Професійна ідентичність як чинник становлення фахівця-медика у закладі вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Професійна ідентичність як чинник становлення фахівця-медика у закладі вищої освіти

Вівчаренко Тетяна Ігорівна

кандидат медичних наук, Івано-Франківський національний медичний університет

Анотація

У статті проаналізовано сутність формування професійної ідентичності майбутнього фахівця-медика в закладі вищої освіти. Простежено теоретичні і методичні аспекти формування професійної ідентичності. З'ясовано, що формування професійної ідентичності майбутніх фахівців закладів медичної освіти спрямоване на підвищення рівня професіоналізму, самоідентифікації, конкурентоспроможності; враховує чинники гуманізації вищої освіти майбутніх фахівців і відбувається в інформаційному освітньому середовищі вищої школи.

Система формування професійної ідентичності майбутніх фахівців- медиків визначається вимогами ринку, майбутньою професійною діяльністю випускників та особливостями напряму професійної підготовки, застосуванням інноваційних освітніх технологій та спрямована на підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців-медиків у закладах вищої освіти. Окреслено провідні засоби підвищення ефективності організації освітнього процесу задля формування професійної ідентичності майбутніх фахівців, яка передбачає взаємодію із закладами охорони здоров'я та відповідними інституціями.

Виявлено і теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування професійної ідентичності майбутніх фахівців: інтенсифікація змістового наповнення освітніх компонентів освітніх програм; інтеграція в освітньому процесі модульних технологій навчання, проблемно орієнтованого навчання, командно орієнтованого навчання, навчання на основі вирішення ситуаційних завдань, проєктно орієнтованого навчання та інформаційно-комунікаційних технологій; організація неформальної освіти майбутніх фахівців; розвиток творчого потенціалу та професійної майстерності у процесі проведення клінічних практик.

Зроблено висновок про те, що запорукою ефективності системи формування професійної ідентичності майбутніх фахівців-медиків в закладах вищої освіти є цільовий, теоретико-методологічний, змістовий, процесуальний та критеріально-діагностичний блоки, за допомогою яких можна структурувати і конкретизувати мету, завдання, методологічні підходи, принципи, зміст структурних компонентів, форми, методи, засоби, етапи, функції, педагогічні умови, критерії, показники, рівні сформованості і результат.

Ключові слова: професійна ідентичність, студенти, майбутні фахівці - медики, заклади вищої освіти.

Abstract

Vivcharenko Tetyana Ihorivna Candidate of Medical Sciences (Ph. D.)

PROFESSIONAL IDENTITY AS A FACTOR IN THE FORMATION OF A MEDICAL SPECIALIST IN AN INSTITUTION OF HIGHER EDUCATION

The article analyzes the essence of the formation of the professional identity of a future medical specialist in a higher education institution. The theoretical and methodological aspects of the formation of professional identity are traced. It was found that the formation of the professional identity of future specialists of medical education institutions is aimed at increasing the level of professionalism, self-identification, and competitiveness; takes into account the factors of humanization of higher education of future specialists and takes place in the informational educational environment of a higher school.

The system of forming the professional identity of future medical specialists is determined by market requirements, the future professional activity of graduates and the specifics of the direction of professional training, the use of innovative educational technologies and is aimed at increasing the efficiency of professional training of future medical specialists in institutions of higher education. The leading means of increasing the efficiency of the organization of the educational process for the formation of the professional identity of future specialists, which involves interaction with health care facilities and relevant institutions, are outlined. професійна ідентичність медик освіта

Pedagogical conditions for the formation of the professional identity of future specialists have been identified and theoretically substantiated: intensification of the content of the educational components of educational programs; integration in the educational process of modular learning technologies, problem-oriented learning, team-oriented learning, learning based on solving situational tasks, project-oriented learning and information and communication technologies; organization of informal education of future specialists; development of creative potential and professional skills in the process of conducting clinical practices.

It was concluded that the key to the effectiveness of the system of forming the professional identity of future medical specialists in institutions of higher education is the target, theoretical-methodological, substantive, procedural and criteriondiagnostic blocks, which can be used to structure and specify the goal, tasks, methodological approaches, principles, content of structural components, forms, methods, means, stages, functions, pedagogical conditions, criteria, indicators, levels of formation and result.

Keywords: professional identity, students, future medical professionals, higher education institutions.

Постановка проблеми

Стратегічним завдання реформування змісту освіти є утвердження сучасних досягнень наукової думки та практичного досвіду. Пріоритетним напрямком модернізації системи вищої медичної освіти є нагальна потреба підвищення якості підготовки медичних кадрів, професійного рівня викладачів, розвитку їх педагогічної компетентності в умовах вищого медичного навчального закладу відповідно до вимог, цілей і завдань національної освіти як складової європейського освітнього простору. Адже трансформація системи охорони здоров'я неможлива без змін у медичній освіті, оскільки саме від знань та кваліфікації лікаря, здобутих під час навчання, значною мірою залежить життя та здоров'я пацієнта.

Якісна вища освіта є базовим інтеграційним чинником розвитку людського капіталу, запорукою конкурентоспроможності економіки держави і підвищення рівня національного добробуту. Як фундаментальний соціальний інститут, який визначає рівень культурного, науково-технічного та економічного розвитку суспільства стає фактором соціальної мобільності і професійного зростання майбутніх фахівців, культивує прагнення до здобуття знань, спрямовує студентів на оволодіння професійними вміннями та навичками, сприяє формуванню їх прагнень, пов'язаних з бажанням досягнути життєвого успіху і належного соціального становища. Оскільки вибір професії є однією з найважливіших подій у житті кожної людини, що дуже часто визначає весь подальший спосіб життя і коло спілкування, то формування професійної ідентичності загалом і майбутнього фахівця-медика зокрема є одним із головних індикаторів безеперервного та цілеспрямованого процесу оволодіння професією через забезпечення якісної фахової підготовки студентів, розбудову власної освітньої траєкторії, розвиток ціннісного та відповідального ставлення до професійного становлення та набуття професійної майстерності у сфері охорони здоров'я.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти формування професійної ідентичності висвітлюються такими українськими та зарубіжними ученими як А. Борисюк, В.Буряк, Ж.Вірна, О.Вознюк, О.Дубасенюк, Н.Гуртовенко, В.Кремінь, З.Курлянд та ін.

Мета статті -здійснити аналіз професійної ідентичності як чинника становлення фахівця у системі вищої медичної освіти, простежити його роль у системі вищої медичної освіти як одного із засобів утвердження фахової та педагогічної кваліфікації викладачів і, як наслідок, - належної професійної підготовки студентів медичних закладів освіти.

Виклад основного матеріалу

Формування професійної ідентичності майбутніх фахівців-медиків у закладах вищої освіти є важливою складової сучасної медичної освіти як одного з напрямів державної політики України.

Відповідно до Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2022-2032 рр. її цілями та завданнями є детальна дорожня карта для відбудови та продовження реформування системи вищої освіти в післявоєнний період. Виконання завдань, визначених Стратегією, дозволить зменшити деструктивні наслідки, спричинені повномасштабним вторгненням російської федерації на територію незалежної України. Саме тому освіта є ресурсом духовного, культурного і соціально-економічного розвитку суспільства, підвищення рівня добробуту людей, забезпечення національних інтересів, формування позитивної репутації держави і зміцнення міжнародного авторитету, створення умов для самореалізації кожної особистості [11].

З огляду на визначені пріоритети найважливішими для держави є виховання людини інноваційного типу мислення та культури, проєктування акмеологічного освітнього простору з урахуванням інноваційного розвитку системи освіти, запитів особистості, потреб суспільства і держави. Якісна освіта стає необхідною умовою формування нових життєвих орієнтирів особистості, забезпечення сталого розвитку суспільства, гуманізації суспільно-економічних відносин та консолідації усіх його інституцій [4].

Система освіти у сучасному суспільстві виконує функції підготовки індивіда до соціальної взаємодії, його включення у різні ланки суспільного життя, залучення до культури окремих суспільних систем, а також є показником вихідного соціального статусу. Як інститут соціалізації вища освіта створює умови для залучення молоді у середовище конкурентності з метою набуття професійних знань, здобуття певного соціального статусу, престижної роботи. Традиційно, тут культивуються такі цінності, як знання, вихованість, освіченість, інтелектуальні здібності, залученість до культурного життя міста або регіону, престижність професійної діяльності. Індивід використовує вищу освіту як засіб соціального залучення та приєднання до спільноти студентів [5]. Саме вища освіта стає фактором соціальної мобільності і професійного вдосконалення фахівців.

Вища освіта, реалізуючи свої соціальні функції, культивує прагнення до знань, орієнтує молодь на освоєння професійних навичок, сприяє формуванню прагнень, пов'язаних із бажанням досягнути життєвого успіху і відповідного соціального становища. Процес соціалізації у вищій школі забезпечує формування для сучасного суспільства особистостей унікального типу, які відчувають себе невід'ємною його складовою більшою мірою, ніж особи, які вищої освіти не здобули. Такі соціалізовані особистості сприяють відтворенню ідеалів інформаційного суспільства або суспільства знань, носіями яких стають у процесі професійної підготовки. За результатами наукових досліджень, вища освіта є не тільки одним із чинників соціальної мобільності особи, а й базовою умовою будь-якої діяльності сучасних людей - суспільно значущих та особистісно спрямованих.

Зміни у суспільстві визначають вимоги до сучасного фахівця-медика, тому їх професійне становлення є важливою проблемою сучасної психолого- педагогічної науки і практики. Все більше учених приділяють увагу розвитку особистості та її професіоналізації. У цьому контексті проблема професійної ідентичності, визначення її структури, генези й умов становлення є актуальними завданнями не тільки через констатацію кризи ідентичності дослідниками, а й внаслідок виникнення психотерапевтичних завдань, спричинених кризою.

Розуміння структури, генези й умов становлення професійної ідентичності має теоретичне і практичне значення з точки зору досягнення самоідентичності, особистісного зростання, самопізнання і духовності, а також з погляду реалізації евристичних цілей наукового пошуку, коли переважає вплив інформаційних технологій і засобів масової інформації та існує криза суспільних систем [2; 3]. Феномен професійної ідентичності майбутніх фахівців-медиків виникає в реалізації життєвої і професійної ідеології людини щодо становлення професіоналізму в конкретній сфері (спеціалізації).

В. Кремень і В. Ільїн зауважують, що сформованості професійної ідентифікації та самоідентифікації фахівця можна досягти орієнтуванням освітнього процесу на індивіда. На їх думку, важливою складовою освіти є особистісна спрямованість процесу навчання, в якому вихідною точкою є не соціум як цілісна система, а людина з її неповторністю як джерело розвитку. У відкритому світі людська індивідуальність є основою суспільних зв'язків людей [7]. Питання професійної ідентичності трактується як феномен, що забезпечує людині цілісність, тотожність та визначеність, передбачає розвиток у процесі професійного навчання разом зі становленням процесів самовизначення, самоорганізації і персоналізації, а також зумовлює розвиток рефлексії [8].

Для формування професійної ідентичності ефективним прийнято вважати саморегульоване навчання. Це форма освіти, в якій значне місце посідає ініціативність тих, хто навчається, в ідентифікації власних освітніх потреб та їх задоволенні (зі сторонньою допомогою або самостійно). Майбутній фахівець, якого навчають таким чином, має підвищену відповідальність за своє навчання. У контексті цього доцільно проаналізувати й термін “професійна рефлексія”. Так, B. Cunningham розглядає його як процес усвідомлення майбутнім фахівцем власних почуттів, думок і дій. Саме тому спрямованість на професійно-особистісне самовизначення, самореалізацію як найважливіші компоненти саморозвитку особистості студента має посідати провідне місце в роботі колективу професійної освітньої установи [12]. Рефлексія у процесі професійної діяльності може проявлятися як вміння суб'єкта виокремлювати, аналізувати і співвідносити з предметною ситуацією власні дії, довільно регулювати інтелектуальну діяльність. Професійна рефлексія необхідна для вирішення нестандартних (творчих) завдань. У процесі підготовки майбутнього фахівця саме рефлексія стає пусковим механізмом, який налаштовує молодь на професійне зростання і творчість. В цому контексті імпонує позиція Н.Пов'якель стосовно того, що “сформованість у фахівця здатності до професійної рефлексії, інтелектуальних умінь та професійної звички рефлексувати з визначенням і творчим довизначенням цілей, усвідомленням змісту й адекватності засобів і прогнозуванням результатів визначає значною мірою рівень його особистісного і професійного зростання” [9, с. 36].

Проблема формування професійної ідентичності вперше виникає в особи із необхідністю долучитися до системи професійного навчання. Вибір професії є однією з найважливіших подій у житті будь-якої людини, адже своїм вибором вона визначає весь подальший спосіб життя і коло спілкування. Якщо людина прислухається до власних бажань у виборі професії, то обрану роботу називають улюбленим хобі, яким завжди хочеться займатися. Одним із джерел формування професійної ідентичності є професійна освіта. Фактори й умови, що впливають на рівень освіченості (особистісні якості, середовище), стають основними умовами формування професійної ідентичності. Важливу роль також відіграють очікування особистості, можливості її соціальних перспектив, а також визнання суб'єкта як професіонала.

Професійне самовизначення майбутнього фахівця-медика триває під час навчання й освоєння професії і зумовлюється активністю особистості. Щоб формувати професійну ідентичність, студент має не тільки постійно засвоювати одержувані від викладачів знання, а й самостійно шукати нові. Самоосвіта передбачає цілеспрямовану і планомірну роботу, орієнтовану на практичну діяльність.

Аналіз сучасних наукових досліджень показує, що професійна ідентичність - це результат розвитку особистості у професійній сфері, що проявляється у разі високого рівня оволодіння професією. Професійна ідентичність стає важливим фактором психологічного здоров'я людини, тому що забезпечує т зв. психоекологічний баланс - відчуття стабільності навколишнього світу і впевненості у своїх силах. Професійна ідентичність - це продукт тривалого особистісного й фахового розвитку, який містить лише досить високі рівні оволодіння професією, де стійко узгоджено основні елементи професійного процесу, а також реальний та ідеальний професійні образи “Я”.

Професійну ідентичність - це й результат усвідомлення індивідом своєї тотожності з професійною діяльністю та спільнотою, знання меж професійної компетенції та впевненості у своїй ефективності, відчуття себе як професіонала. Ототожнення власних індивідуальних властивостей з індивідуальними властивостями досвідченого викладача викликає у студентів інтерес і захоплення. Таке поєднання стає для студентів близьким, зрозумілим й бажаним у майбутній професійній діяльності. Вагомими якісними характеристиками професійних цінностей учені вважають орієнтовані на власну, автономну систему цінностей, пов'язану з усвідомленням відповідальності за результати своєї професійної діяльності. Отже, професійна підготовка майбутніх фахівців має відповідати державній політиці в системі вищої освіти.

На основі аналізу науково-методичної літератури встановлено, що феномен професійної ідентичності майбутніх фахівців-медиків виникає в реалізації життєвої і професійної ідеології людини щодо становлення власного професіоналізму. У цьому контексті вважаємо за потрібне означити сутність професійної компетентності - якості, властивості чи стану фахівця, що забезпечує разом або окремо його фізичну, психічну й духовну відповідність потребам, вимогам певної професії, спеціальності, спеціалізації, стандартам кваліфікації, службової посади, яку він обіймає.

Науковці, які досліджують психологію професіоналізму, виокремлюють такі види компетентності:

- професійно-кваліфікована (спеціальна) - підготовленість до самостійного виконання професійних виробничих завдань, уміння оцінювати виконання роботи, здатність самостійно здобувати нові знання й уміння;

- соціальна - здатність до колективної діяльності і співробітництва з іншими працівниками, готовність до взяття на себе відповідальності за результати своєї праці, навколишнє середовище та інші цінності;

- індивідуальна - готовність до постійного підвищення компетентності, здатність до самомотивування, рефлексії, саморозвитку особистості у професійній праці [10].

Поняття “професіоналізм” слід розуміти як здатність до компетентного виконання функціональних обов'язків, набуту в ході навчальної і практичної діяльності; рівень майстерності та мистецтва в певному виді занять, який відповідає рівню складності виконуваних завдань. У психології професійного розвитку поняття “професіоналізм” розуміють як інтегральну якість (новоутворення) суб'єкта праці, яка характеризує продуктивне виконання професійних завдань, зумовлена творчою самодіяльністю і високим рівнем професійної самоактуалізації, “професіоналізацію” - як “формоутворення” суб'єкта, адекватне змісту і вимогам професійної діяльності”, а в психології праці - не тільки як вищий рівень знань, умінь і результатів людини в цій галузі діяльності, а й як певну систему організації свідомості і психіки людини [5; 12].

Отже, професійна підготовка майбутніх фахівців-медиків спрямована на здобуття ними спеціальних складових діяльності у сфері обраної спеціалізації. Як результат вище викладеного професійну ідентичність розглядаємо як складне утворення, в якому традиційно виокремлюють три компоненти: когнітивний (знання особливостей своєї групи та усвідомлення себе її членом), ціннісний (оцінювання своєї групи і ставлення до членства в ній) та емоційний (прийняття чи неприйняття своєї групи).

Професійна ідентичність займає особливе місце у структурі соціальної ідентичності особистості, а її розвиток передбачає постійну спрямованість на професійне зростання, гнучкість у прийнятті рішень. На думку А. Борисюка, професійна ідентичність - це інтегративне поняття, що об'єднує компоненти особистісної та соціальної ідентичності як багаторівневу динамічну структуру, що містить “усвідомлені та неусвідомлені компоненти, є складовою самосвідомості, результатом професійного самовизначення, характеристикою особистості з погляду її професійної взаємодії з навколишнім світом, що передбачає ставлення до себе як професіонала, ставлення до професії, членів професійної спільноти”. Формування ж професійної ідентичності фахівця - це процес самоідентифікації, тобто прагнення оволодіти знаннями, навичками і вміннями самодиагностики, своєрідною “приміряти” до себе професійно значущі особливості характеру, поведінки, спілкування [1, с. 4]. Самоідентифікація може бути і формою регуляції професійного становлення і одим з механізмів формування Я-Концепції.

У структурі професійної ідентичністі майбутніх фахівців-медиків, яка формується в закладах вищої освіти, система ціннісних орієнтацій утворює вищий рівень схильності до певного сприйняття умов життя і поведінки в довгостроковій перспективі.

Оскільки професія медика пов'язана з такими цінностями, як “людина”, “життя” і “здоров'я”, то в ситуації ціннісного самовизначення особистість спирається на систему сформованих у неї мотиваційних і ціннісних орієнтацій [13]. Професійна ідентичність майбутніх фахівців-медиків розглядається як результат професійного самовизначення та ототожнення себе в майбутній професії, який забезпечує орієнтацію та взаємодію у професійному медичному співтоваристві, узгодженість реального та ідеального професійного образу, професійний розвиток, професійну самосвідомість та професійне самопізнання, що дозволять реалізувати творчий потенціал у професійній діяльності.

До структурних компонентів формування професійної ідентичності майбутніх фахівців-медиків, яка формується в закладах вищої освіти належать:

1. Мотиваційний компонент, який передбачає наявність мотивів для отримання вищої освіти за певною спеціальністю, зацікавленість студентів до навчальної діяльності, позитивної мотивації до виконання професійної діяльності, відповідальності, прагнення до самореалізації і самовдосконалення.

2. Пізнавальний компонент, який передбачає обізнаність, ерудицію та наявність сукупності знань щодо основних професійних функцій; складових клінічної і позаклінічної діяльності, загальних і професійних компетентностей.

3. Операційно-технологічний компонент, який характеризується наявністю вмінь та навичок щодо ефективної реалізації професійної діяльності, планування та її впровадження з урахуванням сучасних технологій, що ґрунтуються на науково-доказовій медицині, моделювання функцій професійної діяльності.

4. Особистісний компонент, що відображає наявність здібностей студентів до встановлення ефективних взаємовідносин та комунікації з пацієнтами, колегами і членами команди фахівців.

5. Поведінковий компонент, який характеризується здатністю студентів управляти своїми емоціями та поведінкою, наявністю знань про прийоми і методи, які дають змогу регулювати емоції та поведінку інших людей.

Критеріями сформованості професійної ідентичності майбутніх фахівців-медиків є мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний, комунікативний, емоційно-емпатійний, які реалізовуються на базовому, поглибленому та вищому рівнях.

Показниками сформованості професійної ідентичності майбутніх фахівців-медиків є усвідомлення суспільної значущості майбутньої професійної діяльності; позитивної мотивації до використання конкретних засобів; пізнавальної зацікавленості та потреби у самовдосконаленні; бажання й потреби у використанні сучасних методик, технологій, понятійного апарату і термінології в медичній сфері; вмінь і навичок вирішення ситуаційних завдань і створення власної креативної професійної траєкторії; розуміння важливості встановлення і підтримування контактів з пацієнтами / клієнтами, членами мультидисциплінарної команди; забезпечення ефективного спілкування і взаємодії з оточуючими; усвідомлення ролі етичності у професійній діяльності ; потреби у схваленні; вольового потенціалу і потреба у пошуках відчуттів; усвідомлення ролі емпатії у професійній діяльності тощо.

Висновки

Професійна ідентичність майбутнього фахівця-медика як безперервний та цілеспрямований процес оволодіння професією через забезпечення якісної професійної підготовки студентів, побудову власної освітньої траєкторії, розвиток ціннісного та відповідального ставлення до професійного становлення та набуття професійної майстерності у сфері охорони здоров'я є результатом професійного самовизначення та ототожнення себе в майбутній професії, що забезпечує орієнтацію та взаємодію у професійному співтоваристві колег-медиків, узгодженість реального та ідеального професійного образу, професійний розвиток, професійну самосвідомість та професійне самопізнання, що дадуть змогу реалізувати творчий потенціал у професійній діяльності.

Література:

1. Борисюк А. С. До проблеми професійної ідентичності майбутнього фахівця // Практична психологія та соціальна робота. 2007. - № 9. - С. 63-68.

2. Буряк В. К. Умови та засоби самоосвіти студентів // Вища школа. - 2002. - № 6. - С. 18-29.

3. Вірна Ж. П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: монографія / Ж.П.Вірна. - Луцьк: Вежа, 2003. - 320 с.

4. Вознюк О. В., Дубасенюк О. А. Цільові орієнтири розвитку особистості у системі освіти: інтегративний підхід: монографія / О.В. Вознюк, О.А.Дубасенбк. - Житомир: Вид- во ЖДУ ім. І. Франка, 2009. - 684 с.

5. Гуртовенко Н. В. Мотиваційний компонент - головна складова готовності студентів до професійної діяльності // Наукові записки Нац. ун-ту «Острозька академія». Психологія і педагогіка. - Острог, 2014. - Вип. 30. - С. 55-58.

6. Kopochynska Y. Conceptual foundations for formation of professional identity of future physical therapy, ergotherapy // Вісник Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Педагогічні науки. - Черкаси, 2020. - Вип. 2. - С. 43-49.7. Кремень В. Г., Ільїн В. В. Синергетика в освіті: контекст людиноцентризму: монографія. Київ: Пед. думка, 2012. 368 с.

8. Курлянд З. Н. Формування професійної усталеності викладача вищої школи // Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в XXI столітті: теорія і практика. Одеса, 2002. - С. 17-24.

9. Пов'якель Н. І. Професіогенез мислення психолога-практика в системі вищої школи: монографія. Вид. 2-е, випр. і доп. Київ: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. - 289 с.

10. Сидорчук Н. Г. Порівняльний аналіз понять «компетенція» та «компетентність» як складних психолого-педагогічних феноменів // Проблеми освіти: зб. наук. пр. Вінниця; Київ, 2015. Спецвип. - С. 78-81.

11. Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 2022 - 2032 роки: https://mon.gov.ua/ storage/app/media/news/2022/04/15/V O.plan.2022-2032/Stratehiya.rozv.VO-23.02.22.pdf

12. Cunningham, B. «Critical incidents in professional life and learning». Exploring Professionalism. London: Institute of Education, 2008. - Р. 161-89.

13. Hammond R., Cross V., Moore A. The construction of professional identity by physiotherapists: A qualitative study. Physiotherapy. 2016. - Р. 71-77. DOI: 10.1016/j .physio. 2015.04.002

References:

1. Borysiuk, A. S. (2007). Do problemy profesiinoi identychnosti maibutnoho fakhivtsia. [To the problem of the professional identity of the future specialist]. Praktychnapsykholohiia ta sotsialna robota - Practical Psychology and Social Work, 9, 63-68 [in Ukrainian].

2. Buriak, V. K. (2002). Umovy ta zasoby samoosvity studentiv [Conditions and means of self-education of students]. Vyshcha shkola - High school, 6, 18-29 [in Ukrainian].

3. Virna, Zh. P. (2003) Motyvatsiino-smyslova rehuliatsiia u profesionalizatsii psykholoha [Motivational and meaningful rehabilitation in the professionalization of a psychologist]. Lutsk: Vezha [in Ukrainian].

4. Vozniuk, O. V. & Dubaseniuk, O. A. (2009). Tsilovi oriientyry rozvytku osobystosti u systemi osvity: intehratyvnyi pidkhid [Target guidelines for personality development in the education system: an integrative approach]. Zhytomyr: Vyd-vo ZhDU im. I. Franka [in Ukrainian].

5. Hurtovenko, N. V. (2014). Motyvatsiinyi komponent - holovna skladova hotovnosti studentiv do profesiinoi diialnosti [The motivational component is the main component of students' readiness for professional activity]. Naukovi zapysky Nats. un-tu «Ostrozka akademiia». Psykholohiia i pedahohika - Scientific notes of the National Ostroh Academy University. Psychology and pedagogy, 30, 55-58 [in Ukrainian].

6. Kopochynska, Y. (2020). Conceptual foundations for formation of professional identity of future physical therapy, ergotherapy. Visnyk Cherkaskoho natsionalnoho universytetu imeni Bohdana Khmelnytskoho. Pedahohichni nauky - Bulletin of the Cherkasy National University named after Bohdan Khmelnytskyi. Pedagogical sciences, 2, 43-49.

7. Kremen, V. H. & Ilin, V. V. (2012). Synerhetyka v osviti: kontekst liudynotsentryzmu [Synergetics in education: the context of human-centeredness]. Kyiv: Ped. Dumka [in Ukrainian].

8. Kurliand, Z. N. (2002). Formuvannia profesiinoi ustalenosti vykladacha vyshchoi shkoly [Formation of the professional stability of the teacher of the higher school]. Problemy rozvytku pedahohiky vyshchoi shkoly v XXI stolitti: teoriia i praktyka - Problems of the development of pedagogy of the higher school in the XXI century: theory and practice,17-24 [in Ukrainian].

9. Poviakel, N. I. (2008). Profesiohenez myslennia psykholoha-praktyka v systemi vyshchoi shkoly [Professionalization of the thinking of a psychologist-practitioner in the system of higher education]. Kyiv: NPU im. M. P. Drahomanova [in Ukrainian].

10. Sydorchuk, N. H. (2015). Porivnialnyi analiz poniat «kompetentsiia» ta «kompetentnist» yak skladnykh psykholoho-pedahohichnykh fenomeniv. Problemy osvity: zb. nauk. pr. - Comparative analysis of the concepts of "competence" and "competence" as complex psychological and pedagogical phenomena. Problems of education: coll. of science Ave. Vinnytsia; Kyiv. Spetsvyp., 78-81 [in Ukrainian].

11. Stratehiia rozvytku vyshchoi osvity v Ukraini na 2022 - 2032 roky: https://mon.gov.ua/ storage/app/media/news/2022/04/15/VO.plan.2022-2032/Stratehiya.rozv.VO-23.02.22.pdf [in Ukrainian].

12. Cunningham, B. (2008). «Critical incidents in professional life and learning». Exploring Professionalism. London: Institute of Education. P. 161-89.

13. Hammond, R., Cross, V., Moore, A. (2016). The construction of professional identity by physiotherapists: A qualitative study. Physiotherapy. P. 71-77. DOI:10.1016/j.physio.20

Размещено на Allbest.ru