Формування професійної компетентності майбутніх реабілітологів до роботи з військовими

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський державний медичний університет

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ РЕАБІЛІТОЛОГІВ ДО РОБОТИ З ВІЙСЬКОВИМИ

Супруненко Сергій Миколайович

кандидат медичних наук, доцент,

доцент кафедри хірургії №2

Анотація

У статті досліджується актуальна на сьогодні проблематика формування професійної компетентності майбутніх реабілітологів до роботи з військовими. Визначено, що реабілітація військовослужбовців - це комплексна організована діяльність лікування та відновлення сил військовослужбовців засобами лікувальної фізичної культури (ЛФК), котрі вміщують фізичні вправи та масажі. Зазначено, що професійна компетентність майбутніх реабілітологів містить: по-перше - знання, вміння та навички з допомогою яких реабілітолог буде здійснювати свою професійну діяльність на високому рівні; по-друге інтегративність, що свідчить про його готовність до виконання професійної діяльності у сучасному суспільстві; по-третє, професійна компетентність фахівців з реабілітації є інтеграцією знань з різних наукових і навчальних дисциплін та поєднує в собі теоретичну та практичну складову їх підготовки. Розроблено структурну модель формування професійної компетентності майбутніх реабілітологів до роботи з військовими та виокремлено наступні її компоненти: організаційний, ціннісно-мотиваційний, рефлексивний, когнітивний, емоційно-вольовий, комунікативний та нейродинамічний. Звернуто увагу на те, що важливість професійних завдань та обов'язків, що покладаються на реабілітологів, вимагає підвищеної уваги до їх професійної підготовки. Процес формування професійної компетентності майбутніх реабілітологів розглядається як навчання конкретному виду професійної діяльності (зокрема, основам роботи з військовими), що створює умови для постійного вдосконалення та самореалізації особистості в системі професійної підготовки. Запропоновано створити наступні педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх реабілітологів до роботи з військовослужбовцями під час навчання у ЗВО: розвиток у студентів ціннісної сфери, позитивної мотивації та рефлексії до формування їхньої готовності до роботи з військовими; розроблення та впровадження у систему фахової підготовки студентів спецкурсу «Фізична реабілітація військовослужбовців; збагачення творчого потенціалу студентів шляхом активізації науково-дослідної роботи з проблем фізичної реабілітації військових; під час підготовки майбутніх реабілітологів до роботи з військовими використовувати інтерактивні та інноваційні методи навчання.

Ключові слова: реабілітація, військові, професійна компетентність, майбутні реабілітологи.

Annotation

Suprunenko Sergiy Mykolaiovych Candidate of Medical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Surgery №2, Poltava State Medical University

FORMATION OF PROFESSIONAL COMPETENCE OF FUTURE REHABILITATION THERAPISTS TO WORK WITH THE MILITARY

The article examines the current problem of forming the professional competence of future rehabilitation therapists to work with the military. It is determined that the rehabilitation of military personnel is a complex organized activity of treatment and restoration of military personnel by means of physical therapy (PT), which includes physical exercises and massages. It is noted that the professional competence of future rehabilitation specialists includes: firstly, knowledge, skills and abilities with the help of which the rehabilitation specialist will carry out his professional activity at a high level; secondly, integrative, which indicates his readiness to perform professional activities in modern society; thirdly, the professional competence of rehabilitation specialists is an integration of knowledge from various scientific and educational disciplines and combines the theoretical and practical components of their training. A structural model for the formation of professional competence of future rehabilitation specialists to work with the military has been developed and the following components have been identified: organizational, value-motivational, reflective, cognitive, emotional and volitional, communicative and neurodynamic. It is emphasized that the importance of professional tasks and responsibilities assigned to rehabilitation therapists requires increased attention to their professional training. The process of forming the professional competence of future rehabilitation therapists is considered as training in a specific type of professional activity (in particular, the basics of working with the military), which creates conditions for continuous improvement and selfrealization of the individual in the system of professional training. It is proposed to create the following pedagogical conditions for the formation of professional competence of future rehabilitation therapists to work with military personnel during their studies in higher education institutions: development of students' value sphere, positive motivation and reflection to form their readiness to work with the military; development and implementation of a special course "Physical Rehabilitation of Military Personnel; enrichment of students' creative potential by intensifying research work on the problems of physical rehabilitation of military personnel.

Keywords: rehabilitation, military, professional competence, future rehabilitation specialists.

Постановка проблеми

Бойові дії на сході України, що розпочалися у 2014 році та загострилися у 2022 році, мають значний вплив на військовослужбовців, специфіка діяльності яких полягає у регулярному виконанні службово-бойових обов'язків в гарячих точках бойових дій. Як правило, виконання складних бойових завдань супроводжується отриманням травм різного ступеня тяжкості, що може призвести до погіршення психічного стану, а іноді і до більш трагічних наслідків у майбутньому. Тому проблема підготовки майбутніх реабілітологів до роботи з військовими є актуальною, оскільки суспільство висуває все більш високі вимоги до рівня професійної підготовки майбутніх реабілітологів, здатних ефективно працювати в екстремальних умовах постійного зростання кількості різноманітних завдань та наявною малоефективною системою фахової підготовки формування професійної компетентності та найголовніше готовності до роботи з військовослужбовцями. Саме тому вважаємо за доцільне розробити структуру формування професійної компетентності майбутніх реабілітологів до роботи з військовими.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Змістовний аналіз наукових доробків дотичних до піднятої нами проблематики дозволив виявити, що дослідженням теоретико-практичних аспектів професійної підготовки майбутніх реабілітологів у ЗВО та розробкою шляхів вдосконалення цієї підготовки займалися: Т, Бойчук, Ю. Долинний,В. Мазін, Л. Яворська.

О. Степаненко, А. Фастівець вивчали та аналізували вітчизняний та закордонний досвід підготовки майбутніх реабілітологів.

Проблематику професійної підготовки реабілітологів висвітлювали: Л. Волошина, А. Герцик, Р. Карпюк, Є. Приступа.

В. Григоренко, В. Мурза, В. Мухіна та С. Попова займалися написанням наукових робіт в яких визначали принципи та положення реабілітації, серед яких виокремили: ранній початок, безперервність, комплексність та індивідуальність при проведенні реабілітаційних заходів.

Метою статті є розробка структурної моделі формування професійної компетентності майбутніх реабілітологів до роботи з військовими.

Виклад основного матеріалу

Підготовка майбутніх фахівців-реабілітологів до роботи з військовими є дуже актуальною.

На думку більшості науковців реабілітація є галуззю знань, яка тісно пов'язана з фізичною культурою та охороною здоров'я і має на меті максимально відновити функціональні можливості організму людини шляхом використання фізичних вправ.

Л. Сущенко зазначає, що пріоритетним напрямком підготовки майбутніх фахівців з реабілітації є «перенесення акценту з вузької предметної підготовки на формування та розвиток високоосвіченої цілісної особистості майбутнього реабілітолога, перехід студента з об'єкту зовнішньої дії «споживача» готових знань до суб'єкта свого професійного становлення та розвитку» [1, с. 277].

Розглянемо, що таке реабілітація та що вона має на меті.

А. Вовканич у підручнику з фізичної реабілітації пише, що фізична реабілітація це напрям у галузі охорони здоров'я, головним завданням якого є запобігання або полегшення рухових дисфункцій людини [2].

А. Фастівець під реабілітацією розуміє систему заходів, котрі спрямовані на вироблення і застосування комплексів фізичних вправ на різних етапах лікування і реабілітації людини, що забезпечують її функціональне відновлення, виявляють і розвивають резервні та компенсаторні можливості організму шляхом вироблення нових рухів, компенсаторних навичок, користування технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення» [3, с. 79].

Науковець В. Кукса вважає, що фізична реабілітація - це навчально-професійна галузь науково-практичних знань природно-валеологічного та фізкультурно-реабілітаційного напрямів, котрі вивчають закономірності механізмів оздоровлення людини після хвороби і якість життєдіяльності хворого за рахунок виховання культури оздоровчої розумової діяльності, оптимальної рухової активності використання природно-кліматичних чинників, а також підвищення власної відповідальності за індивідуальне здоров'я [4, с.47].

О. Гужальський під фізичною реабілітацією розуміє діяльність з відновлення частково втрачених або ослаблених психофізичних функцій і можливостей людини [5, с. 35].

Таким чином, під реабілітацією військовослужбовців, ми розуміємо, комплексну організовану діяльність лікування та відновлення сил військовослужбовців засобами лікувальної фізичної культури (ЛФК), котрі вміщують фізичні вправи та масажі.

Перш ніж розробити структурну модель формування компетентності майбутніх реабілітологів до роботи з військовослужбовцями розглянемо, що таке компетентність.

У Законі України «Про вищу освіту» визначено, що компетентність - це здатність особи успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, яка виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей [6].

У сучасному тлумачному словнику української мови поняття «компетентність» трактується так: компетентність - це здатність здійснити реальну, життєву дію і кваліфікаційна характеристика індивіда, що береться в момент діяльності; у будь-якої дії є два аспекти - ресурсний та продуктивний, і саме розвиток компетентності визначає перехід ресурсу в продукт. Компетентність - це потенційна готовність вирішувати завдання зі знанням справи; складається зі змістового (знання) та процесуального (вміння) компонентів і вимагає знання сутності проблеми та вміння впоратись з нею; постійне оновлення знань, володіння новою інформацією для вдалого впровадження цих знань у конкретних умовах, тобто володіння оперативними та мобільними знаннями. Компетентний - це той, що має ґрунтовні знання в певній галузі, тямущий; який має певні повноваження, повновладний [7, 346].

Авторки Н. Мілорадова та В. Шевченко під компетентністю у конкретній галузі розуміють поєднання певних знань, здібностей і досвіду, які дадуть змогу обґрунтовано і змістовно судити про конкретну сферу, а також ефективно й професійно діяти в ній [8, с. 234].

Ми ж в своїй роботі будемо розглядати професійну компетентність майбутніх реабілітологів.

Аналіз літературних джерел показав, що деякі науковців вважають за доцільне розрізняти загальну та спеціальну професійні компетентності. Загальна професійна компетентність визначається як загальнопрофесійні знання, уміння, навички, здібності та готовність до їх актуалізації у сфері визначеної групи професій. До складу професійної компетентності належать науково-дослідна, проектно-конструктивна, адміністративно-управлінська, виробнича та педагогічна діяльності. Спеціальна професійна компетентність - це вид і ступінь професійної підготовки молодого фахівця, наявність у нього професійних компетенцій (тобто готовність та прагнення), необхідних для виконання визначеної професійної діяльності, їх зміст (зміст інструментальної основи) визначається державними кваліфікаційними характеристиками [9, с. 412-413].

Науковиця В. Шевченко трактує професійну компетентність як основну характеристику діяльності спеціаліста, до якої належать знання й уміння, а також набір важливих психологічних якостей, які є складовою психологічної компетентності. Психологічна компетентність уміщує сукупність якостей, які обумовлюються психолого-педагогічною підготовленістю на високому рівні і при цьому забезпечують високий рівень професійної діяльності [10, с. 154].

Отже, вважаємо, що професійна компетентність майбутніх реабілітологів містить: по-перше - знання, вміння та навички з допомогою яких реабілітолог буде здійснювати свою професійну діяльність на високому рівні; по-друге інтегративність, що свідчить про його готовність до виконання професійної діяльності у сучасному суспільстві; по-третє, професійна компетентність фахівців з реабілітації є інтеграцією знань з різних наукових і навчальних дисциплін та поєднує в собі теоретичну та практичну складову їх підготовки.

На основі всього вищезазначеного, ми вважаємо, що професійна компетентність реабілітолога - це специфічна здатність фахівця ефективно виконувати різні види реабілітації на основі певних знань, умінь, навичок, професійно значущих особистісних якостей і ціннісних орієнтацій.

С. Гук [11, с. 67] визначив основні професійні функції фахівця - реабілітолога, до яких відніс:

- комплексний підхід у використанні різноманітних фізичних вправ та природних чинників для оздоровлення людини;

- проведення комплексного обстеження (рівень фізичного розвитку, фізичної підготовленості та працездатності, рухових можливостей людини);

- розробка та впровадження програми фізичної реабілітації у співпраці з членами мультидисциплінарної команди та пацієнтом/клієнтом з урахуванням його індивідуальних особливостей та трудової діяльності;

- проведення оздоровчих занять із застосуванням фізичних вправ; пояснення мети і завдань заняття, техніки виконання рухових дій, рекомендованих пацієнту, у будь якому реабілітаційному періоді;

- здійснення контролю за ефективністю реабілітаційних програм та навчання навичкам самоконтролю упродовж всього періоду реабілітації;

- проведення традиційного та нетрадиційного видів масажу; застосування технічних та біотехнічних засобів у процесі реабілітаційного втручання;

- здійснення виховної роботи в процесі фізичної реабілітації, пропагування здорового способу життя та формування стійкої спрямованості на оздоровлення;

- організація методичного супроводу реабілітаційних та оздоровчих занять фізичними вправами для людей, які займаються фізичною культурою самостійно;

- профілактика травматизму, забезпечення безпеки проведення занять;

- надання першої невідкладної допомоги при гострих порушеннях стану здоров'я;

- розповсюдження медико-біологічних, екологічних, соціально економічних, загальнокультурних і правових знань.

Орієнтуючись на функції, які визначив науковець бачимо за доцільне до структурної моделі професійної компетентності майбутніх реабілітологів (рис.

1) віднести наступні компоненти: організаційний, ціннісно-мотиваційний, рефлексивний, когнітивний, емоційно-вольовий, комунікативний та нейродинамічний.

Рис. 1 Структурна модель професійної компетентності майбутніх реабілітологів

Розглянемо більш детально кожний компонент та охарактеризуємо його.

1. Організаційний компонент передбачає організацію професійної діяльності для підвищення її ефективності, контроль власної поведінки в реальних умовах виконання професійної діяльності та безпосередню реалізацію плану діяльності.

2. Ціннісно-мотиваційний компонент передбачає мотивацію

досягнень, оволодіння психологічними знаннями, які потрібні під час виконання професійної діяльності під час роботи з військовими, ціннісні орієнтації, особистісну зрілість, смислове та ціннісне регулювання діяльності.

На думку В. Ягупова, система цінностей будь-якого фахівця - це та духовна «ланка» та підвалина, яка його пов'язує з конкретним професійним середовищем, включає в професійний світ і систему професійних взаємин, а також поєднує інтереси, потреби, світогляд фахівця з конкретною поведінкою та культурою професійного буття. Існує двосторонній зв'язок між цінностями та поведінкою фахівця: з одного боку, саме через поведінку, вчинки можна з'ясувати про систему його ціннісних професійних орієнтацій, а з іншого - цінності є індикатором рівня сформованості та розвиненості фахівця як професіонала. Відповідно, варто мати на увазі, що саме вона є однією з найважливіших характеристик кожного фахівця. Вона, як внутрішня основа ставлення фахівця до певної професії та визначення свого місця в ній, дає можливість розкрити духовні механізми чи підвалини, які дають можливість пояснювати та прогнозувати його професійну діяльність та її стійкість і відповідно й результативність [12, с. 211].

3. Рефлексивний компонент передбачає усвідомлення та сприйняття себе суб'єктом професійної діяльності, вибір стилю взаємодії з військовими, управління своєю діяльністю, дотримання тактики під час спілкування.

Рефлексивний компонент включає: поінформованість щодо процесів актуалізації, розгортання рефлексії і спрямованої реалізації рефлексивної культури у плані осмислення та подолання стереотипів мислення й утворення нових (креативно-іноваційних) змістів професійної свідомості з метою саморозвитку і самовдосконалення професійної діяльності. Рефлексивна складова - це професійна якість особистості, що дозволяє найбільш ефективно й адекватно здійснювати рефлексивні процеси, реалізацію рефлексивної здатності, що забезпечує процес розвитку та саморозвитку, сприяє творчому підходу до професійної діяльності, досягненню її максимальної ефективності та результативності [13, с. 36].

4. Когнітивний компонент професійної компетентності майбутнього реабілітолога визначається рівнем професійної підготовки, характером впливу навчальної інформації на процес формування професійного світогляду студента, його морально-етичних та естетичних поглядів і переконань, емоційного сприйняття та ціннісного ставлення до сутності професійної діяльності реабілітолога. Когнітивний компонент узагальнює всі знання студента про сутність і специфіку роботи реабілітолога. Сформованість цього компонента професійної компетентності є результатом активної навчально-пізнавальної діяльності студента. Він характеризується обсягом знань (широта, глибина, системність), стилем мислення, теоретичною здатністю виконувати певні практичні професійні дії, що формують компетентності, необхідні реабілітологу для роботи з військовослужбовцями.

5. Емоційно-вольовий компонент - це комплекс знань про афективну сферу суб'єктів, вміння застосовувати ці знання у своїй діяльності, вміння керувати власними емоційно-вольовими станами: агресивністю, спонтанністю, емоційністю, тривожністю тощо, стійкість до стресу, емпатійність, сміливість, здатність приймати на себе відповідальність у складних ситуаціях.

6. Комунікативний компонент професійної компетентності - це готовність та здатність майбутніх реабілітологів установлювати контакти та підтримувати військових. Вона передбачає уміння змінювати глибину й коло спілкування, розуміти й бути зрозумілим для опонента. Комунікативні здібності формуються в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування між людьми. Цей досвід набувається не тільки у процесі безпосередньої взаємодії, а також опосередкованої з яких людина отримує інформацію про характер комунікативних ситуацій, особливості міжособистісної взаємодії і засоби їх вирішення.

7. Нейродинамічний компонент - це рухливість, лабільність, урівноваженість нервової системи, точність, координованість рухів в умовах стресу та дефіциту часу.

Важливість професійних завдань та обов'язків, що покладаються на реабілітологів, вимагає підвищеної уваги до їх професійної підготовки. На нашу думку, цей процес слід розглядати не як поширення інформації на сучасному рівні, а як навчання конкретному виду професійної діяльності (зокрема, основам роботи з військовими), що створює умови для постійного вдосконалення та самореалізації особистості в системі професійної підготовки.

Тобто для того, щоб сформувати професійну компетентність майбутніх реабілітологів до роботи з військовими потрібно створити певні педагогічні умови.

Педагогічні умови - це стійкі обставини, котрі визначають стан і розвиток функціонуючих педагогічних систем, а також відбір, конструювання та застосування елементів змісту, засобів, методів і прийомів, організаційних форм навчання.

В нашому випадку пропонуємо застосовувати наступні педагогічні умови формування професійної компетентності майбутніх реабілітологів до роботи з військовослужбовцями під час навчання у ЗВО:

1) розвиток у студентів ціннісної сфери, позитивної мотивації та рефлексії до формування їхньої готовності до роботи з військовими;

2) розроблення та впровадження у систему фахової підготовки студентів спецкурсу «Фізична реабілітація військовослужбовців;

3) збагачення творчого потенціалу студентів шляхом активізації науково-дослідної роботи з проблем фізичної реабілітації військових;

4) під час підготовки майбутніх реабілітологів до роботи з військовими використовувати інтерактивні та інноваційні методи навчання.

Висновки

професійний компетентність реабілітолог військовий

Здійснивши дослідження зазначеної нами проблематики, ми дійшли висновку, що майбутній реабілітолог повинен вміти працювати з різними видами окремих та поєднаних ушкоджень, фізичними та психічними травмами і психологічними станами, володіти спеціальними знаннями та навичками в різних сферах та спеціальностях - лише тоді він стане якісним суб'єктом реабілітації та взаємодії з іншими фахівцями, залученими до реабілітації військовослужбовців.

Тому підготовка фахівців-реабілітологів для комплексної реабілітації військовослужбовців вимагає не лише розробки якісних навчальних матеріалів, інструментів оцінювання, сучасної технічної оснащеності навчальної бази, достатнього рівня знань слухачів та створення спеціалізованих умов навчання, а й наявності кваліфікованого викладацького складу з глибокими знаннями та досвідом роботи з військовослужбовцями, а також здатності передати свої навички на курсах з дисциплін, що відповідають підготовці фахівців у сфері реабілітації військовослужбовців.

Література

1. Сущенко Л. П. Формування мотивації до успішної професійної діяльності майбутніх фахівців із фізичної реабілітації. Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія. Харків: ХДАДМ (ХХПІ), 2007. №6. С. 276-279.

2. Вовканич А. С. Вступ до фізичної реабілітації: навчальний посібник. Львів: ЛДУФК, 2013. 184 с.

3. Фастівець А. Професійна підготовка майбутніх фахівців з фізичної реабілітації у вітчизняній і зарубіжній педагогіці. Педагогічні науки. 2016. Вип. 66/67. С. 77-82.

4. Кукса В. О. Сутність фізичної реабілітації. Теорія і методика фізичного виховання і спорту. 2001. №1. С. 46-51.

5. Кравченко І. П. Формування готовності майбутніх фахівців з фізичної реабілітації до роботи зі спортсменами водних видів спорту у процесі фахової підготовки: дис.... доктора філософії. Полтава. 2022. 275 с.

6. Закон України Про вищу освіту: прийнятий 01. 07. 2014 року № 1556-VII. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/1556-18#Text

7. Сучасний тлумачний словник української мови. Харків, 2006. 832 с.

8. Мілорадова Н. Е., Шевченко В. В. Компетентнісний підхід як методологічна основа дослідження професійної компетентності особистості. Габітус. 2020. Випуск 16. С. 233-237. DOI https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.16.38

9. Чорнобай В. Г. Професійна компетентність та її складові. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Педагогіка, психологія, філософія. 2014. Вип. 199 (1). С. 409-413.

10. Шевченко В. В. Поняттєво-термінологічний аспект формування професійно - психологічної компетентності майбутнього офіцера НГУ. Вісник Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Педагогічні науки. 2018. Випуск 37. С. 152-157. DOI https://doi.org/10.31376/2410-0897-2018-2-37-152-157

11. Гук С. В. Професійні функції фахівця з фізичної реабілітації. Педагогічна освіта: теорія і практика. 2013. Випуск 14. С. 66-70.

12. Ягупов В. В. Ціннісно-мотиваційний компонент професійної компетентності фахівців: методологічний аспект. Вісник Національного університету оборони України. 2022. №6 (70). С. 207-219.

13. Бабаян Ю. О. Теоретичні аспекти проблеми рефлексивної компетентності особистості. Збірник наукових праць. Психологічні науки. 2013. Том 2. Випуск 10(91). С. 33-37.

References

1. Sushchenko L. P. (2007). Formuvannia motyvatsii do uspishnoi profesiinoi diialnosti maibutnikh fakhivtsiv iz fizychnoi reabilitatsii [Formation of motivation for successful professional activity of future specialists in physical rehabilitation]. Pedahohika, psykholohiia ta medyko-biolohichni problemy fizychnoho vykhovannia i sportu: naukova monohrafiia - Pedagogy, psychology and medical and biological problems of physical education and sports: a scientific monograph. Kharkiv: KhDADM (KhKhPI), 6, 276-279.

2. Vovkanych A. S. (2013). Vstup do fizychnoi reabilitatsii [Introduction to physical rehabilitation]: navchalnyi posibnyk. Lviv: LDUFK.

3. Fastivets A. (2016). Profesiina pidhotovka maibutnikh fakhivtsiv z fizychnoi reabilitatsii u vitchyznianii i zarubizhnii pedahohitsi [Professional training of future specialists in physical rehabilitation in domestic and foreign pedagogy]. Pedahohichni nauky - Pedagogical sciences, Vyp. 66/67, 77-82.

4. Kuksa V. O. (2001). Sutnist fizychnoi reabilitatsii [The essence of physical rehabilitation]. Teoriia i metodyka fizychnoho vykhovannia i sportu - Theory and methods of physical education and sports, 1, 46-51.

5. Kravchenko I. P. (2022). Formuvannia hotovnosti maibutnikh fakhivtsiv z fizychnoi reabilitatsii do roboty zi sportsmenamy vodnykh vydiv sportu u protsesi fakhovoi pidhotovky [Formation of future physical rehabilitation specialists' readiness to work with water sports athletes in the process of professional training]. Thesis doktorafilosofii. Poltava.

6. Zakon Ukrainy Pro vyshchu osvitu: pryiniatyi 01. 07. 2014 roku № 1556-VII [Law of Ukraine on Higher Education: adopted on July 01, 2014, No. 1556-VII]. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1556-18#Text

7. Suchasnyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [Modern explanatory dictionary of the Ukrainian language]. (2006). Kharkiv.

8. Miloradova N. E., Shevchenko V. V. (2020). Kompetentnisnyi pidkhid yak metodolohichna osnova doslidzhennia profesiinoi kompetentnosti osobystosti [Competence-based approach as a methodological basis for the study of professional competence of an individual]. Habitus - Habitus, Vypusk 16, 233-237. DOI https://doi.org/10.32843/2663-5208.2020.16.38

9. Chornobai V. H. (2014). Profesiina kompetentnist ta yii skladovi [Professional competence and its components]. Naukovyi visnyk Natsionalnoho universytetu bioresursiv i pryrodokorystuvannia Ukrainy. Seriia: Pedahohika, psykholohiia, filosofiia - Scientific Bulletin of the National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine. Series: Pedagogy, Psychology, Philosophy, Vyp. 199 (1), 409-413.

10. Shevchenko V. V. (2018). Poniattievo-terminolohichnyi aspekt formuvannia profesiino-psykholohichnoi kompetentnosti maibutnoho ofitsera NHU [Conceptual and Terminological Aspect of Formation of Professional and Psychological Competence of the Future Officer of the National Guard of Ukraine]. Visnyk Hlukhivskoho natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni Oleksandra Dovzhenka. Pedahohichni nauky - Bulletin of Hlukhiv Oleksandr Dovzhenko National Pedagogical University. Pedagogical sciences, Vypusk 37, 152-157. DOI https://doi.org/10.31376/2410-0897-2018-2-37-152-157

11. Huk S. V. (2013). Profesiini funktsii fakhivtsia z fizychnoi reabilitatsii [Professional functions of a physical rehabilitation specialist]. Pedahohichnaosvita: teoriia ipraktyka - Teacher education: theory and practice, Vypusk 14, 66-70.

12. Iahupov V. V. (2022). Tsinnisno-motyvatsiinyi komponent profesiinoi kompetentnosti fakhivtsiv: metodolohichnyi aspekt [Value and Motivational Component of Professional Competence of Specialists: Methodological Aspect.]. VisnykNatsionalnoho universytetu oborony Ukrainy - Bulletin of the National Defense University of Ukraine, 6 (70), 207-219.

13. Babaian Yu. O. (2013). Teoretychni aspekty problemy refleksyvnoi kompetentnosti osobystosti [Theoretical aspects of the problem of reflexive competence of the individual]. Zbirnyk naukovykh prats. Psykholohichni nauky - Collection of scientific papers. Psychological sciences, Tom 2. Vypusk 10(91), 33-37.

Размещено на Allbest.ru