Розвиток художньо-творчої активності майбутніх учителів музичного мистецтва як психолого-педагогічна проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

РОЗВИТОК ХУДОЖНЬО-ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Смородська Марина Миколаївна кандидат мистецтвознавства, викладач кафедри вокально-хорової підготовки вчителя Смородський Віталій Ігорович кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри фортепіано Цуранова Оксана Олексіївна кандидат мистецтвознавства, доцент, завідувачка кафедри фортепіано

Анотація

У статті досліджується проблема художньо-творчої активності майбутніх учителів музичного мистецтва як одного з механізмів його професійного самовдосконалення. Виявлено, що актуальність даної проблеми тісно пов'язана з розкриттям природи психології творчості, творчої діяльності та шляхів їх формування, що набуло особливого значення у XX столітті у зв'язку з розвитком науки та техніки. Автор відзначає, що з урахуванням об'єктивних змін, що відбуваються в країні, через велику соціальну важливість розвитку творчої активності особистості, проблема розвитку художньо-творчої активності майбутніх педагогів мистецького спрямування продовжує залишатися однією з центральних у сучасній дидактиці та практиці навчання. З метою уникнення наукових розбіжностей щодо тлумачення ключового поняття, запропоновано його авторське визначення: художньо-творча активність майбутніх учителів музичного мистецтва - це відносно стійке особистісне утворення, що є не окремою рисою особистості, а її інтегральною якістю, а також мірою діяльності студента в процесі вивчення фахових дисциплін, в якій суб'єкт (студент) виявив на максимально можливому для нього рівні емоційно-вольові, операційні, інтелектуальні якості, набуті знання, вміння та навички, а також емоційно - оцінне ставлення до продукту своєї діяльності. Сферою прояву художньо-творчої активності особистості є різноманітні види мистецтва, зокрема, музичне. Здійснено психолого-педагогічний аналіз різних підходів до визначення поняття «творча активність», проаналізовано її сутність, структурні компоненти, визначено рівні прояву художньо-творчої активності та з'ясовано психолого-педагогічні особливості особистості студента, як суб'єкта творчої діяльності: доведено, що одні автори розглядають творчу активність як діяльність, інші як якість особистості, особистісне утворення. Розглянуто психічні та фізіологічні особливості середнього студентського віку, як фактори що впливають на розвиток художньо -творчої активності майбутніх учителів у галузі мистецької освіти.

Ключові слова: художньо-творча активність, творчість, музична творчість, музичне мислення, креативність, майбутній вчитель музичного мистецтва, професійна підготовка.

Annotation

Smorodska MarynaMykolaivna Ph.D. Study of Art, teacher of the vocalchoral teacher training department, Municipal Establishment «Kharkiv Humanitarian-Pedagogical Academy» of the Kharkiv Regional Council

Smorodskyi Vitalii Ihorovych Ph. D. in Pedagogy, senior teacher of the piano department, Municipal Establishment «Kharkiv Humanitarian-Pedagogical Academy» of the Kharkiv Regional Council

Tsuranova Oksana Oleksiivna Ph.D. Study of Art, associate professor, head of the piano department, Municipal Establishment «Kharkiv HumanitarianPedagogical Academy» of the Kharkiv Regional Council

DEVELOPMENT OF ARTISTIC AND CREATIVE ACTIVITY OF FUTURE MUSIC TEACHERS AS A PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL PROBLEM

The article examines the problem of artistic and creative activity of future music teachers as one of the mechanisms of their professional self-improvement. It was revealed that the relevance of this problem is closely related to the disclosure of the nature of the psychology of creativity, creative activity and the ways of their formation, which gained special importance in the 20th century in connection with the development of science and technology. The author notes that taking into account the objective changes taking place in the country, due to the great social importance of the development of the creative activity of the individual, the problem of the development of the artistic and creative activity of future teachers of the artistic direction continues to be one of the central ones in modern didactics and

teaching practice. In order to avoid scientific disagreements regarding the interpretation of the key concept, its author's definition is proposed: the artistic and creative activity of future music teachers is a relatively stable personal formation, which is not a separate trait of the personality, but its integral quality, as well as a measure of the student's activity in the learning process professional disciplines, in which the subject (student) has demonstrated at the highest level possible for him emotional-volitional, operational, intellectual qualities, acquired knowledge, abilities and skills, as well as an emotional and evaluative attitude to the product of his activity. The sphere of manifestation of artistic and creative activity of an individual is various types of art, in particular, music. A psychological-pedagogical analysis of various approaches to the definition of the concept of "creative activity" was carried out, its essence and structural components were analyzed, the levels of manifestation of artistic-creative activity were determined, and the psychologicalpedagogical features of the student's personality as a subject of creative activity were clarified: it was proved that some authors consider creative activity as an activity, others as a personality quality, personal formation. The mental and physiological characteristics of the average student age are considered as factors affecting the development of artistic and creative activity of future teachers in the field of art education.

Keywords: artistic and creative activity, creativity, musical creativity, musical thinking, creativity, future music teacher, professional training.

Постановка проблеми

У сучасних соціокультурних умовах відродження національної самосвідомості та розуміння важливості вивчення духовних цінностей світової художньої культури, спостерігається широкий інтерес до національної культури народів світу, і висуваються все більш високі вимоги до системи вітчизняної освіти.

Майбутній учитель музичного мистецтва покликаний формувати інтерес до музичної спадщини та розвивати творчі здібності учнів. Це можливо лише за наявності у нього професійних знань та активності у художній творчості. Ця проблема вирішується ЗВО з використанням різноманітних засобів, форм та методів навчально-виховного процесу.

Розкриття природи психології творчості, творчої діяльності та шляхи їх формування набуло особливого значення у XX столітті у зв'язку з розвитком науки та техніки. З урахуванням об'єктивних змін, що відбуваються в країні, через велику соціальну важливість розвитку творчої активності особистості проблема розвитку художньо-творчої активності студентів продовжує залишатися однією з центральних у сучасній дидактиці та практиці навчання.

Аналіз основних досліджень і публікацій

Для вирішення поставленої проблеми особливий інтерес представляють науково-теоретичні роботи провідних науковців у галузі психології, філософії, мистецтвознавства, педагогіки. Прояви художньо-творчої активності пов'язані з творчою діяльністю у галузі мистецтва. Для нашої роботи становлять інтерес дослідження психологів: Д. Богоявленської, О. Матюшкіна, П. Якобсона та ін., в яких вивчається структура та динаміка пізнавальної активності особистості, різні аспекти розвитку інтелектуальної, художньо-творчої активності як у загальнопсихологічному, так і віковому аспектах. Про значення навчання у художньо-творчій діяльності підкреслюється у психолого-педагогічних працях Б. Ананьєва, Л. Виготського, В. Крутецького та ін.

Мета статті полягає в дослідженні ролі та значення художньо-творчої активності майбутніх учителів музичного мистецтва як одного з механізмів його професійного самовдосконалення.

художній творчий учитель мистецтво

Виклад основного матеріалу

У зв'язку зі складністю досліджуваного феномену виокремимо ключові поняття дослідження, що відображають його сутність: особистість студента, діяльність, творчу активність та її джерела формування, специфіку управління процесом формування художньо-творчої активності. З метою виявлення шляхів та засобів розвитку художньо-творчої активності студентів-музикантів, є необхідність психолого-педагогічного аналізу різних підходів до визначення поняття «творча активність», аналізу її сутності, структурних компонентів, визначення рівнів прояву художньо-творчої активності та з'ясування психолого-педагогічних особливостей особистості студента, як суб'єкта творчої діяльності.

Ґрунтуючись на дослідженнях, проведених у галузі філософії, психології, педагогіки ми розглядаємо творчу активність як інтегральне поняття, яке може виявлятися і як стимул і як стійка властивість особистості, що характеризує суб'єкт у момент діяльності. Причому, будучи діалектично взаємопов'язаними, вони визначають і характеризують міру цілеспрямованого впливу особистості на предмети, процеси навколишньої дійсності з метою її перетворення, виходячи з інтересів та потреб особистості та суспільства.

Особливе місце категорія «активність» посідає у психологічних та педагогічних дослідженнях, адже ефективність практичної роботи з формування активної, творчої особистості неможлива без вирішення питань, пов'язаних з виявленням рушійних сил та джерел активності людини, знанням закономірностей їх індивідуального прояву, специфіки їхнього врахування у різних видах діяльності.

У сучасних психологічних дослідженнях (О. Бодальов, К. Платонов, О. Матюшкін, Д. Богоявленська та ін.) проблема активності особистості розробляється в різних аспектах. Вивчається структура та динаміка пізнавальної активності особистості, різні аспекти розвитку інтелектуальної, художньо-творчої активності як у загальнопсихологічному, так і у віковому аспекті.

Активність особистості зазвичай розглядається як із видів психічної активності, у якій проявляється інтенсивність її спрямованості на певну діяльність. Найбільш виразно активність особистості проявляється у її характері. Ціла група видів активності поєднується у літературі в категорію «соціальна активність». Під нею зазвичай розуміється специфічна активність, яку виявляють лише люди - окремі особи, групи людей, суспільство. Вона завжди проявляється у певній системі суспільних відносин відповідно до свідомо поставлених цілей і носить перетворювальний характер, існуючи і як здатність людей до її здійснення.

Для художньо-творчої активності передусім характерні ті загальні групи компонентів соціальної активності, які притаманні всім її видам. Це - компоненти, що характеризують ідейно-моральну спрямованість активності особистості і включають ідейно-моральні знання особистості та її мотиви; характеризують предметно-операційний бік і які включають практичні знання особистості про ті чи інші предмети і явища соціальної дійсності і відповідні їм вміння і навички і, нарешті, компоненти, що характеризують специфіку соціальної активності та міру її виразності (ініціативність, самостійність, наполегливість як здатність до тривалої напруги, до подолання труднощів).

Специфічне у художньо-творчій активності проявляється в результаті «заломлення» цих загальних компонентів інтегральної якості в умовах художньо-творчої діяльності, в якій даний вид активності проявляється. Воно зумовлюється специфікою художньо -творчої діяльності. Сферою цієї діяльності виступає мистецтво як специфічно-художньо-образна форма відтворення дійсності.

Якщо підходити до художньо-творчої активності у широкому соціальному плані, то треба констатувати, що вона впливає не лише на покращення якості знань та творчий підхід до навчальної роботи, а й на підготовку до професійної діяльності.

Філософський розгляд процесу творчості (К. Абульханова-Славська, Г. Батищев, Г. Давидова, М. Каган, В. Сагатовський та ін.) дозволив виділити у визначенні даної категорії її основні ознаки. За визначенням названих дослідників творчість виступає найважливішою якістю усієї людської діяльності. Вона характеризується пошуком і осягненням новизни, неповторності результатів чи прийомів, способів діяльності. Як процес творчість завжди оригінальна. Творчість - це духовна діяльність, результатом якої є створення оригінальних ідей, духовних і матеріальних цінностей, встановлення нових, раніше невідомих фактів, властивостей і закономірностей матеріального світу та духовної культури [3].

Творчість - це вищий рівень пізнання, вища і найбільш складна форма діяльності, властива людині, що передбачає мобілізацію всіх її основних психічних процесів, знань, умінь, всього життєвого досвіду, духовних, фізичних сил і породжує щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю та суспільно-історичною унікальністю. У мистецтві результатом творчості є твори мистецтва, тобто специфічне відображення об'єктивної реальності в особливій формі - формі художніх образів.

Художня творчість здійснюється через творчий процес, що є сукупністю стадій роботи художника щодо втілення певного ідейно-образного задуму у творі мистецтва. Творчість і творчі процеси, як у науці, так і у мистецтві є складними явищами, що мають різноманітні особливості. У той самий час будь-якому творчому процесу притаманне щось спільне, об'єктивне, закономірне.

Провідні психологи вітчизняної науки Н. Карпенко [4], В. Клименко [5], Л. Міщиха [9], В. Романець [10] та ін. вважають творчий процес керованим. Творча діяльність розглядається не як стихійне вираження неусвідомлених дій, бо як цілком усвідомлену діяльність, у якій людина постійно вдосконалюється і духовно збагачується.

Можна досить ясно побачити загальні стадії та фази будь-якого творчого процесу, простежити його динаміку: 1. Вміння бачити проблему (постановка питання, що вимагає творчої відповіді). 2. Здатність мобілізувати особистий та суспільний досвід для постановки гіпотези, визначення шляхів та способів вирішення задачі. 3. Спеціальні спостереження, експерименти та їх узагальнення у вигляді висновків та гіпотез. 4. Оформлення виниклих ідей (образів) як логічних, образних, математичних, графічних, предметних структур, створення художнього твору тощо.

Для нашого дослідження важливо виділити характеристики психічної діяльності, пов'язані з проявом художньо-творчої активності: мислення, уяву, інтуїцію, натхнення, самоактуалізацію у творчому процесі.

Творчий процес характеризується багатьма дослідниками як активність психічної діяльності, у якій задля досягнення мети відбувається мобілізація інтелектуальних, емоційних, вольових сфер особистості В. Моляко [11], О. Туриніна [13], Н. Ханецька [14] та ін.

Творчість, як діяльність людини, найтіснішим чином пов'язана з наявністю в неї певних якостей: відповідний рівень інтелектуальних здібностей; вміння аналітично оцінювати ситуації, що склалися; швидкість реакції, нестандартність мислення, творча уява, розвинена інтуїція; самостійність та потреба в самоактуалізації; у розкритті та розширенні своїх творчих можливостей.

Постійне прагнення творчої особистості до активної творчої діяльності створює основу для розвитку генетично закладених природою в людині якостей, їх удосконалення, формування та розвитку нових, набутих у процесі соціальних перетворень.

Погоджуючись із дослідниками процесів творчості у тому, що найважливішим психічним компонентом творчого процесу є і сприйняття, і спостережливість, і пам'ять, і увага, ми вважаємо, що будь-яка цілеспрямована робота починається з мислення, що активізує творчу діяльність.

Слід вказати на важливий функціональний момент мислення, як творчої здібності: творче мислення завжди емоційно забарвлено. За висловом Л. Виготського, мистецтво є робота думки, але особливого, емоційного мислення.

У процесі творчого пізнання музичного мистецтва суб'єкт (студент) на основі чуттєвих даних, внаслідок взаємодії з музичним твором здійснює комбінування розумових операцій та дій. Паралельно з аналітико-синтетичною діяльністю відбувається порівняння художніх об'єктів (елементів) через включення художньої пам'яті. Порівняльні дії у творчому процесі за допомогою аналітико-синтетичної діяльності наводять свідомість суб'єкта від первісного орієнтування у проблемній ситуації до висновків та узагальнень. Результати мислєннєвої діяльності переносяться на зовнішньо - практичну діяльність, у процесі якої можуть уточнюватися, доповнюватися, переглядатися. У свою чергу, практичні дії через мотивацію стають вихідним пунктом нової мисленневої діяльності.

У процесі творчого мислення відбувається включення пам'яті, що свідчить про наявність у свідомості суб'єкта знань. Але у творчому процесі мислення не лише оперує знаннями, а й здобуває їх, тобто, у кожному творчому процесі неодмінно присутня проблемна ситуація (суперечність між знанням і незнанням). Діалектика і взаємозалежність знань і мислення показані в наступному положенні: будучи наслідком мислення, знання є водночас і однією з його умов [1]. З іншого боку, оригінально-творче мислення формується лише у діяльності, що передбачає включення до самостійної роботи. Мислення музиканта відрізняється творчим характером. Однією з його головних рис є мислення образами. І оскільки художній образ включає у собі риси характерного й типового, емоційного, то можна відмітити таку рису художнього мислення, як створення нового, такого, що несе у собі головне, істотне, тобто узагальнення у нерозривній єдності з емоційним. Розглядаючи питання психології емоцій, Я. Рейковський, С. Рубінштейн, Б. Теплов та ін. характеризують емоцію як ставлення людини до світу, до того, що вона відчуває у формі безпосереднього переживання. Вплив різних видів мистецтва викликає в людини гаму різноманітних переживань, які є виразом всього їх морально-естетичного досвіду [12].

Психологічною наукою доведено, що участь сукупності органів чуття у сприйнятті дійсності сприяє більш глибокому та різнобічному проникненню у сутність будь-якого предмета чи явища. Фізіологічною передумовою взаємодії емоцій є здатність центральної нервової системи до асоціативної діяльності.

Асоціації дозволяють людині відтворити комплексну картину різноманітних явищ реальності. На асоціативний характер людського мислення спирається творча фантазія, завдяки якій створюється багатство образів, що мають метафоричне значення. Асоціації відчуттів відіграють винятково важливу роль у виникненні естетичних почуттів, уявлень, суджень тощо. Взаємодія різноманітних художніх уявлень обумовлює цілісність художнього сприйняття дійсності.

Великий інтерес викликає п'ять ознак творчого мислення: Наявність інтелектуальної творчої ініціативи, вихід за межі завдань та вимог безпосередньої діяльності. Широта асоціативного ряду, тобто оригінальне використання предмета, надання йому нового функціонального чи переносного значення. Швидкість мислення, багатство і різноманітність ідей, асоціацій. Гнучкість мислення, здатність досить швидко переходити з однієї категорії до іншої, від одного способу рішення до іншого. Оригінальність мислення, яка полягає у самостійності, дотепності вирішення проблеми.

Ці якості мислення стають своєрідними властивостями особистості і є необхідними для професійної діяльності студентів, так як практичні завдання, які вони вирішують у ході своєї творчої діяльності, є комплексними і багатосторонніми. При їх вирішенні педагогу необхідно брати до уваги все різноманіття умов, що утворюють конкретну ситуацію діяльності. Тому перенесення теоретичних знань на практику перестало бути прямим; воно включає ряд перехідних ланок, які інтегруються навколо певної практичної проблеми, що має цілісний і багатосторонній характер, і перекладається на мову практичних дій вчителя. Творчо мислячий студент уміє у разі потреби швидко переключитися з одного способу дій на інший, урізноманітнити способи навчання, швидше знаходити нові шляхи вирішення різноманітних навчально-виховних завдань, контролювати та оцінювати процес та результати мисленнєвої діяльності.

Важливе значення у творчому процесі відіграє етап уявного формування образу. Тут особливе місце належить творчій уяві. Уява, як психічний процес, поруч із сприйняттям, пам'яттю, мисленням, грає значну роль у творчій діяльності. Психологи визначають уяву як процес створення нових образів на основі минулих сприйняттів та відносять її до однієї з форм пізнавальної діяльності. Зв'язок уяви зі сприйняттям і пам'яттю підкреслював К. Ушинский, зазначаючи, що уява неспроможна створити щось зовсім нове, і ми не можемо уявити те, чого не було у нашій пам'яті. Уява входить у будь-який творчий процес, є необхідною стороною будь-якої творчої діяльності - художньої, наукової тощо.

У творчості уява постає як одна з основних та специфічних продуктивно-творчих сил. У художній творчості мають значення всі види уяви: мимовільна, довільна, творча. Найважливішим для творчої діяльності є творча уява, що самостійно створює нові, оригінальні образи. Але й вона базується на знаннях і враженнях, набутих людиною в житті за допомогою чуттєвих сприйняттів та в пам'яті.

Це положення свідчить, що будь-яке створення уяви завжди будується з елементів, взятих із дійсності, та з попереднього досвіду людини. На кожному віковому щаблі уява та творчість мають свої специфічні риси, тісно пов'язані з об'єктом та характером життєвого та емоційного досвіду людини. Друге положення - уява спрямовується чужим історичним чи соціальним досвідом. Виходячи з багатства та різноманітності історичного досвіду, розвивається фантазія та будується будь-який творчий акт. У зв'язку з цим, є актуальним використання у навчально-виховному процесі ЗВО багатовікового досвіду світової музичної культури, де у свідомості та діяльності студентів стверджується уявлення про художнє явище як про образ-тип, реалізований у традиціях локальної школи народної майстерності на регіональному чи національному рівні.

Третє положення - емоційний зв'язок: почуття впливають на уяву, і навпаки - уява впливає на почуття.

Четверте положення характеризується тим, що створений людиною новий продукт, що раніше не існував, починає впливати на інші речі і на саму людину, тому що він стає реальністю.

Таким чином, необхідною умовою розвитку уяви є її зв'язок із дійсністю, у процесі сприйняття якої накопичуються та уточнюються уявлення, збагачується пам'ять образами дійсності. Обов'язковою умовою уяви є творча діяльність, яка не може призвести до успіху без роботи фантазії.

Величезну роль у творчості взагалі, і у художній творчості зокрема, грає інтуїція. Як зазначає М. Ярощук, інтуїція може слугувати з'єднувальним містком між когнітивним та емоційного-почуттєвим відображенням дійсності, у спільному функціонуванні афективної та когнітивної сфер особистості [15, с. 78]. Інтуїція у той самий час пов'язана з такими психологічними процесами, як пам'ять, мислення, образна уява.

У процесі творчості присутні два типи мислення: аналітичне та інтуїтивне. При аналітичному мисленні суб'єктом виділяються окремі етапи, і він може їх відтворити, розповісти про них, а за інтуїтивного мислення відсутні чіткі етапи, і розповісти про перебіг цього процесу неможливо. Але інтуїція завжди заснована на цілеспрямованій роботі та хорошому знанні предмета. Інтуїція починається там, де обриваються логічні шляхи аналізу проблеми, де самі знання безсилі.

Істотний вплив на розвиток художньо-творчої активності студентів, на нашу думку, має формування їх творчих здібностей. Так, відомо, що процес формування художньо-творчої активності є керованим процесом, що формує особистість; здібність не існує поза конкретною діяльністю людини, а її формування відбувається в умовах навчання та виховання.

Звідси зрозуміло, що у процесі розвитку творчих здібностей, зокрема й художніх, найважливішу формуючу роль набуває пізнавальний чинник, - знання.

Однак, особливе місце у структурі творчих здібностей відводиться інтелектуально-евристичному компоненту, який включає бачення протиріч, генерацію ідей, перенесення знань і умінь у нові ситуації, фантазії, аналогії та продуктивність асоціації, гнучкість інтелекту, критичність мислення.

У творчому процесі значну роль відіграє натхнення, яке постає як одна з активних сил творчості. З погляду психології, натхнення визначається як стан своєрідної напруги та підйому духовних сил, творчого хвилювання, що веде до значних творчих здобутків у різних галузях діяльності. Натхнення характеризується підвищеною загальною активністю людини, надзвичайною продуктивністю її діяльності, усвідомленням легкості творчості, емоційним піднесенням. При цьому працює творча уява та образне мислення, загострюється пам'ять, увага, воля, спрямовані на реалізацію ідей.

Значну роль у творчій діяльності людини відіграє її потреба в самоактуалізації, тобто прагненні до повнішого прояву своїх особистісних можливостей за наявності сприятливих соціально-історичних умов. Прагнення особистості до самоактуалізації спонукає виявляти свою творчу активність.

Дані сучасних досліджень дозволяють зарахувати активність до найважливіших умов максимальної ефективності людської діяльності. Власне, визначається роль активності в педагогічному процесі, як вирішального чинника інтенсифікації процесу навчання. Цієї властивості активність набуває при збігу своєї спрямованості з мотиваційною стороною діяльності. Під мотивацією в дидактиці розуміють бажання, прагнення, інтерес, потреби, спрямованість, що спонукають до діяльності. Творчу активність характеризує свідоме ставлення до діяльності. У цьому випадку діяльність стимулюється до її змістовної сторони та постає як самоцінність. Інтерес стає стійким утворенням самої особистості, потужною спонукальною силою її діяльності.

Аналізуючи зміст поняття «творча активність», ми звернулися до розробок структури особистості, де поняття «творча» визначається як спрямованість особистості, а категорія «активності» - як ступінь її виразності [8]. Відповідно було з'ясовано, що творча активність, як цілісне утворення, виступає в єдності двох аспектів: зовнішнього (ставлення до різних видів трудової діяльності) та внутрішньої якості особистості, що є необхідними для участі у цих видах діяльності на творчому рівні.

Чітко позначалися два підходи до розуміння сутності мистецько-творчої активності. Одні автори розглядають творчу активність як діяльність, інші як якість особистості, особистісне утворення.

Так, у розумінні С. Дорофей, творча активність - це жива, енергійна діяльність, спрямована на виконання отриманого завдання [2]. Кучерявий І.Т. та Клепіков О.І. під творчою активністю розуміють якість діяльності студента в процесі створення суб'єктивно нового продукту, в який студент вклав свої знання, вміння та навички у новій для нього ситуації, виявив емоційне ставлення до продукту діяльності [6]. Е. Лузік визначає творчу активність студентів у навчальній діяльності як цілеспрямовану, саморегульовану діяльність, що супроводжується процесом інтенсивного формування пізнавальних та перетворювальних здібностей, що розкриваються у свідомості оригінальної навчальної та професійно значущої продукції [7].

Багато дослідників розглядають творчу активність як особистісну якість, як вищий рівень активності людини, як один із проявів особистості, що свідчить про її яскраву індивідуальність, здатність висувати нешаблонні рішення. Слід зазначити, що обидва підходи до визначення мистецько -творчої активності взаємопов'язані.

Нижче розглянемо фактори, які впливають на розвиток художньо-творчої активності майбутніх учителів у галузі мистецької освіти. Так, як наголошується в літературі, у віці 18 - 22 роки, у зв'язку з розвитком самосвідомості, з'являється особливо гострий інтерес до внутрішнього світу оточуючих людей та свого власного, виникає потреба оцінити свої можливості. Однак часто, не вміючи розібратися в причинах успіху чи невдач, студент схильний і те й інше відносити на рахунок своїх особистих якостей. Основною причиною невдач студентів у їх творчості є, як показує аналіз матеріалів спостережень, недостатній рівень професійно необхідних психолого-педагогічних, методичних та спеціальних знань, умінь та навичок. При цьому, опрацьовані наукові дослідження з даної проблеми показують: якщо створюються необхідні педагогічні умови для формування професійних навичок студентів та засвоєння ними нових знань та умінь, то й у галузі творчої діяльності навчання не буде відставати від їхнього психічного розвитку. І в цій діяльності навчання забігатиме вперед розвитку, вестиме його за собою, забезпечуючи передумови, необхідні для послідовного формування художньо-творчої активності студентів.

Поєднання потреби до самостійної діяльності та здатності до саморегуляції, дозволяє студентам виходити на рівень так званої «наднормативної активності», що є причиною проявів художньо -творчої активності та говорить про ступінь розвитку вольових якостей особистості. Це причина прояву мотивів вищого порядку, які пов'язуються з висуванням на перший план оціночно-орієнтовної діяльності, пошуку сенсу життя, моральних, політичних і естетичних ідеалів. Потреба в емоційному насиченні у досліджуваний період дає можливість спроектувати формування художньо - творчої активності особистості студента. Тут важливо враховувати спонтанно сформовані чуттєво-емоційні потреби, що найчастіше виявляються у захопленні безідейним, аморальним мистецтвом, підробками під справжнє мистецтво, що особливо відчутно у сучасній міській культурі.

Психічні та фізіологічні особливості середнього студентського віку характеризуються подальшим розвитком пізнавальних здібностей, до яких належать: розвиток пам'яті, мислення, сприйняття, мови, уяви, прагнення до творчості, а також особистісних якостей - суджень, інтересів, поглядів тощо.

Вік, у якому перебувають студенти, є часом реалізації своїх планів, освоєння професійних навичок та умінь. До цього моменту студенти вже фізіологічно та психологічно сформовані люди, що виражається достатньо розвиненою увагою, посидючістю та працездатністю, що є необхідною умовою успішного освоєння різних дисциплін.

Для нашого дослідження важливо виділити характеристики психічної діяльності, пов'язані з проявом діяльності творчої: якості мислення, уяву, інтуїцію, натхнення, самоактуалізацію у творчому процесі.

На фахових заняттях у студентів розвиваються уява, творча активність, пам'ять, мислення, музичний смак, виконавські навички тощо. Цей вік характеризується ще й тим, що обравши об'єкт професійних домагань, студент готовий працювати на перспективу свого розвитку.

Важливість розвитку емоційної сфери людини залежить від того, що саме через емоції виражаються ідейно-моральні якості особистості. Все це намітило контури того реального базису, з формуванням якого має бути скоординовано весь навчально-виховний процес закладу вищої освіти.

Стосовно нашого дослідження, поняття «творча активність» слід розглядати як психічний стан суб'єкта, який виражає ставлення до процесу творчості і формується в діяльності. Відтак, ми дотримуємося визначення поняття «художньо-творча активність», як відносно стійкого особистісного утворення, що є не окремою рисою особистості, а її інтегральною якістю, мірою діяльності студента в процесі оволодіння фаховими дисциплінами, в якій суб'єкт (студент) виявив на максимально можливому для нього рівні емоційно-вольові, операційні, інтелектуальні якості, набуті знання, уміння, навички, а також емоційно-оціночне ставлення до продукту своєї діяльності.

Висновки

З урахуванням об'єктивних змін, що відбуваються в країні, через велику соціальну важливість розвитку творчої активності особистості, проблема розвитку художньо-творчої активності майбутніх педагогів мистецького спрямування продовжує залишатися однією з центральних у сучасній дидактиці та практиці навчання.

Художньо-творча активність майбутніх учителів музичного мистецтва розуміється нами як відносно стійке особистісне утворення, що є не окремою рисою особистості, а її інтегральною якістю, а також мірою діяльності студента в процесі вивчення фахових дисциплін, в якій суб'єкт (студент) виявив на максимально можливому для нього рівні емоційно-вольові, операційні, інтелектуальні якості, набуті знання, вміння та навички, а також емоційно-оцінне ставлення до продукту своєї діяльності. Сферою прояву художньо-творчої активності особистості є різноманітні види мистецтва, зокрема, музичне.

Література

1. Власова О.І. Педагогічна психологія. Київ: Либідь 2013. 480 с.

2. Дорофей С.В. Творча активність особистості в системі підготовки спеціаліста у ВНЗ. Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології». 2012. №15. С. 172-183.

3. Доценко С. Генезис дослідження проблеми творчості. Збірник наукових праць «Педагогіка та психологія». 2018. Вип. 59. С. 13-23.

4. Карпенко Н.А. Психологія творчості. Львів: ЛьвДУВС, 2016. 156 с.

5. Клименко В.В. Психологія творчості. Київ: Центр навч. літератури, 2006. 480 с.

6. Кучерявий І.Т., Клепіков О.І. Творчість - основа розвитку потенційних джерел особистості. Київ: Вища школа, 2000. 288 с.

7. Лузік Е. Креативність як критерій якості в системі підготовки фахівців профільних ВНЗ України. Вища освіта України. 2006. N 3. С. 77-82.

8. М'ясоїд П.А. Загальна психологія. Київ: Вища школа, 2001. 487 с.

9. Міщиха Л.П. Психологія творчості. Івано-Франківськ: Гостинець, 2007. 447 с.

10. Роменець В.А. Психологія творчості. Київ: Либідь, 2004. 288 с.

11. Стратегії творчої діяльності: школа В. О. Моляко / за заг. ред. В. О. Моляко. Київ: «Освіта України», 2008. 702 с.

12. Стрітьєвич Т. Особливості художнього сприйняття на заняттях з образотворчого мистецтва. Наукові записки [Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка]. Серія: Педагогічні науки. 2012. Вип. 103. С. 284-290.

13. Туриніна О.Л. Психологія творчості. Київ: МАУП, 2007. 160 с.

14. Ханецька Н.В. Психологія творчості. Хмельницький: ХНУ, 2010. 184 с.

15. Ярощук М.В. Типи інтуїції та їх роль в емоційно-почуттєвому відображенні дійсності. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology. 2018. Issue 165. С. 78-81.

References

1. Vlasova, O.I. (2013). Pedahohichna psykholohiya [Pedagogical psychology]. Kyyiv: Lybid' [in Ukrainian].

2. Dorofey, S.V. (2012). Tvorcha aktyvnist' osobystosti v systemi pidhotovky spetsialista u VNZ [Creative activity of the individual in the system of specialist training at universities]. Zbirnyk naukovykh prats' «Problemy suchasnoyi psykholohiyi» - Collection of scientific works «Problems of modern psychology», 172-183 [in Ukrainian].

3. Dotsenko, S. (218). Henezys doslidzhennya problemy tvorchosti [The genesis of the study of the problem of creativity]. Zbirnyk naukovykh prats' «Pedahohika ta psykholohiya» - Collection of scientific works «Pedagogy and psychology», 59, 13-23.

4. Karpenko, N.A. (2016). Psykholohiya tvorchosti [Psychology of creativity]. L'viv: L'vDUVS [in Ukrainian].

5. Klymenko, V.V. (2006). Psykholohiya tvorchosti [Psychology of creativity]. Kyyiv: Tsentr navch. Literatury [in Ukrainian].

6. Kucheryavyy, I.T., Klepikov, O.I. (2000). Tvorchist' - osnova rozvytkupotentsiynykh dzherel osobystosti [Creativity is the basis of the development of potential sources of personality]. Kyyiv: Vyshcha shkola [in Ukrainian].

7. Luzik, E. (2006). Kreatyvnist' yak kryteriy yakosti v systemi pidhotovkyfakhivtsiv profil'nykh VNZ Ukrayiny [Creativity as a quality criterion in the system of training specialists of specialized universities of Ukraine]. Vyshcha osvita Ukrayiny - Higher education in Ukraine, 3, 77-82 [in Ukrainian].

8. M'yasoyid, P.A. (2001). Zahal'na psykholohiya [General Psychology]. Kyyiv: Vyshcha shkola [in Ukrainian].

9. Mishchykha, L.P. (2007). Psykholohiya tvorchosti [Psychology of creativity]. IvanoFrankivs'k: Hostynets' [in Ukrainian].

10. Romenets', V.A. (2004). Psykholohiya tvorchosti [Psychology of creativity]. Kyyiv: Lybid' [in Ukrainian].

11. Molyako, V.O. (Ed.). (2008). Stratehiyi tvorchoyi diyal'nosti: shkola V.O. Molyako [Strategies of creative activity: the school of V.O. Molyako]. Kyyiv: «Osvita Ukrayiny» [in Ukrainian].

12. Strit'yevych, T. (2012). Osoblyvosti khudozhn'oho spryynyattya na zanyattyakh z obrazotvorchoho mystetstva [Peculiarities of artistic perception in fine arts classes]. Naukovi zapysky [Kirovohrads'koho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Vynnychenka]. Seriya: Pedahohichni nauky - Scientific Notes [Kirovohrad State Pedagogical University named after Volodymyr Vinnichenko]. Series: Pedagogical sciences, 103, 284-290 [in Ukrainian].

13. Turynina, O.L. (2007). Psykholohiya tvorchosti [Psychology of creativity]. Kyyiv: MAUP [in Ukrainian].

14. Khanets'ka, N.V. (2010). Psykholohiya tvorchosti [Psychology of creativity]. Khmel'nyts'kyy: KHNU [in Ukrainian].

15. Yaroshchuk, M.V. (2018). Typy intuyitsiyi ta yikh rol' v emotsiyno-pochuttyevomu vidobrazhenni diysnosti [Types of intuition and their role in emotional and sensory reflection of reality]. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, 165, 78-81.

Размещено на Allbest.ru