Філософія креативності педагогічної практики в сучасних умовах стандартизації профільної школи

Размещено на http://allbest.ru

Ізмаїльський державний гуманітарний університет

Філософія креативності педагогічної практики в сучасних умовах стандартизації профільної школи

Лілія Куліненко доктор філософських наук, професор

Україна

Анотація

У статті представлено філософію креативності практичної підготовки майбутніх учителів як одного із напрямків їх професійної діяльності в сучасних умовах спеціалізації профільної освіти. Доведено ефективне та результативне формування творчих здібностей майбутніх педагогів профільної школи яке залежить від підготовки, організації та проведення педагогічної практики, що, зокрема, передбачає орієнтацію на найновіші досягнення в педагогічній галузі, освоєння новітніх освітніх технологій, формування професійної компетентності, самостійності, об'єктивності тощо.

Ключові слова: креативність, творчість, особистість, філософія освіти, практика, педагогічна освіта, профільна освіта, стандартизація профільної школи.

Abstract

The philosophy of creativity of pedagogical practice in the modern conditions of standardization of a professional school

Liliya Kulinenko

Doctor of Philosophy, Professor State institution «South Ukrainian National Izmail State University of Humanities, Ukraine

The article presents the philosophy of creativity of practical training of future teachers as one of the directions of their professional activity in modern conditions of specialization of specialized education. The effective and effective formation of the creative abilities of future teachers of a specialized school has been proven, which depends on the preparation, organization and conduct of pedagogical practice, which, in particular, involves focusing on the latest achievements in the pedagogical field, mastering the latest educational technologies, the formation of professional competence, independence, objectivity, etc.

Key words: creativity, creativity, personality, philosophy of education, practice, pedagogical education, specialized education, standardization of specialized school.

Вступ

Постановка проблеми. Інформаційна епоха та глобалізація, що розгортаються, вимагають формування креативної, творчої особистості в умовах стандартизації профільної школи. Найбільш ефективно це відбувається через систему профільної освіти. Здобуваючи знання, формуючи відповідні компетенції, особистість, що навчається, виховує свій теоретичний і практичний розум, здобуває навички творчості, вміння працювати з людьми, навчати і виховувати інших. Навчальний заклад має підготувати вчителя для профільної школи, який зможе забезпечити підготовку особистостей, здатних відповісти на виклики епохи власною креативністю і творчістю. Зрозуміло, майбутні педагоги самі мають оволодіти аналогічними якостями. Найбільші можливості для цього створює педагогічна практика. У цьому вимірі вона постає як умова, засіб і результат формування креативності та творчості майбутнього вчителя. У більшості педагогічних закладів формування креативності та творчих здібностей майбутніх учителів засобами педагогічної практики ведеться без належного теоретичного методичного супроводу, у результаті чого виникає низка протиріч, поза розв'язанням яких про належну ефективність та якість педагогічного процесу не може бути й мови. Враховуючи актуальність проблеми та її недостатню спрацьованість, зупинимось на детально. В першу чергу маємо відзначити практичну природу креативності та творчості, що й обумовлює провідну роль практики у їх формуванні та розвитку. Адже за своєю сутністю творчість є проявом людської діяльності, тому поза діяльністю креативність та творчі здібності сформуватися не можуть.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Філософсько-педагогічним дослідженням креативної та творчої природи практики як основи модернізації сучасної освіти, вивченню ролі практичної підготовки в сучасній системі підготовки фахівців вищої кваліфікації засобами освіти, формуванню майбутнього вчителя в контексті його практичної підготовки в умовах профільного навчання присвячена значна кількість наукових публікацій. В Україні до цієї тематики звертались В. Андрущенко, В. Бакіров, В. Бех, І. Бех, В. Биков, Н. Бібік, Л. Бевзенко, А. Бойко, В. Бондар, В. Вікторов, Л. Вовк, Г. Волинка, В. Воронкова, С. Гончаренко, Р. Гуревич, В. Дзоз, Н. Дем'яненко, Д. Дзвінчук, Т. Жижко, В. Журавський, І. Зязюн, М. Євтух, В. Кизима, К. Корсак, В. Кремень, С. Кримський, В. Луговий, М. Лукашевич, С. Максименко, М. Михальченко, Н. Мозгова, В. Огнев'юк, В. Олійник, В. Пазенок, І. Предборська, Н. Протасова, Л. Пуховська, В. Рибалка, В. Рижко, В. Савельєв, О. Савченко, С. Сисоєва, О. Сухомлинська, Д. Табачник, П. Таланчук, В. Ткаченко, О. Уваркіна, В. Шинкарук, І. Цехмістро, О. Яценко, В. Ярошовець та ін. Актуальними є зокрема, теоретико-методологічні засади дослідження практики в структурі освітньої діяльності профільної школи, основні функції та завдання практичної підготовки педагога; структура практичної підготовки майбутнього вчителя; самостійна робота студентів в структурі практичної підготовки майбутніх педагогів. Досить помітний пласт дослідницьких завдань локалізується в царині визначення місця та ролі практики в підготовці майбутнього вчителя профільної школи до встановлення співвідношення раціонального та ірраціонального, теоретичного та соціокультурного (побутового) знання та його дискурсного освоєння. Проблемою залишається побудова оптимальної моделі практичної підготовки майбутніх педагогів, моніторинг якості організації і проведення педагогічної практики, аналіз практики як умови, засобу і механізму (технології) формування креативності та творчих здібностей майбутніх педагогів в умовах стандартизації профільної школи.

Метою роботи є вивчення та аналіз провідної ролі практики у формуванні та розвитку практичної природи креативності та творчості в умовах стандартизації профільної школи.

Виклад основного матеріалу дослідження

Згідно з «Українським педагогічним словником», творчість - це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові моральні та духовні цінності суспільства (Гончаренко, 1997: 326). На думку

Т. Руденко, творчість визначається як продуктивна людська діяльність, яка приводить до виникнення чогось нового, якого раніше ніколи не існувало. У творчості людина виявляє себе в культурі, створюючи її як нову цінність, як продовження своєї природної сутності. Тому серед різних тлумачень цього феномена переважає діяльнісний підхід: це діяльність, спрямована на створення духовних і матеріальних цінностей (Руденко, 2010: 73). С. Сисоєва діяльність вважає основою творчості, згідно з якою, сутність людини-творця виражається в діяльності, але повністю не виявляється в ній. Повністю людська сутність виявляється в творчості, що відбиває високий рівень активності людини, спрямованої на розв'язання діалектичного протиріччя між «старим і новим», у процесі якого долаються межі наявної діяльності. І творчість, і діяльність спрямовані на перетворення оточуючого світу і самої людини як діючого суб'єкта, але діяльність може бути продуктивною і репродуктивною, творчість виступає тільки у взаємозв'язку продуктивного і репродуктивного, включаючи не тільки безпосередньо результативні дії, але й мотиви, відношення, погляди, переживання, самосвідомість і інші форми прояву людських якостей, які не приводять до певного видимого результату (Сисоєва, 2006: 105).

В контексті педагогічної діяльності розглядає творчість О. Акімова, розуміючи її як продуктивний процес створення нових, оригінальних, соціально значимих продуктів на основі єдності усвідомлених (логічних) та неусвідомлених (інтуїтивних) моментів. Творчість є атрибутом діяльності, а також набутою через діяльність властивістю, тому саме продуктивна навчальна діяльність та включення в неї студента є необхідною умовою розвитку здатності до творчості (Акімова, 2010: 14).

Окремої уваги заслуговує практичне підґрунтя формування педагогічної творчості. В цілому у сучасній педагогічній науці даний вид творчості трактується як оригінальний і високоефективний підхід учителя профільної школи до навчально-виховних завдань, збагачення теорії і практики виховання та навчання. Досягнення творчого результату забезпечується систематичними цілеспрямованими спостереженнями, застосуванням педагогічного експерименту, критичним використанням передового педагогічного досвіду. Педагогічна творчість стосується різних сторін діяльності вчителя - проведення навчальних занять, роботи над організацією колективу учнів відповідно до їхніх вікових та індивідуальних особливостей, проектування особистості учня, вироблення стратегії й тактики педагогічної діяльності в сучасних умовах профільного навчання з метою оптимального виконання завдань всебічно (Гончаренко, 1997: 326).

Як бачимо, педагогічна творчість розглядається як атрибут педагогічної діяльності, що виявляється та розвивається через практичні дії педагога у навчально-виховному процесі профільного навчання. Зокрема, С. Сисоєва зазначає, що при дослідженні творчості вчителя пріоритет віддається діяльнісному підходу. Саме в процесі творчої професійної діяльності розкриваються творчі можливості педагога, відбувається їх реалізація та розвиток. За таких умов виникає необхідність підготовки вчителя до усвідомлення рівня власної творчої професійної педагогічної діяльності, формування у нього потреби аналізувати власний педагогічний досвід і впроваджувати педагогічний досвід інших з урахуванням своєї творчої індивідуальності (Сисоєва, 2006: 97).

І. Харкавців розглядає педагогічну творчість як пошуковий, інноваційний процес створення і перетворення особистості вихованця, що виявляється, з одного боку, в науковій діяльності педагога (спрямованій на розробку нових технологій навчання і на самовдосконалення вчителя), з іншого - в творчій педагогічній роботі (оригінальне розв'язання педагогічних завдань, розробка нових педагогічних методів, прийомів, застосування педагогічного досвіду в нових умовах, удосконалення системи роботи з учнями, імпровізація в педагогічному процесі). Під час роботи з учнями вчитель передбачає педагогічні ефекти, впливає на уяву, увагу, пізнавальну діяльність учнів, а також звертається до педагогічного перевтілення, що робить його діяльність творчим процесом (Харкавців, 2010: 153).

Таким чином, утвердження філософії креативності постає як головна проблема сучасної освітньої політики в сучасних умовах стандартизації профільного навчання та суспільства знань. Як тлумачать психолого-педагогічні дослідження, креативність є сукупністю властивостей особистості, що характеризується здатністю визначати проблему, бачити шляхи її розв'язання, оригінальністю, можливістю відійти від шаблону. Креативність є особистісною характеристикою, яка визначає здатність до творчості і є умовою успішної самореалізації. Як показують численні дослідження, креативність не є цілковито вродженою якістю, вона розвивається в процесі навчання і виховання в безпосередній активній діяльності завдяки цілеспрямованому педагогічному впливу. Формування креативності - це педагогічне управління індивідуальним становленням особистості, що потребує особливої уваги, додаткових педагогічних впливів. Щоб формування креативності відповідало сучасним вимогам є необхідним забезпечення оптимальних психолого-педагогічних умов (Бондар, 2007: 10).

Н. Хамітов підкреслює, що креативність як загально-антропологічна властивість, по суті, не виховується, а лише актуалізується. Причому установка на актуалізацію креативності повинна поєднуватися з усвідомленням її екзистенційної багатовимірності та колізійності. Креативність повинна наповнювати сам освітній процес. Лише вступивши у проблемні ситуації, які спонукують креативність, можна набути її як певну якість, що відзначає дипломованого спеціаліста для сучасної профільної школи. У реальній практиці освітнього процесу це означає співтворчу комунікацію учителя й учня, викладача й студента, в який долається ставлення до останніх лише як до об'єкту навчально-виховного впливу. Головним критерієм «якості студента» стає не сукупність засвоєної інформації, а творча робота, в якій ця інформація використовується, створюючи щось принципово нове. Мова йде про креативне олюднення освітнього процесу. І суть такого олюднення не просто у досягненні «суб'єкт - суб'єктного» типу відносин, а у розгортанні комунікативної моделі «Людина - Людина» (Хамітов, 2009: 65). Центральне місце у освітній політиці з позиції філософії креативності посідає розвиток творчих якостей особистості. Так, О. Кивлюк, зазначаючи, що зміст освіти, її організація і методи перебувають у стадії безперервного оновлення, орієнтуються на прогнозовані наукою і практикою перспективи, головним завданням вищої школи вважає розвиток саме творчих якостей особи, здатності сприймати нові наукові ідеї, аналізувати і застосовувати їх в умовах самостійної професійної діяльності (Кивлюк, 2010: 315). Подібну позицію поділяє А. Бойко, на думку якої сьогодні головна мета навчання вже не набуття нових знань, умінь і навичок, а вироблення здатності орієнтуватися в нових умовах життя, детермінованих все зростаючою складністю світу, приймати розумні рішення і нести за них відповідальність. Нова парадигма освіти передбачає розвиток здібностей до творчості, до різноманітних форм мислення, до співпраці з іншими людьми, формування інтересу до знань і потреби до їх «добування» (Кивлюк, 2010: 228).

Окремо варто відзначити необхідність формування креативності педагога. На думку Г. Решетнікової, сучасний вчитель має готувати мислячу людину спроможну до творчих дій. Вирішити це завдання може лише креативна особистість, що здатна до нестандартної педагогічної діяльності та має наступні властивості: високий рівень інтелекту, досвід роботи з дітьми, знання психологічних особливостей дітей, чуйний характер, почуття гумору, самовдосконалення своєї особистості, широкий світогляд, коло різноманітних інтересів, здатність до самоаналізу, сміливість, свобода, самовпевненість в собі. Ось комбінація ознак, які властиві креативним особистостям, що одночасно підвищують здатність до реалізації творчого потенціалу. Говорячи про креативну особистість вчителя, Г. Решетнікова виокремлює наступні її властивості: наявність творчого, креативного потенціалу; особистісний стиль творчого пошуку; наявність мотивів, де провідне місце займає самоствердження; вміння використовувати нові прийоми передачі теоретичного матеріалу на практиці; уміння використовувати досвід інших вчителів; здатність експериментувати, розробляти нові науково-практичні методики, створювати інновації в педагогічній науці; володіння відповідальністю та вміння приймати рішення в педагогічних ситуаціях (Решетнікова, 2010: 52). Нова креативна модель освіти також передбачає принцип інноваційності. Як відзначає О. Скубашевська, творчий характер інноваційних процесів у системі освіти зумовлений тією обставиною, що творчість та інновації не можуть існувати окремо. Насамперед через те, що створення інновацій - це завжди творчий процес, який відповідає умовам пошуку нового, оригінального, оптимального сучасній профільній школі зокрема. Зв'язок творчості й інновацій пояснює, чому сьогодні на тлі інноваційних процесів в системі освіти особливо актуально звучить проблема виховання творчої особистості, розвитку її здібностей та створення умов для розкриття креативності як важливою складової її формування (Скубашевська, 2009: 74). Отже, творчість та креативність необхідно розглядати як комплексні утворення особистості педагога, що формуються через різноманітні види практичної діяльності. В контексті проблеми підготовки майбутніх вчителів провідною формою такої діяльності стає педагогічна практика.

На думку В. Іванової, творчі якості можуть бути розвинені лише в діяльності, яка потребує нестандартних рішень та дій. В основі розвитку творчих якостей студентів лежить оволодіння теорією педагогічної науки, методичними знаннями і безпосередня практична діяльність під час педагогічної практики в умовах профільної школи (Іванова, 2009: 23).

Таким чином, є всі підстави розглядати практику як умову формування креативності і творчості. Практика завжди багатша за теорію, яку вивчали студенти в університеті; вона - жива реальність, що розвивається; а відтак, вона потребує нових підходів, рішень, діяльності. Розглядаючи практику в профільній школі як умову формування креативності та творчості варто виокремити ті організаційні принципи, що сприяють досягненню означеної мети. Адже, як відзначає Л. Єськова, творчість не виникає сама по собі. Для її розвитку й потрібна сприятлива атмосфера, стимулююче середовище, відповідні зовнішні та внутрішні умови. Сприятливі умови стимулюють творчість, створюють живильне середовище для паростків нового, але безпосередніми джерелами творчих, новаторських ідей і рішень є соціальне замовлення держави; досягнення науки, у тому числі наук про людину, її виховання й розвиток - педагогіки, психології й методики; передовий педагогічний досвід і, нарешті, особистий досвід і вироблені на його основі мислення та інтуїція педагога. Жодне з цих джерел не можна абсолютизувати, брати ізольовано від інших (Єськова, 2008: 87).

Згідно ж з Л. Манчуленко, основними організаційно-педагогічними умовами формування творчого стилю педагогічної діяльності майбутніх педагогів у процесі педагогічної практики можуть бути ті, які забезпечували б продуктивність впливу факторів формування творчого стилю педагогічної діяльності (застосування знань, умінь та навичок; уміння навчатись, мотиви та інтереси; ставлення до діяльності; потреба у діяльності; стиль стосунків; спрямованість на продуктивність; регулярність та системність; педагогічна позиція; обсяг роботи; здатність до засвоєння; потреба у досягненнях), а також передбачали б застосування продуктивних методів навчання (ситуативний метод, пізнавальна гра, дискусія, практична робота, вправа, розповідь). Зважаючи на це, до організаційно - педагогічних умов формування творчого стилю педагогічної діяльності у процесі педпрактики віднесено цілісність педагогічної практики, реалізацію ідей проблемного та інноваційно-творчого навчання та реалізацію програми, орієнтованої на розвиток творчості особистостей (Манчуленко, 2003).

Отже, в умовах педагогічної практики формування творчих здібностей майбутніх педагогів безпосередньо пов'язано з пошуком нових форм, методів, технік педагогічної діяльності. Так, В. Зозуляк підкреслює широкі можливості цілеспрямованого розвитку творчих здібностей, прагнення до творчості, творчого потенціалу особистості студента чи молодого педагога через систематичне включення його в діяльність, що потребує ініціативи, самостійності, відмови від шаблона і стереотипу, розвитку самоаналізу і самооцінки. освіта студент компетентність креативний

Таким чином, в процесі педагогічної практики відбувається формування низки важливих для майбутнього педагога якостей. В першу чергу, через осмислення педагогічної дійсності формується креативність - творчі можливості (здібності) людини, що можуть виявлятися у мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, характеризувати особистість в цілому або її окремі боки, продукти діяльності, процес їх створення. Для більш повного розуміння педагогічної креативності необхідно розглянути її основні властивості. Згідно з С. Сисоєвою, ознаками педагогічної креативності є: високий рівень соціальної і моральної свідомості; пошуково-перетворюючий стиль мислення; розвинені інтелектуально, логічні здібності; проблемне бачення; творча фантазія, розвинуте уявлення; специфічні особистісні якості; специфічні мотиви; комунікативні здібності; здатність до самоуправління; високий рівень загальної культури (Манчуленко, 2003). В свою чергу, Г. Решетнікова, говорячи про креативну особистість вчителя, виокремлює такі властиві їй риси, як: наявність творчого, креативного потенціалу; особистісний стиль творчого пошуку; наявність мотивів, де провідне місце займає самоствердження; вміння використовувати нові прийоми передачі теоретичного матеріалу на практиці; уміння використовувати досвід інших вчителів; здатність експериментувати, розробляти нові науково-практичні методики, створювати інновації в педагогічній науці; володіння відповідальністю та вміння приймати рішення в педагогічних ситуаціях (Решетнікова, 2010: 52).

Структура креативності майбутнього вчителя базується на динамічній взаємодії п'ятьох взаємопов'язаних компонентів: мотиваційного, емоційно-ціннісного, когнітивного, конативного та результативного. Мотиваційний компонент передбачає формування мотивації успіху та подолання боязні невдачі, когнітивний - оволодіння знаннями психолого-педагогічних основ креативності (процес, якості особистості та кінцевий продукт), конативний - застосування прийомів і методів генерування та аналізу ідей, емоційно-ціннісний - сприяння стану психофізіологічної когерентності та розвиток ціннісних орієнтацій шляхом «прийняття поняття культури», результативний - створення креативного навчального продукту - тексту.

В першу чергу, практична діяльність майбутнього педагога сприяє розвитку творчого мислення. Сутність творчого мислення, як психолого-педагогічної категорії, полягає в особливостях процесу мислення, які призводять до пізнавально-творчих результатів (оригінальності, новизні ідей, суджень); спрямованості розумового процесу на вирішення певної задачі або проблеми; наявності мотивації у досягненні пізнавальної мети; структурованості процесу мислення у такий спосіб: виникнення проблемної ситуації, спрямованість на активні дії, вирішення задачі; віднесеності до рефлексивного типу свідомості, який реалізується через такі здібності: аналіз, рефлексія; суб'єктивності отриманого творчого результату (Акімова, 2010: 15-16). Завдяки практичним діям у реальних педагогічних ситуаціях майбутні вчителі поступово формують власний творчий стиль педагогічної діяльності, що також розглядається як важлива творча здібність особистості педагога.

На думку Л. Манчуленко, творчий стиль педагогічної діяльності - це органічна єдність поведінкових рис демократичного спрямування педагога та продуктивного типу організації діяльності учнів, яка реалізується через методи, прийоми, форми та засоби педагогічної діяльності на основі суб'єкт-суб'єктних відносин, що розкриває творчий потенціал педагога. Основними критеріями формування творчого стилю педагогічної діяльності майбутнього педагога є: продуктивність, що характеризує результати навчально-пізнавальної діяльності студентів через їх знання, навички й уміння розв'язувати педагогічні задачі; оптимальність, що оцінюється через вибір майбутніми педагогами системи методів педагогічного впливу на учнів у навчально-виховному процесі; педагогічна доцільність, яка розкриває рівень взаємодії студента з учнями, його спрямованість та діалогічність у навчально-виховному процесі; пізнавальна активність, яка визначає рівень інтегративних якостей у процесі педагогічної діяльності майбутніх педагогів, зокрема у профільній школі (ініціативність, самостійність, повнота і мобільність знань, умінь і навичок. Орієнтація на найновіші досягнення в галузі педагогічної проблематики в першу чергу передбачає формування в майбутнього педагога через педагогічну практику тих навичок, здібностей, вмінь, що дозволяють ефективно вирішувати педагогічні проблеми, характерні для сучасного етапу суспільного розвитку.

Як зазначає з цього приводу В. Ковальчук, сьогодні перед педагогічною наукою стоїть актуальне завдання - навчати людей конструктивному мисленню та розвивати їх творчий потенціал в умовах глобалізації, розвитку інформаційного суспільства й складних трансформаційних процесів у державі й, зокрема, у сфері освіти. Одним із важливих факторів реалізації цього завдання є фундаменталізація освіти, пов'язана як з інформаційним контекстом розвитку освіти, так і з виробленням навичок та вміння самостійно знаходити і приймати відповідальні рішення вчителем і учнем в умовах невизначеності, у критичних та стресових ситуаціях, у випадках, коли вони стикаються з новими, досить складними природними та соціальними явищами. Звідси, можна зробити висновок, що у сучасній педагогічній і освітньо-виховній практиці вищої школи пріоритет віддають ідеям акмеології та педагогіки співробітництва, а методологічними орієнтирами концепцій виховання вчителів служать такі підходи, як системний, діяльнісний, особистісний, полісуб'єктний, культурологічний, етнопедагогічний, антропологічний та інші (Ковальчук, 2006).

Технології навчання - це законовідповідна педагогічна діяльність, яка реалізує науково обґрунтований проект дидактичного процесу і володіє більш високим ступенем ефективності, надійності та гарантованості результату, ніж це має місце при традиційних методиках (Нісімчук, 2000: 6).

Освоєння новітніх технологій роботи з учнями під час педагогічної практики суттєво впливає на розвиток креативності та творчих здібностей майбутнього педагога. Сучасні особистісно-орієнтовані, інформаційно-комунікаційні, інтерактивні, мультимедійні та інші освітні технології значно розширюють можливості застосування креативних інноваційних форм організації навчально-виховного процесу.

Аналізуючи процес формування творчих здібностей майбутнього вчителя, варто розглянути основні сфери реалізації креативності та творчості в процесі педагогічної практики, до яких можна віднести: а) створення й відтворення педагогічного середовища; б) налагодження належного спілкування із учнями та вихованцями; в) «входження» у батьківське середовище; г) включення в коло реальних, а не уявних (віртуальних) проблем педагогічного процесу; д) організація дозвілля та відпочинку.

Говорячи про створення в процесі педагогічної практики педагогічного середовища, в першу чергу, варто відзначити ті його властивості, що забезпечують формування та реалізацію креативності та творчості.

Згідно з І. Поляковою, освітнє середовище повинно відповідати таким основним вимогам, необхідним для розвитку креативності:

1) відсутність правил, що регламентують дії тих, хто навчається, хід їх думки, шляхи пізнання; надання їм свободи та самостійності;

2) наявність великої інформаційної бази, що забезпечує отримання всіх необхідних відомостей;

3) наявність позитивних передових зразків творчої діяльності й можливості оцінити її результати;

4) створення умов для максимального розкриття творчого потенціалу кожного студента в процесі активної пошукової діяльності, що стимулює прагнення домогтися результату не гіршого, ніж той, що взято за зразок;

5) відсутність обмежень у часі, що не дають змоги створити вільну, невимушену атмосферу творчості (Полякова, 2010: 349-350).

А. Нісімчук, О. Падалка, О. Шпак для розвитку креативності вважають за необхідне формування нерегламентованого середовища з демократичними стосунками та наслідуванням творчої особистості. Розвиток креативності вчителя можливо відбувається під впливом мікросередовища й наслідування через формування системи мотивів і особистісних рис (нонконформізм, незалежність, мотивація самоактуалізації). Проте в ході педагогічної практики встановлюються часто суперечливі стосунки між студентами і педагогічним співтовариством. По-перше, майбутні вчителі відчувають тиск через орієнтацію на середнього учня, уніфікацію програм і жорсткої регламентації педагогічної діяльності. Опір же студентів репродуктивним видам робіт, їхня велика чутливість до проблем розцінюється часто як упертість. Часто талановиті студенти стають об'єктом критики вчителів-наставників через відмову копіювати їхні методичні прийоми. У ході фахового становлення вчителя велике значення має фаховий зразок - особистість професіонала, на яку орієнтуються студенти. Отже, для розвитку креативності необхідний певний рівень опору середовища і заохочення таланта (Нісімчук, 2000: 284).

Іншим вкрай важливим для розвитку творчих здібностей виміром практичної діяльності майбутнього педагога є педагогічне спілкування. Як відзначає І. Зязюн, педагогічна діяльність є сумісною діяльністю, що відбувається за законами спілкування. Учитель і учень постають як суб'єкти спілкування, тому пасивність хоча б одного з них призводить до порушення контакту й зрештою до зниження ефективності педагогічної діяльності. З цього погляду навчання й виховання виступає як творче спілкування вчителя та учня, результатом якого є формування не тільки знань і вмінь, а й системи ставлення учня до себе, до інших, до світу. Звичайно, під час спілкування зміни відбуваються як в особистості школяра, так і в особистості вчителя. Зростає педагогічна майстерність учителя та його соціальна зрілість.

За словами В. Андрущенка, для того щоб оволодіти педагогічною творчістю, вчитель повинен не лише навчитися вирішувати теоретичні педагогічні задачі, але й втілювати це рішення в спілкуванні з дітьми. Останнє неможливо без вміння керувати власними психічними станами, без створення відповідних зовнішніх та внутрішніх умов. Без постійної співтворчості з учнями продуктивний педагогічний процес неможливий. Найоригінальніші рішення дають педагогічний ефект лише в тому разі, коли спираються на співтворчість учня. Вчитель повинен вміти керувати пізнавальним та моральним пошуком учня (Андрущенко, 2011: 15).

В. Чернобровкін розглядає педагогічне спілкування як один з ключових критеріїв, що дозволяють розрізняти репродуктивну й творчу моделі педагогічної діяльності. Дані моделі виявляються у різних стилях педагогічного спілкування - монологізованому й діалогізованому. Монологізовані комунікативні стилі засновані на статусному домінуванні вчителя над учнями й «суб'єкт-об'єктних» стосунках, у наявності примусових впливів учителя на учнів (у формі прихованого маніпулювання або відкритої агресії), догматизмі (ригідності та стереотипності методів і прийомів впливу на учнів), егоцентризмі (зосередженості на власних потребах, цілях і задачах). Діалогізовані стилі педагогічного спілкування пов'язані з особистісною рівністю, «суб'єкт-суб'єктними» стосунками, конвергенцією потреб учнів і вчителя, їх співробітництві, прагненні педагога профільної школи до творчості (імпровізацій і експериментування), особистісного й професійного зростання (Чернобровкін, 2008: 86).

Висновки

Можна виокремити основні сфери реалізації креативності та творчості в процесі педагогічної практики в умовах стандартизації профільної школи, до яких відносяться: а) створення й відтворення педагогічного середовища; б) налагодження належного спілкування із учнями та вихованцями; в) «входження» в батьківське середовище; г) включення в коло реальних, а не уявних (віртуальних) проблем педагогічного процесу; д) організація дозвілля та відпочинку.

Таким чином, значення педагогічної практики як умови, засобу і механізму формування креативності та творчих здібностей майбутніх педагогів випливає з практичної природи даних особистісних утворень, розвиток яких відбувається через різноманітні форми практичної діяльності в умовах реальних педагогічних ситуацій, що вимагають від практиканта пошуку нестандартних рішень, самостійності, ініціативності, інновацій. Ефективне та результативне формування творчих здібностей майбутніх педагогів в умовах стандартизації профільної школи залежить від підготовки, організації та проведення педагогічної практики, що, зокрема, передбачає орієнтацію на найновіші досягнення в педагогічній галузі, освоєння новітніх освітніх технологій, формування професійної компетентності, самостійності, об'єктивності тощо.

Джерела і література

Акімова О. В. Теоретико-методичні засади формування творчого мислення майбутнього вчителя в умовах університетської освіти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти». Тернопіль, 2010. 43 с.

Андрущенко В. П. Педагогічна освіта держави: філософія майстерності, свободи, творчості. Нова парадигма: [журнал наукових праць]. Вип. 100. К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. С. 3-21.

Бойко А. М. Інноваційний характер сучасної освіти. Філософські обрії. 2008. № 19. С. 223-234.

Бондар І. В. Педагогічні умови формування креативності. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 16: Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: збірник наукових праць. Вип. 7. К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2007. С. 9-13.

Гончаренко С. І. Український педагогічний словник. К.: Либидь, 1997. 376 с.

Єськова Л. В. Педагогічні творчість та майстерність - вагомі знаряддя розвитку творчої особистості. Освіта Донбасу. 2008. №2-3. С. 85-89.

Іванова В. В. Формування творчих якостей майбутніх учителів у процесі професійної підготовки. Педагогіка вищої та середньої школи : [зб. наук. пр.]. Вип. 25. Кривий Ріг, 2009. С. 19-24.

Кивлюк О. П. Проблеми трансформації змісту та технологій навчання під впливом інформаційної революції. Гілея: науковий вісник: [зб. наук. пр.]. К., 2010. Вип. 40. С. 314319.

Ковальчук В. Ю. Модернізація професійної та світоглядно-методологічної підготовки сучасного вчителя : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти». К., 2006. 35 с.

Манчуленко Л. В. Підготовка майбутніх учителів до інноваційної діяльності під час проходження педагогічної практики. Вісник УДУВГП: [зб. наук. пр.]. Рівне, 2003. Частина 1. С. 135-141.

Нісімчук А. С. Сучасні педагогічні технології: навч. посіб. К.: Центр «Просвіта»; Пошуково-видавниче агентство «Книга Пам'яті України», 2000. 368 с.

Полякова І. В. Змістовий аспект поняття «креативність» у контексті підготовки майбутнього вчителя. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: [зб. наук. пр.]. № 10. Запоріжжя, 2010. С. 346-351.

Решетнікова Г. Б. Креативність як характеристика професіоналізму сучасного вчителя. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 16: Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики : [зб. наук. пр.]. Вип.11. К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. С. 49-53.

Руденко Т. П. Творчість як засіб соціального пізнання та перетворення дійсності. Нова парадигма : [журнал наукових праць]. Вип. 97. К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2010. С. 72-80.

Сисоєва С. О. Основи педагогічної творчості: підручник. К.: Міленіум, 2006. 344 с.

Скубашевська О. Творчий потенціал освіти. Нова парадигма. Вип. 87. К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. С. 68-79.

Хамітов Н. Креативність як фундаментальний концепт сучасної філософії освіти. Філософія освіти. 2009. № 1-2. С. 59-66.

Харкавців І. Реалізація професійного самовдосконалення суб'єктів освітнього процесу через творчу педагогічну діяльність. Молодь і ринок. 2010. №4. С. 150-154.

Чернобровкін В. М. Психологічні проблеми творчості в діяльності вчителя. Освіта Донбасу. 2008. №5-6. С. 85-89.

References

Akimova O. V. (2010). Teoretyko-metodychni zasady formuvannia tvorchoho myslennia maibutnoho vchytelia v umovakh universytetskoi osvity : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia d-ra ped. nauk : spets. 13.00.04 «Teoriia i metodyka profesiinoi osvity». Ternopil. 43 р. [in Ukrainian].

Andrushchenko V. P. (2011). Pedahohichna osvita derzhavy: filosofiia maisternosti, svobody, tvorchosti. Novaparadyhma : [zhurnal naukovykh prats]. Vyp. 100. K.: Vyd-vo NPU imeni M. P. Drahomanova. Р. 3-21. [in Ukrainian].

Boiko A. M. (2008). Innovatsiinyi kharakter suchasnoi osvity. Filosofski obrii. № 19. Р. 223-234. [in Ukrainian].

Bondar I. V. (2007). Pedahohichni umovy formuvannia kreatyvnosti. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M.P.Drahomanova. Seriia 16: Tvorcha osobystist uchytelia: problemy teorii i praktyky : zbirnyk nauk. prats. Vyp. 7. K.: Vyd-vo NPU imeni M. P. Drahomanova. Р. 9-13. [in Ukr].

Honcharenko S. I. (1997). Ukr. ped. slovnyk. K.: Lybyd. 376 р. [in Ukrainian].

Yeskova L. V. (2008). Pedahohichni tvorchist ta maisternist - vahomi znariaddia rozvytku tvorchoi osobystosti. OsvitaDonbasu. №2-3. Р. 85-89. [in Ukrainian].

Ivanova V. V. (2009). Formuvannia tvorchykh yakostei maibutnikh uchyteliv u protsesi profesiinoi pidhotovky. Pedahohika vyshchoi ta serednoi shkoly : [zb. nauk. pr.]. Vyp. 25. Kryvyi Rih. Р. 19-24. [in Ukrainian].

Kyvliuk O. P. (2010). Problemy transformatsii zmistu ta tekhnolohii navchannia pid vplyvom informatsiinoi revoliutsii. Hileia : naukovyi visnyk : [zb. nauk. pr.]. K. Vyp. 40. Р. 314319. [in Ukrainian].

Kovalchuk V. Yu. (2006). Modernizatsiia profesiinoi ta svitohliadno-metodolohichnoi pidhotovky suchasnoho vchytelia : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia d-ra ped. nauk : spets. 13.00.04 «Teoriia i metodyka profesiinoi osvity». K. 35 p. [in Ukrainian].

Manchulenko L. V. (2003). Pidhotovka maibutnikh uchyteliv do innovatsiinoi diialnosti pid chas prokhodzhennia pedahohichnoi praktyky. Visnyk UDUVHP : [zb. nauk. pr.]. Rivne. Chastyna 1. Р. 135-141. [in Ukrainian].

Nisimchuk A. S. (2000). Suchasni pedahohichni tekhnolohii : navch. posib. K.: Tsentr «Prosvita»; Poshukovo-vydavnyche ahentstvo «Knyha Pamiati Ukrainy». 368 p. [in Ukrainian].

Poliakova I. V. (2010). Zmistovyi aspekt poniattia «kreatyvnist» u konteksti pidhotovky maibutnoho vchytelia. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh : [zb. nauk. pr.]. №10. Zaporizhzhia. Р. 346-351. [in Ukrainian].

Reshetnikova H. B. (2010). Kreatyvnist yak kharakterystyka profesionalizmu suchasnoho vchytelia. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M.P. Drahomanova. Seriia 16 : Tvorcha osobystist uchytelia: problemy teorii i praktyky: [zb. nauk. pr.]. Vyp. 11. K.: Vyd-vo NPU imeni M. P. Drahomanova. Р. 49-53. [in Ukrainian].

Rudenko T. P. (2010). Tvorchist yak zasib sotsialnoho piznannia ta peretvorennia diisnosti. Nova paradyhma: [zhurnal naukovykh prats]. Vyp. 97. K.: Vyd-vo NPU imeni M. P. Drahomanova. Р. 72-80. [in Ukrainian].

Sysoieva S. O. (2006). Osnovy pedahohichnoi tvorchosti : pidruchnyk. K.: Milenium. 344 p. [in Ukrainian].

Skubashevska O. (2009). Tvorchyi potentsial osvity. Novaparadyhma. Vyp. 87. K.: Vyd- vo NPU imeni M. P. Drahomanova. Р. 68-79. [in Ukrainian].

Khamitov N. (2009). Kreatyvnist yak fundamentalnyi kontsept suchasnoi filosofii osvity /N. Khamitov. Filosofiia osvity. № 1-2. Р. 59-66. [in Ukrainian].

Kharkavtsiv I. (2010). Realizatsiia profesiinoho samovdoskonalennia subiektiv osvitnoho protsesu cherez tvorchu pedahohichnu diialnist. Molodi rynok. №4. Р. 150-154. [in Ukrainian].

Chernobrovkin V. M. (2008). Psykholohichni problemy tvorchosti v diialnosti vchytelia. OsvitaDonbasu. №5-6. Р. 85-89. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru