Основні та допоміжні засоби дистанційного навчання та способи їх використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні та допоміжні засоби дистанційного навчання та способи їх використання

Григорчук Тарас Васильович кандидат педагогічних наук, доцент, Київський національний університет культури і мистецтв

Анотація

Вагомість дистанційного навчання та всіх його засобів посідають особливе значення в умовах сьогодення для освіти України. Разом з тим нам хочеться вказати на те, що дане рішення в організації навчання успішно використовувалось світовими освітніми інституціями вже впродовж тривалого часу. Наша країна також здійснювала спроби використання дистанційного навчання ще до виникнення потужних вимог щодо його застосування. Найчастіше наші педагоги дистанційне навчання використовували як додатковий, інноваційний, але в той же час потужний навчально-методичний підхід до отримання сучасних знань у різних царинах навчання здобувачів освіти. Однак, настав період, коли дистанційне навчання в Україні стає чи не найголовнішим засобом оволодіння знаннями, який був зумовлений проблемами світової пандемії, а потім воєнними чинниками. Саме вони заставляють педагогів, здобувачів освіти, а також організуючі та контролюючі інституції активно використовувати найбільш адаптовані засоби навчання.

Світова педагогічна практика сьогодні має вже значні доробки і здобутки у сфері дистанційного навчання. Навіть за наявності певних негативних думок, саме така новітня форма отримання знань успішно долає ці прояви. Про це свідчать численні публікації та дані наукових досліджень, де чітко задекларовано переваги дистанційного навчання, інколи навіть у порівнянні з традиційними формами.

Ми, в нашому дослідженні, маємо на меті звернути увагу на можливості допоміжних засобів дистанційного навчання як джерел додаткового підживлення навчальною інформацією здобувачів освіти. Виходячи з того, що сучасні навчальні платформи вже самі по собі є цілком достатніми для забезпечення якісного процесу навчання, ми вказуємо на можливості навчальних засобів, що не завжди потрапляють у поле зору педагогів. Сюди ми відносимо окремі аудіоматеріали, відеоматеріали, друковані матеріали тощо, що суттєво можуть вплинути на покращення засвоєння навчального матеріалу в процесі дистанційного навчання.

Однак, окремі рішення у дистанційному навчанні можуть приховувати в собі певні проблеми, здатні вплинути на якість знань. Вони часто пов'язані з особистісними характеристиками здобувачів освіти, формами контролю знань, правильним добором навчальних технологій та інших чинників. З метою запобігання виникненню цих проблем необхідно чітко визначити адекватну рішення, придатні для використання в конкретному курсі навчальної компоненти; здійснити структурування курсу з передбаченням часу на вивчення, контроль знань і зворотний зв'язок; забезпечити інтерактивний зв'язок; переконатися в достатності наявних навчальних і технічних засобів здобувача освіти; володіти обраною технологією на належному рівні; розробити графік консультування та навчального супроводу і постійно практикуватися з метою подальшого вдосконалення.

Ключові слова: дистанційне навчання, засоби дистанційного навчання, технології дистанційного навчання, проблеми дистанційного навчання. дистанційне навчання освіта контроль

Hryhorchuk Taras Vasyliovych Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Kyiv National University of Culture and Arts

DISTANCE LEARNING AIDS AND METHODS OF THEIR USE

Постановка проблеми

Завершення ХХ, а далі й початок ХХІ століття ознаменували себе у світовій академічній спільноті активним застосуванням інноваційних підходів у навчанні. Серед найбільш поширених і навіть революційних рішень стало широке застосування засобів і можливостей дистанційного навчання (ДН) за різними спеціальностями, що стало можливим у силу проникнення інформаційно-комунікаційних технологій як складових методики та дидактики багатьох педагогічних практик. До означених процесів долучилися й педагоги-новатори нашої країни, включаючи до своїх методичних рішень спочатку елементи ДН. А зараз, в силу жахливої воєнної кризи, практично всі педагогічні працівники змушені були стати активними користувачами та популяризаторами можливостей ДН, оскільки процесу навчально-виховного та культурного становлення особистості не повинна перешкоджати навіть війна. Не зважаючи та труднощі, привнесені воєнною кризою, сьогодні більшості людей стає зрозуміло, що ДН як цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається в основному за педагогічними та інформаційними технологіями [1, с. 6], з притаманними йому гнучкістю, модульністю, далекодією, асинхронністю, масовістю, рентабельністю тощо [1, с. 9] є потужним засобом формування інтелектуального потенціалу нашої країни, придатним до адаптування вітчизняної системи освіти до міжнародних стандартів. При цьому, належне ставлення до такої форми навчання сторін навчального процесу спроможне принести негірші, а в деяких випадках кращі результати навчання.

Досягненню високих результатів від ДН сприяє сама сучасна технологія цієї форми оволодіння знаннями. Тут, по суті, лише треба сторонам навчального процесу повною мірою та з відповідальністю використовувати можливості навчальних платформ, планувати свій час і виконувати всі види навчальної діяльності. Нажаль сьогодні здобувачам освіти в нашій країні виконати всі передумови отримання належного рівня знань за допомогою ДН часто буває важко, бо цьому заважає війна. Саме через неї важко спланувати час на безперебійне навчання, оскільки сигнал тривоги може пролунати коли завгодно, перебої електропостачання також є нагальною проблемою, багато де існують проблеми щодо підключення до інтернету тощо. Тому ми в нашій статті маємо намір звернути увагу учасників навчального процесу, що запланований і ведеться здебільшого у формі ДН, звернути увагу на можливості використання допоміжних засобів навчання, придатних для оволодіння знаннями навіть у складних умовах сьогодення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Відносна новизна ДН, а в умовах сучасності як абсолютно необхідний атрибут організації процесу навчання в нашій країні, зумовили ситуацію за якої саме ДН виступає в якості певної панацеї в процесі навчання і навіть виховання осіб, що навчаються. І це, очевидно, не даремно. В основній масі теоретичних надбань і публікацій простежується здебільшого позитив. На управлінському та законодавчому рівні відбувається широка популяризація ДН як інноваційного підходу і засобу подолання проблем, що принесли воєнні дії, так і певних недоліків системи освіти. Ще на початку століття серед низки директив, спрямованих на підтримку та розвиток новітніх освітніх технологій, Міністерством освіти і науки України затверджено середньострокові пріоритетні напрями інноваційної діяльності галузевого рівня у сфері освіти. Загалом, згідно з рішенням Колегії МОН України від 29.05.2003 р. за № 6/4-13 налічується ряд документів [2], серед яких і програмні засоби навчального та наукового призначення; новітні програми, підручники, посібники та методичні розробки нового покоління, в тому числі електронні.

Світова педагогічна практика вже впродовж тривалого часу активно відстоювала і зараз відстоює здобутки ДН, позиціюючи новітні навчальні технології. Особливих зусиль до цього процесу доклали Дж. Кук, Ф. Мартон, К. Іссрофф, Е. Сканлон, М. Мур, Ю. Ліу, Д. Гінтер та інші. Активними популяризаторами дистанційної освіти в Україні є низка провідних вчених і педагогів, серед яких В. Биков, В. Олійник, Н. Морзе, А. Петренко, О. Самойленко, Л. Волошко, В. Кушерець та багато інших. Однак, мусимо вказати на те, що переконанням вказаних вище авторів є беззаперечна перевага ДН. Ми, в даній статті, не ставитимемо собі за мету заперечити факт суттєвих переваг ДН, а лише зосередимо свою увагу на можливих ризиках забезпечення якості освіти, одержаної шляхом дистанційного навчання.

Серед незначної кількості критичних підходів до ДН нам хотілося б виокремити деякі з них. Зокрема Л. Лимар у своїй статті «Основні переваги та недоліки дистанційного навчання іноземних мов у немовному закладі вищої освіти», окрім декларування переваг ДН виявила ряд проблем, що перешкоджають належному рівню його використання. Зокрема авторка вказує на абсолютну залежність організації процесу навчання від стану мережі інтернет та технічних засобів; психологічну неготовність студентів і викладачів до такого формату занять; низький рівень інформаційно-технічних знань викладачів; контроль за академічною доброчесністю; неможливість використання лабораторного обладнання на практичних заняттях; негативне ставлення до дистанційного навчання як такого, що не забезпечує належний рівень освіти. Тому авторка приходить до висновку, що потрібно провести подальший якісний аналіз результатів запровадження дистанційного навчання для визначення його ефективності [3].

До проблем самоорганізації в процесі ДН звертається Н. Васильєва. У своїй статті «Шляхи підвищення самоорганізації студентів в умовах дистанційного навчання» авторка, на основі даних особисто проведених досліджень, вказує на труднощі, пов'язані з самоорганізацією студентів. До них віднесено, зокрема, такі: відсутність бажання вчитись дистанційно, бракує базових знань для дистанційного навчання за обраною спеціальністю; недостатні рекомендації викладачів кафедри щодо дистанційного виконання навчальних завдань; бракує часу на підготовку до занять у дистанційній формі; незручний розклад та регламент проведення занять дистанційно; існують проблеми із самостійною організацією дистанційного навчання вдома. Труднощі самоорганізації студентів були пов'язані ще й з питаннями організаційно-педагогічного та інформаційно-комунікаційного забезпечення ДН. Йдеться про такі його аспекти, як: ускладнена ідентифікація учасників освітнього процесу, низька якість інтернет-з'єднання, відсутність безпосереднього контакту між викладачами та дистанційними студентами для обміну досвідом і розв'язання навчальних завдань [4].

В якості найслабкішої складової ДН Р. Різ у статті “Distance and Mediated Learning: Essay from Experience” [5] виокремлено відсутність візуального контакту між викладачем і студентом. Вказується також, що з використанням ДН втрачається можливість відстежувати реакцію студентів на науковий потік інформації, а отже стає неможливо зрозуміти рівень засвоєння знань, знову повторити сказане, викласти матеріал у спрощеному варіанті за неналежного його розуміння, повернутися до нього знову.

На особливу увагу, з нашої точки зору, заслуговує оцінка сильних та слабких сторін навчально-методичних матеріалів для ДН, представлених А. Баррон у її методичній розробці “A Teacher's Guide to Distance Learning” [6]. Запропонований підхід дозволяє чітко розмежувати основні навчально-методичні засоби, придатні до використання в ДН, охарактеризувати їх сильні та слабкі сторони, а на цій основі спрогнозувати можливі ризики та загрози.

В своєму дослідженні ми частково скористалися підходами, запропонованими А. Баррон, з певною їх адаптацією до національних реалій і вимог часу.

Мета статті - виявлення можливостей щодо максимального рівня реалізації дидактичних можливостей основних та допоміжних засобів дистанційного навчання, а на цій основі забезпечення належного рівня засвоєння отриманих знань.

Виклад основного матеріалу

Очевидно, що сучасні підходи до отримання освіти передбачають види організації навчального процесу, які вже давно подолали межі класних кімнат, бібліотек, студентських аудиторій. Застосування новітніх носіїв та засобів поширення інформації, використання телекомунікаційних технологій, комп'ютеризація навчання сприяли глибокому впровадженню сучасних підходів у освітніх системах різних країн. Завдяки вказаним інновація відбулася зміна класичної освітньої парадигми: «освіта на все життя» на нову - «освіта впродовж всього життя». Однак, найбільш дискусійним аспектом сучасних підходів і технологій отримання знань залишається питання їх якості.

Світова практика доводить, що найбільш зручним способом постійного навчання є дистанційна форма з використанням різноманітних навчально-методичних засобів. З метою запобігання виникненню дискусій довкола визначень і понять, ми пропонуємо скористатися наступними твердженнями:

1. Дистанційне навчання є способом навчання за якого студент і викладач знаходяться на відстані один від одного (від різних аудиторій одного навчального закладу - до відстані в тисячі кілометрів).

2. Навчальні матеріали надаються в друкованому вигляді, з використанням аудіо-, відеоносіїв або комп'ютерних технологій.

3. Міжособистісний комунікаційний процес є інтерактивним оскільки викладач має зворотній зв'язок з боку студента, який може бути негайним або надходити із затримкою.

Застосовуючи найбільш загальні методологічні підходи, в дистанційному навчанні можна виокремити дві основні технології подання навчального матеріалу (інформації) в дистанційному навчанні: синхронна і асинхронна (табл.1). Синхронна технологія - означає, що викладач і студент знаходяться в безпосередньому інтерактивному процесі в реальному часі. Асинхронна - не передбачає одночасного безпосереднього контакту, тому інформація може передаватися через відео, комп'ютер чи інші засоби, придатні до використання у дистанційному навчальному процесі.

Таблиця 1.

Розповсюджені синхронні та асинхронні технології в ДН

З іншого боку класифікувати технологічні підходи подання навчального матеріалу в ДН можна безпосередньо за типом носія інформації. Згідно з цим підходом удається виокремити такі категорії технологій:

1. Друковані матеріали: підручники, посібники, робочі зошити тощо.

2. Аудіо-матеріали (голосові повідомлення): телефон, голосова пошта, аудіоконференції.

3. Відео-матеріали: канал передачі відеосигналу, телепередача, відео на цифровому носії.

4. Комп'ютерно-опосередковані матеріали: електронна пошта; курси, розміщені на Web-ресурсах, комп'ютерні відеоконференції, дані соціальних та інших мереж; основне та допоміжне програмне забезпечення.

Проте очевидно, що кожна з указаних вище технологій має різну ступінь впливу на процес засвоєння знань, ураховуючи рівні самоорганізації студентів, навички роботи з кожним конкретним видом носія, технічним забезпеченням тощо. Тому виникає необхідність проаналізувати кожну із зазначених вище технологій.

Друковані матеріали - один з найбільш розповсюджених засобів розміщення навчальної інформації, який однаково добре застосовується в різних формах організації навчального процесу і до сьогоднішнього дня є основним джерелом отримання знань. До переваг друкованих матеріалів слід віднести:

- максимальна транспортабельність (друковані матеріали можуть використовуватися в будь-якому місці);

- зручність використання (більшість здобувачів вищої освіти отримують знання зі значною мірою комфортності);

- невисока вартість (друковані матеріали можуть створюватися та копіюватися за рахунок незначних витрат);

- доступність (багато дистанційних курсів можуть використовувати вже існуючі друковані матеріали, що економить час і витрати для розробки власних матеріалів науково-педагогічних працівників).

Недоліки друкованих матеріалів та загрози недоотримання знань можуть виникнути за таких умов:

- відсутність інтерактивної взаємодії (друковані матеріали мають односпрямований потік інформації, тому в ДН необхідно передбачувати додаткові технології);

- відсутність аудіо-, відео-елементів (друковані матеріали мають статичний характер, що перешкоджає засвоєнню специфічних мовних зворотів, фонетики професійної термінології, візуальних концепцій тощо);

- вимагають вправності читання (друковані матеріали не можуть передати вичерпну інформацію особам з проблемами зору, сповільненим психофізичним розвитком або іноземцям, які недосконало володіють писемною мовою);

- затримки в обміні інформацією (втрачається багато часу від моменту відправки друкованих матеріалів до отримання результатів їх використання).

Шляхи подолання можливих ризиків використання друкованих матеріалів:

- забезпечення завчасного надання друкованих матеріалів, що допоможе своєчасному опрацюванню навчального матеріалу і представленню результатів навчання;

- включення до пакету друкованих матеріалів належних методичних рекомендацій щодо їх використання, що сприятиме оптимальній організації опрацювання матеріалів та їх засвоєння;

- забезпечення інтеракції друкованих матеріалів через використання опорних конспектів, розробки графіка для повідомлень через навчальні ресурси чи електронною поштою, телефоном тощо;

- розробка графіка навчання з визначенням навчальних блоків і часу їх здавання, що допоможе студентам у самоорганізації.

Аудіо-матеріали являють собою ефективний шлях якісного покращення курсів окремих навчальних компонент у ДН. Вони можуть бути як досить простими, такими як телефонні повідомлення (повідомлення голосової пошти), так і складними - аудіоконференції із застосуванням засобів приймання та передавання аудіо інформації (навушники, мікрофони, аудіо системи тощо).

Серед беззаперечних переваг аудіо-матеріалів - такі:

- відносна дешевизна (зараз - це дешево);

- доступність (практично всі українські здобувачі вищої освіти мають мобільні телефони та інші засоби відтворення аудіоносіїв);

- простота використання (майже всі люди не відчувають дискомфорту, при використанні телефону чи інших засобів відтворення та передачі аудіо матеріалу).

Недоліки аудіо-матеріалів і перешкоди щодо отримання належних знань:

- часто потрібен графік (деякі аудіо-матеріалів (наприклад, аудіоконфереції) є синхронними технологіями ДН, а це значить, що вони повинні проводитися у заздалегідь обумовлений час);

- не мають візуального ряду (багатьом здобувачам вищої освіти важко (а з серйозними вадами слуху - неможливо) отримувати знання лише на слух, крім того втрачається можливість візуального ілюстрування матеріалу);

- немає персоніфікації звернення (через відсутність візуального контакту неможливо відчути реакцію студента і зрозуміти його ставлення до навчальної дисципліни).

Шляхи подолання можливих недоліків використання аудіо- матеріалів:

- слід здійснювати попереднє забезпечення навчальних занять візуальними матеріалами (особливо важливим є візуальний ряд під час проведення аудіоконференцій);

- доречне впровадження комунікаційного протоколу, який сформував би вимоги до черговості виступів за умов неможливості бачити лектора, як особи, яка регулює хід заняття;

- необхідно стимулювати інтерактивну взаємодію, яка повинна закладатися в сам формат аудіоконференції;

- хід аудіоконференції слід записувати на певний аудіо носій, що дозволить надати матеріали здобувачам освіти, які не мали змоги брати участь у ній;

- доречно буде знати здобувачів вищої освіти по іменах (прізвищах), що дозволить збирати їх для проведення інших типів занять, обговорень, відпочинку.

Комп'ютерні (мережні) технології - елемент в сучасному ДН, який притягує до себе найбільше і міцно посідає лідируючі позиції. Найбільш використовуваними комп'ютерними технологіями у ДН є: спільна робота on-line, електронна пошта, навчання через Web-ресурси.

Серед переваг комп'ютерних технологій - такі:

- створюють можливості для максимального врахування психофізичних особливостей здобувача вищої освіти та надання наявність у нього чи надання йому необхідної допомоги (комп'ютер (планшет, смартфон) дає змогу зосередитися на навчальному матеріалі стільки часу, скільки цього потребує здобувач освіти, зв'язатися з викладачем у потрібний момент, отримати консультацію і негайно представити результати);

- можуть поєднувати в собі текст, графіку аудіо та відео;

- забезпечують високий рівень інтерактивності шляхом формулювання питань або й прямого діалогу;

- дозволяють негайно обговорювати письмові повідомлення, дискутувати тощо;

- комп'ютерні технології в навчанні є відносно дешевими в сучасних умови логістики навчальних матеріалів;

- забезпечують доступ до розповсюдженої у світі навчальної інформації.

Комп'ютерні технології мають і певні недоліки, серед яких:

- вимагають наявності належної комп'ютерної техніки та програмного забезпечення;

- потребують добрих навичок писемного мовлення здобувачів вищої освіти, оскільки часто відповіді можуть надаватися у формі текстів;

- вимагають ґрунтовного планування, особливо за необхідності листування засобами електронної пошти, що вимагає значних зусиль у плануванні діяльності науково-педагогічного працівника;

- існують ризики проникнення комп'ютерних вірусів, що може негативно відобразитися на графіках роботи, функціонуванні програмного забезпечення, або й до серйозних матеріальних витрат;

- відсутня гарантія своєчасної відповіді через можливі проблеми роботи комп'ютерних мереж.

Шляхи подолання можливих проблем використання комп'ютерних мереж:

- необхідно забезпечити адекватну структуру та інструкції для роботи (найбільш успішні проекти мають повинні мати чітку структуру і визначені терміни подання педагогами та здобувачами освіти матеріалів);

- слід знати своїх студентів (за можливістю організувати з ними аудиторну чи онлайн зустріч з «живими» зображеннями для формування візуального враження, проведення попередніх бесід тощо);

- необхідно переконатися в достатності технічного рівня обладнання щодо гарантій доступності до необхідних ресурсів і своєчасного забезпечення необхідних контактів.

Відотехнології - найбільший попередник комп'ютерних технологій ДН, елементи якого широко застосовуються інколи й зараз. Основною характеристикою відеотехнологій вважається наявність поєднаних між собою двох способів подання інформації - звуку та зображення. Найбільш вживаними елементами відеотехнологій в світовій педагогічній практиці вважаються носії (в першу чергу цифрові), кабельне телебачення, цифрові відеоконференції та Інтернет відеоконференції.

Основні переваги відеотехнологій:

- провадять як відео- так і аудіокомунікацію, що сприяє відчуттю «реалізму» навчального заняття;

- транслюють особисті почуття через вирази обличчя, мову тіла тощо, що допомагає коригувати хід заняття;

- забезпечують високий рівень інтерактивності, оскільки в своїй більшості наділені синхронним характером і дозволяють забезпечувати прямий діалоговий режим.

Недоліки відеотехнологій:

- у своїй більшості - дорогі;

- вимагають значних зусиль щодо розробки та підготовки;

- мають бути заплановані на конкретний час;

- вимагають залучення команди технічних фахівців для забезпечення безперебійної роботи.

Шляхи подолання проблем і ризиків відеотехнологій:

- науково-педагогічному працівнику слід добре попрактикуватися перед аудиторією та перед камерою для того щоб чітко розподіляти час між блоками заняття та почувати себе впевнено;

- треба відвести належне місце для запровадження інтерактивної;

- слід використовувати добре обладнання для запобігання спотворень і забезпечення якості передавання відео- та аудіоматеріалу;

Після проведення необхідного порівняльного аналізу переваг та недоліків різних допоміжних засобів ДН, стає можливо виявити ті з них, які найбільш повно придатні для використання в підготовці певного курсу навчальної компоненти. Однак, ми вважаємо, що для остаточного усунення ризиків недоотримання відповідного рівня якості знань цього ще не достатньо. Тому наступним кроком підготовки курсу для ДН має стати розробка плану впровадження дистанційного курсу, де мають бути враховані такі етапи: оцінка вимог до розробки курсу; визначення цілей педагога, розробка курсу; тренування викладача та персоналу; імплементація курсу.

В процесі оцінки вимог до розробки курсу мають розроблятися такі самостійні елементів як аналіз змісту курсу; аналіз аудиторії, якій викладатиметься курс; аналіз придатності викладача та можливого допоміжного персоналу для роботи в ДН; аналіз обраної технології ДН.

Етап визначення цілей науково-педагогічного працівника та розробка курсу має враховувати, що добре структурований курс ДН повинен в першу чергу відповідати навчальній меті, яку він ставить перед собою у контексті навчальних планів і програми дисципліни. За цих умов обрана технологія має являти собою «невидимого помічника». З іншого боку саме технологія має являти собою допоміжний канал навчання, консультування та інтерактивної взаємодії.

На етапі тренування педагога та персоналу враховуються чинники, що далеко не кожен вправний у аудиторії викладач спроможний з такою ж вправністю та користю для навчального процесу використовувати новітні технічні засоби. Цьому, очевидно, треба вчитися. Разом з тим тренування викладачів і персоналу має забезпечити засвоєння ними важливих технік ДН.

Після проведення тренувань і пілотних випробувань, з метою переконання в тому, що технологія дійсно діє, програма має бути імплементована. На цьому етапі важливим фактором є включення структурних та інтерактивних елементів, таких як визначення часових проміжків навчання та контролю знань, способів зворотного зв'язку, стимулюючих та інших мотивуючих елементів, здатних забезпечити плідну роботу.

Впродовж усього процесу планування та імплементації дистанційного курсу має здійснюватися постійних контроль та поточне коригування. Пов'язано це з необхідністю своєчасного забезпечення виконання робіт, потребою вилучення питань, що втратили актуальність, розвитком технічних засобів, зміни запитів аудиторії тощо. Разом з тим, результати, отримані в процесі контролю, дозволяють здійснювати виважене планування майбутніх розробок, що сприятиме забезпеченню високої якості освіти, отриманої за допомогою ДН.

Висновки

З вказаного стає зрозуміло, що окремі технології дистанційного навчання окрім очевидних переваг, приховують в собі певні проблеми, здатні вплинути на якість отриманої освіти. Вони часто пов'язані з особистісними характеристиками дистанційних здобувачів освіти, формами контролю знань, правильним добором навчальних технологій та інших чинників. З метою запобігання виникненню цих ризиків необхідно чітко визначити адекватну технологію ДН, придатну для використання в конкретному курсі навчальної компоненти; здійснити структурування курсу з передбаченням часу на вивчення, контроль знань і зворотний зв'язок; забезпечити інтерактивний зв'язок; організувати тренування викладача та допоміжного персоналу; переконатися в достатності наявних навчальних і технічних засобів здобувача освіти; володіти обраною технологією на належному рівні; розробити графік консультування та навчального супроводу і постійно практикуватися з метою подальшого вдосконалення.

Література:

1. З положення про дистанційну освіту. Розробка ЦПИЮ / Управління школою, №3 (15), Січень 2003.

2. Міністерство освіти і науки України. Наука сьогодні. Щоденна інформація про новини в галузі науки і технологій. 2003. http://www.mon.gov.ua/bulet/archive/ 24_07_2003_134_1666.doc.

3. Лимар Л. Основні переваги та недоліки дистанційного навчання іноземних мов у немовному закладі вищої освіти. Інститут педагогіки НАПН України. Український педагогічний журнал. 2022. № 1. С. 24-29.

4. Васильєва Н. Шляхи підвищення самоорганізації студентів в умовах дистанційного навчання. Молодь і ринок No3-4 (182-183), 2020. С. 115-121.

5. Reese, R. "Distance and mediated learning: an essay from experience." The Cal Poly Pomona Journal of Interdisciplinary Studies, 1998, Fall. 11, р. 47-52.

6. Barron A. A Teacher's Guide to Distance Learning. College of Education, University of South Florida. 1999 (Updated - 2009). https://fcit.usf.edu/distance/

References:

1. Z polozhennya pro dystantsiynu osvitu (2003). Rozrobka CIPPO. Upravlinnya shkoloyu, № 3 (15). [From the regulation on distance education. Development of CIPPO]. School Management, No. 3 (15), January 2003. [in Ukrainian].

2. Ministerstvo osvity i nauky Ukrayiny. Nauka s'ohodni. Shchodenna informatsiya pro novyny v haluzi nauky i tekhnolohiy. [Ministry of Education and Science of Ukraine. Science today. Daily information about news in the field of science and technology]. Retrieved from http://www.mon.gov.ua/bulet/archive/24_07_2003_ 134_1666.doc. [in Ukrainian].

3. Lymar L. (2022). Osnovni perevahy ta nedoliky dystantsiynoho navchannya inozemnykh mov u nemovnomu zakladi vyshchoyi osvity. [The main advantages and disadvantages of distance learning of foreign languages in a non-language institution of higher education]. Institute of Pedagogy of National Academy of Sciences of Ukraine. Ukrainian Pedagogical Journal. No. 1. P. 24-29. [in Ukrainian].

4. Vasylieva N. (2020). Shlyakhy pidvyshchennya samoorhanizatsiyi studentiv v umovakh dystantsiynoho navchannya. [Ways to increase self-organization of students in the conditions of distance learning]. Youth and the market No. 3-4 (182-183). P. 115-121. [in Ukrainian].

5. Reese, R. (1998). "Distance and mediated learning: an essay from experience." The Cal Poly Pomona Journal of Interdisciplinary Studies, 11, р. 47-52.

6. Barron A. (1999 (Updated - 2009)) A Teacher's Guide to Distance Learning. College of Education, University of South Florida. Retrieved from https://fcit.usf.edu/distance/

Размещено на Allbest.ru