Формування професійного потенціалу особистості студентів сучасних ЗВО

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Формування професійного потенціалу особистості студентів сучасних ЗВО

Винничук Олег Теофілович кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри педагогіки та менеджменту освіти,

Янкович Олександра Іванівна доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки і методики початкової та дошкільної освіти

Анотація

Досліджено проблему формування професійного потенціалу особистості; з'ясовано основні принципи розвитку професійного потенціалу студентів сучасних закладів вищої освіти. Розглянуто праці вітчизняних та зарубіжних науковців про сутність поняття потенціалу людини. З'ясовано, що професійний потенціал людини змістовно та якісно виражає ступінь біологічної зрілості індивіда, якість соціальної зрілості особистості, перспективу професійно-особистісного формування людини в професії та через професію. Детально проаналізовано ієрархію потенціалів особистості; визначено основні сутнісні характеристики професійного потенціалу: багаторівневість змісту, системність, діалогічність, надмірність, динамічність та мінливість. Визначено професійний потенціал студента ЗВО як вид інтелектуального потенціалу особистості, що включає мотиваційно-цільовий, змістовний, операційно-діяльнісний, рефлексивно- оцінний компоненти, які відображають сукупність особистісних якостей і здібностей, психологічних станів, знань, умінь і навичок, необхідних для досягнення високого розвитку. Зазначено структурні компоненти формування професійного потенціалу майбутніх фахівців. Охарактеризовано та розглянуто специфіку використання не тільки традиційних методів навчання, але й продуктивних, які стимулюють активність студента і базуються на таких технологіях як: навчання, співробітництво, метод проектів, навчання на основі об'єктів, різнорівневе навчання. Показано, що систематизацію організаційних форм і методів необхідно проводити з опорою на навчально- пізнавальну, науково-дослідну діяльність та виробничу практику, до яких включається майбутній фахівець у процесі підготовки. Виходячи з цього, були розроблені три взаємопов'язані блоки методів і форм, структурованих за принципом відповідності змістовним видам діяльності студентів у ЗВО: навчально-пізнавальної, науково-дослідницької та виробничої практики.

Ключові слова: освіта, професійний потенціал, принципи, методи, технології навчання, модель формування професійного потенціалу, структурні компоненти.

Abstract

Vynnychuk Oleg Teofilovych Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Pedagogy and Education Management, Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk

Yanko vy ch Oleksandra Ivanivna Doctor of pedagogical sciences, professor, head of the department of pedagogy and methods of primary and preschool education, Ternopil National Pedagogical University named after Volodymyr Hnatyuk

FORMATION OF PROFESSIONAL POTENTIAL OF INDIVIDUALS OF CONTEMPORARY HIGHER EDUCATION INSTITUTION STUDENTS

The problem of forming the professional potential of an individual's personality has been investigated. The main principles of developing the professional potential of students in modern higher education institutions have been elucidated. The works of both domestic and foreign scholars on the essence of the concept of human potential have been examined. It has been established that the professional potential of an individual meaningfully and qualitatively reflects the degree of an individual's biological maturity, the quality of the social maturity of the personality, the perspective of professional and personal development of a person in a profession and through a profession. The hierarchy of an individual's potentials has been thoroughly analyzed, and the main essential characteristics of professional potential have been determined: multifaceted content, systematic nature, dialogicality, completeness, dynamism, and variability. The professional potential of students in higher education institutions is defined as a type of intellectual potential of the personality, which includes motivational and goal-setting, content, operational and activity, and reflexive and evaluative components that reflect a set of personal qualities and abilities, psychological states, knowledge, skills, and abilities necessary for achieving high-level development. The structural components of the formation of the professional potential of future specialists have been indicated. The specifics of using not only traditional teaching methods but also productive methods that stimulate student activity and are based on such technologies as learning, cooperation, project-based learning, object-based learning, and multilevel learning have been characterized and examined. It has been demonstrated that the systematization of organizational forms and methods should be carried out with a focus on the educational and cognitive, scientific and research activities, and production practice, which the future specialist includes in the training process. Based on this, three interrelated blocks of methods and forms structured according to the principle of compliance with the substantive types of student activities in higher education institutions have been developed: educational-cognitive, scientific-research, and production practice.

Keywords: education, professional potential, principles, teaching methods, learning technologies, model of professional potential formation, structural components.

Постановка проблеми

У сучасних реаліях роль новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій, які здійснюють значний вплив на всі сфери життєдіяльності суспільства, зокрема і на галузь освіти, є очевидною і безсумнівною. Однак, загалом, найістотнішим фактором, на який потрібно зважати під час використання цих технологій у системі освіти (і виховання), є саме людина. Якщо особистість - основа функціонування та розвитку суспільства, то фундаментальним принципом освіти повинно бути створення ефективних умов для розвитку індивідом свого потенціалу.

Вивчення формування професійного потенціалу особистості стало важливим аспектом розвитку суспільства, він є важливим процесом який допомагає розвивати навички, здібності та компетенції, необхідні для успішної професійної діяльності. Цей процес - індивідуальний, і кожна людина може обирати власний шлях розвитку. Особистісний розвиток та становлення професійної компетентності відбуваються впродовж усього життя, - і важливо бути відкритим до нових викликів.

Потенціал особистості можна розглядати як системне утворення, що включає різні структурні складові та визначає здатність особистості керуватись стійкими внутрішніми критеріями, орієнтуватися у своїй життєдіяльності, зберігати стабільність діяльності та змістових орієнтацій навіть за умов впливу зовнішніх факторів. Він також впливає на формування системи відносин людини до зовнішнього світу і до самої себе.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Успішність людини в різних видах діяльності, розвиток здібностей та можливостей їх реалізації, а також успішність адаптації є важливими аспектами, пов'язаними з потенціалом особистості. Ці погляди відображаються у працях таких науковців, як Клібайс Т., Старинська Н., Краєва О., Кошіль І., Маноха О., Підласий І. та ін.

Поняття «потенціал» досліджувалося багатьма зарубіжними психологами. Seligman M., Steen T. A., Park N., Peterson C. розглядали його у контексті особистісних якостей, потенціал досліджувався у контексті психологічного благополуччя, поведінкового потенціалу тощо. Ці дослідження дають різноманітні перспективи для розуміння поняття «потенціал» у різних галузях.

Аналіз наукових публікацій показав, що одним з актуальних завдань, які постають перед сучасним освітнім середовищем, є створення умов, які б сприяли розвитку потенціалу кожної особистості. Більшість авторів згодні, що соціальне оточення має важливе значення як фактор підтримки цього розвитку але не є його основною складовою. Головною передумовою для успішного розвитку потенціалу особистості є активна участь самої особистості, яка реалізується через саморозвиток і розвиток особистісних властивостей. Ці властивості сприяють її індивідуалізації, соціалізації та професіоналізації.

Метою статті є вивчення сутнісних характеристик, аналіз структурних компонентів професійного потенціалу в процесі його формування у студентів сучасних закладів вищої освіти.

Виклад основного матеріалу

У рамках нашого дослідження особливий інтерес становить поняття «професійного потенціалу». Теоретичний аналіз змісту професійного потенціалу потребує уточнення самого поняття потенціалу. Загальнонаукове вживання поняття «потенціал» своїм корінням сягає у філософію Аристотеля, в якій акт і потенція розглядається як основа онтологічного розвитку. При цьому буття поділялося на «потенційне» і «актуальне», а становлення розглядалося як перехід від першого до другого. За твердженням Аристотеля, дійсність, з погляду сутності, передує можливості, тому розвиток відбувається як зміна дійсності на можливість.

Зарубіжні вчені Георг Клаус і Манфред Бур бачать у слові «потенційний» (potentiell) щось, що є можливим (ist moglich) або «здатність до дії» [1, с.57]. Х. Білефельд розглядає потенціал як величину та виробничу здатність (Wirkungsfahigreit), спільність засобів; потенційно можливе (potentiell), потенціал (Potential, Potenz) - можливість [2, с.121]. У. Герман, Г. Луц розуміють під потенціалом виробничу можливість [3, с. 747].

У широкому значенні слова потенціал сприймається як запас ресурсів, можливостей, які можна використовувати на вирішення будь-якого завдання.

Професійна сфера життя особистості містить у собі реальні, справді існуючі аналоги всіх онтологічних рівнів людського буття. Дійсно, у сучасній науці особлива увага приділяється ієрархії потенціалів людини. Першим, найзагальнішим і фундаментальним рівнем ієрархії потенціалів людини є її біологічний потенціал, який визначається часткою використовуваної індивідом енергії спожитих ним продуктів харчування. Другий рівень - це психічний потенціал індивіда, що є реалізованою в рамках психічної діяльності часткою біологічного потенціалу. Третій рівень обумовлений взаємодією людини із постійно складнішим навколишнім середовищем, насамперед із суспільством, і кваліфікується як особистісний потенціал. Цей рівень відрізняється від психічного своєю структурою і величиною, яка становить лише деяку частину психічного. На відміну від генетично заданого біологічного потенціалу людини її психічний потенціал може змінюватися під впливом умов життя, зокрема і особистісного потенціалу. Останній формується у кожного індивіда протягом усього життя, причому найбільш важливою фазою є підлітковий вік [4. с.241].

Враховуючи специфіку нашого дослідження професійного потенціалу особистості, найближчим родовим поняттям із трьох запропонованих потенціалів є інтелектуальний потенціал особистості, який найбільш повно проявляється та формується у професійній сфері життя людини, її змістовний та якісний рівень виражають ступінь біологічної зрілості індивіда, якість соціальної зрілості особистості, перспективу становлення культурно-історичної індивідуальності. «Професійний потенціал особистості, - зазначає І. Маноха, - це можливий у передбаченні, у прогнозуванні різнорівневий та багатовимірний розвиток «Я» особистості, який здійснюється самою особистістю в процесі реалізації «справи життя», соціальної діяльності, професії. Професійний потенціал - це сутнісний для конкретної особистості рівень розвитку професійного ставлення до світу та всієї системи життєвих відносин загалом» [5].

Професійний потенціал особистості змістовно та якісно виражає ступінь біологічної зрілості індивіда, якість соціальної зрілості особистості, перспективу професійно-особистісного формування людини в професії та через професію. При цьому, на основі аналізу наукової літератури, ми відзначаємо наступні сутнісні характеристики професійного потенціалу: багаторівневість змісту, системність, діалогічність, надмірність, динамічність та мінливість.

Професійний потенціал відображає єдність просторово-часових характеристик, концентрує в собі одночасно багаторівневість зв'язків та відносин:

тимчасовий рівень: передактуальний, актуальний та постактуаль- ний стан, що відображає минуле, сучасне та майбутнє формування професійного потенціалу студента;

етапний рівень відображає динаміку формування професійного потенціалу студента: становлення, активного розвитку та трансформації (перехід на стадію саморозвитку);

результативний рівень інтегрує у собі горизонтальний і вертикальний зрізи. Горизонтальний зріз є рівнем сформованого професійного потенціалу: мінімальний, передмаксимальний і максимальний. Вертикальний зріз відбиває репродуктивно-продуктивний характер його прояву:

репродуктивний рівень - це відтворення раніше актуалізованого рівня у світлі нових завдань;

продуктивний рівень - зміна досягнутого рівня сформованого професійного потенціалу на вищій основі, відповідно до напряму вектора особистісного зростання професійного потенціалу.

Системність. Структура професійного потенціалу студентів є складним системним утворенням. Кожен компонент є підсистемою, яка інтегрує в собі комплекс елементів, що її складають. Ступінь сформованих елементів та сила зв'язку між підсистемами професійного потенціалу визначають структуру його зовнішнього вираження. Таким чином, професійний потенціал має системний характер, внаслідок чого він має атрибути, властиві самоорганізуючим, цілеспрямованим, саморозвиненим системам (стійкість, потреба у розвитку та саморозвитку), має власну внутрішню логіку розвитку, що не зводиться до логіки суми її підсистем та логіки розвитку кожної підсистеми окремо. професійний освіта інтелектуальний навчання

3. Надмірність, динамічність та мінливість. Характерною рисою професійного потенціалу є його надмірність відносно реалізації, наявність запасу можливостей або критичної маси. Останнє є умовою, яка дає змогу студенту результативно вирішувати проблеми щодо його актуалізації та подальшого розвитку. Динамічність і мінливість професійного потенціалу відображають процес його формування [6].

Формування професійного потенціалу студента закладу вищої освіти ми розглядаємо як:

невід'ємну частину загального процесу професійної підготовки студента;

закономірну, цілеспрямовану зміну внутрішньої структури професійного потенціалу та зовнішніх форм її прояву, внаслідок чого виникають нові багаторівневі якісні його стани, основою яких є діалектична єдність можливого і дійсного, потенційного та актуального;

саморегулюючий процес, тобто внутрішньо необхідний рух, «саморух» від наявних потенцій до вищих рівнів розвитку професійного потенціалу відповідно до циклів (етапів) даного процесу: становлення, активного розвитку, трансформації.

Сутнісні характеристики професійного потенціалу та взаємозв'язок із професійною підготовкою дозволяють виділити наступні його структурні компоненти (рис. 1).

Рис. 1. Структура професійного потенціалу

Коротко розкриємо кожен структурний компонент професійного потенціалу майбутніх спеціалістів.

Мотиваційно-цільовий компонент характеризує особистісне ставлення до діяльності, яке відображається у цільових установках, інтересах, мотивах. Він передбачає наявність у майбутніх спеціалістів низки цільових установок: розвиток інтересу до певного виду діяльності; розвиток потреби у створенні творчих продуктів (розробок); прагнення до набуття загальних та спеціальних знань, умінь та навичок; усвідомлення потреб, цілей, завдань, вирішення яких призведе до створення оригінального продукту (виробу).

Змістовий компонент професійного потенціалу включає сукупність методологічних (філософських, загальнонаукових, спеціальнонаукових), теоретичних та технологічних знань.

Операційно-діяльнісний компонент професійного потенціалу заснований на комплексі умінь та навичок організації професійної діяльності. Цей компонент відображає можливості майбутніх фахівців у створенні чогось нового та спрямований на самовизначення та самовираження в індивідуальній професійній діяльності.

Рефлексивно-оцінний компонент професійного потенціалу характеризує осмислення, самоаналіз та самооцінку власної професійної діяльності та включає: внутрішні процеси осмислення та самоаналізу, самооцінку власної професійної діяльності та її результатів; уточнення шляхів організації професійної діяльності; визначення на основі власного досвіду оптимальних методів та прийомів роботи; оцінку співвідношення своїх можливостей та рівня вимог у професійній діяльності.

Наведена вище структура професійного потенціалу особистості та врахування найближчих родових зв'язків дає змогу сформулювати визначення даного поняття. Професійний потенціал студента ЗВО є видом інтелектуального потенціалу особистості, який містить мотиваційно-цільовий, змістовний, операційно-діяльнісний, рефлексивно- оцінний компоненти, що відображають сукупність особистісних якостей і здібностей, психологічних станів, знань, умінь і навичок, необхідних для досягнення високого розвитку.

Методи навчання, які дають змогу поступово нарощувати ступінь активності та самостійності студентів у формуванні свого професійного потенціалу, - це:

пояснювально-ілюстративний, що забезпечує передачу

великого масиву інформації;

репродуктивний, що вводить студентів у діяльність із застосування знань у типових ситуаціях за поданими інструкціями та правилами;

проблемний виклад, що дає змогу включити майбутніх фахівців у сумісний пошук;

частково-пошуковий, що забезпечує організацію активного пошуку рішення висунутих у навчанні (або самостійно сформульованих студентами) професійних завдань;

дослідницький, який дає змогу підготувати студентів до самостійної діяльності для підвищення свого професійного потенціалу [7].

Аналіз наукових джерел свідчить, що сьогодні маємо детально охарактеризовані традиційні методи вирішення різних інтелектуальних завдань, багато з яких спрямовані на розвиток здатності особистості підвищувати свій професійний потенціал. Це логічні методи, в яких переважають логічні правила аналізу, порівняння, узагальнення, класифікації, індукції, дедукції тощо [8]. Однак відомо, що одним з основних недоліків існуючої системи навчання є формування стійкої установки студента на копіювальну діяльність. Для зміни практики, що склалася, ми у своєму дослідженні, крім традиційних, пропонуємо застосовувати продуктивні методи навчання, які стимулюють активність студента і базуються на таких технологіях як: розвиваюче навчання, навчання у співпраці, метод проєктів, навчання на основі об'єктів, різнорівневе навчання [9]. Характеристика та специфіка використання цих методів для формування професійного потенціалу студентів ЗВО представлена у таблиці 1.

Таблиця 1 Технології навчання та методи формування професійного потенціалу студентів

Використання представлених у таблиці методів дозволяє вирішити два завдання: ліквідувати абстрактність навчання (розвинути реальні практичні навички у студентів), а також здійснити орієнтацію на самопідготовку студентів та глибоке осмислення теоретичних та практичних основ майбутньої спеціальності. Останнє - особливо актуальне у зв'язку з лавиноподібним зростанням обсягу інформації дисциплін на сучасному етапі розвитку суспільства.

У ЗВО функціонують різноманітні організаційні форми навчання: лекції, практичні заняття у різновидах - семінари, лабораторні роботи, практикуми, самостійна робота студентів під контролем викладача. У дидактиці ці форми трактуються як методи управління пізнавальної діяльності на вирішення певних дидактичних завдань. У той же час лекція, семінар, практичне заняття, самостійна робота виступають як організаційні форми навчання, оскільки є способами здійснення взаємодії студентів та викладачів, у рамках якої реалізуються зміст та методи навчання.

Нові геополітичні, економічні та екологічні умови змусили здобувачів освіти переглянути критерії вибору форми навчання, у зв'язку з чим стає надзвичайно актуальним впровадження у навчальний процес сучасних форм навчання, яскравим прикладом такої форми навчання є дистанційне навчання. Дистанційне навчання виникло відносно недавно і тому, завдяки цій новизні, воно орієнтується на найкращий методичний досвід, накопичений різними освітніми установами по всьому світі - використання сучасних та високоефективних педагогічних технологій, які відповідають потребам сучасної освіти та суспільства загалом. Завдяки більшій «методичній» свободі та незалежності дистанційні курси порівняно з традиційною університетською освітою будуються на інноваційних підходах до навчання [10].

Оскільки будь-який метод навчання та будь-яка форма організації через свої специфічні особливості реалізує властиві саме їм функції у формуванні у майбутніх фахівців професійного потенціалу, то ми розглянули деякі загальні проблеми, пов'язані з їх застосуванням у процесі підготовки. Систематизацію організаційних форм і методів необхідно проводити з опорою на навчально-пізнавальну, науково- дослідну діяльність та виробничу практику, до яких включається майбутній спеціаліст у процесі підготовки. Виходячи з цього, були визначені три взаємопов'язані блоки методів і форм, структурованих за принципом відповідності змістовним видам діяльності студентів у ЗВО (табл. 2).

Таблиця 2 Форми та методи формування професійного потенціалу студентів ЗВО

Загалом, формування професійного потенціалу студентів ЗВО має структурну організацію, задається змістом структурно-функціонального інваріанту методичної системи, а виділені нами компоненти не лише сприяють формуванню професійного потенціалу студентів в освітній системі закладу вищої освіти, але й забезпечують досягнення заданого результату.

Висновки

Отже, вивчення та розвиток професійного потенціалу особистості є багатогранним процесом, який вимагає постійного самовдосконалення та активної участі у професійній спільноті, крім того, це сприяє кар'єрному зростанню та досягненню успіху в обраній сфері діяльності. Професійний потенціал студентів визначається їхніми знаннями, навичками, вміннями та особистими якостями, які вони можуть використовувати для досягнення успіху у своїй майбутній кар'єрі. Він може бути розвинений шляхом активної участі у навчальному процесі та залучення до професійних практик. Одним із ключових факторів розвитку професійного потенціалу студента є вибір тієї спеціальності або напрямку навчання, який відповідає їхнім інтересам і здібностям. Крім того, важливо активно працювати над саморозвитком, здобувати нові знання, брати участь у професійних тренінгах та семінарах. Студенти також повинні розвивати комунікативні навички, лідерські якості, креативність та критичне мислення, що допомагає їм стати більш конкурентоспроможними на ринку праці. Важливо зазначити, що розвиток професійного потенціалу є постійним процесом, який триває впродовж усього життя. Студенти повинні бути готові до постійного вдосконалення, навчанню нових технологій та методів роботи, а також до адаптації до змін у своїй галузі.

Література

1. Klaus G. und Buhr M. Philosophisches Worterbuch. Leipzig, 1965. 356 s.

2. Bielefeld H. H. Russisch-Deutsches Worterbuch. Berlin, 1961. 246 s.

3. Herrmann U., Lutz G. Die neue deutsche Rechtshreibung. Gutersloh, 1996. 886 s.

4. Heckhausen H. Motivation und Handeln. Zweite, vollig uberarbeitete und erganzte Auflage. Berlin : Springer, 1989. 806 s.

5. Маноха І. П. Професійний потенціал особистості: досвід онтологічного дослідження. Афтореф. дис. на здобуття вченого ступеня канд.психол.наук. Київ, 1993. 48 с.

6. Кошіль О. П. Педагогічний потенціал освітнього середовища дошкільного навчального закладу. Педагогічна освіта: Теорія і практика. Психологія. Педагогіка. 2017. № 27.

7. Міляєва, В., Лебідь, Н., Бреус, Ю. Теоретичний аналіз поняття «потенціал особистості». Проблеми сучасної психології: зб.наук.пр. Кам'янець-Подільського нац.ун-ту ім. Івана Огієнка, ін-ту психології ім. Н.С.Костюка НАПН України/ за ред. С.Д.Максименка, Л.А.Онуфрієвої. Вип.15. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2013. С.405-415.

8. Підласий І., Трипольська С. Формування професійного потенціалу як мета підготовки вчителя. Рідна школа. 1998. № 1. С. 3-8.

9. Клібайс Т., Старинська Н., Краєва О. До проблеми життєстійкості та самоактуалізації як складових ресурсного потенціалу особистості. Перспективи та інновації науки (Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина»). 2021. № 5(5). С. 772-779.

10. Гудінг Д., Леннокс Д. Людина та її світогляд. Для чого ми живемо і яке наше місце у світі. Т. 1. Львів : Людина та її світогляд, 2008. 413 с.

References

1. Klaus G. und Buhr M. Philosophisches Worterbuch. Leipzig, 1965. 356 s.

2. Bielefeld H. H. Russisch-Deutsches Worterbuch. Berlin, 1961. 246 s.

3. Herrmann U., Lutz G. Die neue deutsche Rechtshreibung. Gutersloh, 1996. 886 s.

4. Heckhausen H. Motivation und Handeln. Zweite, vollig uberarbeitete und erganzte Auflage. Berlin : Springer, 1989. 806 s.

5. Manokha I. P. Profesiinyi potentsial osobystosti: dosvid ontolohichnoho doslidzhennia. [Professional potential of an individual: experience of ontological research]. Avtoref. dys. na zdobuttia vchenoho stupenia kand. psykhol. nauk. Kyiv, 1993. 48 s.

6. Koshil O. P. Pedahohichnyi potentsial osvitnoho seredovyshcha doshkilnoho navchalnoho zakladu. [Pedagogical potential of the educational environment of a preschool educational institution]. Pedahohichna osvita: Teoriia ipraktyka. Psykholohiia. Pedahohika. 2017. № 27.

7. Miliaieva V. R., Lebid N. K., Breus Yu. V. Teoretychnyi analiz poniattia potentsialu osobystosti. [Theoretical analysis of the concept of "personal potential"]. Problemy suchasnoi psykholohii : zb. nauk. pr. Kamianets-Podilskoho nats. un-tu im. Ivana Ohiienka, In-tu psykholohii im. H. S. Kostiuka NAPN Ukrainy / za red. S. D. Maksymenka, L. A. Onufriievoi. Vyp. 15. Kamianets-Podilskyi : Aksioma, 2013. S. 405-415.

8. Pidlasyi I., Trypolska S. Formuvannia profesiinoho potentsialu yak meta pidhotovky vchytelia. [Formation of professional potential as a goal of teacher training]. Ridna shkola. 1998. № 1. S. 3-8

9. Klibais T., Starynska N., Kraieva O. Do problemy zhyttiestiikosti ta samoaktualizatsii yak skladovykh resursnoho potentsialu osobystosti. [To the problem of sustainability and self-actualization as components of the individual's resource potential]. Perspektyvy ta innovatsii nauky (Seriia «Pedahohika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Medytsyna»). 2021. № 5(5). S. 772-779.

10. Hudinh D., Lennoks D. Liudyna ta yii svitohliad. Dlia choho my zhyvemo i yake nashe mistse u sviti. [Man and his worldview. What do we live for and what is our place in the world]. T. 1. Lviv : Liudyna ta yii svitohliad, 2008. 413 s.

Размещено на Allbest.ru