Роль фізичного виховання для відновлення та інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі

Размещено на http://www.allbest.ru

Роль фізичного виховання для відновлення та інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі

The role of physical education in the rehabilitation and integration of children with special educational needs into the general education space

Світлана Станєва аспірантка

Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

Svitlana Stanieva

postgraduate student

Izmail State University of Humanities,

Ukraine

АНОТАЦІЯ

Стаття присвячена теоретичному аналізу стратегії роботи вчителів з дітьми з ООП, недостатньо адаптованих до різних навчальних ситуацій, осмислюються використовувані форми викладання фізичної культури, що часто спрямовані на користь груп успішних учнів. Визначено термін «особливі освітні потреби» в аспекту диференційованого та спеціалізованого підходу до організації навчання учнів з різними порушеннями, фізичними обмеженнями здоров 'я, соматичними розладами тощо. З 'ясовано, що навчально-виховний та компенсаторно-відновлювальний процес у спеціальній освіті підпорядковується загальним принципам навчання. Автором закцентовано на необхідності гнучкості освітнього ресурсу та способу пристосування до особливостей фізичного стану учнів з особливими освітніми потребами. Зазначено, що при проєктуванні та розробці уроків вчителі мають можливість використовувати найоперативніші методи роботи, поєднуючи традиційні та сучасні стратегії викладання; використовувати різні терапевтичні методики з метою формування навичок, які забезпечать особисту автономію, соціально-професійну адаптацію та подальшу соціально-професійну інтеграцію. Авторм представлено результати дослідження з метою зясування ролі фізичної культури, формування обізнаності батьків щодо необхідності та важливості фізичного розвитку дітей з особливими освітніми та фізичними потребами. Наведено фрагменти опитування вчителів фізичної куьлтури, вчителів інших предметів та батьків. З 'ясовано готовність педагогічного складу закладів освіти та батьків спільними зусиллями створення відповідного середовища для фізичного розвитку, корекції та терапії дітей з обмеженими можливостями здоров 'я.

Ключові слова: фізична культура, особливі освітні потреби, дитина з обмеженими можливостями здоров'я, інклюзивна освіта.

ABSTRACT

The article is devoted to the theoretical analysis of teachers ' strategies for working with children with SEN who are not sufficiently adapted to different learning situations, and the _ forms ofphysical education teaching used are comprehended, which are often aimed at benefiting groups of successful students. The term «special educational needs» is defined in terms of a differentiated and specialised approach to the organisation of education for students with various disabilities, physical disabilities, somatic disorders, etc. It is found that the educational and compensatory- restorative process in special education is subject to the general principles of learning. The author emphasises the need for flexibility of the educational resource and the way to adapt to the peculiarities of the physical condition of students with special educational needs. It is noted that when designing and developing lessons, teachers have the opportunity to use the most efficient methods of work, combining traditional and modern teaching strategies; use various therapeutic techniques to develop skills that will ensure personal autonomy, socio-professional adaptation and further socio-professional integration. The author presents the results of a study aimed at clarifying the role of physical education, raising parents ' awareness of the need and importance ofphysical development of children with special educational and physical needs. Fragments of the survey of physical education teachers, teachers of other subjects and parents are presented. The readiness of the teaching staff of educational institutions and parents to work together to create an appropriate environment for the physical development, correction and therapy of children with disabilities is revealed.

Key words: physical education, special educational needs, child with disabilities, inclusive education.

Актуальність теми. Сутністю фізичного виховання є рух людини, який використовується для поліпшення її фізичного і психічного стану, гармонійного фізичного розвитку та збереження здоров'я. Оскільки рух людини, або рухова активність - це сукупність рухових актів і дій, здійснюваних людиною з метою підтримання зв'язків з природним і соціальним середовищем, то фізичні рухи є не тільки необхідністю, а й умовою існування людини. Сьогодні заняття фізичною культурою необхідно розглядати як особисту потребу людини поряд з харчуванням, одягом, навчанням, водою, сонцем, людськими стосунками, житловим простором тощо.

Особливі освітні потреби/вимоги (далі - ООП) - це термін, що позначає освітні потреби окремих категорій осіб, які є наслідком порушень або недоліків інтелектуального, сенсорного, психомоторного, фізіологічного характеру або зумовлені психоемоційними, соціально-економічними чи іншими умовами (Колупаєва, Таранченко, 2020).

Хоча важливість фізичних вправ для розвитку осіб/дітей є аксіомою, а для школярів з інвалідністю вона набуває особливої актуальності, враховуючи його потребу в русі як невід'ємній умові взаємодії з навколишнім світом і власним тілом.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Огляд літератури про рухові характеристики дітей з ООП висвітлює подвійну перспективу: деякі автори (МакДаунч Д.ДЖ., Лію В., Гао З.; Дьоміна Ж, Бобильов С, Мікланкова Л., Ніколіч І. та ін.) стверджують, що рухові навички відрізняються від їх здорових однолітків, що призводить до того, що вони засвоюються пізніше та повільніше з точки зору розвитку, тоді як інші фахівці стверджують, що рухи дітей з інвалідністю або з обмеженими можливостями здоров'я (далі - ОМЗ) якісно відрізняються, від того, що пов'язано з когнітивними дисфункціями. Цілеспрямовані спостереження показують (Кімбл Р., Тейлор М., Ніксон Ж. Уатт К.; Бобренко І., Дубогай О., Сологуб О., Цьось А., Цюкало Л. та ін.), що багато звичних рухів дітей незграбні, їм бракує швидкості, плавності або часової координації, іноді з дефіцитом програмування або генерування сили, що підтримує рух. фізичний виховання освітній особливий

Мета статті. Визначення ролі фізичного виховання у активній життєдіяльності, збереженні/покращенні, корекції здоров'я, і, відповідно, успішної інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в освітньому середовищі стало об'єктом нашої наукової уваги.

Виклад основного матеріалу дослідження. Фізична культура для дітей з ООП є однією з ефективних форм соціалізації, що надає широкі можливості для розвитку здібностей та інтересів таких дітей, корекції порушень їх розвитку в умовах загальноосвітнього закладу.

Зазначимо, що під час організації освітнього процесу насамперед вчителеві фізичної культури або лікувальної фізичної культури необхідно враховувати медико-фізіологічні та психологічні передумови - стан здоров'я, фізичні, психічні, особистісні особливості дітей з ООП. Якнайраніше буде розпочато медико-психолого-педагогічну реабілітацію та фізичний розвиток дитини, то ефективнішим буде результат, оскільки організм, що розвивається, формується, є пластичніший і чутливіший до впливу фізичних вправ, корекції та компенсації рухових і психічних порушень.

Нагадаємо, що корекційно-розвивальна спрямованість педагогічних впливів є основою методик адаптивної фізичної культури. Її сутність полягає в тому, що педагогічні впливи мають бути спрямовані не тільки на подолання, згладжування, вирівнювання, послаблення фізичних і психічних особливостей дітей з ООП, а й на активний розвиток їхньої пізнавальної діяльності, психічних процесів, фізичних здібностей і моральних якостей.

Саме корекційно-розвивальні завдання спрямовані на забезпечення повноцінного фізичного розвитку, підвищення рухової активності, становлення та вдосконалення психофізичних здібностей, профілактику та попередження вторинних відхилень (Вакуленко, Клапчук, 2019).

До того ж, корекційно-розвивальна спрямованість педагогічної діяльності нерозривно пов'язана з процесом навчання рухових дій і розвитком фізичних якостей. Освітні та корекційно-розвивальні завдання розв'язуються на одному й тому самому навчальному матеріалі, але мають відмінності. Для освітніх завдань характерний високий ступінь динамічності, оскільки вони мають відповідати програмному змісту навчання. Корекційно - розвивальним завданням властива відносна сталість, оскільки їх вирішують на кожному занятті. У процесі навчання під час переходу до нового навчального матеріалу відбувається не повна зміна корекційних завдань, а зміна домінування будь -яких із них.

Постійно діючими завданнями на кожному занятті фізичної культури для дітей з ООП, зокрема ОВЗ, є корекція постави, основних локомоцій - ходіння, бігу та інших природних рухів, зміцнення м'язового корсета, корекція статури, корекція і профілактика плоскостопості, активізація вегетативних функцій.

Практична діяльність вчителя потребує знання основного дефекту, його проявів, якісної своєрідності та структури, супутніх захворювань і вторинних відхилень, медичних показань і протипоказань до тих чи інших видів фізичних вправ. Крім того, необхідно знати стан збережених функцій, особливості психомоторики з урахуванням віку, основного виду діяльності, характерного для кожного вікового періоду. Ці відомості необхідні педагогу, щоб не нашкодити, а також виявити потенційні особистісні та функціональні можливості дитини, визначити і проконтролювати оптимальний шлях корекції та розвитку.

Вчитель з фізичної культури самостійно проводить педагогічну діагностику, виявляючи стан окремих рухових функцій, фізичних і координаційних здібностей. Його завдання - правильно інтерпретувати результати медичної та психологічної діагностики та на основі зіставлення й аналізу цих даних спланувати стратегічний шлях і оперативні способи, методи та прийоми корекції та розвитку (Щекотиліна, 2019).

Так, у разі порушення зору компенсація формується під впливом комплексу збережених відчуттів: слухових, шкірних, м'язово-суглобових, нюхових, вібраційних, температурних, які досить достовірно інформують людину про навколишній простір, що й дає змогу їй розв'язувати складні рухові завдання.

У разі ураження спинного мозку, коли нормальну ходьбу відновити неможливо, формують різні варіанти компенсаторної ходьби за рахунок активного розвитку збережених функцій. Тренування пошкоджених структур, можливості розвитку яких надзвичайно обмежені, часто не призводить до бажаних результатів.

Таким чином, сенс принципу компенсаторної спрямованості педагогічних впливів полягає в тому, щоб за допомогою спеціально підібраних фізичних вправ, методів і методичних прийомів стимулювати компенсаторні процеси в ушкоджених органах і системах за рахунок активізації збережених функцій, створюючи згодом стійку довготривалу компенсацію.

Під час організації занять фізичною культурою для дітей з особливими фізичними та освітніми потребами необхідно враховувати вікові особливості учнів, які в розвитку проходять усі ті самі стадії онтогенетичного розвитку, що й здорові діти, але тільки в них цей процес протікає повільніше і має інший кінцевий результат. Біологічний вік дитини з аномальним розвитком у більшості випадків відстає від паспортного. Процес індивідуального розвитку всіх фізіологічних і психологічних функцій протікає нерівномірно і неодночасно: періоди стабілізації змінюються прискореннями розвитку (Галіцан, Щекотиліна, 2020).

Варіативність педагогічних впливів реалізується завдяки різноманіттю не лише фізичних вправ, а й умов їхнього виконання, способів регулювання, емоційного стану, впливу на різні сенсорні відчуття (зорові, тактильні, слухові), мовлення (рухливі ігри з речитативами), дрібну моторику (пальчикові ігри), інтелект (ігри з лічбою, вибудовуванням слів тощо).

«Особливі» діти внаслідок вимушеної малої рухливості відчувають руховий та емоційний голод, дефіцит спілкування, тож урізноманітнення рухової діяльності, особливо ігрової, хоча б частково компенсує ці негативні явища.

Зазначимо, що фізична культура, як навчальний предмет, спрямована на розвиток рухових здібностей, набуття необхідних знань, розуміння необхідності систематичних занять фізичними вправами, що слугує основою для підвищення впевненості в собі, самооцінки, формування позитивної мотивації до здорового способу життя.

Форми організації занять фізичними вправами можуть бути різноманітними: систематичними (уроки фізичної культури, ранкова гімнастика), епізодичними (заміська прогулянка, катання на санчатах), індивідуальними (в умовах стаціонару або будинку), масовими (фестивалі, свята), змагальними (від групових до міжнародних), ігровими (у сім'ї, оздоровчому таборі). Одні форми занять організовують і проводять педагоги з фізичної культури, інші - громадські та державні організації, треті - батьки, волонтери, студенти, четверті - самостійно.

Мета всіх форм організації - розширення рухової активності дітей, залучення їх до доступної спортивної діяльності, цікавого дозвілля, розвиток власної активності та творчості, формування здорового способу життя, фізкультурне та спортивне виховання.

Ми визначаємо основною формою організованих занять фізичною культурою саме урочну форма. Залежно від цілей, завдань, програмного змісту позначимо такі види уроків

лікувально-оздоровчої орієнтації (Щекотіліна, 2023):

уроки освітньої спрямованості - для формування спеціальних знань, навчання різноманітних рухових умінь;

уроки корекційно-розвивальної спрямованості - для розвитку та корекції фізичних якостей і координаційних здібностей, корекції рухів, сенсорних систем і психічних функцій за допомогою фізичних вправ;

уроки оздоровчої спрямованості - для корекції постави, плоскостопості, профілактики соматичних захворювань, порушень сенсорних систем, зміцнення серцево - судинної та дихальної систем;

уроки лікувальної спрямованості - для лікування, відновлення та компенсації втрачених або порушених функцій у разі хронічних захворювань, травм тощо. (наприклад, щоденні уроки ЛФК у спеціальних школах-центрах для дітей із ДЦП);

уроки спортивної спрямованості - для вдосконалення фізичної, технічної, тактичної, психічної, вольової, теоретичної підготовки в обраному виді спорту;

уроки рекреаційної спрямованості - для організованого дозвілля, відпочинку, ігрової діяльності.

Фактично кожен урок містить елементи навчання, розвитку, корекції, компенсації та профілактики. Найбільш типовими для дітей з ОВЗ є комплексні уроки.

Зауважимо, що неурочні форми не регламентовані за часом, місцем проведення занять, кількістю учасників, їхнім віком. Заняття можуть проводитися з дітьми з різними руховими порушеннями, окремо або спільно зі здоровими дітьми, батьками, добровільними помічниками. Їхня головна мета - задоволення потреби дітей в емоційній руховій активності; ігровій діяльності, спілкуванні, самореалізації.

Враховуючи нові вимоги шкільної освіти відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №957 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти» (зі змінами), а також Державного стандарту базової середньої освіти (від 30 вересня 2020 р.) фізичне виховання дітей з ОВЗ в освітніх закладах здійснюється в таких формах (Щевців, 2020):

уроки фізичної культури;

уроки ритміки (у молодших класах);

фізкультхвилинки на загальноосвітніх уроках (для зняття та профілактики розумового стомлення).

Фізкультурна рекреація здійснюється в процесі позаурочних і позашкільних занять. Рекреативні заняття мають дві форми: в режимі дня і позакласну.

У режимі дня вони представлені у вигляді:

ранкової гімнастики (до уроків);

організованих ігор на перервах;

спортивної години (після уроків).

Позакласні заняття мають такі форми:

рекреативно-оздоровчі заняття в школі (у групах загальної фізичної підготовки, групах рухомих і спортивних ігор тощо, організованих на добровільній самодіяльній основі відповідно до можливостей закладу, інтересів учнів і вихованців) організованих на добровільній самодіяльній основі відповідно до можливостей закладу та інтересів учнів, вихованців);

фізкультурні свята, вікторини, конкурси, розваги, змагання типу «Веселі старти»;

інтегровані свята разом зі здоровими дітьми;

прогулянки та екскурсії;

дні здоров'я.

У позашкільний час адаптивна фізична рекреація має такі форми:

заняття в літніх і зимових оздоровчих таборах;

заняття та ігри в сім'ї;

заняття в реабілітаційних центрах;

заняття в сімейно-оздоровчих клубах;

самостійні заняття.

Принагідно зазначимо, що на заняттях з раннього розвитку моторики широко використовується спонтанна або динамічна гра, котра поєднується зі структурованим навчанням, під час якого дитина вивчає рухи поступово, невеликими кроками, через практику, яка спирається на її навички. Поступово дитина зможе включати рухові навички в повсякденну діяльність і гнучко використовувати їх у нових ситуаціях.

Отже, фізичне виховання - це предмет, який може допомогти учням з ООП швидше інтегруватися та відновитися в групі. Їм потрібно допомагати і заохочувати справлятися з навчальними вимогами, долати перешкоди, задовольняти з будь-якими потребами.

До того ж, окрім фізичного виховання в школі, як позашкільна освіта та вид фізичного розвитку та вдосконалення, спорт виступає потужним виховним стимулом завдяки своїй змагальній природі та командному духу. Всі ці якості можуть бути досягнуті через спортивні секції, адаптовані спеціально для дітей з особливими потребами. Такі діти можуть досягти рівня конкурентоспроможних спортсменів, беручи участь у національних та міжнародних чемпіонатах для людей з особливими потребами.

Зазначимо, що у багатьох країнах світу вживаються заходи, спрямовані на вирішення специфічних проблем осіб/дітей з різними видами інвалідності, полегшення їх страждань, усунення або принаймні послаблення комплексів неповноцінності та інтеграцію в суспільство. Лікарі, психологи, вчителі фізичної культури та інші фахівці відіграють важливу роль у цьому підході, постійно урізноманітнюючи та вдосконалюючи свої методи роботи, які стають все більш затребуваними і використовуються на благо осіб/дітей з ОМЗ (Ярмола, Коваль-Бардаш, 2020).

Відмітимо, що діти можуть демонструвати складну або неадекватну поведінку через те, що їх навчальні потреби не задовольняються, і вони відчувають соціальні або емоційні труднощі вдома або в школі. Багато діагнозів або синдромів, таких як синдром дефіциту уваги та гіперактивності (далі - СДУГ), розлади аутистичного спектру або синдром Туретта та ін., пов'язані з різними типами неналежної поведінки. Діти з такими діагнозами та їх сім'ї потребують допомоги багатофункціональної команди та підтримки з боку багатьох різних установ.

З метою з'ясування ролі фізичної культури, формування обізнаності батьків щодо необхідності та важливості фізичного розвитку дітей з особливими освітніми та фізичними потребами нами було проведено мікродослідження.

Наш експеримент полягав у опитуванні кількох соціально-професійних категорій. Запитання були із заздалегідь визначеними, ідентичними відповідями, незалежно від осіб, яким вони роздавалися.

Запропопонований опитувальник мав відповідати певним умовам:

опитувальник повинен бути попередньо протестований перед широким застосуванням;

має бути коротким, не вимагати інформації, яку можна отримати в інший спосіб;

питання повинні бути чіткими і зрозумілими;

відповіді мають бути правдивими;

враховування рівня поінформованості суб'єкта, до якого застосовується опитування.

На початку експерименту ми сформулювали та застосували анкету з 15 анонімних запитань, адресованих кільком категоріям людей у сільській та міській місцевості щодо ролі фізичного виховання у відновленні та інтеграції дітей з ООП у загальноосвітньомк простірі з метою збору базової інформації для розробки і застосування тестів для роботи з дітьми з ООП та залучення їх до занять фізичною культурою.

Анкети були роздані 45 особам, серед яких - 10 вчителів фізичної культури, 10 вчителів інших предметів, 25 батьків. Кожне питання мало кілька варіантів відповідей (3-5 варіантів), кожен респондент обводив потрібний варіант або заповнював порожні клітинки. Відповіді будуть використані виключно з метою дослідження та впровадження сучасних методів і засобів залучення та зацікавлення осіб/дітей з ООП до занять фізичною культурою, адаптованих до потреб кожного в умовах загальноосвітнього закладу.

Відповіді на поставлені запитання дозволили нам сформувати загальну думку про роль фізичного виховання у відновленні та інтеграції дітей з ООП в загальноосвітніьому просторі.

Отже, перші шість питань анкети стосувалися думки про рівень фізичного виховання в в Ізмаїлі та Ізмаїльському районі зокрема, про важливість руху в житті людини, думки про оптимальну кількість годин фізичного виховання на тиждень, важливість аудіо-відео матеріалів на уроках і про їх реакцію на зникнення уроків фізичної культури в школах, на які не було конкретних відповідей і приблизно всі випробовувані мали більш-менш однакові думки, а питання 7-15 стосувалися суто дітей з ОМЗ, їх потреб, поліпшення рухових навичок, інтеграції в суспільство зі звичайними дітьми.

Для того, щоб представити результати та інтерпретацію деяких запитань (як приклад), ми наведемо більш детально відповіді на кілька запитань анкети узгальненого характеру.

Так, на запитання «Чи погодилися б Ви на навчання в спеціальних школах, але з добором і виконанням видів діяльності з навчальної програми в загальноосвітньому класі?», 55% вчителів фізичної культури обрали відповідь «Так» і 34% - «Можливо», тоді як інші опитувані (вчителі інших предметів) 67% обрали відповідь «Так» і 32% - «Ні» і

«Можливо». Однак є й ті, хто менш впевнений, хто віддав перевагу варіанту в), не будучи впевненим, що було б краще і безпечніше для деяких дітей. До того ж, не бракувало і відповідей «ні», причому батьки здебільшого обирали саме цей варіант.

Цікавим виявився той факт, що у питанні «Які рухові навички, на Вашу думку, впливають на когнітивну сферу учнів з ООП?». 90% вчителів фізичного виховання та 56% вчителів інших предметів обрали варіант «Спритність», вважаючи її найважливішою якістю у розвитку, допомозі та хорошій координації дітей з особливими потребами у повсякденному житті і не тільки, але не варто нехтувати тим, що також були надані переваги варіантам «Швидкість» (19%) та «Витривалість» (18%), які можуть впливати на пізнавальну сферу учнів. Найменше голосів (14%) було віддано за «Силу». Отже, ми бачимо, що моторика може бути корисною в житті будь-якої людини, незалежно від того, чи йдеться про дитину з ООП, чи ні.

Також ми можемо проаналізувати позицію вчителів фізичної культури та інших предметів щодо питання: «Чи вважаєте Ви, що учням з ООП повинні допомагати педагогічні працівники, які працюють у навчальних закладах, що займаються дитячою проблематикою?». В результаті більшість обрали відповідь «Так» (100% вчителів фізичної культури та 86% вчителі інших предметів), але частина батьків (10%) вважають, що учні в такій ситуації можуть впоратися самостійно, не потребуючи спеціального педагогічного персоналу, тому обрали відповідь «Ні», а решта - 2% - не визначилися з відповіддю і обрали відповідь «Ні». «Можливо».

Щодо питання «Чи оцінюєте Ви зменшення ізоляції/сегрегації дітей з інтегрованими порушеннями психофізичного розвитку, наближення їх до звичайних дітей?», ми визначили, що більшість дотримуються думки, що це дуже залежить від кожної людини, 45% вчителів фізичної культури та 48% вчителів інших предметів обрали варіант «Залежить від людини», але були також відповіді «Так» (36% вчителів фізичної культури та 38% вчителів інших предметів), але також і «Ні» (18% вчителів фізичної культури та 13% вчителів інших предметів). Більшість батьків, а також окремі вчителі обрали варіант «Ні».

На запитаня «Чи вважаєте Ви, що 3 години фізичного виховання на тиждень достатньо для того, щоб діти з ООП швидше інтегрувалися в загальноосвітній простір?», 45% вчителів фізичної культури та 43% вчителів інших предметів обрали варіант «Так», але варіант «Ні» також зазначили 55% від загальної кількості педагогів, які вважають, що 3 години на тиждень недостатньо для швидшої інтеграції дітей з ООП. До того ж 56% батьків виявили таку ж думку, «залежно від побажань та потреб дитини».

Висновки

Отже, підсумовуючи результати нашого дослідження, зазначимо, що зібрані та інтерпретовані дані надали нам цінну інформацію для організації навчального процесу з предмета «Фізична культура» та його ролі у підвищенні успішності учнів з ООП.

На нашу думку, у повсякденному житті ми все частіше стикаємося зі страхом дітей з особливими освітніми потребами брати участь у заняттях фізичною культурою та спортом. Намагаючись залучити їх безпосередньо та відповідально до занять фізичною культурою та спортом, ми прагнемо допомогти їм подолати свої страхи, самовдосконалюватися, співпрацювати з однолітками, мотивуючи їх тим, що вони теж можуть виконувати завдання, досягати успіхів та прогресувати у фізичній активності, не будучи маргіналізованими та не відчуваючи на собі інакшого ставлення з боку оточуючих людей.

Педагоги, які працюють з учнями з особливими освітніми потребами, завжди намагаються знайти найбільш підходящі способи підтримати своїх учнів на шляху до знань та інтеграції. Це нелегко, але завдяки відданості справі, уяві та достатньому терпінню можна створити ефективні стратегії для їх підтримки. На уроках фізичної культури учні з особливими освітніми потребами відчувають труднощі при виконанні певних статичних або динамічних завдань, що дозволяє впливати на функціональні (легеневі, м'язові, серцево-судинні) та умовні (швидкість, сила, витривалість, спритність) можливості, значно покращити результати та прогрес, навіть призвести до набагато кращого та ефективнішого розвитку зусиль при виконанні вправ за рахунок оптимізації співвідношення між параметрами об'єм-інтенсивність-складність, а також співвідношення між зусиллями та перервами.

На основі досвіду роботи з інформацією про педагогічні елементи та специфічний психо-індивідуальний розвиток дитини з ОМЗ ми в подальшому наукововму пошуку плануємо розробити програму втручання та навчальні заходи, що відповідатимуть потребам кожної дитини. До того ж, ми помітили, що діючі навчальні програми, які включають інтерактивні методи та прийоми, є ефективними, і особливо для учнів з ОМЗ, які інтегровані в загальноосвітні школи разом з однолітками, що нормально розвиваються, оскільки це сприяє їх позитивній соціалізації, прояву толерантності та підтримці.

Ми вважаємо, що усвідомлення важливості використання «найсучасніших» пристроїв у навчанні, з метою оцінки та отримання конкретних даних про підготовку та адаптацію дітей з особливими освітніми потребами на уроках фізичної культури, необхідних для виправлення або навіть для лікування та усунення недоліків, які часто заважають досягненню високих результатів, є найбільш пріоритетним для сучасної української школи.

Джерела і література

Вакуленко Л. О., Клапчук В. В. та ін. Основи реабілітації, фізичної терапії, ерготерапії. Тернопіль. ТДМУ «Укрмедкнига», 2019. 372 с.

Галіцан О. А., Щекотиліна Н. Ф. Індивідуально-диференційований підхід у підготовці майбутніх учителів до роботи в умовах інклюзії. Актуальні проблеми реформування системи виховання та освіти в Україні. (24 - 25 квітня 2020 р.). Львів, 2020. С. 55-57.

Колупаєва А. А. Таранченко О. М. Інклюзивна освіта. Педагогічні технології інклюзивного навчання. Київ: Ранок «Кенгуру», 2020. 160 с.

Щевців З. М. Основи інклюзивної педагогіки. Київ: Центр учбової літератури, 2020.

248 с.

Щекотиліна Н. Ф. Професійна діяльність учителя фізичної культури в інклюзивному освітньому середовищі: проблеми та перспективи. Модернізація навчально-виховного процесу у сучасних закладах освіти. Збірник наукових праць. Одеса: Букаєв В. В., 2019. С. 128-130.

Щекотіліна Н. Ф. Інклюзія в фізичній культурі. Одеса: Університет Ушинського, 2023.202 с.

Ярмола Н., Коваль-Бардаш Л. та ін. Діти з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому просторі. Київ: ІСПП імені Миколи Ярмаченка НАПН України, 2020. 208 с.

References

Halitsan O. A., Shchekotylina N. F. (2020). Indyvidualno-dyferentsiiovanyi pidkhid u pidhotovtsi maibutnikh uchyteliv do roboty v umovakh inkliuzii [An individualised and differentiated approach to preparing future teachers to work in inclusive settings] Aktualni problemy reformuvannia systemy vykhovannia ta osvity v Ukraini (24 - 25 kvitnia 2020 r.) [Current issues of reforming the system of upbringing and education in Ukraine]. Lviv. Р. 55 - 57. [in Ukrainian].

Kolupaieva A. A. Taranchenko O. M. (2020). Inkliuzyvna osvita. Pedahohichni tekhnolohii inkliuzyvnoho navchannia [Inclusive education. Pedagogical technologies of inclusive education] Kyiv: Ranok «Kenhuru». 160 p. [in Ukrainian].

Shchekotilina N. F. (2023). Inkliuziia v fizychnii kulturi [Inclusion in physical education] Odesa: Universytet Ushynskoho. 202 p. [in Ukrainian].

Shchekotylina N. F. (2019). Profesiina diialnist uchytelia fizychnoi kultury v inkliuzyvnomu osvitnomu seredovyshchi: problemy ta perspektyvy [The professional activity of a physical education teacher in an inclusive educational environment: problems and prospects]. Modernizatsiia navchalno-vykhovnoho protsesu u suchasnykh zakladakh osvity. Zbirnyk naukovykh prats [Modernisation of the educational process in modern educational institutions. Collection of scientific papers] Odesa: Bukaiev V. V. Р. 128-130. [in Ukrainian].

Shchevtsiv Z. M. (2020). Osnovy inkliuzyvnoi pedahohiky [Fundamentals of inclusive pedagogy]. Kyiv. Tsentr uchbovoi literatury. 248 p. [in Ukrainian].

Vakulenko L. O., Klapchuk V. V. ta in. (2019). Osnovy reabilitatsii, fizychnoi terapii, erhoterapii [Fundamentals of rehabilitation, physical therapy, and occupational therapy]. Ternopil: TDMU «Ukrmedknyha». 372 p. [in Ukrainian].

Yarmola N., Koval-Bardash L. ta in. (2020). Dity z osoblyvymy osvitnimy potrebamy u zahalnoosvitnomu prostori [Children with special educational needs in the general education space] Kyiv: ISPP imeni Mykoly Yarmachenka NAPN Ukrainy. 208 p. [in Ukrainian].Размещено на Allbest.ru