонент, до якого відносять мотиваційно-ціннісну складову (професійно-педагогічну спрямованість) та індивідуально-психологічні особливості (загальні й професійно-педагогічні здібності); інформаційно-теоретичний компонент, який містить спеціальні, методологічні та психолого-педагогічні знання; діяльнісний компонент як поєднання педагогічної технології та техніки [5].

Зауважимо, що у кожному із зазначених підходів педагогічна техніка розглядається як структурний компонент педагогічної майстерності, однак щодо її трактування у науковців немає єдності.

Поняття «педагогічна техніка» визначають як «уміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу», володіння викладачем комплексом прийомів, які дають йому «можливість глибше, яскравіше, талановитіше виявити свою позицію і досягти успіху у виховній роботі» (І. Зязюн, Л. Крамущенко, І. Кривонос та інші) [2, С. 37]; форму організації поведінки педагога, систему «відпрацьованих професійних прийомів, що забезпечують його здатність використовувати свій психофізичний апарат як інструмент виховного впливу» (О. Отич) [7, С. 91]; «сукупність раціональних засобів, умінь та особливостей поведінки педагога, спрямованих на ефективну реалізацію обраних ним методів і прийомів навчально-виховної роботи з окремим індивідом чи колективом відповідно до поставленої мети навчання та виховання з урахуванням конкретних об'єктивних і суб'єктивних умов» (О. Лавріненко) [8, С. 9]; «система раціонального інструментарію, умінь та характеристик поведінки викладачів, спрямованих на результативне реалізування вибраних ними методів і прийомів навчально-виховного впливу на окремого індивіда чи групу у відповідності до наміченої навчальної мети та виховного процесу, з врахуванням конкретних об'єктивних та суб'єктивних умов» (В. Денисенко) [9, С. 286]; «систему (комплекс) добре відпрацьованих професійних навичок і вмінь (інтелектуальних, поведінкових і комунікативних), раціональних засобів та особливостей поведінки, завдяки яким педагог-професіонал виконує необхідну роботу швидко, чітко й максимально результативно, витрачаючи на це мінімум часу й зусиль» (Н. Мачинська, А. Федорович, Н. Яремчук) [6, С. 51]; «комплекс умінь викладача, що сприяють його оптимальній і творчій поведінці та ефективній взаємодії зі студентами в будь-яких педагогічних ситуаціях» (Т. Вахрушева, Л. Кайдалова, Н. Щокіна) [4, С. 17]; «мистецтво навчання й виховання учнів, що уособлює високий рівень реалізації та досконалості педагогічної майстерності, розвинутої до рівня техніки за допомогою системи вербально-знакових і контекстно-автоматизованих дій викладача (невербальна й авербальна взаємодія з учнями), особистісно-орієнтаційна та рефлексивна спрямованість, що разом зі спеціальними вміннями (на основі дистантних рецепцій) дають змогу ефективно вирішувати педагогічні завдання» (М. Вовковінський) [10]; «інтегративна властивість особистості, яка характеризується цілісністю, що виявляється у віддеференційованості від інших властивостей і внутрішньою єдністю її складових (емоційно-вольового, змістового, поведінкового) компонентів і реалізується через уміння здійснювати педагогічно доцільний вплив на учасників навчально-виховного процесу емоційно виразними засобами» (І. Максименко) [11, с. 58].

Як бачимо, науковці трактують термін «педагогічна техніка» як «систему», «сукупність», «форму», «мистецтво», «інтегративну властивість особистості», акцентуючи на уміннях, навичках, прийомах, засобах, особливостях поведінки, володіння якими уможливлює виявлення педагогом своєї позиції, досягнення максимально ефективного результату з найменшими зусиллями.

Ми підтримуємо думку С. Масича про відсутність одностайності у визначенні структури педагогічної техніки та наявність майже консенсусу щодо змістовного наповнення певних компонентів.

Так, Т. Вахрушева, Л. Кайдалова, Н. Щокіна компонентами педагогічної техніки вважають техніку і культуру мовлення (граматичну правильність, виразність, образність, гумор, постановку і тембр голосу, емоційність, переконливість, багатство інтонацій та відтінків, дикцію, темп); техніку зовнішнього вигляду (уміння правильно сидіти, стояти, виявляти впевненість, спокій, доброзичливість, що відображається на поставі, одязі, зачісці, міміці, пантоміміці, емоційній виразністі); техніку педагогічного спілкування (уміння слухати, ставити запитання, аналізувати відповідь, бути уважним, спостережливим, розуміти інших, встановлювати контакт, бачити і розуміти реакцію аудиторії, передавати своє ставлення, зацікавити, захопити поясненням, розповіддю, повідомленням, орієнтуватися в ситуації); психотехніку (уміння створювати необхідний настрій, стримувати себе в стресових ситуаціях, знімати зайву напругу, хвилювання, долати власну нерішучість і мобілізувати себе, здатність до перевтілення, до гри) [4, С. 18]. Таку ж думку підтримують Н. Батечко, Т. Лутаєва, М. Пісоцька, В. Сліпчук, Г. Юзьків, виділяючи серед компонентів педагогічної техніки комунікативну компетентність [12].

Згідно позиції С. Вітвицької, І. Зязюна, Л. Крамущенко, І. Кривонос, О. Лавріненко, Т. Мочан, О. Отич та інших педагогічна техніка містить дві групи складників: уміння викладача керувати своєю поведінкою (психічним, емоційним станом, увагою, уявою, мімікою, пантомімікою, диханням, голосом, дикцією, темпом мовлення тощо) та уміння впливати на інших (техніка управління педагогічним спілкуванням, техніка вимог, навіювання тощо). Ураховуючи віділені складники, залежно від спрямованості педагогічного впливу І. Зязюн, Л. Крамущенко, І. Кривонос умовно поділяють педагогічну техніку на зовнішню (техніку «втілення внутрішнього переживання педагога в його тілесній природі (зовнішньому вигляді, міміці, голосі, мовленні, рухах, пластиці) з метою впливу на інших суб'єктів педагогічного процесу») і внутрішню (техніку «створення викладачем педагогічно доцільного внутрішнього переживання, яке забезпечує психологічне настроювання на педагогічну діяльність через вплив на розум, волю, почуття») [2, с. 37].

М. Вовковінський до структури зовнішньої техніки відносить вербальні, невербальні, авербальні засоби комунікації, розвиток органів відчуттів (зір, слух, голос), а внутрішньої - рефлексивну взаємодію, емпатію, педагогічну інтуїцію, комунікабельність, емоційне самовладання, толерантність, артистизм, мислення (практично-дійове, наочно-образне, словесно-логічне), образну пам'ять (зорову, слухову, рухову) [10]. Фактично таку ж думку підтримує В. Денисенко, виділяючи у структурі педагогічної техніки особистісно-рефлексивну взаємодію (педагогічну інтуїцію, емпатію, толерантність, комунікабельність, емоційну стриманість); складові артистизму (фантазування, емотивність, імпровізацію); мислення (практично-дійове, наочно-образне, словесно-логічне); пам'ять (зорову, слухову, рухову); знаково-контекстну взаємодію (вербальну комунікацію у вигляді діалогічної та монологічної мови); невербальну і авербальну комунікацію; розвиток органів відчуттів (зору, слуху, голосу) [9, С. 287].

Водночас уміння одягатися, враховуючи особливості професійного напряму, володіння своїм тілом, сформовану мовленнєву культуру, формування оптимального стилю в навчально-виховній діяльності, уміння вправно й доцільно здійснювати окремі дидактичні операції (писати на дошці, застосовувати технічні й наочні засоби навчання, ставити питання, слухати відповіді, оцінювати навчальну діяльність студентів тощо), здатність керувати своїм психічним станом і станом вихованців автор відносить до головних вимог до педагогічної техніки [Там само, С. 286].

Узагальнюючи надані у психолого-педагогічній літературі рекомендації щодо прояву викладачем зовнішньої техніки в умовах змішаного навчання, підкреслимо наголошення науковців на важливості дотримання педагогом культури зовнішнього вигляду, бо він є візитною карткою педагога.

Т. Вахрушева, Л. Кайдалова, Н. Щокіна зазначають, що з позиції педагогічної техніки «зовнішність педагога», і зокрема костюм («поєднання компонентів одягу і предметів, які доповнюють його, виконані в одному стилі і художньо узгоджені між собою») мають «працювати на педагогічний процес», виконувати функцію надійного помічника у вихованні студентів. Тому вони радять викладачу при виборі костюму пригадати про так званий «принцип метрдотеля», який у якості критеріїв «правильного одягу» декларує його відповідність ситуації, практичність та охайність. На їхню думку елегантний, красивий, модний, простий, але виразний і охайний костюм викладача у поєднанні з дотриманням ним міри в косметиці та прикрасах викликає позитивні емоції студентів, дисциплінує, спонукає стежити за собою, виховує їхній смак, не відволікає увагу від змісту заняття, не заважає зосередитися [4, С. 27-28].

О. Лавріненко надає цікаві порали щодо костюму педагога для викладання в онлайн-режимі: не одягати костюм, тканина якого має дрібний малюнок, оскільки при передачі образу камерою він може «заграти», «зарябіти» і це мерехтіння або брижі можуть відволікати студентів; серед однотонних костюмів надавати перевагу синьому, чорному, сірому кольорам, тому що вони гарно відтворюються в об'єктиві камери і психологічно сприймаються аудиторією, або іншим «глибоким» кольорам (білий колір потребує спеціального освітлення, він може надати відблиску на обличчі або «дати світіння»); при виборі моделі костюму ураховувати, що камера досить погано передає пропорції, спотворює їх у більший бік; накладати «натуральний» макіяж без «екстремальних» кольорів, темних чітких ліній, світловідбиваючих частинок [8, С. 60].

Підкреслюючи важливість пантоміміки викладача, Т. Вахрушева, О. Волошина, С. Губіна, Л. Кайдалова, І. Холковська, Н. Щокіна виділяють правила появи та розташування в аудиторії: викладач має входити не зволікаючи, не зупиняючись у дверях як школяр, що нашкодив і його викликали у кабінет директора; йти потрібно у середньому темпі, із постійною середньою довжиною кроку, бо повільна хода великими кроками настроює на марну витрату часу; п'яти необхідно тримати на одній лінії, носки - розведеними, поставу - прямою з вільними плечима, що сприяє демонстрації відкритості, упевненості у собі, внутрішньої зібраності, важливості предмету майбутньої розмови; доцільно вибирати для свого розташування таке місце, звідки добре видно і чутно всіх студентів, стояти обличчям до аудиторії у відкритій позі, бо закрита поза викладача (схрещені руки і ноги) може сприяти заспокоєнню студентів, але заважати бесіді або дискусії; рухатися необхідно вперед (для підсилення значущості повідомлення, зосередження уваги) і назад (начебто для надання можливості слухачам перепочити); для активізації спілкування під час заняття, створення ефекту довір'я можна зменшувати дистанцію; закінчувати заняття добре, знаходячись у центрі аудиторії, бажано першим виходити з неї, йти рівною, упевненою, м'якою ходою [4, С. 32; 13, С. 187].

Для отримання правильної постави, у тому числі перед монітором, О. Отич пропонує виконати вправу: «на рахунок 1 нахилитися уперед, на рахунок 2 відхилитися назад, на рахунок 3 підняти спину вгору і опустити її, «натягаючи» на хребет, на рахунок 4 розслабитися» [7, С. 97].

О. Лавріненко звертає увагу викладачів на важливість при проведенні заняття онлайн розташування очей на екрані як на фото (знизу 2/3 кадру, над очима 1/3 кадру); голови - не впритул до верхньої межі екрану для запобігання хибного уявлення слухачів, що викладачу погано, він затиснутий і напружений; розміщення викладача ближче до джерела світла та біля стіни, об'єктиву на рівні очей без нахилу; використання не нав'язливого фону, бо розглядання кімнати студентами може їх відволікати [8, С. 62-64].

Т. Вахрушева, О. Волошина, С. Губіна, Л. Кайдалова, Н. Мачинська, А. Федорович, І. Холковська, Н. Щокіна, Н. Яремчук обґрунтовують правила жестикуляції, яких має дотримуватися викладач при проведенні занять: застосування відкритих, наперед продуманих, відпрацьованих, доречних, тобто відповідаючих духу і змісту промови, жестів, які передують словам; уникнення надмірної жестикуляції, безконтрольного розмахування руками, одноманітних, уривчастих, наче сором'язливих жестів; здійснення жестикуляції на 90% вище пояса при триманні ліктів не ближче ніж за 3 см від корпуса, бо менша відстань може символізувати нікчемність і слабкість авторитету [4, С. 3; 6, С. 57; 13, С. 187].

О. Волошина, С. Губіна, І. Холковська підкреслюють важливість розшифрування викладачем при організації заняття невербальної інформації, що надходить від студентів із зовнішніх каналів комунікації. Зокрема, поза «відзеркалення», при який вони мимовільно копіюють позу і жести викладача, означає прихильне ставлення, знаходження «на одній хвилі» з викладачем. Слухання студентами лекції в позі, коли їхня голова трошки схилена на бік у поєднанні з подаванням тіла вперед та оціночними жестами, демонструє зацікавленість темою. Втрата слухачем інтересу «зчитується» при використанні ними пози нудьги, коли голова опирається на руку або повністю лежить на руці. Симуляцію уваги демонструє поза, при який голова спирається на основу долоні, або коли голова, тіло і погляд студента прямі та очі не кліпають. Невпевненість, потребу в заспокоєнні, захисті, підтримці, безпеці - поза, коли олівець, палець знаходяться у роті студента [13, С. 183-184].

Доводячи значення міміки, тобто «виражальних рухів м'язів обличчя» [2, С. 44], як транслятора інформації у спілкуванні, І. Зазюн особливу увагу приділяє погляду викладача, підкреслюючи необхідність його виразності, зверненості до студентів, підтримання педагогом постійного візуального контакту з усіма і кожним здобувачем окремо, уникнення надмірної динамічності очей («бігаючи очі») та неживої статичності («кам'яне обличчя») [Там само, С. 45-46].

О. Отич наголошує на доцільності урахування педагогом деяких нюансів погляду студентів, які характеризують обміркування ними важливої думки, підготовку до ухвалення рішення у випадку зникнення контакту очей; прагнення до встановлення контакту при здійсненні швидких, коротких, повторювальних поглядів; утруднення і бар'єри у спілкуванні при відведенні очей; інтерес, повагу, відкритість, готовність до контакту, упевненість у випадку прямого погляду, коли обличчя повністю звернене до партнера; замисленість, зосередженість, роздум, сумнів, коливання при спрямуванні погляду удалечінь тощо [7, С. 95-96].

Висновки

У вітчизняних науковців немає консенсусу щодо трактування поняття «педагогічна майстерність», під яким розуміють «комплекс властивостей особистості», «професійне вміння», «високу культуру діяльності викладача»; «складне, динамічне, інтегроване особистісне утворення», «вияв власного «Я» у професії». Різні підходи не є альтернативними, вони уточнюють, доповнюють ознаки, поширюють межі даного поняття. При характеристиці суті даної категорії науковці акцентують на високому рівні педагогічної вмілості та ефективності її функціонування. Існують різні підходи науковців до визначення структури педагогічної майстерності, у яких педагогічна техніка розглядається як структурний компонент. Стосовно його тлумачення та визначення складових у науковців немає єдності. Педагогічна техніка розглядається як «система», «сукупність», «форма», «мистецтво», «інтегративна властивість особистості», водночас наголошується на уміннях, навичках, прийомах, засобах, особливостях поведінки, володіння якими уможливлює виявлення педагогом своєї позиції, досягнення максимально ефективного результату з найменшими зусиллями.

У науково-педагогічній та методичній літературі надано цікаві рекомендації щодо зовнішнього вигляду викладача в умовах змішаного навчання; сформульовано правила його появи і розташування в аудиторії та перед монітором комп'ютера, правила стосовно жестикуляції і погляду, яких має дотримуватися викладач при проведенні занять; підкреслено важливість розшифрування викладачем невербальної інформації, що надходить від студентів із зовнішніх каналів комунікації (погляду, міміки, жестів). Наголошено, що внаслідок неуважності викладача до володіння таким компонентом педагогічної майстерності як зовнішня техніка в студентів з'являється байдужість у ставленні не тільки до педагога, але й до предмету викладання.

У подальшому плануємо дослідження підходів вітчизняних науковців до визначення суті та шляхів формування комунікативної компетентності як компоненту педагогічної майстерності.

Література

1. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. Київ: Либідь, 1997. 376 с.

2. Зязюн І.А., Крамущенко Л.В., Кривонос І.Ф. та ін. Педагогічна майстерність: Підручник. 2-ге вид., допов. і переробл. Київ: Вища шк., 2004. 422 с.

3. Бобровицька С., Кісіль Д., Ласточкіна О. Педагогічна майстерність вчителя початкових класів. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2021. № 10 (114). С. 16-24. URL: https://pedscience.sspu.edu.Ua/wp-content/uploads/2022/09/4.pdf.

4. Кайдалова Л.Г., Щокіна Н.Б., Вахрушева Т.Ю. Педагогічна майстерність викладача: Навчальний посібник. Харків: Вид-во НФаУ, 2009. 140 с.

5. Харченко І.І., Харченко С.М. Педагогічна майстерність викладача вищої школи та шляхи її підвищення. URL: https://repo.snau.edu.ua/bitstream/123456789/3479/1/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.pdf.

6. Мачинська Н., Федорович А., Яремчук Н. Основи педагогічної майстерності (для студентів спеціальності 012 Дошкільна освіта): навч.-метод. Посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2020. 286 с.

7. Отич О.М. Основи педагогічної майстерності викладача професійної школи: підручник. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. 208 с.

8. Лавріненко О.А. Майстерність удосконалення зовнішньої та внутрішньої педагогічної техніки майбутнього вчителя: методичні рекомендації. Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих імені Івана Зязюна НАПН України, 2020. 126 с.

9. Денисенко В. Педагогічна техніка викладача як фасилітатора учбового процесу та її компоненти. Актуальні питання гуманітарних наук. 2022. Вип. 48, Т. 1. С. 284-288. URL: http://www.aphn-journal.in.ua/archive/48_2022/part_1/44.pdf.

10. Вовковінський М. Структура педагогічної техніки викладача професійно-технічного навчального закладу у контексті його професійної майстерності. URL: https://lib.iitta.gov.ua/7962/1/%D0%92%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B2%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA.pdf.

11. Максименко І. Формування педагогічної техніки в майбутніх педагогів професійного навчання у процесі фахової підготовки. Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць. 2013. Вип. 38. С. 57-60. URL: http://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/7827.

12. Slipchuk V. Yuzkiv H. Lutaieva, T. Batechko N., Pisotska M. Pedagogical Skills and Communicative Competence of University Teachers during the Classes. Review of International Geographical Education (RIGEO), 2021, Vol. 11, Issue 4. Р. 1226-1237. URL: https://doi.org/10.48047/rigeo.11.04.118.

13. О. Волошина, С. Губіна, І. Холковська. Основи педагогічної майстерності: практикум. Вінниця, 2019. 240 с.

References

1. Honcharenko S. (1997) Ukrainskyi pedahohichnyi slovnyk [Ukrainian Pedagogical Dictionary]. Kyiv: Lybid. 376 s. [in Ukrainian].

2. Ziaziun I.A., Kramushchenko L.V., Kryvonos I.F. ta in. (2004) Pedahohichna maisternist [Pedagogical skills]: Pidruchnyk. 2-he vyd., dopov. i pererobl. Kyiv: Vyshcha shk.. 422 s. [in Ukrainian].

3. Bobrovytska S., Kisil D., Lastochkina O. (2021) Pedahohichna maisternist vchytelia pochatkovykh klasiv [Pedagogical skills of a primary school teacher]. Pedahohichninauky: teoriia, istoriia, innovatsiini tekhnolohii. № 10 (114). S. 16-24. URL: https://pedscience.sspu.edu.ua/wp-content/uploads/2022/09/4.pdf [in Ukrainian].

4. Kaidalova L.H., Shchokina N.B., Vakhrusheva T.Yu. (2009) Pedahohichna maisternist vykladacha [Pedagogical skill of the teacher]: Navchalnyi posibnyk. Kharkiv: Vyd-vo NFaU. 140 s. [in Ukrainian].

5. Kharchenko І.І., Kharchenko S.M. Pedahohichna maisternist vykladacha vyshchoi shkoly ta shliakhy yii pidvyshchennia [Pedagogical skills of a teacher of higher education and ways to improve it]. URL: https://repo.snau.edu.ua/bitstream/123456789/3479/1/%D0%A5%D0%B0%D1%80%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE.pdf [in Ukrainian].

6. Machynska N., Fedorovych A., Yaremchuk N. (2020) Osnovy pedahohichnoi maisternosti (dlia studentiv spetsialnosti 012 Doshkilna osvita) [Basics of pedagogical skills (for students of specialty 012 Preschool education)]: navch.-metod. Posibnyk. Lviv: LNU imeni Ivana Franka. 286 s. [in Ukrainian].

7. Otych O.M. (2014) Osnovy pedahohichnoi maisternosti vykladacha profesiinoi shkoly [Fundamentals of pedagogical skills of a teacher of a professional school]: pidruchnyk. Kirovohrad: Imeks-LTD. 208 s. [in Ukrainian].

8. Lavrinenko O.A. (2020) Maisternist udoskonalennia zovnishnoi ta vnutrishnoi pedahohichnoi tekhniky maibutnoho vchytelia [Mastery of improvement of external and internal pedagogical technique of the future teacher]: metodychni rekomendatsii. Instytut pedahohichnoi osvity i osvity doroslykh imeni Ivana Ziaziuna NAPN Ukrainy. 126 s. [in Ukrainian].

9. Denysenko V. (2022) Pedahohichna tekhnika vykladacha yak fasylitatora uchbovoho protsesu ta yii komponenty [Pedagogical technique of the teacher as a facilitator of the educational process and its components]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk. Vyp 48, T. 1.S. 284-288. URL: http://www.aphn-journal.in.ua/archive/48_2022/part_1/44.pdf [in Ukrainian].

10. Vovkovinskyi M. Struktura pedahohichnoi tekhniky vykladacha profesiino-tekhnichnoho navchalnoho zakladu u konteksti yoho profesiinoi maisternosti [The structure of the pedagogical technique of the teacher of a vocational educational institution in the context of his professional skills]. URL: https://lib.iitta.gov.ua/7962/1/%D0%92%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%20%D0%B2%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%BA.pdf [in Ukrainian].

11. Maksymenko I. (2013) Formuvannia pedahohichnoi tekhniky v maibutnikh pedahohiv profesiinoho navchannia u protsesi fakhovoi pidhotovky [Formation of pedagogical technique in future teachers of professional training in the process of professional training]. Pedahohika vyshchoi ta serednoi shkoly: zb. nauk. prats. Vyp. 38. S. 57-60. URL: http://elibrary.kdpu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/7827 [in Ukrainian].

12. Slipchuk V. Yuzkiv H. Lutaieva, T. Batechko N., Pisotska M. (2021) Pedahohichni navychky ta komunikatyvna kompetentnist vykladachiv universytetu pid chas zaniat [Pedagogical Skills and Communicative Competence of University Teachers during the Classes]. Review of International Geographical Education (RIGEO). Vol. 11, Issue 4. R. 1226-1237. URL: https://doi.org/10.48047/rigeo.11.04.118 [in English].

13. O. Voloshyna, S. Hubina, I. Kholkovska. (2019) Osnovy pedahohichnoi maisternosti [Fundamentals of pedagogical skills]: praktykum. Vinnytsia. 240 s. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru