Фізичне виховання як чинник успішної соціальної адаптації здобувачів вищої освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фізичне виховання як чинник успішної соціальної адаптації здобувачів вищої освіти

Physical education as a factor of successful social adaptation of students of higher education

Анастасія Радовенчик аспірантка

Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Україна

Abstract

Anastasia Radovenchyk

postgraduate student

Izmail State University of Humanities,

Ukraine

The article examines the field of physical education as a platform for adapting students to society. It is highlighted that there are situations when a person, due to circumstances related to his psychological health, is unable to satisfy his actual needs, then most often there is a feeling of anxiety, fear, concern, which act as a protective mechanism. The emergence of anxiety, in turn, increases behavioral activity and changes forms of behavior. The article highlights that the process of adaptation must be considered comprehensively, in the interrelationship of its levels: only at the level of interpersonal relations, behavior of an individual student, only at the level of psychophysiological activity of the body. It is also outlined that the practice of drawing up a special passport for the adaptation of applicants is useful. It is recommended to regularly hold events where applicants will have the opportunity to jointly solve issues relevant to them, as numerous studies have proven the effectiveness of joint work for establishing interpersonal relations. At the same time, it is emphasized that it is worth remembering that the most important aspect in the process of adaptation is the characteristics of the applicant's personality, his individual and personal traits, abilities, skills and desire to adapt to new social conditions, therefore, the independent and creative work of the applicant himself is necessary. The article focuses on the fact that the study of the peculiarities of the manifestation of attitudes towards health in youth shows that health for young people is mainly physical activity, the absence or restriction of bad habits, and healthy nutrition. While a number of components of health - positive thinking, the possibility of self-realization, satisfaction with learning - do not appear at all in the responses of young people. It was highlighted that the adaptation of applicants is directly related to the anxiety of the individual in carrying out the adaptation process. The article also describes that anxiety can be situational or personal. Personal anxiety manifests itself in a typical, situationally stable reaction of a person - a state of heightened anxiety - to a situation that threatens his personality. Situational anxiety is an indicator of the intensity of experiences that arise in relation to typical events. And that is why the feeling of anxiety, expressed in anxiety level indicators, inevitably accompanies the life of students, but it is necessary to understand this and use exercises to reduce anxiety, both individual and group, and physical exercises are one of the effective ways in this direction. It was determined that there are a number of factors affecting the process of adaptation of students to training, which reduce the effectiveness of training. All these factors play a «slowing» role in the adaptation of the acquirer. And the combination of these factors causes an overstrain of the acquirer's physical and mental sphere, which can lead to maladaptation.

Key words: physical education, adaptation, maladaptation, society, education seekers, personal anxiety, physical exercises, adaptation conditions.

Анотація

У статті досліджується сфера фізичного виховання як платформа адаптації здобувачіву суспільстві.

Підкреслено, що бувають ситуації, коли людина через обставини, пов 'язані з її психологічним здоров 'ям, не може задовольнити свої актуальні потреби, тоді найчастіше виникає почуття тривоги, страху, занепокоєння, які діють як захисний механізм.

Виникнення тривоги, у свою чергу, підвищує поведінкову активність і змінює форми поведінки. У статті наголошується, що процес адаптації необхідно розглядати комплексно, у взаємозв'язку його рівнів: лише на рівні міжособистісних стосунків, поведінки окремого учня, лише на рівні психофізіологічної діяльності організму.

Також наголошується, що корисною є практика оформлення спеціального паспорта для адаптації абітурієнтів. Рекомендується регулярно проводити заходи, на яких абітурієнти матимуть можливість спільно вирішувати актуальні для них питання, оскільки численні дослідження довели ефективність спільної роботи для налагодження міжособистісних стосунків.

При цьому наголошується, що варто пам 'ятати, що найважливішим аспектом у процесі адаптації є особливості особистості абітурієнта, його індивідуально - особистісні риси, здібності, навички та бажання адаптуватися до нових соціальних умов, тому, необхідна самостійна та творча робота самого претендента. У статті зосереджено увагу на тому, що дослідження особливостей прояву ставлення до здоров 'я у молоді показує, що здоров 'я для молоді - це переважно рухова активність, відсутність або обмеження шкідливих звичок, здорове харчування. Тоді як низка складових здоров 'я - позитивне мислення, можливість самореалізації, задоволення від навчання - взагалі не фігурують у відповідях молоді.

Було наголошено, що адаптація абітурієнтів безпосередньо пов 'язана із хвилюванням особистості при здійсненні процесу адаптації. У статті також описано, що тривога може бути ситуативною або особистою. Особистісна тривожність проявляється в типовій, ситуативно стійкій реакції людини - стані підвищеної тривожності - на ситуацію, що загрожує її особистості.

Ситуативна тривожність є показником інтенсивності переживань, що виникають у зв 'язку з типовими подіями. І тому почуття тривоги, виражене в показниках рівня тривожності, неминуче супроводжує життя здобувачів, але це необхідно розуміти і використовувати вправи для зниження тривожності, як індивідуальні, так і групові, а фізичні вправи є одним із ефективних способів. в цьому напрямку.

Визначено, що існує ряд факторів, що впливають на процес адаптації здобувачів до навчання, які знижують ефективність навчання. Всі ці фактори відіграють «уповільнювальну» роль в адаптації набувача. А сукупність цих факторів викликає перенапруження фізичної та психічної сфери набувача, що може призвести до дезадаптації.

Ключові слова: фізичне виховання, адаптація, дезадаптація, суспільство, здобувані освіти, особистісна тривожність, фізичні вправи, умови адаптації.

Постановка проблеми

Вивчення та узагальнення довідкових джерел та наукових позицій вчених засвідчує про те, що нині поняття адаптації здебільшого трактується як можливість організму пристосовуватися до умов навколишнього середовища і вважається одним з важливих і базових понять, які досліджує наука. Завдяки адаптації досягається оптимальне функціонування всіх систем організму. Дослідники виділяють переважно три основні групи факторів, які значно впливають на процес адаптації першокурсників до навчання у закладі освіти: соціологічні, психологічні, педагогічні фактори. Якщо йдеться про психологічні чинники, то вони включають індивідуально-психологічні та соціально- психологічні особливості, як спрямованість особистості, потенціал адаптації, інтелектуальні якості особистості. Зауважимо на тому, що психологічне здоров'я людини, як предмет дослідження в галузі гуманітарних наук, стає в останні роки актуальною темою не тільки у зв'язку зі змінами в соціокультурних умовах життя, а й через загальну тенденцію зростання інтересу до проблем, що лежать у міжпредметних галузях науки та практики. Водночас здійснений аналіз психолого-педагогічної літератури, виданої останніми роками, показує певний дефіцит робіт, де проблема психологічного здоров'я розглядається у контексті таких особистісних вимірів як «ставлення» і «цінність». Так, дослідження особливостей прояву ставлення до здоров'я у юнацькому віці показують, що здоров'я для молоді - переважно це рухова активність, відсутність чи обмеження шкідливих звичок, здорове харчування. Водночас як низка складових здоров'я - позитивне мислення, можливість самореалізації, задоволеність навчанням - взагалі не згадуються у судженням молодих людей.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В результаті проведеної аналітичної роботи уможливлюсь узагальнення такого змісту: наявністю конкретних науково -обґрунтованих даних, що відображають ставлення особистості до здоров'я як вітальної цінності, це доцільно осмислити в якості однієї з найважливіших складових у вирішенні завдань створення оптимальних умов для попередження небажаних тенденцій та збереження здоров'я людини. Його вивчення залишається в центрі уваги сучасної психологічної науки (В. Візавер, Н. Ковальчук, Е. Довгопол, О. Лучко, С. Довженко, М. Дорош, Ю. Мічуда, Ю. Павлова тощо). Ряд учених сходяться на думках, що психологічне здоров'я - стан загального суб'єктивного добробуту особистості. Як відомо, поняття «тривоги» було введено у психологію З. Фрейдом у ХІХ столітті. Вчений розуміє тривогу як психічну функцію свого Его. З цієї точки зору занепокоєння набуває адаптивна функція адже її призначення полягає в попередження індивіда про небезпеку, що насувається, із якою слід якось упоратися. Відповідно до дослідницької позиції вітчизняного психолога С. Довженко занепокоєння зумовлюється як емоційна ситуація, що з'являється в обставинах неясної загрози і що виявляється в очікуванні неблагополучного становлення події (Довженко, 2023: 61). За визначенням іншого дослідника Ю. Павлова, «тривожність - постійно чи ситуативно проявляє властивість людини в стан підвищеного занепокоєння, відчувати страх і тривогу в специфічних соціальних ситуаціях» (Павлова, 2023: 102). Зауважимо, що дослідники розглядають тривожність, як ознаку, чи особистісну турботу, не виражається безпосередньо у дії; натомість її рівень можна встановити, відштовхуючись із того, як часто і як інтенсивно у індивідуума з'являються стани тривоги (Ковальчук, 2022: 39). Існує й точка зору згідно якої тривожність постає індивідуальную особливістю, що відбиває зниження порога сприйнятливості до різних стресових агентів (Візавер, 2023: 190).

Як бачимо, проблему адаптації індивідів у соціумі розглядали чимало вчених з різних позицій та крізь призму різноманітних факторів та чинників, але комплексного аналізу того, як саме фізичне виховання може вплинути на процес адаптацію здобувачів вищої освіти у соціумі, ще не виступало предметом дослідницької уваги. Саме цей факт й зумовив вибір нами напряму дослідження.

Мета статті: визначити, науково обґрунтувати особливості сфери фізичного виховання як платформи для адаптації здобувачів освіти у соціумі.

Результати дослідження

Варто підкреслити, що процес адаптації є в першу чергу розумінням ситуації в цілому і вмінням з неї робити висновки, що в кінцевому підсумку дозволяє змінити своє ставлення до неї, що безпосередньо впливає на оцінку людини. Навпаки, бувають ситуації, коли людина через обставини, які пов'язані з її суто психологічним здоров'ям, неспроможна задовольнити свої актуальні потреби, тоді найчастіше виникає відчуття тривоги, страх, занепокоєння, які виступають як захисний механізм. Виникнення тривоги, своєю чергою, посилює поведінкову активність і видозмінює форми поведінки.

Педагогічні чинники пов'язані з соціальним простором ЗВО та організацією процесу навчання у ньому. З-поміж останніх - майстерність викладача, процес організації освітнього середовища та матеріально-технічна база закладу вищої освіти.

Соціологічні чинники охоплюють соціальний статус здобувача вищої освіти, має значення вік, соціальне походження та освітні заклади, які до цього закінчив здобувач.

Навчання у закладі освіти, а особливо у вищій школі, є досить трудомістким процесом, де в основі труднощів лежать різноманітні фактори; йдеться про організаційні, методичні, психолого-педагогічні. Також слід наголосити, що існують не лише труднощі, які притаманні та актуальні для всіх здобувачів вищої освіти, а і специфічні - ті, що виникають виключно у здобувачів освіти на початках університетської освіти. Особливо це стосується стресових станів, які зумовлені процесом відходу зі школи та освоєнням нової навчальної діяльності у ЗВО. Коли юнаки та дівчата закінчують випускний клас загальноосвітнього закладу освіти, вони практично відразу занурюються у «нову ситуацію розвитку»; і щоб бути досить продуктивними, їм необхідно успішно адаптуватися до нових умов. Для того, щоб можна було контролювати процес адаптації та керувати ним, педагогам та керівництву закладу освіти важливо знати та розуміти найбільш типові проблеми, з якими стикаються здобувачі освіти. (Ковальчук, Довгопол, 2022: 40). Деталізуємо своєрідність проблематики їх адаптацій.

Організаційна адаптація передбачає те, що здобувач вищої освіти поступово освоюється у закладі освіти, вивчає процес організації діяльності та навчання в ньому, поступово приймає вимоги та норми, що встановлюються педагогами, навчається організовувати свою поведінку у ЗВО.

Діяльнісна адаптація сфокусована на визначенні здобувачами-першокурсниками своєї відповідальності, прав і дій у новій соціальній ролі, окреслення тих обов'язків, які є першочерговими в контексті академічної діяльності та осмислюють вимоги, котрі пред'являються педагогами до якості виконуваних навчальних завдань.

Сутність суто професійної адаптації полягає в тому, що здобувачі вищої освіти першого курсу починають усвідомлювати специфіку професії, що вони мають наметі опанувати місце обраної предметної спеціальності в загальній системі професій сьогодення. До цього виду адаптації належить виникнення та розвиток не лише позитивної мотивації в цьому плані, а й прагнення опанувати професію на належному рівні.

Під соціально-психологічним різновидом адаптації здебільшого розуміється процес адаптації здобувачів вищої освіти один до одного, та здобувачів інших курсів і спеціальностей, а також налагодження навчально-професійних та дружніх відносин з ними. Сюди відноситься процес соціальної самореалізації в новому колективі. Ось чому особливу увагу варто приділити налагодженню ділових взаємин із педагогами, методистами та адміністрацією закладу вищої освіти та студентським самоврядуванням.

Як відомо, важливим різновидом адаптації постає побутова. Йдеться про процес звикання здобувачів освіти першого курсу до нового режиму навчання. Для навчання у вищому навчальному закладі, особливо на першому курсі, характерне посилене психологічне та інтелектуальне навантаження. Також здобувачам вищої освіти необхідно вирішити питання харчування та вільного проведення часу. Для деяких здобувачів освіти є актуальним питання проживання, якщо вони приїхали з іншого місця поселення.

У зв'язку із вище зазначеним необхідно особливо підкреслити, що психологічна адаптація включає низку етапів: перший з них - знайомство з місцем навчання, правами і обов'язками здобувача освіти і початок навчання; другий етап - освоєння правил і норм освітнього закладу і соціуму та занурення у процес навчання; третій етап - усвідомлене та творче удосконалення навчально-пізнавальної діяльності.

Вчені вважають, що тривалість кожного з етапів різна. Так, перший етап зазвичай триває один-два тижні, другий етап - від півроку до року, третій етап, як правило, триває до другого-третього курсу навчання у освітньому закладі та у соціумі. Слід зазначити, що виділені терміни досить умовні та індивідуалізовані; вони можуть скорочуватися і збільшуватися, зрушуватися, другий етап може залишитися незавершеним, отже, третій етап взагалі не почнеться (Лучко, Довженко, Дорош, 2023: 62).

Для будь-якого закладу освіти та соціуму пріоритетним завданням є комфортне та гармонійне входження його здобувачів до процесу навчання та адаптації у соціумі. Завдання адміністрації та педагогів - допомогти юнакам та дівчатам якнайшвидше та гармонійніше звикнути до нових умов навчання, налагодити дружні стосунки з іншими здобувачами освіти та успішно поринути у процес навчання (Мічуда, 2022: 27).

Сучасні вчені дійшли спільної позиції відносно того, що процес адаптації необхідно розглядати комплексно, у взаємозв'язку його рівнів; адже лише на рівні міжособистісних відносин, поведінки окремо взятого здобувача освіти, психофізіологічної діяльності організму вдається повноцінно дослідити означений процес. Успішність суцільного процесу адаптації великою мірою залежить від особливостей перебігу психічної адаптації здобувача вищої освіти. Більш того, вже переконливо доведено, що психічна адаптація значно впливає на всі рівні адаптації (Павлова, Тулайдан, Виноградський, 2023: 103).

Для того, щоб процес адаптації відбувався найбільш гармонійно та успішно, необхідний індивідуальний підхід крізь призму фізичного виховання до кожного здобувача вищої освіти. Такий підхід саме пріоритетного фізичного виховання має стати основним принципом роботи зі здобувачами освіти.

Так, організації ефективного процесу адаптації до закладу освіти сприяють певні організаційно-пропедевтичні заходи, зокрема рекомендується проводити відповідні нескладні фізкультурні ігри серед студентської спільноти, що дозволить, як переконує практика, невимушеному знайомству один з одним, навчанню спілкуватися один з одним і знаходити точки дотику. Також важливо, щоб здобувачі вищої освіти мали змогу спілкуватися з іншими здобувачами освіти. Корисною є практика складання спеціального паспорта адаптації здобувачів. Рекомендується регулярно проводити заходи, на яких здобувачі освіти матимуть можливість спільно вирішувати актуальні для них питання, оскільки численними дослідженнями доведено ефективність спільної роботи для налагодження міжособистісних відносин.

Варто дотримуватися рекомендацій фахівців у галузі психології адаптації котрі стверджують, що ефективним способом, що підвищує адаптивність організму, є фізкультурне аутогенне тренування. Фізкультурне аутогенне тренування сприяє зняттю психічної напруги, створює умови для розвитку відповідальності особистості та ініціативності, є визнаним методом психічної саморегуляції, сприятливо позначається на рівні адаптивності (Мічуда, 2022: 26).

Фізкультурна саморегуляція набутого досвіду у цьому плані дозволяє відокремити такі практично-орієнтовні аспекти:

1. Для здобувачів вищої освіти до циклу лекцій «Вступ до навчання» включити практичні заняття з фізичної культури, на яких відбуватиметься навчання здобувачів освіти основним прийомам саморегуляції, наприклад, технікам аутогенного тренування.

2. Здійснити діагностику здобувачів освіти виявлення групи ризику: тобто виявити здобувачів, у яких адаптація відбувається у важкій формі чи існують передумови виникнення дезадаптації. Для здобувачів освіти групи ризику надати можливість отримати кваліфіковану допомогу.

3. Створити умови впровадження у освітній процес методів активного фізкультурного навчання, як-от рухливі ігри, фізкультурні тренінгові заняття, рішення кейсів.

4. Приділити час у тому, щоб задовольнити потреба здобувачів у освоєнні техніки саморегуляції.

Зауважимо, що частина проблем адаптації здобувачів освіти до закладу освіти та нової навчальної діяльності допомагає вирішити питання застосування комп'ютерних технологій. Так, використання електронних підручників, електронних посібників, можливість виходу до Інтернету сприяє тому, що активність навчальної діяльності здобувачів підвищується. Завдяки роботі з електронними ресурсами здобувачі освіти мають можливість виявити свою самостійність у пошуку та підборі інформації, робота з електронними джерелами допомагає розвивати та вдосконалювати вміння поводитися з великими обсягами інформації. Робота з інформаційними технологіями сприяє тому, що здобувачі виявляють активність у навчальній діяльності, рівень їхньої соціальної самостійності підвищується, таким чином, покращується їхня соціальна адаптація загалом (Візавер, 2023: 191).

Проте, доречно зауважити, що найважливішим аспектом у процесі адаптації є особливості особистості здобувача, його індивідуально-особистісні риси, здібності, вміння та бажання адаптуватися до нових соціальних умов, тому необхідна самостійна та творча робота власне здобувача вищої освіти. Тому допомога крізь призму фізичного виховання в адаптації здобувачів освіти має відбуватися на всіх рівнях: навчальному, науковому, громадському. У цьому велику роль відіграє психологічне здоров'я.

Психологічне здоров'я дозволяє забезпечити оптимальний вибір дій, вчинків та поведінки у ситуаціях її взаємодії з оточуючими як суб'єкта життєдіяльності. І одним із важливих показників психічного здоров'я є особистісна тривожність. Тривожність призводить до зниження працездатності, навченості, труднощів у спілкуванні. Людина з підвищеною тривожністю може мати справу з цілим спектром соматичних захворювань.

Занепокоєння проявляється у безперервному почутті небезпеки своєму «я» у всіх ситуаціях; неспокійність прагнення переживання тривоги, що характеризується невисоким порогом появи реакції занепокоєння: одне із ключових характеристик індивідуальності. Автори розглядають тривожність по-різному, але можна дійти загального висновку, що тривожність: стан побоювання, занепокоєння, яке відчуває людина в умовах очікування неприємностей.

Сучасній психології тривожність диференціюється на два основні види: особистісну та ситуативну.

Особистісна тривожність - це готовність (установка) людини до переживання страху і заворушень щодо широкого кола суб'єктивно значимих явищ. Особистісна тривожність є базовою рисою особистості, яка формується і закріплюється в ранньому дитинстві.

Вважається, що особистісна тривожність проявляється в типовій, ситуаційно стійкій реакції людини - стані підвищеного занепокоєння - на загрозливу для її особистості ситуацію. Особистісна тривожність зазвичай не існує як окрема риса, вона негативно впливає на формування та розвиток інших властивостей і особливостей людини, таких, наприклад, як мотив уникнення невдачі, прагнення уникати відповідальності, страх вступати в змагання з іншими людьми. Отже, з особистісною тривожністю в людини зазвичай пов'язаний цілий комплекс інших негативних рис, і малу групу, що породжує в особистості тривожність, слід як перешкоджаючу розвитку даної особистості.

Ситуативна тривожність постає показник інтенсивності переживань, які виникають стосовно типових подій. Вона може виявлятися в різних людей різних ситуаціях, причому в одних вона проявляється чітко, а інших не виявляється зовсім. Наприклад, індивіди, які виявляють специфічну тривожність, підвищений стан занепокоєння на іспитах, в інших випадках життя вони поводяться впевненіше. Існують люди, у яких особливе занепокоєння породжує ситуація спілкування з особами протилежної статі (Фізичне виховання та спорт в закладах освіти, 2023: 22).

Дослідники проблематики тривожності (Павлова, Тулайдан, Виноградський, 2023: 102) розрізняють три види симптомів прояву: вегетативні: утруднене дихання, підвищений пульс, відчуття здавленості в грудях, сухість у роті, запаморочення, тремтіння, загальна слабкість, нудота, підвищене потовиділення, холодні руки; психологічні: відчуття страху, дезорієнтація, почуття пригніченості, невпевненість, почуття безпорадності, знижена самооцінка, невизначені побоювання; поведінкові: скутість, напруга, прагнення уникати стресових ситуацій, непосидючість.

Деталізуємо спектр найбільш типових причин, що сприяють формуванню тривожності у людини, на думку фахівців постають:

- стрес;

- ендокринні захворювання;

- зловживання наркотичними засобами та психоактивними речовинами;

- надмірне вживання кофеїну;

- низький рівень фізичної активності;

- надмірне використання інтернету та телекомунікацій;

- недостатня кількість годин сну.

Експериментальним шляхом установлено (Фізичне виховання та спорт в закладах освіти, 2023), що у першокурсників високий рівень тривожності пов'язаний із адаптацією до закладу освіти та соціуму, зміною оточення, викладацького складу. При уточненні найстресогенніших ситуацій виявлено, що це підвищення тривожності пов'язане з навчальними ситуаціями, а саме - пов'язане з опитуванням, контрольними роботами і вказує на те, що оціночні ситуації, особливо при публічному пред'явленні досягнень та можливостей, у більшості здобувачів негативно забарвлені, супроводжуються переживанням тривоги.

Звернемо увагу ще й на те, що дослідниками, при вивченні причин тривоги у здобувачів, визначено, що присутні фактори - переживання соціальних стресів, наявністю проблем у відносинах з викладачем, страх самовираження та невідповідності очікуванням оточуючих. Таким чином, здобувачі потребують найбільш продуктивної системи методів зниження тривожності (Столяров, Биховський та Лубишева, 2022: 12).

Для зниження рівня тривожності науковці пропонують використати додаткові години фізичної культури, проведення днів здоров'я на свіжому повітрі, спортивних змагань, систематичне фізичне навантаження, насамперед у групі та на свіжому повітрі, знижує рівень тривожності.

Почуття тривоги, виражене в показниках рівня тривожності, неминуче супроводжує життя здобувачів освіти, але необхідно розуміти це і використовувати вправи для зниження тривожності, як індивідуальні, так і групові, і фізичні вправи один з ефективних способів у цьому напрямку.

З цих позицій, на нашу думку, важлива складова частина роботи викладача - це раціональна організація заняття, яка враховує:

- особливості групи (вивчення та розуміння людини);

- періодів працездатності здобувачів освіти на занятті (період високої продуктивності, період зниження продуктивності з ознаками втоми);

- вікових та фізіологічних особливостей здобувачів вищої освіти на заняттях (різних видів діяльності, їх продуктивність);

- використання різноманітних видів діяльності та попередження гіподинамії.

Як зазначалось, адаптацією розуміють - процес цілеспрямованого пристосування живих організмів до всієї різноманітності умов їх функціонування, як зовнішніх, так і внутрішніх, а також активне освоєння природного та соціального середовища.

Фізкультурне навчання - є важливим етапом у життєдіяльності молодої людини: посилюється емоційна напруга, збільшується інтенсивність навчального навантаження, знижується рухова активність індивіда. Повністю змінюється підхід до навчання, йде контроль з боку батьків, педагогів. Все це призводить до стресових ситуацій, зниження рівня роботи імунної системи, і, як наслідок, проблем фізичного та психічного здоров'я. У цей період багато здобувачів освіти потребують психологічного консультування та додаткової уваги соціальних педагогів та психологів.

Ось чому окресленою сукупністю питань питанням займаються спеціалісти різних галузей: соціологи, психологи, педагоги, лікарі.

Мета адаптації крізь призму фізичного виховання - формування позитивних і сприятливих умов для самореалізації особистості, внаслідок чого індивід пристосується до нових вимог, що змінюються.

Вченими встановлено низку факторів, що впливають на процес адаптації крізь призму фізичного виховання, що знижують ефективність навчання:

• недостатній рівень знань шкільної програми, необхідної для освіти у навчальному закладі;

• відсутність навичок тайм-менеджменту та планування діяльності;

• відсутність навичок роботи з великим обсягом нової інформації;

• відсутність контролю та опіки з боку батьків, учителів.

• крім цього, на процес адаптації впливають:

• екологічний вплив (високий об'єм часу у комп'ютера, часте використання гаджетів, присутність у приміщенні, що погано провітрюється);

• соціальний вплив (міжособистісні стосунки «здобувач-здобувач», «здобувач- викладач»);

• фізіологічна дія (дефіцит часу, гіподинамія, порушення режиму харчування, сну) (Столяров, Биховський та Лубишева, 2022: 12).

Всі ці фактори відіграють роль, що «гальмує», в адаптації першокурсника крізь призму фізичного виховання.

Сукупність цих факторів викликає перенапругу фізичної та психічної сфери здобувача освіти, що може призвести до дезадаптації.

Дезадаптація - процес, протилежний за своєю суттю процесу адаптації.

В даний час прийнято виділяти декілька видів адаптації:

1. Психологічна адаптація.

2. Соціальна адаптація.

3. Фізіологічна адаптація. Психологічна адаптація пов'язані з необхідністю використовувати у процесі навчання вищий, ніж у шкільній програмі, рівень пам'яті, мислення. Соціальна адаптація пов'язана з розширенням кола контактів (однокурсники, викладачі). Фізіологічна адаптація необхідна у зв'язку із збільшенням розумового навантаження за низького фізичного навантаження.

Всі три види адаптації взаємодіють один з одним і повинні реалізовуватися в комплексі. Тому ми розглянемо роль фізичних вправ в адаптаційному періоді.

Вчений Є.П. Гора у своєму навчальному посібнику «Екологія людини» зазначає: «М'язові навантаження у здобувачів через велику кількість навчальних годин знижуються. Дослідження вчених показують, що сумарна рухова активність здобувачів освіти у період занять становить лише 56-65 %, а під час іспитів 39-46 % від її рівня. Таким чином, спостерігається значний дефіцит рухів у більшості здобувачів освіти протягом 80% часу навчального процесу. Добові енерговитрати становлять у своїй 10,0-11,7 МДж (2400-2000 ккал впродовж доби). Для них характерне значне зниження рухової активності, що призводить до погіршення реактивності організму та підвищення емоційної напруги. (Мічуда, 2022: 27).

Для здобувачів вищої освіти, які перебувають в умовах гіпокінезії, має велике значення рухова активність. Негативний вплив гіпокінезії значно помітно у поєднанні з постійною нервово-психічною напругою та надмірним режимом харчування. Фізичні вправи сприяють створенню адаптивних механізмів та покращенню психічного стану здобувачів освіти.

Для ефективного процесу адаптації необхідно:

• проводити заняття з фізичної культури на свіжому повітрі;

• організовувати гімнастику під час навчального дня;

• проводити просвітницьку роботу з першокурсниками щодо впливу фізичної активності на здоров'я та працездатність;

• організувати дробовий прийом їжі (4-5 разів на день);

• дотримуватись водного режиму (від 1,5 до 3 л води, залежно від маси тіла).

Від того, як пройде адаптація у навчальному закладі та в соціуму загалом, багато в чому залежить працездатність та успішність у наступному житті. При входженні здобувача вищої освіти у навчальний простір та нове для себе оточення на нього впливає спектр факторів: новий колектив, новий викладацький склад, зміна режиму дня, зміна статусу в суспільстві, зміна взаємин у соціумі. Особливо здобувачам освіти подобаються такі форми взаємодії, як виконання фізичних вправ із музичним супроводом.

Таким чином, засновуючись на результатах аналізу літературних джерел та дослідницьких робіт, можна зробити висновки щодо ефективного впливу фізичних вправ на процес адаптації здобувачів першого курсу закладу вищої освіти. У процесі фізкультурної діяльності молода людина вступає у велику кількість соціальних контактів, внаслідок яких адаптується до нових умов навколишнього середовища. Адаптація за допомогою фізкультурної діяльності впливає і на адаптацію до нових вимог у процесі навчання, структуру поведінки, погляди та відносини, які необхідні для успіхів у подальшій навчальній діяльності (Фізичне виховання та спорт в закладах освіти, 2023: 45).

Спостерігається пряма залежність між успішністю під час занять фізичною культурою та соціальним статусом. Фізкультурна діяльність залучає здобувачів освіти у спектр соціальних відносин, формує адекватні поведінкові норми поведінки. Значна роль фізичної культури, на жаль, використовуються не у повному обсязі. Це відбувається насамперед із наявними протиріччями між цільової установкою, що фізичні вправи грають роль лише у розвитку фізичної сили людини, і не торкаються психологічних аспектів діяльності.

Фізичні вправи як впливають на фізіологічну складову адаптації (рівень здоров'я, функціональну і фізичну підготовленість), так й позитивно впливають на процес соціально - психологічної адаптації. Це відбувається за рахунок включення здобувачів вищої освіти до групової контактної діяльності (ігри, що використовуються на заняттях з фізичної культури; секції, участь у спортивних та фізкультурно-оздоровчих заходах, дні здоров'я), а також сприяють розвитку особистісного адаптаційного потенціалу (адаптивні та комунікативні якості, нервово-психічна стійкість), підвищують рівень активності та працездатності у навчальній діяльності (Фізичне виховання та спорт в закладах освіти, 2023: 48).

До умов ефективності адаптації у процесі фізичних занять відносять:

1. Відповідність особливостей педагогічного впливу та внутрішніх особливостей особистості учня.

2. Формування мотивації різного роду відносин та діяльності у процесі фізичного виховання.

3. Позитивний вплив занять фізкультурою на емоційну сферу людини.

4. Створення адекватного самоаналізу та самооцінки здобувачів освіти.

Основною метою фізичного виховання здобувачів освіти будь-якого спрямування підготовки є формування фізичної культури особистості здобувача. Орієнтація здобувачів освіти на творче освоєння програми з фізичної культури вимагає цілеспрямованого впливу на їх інтелектуальне, емоційне та вольове середовище, оскільки сучасне трактування фізичної культури пов'язане не тільки з розвитком рухових якостей, здоров'ям, а й широтою та глибиною знань людини, її мотивацією та світоглядом у сфері фізкультурно- спортивної діяльності.

Серед завдань, що реалізуються в ході фізичного виховання, одне з провідних - це формування у здобувачів вищої освіти позитивної та стійкої мотивації до фізкультурно - оздоровчої діяльності, яка усвідомлено тягнула б їх до самостійної діяльності. Фізичний розвиток та зміцнення здоров'я має стати для здобувача освіти життєво важливою та необхідною метою.

Навчальний процес у подальші роки значно відрізняється від навчального процесу у попередні роки: зростає обсяг інформації, збільшується частка самостійної роботи, знижується рівень контролю з боку викладачів. У період адаптації здобувачів освіти велику роль грають заняття фізичною культурою. Саме в процесі колективних спортивних заходів на заняттях фізичної культури знижується психоемоційна напруга, яка характерна для адаптаційного періоду.

Але роль фізичної культури велика як у процесі адаптації, так й у період навчання. Здобувачі освіти відчувають дефіцит рухів під час процесу на тлі напруженої інтелектуальної діяльності. Це призводить до порушення роботи імунної системи. Результатом цього є зниження психофізичного тонусу, формування нервово-емоційного стресу. Все це ускладнює процес засвоєння професійних знань, умінь та навичок, знижує ефективність проходження практичних занять.

Крім того, близько 40% випускників ЗВО закінчують навчання із ослабленим здоров'ям, що знижує якість майбутньої професійної діяльності (Мічуда, 2022: 28).

Розглянемо більш детально роль фізичної культури у підготовці здобувачів до входження у соціум та новий освітній простір. Фізична культура - органічна частина загальнолюдської культури, її специфічна самостійна область. Це особливий процес, засіб та спосіб фізичного вдосконалення особистості.

Компонентами фізичної культури є:

• фізичний розвиток (процес формування природних біологічних властивостей організму протягом життєдіяльності);

• фізичне виховання (сукупність гімнастичних вправ, правила та зразок їх виконання);

• фонові види фізичної культури (ранкова гімнастика, піші прогулянки, велопрогулянки та інші фізичні вправи, не пов'язані з великими фізичними навантаженнями);

• оздоровчо-реабілітаційна фізична культура (медична гімнастика, спортивна ходьба, біг підтюпцем, плавання та інші вправи).

Як засоби фізичної культури використовуються: природні сили природи (сонячна енергія, чисте повітря, чиста вода, їх гартує вплив), фізичні вправи, особиста гігієна, режим дня, гігієна сну, режим харчування, відмова від таких шкідливих звичок, як куріння, алкоголь, наркотичні засоби.

Про сформованість фізичної культури у здобувачів освіти можна судити за такими критеріями:

• рівень сформованості потреби у фізичній культурі та способи її задоволення;

• рівень фізичної досконалості та ставлення до нього;

• рівень активності участі у фізкультурно-спортивній діяльності;

• прояв емоційно-вольових та моральних проявів особистості у фізкультурно - спортивній діяльності (самостійність, наполегливість, цілеспрямованість, самовладання, колективізм, патріотизм, працьовитість, відповідальність, дисциплінованість);

• ступінь задоволеності та ставлення до виконуваної діяльності;

• прояв самодіяльності, самоорганізації, самоосвіти, самовиховання та самовдосконалення у фізичній культурі;

• володіння знаннями, вміннями та навичками, необхідними для фізичного вдосконалення;

• кругозір та періодичність використання знань, умінь, навичок фізкультурно - спортивної діяльності у майбутній діяльності.

Усі ці компетенції необхідні у галузі діяльності, для продуктивного рішення завдань.

Відповідно до наявності даних компетенцій можна виділити кілька рівнів прояву фізичної культури. Рівні ранговані з урахуванням вимог: від небажаного до затребуваного.

1. Передмінальний рівень. (Відсутність потреби в пізнавальній активності, заперечення зв'язку фізичної культури та формування особистості. У мотиваційній сфері переважає негативна установка).

2. Номінальний рівень. (Апатичне ставлення до фізичної культури, неконтрольоване використання її окремих засобів під впливом сторонніх факторів, наприклад, ролик у соціальних мережах або думка однолітка).

3. Потенційний рівень. (Позитивне ставлення здобувачів до фізичної культури, постановка мети самовдосконалення та діяльності. Наявність необхідних знань, умінь та навичок фізкультурно-спортивної діяльності).

4. Творчий рівень. (Цінність значимості та необхідності використовувати фізичну культуру для формування всебічно розвиненої особистості. Для подібних особистостей характерна наявність міцних знань з фізичної культури та спорту, вони займаються професійним спортом, ведуть здоровий спосіб життя, вони творчо впроваджують фізичну культуру у діяльність, у суспільну та особисту життя. Після закінчення закладу освіти зазвичай виявляють ініціативу, лідерські якості (Фізичне виховання та спорт в закладах освіти, 2023: 55).

Кордони виділених рівнів володіння фізичної культури динамічні і схильні до коригувань. У цьому велика роль комплексного впливу, що включає методи роботи:

1. Спеціальна навчальна дисципліна "Фізична культура".

2. Позанавчальні спортивні заходи.

3. Просвітницька робота про значення фізичної культури та здорового способу життя.

4. Професійний спорт.

5. Контроль у сфері дотримання режиму дня, гігієни харчування, особистої гігієни.

Спеціальна навчальна дисципліна «Фізична культура», яка включена до програми навчання, відіграє провідну роль у формуванні загальних компетенцій здобувача освіти. Ця дисципліна є загальною.

У процесі навчання використовують різноманітні форми занять:

Залежно від мети: теоретичні (лекції), практичні (тренування, комплекс вправ), контрольні (виконання нормативів).

Залежно від наповнюваності групи: групові, індивідуальні та індивідуально -групові.

Індивідуальні, індивідуально-групові додаткові заняття (консультації) проводяться за призначенням та розкладом для здобувачів вищої освіти, які не справляються із програмними вимогами, а також для охочих поглибити свої знання та практичні навички.

Самостійні заняття можуть проводитися за завданням та під контролем як у навчальний, так і позанавчальний час. Самостійні заняття сприяють формуванню таких якостей, як самодисципліна, воля, уміння планувати свій час. Ці навички значущі компетенції.

Контрольні заняття покликані забезпечити поточну та підсумкову інформацію про ступінь засвоєння навчального матеріалу з фізичної культури. Контрольні заняття проводяться після відпрацювання навичок на певну тему, наприклад «Стрибки в довжину з місця». Наприкінці семестру та навчального року здобувачі вищої освіти складають здачу нормативів з фізичної культури, а після завершення навчального року - іспит. Контрольні уроки та оцінна система мотивують здобувачів займатися фізичною культурою.

Крім цього, велика роль позанавчальної діяльності у сфері фізичної культури, яка відіграє важливу роль у формуванні компетенцій.

Наведемо приклади позанавчальних спортивних заходів, які традиційно проводяться, що формують здорові звички, необхідні майбутньому фахівцеві:

• день здоров'я на свіжому повітрі;

• змагання з різних видів спорту;

• фестиваль різних видів спорту;

• флешмоб "Спортивні танці";

• конкурс «Найспортивніший здобувач освіти»;

• публікації у соціальних мережах відеороликів із заняттями фізичною культурою здобувачів;

• зустріч із професіоналами різних професій та розмова про роль фізичної культури у професійній діяльності.

Крім того, викладачі кафедри «Фізичне виховання та спорт» проводять цикл лекцій про значення фізичної культури та здорового способу життя для здобувачів вищої освіти. Лекції супроводжуються показом презентацій, відеороликів.

За даними дослідників 46% здобувачів освіти займаються професійним спортом (футбол, хокей, волейбол, мистецька гімнастика, бокс, легка атлетика тощо).

До завдань кураторів здобувачських груп університету входять завдання роз'яснювальної роботи у сфері дотримання режиму дня, гігієни харчування, особистої гігієни. На сайті університету діє рубрика «Вісник здорової людини», яка має на меті популяризувати спорт і здоровий спосіб життя. Авторами цієї рубрики виступають здобувачі освіти старших курсів університету. Всі ці напрями роботи у комплексі дозволяють сформувати у здобувачів загальнопрофесійні навички (Фізичне виховання та спорт в закладах освіти, 2023: 118).

Фізичне виховання здобувачів вищої освіти, організація даного виховно -освітнього процесу, спрямовані на «формування та вдосконалення важливих якостей, які відіграють істотну роль у становленні особи майбутнього фахівця, позитивно впливаючи на зміцнення психічного здоров'я, формування психічних якостей особистості, сприяючи підвищенню професійної кваліфікації здобувачів освіти» (Фізичне виховання та спорт в закладах освіти, 2023: 151). Фізична культура як навчальна дисципліна, обов'язкова для всіх, є одним із засобів, за допомогою якого здобувачі повинні створювати цілісне уявлення про процеси та явища, що відбуваються в природі, повніше зрозуміти можливості сучасних наукових методів пізнання. Знання, отримані при освоєнні обов'язкового мінімуму з фізичної культури повинні лягти в основу уявлень про здоровий спосіб життя, дати базу для формування навичок та здатності до фізичного самовдосконалення особистості впродовж усього життя.

Висновки

Отже, адаптація здобувачів вищої освіти до соціуму загалом та до процесу навчання - складний багаторівневий процес, що пов'язаний з включенням особистості у систему поведінки, потреб, інтересів, засвоєнням соціального досвіду. Фізичне виховання дозволяє зберегти та зміцнити здоров'я, формує всебічно гармонійну особистість, позитивно впливає на якість навчального процесу та сприяє успішній адаптації до процесу навчання. Фізичне виховання дозволяє зберегти та зміцнити здоров'я, формує всебічно гармонійну особистість, позитивно впливає на якість навчального процесу та сприяє успішній адаптації до процесу навчання зокрема, та до соціуму загалом. Однак лише одна внутрішня мотивація не підтримуватиме довгострокову регулярну участь у фізкультурі, і підтримка фізично активного способу життя потребує великих зусиль молодих людей. Спільні фізичні вправи, у тому числі прогулянки ототожнюються із задоволенням, своєю значимістю, соціальним статусом, отже, стають джерелом внутрішньої мотивації. Такий тип фізичної активності сприяє як успішній адаптації, так й довгостроковій націленості поліпшення самопочуття і життєвого тонусу.

Загалом відзначимо суперечливий характер ставлення сучасних здобувачів вищої освіти до власного здоров'я: високий індекс цінності здоров'я та невисокі показники за фактичними шкалами; невідповідність між потребою володіти хорошим здоров'ям, з одного боку, і тими зусиллями, які вони роблять для збереження та зміцнення свого фізичного та психічного благополуччя - з іншого. Виникає потреба в дослідженні компонентів психічного здоров'я, які багато в чому пов'язані з тим, що ставлення до здоров'я - це частина ставлення особистості до себе, що здоров'я виглядає як ресурс, який дана людині вимагає охорони і турботи. У цьому сенсі отримані дані можуть виступати непрямим показником тих особливостей, які характерні для особистості, що розвивається, на тому чи іншому відрізку її життєвого шляху. Як наслідок, ці дані можуть стати однією з точок відліку при складанні спеціальних програм, які спрямовані на запобігання неблагополуччю у психологічному здоров'ї особистості здобувача освіти.

Таким чином, проведений аналіз наукової літератури дозволив нам зробити узагальнення, що завдяки своєчасному окресленню сфери труднощів здобувачів освіти та визначенню способів їх запобігання вдається значно підвищити адаптованість юнаків та дівчат у соціумі, зростає позитивна динаміка формування фахових компетентностей, підвищується успішність «входження» здобувачів у студентське середовище; на цей процес безпосередньо впливає стан та результати фізичного виховання у ЗВО. Доведено, що коли є можливість реалізації особистісного адаптаційного потенціалу, досягається результативність набуття особистістю певного стану - адаптованість, що є результатом процесу адаптації.

Перспективи подальших наукових розвідок пов'язуємо із вивченням педагогічного потенціалу інноваційних технологій фізичного виховання в окресленому плані.

Джерела і література

фізичне виховання адаптація здобувач

Візавер В. А. Вплив адаптації та переживань на здоров'я студентів-першокурсників в умовах освітнього середовища закладів вищої освіти. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Випуск 3. 2023. С. 190-195.

Ковальчук Н. В., Довгопол Е. П. Проблема формування здорового способу життя у студентів вищих навчальних закладів. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія № 15. Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт) : зб.наук. праць / за ред. О. В. Тимошенка. Київ : Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, 2022. Вип. 2 (96). С. 39-41.

Лучко О. Р., Довженко С. С., Дорош М. І. Фізична культура і спорт у системі загальнолюдських цінностей, забезпечення здоров'я і професійної діяльності. Харків, 2023. С. 61-62.

Мічуда Ю. П. Проблеми вдосконалення механізму державного управління сферою фізичної культури і спорту в Україні. Фізичне виховання, спорт і культура здоров 'я у сучасному суспільстві : зб. наук. праць Т. 1. Луцьк, 2022. С. 26-28.

Павлова Ю., Тулайдан В., Виноградський Б. Рухова активність як компонент якості життя студентів. Педагогіка, психологія та медикобіологічні проблеми фізичного виховання і спорту. 2023. № 1. С. 102- 106.

Столяров В. І., Биховський І. М., Лубишева Л. І. Концепція фізичної культури і фізкультурного виховання (інноваційний підхід). Теор. і практ. фіз.культури. 2022. № 5. С. 11-13.

Фізичне виховання та спорт в закладах освіти [Електронний ресурс]: матеріали ГУ Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Харків, 27 квітня 2023 року / за заг. ред. А. А. Івашури. Харків: ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2023. 252 с.

REFERENCES

Dovzhenko I. (2007). Orhanizatsiya samostiynoho navchannya studentiv u vyshchiy shkoli. Moloda sportyvna nauka Ukrayiny : zb. nauk. pr. v haluzi fiz. kul'tury ta sportu. Vyp. 11. T. 1. P. 7-9. [in Ukrainian].

Koval'chuk N. V., Dovhopol E. P. (2018). Problema formuvannya zdorovoho sposobu zhyttya u studentiv vyshchykh navchal'nykh zakladiv. Naukovyy chasopys Natsional'noho pedahohichnoho universytetu imeni M. p. Drahomanova. Seriya № 15. Naukovo-pedahohichni problemy fizychnoyi kul'tury (fizychna kul'tura i sport) : zb.nauk. prats' / za red. O. V. Tymoshenka. Kyyiv : Vydavnytstvo NPU imeni M.M. P.Drahomanov. Vyp. 2 (96). P. 39-41. [in Ukrainian].

Luchko O. R., Dovzhenko S. S., Dorosh M. I. (2013). Fizychna kul'tura i sport u systemi zahal'nolyuds'kykh tsinnostey, zabezpechennya zdorov'ya i profesiynoyi diyal'nosti. Kharkiv. P. 61-62. [in Ukrainian].

Michuda YU. (2002). Problemy vdoskonalennya mekhanizmu derzhavnoho upravlinnya sferoyu fizychnoyi kul'tury i sportu v Ukrayini. Fizychne vykhovannya, sport i kul'tura zdorov'ya u suchasnomu suspil'stvi : zb. nauk. prats' T. 1. Luts'k. Р. 26-28. [in Ukrainian].

Pavlova YU., Tulaydan V., Vynohrads'kyy B. (2011). Rukhova aktyvnist' yak skladova yakosti zhyttya studentiv. Pedahohika, psykholohiya ta medykobiolohichni problemy fizychnoho vykhovannya i sportu. 2011. № 1. Р. 102-106. [in Ukrainian].

Stolyarov V. I., Bykhovs'kyy I. M., Lubysheva L. I. (2008). Kontseptsiya fizychnoyi kul'tury i fizkul'turnoho vykhovannya (innovatsiynyy pidkhid). teor. i prakt. fiz.kul'tury. 2008. № 5. Р. 11-13. [in Ukrainian].

Fizychne vykhovannya ta sport u zakladakh osvity: materialy IV Vseukrayins'koyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi, m. Kyyiv. (2023). Kharkiv, 27 kvitnya 2023 roku / za zah. red. A. A. Ivashury. Kharkiv : KHNEU im. S. Kuznetsya. 252 p. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...