Підготовка майбутніх учителів української мови і літератури до етнокультурної діяльності в закладах загальної середньої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підготовка майбутніх учителів української мови і літератури до етнокультурної діяльності в закладах загальної середньої освіти

Савенко Людмила Петрівна

викладач кафедри української лінгвістики та методики навчання, Університет Григорія Сковороди в Переяславі

Анотація

Дослідження, що пропонується у даній статті, спрямоване на аналіз та оцінку підготовки майбутніх учителів української мови і літератури до етнокультурної діяльності у закладах загальної середньої освіти. Дана проблематика набула особливої актуальності в контексті сучасного освітнього середовища, де важливим є формування учнівської громадянської ідентичності та розуміння різноманітності культур та традицій.

У статті розглядаються основні аспекти підготовки майбутніх вчителів до роботи в умовах етнокультурного різноманіття. Автор зосереджує увагу на важливості включення етнокультурних знань, навичок та цінностей до педагогічної підготовки, щоб учителі мали змогу ефективно сприяти розвитку міжкультурної та мовної компетентності учнів.

Дослідження включає в себе аналіз педагогічних підходів, методів та прийомів, які сприяють формуванню у майбутніх учителів української мови та літератури умінь працювати з різними культурними групами, а також оцінку ефективності такої підготовки через вивчення результатів їхньої роботи в закладах загальної середньої освіти.

Визначено що ефективна етнокультурна підготовка майбутніх учителів української мови та літератури під час вивчення професійно орієнтованих навчальних дисциплін, проведення педагогічної практики здійснюється на основі методологічного, культурологічного, компетентнісного, діяльнісного та особистісного підходів, а також застосуванні інноваційних технологій, інтерактивних методів і прийомів, спрямованих на формування міжкультурної компетентності студентів.

Отримані результати можуть бути корисними для удосконалення програм та підходів до підготовки вчителів української мови і літератури, сприяючи підвищенню якості освіти та формуванню толерантного та культурно компетентного педагогічного корпусу в Україні.

Ключові слова: діяльнісний підхід, етнокультурна підготовка, компетентнісний підхід, методологічний підхід, міжкультурна взаємодія, особистісний підхід, учитель української мови і літератури.

Abstract

підготовка учитель українська мова

Savenko Liudmyla Petrivna Lecturer of the Ukrainian Linguistics and Teaching Methods Department, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

TRAINING OF FUTURE TEACHERS OF UKRAINIAN LANGUAGE AND LITERATURE FOR ETHNO-CULTURAL ACTIVITIES IN GENERAL SECONDARY EDUCATION INSTITUTIONS

The research proposed in this article is aimed at analyzing and evaluating the preparation of future teachers of the Ukrainian language and literature for ethno-cultural activities in general secondary education institutions. This issue has become especially relevant in the context of the modern educational environment, where the formation of student civic identity and understanding of the diversity of cultures and traditions is important.

The article considers the main aspects of training future teachers to work in conditions of ethno-cultural diversity. The author focuses attention on the importance of including ethnocultural knowledge, skills and values in pedagogical training, so that teachers can effectively promote the development of intercultural and linguistic competence of students.

The research includes an analysis of pedagogical approaches, methods and techniques that contribute to the formation of future teachers of the Ukrainian language and literature in the ability to work with different cultural groups, as well as an assessment of the effectiveness of such training through the study of the results of their work in general secondary education institutions.

It was determined that effective ethnocultural training of future teachers of the Ukrainian language and literature during the study of professionally oriented educational disciplines, conducting pedagogical practice is carried out on the basis of methodological, cultural, competence, activity and personal approaches, as well as the application of innovative technologies, interactive methods and techniques aimed at the formation intercultural competence of students.

The obtained results can be useful for improving programs and approaches to the training of teachers of the Ukrainian language and literature, contributing to the improvement of the quality of education and the formation of a tolerant and culturally competent pedagogical corps in Ukraine.

Keywords: activity approach, ethnocultural training, competence approach, methodological approach, intercultural interaction, personal approach, teacher of the Ukrainian language and literature.

Постановка проблеми

У контексті сучасного українського суспільства, що переживає інтенсивні процеси глобалізації та міграції, питання етнокультурної ідентичності та взаєморозуміння між різними культурними спільнотами стають надзвичайно важливими. Освіта відіграє важливу роль у формуванні цих процесів, і в цьому контексті особливою є підготовка майбутніх учителів української мови і літератури до етнокультурної діяльності в закладах загальної середньої освіти.

Проблема полягає в тому, що сучасні виклики і завдання суспільства вимагають від учителів української мови і літератури не лише передачі знань про мову та літературу, але й активної участі у формуванні міжкультурної компетентності учнів. Саме тому майбутнім учителям української мови та літератури, необхідно розуміти та поважати різні культури, підтримувати толерантність і взаєморозуміння, а також враховувати етнокультурний контекст.

Ключовими аспектами означеної проблеми є визначення оптимальних педагогічних підходів, технологій і методів підготовки вчителів, а також розробка інноваційних навчальних програм, які б враховували етнокультурну специфіку сучасного українського суспільства. Дослідження цієї проблеми є важливим кроком у покращенні якості освіти в Україні та підготовці молодого покоління до життя в умовах культурної різноманітності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблему підготовки майбутніх учителів до етнокультурної діяльності, досліджували: О. Чебан, І. Демура, Ю. Саєнко, І. Паламар [7].

Українська освітня спільнота продовжує активно досліджувати і вдосконалювати підходи, технології, методи і засоби підготовки майбутніх учителів української мови і літератури в контексті етнокультурної діяльності, а саме: у методології підготовки вчителів, етнокультурній освіті, педагогічній практиці, міжкультурній взаємодії, аналізі ефективності підготовки майбутніх учителів із погляду їхньої здатності застосовувати етнокультурні аспекти у навчанні та сприяти формуванню толерантності і розуміння різних культур.

З урахуванням зростаючого багатошарового характеру українського суспільства та актуальності мовної освіти, дослідження з цієї теми продовжують сприяти покращенню підготовки майбутніх учителів української мови і літератури та розвитку освіти в Україні загалом. Питанням наукового підходу до організації навчання у закладах вищої освіти займалися багато вітчизняних і зарубіжних вчених. Зокрема, особистісний підхід досліджували, філософи, педагоги та психологи (І. Бех, С. Гончаренко [2], О. Дубасенюк, І. Зязюн, В. Краєвський, Т. Титаренко, І. Якиманська та ін.). Сутнісні аспекти компетентнісного підходу досліджували Н. Авдєєва, Н. Бібік, О. Божович, Л. Ващенко, О. Глузман, І. Зимня, Л. Іванова, В. Крищук та ін. Активний підхід був частиною наукових інтересів Л. Виготського, П. Гальперіна, В. Давидова, А. Купавцева, М. Олешкова, В. Шадрикова, В. Юдіна та ін. Культурологічний підхід став предметом наукових досліджень Г. Гайсини, Л. Ковальчук, М. Коник, О. Олійник та ін.

Мета статті полягає в аналізі та оцінці підготовки майбутніх учителів української мови і літератури до етнокультурної діяльності у закладах загальної середньої освіти з метою виявлення оптимальних педагогічних підходів, технологій, методів і прийомів, спрямованих на формування міжкультурної компетентності, толерантності та культурного розуміння учнів, а також покращення якості освіти в Україні в умовах культурної різноманітності.

Виклад основного матеріалу

Підготовка майбутніх учителів української мови і літератури до етнокультурної діяльності у закладах загальної середньої освіти має вирішувати важливі завдання, пов'язані з формуванням міжкультурної компетентності, толерантності та культурного розуміння учнів. В цілому фахову підготовку майбутніх учителів української мови і літератури можна поділити на кілька ключових аспектів:

* методологія навчання у міжкультурному контексті: вчителі повинні навчати учнів розуміти та поважати різні культури, сприяти взаєморозумінню та міжкультурній взаємодії. Важливим є розвиток методів навчання, які активно використовують міжкультурні аспекти, діалог та взаємодію;

* етнокультурна підготовка: майбутнім вчителям необхідно мати глибокі знання про різні культури, які представлені в Україні. Це включає розуміння історії, традицій, релігійних переконань та інших аспектів культурних спільнот. Освіта в цьому контексті може включати вивчення мов, вивчення літератур та культурних текстів різних етнічних груп;

* педагогічна практика: студентам майбутньої освіти слід надавати можливість отримувати практичний досвід у різних класах із різним етнокультурним складом. Це допоможе вчителям набути практичних навичок у роботі з різними культурними групами;

* міжкультурна взаємодія: важливим аспектом є створення в учнівському середовищі позитивного клімату для міжкультурної взаємодії. Вчителі повинні створювати можливості для обміну культурними досвідами та співпраці між учнями різних етнічних груп;

* оцінка результатів: для визначення ефективності підготовки майбутніх вчителів до етнокультурної діяльності важливо розробити об'єктивні критерії та інструменти для оцінки їхньої роботи та впливу на учнів.

Означений підхід вказує на реалізацію як загальнонаукових підходів і принципів, так і системи загальних і часткових методів і прийомів етнокультурної підготовки майбутніх учителів української мови і літератури, що сприятиме формуванню фахових компетент-ностей, покращенню якості освіти в Україні та гармонійному співіснуванню різних культур у сучасному суспільстві.

Для розв'язання даної проблеми будемо характеризувати традиційно-інноваційний підхід, що підвищує ефективність майбутньої підготовки вчителя української мови та літератури до етнокультурної діяльності в закладах загальної середньої освіти.

В цілому, оновлення Державних стандартів, перехід на новий зміст і структуру навчання вимагає перегляду пріоритетів у системі професійної підготовки вчителя та необхідність методологічного обґрунтування визначеної педагогічної проблеми.

У філософському розумінні сучасні методологічні підходи передбачають встановлення загальних закономірностей як підґрунтя наукового пошуку, встановлення світоглядних позицій філософських, наукознавчих, психологічних ідей дослідження та їх впливу на отримані результати й висновки.

Особливо важливим у нових методологічних підходах підготовки майбутнього вчителя є спрямованість його професійної діяльності на особистість. Тому оновлена стратегія і методологія підготовки сучасного педагога має орієнтуватися на гуманізм, духовні та загальнолюдські цінності.

Методологія будь-якої науки, і педагогічної зокрема, розкривається за допомогою різних видів загальнонаукових підходів, які забезпечують її орієнтацію на формування навчально-пізнавальної активності суб'єктів навчання. Відповідно конкретно-наукова методологія кожної науки і відповідної практики, що обслуговується нею, розкривається за допомогою різноманітних загальнонаукових підходів, які забезпечують її спрямованість на формування навчально- пізнавальної діяльності суб'єктів учіння: етнопедагогічний, культурологічний, особистісний, діяльнісний, компетентнісний та ін.

Етнокультурна підготовка студентської молоді потребує наукового підходу до організації навчально-виховного процесу з урахуванням об'єктивної закономірності його перебігу та взаємодії системи зовнішніх і внутрішніх факторів. В цілому, етнокультурний аспект навчально-виховного процесу, осмислення мови як етнічного явища зумовлюють опору на етнопедагогіку, що є акумулятором народного досвіду в системі навчання та виховання молодого покоління.

Вважаємо, що невід'ємною складовою етнокультурної підготовки є етнокультурна компетентність. Саме вона забезпечує найповніше засвоєння національної та іншомовної культури; розвиток комунікативних умінь і навичок; розширення загального кругозору; формування зрілого світогляду, орієнтованого на сучасний полікультурний простір; підвищення інтересу у процесі вивчення української мови і літератури; стимулювання до самоосвіти та самовдосконалення. Отже, етнопедагогічний підхід визначає, що освіту і виховання необхідно здійснювати з урахуванням національних традицій і менталітету народу, його культури, національно-етнічної обрядовості, традицій і звичаїв.

Саме такий підхід дозволить вдало поєднувати елементи країнознавства з мовними аспектами, які виявляються не лише як засіб комунікації, але й як спосіб ознайомлення студентів з новою для них дійсністю [8].

За М. Шульгою компетентність етнокультурна - це особистісна якість, що формується в результаті цілеспрямованого і спонтанного, організованого і стихійного засвоєння людиною (у процесі соціалізації) культури свого народу в усіх її виявах: традиційно-побутових, фольклорних, професійних, наукових і емпіричних знаннях, на емоційному і раціональному рівнях. Етнокультурна компетентність особи охоплює, передусім, знання величезного прошарку елементів етнічної культури, починаючи з елементарних невербальних комунікацій (жести, ритми, пози, міміка, вираз очей) до узагальнюючих моральних і правових норм, звичаїв, що організовують життя колективів і спільність загалом. Етнічні знання складаються із прямої інформації про людей, природу, суспільство та їхні відносини, а також з уявлень про смисли і значення, що закодовані у «шифрах», знаках, символах, точках соціального простору.

Етнокультурно компетентною є особа, яка вільно орієнтується у світі значень культури певного народу, яка вільно розуміє мову цієї культури і вільно володіє цією мовою. Вона свідомо взаємодіє з культурно значущими предметами, створює складний, насичений різноманітними за змістом зв'язками, соціально-культурний простір. Чим компетентніша особа, тим більш об'ємним постає цей простір, тим більший «прошарок» часу (сучасного та минулого) актуалізований у ньому [9].

Етнокультурна компетентність особистості має складну й багатовекторну структуру, тому процес її формування є поетапним і довготривалим. Він відбувається упродовж усього життя людини. Тому заклад вищої освіти має стати головним осередком формування етнокультурної компетентності майбутнього вчителя української мови та літератури, забезпечити успішне проходження ним власної траєкторії професійного становлення й етнокультурного самовизначення.

Специфіка підготовки майбутніх учителів української мови та літератури до етнокультурної діяльності полягає в реалізації діяльнісного, особистісного та компетентнісного підходів у навчальному процесі.

Діяльнісний підхід розглядає майбутню діяльність учителя як основу, засіб і результат його професійної підготовки. Діяльнісний підхід підтверджує спрямованість навчального процесу на розвиток особистісних умінь і навичок, практичне застосування знань, отриманих з різних навчальних предметів, успішну адаптацію особистості в суспільстві, професійну самореалізацію, формування вміння для колективних дій. та самоосвіти. За С. Гончаренком, термін «діяльність» визначається як «спосіб існування людини у світі, її здатність до реальних змін» [2]. У «Словнику-довіднику з професійної педагогіки» за редакцією А. Семенової - діяльність визначається, як «специфічно людська діяльність, керована свідомістю, детермінована потребами і спрямована на пізнання і перетворення зовнішнього буття людини [3].

Діяльнісний підхід передбачає орієнтацію на розвиток особистості, яка трансформується в процес участі в різних видах діяльності, переважно в рамках управлінської діяльності, що є частиною процесу навчання професійної майстерності. Специфіка такого підходу в межах підготовки вчителів української мови та літератури до етнокультурологічної діяльності у закладах загальної середньої освіти передбачає засвоєння системи знань інтегрованого характеру: з курсу історії України, культурології, українознавства, педагогіки (народознавства), загальної та соціальної психології, української мови і літератури та методики їх викладання. Отже, навчальна діяльність є цілісним процесом, який передбачає опанування комплексу знань і вмінь з різних галузей наук, а також формування наукового стилю мислення, вдосконалення практичної підготовки та пізнавальної самостійності.

Водночас, діяльнісний підхід забезпечує розвиток особистісних якостей викладача і студента, впливає на формування їх поглядів, інтересів, ціннісних тенденцій і професійного статусу. Існує велика різноманітність методів, способів і форм роботи з підготовки майбутніх учителів української мови та літератури до етнокультурної діяльності в закладах вищої освіти, зокрема: з навчання мови - добірка текстів української тематики, різні типи і стилі мовлення, використовуючи систему вправ, спрямованих на збагачення українського словникового запасу студентів-філологів, використовуючи фольклорні тексти для навчальних лекцій, диктантів і занять зв'язного мовлення; укладання тематичних словників етнічної лексики, побудова системи ситуативних завдань, які б створювали діалог, монологи різних видів і жанрів.

На заняттях літературного спрямування - використання фольклорної творчості, елементів народної гри у навчальному процесі, робота з культурно маркованим художнім текстом, створення власних проєктів за творами письменників. Успіх спільної діяльності забезпечується чітким розумінням мети, потреб і причин, що лежать в основі. Крім того, необхідно створити умови успіху для кожного учня, навчити його самостійно здобувати інформацію, задавати незручні запитання, шукати нестандартні шляхи вирішення проблем, прогнозувати успішність навчальної роботи.

У цьому випадку вчитель виступає як супервізор, як консультант, а навчальний процес переходить на особистісний рівень. Особистісний підхід утверджує людину як найвищу цінність, на якій базуються всі інші соціальні пріоритети, висвітлені в соціально-педагогічному словнику. У «Словнику з української педагогіки» особистісний підхід трактується як постійне ставлення вчителя до учня як до особистості, як до відповідального самосвідомого суб'єкта власного розвитку та як до суб'єкта у взаємодії освітніх проблем [1].

Специфічною властивістю особистісного підходу є орієнтація на процесуальну форму його існування. Зміст навчання має задаватися у навчальних ситуаціях. Ситуативне навчання сприяє формуванню як предметних умінь і навичок, так і виробленню життєвих цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, розвитку комунікативних якостей особистості. Навчання у такий спосіб ґрунтується на взаємодії та взаєморозумінні усіх учасників процесу, що дасть змогу перетворити навчання на сферу самоствердження особистості, розвинути індивідуальні пізнавальні здібності кожного студента.

Для успішної реалізації особистісно орієнтованого навчання необхідно брати до уваги професійні якості викладача, його готовність працювати у нових умовах; моделювання життєвих педагогічних ситуацій; створення позитивного емоційного фону на заняттях; вдало використовувати можливості різноманітних інноваційних педагогічних технологій; виходити з розуміння єдності і взаємозв'язку професійного і особистісного аспектів навчання, розвитку і виховання студентів тощо.

Отже, особистісний підхід у процесі професійної підготовки передбачає орієнтацію викладача на особистість студента як суб'єкт, результат і основний критерій успішності та продуктивності навчання на основі педагогіки співробітництва, глибокої поваги до особистості учня, врахування особливостей його індивідуального розвитку. При такій структурі навчального процесу взаємодії між викладачем і студентом ЗВО має відбуватися у формі кооперативного освітнього партнерства. Створюючи найкращі умови для розвитку особистості, формуючи її ціннісні орієнтири, викладачі університету підкреслюють індивідуальність кожного студента, розвивають і вдосконалюють навички самостійної діяльності, знаходять нестандартні шляхи вирішення поставлених завдань і створюють інтелектуальні орієнтири для самої людини. Тому, враховуючи національно-культурні особливості мовної системи, що досягається інтеграцією знань з мови, літератури, історії, культурології, філософії, можна запропонувати учням самостійно складати проекти за творами українських письменників, «які й досі дивуються красою тих слів, багатством мови для висловлення думок» [4].

Особистісний підхід у становленні майбутніх учителів української мови та літератури дає змогу активізувати внутрішні резерви, психологічну й професійну готовність студентів, створити у них позитивне налаштування на діяльнісне формування професійної компетентності. Проблема професійної компетентності вчителя розглядається в різних аспектах, але єдиної спільної думки щодо визначення цього поняття у наш час не існує. Дослідники зазначають, що показниками професійної компетентності є загальна сукупність об'єктивно необхідних знань, умінь та навичок, уміння адекватно їх застосувати у певних ситуаціях, практичний досвід, індивідуально- психологічні якості й акмеологічні інваріанти, високий рівень креативності, відповідний рівень прагнень, мотиваційна сфера та ціннісні настанови. При цьому компетентність, що є результатом навчання, не прямо випливає з самого навчання, а є наслідком саморозвитку індивіда, узагальнення особистісного й діяльнісного досвіду.

Водночас процес створення сприятливих умов для становлення та розвитку етнічної компетентності у майбутніх учителів української мови та літератури базується на знаннях і вміннях орієнтуватися у світі, будувати свою поведінку відповідно до людської культури, як застосувати уявлення про роль народної творчості та народної освіти у розвитку особистості, роль народної культури у вихованні підростаючих поколінь. Формування народознавчої компетентності майбутніх учителів української мови та літератури має бути системним і реалізовуватися через обов'язкові та специфічні елементи навчальних програм, запровадження народознавчих курсів, акцентування регіональних аспектів, а також участь майбутніх учителів у дослідницькій діяльності народознавчого характеру, що дає змогу не лише всебічно ознайомити учнів із різними сторонами життя та розвитку рідного етносу, а й сприяє детальному вивченню культури, мови та історії різних етнічних груп [6].

Тому компетентнісний підхід підготовки вчителя української мови та літератури до етнокультурної діяльності у закладі загальної середньої освіти реалізується через глибокі системні зміни у навчально- виховному процесі навчального закладу щодо визначення навчального предмета, використання інноваційних освітніх технологій, розробки критеріїв оцінювання знань студентів, зв'язок вищої освіти з іншими рівнями професійної підготовки.

Водночас професійній підготовці майбутніх фахівців сприяють інноваційні форми навчання: індивідуальні, інформаційні, інтерактивні, проєктні тощо. Ми погоджуємося з думкою В. Крищук, що компетентнісний підхід на рівні кожного університету є одним із стратегічних напрямів розвитку самого себе і що його застосування залежить від середовища, в якому живе студент. і розвивається, хто набуває навичок і знань, які відповідають етнічним, економічним і культурним цінностям цього суспільства, які заохочують особистий розвиток [5].

Вважаємо доцільним доповнити навчальні програми курсами за вибором студентів з етнокультурології, народознавства, українознавства, етнопедагогіки, етнопсихології. Тому сутність застосування етнокульту- рологічної підготовки полягає в трактуванні освітнього процесу як культурного феномену, складного й багатофакторного розмаїття галузей гуманістичного знання: культурології, мистецтвознавства, психології, літературознавства, етнографії, лінгвістики тощо. Такий підхід об'єднує минуле і майбутнє, утверджує національну ідентичність багатьох поколінь, інтегрує людей у високорозвинену сучасну етнічну групу.

Висновки

Специфіка підготовки майбутніх учителів української мови та літератури до етнокультурної діяльності в закладах загальної середньої освіти полягає в оптимальному поєднанні сучасних наукових підходів, спрямованих на всебічний розвиток особистості вчителя, розкриття його творчого потенціалу, креативності, її творчості. конкурентоспроможності, здатності до самонавчання та особистісного вдосконалення протягом життя. Ця підготовка повинна мати системний і комплексний характер і бути спрямованою на формування етнокультурного світогляду особистості вчителя. Отже, підготовка вчителів має включати системний підхід до розуміння та уважного врахування різних культурних аспектів у навчальному процесі. Важливим є застосування стратегій та технологій навчання, спрямованих на формування міжкультурної компетентності студентів, включаючи використання інтерактивних методів та сучасних технологій. Педагогічна практика має бути насиченою можливостями для студентів набути практичний досвід у різних класах із різним етнокультурним складом. Сприяння міжкультурній взаємодії та співпраці між учнями різних культур є важливим фактором формування толерантності та культурного розуміння.

Подальші дослідження будемо зосереджувати на оцінці результатів підготовки майбутніх учителів та впливу їхньої роботи на розвиток міжкультурної компетентності учнів, вивченні та розвитку нових педагогічних підходів та методів, які б підтримували ефективну етнокультурну підготовку майбутніх вчителів.

Література:

1. Мацько Л. Українська мова в педагогічному дискурсі. Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. 88 с.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник. Київ: Либідь. Семенова, А. (ред.), 2006. 114 с.

3. Словник-довідник з професійної педагогіки. Одеса: Пальміра. Радул В. 2004, 286 с.

4. Соціолого-педагогічний словник. Київ: ЕксОб. Глузман, О. Базові компетентності: сутність та значення в життєвому успіху особистості. Педагогіка і психологія, 2009. C. 51-60.

5. Крищук В. Професійна підготовка майбутніх учителів української мови і літератури: компетентнісний підхід. Наука і освіта, 2017. С. 97-103.

6. Ковальчук Л., Коник М. Культурологічна спрямованість як ознака високого рівня професіоналізму викладача вищої школи. Вісник Львів. ун-ту. 2009. Серія педагогічна. Вип. 25, Ч. 1, С. 197-205.

7. Паламар Л. Формування мовної особистості у вищих навчальних закладах України. 2008. Українська література в загальноосвітній школі, № 9, С. 35-37.

8. Українська етнопедагогіка : навч.-метод. посібник / ред. В. Кононенко ; АПН України, Наук.-метод. центр «Українська етнопедагогіка і народознавство», Прикарпатський національний ун-т ім. Василя Стефаника. К. ; Івано-Франківськ : Плай, 2005. 508 с.

9. Шульга М. Компетентність етнокультурна. Етнічний довідник: поняття та терміни. URL: http://etnography.national.org.Ua/glossary/k.html (дата звернення: 18.10.2023).

References:

1. Mac'ko, L. (2006). Ukrams'ka mova vpedagogichnomu diskursi [Ukrainian language in pedagogical discourse]. Kii'v: Vid-vo NPU mem M. P. Dragomanova [in Ukrainian].

2. Goncharenko, S. (2006). Ukrams'kij pedagogichnij slovnik [Ukrainian Pedagogical Dictionary]. Kii'v: LiHd' [in Ukrainian].

3. Radul, V. (2004). Slovnik-dovidnik z profesijno'i pedagogiki [Dictionaryhandbook on professional pedagogy]. Odesa: Pal'mlra [in Ukrainian].

4. Gluzman, O. (2009). Sociologo-pedagogichnij slovnik [Sociological and pedagogical dictionary]. Ki'fv: EksOb [in Ukrainian].

5. Krishhuk, V. (2017). Profesijna pіdgotovka majbutmh uchitehv ukraїns'koї movi і hteraturi: kompetentmsnij pidhid [Professional training of future teachers of Ukrainian language and literature: a competency-based approach]. Nauka i osvita - Science and education, 97 103 [in Ukrainian].

6. Koval'chuk, L., Konik, M. (2009). Kul'turologichna sprjamovamsf jak oznaka visokogo rivnja profesionalizmu vikladacha vishho'i.' shkoli [Cultural focus as a sign of a high level of professionalism of a higher school teacher.]. VisnikL'viv. un-tu. 2009. Serija pedagogichna - VisnykLviv. university 2009. Pedagogical series, 25, 1, 197-205. [in Ukrainian].

7. Palamar, L. (2008). Formuvannja movnoj.' osobistosti u vishhih navchal'nih zakladah Ukrami [Formation of linguistic personality in higher educational institutions of Ukraine]. Ukrams'ka literatura v zagal'noosvitnij shkoli - Ukrainian literature in secondary school, 9, 35 37 [in Ukrainian].

8. Kononenko, V. (2005). Ukrams'ka etnopedagogika [Ukrainian ethnopedagogy]. K. ; Ivano-Frankivs'k : Plaj [in Ukrainian].

9. Shul'ga, M. Kompetentnist' etnokul'turna. Etnichnij dovidnik: ponjattja ta termini [Ethno-cultural competence.]. Retrieved from http://etnography.national.org.Ua/glossary/k.html [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru